Верховный Суд: вора условно не исправить

Поскольку осужденный нигде не работал, это ставит под сомнение пребывание на его иждивении малолетнего ребенка и матери преклонных лет. Такое заключение сделал ВС в постановлении №204/482/16-к, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

1 березня 2018 року                         м.Київ                                №204/482/16-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ЄМЦЯ О.П.,
суддів: БІЛИК Н.В., ОСТАПУКА В.І. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 щодо Особи 1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця та жителя м.Дніпропетровська, раніше судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2016 Особу 1засуджено за ч.2 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю 2 роки. На підставі ст.76 КК протягом іспитового строку покладено обов’язки повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації.

Згідно з вироком суду Особу 1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22.12.2015 о 15:00, у приміщенні магазину «Інформація 2» за Адресою 2 повторно, відкрито заволодів майном ФОП «Особа 2», спричинивши потерпілому шкоду на суму 338,52 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 вирок щодо Особи 1залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо Особи 1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що застосування ст.75 КК є безпідставним. Зазначає, що суд 2-ї інстанції необґрунтовано залишив вирок щодо Особи 1 без зміни, оскільки призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м’якість. У доповненні прокурор посилається на допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК. Із цих підстав просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Матюшева О.В. просила касаційну скаргу задовольнити частково.

Мотиви Суду

Ухвала апеляційного суду — це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою.

Згідно зі ст.419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції при перегляді вироку не дотримано.

Із матеріалів провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи в ухвалі короткий зміст вироку, по-іншому виклав фактичні обставини, встановлені районним судом, та безпідставно дійшов висновку про наявність у діях Особи 1 іншого складу злочину.

Також матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор у своїй апеляційній скарзі вказував на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме — ст.75 КК, при призначенні покарання Особі 1,унаслідок чого йому було призначено м’яке покарання, а тому порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив визнати винним Особу 1 за ч.2 ст.186 КК та призначити йому реальну міру покарання.

Апеляційний суд, відмовивши в задоволенні скарги прокурора, рішення місцевого суду про звільнення Особи 1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК залишив без зміни.

Однак із таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст.65 КК, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, суд також повинен урахувати тяжкість скоєного злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, установлених законом, щодо призначення покарання.

Зокрема, апеляційний суд не перевірив належним чином усіх доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, та не дослідив обґрунтованості застосування положень ст.75 КК при призначенні покарання Особі 1, оскільки не врахував тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК належить до категорії тяжких, дані про особу винного, який є особою, раніше судимою, посередньо характеризується за місцем проживання.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що засуджений ніде не працював, суспільно корисною працею не займався, що ставить під сумнів перебування на його утриманні малолітньої дитини та матері похилого віку.

Також суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність обставини, яка пом’якшує покарання, — щире каяття. Однак ця обставина не була встановлена судом першої інстанції.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен належним чином перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та постановити законне й обґрунтоване рішення. Якщо під час нового розгляду справи обсяг обвинувачення не зміниться, не будуть установлені інші обставини, які можуть уплинути на висновки суду щодо покарання Особи 1, то призначене йому покарання із застосуванням ст.75 КК слід вважати м’яким.

Керуючись стст.434, 436 КПК та відповідно до п.15 4291XI «Перехідні положення» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone