Эксперту на заметку

Исследователям придется выбирать между непутевой официальной методикой и собственной позицией. В Реестр методик проведения судебных экспертиз включена новая методика проведения экспертных исследований, связанных со средствами индивидуализации. Авторы документа утверждают, что в ее основу положены наилучшие мировые наработки. А вот украинские эксперты указывают на многочисленные недостатки.

Оцінки та критика

Фахівці з Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності розробили Методику проведення експертних досліджень, пов’язаних із засобами індивідуалізації. Основною метою документа стало узагальнення експертних досліджень, пов’язаних із засобами індивідуалізації, що, на думку авторів, мало розв’язати проблему різнорідності експертних висновків, зроблених у рамках експертизи торговельних марок, комерційних найменувань і географічних позначень.

У методиці, зазначають її творці, наведено теоретичні висновки й положення, необхідні для проведення судово-експертних досліджень, пов’язаних з різними засобами індивідуалізації товарів, послуг та учасників цивільного обороту. Класифіковано ознаки, що застосовуються для

характеристики всіх різновидів засобів індивідуалізації. Охарактеризовано основні принципи, якими має керуватися судовий експерт при вирішенні питань, пов’язаних із дослідженнями об’єктів промислової власності. Викладено послідовність відповідного експертного дослідження, визначено сутність і зміст його головних стадій.

Основу методики склали підходи до визначення схожості засобів індивідуалізації, викладені в Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, у Методичних рекомендаціях з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, регламентах проведення експертизи в процесі набуття прав на торговельні марки в державах — учасницях Європейського Союзу, Великій Британії, Сполучених Штатах Америки, Швейцарії та інших країнах.

Напрацювання НДЦ отримали високі оцінки від координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції, яка 23.03.2018 рекомендувала внести методику до Реєстру методик проведення судових експертиз.

Здавалося б, отримавши уніфікацію досліджень, українські експерти мали б зітхнути з полегшенням. Натомість на адресу розробників полилася критика. Про те, що обурило фахівців, вони розповіли під час засідання комітету Асоціації правників України з інтелектуальної власності.

Відверті ляпи

У недбалості авторів методики звинуватив експерт Олександр Дорошенко. Як аргументи він навів цитати з тексту, повні протиріч і неузгоджень.

Серед безлічі ляпів окрему увагу фахівця привернув термін «проміжні висновки», які, за задумом розробників, мають узгоджуватися з першим враженням експерта при порівнянні позначень. Яке значення узгодження проміжних висновків і вражень фахівця має при проведенні дослідження для О.Дорошенка — залишається незрозумілим. Тим паче що розробники пішли далі й розвинули теорію проміжних висновків, зазначивши, що ті мають збігатися, а також узгоджуватися з матеріалами справи, поясненнями сторін і додатково залучених фахівців, даними, відомими експерту. Тоді, поставив доповідач швидше риторичні питання: яка ж роль відводиться дослідникові та що робити, якщо висновки не узгоджуватимуться з перерахованим?

Присутні припустили, що проміжні висновки можуть робитися при комплексному дослідженні — фонетичному, графічному, семантичному. Тобто висновки, зроблені на кожному етапі дослідження, врешті мають зійтися докупи з першим враженням експерта. Або ж, як іронізували присутні, дослідження продовжуватиметься доти, доки все не зійдеться. Сам О.Дорошенко подібного гумору не поділяє, оскільки вважає, що методика має бути чіткою, а не трактуватися кожним експертом по-своєму. Інакше фахівець не спроможеться пояснити власну позицію в суді.

На інші недолугості вказала заступник керівника Центру експертних досліджень НДІ інтелектуальної власності НАПрН України Катерина Сопова. Майже в кожен абзац методики їй довелося вчитуватися по кілька разів, аби зрозуміти, що мали на увазі розробники. Зрештою експерт виявила перекручування, термінологічні неточності та

явну нісенітницю. Наприклад, незрозуміло, який сенс мають речення «Оманливість елементів є очевидною. Вона не потребує обґрунтування». Тоді навіщо взагалі проводити експертизу? Або ж іще. Автори методики ототожнили «однорідність» і «спорідненість» товарів і послуг, хоча ще 10 років тому експертна спільнота дійшла висновку, що ці терміни є різними.

Також присутні відмітили, що, крім численних методичних і термінологічних недолугостей, документ містить граматичні помилки. А це не припустимо для тексту, який оприлюднюється для загального ознайомлення.

Причини перерахованих халеп експерти вбачають у тому, що, розробляючи методику, автори не долучили до процесу провідних фахівців галузі та не винесли напрацювання на загальне обговорення. Результатом «кулуарного» створення став сирий документ, з яким неможливо працювати.

Під власну відповідальність

У подальшому, переконані експерти, застосування такого документа спричинить украй негативні наслідки. Посилаючись на нього, вправний адвокат зможе посіяти сумніви щодо будь-якого висновку експерта, поданого до суду, за формальними ознаками. Все, що потрібно, — поставити експертові кілька запитань з переліку тих, на які фахівці не мають одностайної відповіді.

Тому юридичній спільноті конче потрібно визначитись із тим, яку силу матиме висновок, зроблений без застосування методики. Адже адвокатам, зауважила правник Вікторія Сопільняк, хотілося б, аби експерти домовилися між собою та говорили однією мовою, оскільки до них звертаються не по методику, а по якісні висновки.

Позицію правника підтверджує й логіка нових процесуальних кодексів. Нині адвокати як експерта можуть обрати будь-яку особу, котра має спеціальні знання, достатні для проведення дослідження. Завданням же її є не лише провести, а й обґрунтувати дослідження зрозумілим для суду і учасників сторін чином. До того ж зробити це бажано коротко, зауважив адвокат Олександр Мамуня. Можливо, саме тому, жартома припустив він, ще за радянських часів почали розроблятися найрізноманітніші методики, у тому числі й для проведення судової експертизи. Проте тепер, переконаний правник, варто відмовитися від застарілих стереотипів і дати експертам змогу проводити дослідження, керуючись здоровим глуздом. Саме в цьому полягає завдання адвокатів.

От тільки чи готові самі недержавні експерти нехтувати методиками? Адже навіть під час обговорення вони не розглядали іншого варіанта, крім як удосконалити текст недолугого документа. Однак ще за старих процесуальних кодексів адвокати говорили, що висновки експертів не відповідали процесуальним вимогам. Тож, очевидно, методики, затверджені Мін’юстом, не мають бути для них панацеєю.

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone