Акредитація журналістів в ДНР і ЛНР. Чому ніхто не акредитується у ІГІЛ?

10 травня Антон Геращенко, радник міністра внутрішніх справ, написав на своїй сторінці в Facebook, що група українських хакерів, які об’єднані навколо проекту “Миротворець”, зламали інформаційні системи ДНР і ЛНР. Хакери змогли завантажити більше 7 терабайт внутрішніх документів так званих органів влади самопроголошених республік. Цю інформацію передали СБУ, МВС та іншим правоохоронним службам, пише Антон Геращенко.

Серед документів, які опинилися в руках українських хакерів виявилася інформація про співпрацю з бойовиками ДНР і ЛНР українських та іноземних журналістів, які отримували акредитацію (дозвіл на роботу) від ДНР. Цей список, що містить більше 4 тис. імен – разом з номерами приватних телефонів, електронними адресами і часом перебування на окупованій території – опублікував 7 травня сайт “Миротворець”.

Що це за сайт такий?

Сайт “Миротворець” пов’язують з Антоном Геращенко. Геращенко презентував створення цього сайту, а згодом неодноразово закликав посилати “Миротворцю” інформацію про осіб, які співпрацюють з терористами. Засновником сайту називають волонтера і заступника міністра з питань окупованих територій Георгія Туку. В описі своєї діяльності “Миротворець” вказує, що це проект, створений групою вчених і фахівців з питань досліджень ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, який займається творчою, науковою і журналістською діяльністю».

Творці “Миротворця” стверджують, що ведуть свою діяльність згідно із чинним законодавством України та міжнародними нормативно-правовими актами. «Інформаційне наповнення сайту містить інформацію із загальнодоступних і відкритих джерел, які використовуються виключно з науково-дослідною, творчою та журналістською метою», – йдеться на сайті.

Одна з найцікавіших рубрик сайту – «Чистилище». Це база даних осіб, пов’язаних з сепаратистами і бойовиками ДНР і ЛНР. У цій базі по імені і прізвищу можна знайти інформацію про тих, хто співпрацює з силами бойовиків: від мобільного телефону до місця роботи.

Тепер до бази додали ще й таблицю з переліком журналістів, які отримували акредитацію від ДНР.

Ця публікація супроводжувалася поясненням анонімних авторів сайту: «Не знаємо, які наслідки будуть після публікації цього списку, але знаємо напевно: публікувати його необхідно, виходячи з того, що ці журналісти співпрацюють з бойовиками терористичної організації. Це суспільно-значима інформація, і ми, громадяни України, повинні її знати».

Навіщо потрібно отримувати акредитацію від бойовиків?

Більшість з українських журналістів, які працюють в зоні АТО (в тій частині, що знаходиться під контролем терористів) визнає – працювати без акредитації там неможливо. Акредитація надає журналістові, який знаходиться на окупованій території, хоча б мінімальну гарантію безпеки. «Працювати там, де ти кожну хвилину можеш бути убитий, побитий, пограбований, зґвалтована, закритий в підвал на місяці і т.д., – це дуже не для слабаків. Тим більше для українських журналістів, про яких якщо трохи погуглити, – знайдеться достатньо на смертну кару в ДНР. Працювати там, не маючи акредитації, – неможливо», – каже Ірина Чулівська з українського Інституту Масової Інформації.

Хто потрапив у цей список?

У переліку журналістів, які отримували акредитацію ДНР, крім чисто пропагандистських російських ЗМІ, опинилися працівники таких міжнародних ЗМІ як BBC, CNN, Reuters, The New York Times, The Independent, Associated press, Wall Street Journal незалежних російських видань Colta і «Нова газета», а також чимало українських журналістів.

Якою була реакція журналістів? Медійне співтовариство бурхливо відреагував на те, що їх персональні дані «зливають» в мережу за згодою МВС. До сайту “Миротворець” звернувся «Український кризовий медіацентр» і українські і іноземні журналісти, вимагаючи видалити персональні дані журналістів з відкритого доступу. Заява з такою вимогою підписав ряд відомих в Україні журналістів.

Зокрема, керівник української служби «Голосу Америки» Мирослава Гонгадзе назвала такі дії неприпустимими, обурливими і заявила, що це грубе порушення норм про нерозголошення особистих даних журналістів. Головний редактор «Української правди» Севгіль Мусаєва-Боровик написала, що після публікації списку журналістів, частини з них вже почали дзвонити і писати з погрозами. Представник правозахисної організації «Репортери без кордонів» Йоганн Бір заявив, що відповідальні за появу персональної інформації працівників ЗМІ в публічному доступі повинні постати перед судом.

Але далеко не всі поділяють хвилю обурення. Наприклад, Віталій Портников порівняв акредитацію журналіста в «уряді» ДНР з акредитацією ізраїльського журналіста в «міністерстві інформації» ХАМАС. На його думку, українські журналісти не повинні йди на яку форму співпраці з терористами і окупантами, а акредитація – одна з форм такого співробітництва. «Не можна акредитуватися в міністерствах колабораціоністів і запевняти, що це для блага читачів. Не можна стверджувати, що якщо іноземцям можна, то вам і поготів. Ви тут не іноземці, ви тут – громадяни. Вам повинно бути соромно хоч іноді. Хоча б вдома, якщо не в ваших редакціях», – заявив Віталій Портников.

Також звертають увагу, що представники світових ЗМІ не поспішають акредитуватися у ісламських бойовиків ІГІЛ, Аль-Каїди, які також зацікавлені в поширенні “правдивої” інформації. Було б цікавим подивитися на реакцію влади США якби хтось виклав дані журналістів вищевказаних світових ЗМІ, які взяті з документів Ісламської держави.

Заяву журналістів, які звернулися з вимогою видалити їх персональні дані з сайту “Миротворець”, підтримала уповноважена Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська, яка висловила обурення фактом оприлюднення персональних даних журналістів. Втім, Лутковська і раніше зверталася до СБУ і МВС з вимогою заблокувати доступ”до «Миротворця” на території України, а людей причетних до цього сайту притягнути до кримінальної відповідальності, але тоді мова йшла про так званих «ополченців» і російських військових, присутніх на Донбасі.

Заступник голови парламентського Комітету свободи слова та інформаційної політики Ольга Червакова заявила, що публікація сайтом “Миротворець” переліку акредитованих в ДНР журналістів з різних країн світу є порушенням українського законодавства. За її словами, Комітет розгляне це питання на своєму засіданні.

Прокуратура Києва вже заявила про відкриття кримінального провадження за фактом перешкоджання професійній діяльності журналістів шляхом оприлюднення їх персональних даних на сайті “Миротворець”.

Розкритикували оприлюднення даних журналістів, акредитованих в «ДНР» і «ЛНР», також і в Євросоюзі. Зокрема, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що публікація детальної інформації про журналістів порушує міжнародні стандарти захисту персональних даних і українське законодавство.

Однак нагадаємо, що відповідно до ст.10 Європейської конвенції з прав людини та практики ЄСПЛ, значуща для суспільства інформація зобов’язана бути оприлюднена.

«Свобода вираження становить одну з істотних підстав демократичного суспільства, одну з головних умов, необхідних для його прогресу і для розвитку кожної людини». (Кастеллс проти Іспанії, 1992; Праґер і Обершлік проти Австрії, 1995.)

Важливіше те, що дія ст. 10 стосується захисту будь-якої форми вираження, незалежно від його змісту, здійснюваного окремою особою, групою осіб або засобами масової інформації. В цьому відношенні Суд заявив, що ст. 10 захищає не тільки «інформацію або ідеї, які приймаються доброзичливо або розцінюються як нешкідливі або приймаються з байдужістю, а й ті, які ображають, шокують або викликають занепокоєння з боку держави або будь-якої частини населення. Це – вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких не існує демократичного суспільства» (Хендісайд проти Сполученого Королівства. 1976; Лінгенс проти Австрії, 1986; Обершлік проти Австрії. 1991).

Чому мовчить Рада Європи?

Крім того, в Резолюції 428 (1970) Парламентської Асамблеї Ради Європи говориться, що право на свободу вираження «включає в себе право шукати, одержувати, зберігати, публікувати або поширювати інформацію, яка представляє суспільний інтерес», і що обов’язком преси є поширення загальної та повної інформації, що стосується суспільно значущих питань.

 

Джерело: EuroUA

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone