Для кого небезпечні групові позови й скільки на них заробляють адвокати?

Цього року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект, що передбачає подання колективних позовів. Цей інститут з’явився в Англії, найбільше розвинувся в США, але сьогодні набирає обертів по всьому світу. Причому, як пише Право.ру, претензії заявників можуть довести великі компанії до банкрутства.

Розповідає “Закон і Бізнес”.

Від виникнення до відродження

Інститут групових позовів як інструмент захисту прав широкого кола осіб перед економічно сильнішою стороною вкрай позитивно зарекомендував себе в країнах загального права, де він і зародився. Навіть ті, хто далекий від юриспруденції, начулися про «гучні» справи в США, коли чимала група людей зверталася з колективним позовом до великих корпорацій. Про популярність подібних позовів свідчить і той факт, що їм присвячені книжки і фільми.

Перші розгляди, що нагадують групові позови, відбулися в Англії у XIII ст. Тоді жителі поселень домовлялися про «колективний позов» проти, наприклад, феодалів-землевласників. До XVIII ст. історично склалося, що можливості для колективних позовів у Англії вичерпалися. Цьому сприяли загальні настрої на користь великих бізнес-об’єднань, фактичний параліч судів загальної юрисдикції в період воєн і те, що можливість розгляду таких спорів надавалася тільки в одному суді.

Втім, інститут почав розвиватися в іншій країні. У 1833 році в США було прийняте так зване Equity Rule 48 для «представницьких розглядів», яке встановлювало, як треба діяти, якщо до суду надійшло дуже багато однотипних справ. Саме воно лягло в основу сучасного законодавства щодо таких позовів.

Колективні позови стали особливо поширеними з 1950-х років. Їхня популярність зросла на тлі посилення боротьби за цивільні права і захист навколишнього середовища. Саме у США інститут виявився найбільш затребуваним. Серед відповідачів опинявся, як правило, великий бізнес: споживачі, які стали жертвою тих чи інших дій корпорацій, об’єднувалися і ділили судові витрати.

Слухання виявилися істотною загрозою для бізнесу. Корпорації, які стають відповідачами, прагнуть домовлятися без суду, бо інакше, за американськими законами, доведеться заплатити збитки в кратному розмірі. Так, виробник сигарет Philip Morris, який довів справу до суду, змушений був заплатити $79,5 млн. Штраф виявився майже в 100 разів вищим від установленої судом компенсації.

Спори на межі банкрутства

У США навіть почали змінювати законодавство, щоб захистити компанії від мільярдних претензій, які нерідко доводять їх до банкрутства.

Наприкінці 2018 року до енергетичної компанії Pacific Gas & Electric (найбільша в Каліфорнії) подали колективний позов. Причиною стали масштабні пожежі в штаті. Компанія, на думку заявників, винна в тому, що не знеструмила в одному з районів мережі, попри несприятливі погодні умови. Це могло стати причиною загоряння. Зараз компанія опинилася на межі банкрутства. У вересні стало відомо, що вона готує план виходу з кризи з урахуванням того, що інвестори вкладуть у неї $14 млрд. Питання про врегулювання вимог за позовом поки що залишається відкритим.

В американській дійсності банкам теж доводилося непросто: Visa, MasterCard і кілька кредитних організацій (JPMorgan Chase, Bank of America і Citigroup) виплатили ритейлерам за колективним позовом понад $6,2 млрд. Позов розглядали майже 10 років, заявників не влаштовувало те, що банки і платіжні системи завищували комісії, якщо платежі проводилися за банківськими картками.

Інша поширена категорія позовів припадає на ринок цінних паперів: за ситуації, коли в результаті рішень керівництва компаній знецінюються їхні акції, акціонери можуть об’єднуватися і подавати до суду, як це відбувається за кордоном. Так, у США за останні два роки кількість подібних спорів зросла удвічі.

Немало споживчих позовів подається до автоконцернів. У 2017 році був поданий колективний позов проти Tesla. Покупці скаржилися на автопілот, який працював некоректно. У результаті компанія погодилася виплатити $5 млн, щоб урегулювати розгляд.

Показовою в сенсі роботи інституту стала історія адвоката Вільяма Лерака, який на колективних позовах заробив $900 млн. Він у складі юрфірми отримав з енергетичної компанії Enron компенсацію у розмірі $7,12 млрд. Це стало однією з причин краху компанії.

«Метою цих позовів було отримати компенсацію для жертв фінансового беззаконня. Якщо відкинути зайву скромність, то я пишаюся своєю роботою. Із часом ці позови стали свого роду профілактикою, а мені багато разів говорили, що завдяки цим «лекціям» великі менеджери поводилися трохи ліпше», — розповів В.Лерак після звільнення з в’язниці.

Засуджений він був за певні махінації під час процесів. Наприклад, члени юрфірми купували цінні папери компанії, щоб стати позивачами за груповим позовом до неї.

Прибутковий бізнес

Всього в США за перші 10 років XXI ст. за рахунок групових позовів щодо цінних паперів юркомпанії заробили близько $16 млрд. У результаті в США в 2005-му прийняли закон Class Action Fairness Act. Тепер в Америці можна подати позов тільки групою позивачів, що налічує не менш як 100 осіб, а сума вимог повинна починатися від $5 млн. Таким чином, США скоротили кількість колективних позовів, тимчасом як решта світу їх «розсмакувала».

Євросоюз тільки намагається «розкуштувати» колективні позови. Першими новий інститут у 1994 році ввели Нідерланди, за ними — Португалія. Також групові позови можна подавати в Іспанії, Німеччині, Данії та Болгарії. А в 2012-му Єврокомісія почала консультації щодо розроблення правил колективних позовів для країн ЄС.

У країнах з розвиненим регулюванням групових позовів судове фінансування відіграє одну з найважливіших ролей у таких процесах. Наприклад, в Австралії в 2017 році майже половину подібних позовів, поданих до федерального суду країни, профінансували зовнішні інвестори. А в США існують украй успішні правові інвестори, які спеціалізуються виключно на ринку B2C, роботі з масовими вимогами фізичних осіб, зокрема через інструментарій class action.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone