82% жителів Кіровограда виступили проти перейменування міста

82% опитаних Київським міжнародним інститутом соціології спільно з соціологічною групою Рейтинг жителів Кіровограда не підтримують рішення парламентського комітету про перейменування Кіровограда в Кропивницький.

Про це свідчать результати опитування.

Жителям міста було запропоновано кілька варіантів нової назви Кіровограда: Єлисаветград, Кропивницький, Інгульськ, Златопіль, Свято-Єлизавет, Ексампей, Козацький, Благомір.

Результати розподілилися наступним чином: більшість респондентів (54,9%) виступають за історичне ім’я міста – Єлисаветград. За перейменування Кіровограда в Кропивницький – 8%, в Інгульськ – 4%, в Златопіль – 3,9%. Решта варіантів назв набрали менше одного відсотка. Зберегти стару назву хочуть 57% опитаних.

Опитування проводилося з 6 по 11 квітня 2016 року методом особистого інтерв’ю 1000 респондентів. Помилка вибірки не перевищує 2%.

Нагадаємо, відповідно до закону “Про декомунізацію” в Україні проходить перейменування вулиць, населених пунктів і міст. Даний процес викликав широкий резонанс в суспільстві, оскільки часто рішення приймаються без урахування думки громад і місцевих жителів.

Парламентський комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування вирішив виступити за перейменування Кіровограда в Кропивницький, незважаючи на бажання кіровоградців повернути місту назву Єлисаветград.

Це надзвичайний маразм, коли деякі народні депутати хочуть дати назву місту без урахування думки його жителів. У місті проходили громадські слухання, були пропозиції Кіровоградської міськради щодо назви міста, але члени профільного комітету Верховної Ради наплювали на позицію людей. Вони придумали свою назву, яке хочуть дати місту – Кропивницький, а не Єлисаветград, як того хочуть більшість жителів“, – цитує народного депутата, керівника Кіровоградської регіональної організації Опозиційного блоку Сергія Ларіна прес-служба партії.

Відповідно до закону про т.зв. “декомунізацію” в Україні повинні бути змінені назви 943 населених пунктів. Урядовці неодноразово нарікали в ЗМІ на те, що «процес йде з великими перешкодами» і що в багатьох громадах ця ініціатива наразилася «на відверте небажання з боку населення». У відсутності «ударних темпів» кампанії з перейменування начальство, як правило, звинувачує селищних і сільських голів, які не хочуть приймати на догоду «загальній хвилі» непопулярні рішення. Але рішення таки продавлюють. Врозріз з думкою місцевих жителів, які вбачають в цьому ущемлення своїх законних прав. Навряд чи «географічна творчість» наблизить нас до Європи: адже міняючи назви, ми відбиваємо у жителів пам’ять про кращі традиції та історію того чи-іншого населеного пункту, пам’ять про кращі звершення і подвиги своїх земляків, батьків і дідів.

«Декомунізація по-українськи», включаючи відповідний закон, піддавалася неодноразовій критиці Венеціанської Комісії. Крім того, крім закону про декомунізацію, є ще і ст.5 Закону «Про географічні назви», є ще ст.7 «Про місцевий референдум». І найголовніше – ст.ст.38 і 69 Конституції України. Тому, якщо точно слідувати букві Конституції і законів, право перейменування населеного пункту належить виключно його жителям, які вирішують це питання на місцевому референдумі.

 

За повідомленням Вістей

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone