Керівництво армії не допомагає солдатам долати власну агресію – психолог

Міністерство оборони, командування Збройних сил України не приділяє уваги темі подолання агресії, змін людини, проживання ситуацій, проблем адаптації й агресивним проявам бійця до сім’ї. Більше того – ці теми навіть не озвучується ані на війні, ані в мирному житті.

Про це Центру інформації про права людини повідомив психотерапевт, учасник бойових дій Назар Лосюк, коментуючи результати нещодавньої зустрічі з бійцями АТО в рамках інформаційної кампанії “Війна, яка не відпускає”.

Мета такої фокус-зустрічі – дізнатися точку зору військових на проблему насильства в сім’ї й дослідити, чи існує зв’язок між проявами насильства в сім’ях ветеранів з їх досвідом участі у бойових діях та впливом посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

За словами військових, є сенс у підготовці бійця до бойових дій, щоб він не підхоплював травматичний розлад і був стійким. Ніхто з них таку підготовку не проходив, як не проходив і період карантину – коли боєць полишає лінію оборони, але ще не відбулася перша контактна зустріч із суспільством.

Чи не єдине, де бійці отримують психологічну допомогу, – власне “на гражданці”, зокрема, від волонтерів. І допомога ця стосується – адаптаційного періоду, щоб переключитися з “війни” на “мир”.

“Як зауважив один з учасників фокус-зустрічі: “Я вже не там, але ще не тут”. До слова, він перебуває у адаптаційному періоді понад 10 місяців, хоча в нього позитивна історія: гарна родина, яка допомагає йому адаптуватися й подолати ці труднощі”, – розказує психолог.

Під час фокус-зустрічі була порушена й тема насильства в сім’ї, зокрема, прояв агресії до дружини-дітей як наслідок того, що солдат не реалізував себе у бою, незадоволений собою під час перебування на війні. Також бійці неодноразово озвучували, що побутове насильство деякі учасники АТО проявляли і ДО участі в бойових діях, просто раніше на це “суспільство не звертало увагу”.

“А тепер, ми, бійці АТО, під великою лупою… Та якщо якимсь чином будуть працювати й вирішувати проблеми побутового насильства всередині хоча б такої категорії, як учасники АТО, – це великий плюс. Я вважаю, що це потрібно робити. Бо це група специфічна, і вона буде відрізнятися від інших. Специфічність – хоча б у тому, що така людина буде спиратися постійно на те, що “я воював”. Мовляв, “мені це можна, у мене депресія, я от контужений, мені офіційно дали дозвіл на це…”, – коментує один з учасників зустрічі.

Нагадаємо, інформаційна кампанія “Війна, яка не відпускає”, що ведеться за підтримки Українського жіночого фонду, покликана вивести з тіні проблему насильства над жінками учасників АТО у медіапростір і активізувати публічну дискусію за участі експерток жіночих організацій, органів державної влади, психологів, постраждалих від насильства.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone