Для протидії «люстраційному» закону суддя використовував норми того ж документа

Перед Вищою радою юстиції було поставлено питання про відповідність звернень Міністерства юстиції щодо порушень суддями вимог несумісності нормам закону. Таким чином, судді продовжують шукати аргументи, які переконають колегіальний орган не застосовувати до них «люстраційний» закон. Але результатів ця тактика поки ще не приносить.

Пояснення, які не працюють

Під час засідання 14 січня ВРЮ продовжила розгляд звернень Мін’юсту про порушення суддями вимог щодо несумісності. Як відомо, закон «Про очищення влади» передбачає, що особи, які протягом хоча б 12 місяців у період з 2010-го до 2014 р. входили до складу ВРЮ чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів, не можуть обіймати суддівські посади впродовж 10 років.

Першим, хто відчув на собі дію «люстраційних» норм, став колишній очільник Вищого господарського суду Віктор Татьков, якого колегіальний орган забажав звільнити наприкінці 2015 року. Щоправда, парламент відповідне подання ще не розглянув.

На минулому ж засіданні Рада вирішувала, чи відкривати провадження щодо іншого судді ВГС — Олександра Удовиченка, який у «люстраційний період» перебував на посаді заступника голови ВРЮ.

З розгляду «справи В.Татькова» в цілому можна було зрозуміти, які основні аргументи може навести суддя на свій захист. Зокрема, ключові доводи зводилися до того, що вимоги несумісності не можуть бути зворотними в часі. До того ж ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися правопорушенням.

Більш детально ці аргументи висвітлені у зверненнях, що очікують своєї черги в Конституційному Суді. Водночас, як показала практика, повторювати доводи в залі засідань ВРЮ сенсу немає.

Закон має значення

Можливо, розуміючи безперспективність такої позиції, О.Удовиченко вирішив акцентувати увагу на інших аргументах та спробував продемонструвати, що «люстраційному» закону не відповідає саме звернення Мін’юсту.

У переданих колегіальному органу письмових поясненнях суддя звернув увагу на ч.2 ст.1 закону. Відповідно до цього положення «очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини».

Далі в цій самій частині зазначається, що очищення влади грунтується на принципах верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності, презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності.

Ці положення, підкреслював у своїх поясненнях О.Удовиченко, є нормою закону, яка має застосовуватися нарівні з іншими його положеннями.

На важливості цих норм наголошувала й Венеціанська комісія, яка у проміжному висновку вказувала, що люстраційні процеси повинні відбуватися відповідно до ключових критеріїв, зокрема доведеності вини і презумпції невинуватості. При цьому міжнародні експерти підкреслювали, що норми ч.2 ст.1 закону відповідають європейським принципам… на відміну від документа загалом.

Так само на необхідності дотримання гарантій наголошувала й Парламентська асамблея Ради Європи у своїй резолюції «Про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», підготовленій ще у 1996 р. У ПАРЄ звертали увагу на те, що люстраційні заходи мають відповідати таким критеріям: в кожному окремому випадку має бути доведена вина й застосовуватися презумпція невинуватості. Таким чином, жодна особа не може бути піддана санкціям виключно на підставі членства в будь-якій організації, котра була правомірною в період своєї діяльності.

В очікуванні аргументів

У своїх поясненнях О.Удовиченко підкреслював, що «під час виконання обов’язків професійного судді і члена ВРЮ своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснював і не сприяв здійсненню заходів, спрямованих на узурпацію влади В.Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини». Натомість, підкреслив він, Мін’юст у своєму висновку жодного протилежного твердження не навів, а тому «звернення міністерства є необгрунтованим через невідповідність згаданим положенням закону «Про очищення влади».

Напевно, з точки зору О.Удовиченка, відомство мало врахувати принцип презумпції невинуватості та надати докази того, що суддя сприяв узурпації влади, або підривав основи обороноздатності країни. Однак там обмежилися лише фактом перебування законника у складі ВРЮ.

Не пролунало аргументів щодо порушень з боку О.Удовиченка й від членів Ради. Обгрунтувати підстави індивідуальної відповідальності вони намагались, коли розглядали матеріали щодо В.Татькова. Однак тоді все звелося до загальних фраз на зразок «загальновідомості корупційних дій». Можливо, саме тому цього разу в колегіальному органі власної думки з приводу звернення Мін’юсту не висловлювали.

Натомість О.Удовиченко звернув увагу й на деякі інші порушення при підготовці заяви. Зокрема, вона не підписана міністром юстиції, хоча, як відзначав суддя, це є вимогою закону. Крім цього, він наголосив, що звернення було подане з порушенням 10-денного строку. «Дотримання строків є принципово важливим з точки зору забезпечення правової визначеності й гарантій щодо знання своїх прав та обов’язків», — переконаний О.Удовиченко. До того ж, наголосив він, це має значення з погляду забезпечення гарантій незалежності суддів, які після проходження люстраційних перевірок мають бути впевнені, що за кілька місяців, а то й років до них не будуть застосовуватися санкції.

Однак ці пояснення члени Ради також залишили без публічних коментарів: обговорення відбувалося за зачиненими дверима. Після виходу з нарадчої кімнати вони оголосили про відкриття провадження за цими матеріалами. Аргументи ж представникам колегіального органу, можливо, доведеться озвучити вже під час розгляду самого провадження.

Джерело: Закон і Бізнес

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone