Судьи обратились к ВСП относительно злоупотребления полицией полномочиями

Отсутствие четкого разграничения полномочий ССУ, Нацполиции и НАПК относительно реагирования на коррупционные правонарушения создает конкуренцию между ними, нивелирует цели государственной антикоррупционной политики и сужает гарантии независимости судей.

Об этом говорится в совместном обращении ассоциаций судей к Высшему совету правосудия в отношении недопустимости злоупотреблений органами Национальной полиции своими полномочиями. «Закон и Бизнес» приводит полный текст обращения:

Голові Вищої ради правосуддя

Бенедисюку І.М.

Публічне звернення Асоціацій суддів стосовно неприпустимості зловживань органами Національної поліції України своїми повноваженнями

Одним із завдань судової реформи проголошено усунення політичного впливу на судову гілку влади та посилення гарантій незалежності суддів. Між тим, Департамент захисту економіки Національної поліції України, явно зловживаючи наданими повноваженнями, намагається в будь-який спосіб вплинути на судову владу.

Департамент захисту економіки Національної поліції України керуючись повноваженнями, наданими ст.255 КУпАП та доволі широким тлумаченням положень ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Національної поліції № 81 від 07.11.2015 масово складає протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.172-4 КУпАП «Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності», ст.172-6 КУпАП «Порушення вимог фінансового контролю» та ст.172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», які згідно КУпАП віднесенні до правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Між тим, відносно конфлікту інтересів, слід зауважити, що особливості його врегулювання у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі суддів, згідно вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції» визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Відповідно до п.6 ч.8 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; прийняття рішень про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом) покладається на Раду суддів України.

При цьому, рішенням Ради суддів України № 2 від 04.02.2016 затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів, яким зокрема, Рада, інші уповноважені нею суб’єкти здійснюють систематичний збір та обробку інформації щодо стану дотримання законодавства про конфлікт інтересів, та за результатами розгляду звернень, повідомлень, заяв та іншої інформації щодо конфлікту інтересів Радою приймається відповідне рішення.

Таким чином, законом чітко визначено, що виключну компетенцію щодо надання висновків стосовно наявності чи відсутності конфлікту інтересів в діяльності суддів має спеціальний суб’єкт — Рада суддів України. Відтак, надання посадовими особами органів Національної поліції України у будь-якій формі висновку про наявність конфлікту інтересів у діяльності суддів лежить поза межами їх компетенції. Дані спеціальні законодавчі норми є імплементацією міжнародного стандарту щодо гарантії незалежності суддів.

З наведеного слідує, що у випадку наявності ознак реального конфлікту інтересу в діяльності судді, органи національної полці мають спершу звернутись до Ради суддів України, і лише після отримання відповідного висновку про наявність такого конфлікту реалізовувати свої владні повноваження щодо складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, незважаючи на особливості врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, які встановлені наведеними законодавчими актами, Національна поліція своїм наказом № 81 від 07.11.2015, фактично наділила Департамент захисту економіки не властивими останньому повноваженнями у сфері перевірок професійної діяльності суддів, що є неприпустимим, адже:

— у вирішенні питання про вжиття заходів самостійного врегулювання конфлікту інтересів (відвід, самовідвід) рішення приймає безпосередньо суддя, в проваджені якого перебуває справа;

— законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Водночас, з моменту складення протоколу та до моменту прийняття судом остаточного рішення щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, суддя опиняється в доволі вразливому положенні, оскільки:

1) сам факт складання протоколу не є підставою для автоматичного припинення здійснення суддею повноважень по відправленню правосуддя, так само і не є підставою для самовідводу від розгляду справ;

2) обізнаність громадськості щодо факту складання у відношенні судді адміністративного протоколу може бути використане як учасниками судових проваджень, так і заінтересованими у необ’єктивному розгляді справи особами як засіб необґрунтованої дискредитації судді, у тому числі заявлення необґрунтованих відводів;

3) навіть при встановленні судом обставин відсутності підстав притягнення до адміністративної відповідальності та необґрунтованості фактів, викладених в протоколі, наслідки дій органів Національної поліції, направлених на дискредитацію судової влади спричинять непоправну шкоду у відновленні довіри суспільства до судів.

Наведене аж ніяк не сприяє усталенню тих позитивних аспектів, які впроваджені завдяки імплементації європейських стандартів правосуддя та створює передумови для чергового маніпулювання судовою системою та впливу на суддів, що, з рештою, нівелює встановлені як національним законодавством, так і міжнародними стандартами гарантії незалежності суддів.

Звертаємо увагу, що на виконання антикорупційної політики Президента України, парламентарями прийнято низку антикорупційних законів, зокрема створено спеціальний орган по боротьбі з корупцією — Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). У складі НАЗК діє Департамент моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції.

До основних функції Департаменту віднесено здійснення моніторингу та контроль за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, отримання подарунків, дотримання обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

Крім того, у структурі НАЗК функціонують спеціалізовані Департаменти з фінансового контролю та моніторингу способу життя, а також з організації роботи із запобігання та виявлення корупції.

Отже, на виконання Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК було створено як центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Саме НАЗК в силу свого статусу наділене безпосередніми повноваженнями щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Відповідний механізм антикорупційного контролю визначений як на законодавчому рівні (Закон України «Про запобігання корупції»), так і згідно відомчих рішень НАЗК, що надає можливість не лише ефективно виявляти факти порушення, але й з’ясовувати причину порушень та наявність обставин, які виключають застосування заходів адміністративної відповідальності (поважність причин).

В свою чергу, для органів Національної поліції України відповідного порядку збору та аналізу даних, не передбачено, що призводить до безпідставного складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Відсутність чіткого розмежування повноважень Ради суддів України, Національної поліції та НАЗК щодо реагування на корупційні правопорушення, невизначеність порядку узгодження дій між органами, уповноваженими на складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, створює конкуренцію у роботі цих органів, нівелює цілі державної антикорупційної політики та звужує гарантії незалежності суддів.

На підставі викладеного, звертаємося до Вищої ради правосуддя із проханням:

1. Висловити офіційну позицію щодо неприпустимості складення підрозділами Національної поліції України протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», щодо суддів без попереднього висновку Ради суддів України про наявність конфлікту інтересів в діяльності судді.

2. Звернутися до суб’єктів законодавчої ініціативи з поданням про внесення змін до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в частині віднесення повноважень про складення протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією (ст. 172-4 – 172- 9), щодо суддів до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.

Асоціація суддів господарських судів України

Всеукраїнська асоціація адміністративних суддів

Асоціація розвитку суддівського самоврядування України

Асоціація слідчих суддів України

Асоціація суддів та працівників судів України

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone