Люстрація «за рамками» закону?

Напередодні засідання КСУ в парламенті вибухнув скандал, пов’язаний з раптовим зникненням проекту змін до Закону «Про очищення влади», підготовленого навесні 2015 року за підсумками проміжного висновку Венеціанської комісії.

«Зникнення» законопроекту №2695 першим виявив перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя Леонід Ємець. З’ясувалося, що коли він був на сесії ПАРЄ в Страсбурзі, 27 січня 2016 року Комітет ВР з питань правової політики і правосуддя провів засідання, на якому без обговорення, в пакеті з іншими ініціативами, вирішив повернути цей законопроект його авторам на доопрацювання. Цікаво, що саме засідання тоді проходило не на вул. Садова, 3-а, де розташований Комітет, а в будівлі Верховної Ради, що виключило доступ на засідання преси. Доповідачем по законопроекту, згідно з порядком, повинна була бути народний депутат Наталія Новак.

На засіданні 27 січня обговорювалося лише одне питання – зміни до Конституції в частині правосуддя, а за всі інші питання, за словами Леоніда Ємця, народні депутати проголосували «пакетом», не розбираючись в їх суті, чого не було навіть у минулі роки. Автори законопроекту, як з’ясувалося, теж нічого не знали про розгляд змін до Закону «Про очищення влади» саме 27 січня, хоча, за існуючими правилами, їх повинні були попередити про це заздалегідь.

«Ми підняли протокол, де було написано, що обговорення в Комітеті відбулося тільки по змінам до Конституції в частині правосуддя, а по всіх інших питаннях зазначалося, що всі вони, без обговорення, пакетом були прийняті відповідно до рекомендацій секретаріату правового комітету. Все це було зроблено без нашої згоди! Такого за час роботи Комітету з питань правової політики і правосуддя ніколи не було. Проблема в тому, що якщо законопроект повернуто суб’єкту законодавчої ініціативи, то він взагалі не потрапляє в сесійну залу. Навіть якби Комітет на своєму засіданні прийняв рішення відхилити наш проект, то його, на сам кінець, розглянули б в сесійній залі», – розповів «Судово-юридичній газеті» сам Леонід Ємець.

Як відзначили джерела в Комітеті з питань правової політики і правосуддя, подібні дії були б неможливі без схвалення Голови Комітету Руслана Князевича. «Такі маніпуляції з законопроектами неможливі без участі в цьому голови Комітету, тим більше, що після того, що сталося він, по суті, відмовився що-небудь пояснити, пославшись на зайнятість. Не хочу робити далекосяжних висновків, але схоже, що члени Комітету від президентської фракції БПП, яких більшість, керуються вказівками з Адміністрації Президента», – зазначив співрозмовник видання.

Справедливості заради варто відзначити, що у висновку Комітету щодо законопроекту від 27 січня, який підписав Руслан Князевич, звертається увага на ряд серйозних проблем, які він містить. Відзначається, що він не відповідає всім вимогам, які вказала у своїх висновках Венеціанська комісія. Наприклад, дію Закону «Про очищення влади» пропонувалося поширити на виборні посади, хоча Венеціанська комісія заперечувала проти такої постановки питання.

Втім, 18 березня Леонід Ємець зареєстрував аналогічний законопроект з колишнім номером, але з декількома доповненнями. Зокрема, заборону на заняття посад пропонується поширити на ряд суддів чинного складу Конституційного Суду. Зберігається спроба підвести під дію люстраційних процедур кандидатів в депутати всіх рівнів. Також пропонується заборонити працювати на державній службі (правда, без вказівки, яким саме способом) «штатним співробітникам» і «негласним агентам» ФСБ Росії. Питання створення незалежного люстраційного органу, який пропонувала створити Венеціанська комісія, принципового вирішення в новому законопроекті теж не знайшло.

Очевидно, що спроба підвести суддів КСУ під люстрацію обумовлена ​​давнім конфліктом люстраторів з Судом. Народні депутати неодноразово заявляли, що шість діючих суддів КСУ не мають права розглядати подання щодо Закону «Про очищення влади», оскільки в 2010 році нібито сприяли узурпації влади В.Януковичем. Йдеться, в першу чергу, про рішення КСУ від 30.09.2010 року. Тоді Суд розглянув подання 252 народних депутатів, які вважали, що Закон «Про внесення змін до Конституції України» №2222-IV від 08.12.2004 року був прийнятий парламентом з порушенням встановленої процедури – без обов’язкового висновку Конституційного Суду про відповідність внесених змін до Основного Закону. У 2010 році КСУ визнав Закон «Про внесення змін до Конституції України» 2004 року таким, що не відповідає Конституції «у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття», після чого він втратив чинність. Конституція була відновлена ​​в редакції від 28.06.1996 року, а тодішній президент отримав ширші повноваження, ніж у нього були на момент президентських виборів 2010 року.

 

Автор: В’ячеслав Хрипун

Джерело: Судово-юридична газета

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone