Моніторинг дотримання прав людини в Україні у січні 2018 – квітні 2019 року

За звітний період ситуація з дотриманням і захистом державою прав людини в Україні продовжує стрімко погіршуватися.

Порушуються права журналістів і проводяться політичні репресії проти неугодних ЗМІ, розгул ультраправих і націоналістів заохочується державою, функціонують паравоєнніструктури – приватні армії, держава активно втручається в діяльність релігійних організацій, пропагуючи на найвищому державному рівні дискримінацію однієї з них і створюючи іншу у вигляді практично державної церкви, порушуються права національних і мовних меншин, виборчий процес рясніє всілякими порушеннями йфальсифікаціями, руйнується незалежність судової системи, проводяться різного роду «реформи», які погіршують стандарти послуг, що надаються – в сфері охорони здоров’я, освіти, надання житлово-комунальних послуг.

У внутрішні справи країни втручаються іноземні держави і міжнародні організації, диктуючи чиннійвладіпризначення конкретних кандидатур і створення потрібних їм органів. При цьому відносини з більшістю сусідніх держав знаходяться у стадії конфлікту.


Обмеження прав права на свободу слова і функціонування незалежних ЗМІ

Рівень тиску на ЗМІ з боку влади в Україні узвітний період досяг найбільшого,за період незалежності,рівня. Активно порушується ст. 34 Конституції України про гарантії свободи слова та ст. 171 КК України: «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».

Реакцієюна цю ситуацію, стало звернення топ-менеджерів цілого ряду популярних ЗМІ, регіональних журналістів, а також представників громадських організацій (міжфракційне депутатське об’єднання «Заборонено забороняти» виступило як один із підписантів) до президента, голови Верховної Ради України, Генеральногопрокурора, прем’єр-міністра, а також дипломатівЄвропейських країн і США. У зверненні вказується, що рівень загрози свободі слова в Україні дійшов до критичної межі.

За минулий рік громадськими організаціями зафіксовано майже 300 фактів порушення свободи слова, з яких близько 100 – нападина журналістів. Звернення було відкрито для нових підписантів, протягом декількох тижнів до нього кожен день приєднувалися десятки людей і професійних журналістів.[1]

Першірезультатицього звернення не змусили себе довго чекати. Так, через кілька днів після його публікації,Національна спілка журналістів України (НСЖУ) провеладискусію «Загрози свободі слова в Україні».

Учасники форуму чітко визначили, що спроби влади обмежити діяльність «невигідних» для неї медіа, розподіл на «ватяні» і «патріотичні» засоби масової інформації (ЗМІ), численні перевірки регулятором теле- і радіоканалів, а також відкриті кримінальні справи проти журналістів – це шлях до тотального контролю над свободою слова в Україні і диктатури.[2]

«Ми в НСЖУ вважаємо, що ситуація зі свободою слова в Україні є неприйнятною, а з фізичною безпекою – загрозливою, – прокоментував голова НСЖУ Сергій Томіленко. – За останні кілька місяців з’явилося більше десятка резонансних заяв від національних медіа та журналістів про погрози, утиски і напади».

Учасники дискусії заявили, що кожназ цих заяв має бути предметом детального розгляду, дискусії і публічного звітування чиновників. Замість цього фіксувалися тільки спроби ділити журналістів на «правильних» і «неправильних», вибірковийтиск з боку Нацради з телебачення, перевищення службових повноважень.

Про тиск з боку Національної ради з питань телебачення і радіомовлення розповіла, зокрема, шеф-редактор «ЕРА-Медіа» Тетяна Гончарова. Так, в жовтні 2017 року на радіо «ЕРА» було накладено штраф за порушення мовних квот в травневому ефірі.

При цьому, зазначає Гончарова, ефір стосувався «Євробачення», тому звучали пісні не українською мовою. Але за те, що україномовних пісень було не 25%, а 23%, довелося заплатити штраф у розмірі понад 300 тис. гривень.[3]

Попри те, що звернення журналістів викликало широкий суспільний резонанс і булу підтримане Національною спілкою журналістів України, жодне з вимог представників ЗМІ виконано не було! Влада повністю проігнорувала запит представників засобів масової інформації.

У Національній спілці журналістів заявили, що чиновники повністю проігнорували найбільшу конференцію ОБСЄ зі свободи слова, яка пройшла уКиєві в липні 2018 р.Більш того, експерти і блогери, які підтримують владу, обрушилися на спікерів форуму з критикою за «не такі»коментарі.[4]

Одним з найяскравіших прикладів атаки на свободу слова в Україні можна назвати спробу влади закрити телевізійне ранкове інформаційне шоу «Доброго ранку, Країно!»[5]яке проводиться телекомпанією «Ера-Медіа» і виходить щодня з 6:30 до 9:30 на хвилі головного телеканалу країни UA:Перший.

5 липня один з найвідоміших і рейтингових політиків країни – Юлія Тимошенко в ефірі «Доброго ранку, Країно!» Заявила про плани Петра Порошенка ввести військовий стан для утримання влади за допомогою ескалації конфлікту на Донбасі. Як сама вказала політик, надавши розголосу цю інформацію, вона буквально порушила плани президента. Як побачимо, пізніше, ці плани, ближче під кінець року, повністю підтвердилися.

Влада висловлювала негативне ставлення до телекомпанії «Ера-Медіа» та виробленої нею продукції вже досить довгий час. Особливо після того, як колектив телекомпанії підписав вищезазначенийколективний лист до президента, прем’єра, Верховної Ради та Генпрокурора з вимогою припинити згортання свободи слова в країні.

На наступний день після виступу Тимошенко в ефірі прозвучала заява керівництва «Національного суспільного телебачення України»(НСТУ) і телеканалу «UA:Перший» в особі Зураба Аласанії про припинення трансляції ефірів «Доброго Ранку, Країно!».

Через ситуації, що склалася «Ера-Медіа» подала досудуі отримала постанову, яка забороняє припинення трансляції ефірів шоу «Доброго Ранку, Країно!». Судовий розгляд триває, і передача,всупереч бажанню НСТУ,виходить в ефір.

Одночасно, «Доброго Ранку, Країно!» зробило заяву про порушення свободи слова і перешкоджання журналістській діяльності, яка викликалавеличезний ажіотаж в українськомуінформаційному середовищі, зокрема в українському сегменті Facebook. Безліч користувачів соціальної мережі висловилося на підтримку програми.

Важливо підкреслити, про що говорили численнімедіа-аналітики в цей час: позиція UA: Перший була активно підтримана пропрезидентськоюармією фейковихакаунтів уFacebook (вона була створена близько року тому і у Петра Порошенка прямо про неї запитували представники Радіо «Свобода», але він ухилився від відповіді). Крім того, свої доводи керівник НСТУ Зураб Аласанія озвучивтільки на одному телеканалі під назвою «Прямий», який номінально належить президенту, активно використовує мову ненависті щододеяких жителіві національностей України, а також постійно критикує Захід. Більш того, джерела фінансування для створення і функціонування телеканалу «Прямий» невідомі.

У ситуації з постійними спробами влади сильніше ввести цензуру в країні керівництво Національної телекомпанії України (НТКУ) в особі Зураба Аласанії діє на їхньому боці, замість того, щоб відстоювати свободу слова і інтереси громадян. Зураб Аласанія дозволяє транслювати по головному національному телеканалу сумнівні події, типу маршу, присвяченого дивізії СС «Галичина»[6], а сам розповідає про те, що реформувати Громадське телебачення буде виключно за своїм баченням і  «в сортах лайна не розбирається»[7].

За таку лояльність влада дозволяє топ-менеджменту НТКУ виписувати собі величезні бонуси, в яких особисто Зураб Аласанія не бачить нічого кримінального. Паралельно з цим відбувається постійне скорочення фінансування НТКУ, постійні звільнення співробітників і, по суті, перманентне знищення головної телевізійної компанії країни. [8]

Іншим засобом тиску з боку влади є відкриття кримінальних провадженьпроти незручнихжурналістів. Так, було відкрито кілька кримінальних проваджень проти головного редактора найбільшого інтернет-виданняхУкраїни «Страна.UA», щозаймає незалежну позицію,І. Гужви. Через тиск з боку спецслужб і Адміністрації президента Гужва в січні 2018рокувтік з України і попросив притулку в Австрії.[9]У жовтні 2018 йогобуло надано[10], що означає, що Австрія визнає наявність політичних репресій та загроз життю журналіста в Україні. Інший український журналіст власник інформаційного агентства«Опен Юкрейн» (Open Ukraine), колишній військовослужбовець А. Мединський через тиск з боку влади і радикалів у квітні 2018 роцізвернувся до влади Фінляндії з проханням про надання політичного притулку, через те, щовін став об’єктом переслідувань в Україні. А 31 травня 2018 р про спробу СБУ провернути з ним провокацію подібну справі Гужви заявив інший опозиційний журналіст-розслідувач А. Дубинський[11].

У серпні проти інтернет-видання “Страна.UA” відкритосьомукримінальну справу. За літо 2018 року – вже вдруге. І знову – за статтею “розголошення даних досудового слідства”. Тобто, як би справу і не проти журналістів (а проти тих, хто розголосив), але саме “Страна” є об’єктом розслідування. Зараз мова йде про розслідування Валерії Івашкін щодо інциденту в Одесі, коли націоналіст Стерненко зарізав людину. З того часуцюсправупоступово ведуть до забуття і видання одне з небагатьох, яке за неюстежить. Що, ясна річ, не подобається Стерненко, який вже неодноразово погрожував судом та іншими карами. І ось він, за сприяння нардепа Андрія Денисенка, домігся порушення кримінальної справи за фактом “розголошення”[12].

20 вересня Національнарада з питань телебачення і радіомовлення призначила позапланову виїзну перевірку NewsОne з метою з’ясувати, чи дотримується супутниковий телеканал норми чинного українського законодавства. Служба безпеки вимагала від Нацради перевірити NewsOne за використання в ефірі фраз «партія війни» і «братовбивча війна»[13]. У жовтні була призначена ще однапозапланова перевірка NewsОne з метою з’ясувати факт і обставини передачі телеканалу в управління А. Портнову[14].

У жовтні 2018 рокуВРУ підтримала постанову про санкції проти незалежних телеканалів NewsOne і 112. Санкції передбачають ряд обмежень, включаючи позбавлення ліцензій каналів, заборона користування радіочастотами і блокування активів. У проекті постанови сім компаній, щодо яких пропонують ввести санкції: «Аріадна ТВ», «Новий Формат ТВ», «ТВ Вибір», «Телерадіокомпанія«112-ТВ»,«Лідер ТВ»,«Партнер ТВ»і«Новини 24 години». Перші шість компаній пов’язані з телеканалом 112, а остання – з NewsOne. Рада не зможе самостійно ввести ці санкції, вона повинна буде звернутися до Ради національної безпеки і оборони для того, щоб воназатвердила їх[15].

Як зазначив з цього приводу журналіст В. Чечіло: «Ініціаторами введення санкцій проти двох телеканалів стали депутати-журналісти. Це ще раз доводить, що ніякої журналістики в Україні немає і ніколи не було. Є тільки медіа-обслугоуванняпевних ОЗУ і реципієнти грантів іноземнихдержав. На жаль, не буває журналістики в країнах, де немає громадянського суспільства. Бувають тільки окремі журналісти. Яким при цьому час від часу безкарно проламують голову»[16].

У грудні 2018 р Національна рада з питань телебачення і радіомовлення відмовила телеканалу «НАШ» в питанні переоформлення формату мовлення (назви і програмної концепції)[17].

Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ в зв’язку з цим зазначив, що «Я хотів би підтвердити, що свобода вираження думок і свобода засобів масової інформації є основними зобов’язаннями держав-учасниць ОБСЄ, які повинні дотримуватися і виконуватися», – сказав Дезір. «Будь-які обмеження, що накладаються на ці права, в тому числі в ім’я захисту національної безпеки або протидіїпропаганді, повинні бути суворо і чіткообмежені за масштабом, пропорційністюі забезпечувати відповідні гарантії від зловживань за допомогоюнезалежноїсудовоїсистеми. Я глибоко стурбований будь-яким майбутнім рішенням припинити або потенційно заблокувати регулярне функціонування ЗМІ в Україні », – зазначив політик[18].

4 квітня 2019 р Національна рада з питань телебачення і радіомовлення за результатами проведеного раніше конкурсу віддалаТОВ «Ч К», Київ ( «Radio JAZZ») FM-частоту 104,6 МГц у Києві, яка є предметом судових суперечок «Вести. Радіо», якому в 2017 році незаконно відмовлено в продовженні терміну дії ліцензії. У «Вести. Радіо »відзначають, що зазначена частота не може вважатися вільною, оскільки на даний момент своє право на продовження мовленнявони відстоюють в судовому порядку. Крім того, за заявами «Вести. Радіо», рішення Нацради про відмову в продовженні ліцензії є політично мотивованим, оскільки було прийнято всупереч прямійзабороніФранківського районного суду м.Львова[19].

Важливо відзначити, що вперше, в грудні 2018 р йдучи на новорічні канікули ВРУ не запровадила на передвиборний період мораторію на перевірки ЗМІ[20]. Це означає, що репресії проти незалежних ЗМІ в період виборів тільки посиляться.

У серпні 2018 р.журналіст української газети «НикВести» Іван Казоразаявив, що український президент Петро Порошенко вихопив у нього з рук мікрофон. За словами Казори, він мав намір поставити питання українському лідеру про його обіцянки під час візиту на підприємство «Зоря-Машпроект» в Миколаєві. У травні 2018 року Порошенко заявляв, що виділить кілька мільйонів гривень зі свого благодійного фонду на реконструкцію Соборної площі в Миколаєві. Український президент назвав цю допомогу «особистим подарунком жителям Миколаєва». Також Порошенко пообіцяв виділити з бюджету 10-15 млн гривень на реконструкцію міського стадіону. «Не встиг я поставити запитання, коли ми побачимо виконання цих обіцянок, Петро Порошенко схопив мікрофон і силою опустив його вниз, продовжуючи утримувати в руці, – так, щоб не було чутно, що він мені каже. А сказав він таке: «Ти вийдеш, я тобі розповім», – написав Казорана своїй сторінці в Facebook. Після цього, за його словами, глава Миколаївської області Олексій Савченко відштовхнув його від Порошенка[21].

Силові відомства активно проводять обшуки в редакціях ЗМІ, в квартирах редакторів і журналістів. Ці дії проводяться головним чином в незалежнихЗМІ. Так, з 2016 р.регулярно проводяться обшуки в редакції медіа-холдингу «Вести». У звітний період, в лютому 2018 року було два захоплення силовиками редакції холдингу[22], і під час другого редакція була фізично розгромлена після чоготам заселилися «активісти»[23]. У лютому 2018 року проти одного з найбільших телеканалів країни – «1 + 1» влада почала здійснюють тиск з боку Національного банку України, надіславши запит в якому вимагали надати дані про рух коштів на банківських рахунках декількох десятків журналістів та ведучих на чолі з відомим актором і телеведучим Володимиром Зеленським (який очолив протест проти заборони серіалу “Свати”) і журналістом-розслідувачем Олександром Дубинським (проводив розслідування корупції у владних структурах, у відповідь на що Адміністрація президента вимагає інкримінувати йому держ. зраду)[24].

У березні 2018 р СБУ були проведені масові обшуки в різних містах України у 25 опозиційних блогерів і журналістів, які були охарактеризовані як «особи, щосприяють країні агресору в здійсненні антиукраїнських акцій». Зокрема обшук був у київського журналіста Юрія Лукашина[25]. Тоді ж після публікації журналістом і волонтером Ольгою Решетиловоюінформації, що, «Кедр», який є одним з фігурантів «справи Рубана», – це Павло Балів, майор 8-го полку спецпризначення, їй телефонував сам фігурант і вимагав з погрозами видалитицю інформацію[26].

СБУ і прокуратура активно намагаються впливати на медіапростір. Так, в липні 2018 р до редакторів українських сайтів приходять співробітники СБУ і пропонують свою «допомогу» у відстеженні «тез російської пропаганди». Мовляв, вони порадять редакторам як розпізнати інформацію, яка може бути «вкиданням» від сусідньої країни і зашкодитинаціональнійбезпеці. Також співробітники СБУ нібито дають орієнтування журналістам по тому, як ставитися до деяких резонансних новин української політики:«У розпал скандалу зі справою Бабченко, до нас прийшли співробітники СБУ і досить довго розповідали чому ця історія дуже важлива і що її потрібно подавати так, щоб не станцювати під дудку ворогів України », – розповів співробітник великого видання. У вересні 2018 р СБУ намагалося вербувати журналіста опозиційного видання[27].

Продовжує чинитися прямий тиск силовими органами на журналістів та їх об’єднання. Так, після того, як в березні 2019 р журналісти регіональної телерадіокомпанії «Аверс» (Луцьк) опублікували інтерв’ю з відомим опозиційним блогером А. Шаріем з’явилася інформація про плани СБУ порушити проти них кримінальну справу[28]. У січні 2019 р стало відомо про спробу вербування, шантажу і подальшого арешту СБУ і МВС В. Селезньова – журналіста, який сфотографував віллу Порошенко в Іспанії[29].

У вересні 2018 р СБУ ініціювала перевірку каналу NewsOne через використання в ефірі слів «партія війни» і 6 інших словосполучень. Зокрема, в СБУ розцінюють як «кліше російської пропаганди» висловлювання «партія війни», «партія миру» і «Росія захищає свої інтереси». Також в СБУ стверджують, що чули в ефірі телеканалу словосполучення “братовбивча війна”, “механізм розколу православ’я” і “світ не визнає Росію агресором”. При цьому, де і коли звучали подібні висловлювання в листі СБУ не вказується. Також в СБУ стверджують, що ведучіпрограм телеканалу Руслан Коцаба, В’ячеслав Піховшек і Євген Червоненко допускають висловлювання, які “містять ознаки прихованого призову до агресивних дій і програмування агресивної поведінки глядачів”[30].

Водночас, поки СБУ намагається контролювати місцевих журналістів, іноземні спецслужби викрадають в Україні іноземних журналістів. Так, в липні 2018 р спецслужби Туреччини викрали в Україні турецького журналіста і вивезли його доТуреччини[31]. Пізніше, з посиланням на джерела в дипломатичних колах, було повідомлено, що облави на громадян Туреччини, щоживуть вУкраїні, противників президента країни Реджепа Тайіпа Ердогана, а також їх видача Анкарі відбуваються за особистою домовленістю між Ердоганом і українським лідером Петром Порошенко[32]. Фактично, мова йде про узаконене викрадення людей. В ОБСЄ засудили українську владу за видачу журналіста Туреччині. У Європарламенті закликали українську владу зупинити викрадення громадян Туреччини[33].

У вересні 2018 р прокуратура отримала дозвіл на доступ до даних телефону журналістки видання «Новое время» Христини Бердинських[34]. Європейська федерація журналістів закликала припинити втручання в телефонні розмови журналістів[35].

Влада активно втручалася в серпні 2018 року в процес зйомок фільму про Стуса щодо ролі в його долі В. Медведчука[36].

27 березня 2019 був оприлюднений виправдальний вирок у справі запорізького журналіста П. Волкова який понад рік провів у СІЗО за звинуваченням в посяганні на територіальну цілісність України через свою професійну діяльність[37].

Розслідування скоєних злочинів проти журналістів, в тому числі найсклданіших з них, таких як вбивства, розслідуються недостатньо, наприклад, справи проти вбивць Шеремета і Бузини не переданідосуду, а підозрювані відпущені. Суд, над обвинуваченим в організації вбивства під час подій на Майдані взимку 2014 р журналіста В. Веремія Ю. Крисінимзакінчився фіаско – обвинувачений отримав умовний термін покарання за причетність до цього вбивства[38]. В ОБСЄ розкритикували умовний вирок у справі про вбивство журналіста Веремія[39]. У ЗМІ пов’язують такий м’який вирок з давньоюдружбоюКрисіна з нинішнім головою Миколаївської ОДА та колишнім працівником УБОЗ МВС А. Савченко[40]. За інцидентами, що мали місце з 2015 по 2018 рік, Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) сумнівається в ефективності і прозорості слідства. Поліція повідомила про відсутність прогресу в розслідуванні вбивства Павла Шеремета, який був убитий в Києві в липні 2016 року[41].

Певною новацією влади в рамках звітного періоду по обмеженню права на свободу слова та діяльності незалежних ЗМІ стало використання різного роду «експертів» і «моніторингових організацій» для формування необ’єктивного відбивання реальності. В Україні цим займаються дві структури – Інститут масової інформації (ІМІ) під керівництвом Оксани Романюк і “Детектор медіа” (колишня ГО “Телекритика”) під керівництвом Наталії Лігачової. Зокрема, в березні 2018 року ці організації проводили справжнє цькування керівництва Національної спілки журналістів України в особі Сергія Томіленка. За те, що він захищає усіЗМІ від нападок влади, незалежно від редакційної політики. А також за те, що регулярно звертає увагу на кричущу ситуацію з фізичним насильством проти журналістів. Учасники медіапросторувважають: багато випадків тиску на журналістів в ІМІ замовчують, тим самим спотворюючи загальну картину[42]. Варто відзначити, що нардеп Лещенко звинуватив шеф-редактора «Детектор Медіа» Наталю Лігачовув лобіюванні інтересів Порошенко і отриманні інструкцій від близького соратника президента – нардепа Ігоря Кононенко. Про якість роботи цих «медіаекспертів» можна судити по цитаті з Facebook Наталії Лігачової: «А податкова, СБУ, та інші ще довго будуть язолити з«Вестями», «Страной»? Три роки мало?»[43].

Співрозмовники “Страни.UA” в медіасередовищі вважають: багато випадків тиску на журналістів в ІМІ замовчують, тим самим спотворюючи загальну картину. Те, що в ІМІ існує якийсь негласний фільтр при моніторингу загроз на адресу ЗМІ, підтверджує глава Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергій Томіленко. Через те що ІМІ необ’єктивно показуєкартину з тиском на ЗМІ, в НСЖУ навіть впровадили свій, альтернативний “Індекс фізичної безпеки” – моніторинг нападів на журналістів. «За 2017 рік ми зафіксували 90 випадків застосування сили. Знаєте, яку статистику подає ІМІ? У нас – 90 нападів, у них – 29. Виходить, ми як би говоримо: подивіться, є проблема. А в ІМІ кажуть: все нормально, ніяких проблем немає», – зазначає Томіленко[44].

Активно обмежувальні заходи для ЗМІ генерують і прямо пов’язані з журналістською діяльністю держоргани. Особливо активна тут Нацрада з питань телебачення і радіомовлення України. У січні 2018 р Нацрада виступила із законодавчою ініціативою, що є з одного боку черговим обмеженням прав громадян, а з іншого відкритим втручанням в редакційну політику. Йдеться про законодавче обмеження ведення програм і передач політичними діячами[45]. Інших логічних приводів, крім бажання не допустити в телебачення політичних опонентів тут побачити не можна.

Журналісти-розслідувачі опублікували в липні 2018 р докази причетності президента Порошенко до тиску на ЗМІ і свободу слова в Україні шляхом впливу на Нацраду з телебачення і радіомовлення і їїголовуЮрія Артеменка[46]. СамаНацрада продовжує виконувати цензорські функції, прискіпливо досліджуючи роботу опозиційних і непідконтрольних владі каналів. Так, у вересні було призначено позапланові перевірки 6 телеканалів (“1 + 1”, Newsone, “Перший київський”, Hromadske, “Правда тут Київ” і “34” (Дніпро)), які не приділили належної уваги Дню пам’яті “червоного терору “5 вересня[47].

Ще однією ініціативою, яка обмежує свободу слова, є законопроект про дифамацію або як його охрестили українські провладні депутати «закон про фейки». Така ініціатива знову з’явилася в січні 2018 р[48]після фейкутелеканалу «Руставі-2» про заяви Порошенка в ФСБ 2007 року,  хоча телеканал і оголошує їх справжніми[49].

Існують стандарти журналістської етики, але не можна законодавчо визначити справжність певної новини, а шкода завдана потенційноюсамоцензурою журналістів буде непомірновищою. Європейський суд з прав людини виходить саме з такого трактування ст. 10 Європейської конвенції прав людини: «свобода вираження думки пов’язана з«обов’язками і відповідальністю», які також застосовуються до засобів масової інформації щодо питань, які становлять серйозний загальний інтерес. … державні службовці, які перебувають при виконанні обов’язків, подібно політикам, підпадають підбільшімежі допустимої критики, ніж приватні особи»(справа«Тома проти Люксембургу»).

У справі «Дундін проти Російської Федерації» Суд встановив, що національні суди повинні встановити баланс між необхідністю захисту репутації співробітника міліції і правом журналіста на поширення інформації з питань, що становлять загальний інтерес. Європейський Суд також зазначив, питання полягає не в тому, чи може журналіст довести дійсність тверджень, але в тому, чи може бути встановлена ​​в достатній мірі перевірена і надійна фактична основа, пропорційна природі і характеру звинувачення. Втім, соцмережі вже висміяли бажання влади боротися з неправдивою інформацією, оскільки головним джерелом фейків в Україні є сама влада[50].

Починаючи з червня 2018 р відбуваються прямі відключення загальнонаціональних каналів неугодних владі. Так, в червні 2018 був фізично відключений від трансляції канал «112»[51]. У вересні 2018 р Державний Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення відключив від мовлення нібито за борги Громадський телеканал «UA: Перший»[52]. 31 грудня 2018 р провайдер «Ланет» припинив трансляцію телеканалу «NewsOne»[53].

Надходять відкриті погрози фізичної розправи над неугодними журналістами з боку влади. Так, нардеп від «Радикальної партії» Ігор Мосійчук закликав до вбивств опозиційних журналістів[54]. У січні 2018 р журналістці телеканалу ZIK Наталії Влащенко перед інтерв’ю з чиновником часів президентства Віктора Януковича Андрієм Портновим, «подзвонив депутат з” Народного фронту “і пригрозив, сказавши:« Ти знаєш про долю Бузини », – Він пригрозив, якщо буде ефір, правими радикалами і іншими людьми[55]. Депутат від владної коаліції Пашинський в квітні 2018 р погрожував журналістам газети «Новое Время» за проведене і опубліковане ними розслідування його корупційної діяльності[56].

У лютому 2018 р стало відомо, що перший заступник глави РНБО України Олег Гладковський (в минулому – Свинарчук) звинуватив журналіста Олександра Дубинського в державній зраді, і зажадав від глави СБУ Василя Грицака почати кримінальне переслідування. Держзрада, на думку Гладковського, полягає в критичних публікаціях Дубинського про його бізнес[57].

Українська журналістка, телеведуча Надія Сасс була звільнена з каналу NewsOne після того, як вона в прямому ефірі різко висловилася на адресу президента України Петра Порошенка[58].

У жовтні 2018 р Народний депутат від фракції “Блок Петра Порошенко” Олег Барна нецензурно відповів журналістові Ігорю Колтунову на питання про його кнопкодавство[59].

У вересні 2018 року в своєму щорічному посланні у парламенті президент Порошенко висунув ідею нового обмеження свободи слова: прийняття закону про реєстрацію агентів впливу Російської Федерації. Зазвичай такі закони з’являються в країнах, де політика відчуває сильний міжнародний тиск, постаєперед викликами міжнародного тероризму – або ж якщо держава сама веде якусь експансію, яку можна забезпечити за допомогою неурядових структур. А ще частіше контроль за інородними агентамивводять в бідних країнах, уряди яких шукають способи знайти винних у власних проблемах.

Триває практика маніпулювання громадською думкою та інформацією з боку Адміністрації президента: щомісячно випускаються темники для журналістів і блогерів з «правильним» зображенням поточної ситуації та її потрібним освітленням громадськості[60].

За позицію, що не сходиться із державницькою стосовноконфлікту на Донбасі і її вираження в соцмережах, Служба безпеки України в січні 2018 р провела обшук уквартирі соліста Львівської національної опери і балету Миколи Санжаревського, який до цього був внесений в базу сайту «Миротворець». Артист проходить в кримінальному провадженні за статтею Кримінального кодексу про матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації, яка передбачає від 8 до 15 років позбавлення волі[61].

Активно практикується висилка і арешти журналістів іноземних ЗМІ, даючи їм неконвенційневизначення «пропагандисти». У березні 2018 р СБУ депортувавз України російську журналістку, співробітницю телеканалу “Росія-24” Наталію Гончарову. Як пояснили в СБУ «на початку березня журналістка підготувала 4 провокаційнівідеоматеріали, розповсюдила інформацію на території України в спотвореному варіанті, дезінформувала світове товариство і завдала шкоди міжнародному іміджу України»[62]. Тобто, фактично депортувализа здійснення журналістської діяльності, результати якої не сподобалися СБУ. У травні 2018 року Державна прикордонна служба не впустила в Україну журналістів з Італії, Чехії та Росії, які прямували в Україну висвітлювати річницю трагедії 2 травня в Одесі[63]. У червні 2018 р Журналістка “РИА Новости” заявила, що СБУ намагалася її завербувати[64]. У грудні 2018 року на українсько-російському кордоні відмовили у в’їзді ще 4 журналісткам з Росії[65].2 січня 2019 року співробітники СБУ затримали і депортували в Білорусь засновника новинного порталу «Главновости» Павла Карназицкого – «за антиукраїнську пропаганду». У заяві СБУ написано«ставив під сумнів визнані міжнародним товариством докази присутності військ країни-агресора на тимчасово окупованих територіях нашої держави»[66].За словами адвоката журналіста Андрія Доманського, силовики не повідомили про затримання в Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, тим самим позбавивши Павла Карназицкого законних прав на захист[67].

Якщо раніше така практика не отримувала оцінки з боку міжнародних організацій, то зараз ситуація інша. Так, в червні 2018 р ОБСЄ висловили жаль у зв’язку з відмовою України пустити на свою територію журналістів російських телеканалів Євгена Примакова і Полу Сліер: «Я нагадую, що всі країни-члени ОБСЄ повинні сприяти вільному пересуванню журналістів по регіону»[68].

У травні 2018 був заарештований очільникінформагентства” РІА Новини-Україна” журналіст, якиймає російське та українське громадянство К. Вишинський. СБУ інкримінує йому «підривну діяльність» в інтересах Росії[69].Вкрай дивують формулювання за що саме заарештований Вишинський. На сайті ГПУ написано: «в рамках кримінального провадження за фактами розв’язання Російською Федерацією агресивної війни в інформаційній сфері …»Але річутому, що немає такого злочину – “агресивна війна в інформаційній сфері”. На практиці СБУ відкривала провадження, але по ст. 437 “Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни”. Чи може ця стаття бути застосована до журналіста? Дуже сумнівно. За розв’язування агресивної війни можна судити глав держав, начальників генштабів, вищий генералітет, але ніяк не журналіста! Це нам показує практика Нюрнберзького трибуналу. Що стосується інших звинувачень, то в повідомленні ГПУ написано: залучити на основі ч. 1 ст. 111 КК України – державна зрада. З усіх пунктів цієї статті підходять або «шпигунство»,або «надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України». Швидше за все СБУ саме підривну діяльність мала на увазі, тому що у них на сайті написано так: “Організація підривних інформаційних акцій в рамках проведення гібридної війни проти нашої держави”. Але в Кримінальному кодексі немає відповідальності за “гібридну війну”, є за “агресивну війну”. Відносно “підривних інформаційних акцій”, законодавство не містить роз’яснення, що ж таке “підривна діяльність”. Тому, якщо суддя не визнає інформаційний контент “РІА Новини України” підривною діяльністю, закон він не порушив[70].

З доказової бази були пред’явлені 200 тис дол і договір з МІА «Росія сьогодні» від 2014 р[71]Для журналіста і директора інформагентства навряд чи це є злочином. Судячи з тієї діяльності яку розгорнув український МЗС і МВС після цього, однією з головних цілей арешту Вишинського було створення «обмінного фонду» для обміну Сущенко,що знаходиться в російській в’язниці. Директор департаменту комунікацій МВС України Артем Шевченко: «Тому пропоную його обміняти на Романа Сущенко – це буде справедливо»[72].

Характерно, що в той момент немає кримінальної справи, немає рішення суду, але вже пропонують обміняти на когось-тотам. В принципі це стаєсхожим на торгівлю людьми, причому своїми!

Інший версією може бути продовження державної політики щодо наступу на свободу слова в переддень президентських виборів[73]. Приблизно так зрозуміли арешт Вишинського і в ОБСЄ, де заявили: «закликаю владу утримуватися від непотрібних обмежень роботи іноземних журналістів, що позначається на вільному потоці інформації і свободи ЗМІ. Боротьба з пропагандою не повинна відставати від міжнародних стандартів і не повинна являти собою непропорційне втручання в діяльність ЗМІ». Важливо, як відзначили в ОБСЄ, що іноземні ЗМІ як такі не повинні включатися в санкційні списки[74].

У 2019 р зі справи К. Вишинського СБУ намагається «зліпити» масштабний шпигунський процес в стилі 1930-х років, залучаючи до нього інших журналістів відомих своїми незалежними і опозиційними судженнями. Так, в березні 2019 р були висунуті звинувачення і проведено обшук СБУ у київського журналіста В. Скачко[75]. Звинувачення полягали в посяганні на територіальну цілісність України за статті про події в Криму в 2014 р з фразами “громадянська війна”, “ненька” в лапках, “київський режим” і створенні злочинної групи з роботодавцем – К. Вишинським – за публікації статей на сайті «РІА-Новини»[76]. Після обшуку Скачко був госпіталізований. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір заявив, що стежить за ходом розслідування справи проти журналіста: «Важливо встановити всі факти і забезпечити дотримання свободи ЗМІ»[77].12 березня 2019 р співробітники СБУ увірвалися в квартиру до київського журналіста Юрія Лукашина[78].

Моніторингова місія Управління ООН з прав людини в Україні в травні зазначила, що за один тільки поточний місяць «стався ряд інцидентів, щовикликають занепокоєння, які вимагають нашої уваги і аналізу». Зокрема, в УВКПЛ «вивчають ситуацію, що стосується спроби підпалу редакції телеканалу”Інтер”уКиєві 9 травня, а також обшуки в Києві Службою безпеки України в офісах”РІА НовиниУкраїна”і затримання керівника його бюро, звинуваченого в державній зраді»[79].

У листопаді 2018 року в Києві було затримано політтехнологаі телеведучого ВолодимираПетроваі блогераОлександра Барабошко (Крус), а у ще одного блогера – Василя Крутчака, проходили обшуки. Ситуація пов’язана з причетністю блогерів до організації гучного секс-скандалу за участю заступника начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції, що перебуває у цивільному шлюбі з заступникомголови Державного бюро розслідувань ОлександроюВарченко[80]. В результаті, Барабошко заарештували на два місяці[81].

Окремо серед загроз ЗМІ варто виділити випадок з «замахом» в травні 2018 року в Києві на блогера А. Бабченко, який організувало СБУ. Меншеніж добуБабченко значився в «убитих», і в цьому відразу, за звичкою, без всяких розслідувань звинуватили «руку Москви». Міністр Клімкін підняв цю тему навіть на рівні Ради безпеки ООН[82], підтримку висловив глава МЗС Великобританії Б. Джонсон[83], і тут Бабченко «ожив»! Його урочисто представив глава СБУ Василь Грицак, як приклад блискучої спецоперації.

Але реакція від світової спільноти виявилася не такою як очікували маніпулятори. Із засудженням інсценування виступили в міжнародної недержавної організації “Репортери без кордонів”:«RSF (фр. Reporters sans frontières – Репортери без кордонів) висловлює своє глибоке обурення в зв’язку з виявленням маніпуляції Служби безпеки України в їх інформаційній війні. Це завжди дуже небезпечно для країн грати з фактами і також за участю журналістів»[84].Глава бельгійського МЗС Дідьє Рейндерс інсценування замаху засудив: «Не борються проти пропаганди або помилкових новин за допомогою інших помилкових новин. Не думаю, що повинні вживатися ті ж методи »[85]. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір заявив, що шкодує про рішення Києва поширити неправдиву інформацію про вбивство російського журналіста Аркадія Бабченко. «Радий, що Аркадій Бабченко живий! Я шкодую про рішення поширити неправдиву інформацію про життя журналіста. Держава зобов’язана надавати коректну інформацію громадськості», – підкреслив Дезір[86].Комітет захисту журналістів (CPJ) звернувся до української влади з вимогою роз’яснити необхідність інсценування смерті журналіста Аркадія Бабченко, назвавши це “надзвичайними заходами”[87].Інсценування вбивства журналіста Аркадія Бабченко спецслужбами України може підірвати довіру до вільної преси і сприяти зростанню впливу пропаганди усвіті. Таку заяву зробив генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг[88]. Усвою чергу ГПУ пригрозило, всім з українських медіа та політикуму, хто не підтримав «спецоперацію»: прес-секретар генерального прокурора Лариса Сарган опублікувала список тих політиків, які критикували роботу українських спецслужб[89]. При цьому СБУ кілька разів за добу змінювало версію про «вбивцю» Бабченко[90]опубліковувалоі заперечувало існування списку з передбачуваними все новими «жертвами» замаху[91].

Органи влади намагаються так само всіляко обмежити свободу вираження думок і ідей з боку депутатів опозиції. Так, в червні 2018 р за вираження своїх оцінювальнихсуджень щодо неоднозначного підходу до арештованогов Росії О. Сенцова Генпрокуратурою було порушено справу про держзрадупроти депутата Мураєва. Інкриміновані статті: ч. 1 ст. 111 (державна зрада) і ч. 2 ст. 383 (свідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) КК України. Наведемо цю цитату повністю: «з точки зору того, що людина готувала підпали і вибухи, для однієї частини населення він є терористом, для націоналістичної частини він є героєм»[92].

Самі депутати від провладної коаліції активно втручаються в роботу телеканалів, намагаючись заборонити діяльність неугодних їм. Так, депутат А. Гопко в травні 2018 року після концерту до Дня Перемоги на «Інтері» звернулася до Нацрадиз запитом, які невідкладні законодавчі зміни потрібні Національній Раді для “припинення мовлення загальнодержавних, регіональних і місцевих телеканалів, які здійснюють антиукраїнську пропаганду”[93]. У червні ціла фракція БПП зажадала від Нацради переглянути ліцензію телеканалу “NEWSONE TV” після виступу Мураєва про Сенцова: «Ми вимагаємо від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ретельно вивчити і в найкоротші терміни переглянути ліцензію телеканалу NEWSONE TV, який відверто ретранслює кремлівську пропаганду і веде агресивну антиукраїнську інформаційну політику»[94].

У червні 2018 року члени парламентського Комітету з питань свободи слова намагалися заборонити трансляцію Чемпіонату світу з футболу в Росії. Вони навіть підтримали проект відповідної постанови про заборону показу матчів ЧС, ексклюзивні права на які мали телеканали “Інтер” та “НТН”[95]. Проект не був підтриманий в сесійній залі[96]. Але сам факт такого проекту порушує європейські норми. Зокрема, директива ЄС з аудіовізуальних послуг передбачає право доступу громадськості до значних спортивних змагань, до яких ЧС явно відноситься. Характерна реакція на таку заборону Президента Федерації футболу Андрій Павелко: «Я за заборону, але сам дивитися футбол буду – на іноземних каналах»[97]. Що треба робити іншим уболівальникам функціонера і депутата не хвилює. Нардеп від фракції “Народний фронт” Сергій Висоцький, на засіданні комітету з питань свободи слова 20 червня 2018 р заявив про необхідність «знищити» телеканал з нібито “російським корінням”[98]. У червні 2018 р нардепи від БПП і “Народного фронту” внесли до порядку денного Ради законопроект №6688, що дозволяє без суду блокувати будь-який сайт в країні[99]. Контрольований депутатами блоку Порошенко і Народного Фронту регламентний Комітет запропонував заборонити здійснювати в парламенті відеозніманнядепутатів і дати можливість вилучати у журналістів вже зняті відео[100].

У жовтні 2018 році Комітет ВРУ з інформаційної політики та свободи слова рекомендував парламенту прийняти в першому читанні за основу законопроект №9068, який уповноважує Нацрада з питань телебачення і радіомовлення штрафувати телерадіоорганізації за “виправдання окупації України”. Засідання було по суті таємним, про нього не анонсувалося публічно. Відповідно, на це засідання не змогли потрапити всі зацікавлені представники преси, громадськості і телеканалів. У законопроекті під заборону потрапили “висловлювання, що виправдовують і визнають правомірною окупацію території України, якщо така трансляція має на меті розпалювання ворожнечі і ненависті”[101].

Другий блок заборон – вживання термінології, яка суперечить закону про “реінтеграціюДонбасу”. Він, нагадаємо, називає Росію країною-агресором, а “ДНР” і “ЛНР” – окупаційними адміністраціями[102]. Це найбільш невизначенийпункт. І тому він дає широке поле для трактувань з боку наглядових органів. Досить почути в ефірі “Донецька народна республіка” (нехай і з приставкою “самопроголошена”) – і теоретично телеканал або радіостанцію чекає великий штраф.

За вищевказані порушення Нацрада з питань телебачення і радіомовлення штрафує телерадіорганізаціїна 25% розміру ліцензійного збору. Крім того, законопроект посилює відповідальність мовників (до 25% від суми ліцензійного збору і без застосування санкції у вигляді попередження) за трансляцію телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, які містять популяризацію або пропаганду органів країни-агресора. Головне експертне управління Верховної Ради зазначило, що в такому вигляді закон приймати не можна. Юристи підкреслили, що в тексті документа взагалі не пояснюється, що означає словосполучення “розпалювання ворожнечі і ненависті”, а це означає, що з цим положенням закону можливі двоякі трактування. Юристи вважають, що «З запропонованогоформулювання випливає, що якщо трансляція висловлювань, що виправдовують і визнають правомірною окупацію території України, здійснюється без мети розпалювання ворожнечі і ненависті, то такі дії є правомірними», – відзначають в Головному експертному управлінні Ради[103].

Очевидно, що головна практична мета законопроекту – відучити телеканали запрошувати спікерів, у яких альтернативна точка зору на події, що відбуваються на Донбасі. Таким чином, висловити думку, що на сході України відбувається «громадянський конфлікт», жоден гість в теле- і радіостудії більше не зможе (ні тим більше працівник або власник ЗМІ). Також вже не можна буде говорити про вину Києва за те, що відбувається на Донбасі чи в Криму – адже це буде виправдання країни-агресора[104]. При численнихпорушенняхНацрада може ініціювати відкликання ліцензії. А через те, щообмежень в законі дуже багато і дотримуватися їх буде важко, то, не виключено, що саме до відкликання ліцензій ібудуть вести справу.

20 листопада 2018 року в Верховну Раду України був внесений законопроект №9306 про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за наклеп. Законодавчу ініціативу проявили три депутативід БПП. Вони пропонують встановити покарання за наклеп від штрафу в 200-500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-8500 гривень) і виправних робіт до позбавлення волі на 3 роки. Даний законопроект грубо порушує прийняту в демократичних країнах процедуру цивільно-правової відповідальності журналістів за наклеп. У зв’язку з цим Національний союз журналістів України (НСЖУ) закликає бойкотувати законопроект №9306 про криміналізацію наклепу[105].

2 березня 2019 року в ВРУ зареєстрований черговий законопроект, спрямований на обмеження свободи слова (№10139). Його автор – депутат від партії «Народний фронт» Лапін передбачає встановити кримінальну відповідальність за поширення неправдивих відомостей в ЗМІ та мережі інтернет, незалежно від того, свідомовони поширені чив результаті помилки. У першому випадку автор законопроекту пропонує карати «винуватців» штрафом (до 1900 $), або виправними роботами на строк до 2 років. Також пропонується заборонити трансляцію програм і передач, в яких «заперечується або виправдовується участь держави-агресора в збройній агресії проти України»[106].У Національній спілці журналістів України скандальний законопроект №10139 назвали черговою атакою на права журналістів і підкреслили втомувід відбиття атак на журналістів. Проти законопроекту вже виступили такі громадські організації, як «Платформа прав людини», «Лабораторія цифрової безпеки», представництво «Freedom House», «Detector media» та інші[107].

На журналістів просто нападають і б’ють під час виконаннях їх службових обов’язків. Кількість нападів на працівників ЗМІ збільшилася. За січень-березень 2018 року НВО “Інститут масової інформації” зафіксував 71 випадок порушень свободи слова, тоді як за аналогічний період 2017 року таких випадків було 52. Національна спілка журналістів України за той же час зафіксував 21 випадок фізичної агресії проти журналістів. УВКПЛ задокументував 12 схожих випадків. У двох випадках порушниками були названі поліціянти, в трьох – члени вкрай правих груп; в шести випадках, де порушників встановити не вдалося, жертвами були журналісти, які розслідували твердження про корупцію в регіональному чи національному масштабі[108].

У березні на мітингу ветеранів АТО був побитий бердянський журналіст Володимир Дьоміна. Влада розслідує справу неохоче. «Створюється враження, що місцева поліція цих” активістів “боїться, а вони, прикриваючись званням ветеранів АТО, роблять, що заманеться»,– каже Володимир Дьомін[109].

Особливо активно переслідує журналістів, що знаходиться під контролем СБУ, угруповання «С14»: 25 грудня, після публікації розслідування діяльності угруповання, її глава напав на головного редактора “Страни.UA” Ігоря Гужву[110]; в січні 2018 року її представники напали на редакцію церковної газети в Києві[111]. 18 липня біля Голосіївського районного суду стався конфлікт між журналістом ГромадськогоІгорем Бурдигу і представниками праворадикальної групи «С14». Журналіст знаходився в суді за редакційним завданням. Після суду журналіста оточили представники «С14», а її лідер Євген Карась дав журналісту ляпас[112]. У вересні 2018 ватажок українськогорадикальногоугруповання «Братство» Дмитро Корчинський пригрозив розправою журналістці телеканалу NewsOne, яку раніше побили націоналісти. Загрози він опублікував на своїй сторінці в Facebook[113].Журналістку телеканалу NewsOne Дарину Білер побили 17 вересня. Вона висвітлювала зіткнення націоналістів і поліції біля будівлі Генеральної прокуратури, коли на неї напали радикали, почали її ображати, закидати яйцями, а після кілька разів ударили в вухо[114]. Присутня на місці події поліція не діяла. На іншу журналістку телеканалу NewsOne Анастасію Пшеничну націоналісти напали в жовтні 2018 року під час її репортажу під Генпрокуратурою. Її облили клеєм. Поліція спочатку затримала нападників. Однак активісти «С14» почали чинити опір і відбили у неї своїх “колег”. Що характерно, обидва напади скоїли радикали, давно помічені в роботі на владу – «С14», відкрито співпрацює з СБУ, і “Братство” Корчинського. І це не єдиний зв’язок атак з вищим керівництвом країни.У 2019 р продовжилися фізичні напади на журналістів. За даними Національної спілки журналістів України в 2018 році було зафіксовано 86 випадків фізичної агресії стосовно працівників ЗМІ, проти 89 інцидентів в 2017 році. Очевидне лідерство в цьому антирейтингу веде місто Київ і область, зокрема, зафіксовано 29 інцидентів фізичної агресії[115]. За два перших місяці 2019 року в Україні зафіксовано 13 випадків фізичної агресії проти журналістів, в січні – 7 і в лютому – 6. Найбільше – 5 атак на журналістів – було зафіксовано в Києві і області, ще 2 – в Одесі, один випадок в Херсоні. А також 5 інцидентів на західній Україні, зокрема, 2 – на Буковині, і по одному у Львові, Закарпатті та Тернопільській області[116]. Зокрема, в січні 2019 року в Голосіївському районі Києва невідомі побили і пограбували журналістів проекту “Стоп корупції” Олександра Золотнюка і Владислава Марченко, які готували сюжет про незаконний видобуток піску[117]. 9 лютого 2019 під час затримання представників угруповання С14 біля Подільського райвідділу поліції Києва правоохоронці зламали мікрофон і не віддали штатив для камери. 22 лютого в Києві спалили авто журналіста – автомобіль вигорів вщент. Журналіст інцидент пов’язує зі своєю професійною діяльністю. Данило Яковлєв, телеканал ZIK, програма “Стежками війни” був 26 лютого побитий під час виконання професійних обов’язків і його не впустили в приміщення Центральної військово-лікарської комісії Міноборони в Києві[118]. Далі, в березні 2019 року за участю заст. глави селищної ради під Києвом була побита журналістка і отримавструс мозку оператор «Радіо Свобода»[119].За фактом відкрито кримінальне провадження за ст. 171 КК України («перешкоджання законній професійній діяльності журналістів»). У лютому 2019 р журналістці, ведучої телеканалу ZIK Н. Влащенко погрожували бойовики з “Торнадо”, що знаходяться в СІЗО [120]. 17 березня, на Михайлівській площі в Києві на мітингу президента Петра Порошенка під час спроби поставити запитання президенту було скоєно напад тітушкамина журналіста “Страни.UA” А. Черненко[121].

Епідемія нападів на журналістів телеканалу збіглася з кампанією, розгорнутою проти NewsOne і каналу “112” в політичній площині через санкції до телеканалів. На самих телеканалах першопричиною своїх проблем вважають редакційну політику, яка дозволяє спікерам критикувати чинну владу[122].20 березня 2019 року Рада національної безпеки і оборони доручила Службі безпеки України завершити перевірку юридичних осіб для введення санкцій щодо телеканалів NewsOne і “112 Україна”. Про це йдеться в повідомленні прес-служби ради. Потрібно відзначити, що відповідно до ст. 1 і 5 Закону України “Про санкції”, санкції застосовуються до юридичних осіб – резидентам України, виключно якщо вони причетні до здійснення терористичної діяльності[123].

Лідер «С14» закликав з розумінням ставитися до бажання вбити журналіста і назвав це «людською слабкістю». Він вважає виправданими деякі випадки нападу на журналістів в Україні. Про це він заявив в ефірі «Магнолія-ТВ». Глава праворадикалів «С14» вважає, що напади на журналістів – це “народний суд”, до якого люди, на його думку, вдаються через те, що влада не справляється зі своїми обов’язками[124]. Дані заяви передбачаютьпо суті кримінальне покарання, так як виправдовують насильство над журналістами, але реакція влади на них відсутня.

Здійснюються напади праворадикалами і на іноземних журналістів в Україні. У грудні 2018 р журналіст австрійського телеканалу ORF Крістіан Вершюц, який знаходився в Україні, попросив уряд своєї країни про допомогу. Представник ЗМІ заявив, що побоюється за своє життя, і поскаржився, що українська влада створює перешкоди для роботи: «В Україні діють воєнізовані ультранаціоналістичні групи, які загрожують журналістам, які висвітлюють з критичної точки зору політику керівництва України і намагаються дотримуватися об’єктивності. Двох журналістів вже вбили, я не хочу бути наступним». Репортер додав, що на одному з українських сайтів його назвали «агентом Кремля», іпідкреслив, що йому ійогоспівробітникам на українській территоріїможе загрожуватифізична розправа[125]. У листопаді 2018 року під час маршу на захист трансгендерів, від дій праворадикальних угруповань постраждав канадський журналіст Майкл Колборн і два українських. При цьому канадцевізламали окуляри[126]. Після цього Рада Європи присвоїлаперший рівень небезпеки відсутності державної реакції на нападиправорадикальних угруповань на журналістів в Україні[127].

Триває практика випровадження і заборони в’їзду в Україну іноземних журналістів, які критикують українську владу. Так, в березні 2019 був заборонений в’їзд в країну австрійському журналісту телеканалу ORF К. Вершютцу[128]. Крім усього іншого у нього були заплановані інтерв’ю з кандидатами в президенти України Ю. Тимошенко і В. Зеленським. Союз журналістів Австрії розкритикував заборону України на в’їзд австрійському журналісту. Федеральний міністр з питань Європи, інтеграції та закордонних справ Республіки Австрія Карін Кнайсль і представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір закликали українську владу зняти заборону на в’їзд в Україну австрійському журналісту[129]. МЗС Австрії назвав ці дії української влади “актом цензури”[130]. Пізніше, 14 березня стало відомо про недопуск і заборону на в’їзд на 3 роки доУкраїнижурналіста з Канади, який був акредитований в Центральній виборчій комісії і їхав висвітлювати вибори. Причиною відмови стала інформація про те, що журналіст відвідував Крим. В українському відомстві порахували, що журналіст становить загрозу національній безпеці[131]. 24 березня 2019 р італійського журналіста Марка Іннаро і його колегу-оператора не пустили в Україну співробітники Державної прикордонної служби. Журналісти планували освітити майбутні вибори[132].21 березня 2019 р троє співробітників СБУ під виглядом співробітників Міграційної служби увірвалися в квартиру молдавсько-російської журналістки Ріти Бондар. Вони погрожували журналістці порушенням кримінальногопровадженняза статтею 161 КК (Порушення рівноправності громадян) і примушували до співпраці. 27 березня Співробітники СБУ підтвердили, що спільно з Державною міграційною службою прийняли рішення вигнати з території України молдавсько-російську журналістку Маргариту Бондар і заборонити їй в’їзд на 3 роки. В СБУ заявили, що Бондар нібито публікувала неправдивійпровокаційні матеріали про порушення прав національних меншин представниками націоналістичних організацій і нібито бездіяльності української правоохоронної системи[133].

У жовтні 2018 року в черговий – 5 раз, в суді не відбувся розгляд справи щодо нападу на репортера «Магнолії-ТВ». Якщо раніше суд переносився через неявку обвинуваченого, то на цей раз проблема була в прокурорі. У коридор із залу суду вийшов секретар і сказав: вибачте, захворів прокурор. Наступне засідання призначили аж на 18 лютого[134].

У грудні 2018 р Головний редактор журналу «Новий час», член секретаріату та президії Львівської обласної організації НСЖУ Андрій Данилець заявив, що отримав погрози від народного депутата члена фракції «Радикальної партії» Андрія Лозового і пов’язав те, що трапилося з недавньою публікацією в журналі. У статті, нібито через яку були отримані погрози від Лозового, мова йде про лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка, якого автор називає «Українським Жириновським» і в цілому описує біографію відомого політика[135].

27 грудня в приміщенні Малиновського районного суду після засідання у справі Одеського міського голови Геннадія Труханова проходив брифінг мера. Журналіст «Радіо Свобода» Михайло Штекель хотів запитати дещо,однак Труханов вирішив терміново закінчити брифінг, підійшов до Штекеля і не сказавши, що він хоче пройти, відштовхнув його в руки своєї охорони[136].

У Національній Спілці журналістів України повідомили про факт перешкоджання журналістській діяльності. Постраждалоює відома журналістка Антоніна Бєлоглазова, вона знаменита тим, що працює на скандального блогера Анатолія Шарія. Вона поскаржилася, що 21 червня під час акції кількох правих організацій біля главку столичної патрульної поліції вона піддавалася нападам мітингувальників. Бєлоглазова стверджувала, що її облили невідомимхімічнимрозчином, він потрапив їй на голову і викликав червоні плями і свербіж[137]. У липні 2018 р радикали в Миколаєві напали на журналістів, але поліція не завадила[138].

Тривають акції по блокуванню підконтрольними «активістами» неугодних телеканалів. У травні 2018 року в зв’язку з концертом на честь Дня Перемоги ультраправими з “Національного корпусу” був заблокований телеканал «Інтер». Головнимпитанням, що викликало їх гнів, є ця фраза з проморолика: «Вісім мільйонів українців загинули від рук фашистських загарбників – це наша історія, це наша генетична пам’ять. І сьогодні ми не можемо дозволити, щоб вулиці наших міст називали іменами фашистських злочинців, а їх портрети безкарно проносили в факельних ходах по нашій столиці, де кожен метр политий кров’ю наших земляків»[139]. Пізніше вони спробували підпалити адмінбудинок каналу[140]. У грудні 2018 рокудекілька десятків радикалів угруповання «УНА-УНСО» прийшли під телеканал «НАШ» Євгена Мураєва і спробували заблокувати його роботу. «Протестувальники» спробували обтягнути будівлю, в якій розташовано телеканал, колючим дротом, але зробити це їм не вдалося. Керівник телеканалу «НАШ» Тигран Мартиросян зазначив, що «протестувальники» не розуміють, навіщо вони прийшли і власні вимоги[141].

Крім того, на непідконтрольні владі телеканали здійснюються інші типи тиску.Так, в червні 2018 р власникщоздає каналу «112» приміщення вимагав його звільнити, а на телеканал почалася дос-атака[142]. У липні 2018 р провладна мережафейковихакаунтів ініціювала масовеблокуванняв інтернеті опозиційних блогерів[143].

Під час виборів штаби кандидатів активно використовували журналістські документи з метою передвиборчої агітації та впливу на вибори. Зокрема, за інформацією НСЖУ, в Києві напередодні дня голосування здійснювався наймання сторонніх осіб для роботи спостерігачами з журналістськими бейджами на столичних виборчих дільницях. У Житомирській області зафіксована масова реєстрація на дільницях журналістів від однакових видань, в посвідченнях деяких навіть не були вписані прізвища. Зокрема, мова йде про журналістів газет «Попільня на долонях», «Ружин на долонях» і «Діловий Бердичів», які реєструвалися за двоє, троє і поводилисебе агресивно. У Хмельницькій області за процесом голосування на виборчій дільниці безперешкодно спостерігав особисто голова сільської ради за пред’явленням журналістського посвідчення[144].

Іноземні країни і міжнародні організації стали активно вказувати на гнітючу ситуацію зі свободою слова в Україні. «Події навколо засобів масової інформації можуть бути відплатою за критичний характер матеріалів Strana.ua, в тому числі щодо високопоставлених урядовців», – написав у звіті представник ОБСЄ зі свободи преси Арлем Дезір[145]. У лютому 2018 р міжнародна організація Amnesty International представила доповідь за станом прав людини в світі за 2017 рікв якійзазначила, що влада України продовжує чинити тиск на представників ЗМІ шляхомкримінальнихпереслідуваньтих, хто їх критикує за провал реформ або політику на сході України[146]. У доповіді ООН з прав людини в березні 2018 р відзначили, що українська влада не хоче розслідувати злочини праворадикальних угруповань проти ЗМІ та окремих журналістів[147].

Свободою слова в Україні перейнялися і в США. У квітні 2018 р Держдепартамент опублікував доповідь з питань правозахисної діяльності в Україні, в якому зазначив зловживання охоплюють «широкомасштабну корупцію на урядовому рівні; цензуру; блокування веб-сайтів; нездатність уряду залучити до відповідальності винуватців насильства проти журналістів і активістів боротьби з корупцією, а також насильство проти етнічних меншин та осіб ЛГБТ-спільноти». Як наголошується в звіті, уряд, як правило, не вживає належних заходів для переслідування або покарання посадових осіб, які вчинили зловживання, в результаті чого має місце безкарність[148].

Дані негативноїтенденції відзначені і в звіті міжнародної правозахисної організації Freedom House (квітень 2018 г.): «Ми помітили спад в двох категоріях: розвиток незалежних медіа та громадянського суспільства»[149].Директор представництва Freedom House в Україні Метью Шааф вважає, що політичний та економічний тиск змушує українських журналістів уникати критичних тем. «Влада обмежила свободу слова в Україні, нібито під приводом національної безпеки. Але це більше політичні дії. Спроби посилити контроль в інтернет-просторі ми розцінюємо як посилення цензури»– сказав він[150]. За словами Шаафа, в останній доповіді Freedom House щодо свободи преси Українуоцінили як «частково вільну», в Україні збільшується кількість кримінальних переслідувань осіб, які підтримують людей, які проживають на Донбасі. Наприклад, переслідування журналістів, блогерів в Харкові, Вінниці та на Волині. Все це теж пояснюється міркуваннями нацбезпеки. Окремо Шааф зупинився на урядових проектах посилення моніторингу Інтернету, назвавши їх “загрозою свободі слова”. «Ми стурбовані, що такий посилений контроль може призвести до тотального контролю діяльності людей в інтернеті і цензурі», – резюмував він[151].

За даними доповіді Amnesty International по Україні 2018 рік був відзначений посяганнями на свободу слова і ЗМІ. Порушувалися кримінальні справи проти людей, які відкрито заперечували офіційну версію про конфлікт на сході України. Ті, хто критикував владу за темами, пов’язаними з корупцією, переслідувалися і залякувалися. 4 жовтня український Парламент зробив безпрецедентний крок, прийнявши заходи щодо закриття телеканалів 112 і NewsOne, які регулярно критикують українську владу. Антикорупційні журналісти Наталія Седлецька і Христина Бердинських в кінці серпня з’ясували, що Печерський районний суд Києва дозволив Генеральній прокуратурі відстежувати місцеперебування їхніхтелефонів, журнали викликів і текстові повідомлення. Василь Муравицький, журналіст з Житомира, зіткнувся з безліччю звинувачень, включаючи державну зраду, загрозу територіальній цілісності України, участь у терористичній діяльності і розпалювання ненависті. Всі звинувачення випливають з його роботи на російськомовних сайтах, підозрюваних СБУ в адмініструванні з території Росії або з територій, що знаходяться під контролем сепаратистів на сході України. Влада заарештувала його 2 серпня 2017 року. Судовий процес проти Василя Муравицького був затьмарений низкою порушень, середяких – залякування адвоката, тиск з боку СБУ та ультраправих груп. Ключовим доказом проти Муравицького були його трудові відносини з російським інформаційним агентством РІА Новини. Це саме по собі не є кримінальним злочином згідно з українським законодавством. СБУ також опублікувала список статей, написаних Муравицьким, які, як стверджується, порушують КК України. Amnesty International проаналізувала ці статті і не змогла знайти заяв, які містять заклики до насильства або розпалювання ненависті, або ознаки будь-якого іншого злочину[152].

У жовтні 2018 року в Індексі стійкості ЗМІ (Media Sustainability Index) за 2018 рік Міжнародна організація IREX відзначила зниження індексу ЗМІ і визначила ЗМІ в Україні як «Майже стійку систему». У звіті відзначені такі негативні тенденції: блокування сайтів з Росії, питання до роботи Нацради з телерадіомовлення, надмірними вимогами до ліцензування цифрового ТБ, рішення про ліцензування політизовані, переслідування журналістів, зокрема «сплеск порушень Службою безпеки України», нападу на журналістів, регулярні втручання власників засобів масової інформації в редакційну політику[153].

У Європі серйозно стурбовані проблемою зі свободою слова в Україні і атаками влади на неугодні ЗМІ і журналістів. У липні 2018 р депутати Європарламенту готові чинити тиск на відповідальних осіб, дії яких призводять до порушення прав журналістів, а також загрожують свободі слова країни і закликаю ввести моніторинг свободи слова в Україні на період виборів в 2019 р[154]

У доповіді УВКПЛ ООН про ситуацію з правами людини в Україні (березень 2019 г.)[155]відзначається, що напади на журналістів часто не кваліфікуються за кримінальною статтею “перешкоджання діяльності журналістів”, що дозволило б посадити нападників до в’язниці (замість цього нападникам інкримінується максимум легке хуліганство). “Подібне ставлення правоохоронців призводить до збільшення безкарності. Слідчі, таким чином, відмовляють журналістам в захисті, яку гарантує закон”, – констатують в ООН. Окремо відзначені також маніпуляції з законодавством з метою арешту опозиційних журналістів: “Органи влади по-своєму інтерпретували положення кримінального законодавства про тероризм, державнузрадуі посяганняна територіальну цілісність України. Це відбувалося під час розглядів справ проти журналістів, блогерів і користувачів соцмереж за розміщення або репост інформації, яка розглядалася як антиукраїнська “.

У доповіді Держдепартаменту США з прав людини в т.ч. в Україні за 2018 р вказано на різні види порушень прав журналістів в Україні. Так, відзначені факти тискувлади на співробітників ЗМІ. Наприклад, головний редактор тижневика “Новий час” повідомив про погрози редакції журналу з боку голови парламентського комітету з питань національної безпеки і колишнього глави “Укроборонпрому” Сергія Пашинського, а також заступника голови Ради національної безпеки і оборони Олега Гладковського. Відзначено випадки, коли під приводом національної безпеки проводилися арешти і переслідування проросійських, на думку влади, журналістів. Так, у звіті згадується справа Кирила Вишинського, головного редактора РІА Новини Україна. Щодо цієї справи висловлювали стурбованість Комітет із захисту журналістів, “Репортерів без кордонів” і представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Також влада депортувала і забороняли в’їзд іноземним журналістам. 10 липня прикордонники заборонили в’їзд в країну Джону Уоррену Грему Бродеріпу, громадянину Великобританії і ведучому російського телеканалу НТВ, і наклали на нього трирічнузаборону на в’їзд за порушення правил в’їзду в Крим у 2015 році. Повідомлялося також про напади націоналістичних груп на журналістів. Наприклад, 19 липня члени C14 в Києві напали на журналіста, який висвітлював судовий процес по нападу на ромів. Також Держдеп зазначив, що прогресу з розслідування вбивства Павла Шеремета немає. Як і до сих пір немає вироку щодо вбивства Олеся Бузини. Згаданий так само особистий огляд 21 лютого 2018 рокудекількохжурналісток, які прийшли на судовий процес по державній зраді колишнього президента Януковича, повідомили, що співробітники поліції змусили їх роздягнутися і пройти принизливу процедуру обшуку. Тільки після цього вони могли отримати доступ до зали суду, де Порошенко давав свідчення по відеозв’язку. Також виділені випадки довільного затримання журналістів СБУ. Так, 12 березня 2018 р СБУ обшукала квартиру опозиційного журналіста в Харкові. Підозрюваному пред’явили ордер на обшук, але не дозволили зв’язатися з адвокатом. Після того, як СБУ вилучила пластикову пляшку з патронами для боєприпасів, яку нібито знайшли в квартирі журналіста, його відвезли в регіональне відділення відомства, де допитували протягом 12 годин – а пізніше відпустили без пред’явлення офіційних звинувачень[156].

Обмеження права на свободу отримання інформації

За звітний період стало особливо очевидно, що влада займається створенням контрольованої інформаційної сфери для її маніпулятивного використання в своїх інтересах. Зокрема, в електоральних інтересах.

Створенням безпечногоі комфортногодля влади інформаційного середовища, так званої «теплої ванни», займаються не тільки відомі політтехнологи і медіа менеджери, використовуючи для цього величезні ресурси невідомого походження, але навіть і державні органи. Зокрема, Міністерство інформаційної політики та Нацрадаз питань телебачення і радіомовлення.

В рамках даного глобального процесу влада підпорядковує собі ЗМІ і лідерів думок. Відповідальні особи домагаються цього різними способами – купівлею ЗМІ, створенням нових ЗМІ, репресіями і цензурою.

Одним з найнебезпечніших механізмів маніпуляцій свободою поширення інформації стало скасування аналогового мовлення по всіх регіонах України з 31 березня 2018 року і повна заміна його цифровим. В даному контексті актуальною є і відповідна заміна ліцензій на цифрове мовлення. Це породжує поле для маніпуляцій і обмеження прав на мовлення. При цьому ліцензії видає Нацрада з питань телебачення і радіомовлення.

Ще кілька років тому в кожному з регіонів були влаштовані торги за цифрові ліцензії, якізмогли купити далеко не всі телекомпанії. Крім того, кількість ліцензій для кожної з областей строго фіксована, а значить, навіть при подальшому появі інвестора, телекомпанія вже не зможе повернутися в ефір, до позбавлення дозволу когось із учасників телемовлення[157]. В цьому аспекті характерним є програш в листопаді 2017 р ліцензії на загальнонаціональний канал цифрового мовлення каналів 112, NewsOne і “Плюс-Плюс” телеканалу “Рада”[158].

Значення всіх цих змін посилюється тим, що відбуватисявони будуть напередодні президентських виборів[159]. І влада напевно постарається скористатися переділом телеринку для зміни співвідношення сил в інформпросторі насвою користь. Інакше як атакою на конституційні права громадян, дану активність назвати не можна.

Важливо підкреслити, що відповідно до Плану поетапного виключення аналогового мовлення в Україні, прийнятому Нацрадою, в січні 2019 рокуповинні бути відключені від аналогового мовлення всі загальнонаціональні телеканали, крім каналу «UA: Перший» Національної громадської телерадіокомпанії України. Цей канал, а також місцеві (регіональні) канали будуть відключені від аналогового мовлення тільки в травні 2019 г. Тому в регіонах напередодні виборів склалася парадоксальна ситуація, коли мовлення в разі відсутності цифрових декодерів, здійснювалося лише регіональними мовниками і «UA: Перша», які дуже часто виступали з позицій підтримки тільки провладного кандидата.

Оператори українських сотовихмереж відстежують пересування своїх абонентів і передають ці дані без їх згоди державниморганам. У лютому вийшла постанова НКРЗІ за якоюз грудня 2018 рокувведена добровільна реєстрація сім-карт українців за паспортними даними [160]. Фактично мова йде про тотальне стеження і контроль пересування громадян з боку держави.В принципі, такий підхід не є дивним, якщо в квітні 2018 р Міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш обурився тим, що українці продовжують їздити на відпочинок до Криму[161], хоча де-юре Крим є територією України, і фактично він так само пропонує обмежити свободу пересування громадян Україною.

У жовтні 2018 рокуКомітет з питань інформатизації та зв’язку на своєму засіданні розглянув законопроект №8602 про публічніелектронніреєстриі рекомендував Верховній Раді прийняти його за основу. Даний законопроект пропонує створити спільну систему реєстрів, позначити єдині для всіх баз даних вимоги щодо ведення та адміністрування і т.д. Так само створена Система електронної взаємодії «Трембіта», яка допоможе об’єднати всі реєстри між собою[162]. Всі ці заходи дозволять державі оперативно стежити за громадянами і отримувати дуже швидко всю необхіднуінформацію, наприклад для відмови в субсидії, контролю витрат, пересувань і т.п. Крім того, незрозумілепитання з безпекою такої зведеної бази даних про усіхгромадян України, яка, з огляду на наявну практику, просто може бути продана злочинцям.

Ситуація із захистом персональних даних в українських державних структурах вкрай сумна. У квітні 2018 року представники регіонального центру оцінювання якості освіти в Києві вивідували приватну та конфіденційну інформацію у неповнолітніх школярів під виглядом анкетування: в анкеті були питання про те, скільки в родині дитини автомобілів і комп’ютерів, скільки мобільних телефонів[163].  При цьому анкетування проводилося без участі батьків, порушуючи вже одним цим права дітей.

Державні органи України продовжують виконувати цензорські функції:переглядаютьі прослуховуютьпрограмителебачення і радіо ташукаютьв них крамолу йкараютьза це. У січні 2018 р Національна рада з питань телебачення і радіомовлення (Нацрада) оголосила попередження телеканалу “112”: «25 листопада 2017 р відзначався День пам’яті жертв голодомору. В цей день в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія« 112 ТБ »не було інформації про трагічні події історії України до 7:58. Ліцензіату вказано на неприпустимість порушень чинного законодавства в подальшому»[164]. У квітні 2018 р Нацрада оголосила попередження телеканалу “NewsOne” через порушення правил мовлення в День пам’яті жертв Голокосту: на підставі моніторингу 27 січня 2018, в День пам’яті жертв Голокосту, зафіксувала в ефірі телеканалу “NewsOne” (ТОВ “Новини24 години “) відсутність інформації (рядка, що біжить) про цю пам’ятну дату до 9:00, що є порушенням вимог щодо мовлення в дні жалоби, пам’яті і скорботи[165].

Перед святом 9 травня Нацрада відкрито втручався в редакційну політику телеканалу «Інтер» засудивши проморолик телеканалу до Свята Перемоги[166]. До них приєдналися і ультранаціоналісти з «Нацкорпуса» народного депутата Андрія Білецького, вони висловили прямі загрози телеканалу: «Якщо влада не здатна зупинити цю пропаганду російського шовінізму, то ми,” Національний корпус “залишаємо за собою право на будь-які дії щодо захисту інформаційної безпеки країни », – йдеться на сторінці” Національного корпусу “в соцмережах[167].

Також в січні Нацрада призначила позапланову перевірку телеканалам “Інтер” і “СТБ” за трансляцію передач за участю осіб з списку санкцій[168]. У лютому 2018 р завдяки повідомленням СБУ і пильних громадян Нацрада виявила, що в ефірі “Інтера” в період з 12 по 15 січня показували кінокласику “Д’Артаньян і три мушкетери” за участю Михайла Боярського, Бориса Клюєва, Олега Табакова і “Чародії “за участю Валентина Гафта. У Нацраді зазначили, що показ фільмів, одним з учасників якого є особа, внесена до списку санкцій, є порушенням вимог закону “Про телебачення і радіомовлення”[169].

У 2018 р до телеканалів, які піддаються активному пресингу з метою зміни своєї політики був доданий і канал «1 + 1». Спочатку мова йшла про контроль рахунків провідних журналістів з боку Нацбанку, далі пішла цькування в соцмережах і з боку влади за репортажі, як це було з репортажем в травні 2018 року про обстріл Торецька. Ця дискусія виявила і професійний рівень провладних журналістів, щовикористовують і відкрито підтримують цензуру і самоцензуру в ЗМІ, на догоду «патріотизму» і «національній безпеці»[170], що прямо порушує всі канони журналістської етики.

Крім того, за рішенням Держкіно під заборону потрапили 545 фільмів, мультфільмів і серіалів російського виробництва. В тому числі, і екранізації творів класиків: “Ями” і “Розмови” Купріна, “Тараса Бульби” Гоголя, “Білої гвардії” Булгакова. А також гучні “Брат-2”, “Спасибі, що живий”, “9 рота” і фільм “Розповідь про Федота Стрільця”, і мультфільм “Про Федота-стрільця, удалого молодця”[171].

Іноді в дужках до фільму на сайті Нацради вказується, що мається на увазі під “нацизмом” або “комунізмом”. Це, наприклад, може бути участь у фільмі актора Івана Охлобистіна. Особливо безглуздою в даному списку виглядає посилання на закон “Про засуджених комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону  пропаганди їхньої символіки” відносноГоголя, що жив до появи СРСР або затятих антирадянщиків, які потрапляли під заборони в СРСР Купріна і Булгакова. Ну, а мультфільм “Про Федота-стрільця, удалого молодця” потрапив під заборону,мабуть за жорстку політичну сатиру, яку українська влада сприйняла на свій рахунок.

У травні 2018 р головаНацради Ю. Артеменко настільки увійшов в свою роль вершителя доль телеканалів і головного цензора країни, що у відкриту заявив в інтерв’ю президентському«5 каналу», що в липні Нацрада не продовжить ліцензію на мовлення каналу «112». Інакше як прямим тиском на канал це розглядати не можна. Із засудженням даного дійства виступив глава Спілки журналістів України С. Томіленко[172].

Нацрада вже не перший рік прикривається формальними причинами, щоб натиснути на телеканали і радіостанції з метою змусити їх працювати на владу. Неодноразово висловлювалися погрози відібрати ліцензію не тільки у “112”, а й у “Інтера”, «Ньюс Ван», а щодо “Радіо Вести” загроза перетворилася в дійсність. Тим часом, очевидно, що Нацрада як репресивний орган взагалі не повинен існувати. Його завдання – контролювати виконання законів телерадіокомпаніями, але не в якому разі не реагувати на “листи трудящих”, які організовуються самою владою.

На тлі таких дій в Нацраді з питань телебачення і радіомовлення стався гучний скандал, перший заступник голови Нацради Ольга Герасим’юк подала заяву на звільнення. Відома журналістка звинуватила пропрезидентське крило цієї структури в маніпуляціях зі свободою слова[173].

Герасим’юк заявила, що така поведінка регулятора є неприпустимою і принцип роботи «спочатку штрафи, а потім ліцензії» свідчить лише про заангажованість. «Я повернулася з відрядження, подумала, прочитала на офіційному сайті Національної ради зманіпульоване повідомлення, яке я вважаю неприпустимим. Я не можу перебувати в ситуації, коли рішення в колегіальному органі приймаються непрозоро, коли тобі відводять роль статиста, який просто повинен прийти на засідання і забезпечити кворум. Моє ім’я Оля, а не кворум», – пояснила вона[174].

У березні 2018 р ще один цензорський орган – Міністерство інформаційної політики України підготував новий список сайтів, які пропонують заборонити через поширення забороненої нормами українського законодавства інформації. У відомстві підкреслили, що дані сайти порушують ч. 2 ст. 109 Кримінального кодексу (публічний заклик до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій)[175]. В той жечас одна з претензій, яка звучить з боку правозахисників, медіа-юристів до такого способу обмеження свободи слова – незрозуміло, які принципи, які механізми використовуються для формування списку. Якщо в першій хвилі було більше ідеологічної складової, тому що блокували російські соцмережі або сервіси, то в другій хвилі навіть у людей, які підтримують ідеологічний підхід, виникли питання. Наприклад, інформаційний ресурс «Економічні вісті» теж потрапив до списку. І він там не один такий. Тому це питання до влади: виходячи з яких принципів і підстав, вона формувала цей список. У рекомендаціях Ради Європи, в рішеннях ЄСПЛ зазначалося, що Інтернет має свою особливу цінність тому, що він допомагає вільному обігу величезної кількості інформації, яку може отримувати велику кількість людей онлайн. Таке блокування викликає безліч питань до того, навіщо це робити взагалі[176].

У лютому 2019 р СБУ анонсувала новий перелік інтернет-сайтів «що загрожують національній безпеці України» для їх блокування: «У цьому році подано ще 100 сайтів, які найближчим часом, найближчим указом президента буде введено рішення РНБО і ці сайти будуть також заблоковані»[177].

Потрібно відзначити, що згідно з даними соціологічного опитування в березні 2018 р більше половини жителів України (53%) назвали помилкою заборону окремих російських артистів і фільмів, 43,7% опитаних вважають заборону російських телеканалів в Україні помилковим, що призводить до обмеження прав громадян[178].

Продовжує діяти введене в 2017 р блокування російських соціальних мереж і електронних скриньок. Водночас ужовтні 2018 р серед соцмереж на першому місці за відвідуваністю виявився Facebook (55%), але на другому – “Вконтакте” (31%)[179]. Як бачимо, заборонні потуги української влади щодо обмеження поширення інформації українці активно обходять.

При цьому суди продовжують виносити вироки адміністраторам антиукраїнських сторінок в “Одноклассниках” і “ВКонтакте”. «Їх дії кваліфіковані за ст. 109 (насильницька зміна чи повалення конституційного ладу), ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), ст. 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації) Кримінального кодексу України», – повідомляє СБУ. Водночаспрактика засудження за пости в інтернеті вже неодноразово засуджувалася міжнародними організаціями. У 2018 р з’явилися нові вироки: в квітні житель міста Білгород-Дністровський Одеської області отримав п’ять років позбавлення волі за пости «ВКонтакте» про визнання самопроголошених Донецької і Луганської народних республік[180]. У серпні продовжилися неодноразово засуджені ОБСЄ арешти «антиукраїнських» адміністраторів соціальних мереж[181].У лютому 2019 року в Одесі прокуратура направила до суду звинувачувальнийакт стосовно 38-річної одеситки, яку підозрюють у поширенні сепаратистських публікацій через репости публікацій в соцмережах[182].У жовтні 2018 р СБУ в Одесі викрило місцевого жителя, який поширював через соціальні мережі антиукраїнські матеріали[183].Всього СБУ в 2018 р притягнулаза “антиукраїнську пропаганду” в соцмережах 49 осіб, 20 вироків винесено судами[184].

У 2019 р арешти за «репости» продовжилися. 22 січня в СБУ заявили, що встановили в Сумах особистість російського журналіста, який нібито адмініструваві здійснював інформаційне наповнення антиукраїнських інтернет-спільнот «на замовлення спецслужб РФ»[185]. 24 січня з аналогічним формулюванням в СБУ заявили про затримання жителя Києва. Оперативники стверджують, що чоловік своїми діями допомагав російським спецслужбам втрутитися в виборчі процеси в Україні через соціальні мережі[186]. 15 лютого в СБУ заявили, що заблокували спробу РФ втрутитися у виборчий процес в Україні. Нібито куратори з Російської Федерації залучали жителів Дніпропетровської області до поширення в соціальних мережах провокаційних матеріалів, які впливають на електоральні настрої населення[187]. 25 лютого в СБУ заявили про затримання ще одного жителя Дніпра, який, за версією СБУ, «вів електронне листування з жителем Росії, який намагався отримати дані про мережі зв’язку, що забезпечує проведення виборів президента України»[188].12 березня в СБУ заявили про затримання користувачів соцмереж за опубліковану інформацію. За їхньою версією, на підконтрольних Україні територіях Донбасу діяла «агентурна мережа Головного управління Генштабу Росії», яка займалася розповсюдженням в соціальних мережах «від нібито патріотичних сил до проведення антиурядових акцій», спрямованих на боротьбу з корупцією та імпічмент чинного президента напередодні виборів. Затримані і перебувають під вартою четверо «агентів-інформаторів»[189]. 21 березня СБУ затримало «мережу антиукраїнських інтернет-агітаторів в яку входило четверо мешканців Миколаєва і четверо одеситів». Як охарактеризувалаїх діяльність СБУ «Інтернет-матеріали з ознаками сепаратистського змісту, спрямованими на штучне загострення суспільно-політичної ситуації в регіоні напередодні і під час президентських виборів в країні»[190]. Вкрай розпливчасте звинувачення під яке в нинішніх українських реаліях підпадає будь-якаопозиційназаява. У квітні 2019 року в Одеській області СБУ затримало інтернет-агітатора, який «регулярно розміщував на персональних сторінках в соцмережах інформацію із закликами до зміни державного кордону та конституційного ладу України»[191].

З метою посилити контроль за Інтернетом в лютому 2018 р Нацкомісія з регулювання сфери зв’язку та інформатизації погодила проект постанови Кабміну, який повинен врегулювати технічну перевірку блокувань сайтів з списку санкцій. У проекті передбачено «забезпечити придбання технічних засобів … для моніторингу стану припинення надання послуг з доступу до інформаційних ресурсів …» і Держслужбі спецзв’язку спільно з СБУ «встановити технічні засоби на телекомунікаційних мережах». На думку ряду спеціалізованих громадських організацій такі «технічні засоби можуть бути незаконно і безконтрольно використані для несанкціонованого спостереження за діями громадян в Інтернеті, маніпуляцій з доступом до інформації в Інтернеті (обмеження, блокування або внесення змін в змістовну частину) та інших порушень прав людини»[192].

Установка засобів загального спостереження і / або перехоплення інформації в мережі Інтернет прямо суперечить рекомендаціям CM / Rec (2014 року) 6 Комітету міністрів Ради Європи, згідно з яким «на вас не повинні поширюватися заходи загального спостереження або перехоплення інформації»(п. 4) і «сам факт існування законодавства, яке дозволяє здійснювати спостереження за телекомунікаціями, може вважатися втручанням в право на приватне життя»(п. 82).

Продовжує незважаючи на неодноразове засудження з боку міжнародних правозахисних організацій свою діяльність веб-сайт “Миротворець”. УВКПЛ повідомила, що на ньому публікуються персональні дані осіб, які, за твердженнями, пов’язані зі збройними групами і (або) яким навішують ярлик “терористів”. Такий список порушує презумпцію невинуватості, право на приватне життя і захист персональних даних, а також часто використовується як єдина підстава для затримання тієї чи іншої особи. Як і раніше немає ніякого прогресу в кримінальному розслідуванні справи проти сайту “Миротворець”. Деякі персональні дані українських журналістів (в ряді випадків з відсканованими копіями паспортів), раніше опубліковані на “Миротворці”, перенесені на схожий сайт “Центр Паразит”[193]. У вересні 2018 року в базу сайту «Миротворець» почали вносити українців із Закарпаття, які отримали угорське громадянство[194]. Всього були опубліковані у вільному доступі дані 313 осіб із Закарпаття. На цей сайт внесена так само ціла група священиків УПЦ. На цей сайт продовжуютьпотрапляти дані в тому числі і журналістів. Так, в березні 2019 року в тудибула внесена журналістка О. Медведєва, щорозкрила виборчу «Сітку» Порошенко[195].Потрібно відзначити, що незважаючи на неодноразові заперечення цього факту, сайт Миротворець активно використовується українськими силовими органами в своїй роботі[196]. Наприклад, по недопуску певних осіб на територію України. Нерідкі випадки звернення до слідчого судді з клопотанням про зняття інформації з каналів зв’язку (номери телефонів), мотивовані виключно інформацією на сайті «Миротворець»[197]. Використання даних сайту «Миротворець» судовою системою, що відбивається в рішеннях певних суддів, порушує статтю 6 Європейської конвенції про права людини і основні свободи, де гарантується кожному право на справедливий суд. На сайт «Миротворець», як одну з основ отримання даних для фінансового моніторингу посилається Національний банк України (Лист НБУ від 17.05.17 р № 25-0008 / 35441)[198].

Українські можновладці також намагаються захистити себе від контролю з боку громадянського суспільства. Зокрема, мова йде про введення в червні 2018 Державною авіаційною службою Тимчасових правил використання повітряного простору України, в яких міститься заборона вільного використання безпілотних літальних апаратів. Правила настільки жорсткі, що тепер запускати дрони без спеціального дозволу можна тільки на віддалених пустирях або в парках. Але найголовніше – тепер де-факто заборонено літати над будинками, в тому числі і над будинками VIP-чиновників, якщо до них приставлена ​​державна охорона. Це означає, що журналістам-розслідувачам буде складніше дізнаватися правду про їх маєтки. Крім того, в будь-якому місці правоохоронці мають право вилучити безпілотник і перевірити, що ви там назнімали, причому зроблено це має бути – «не вступаючи в дискусію». Під приводом національної безпеки влада таким чином надійно прикрилася з повітря – місця, де не захищають ні паркани, ні охорона[199]. Ці норми прямо порушують декілька прямих норм Конституції: ст. 63 (щодо презумпції невинуватості), ст. 34 (право вільно збирати інформацію).

У лютому 2019 року Міністерство оборони направилодоКабмінупропозиції щодо зміни законодавства про воєнний стан, що звужують права і свободи. Вонипросто забороняютькористуватися радіочастотними приладами під час воєнного чи надзвичайного стану. Причому, “До списку таких” радіоелектронних пристроїв “відносяться в тому числі мобільні телефони”, – пояснив експерт ринку зв’язку і технологій Роман Химич. Той факт, що мобільні телефони також можна внести до списку заборонених приладів підтвердив і екс-керівник компанії “Київстар” Петро Чернишов. Виходить, що влада намагається перестрахуватися від нового Майдану, розраховуючи, що обмеження на користування мобільниками завадить людям самоорганізуватися[200]. Цей проект в результаті був затверджений Кабміном і переданий березні 2019 року в Верховну Раду у вигляді проекту закону №10142[201].

В кінці лютого 2019 р СБУ організувала DoS-атаку на сайт інтернет-видання «Страна.уа», що опублікував незадовго до цього інформацію про підкуп виборців через «Сітку Порошенко». За інформацією журналістів в IT-колах столиці, виконавцем акції стала одна з приватних структур, яка займається кібератаками. А замовником виступила СБУ[202]. Атака здійснювалася і на дата-центрипровайдера OVH у Франції. Порушено кримінальну справу[203].

У жовтні 2018 р Freedom House у своєму рейтингу “Freedom on the net” визначала Україну як в “частково вільну” в плані свободи в інтернеті і надавала45 позицію. При цьому в 2012 р вона визначалася як абсолютно вільну»і займала 25 місце. Правозахисники зазначили, «Не дивлячись на те, що в Україні відбулася Революція Гідності, після якої повинні запанувати демократичні цінності, рівень свободи в українському інтернеті продовжував знижуватися». Експерти в звіті пов’язують це з ознаками цензури в інтернеті, блокуванням контенту і переслідувань за повідомлення в соцмережах. Крім того українські експерти пов’язують це з прагненнями силових структур “контролювати і забороняти” свободу слова в інтернеті, не дивлячись на українське законодавство. Також фахівці констатували позасудове блокування інтернет-ресурсів в Україні відповідними рішеннями різних органів влади[204].

У доповіді Держдепартаменту США з прав людини в т.ч. в Україні за 2018 говориться, що влада регулює і цензуруєінформацію, яка вважається загрозою національній безпеці – особливо ту, яку довільно визначають, як “проросійську”. У цьому контексті Держдеп нагадав про заборону сайтів, телеканалів і соцмереж. Причому, недотримання цих заборон використовувалося для тиску на ЗМІ. Наприклад, 25 січня телеканал “Інтер” отримав повідомлення від СБУ про те, що його перевірять через трансляцію “заборонених фільмів”. А 4 жовтня парламент закликав ввести санкції проти телеканалів 112 і NewsOne – через їх нібито проросійськудіяльність[205].

Дискримінація за мовною та етнічною ознакою. Обмеження прав не україномовних громадян

За звітний період активно почали проявлятися випадки антисемітизму, тенденції по дискримінації російськомовного і іншого, не україномовного населення. Такі події відбуваються як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. При цьому явно порушується ст. 10 Конституції, яка гарантує вільний розвиток мов меншин і міжнародні зобов’язання України в рамках Рамкової конвенції про захист національних меншин. Порушуються норми Кримінального кодексу України щодо заборони етнічної дискримінації та розпалювання міжнаціональної ворожнечі (ст. 161).

Законопроект, щомістить дискримінаційні норми та такі, які принужують гідність громадян Українибуло презентовано в березні 2018 року в Інституті майбутнього. Це законопроект «Про прощення» автором якого є екс-бютівець, а нині голова Всеукраїнського громадського руху “Сила права” Андрій Сенченко. Так, згідно з текстом законопроекту, жителі Криму і території Донбасу, яка не перебуває під контролем українського уряду, отримають можливість попросити вибаченняза те, що виявилися на цих територіях під час анексії Криму та антитерористичної операції, яка триває вже четвертий рік. Жителі Донбасу повинні будуть в письмовій формі перепрошуватиперед українським народом і державою[206].

Спостерігається сплеск антисемітизму як на побутовому рівні, так і з боку державних чиновників. Зокрема, Міністерство закордонних справ Ізраїлю висловило серйозну стурбованість зростанням антисемітизму в Україні. Офіційнузаявуопублікованона сайті зовнішньополітичного відомства. «26 грудня в Одесі на єврейські будинки та об’єкти були нанесені злісні антисемітські графіті. Ми серйозно стурбовані цими проявами антисемітизму і очікуємо, що український уряд вживатиме рішучих заходів для ліквідації антисемітських проявів і притягнення винних до відповідальності», – йдеться в повідомленні[207].

У січні 2018 року Міністерство у справах діаспори Ізраїлю опублікувало доповідь, в якому зазначила, що в Україні за 2017 рік виявлено двократне зростання числа антисемітських інцидентів. Ці події розвиваються на тлі кампанії по героїзації осіб, які відповідальні за гоніння і масові вбивства євреїв на території країни в ХХ столітті. «Якщо після революції, громадські діячі єврейського походження призначалися на найвищі пости в нових структурах влади, то зараз єврейство цих людей сприймається як один з факторів складної соціально-політичної ситуації в країні. Більш того, керівники-неєвреї часто сприймаються вулицею як «приховані євреї», – сказано в доповіді. Його автори критикують діяльність Інституту національної пам’яті на чолі з Володимиром В’ятровичем, який, як наголошується, займається «реабілітацією діячів українського націоналізму, які заплямували себе гоніннями на євреїв під час Другої світової війни і короткого періоду незалежності, що слідував за Жовтневої революцією 1917 року»[208].

Факти підтверджують таку стурбованість. В Одесі, на мітингу 2 травня 2018 р представник «Правого сектора» заявив, що Україна не буде «належати ж…дам»[209].Така позиція в цілому підтримується представниками української інтелігенції, зокрема, актором і колишнім депутатом Б. Бенюком[210]. А директор департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко, заявив, що антисемітськівисловлювання глави одеського осередку «Правого сектора» не містять прямого заклику до дискримінації за національною ознакою[211].

У травні 2018 року стався звірячий погром на могилі рабина Магарша (1555-1631) в Острозі, Рівненська область. Всі вікна в молитовні були вибиті, святі книги розкидані[212]. У травні 2018 р мер українського містечка Сколе Володимир Москаль виклав відео, де розповідає, що влада в Україні «московсько-ж_довская», що у владі було від 70 до 95% євреїв, аналізує Кабалу і Тору і приходить до висновку, що єврейських дітей з дитинства вчать хто ворог і як його знищувати, що євреї хочуть смерті гоям, а якщо ізолювати 50 найбагатших євреїв, то воєн не буде, і що світове «ж_довство» забезпечило Сталіну перемогу[213].

Українські ЗМІ так само не вважають зайвим розпалювати міжнаціональну ворожнечу і підтримувати прояви антисемітизму. Так, канівська газета «Час пік» в квітні 2018 р перед Великоднем вийшла з таким святковим гаслом: «Вовком хай завиють москалі, а жиди заверещать,як свині! Нині свято на моїй землі! – Великдень йде по Україні!». Про це повідомив директор Українського єврейського комітету Едуард Долинський на своїй сторінці в Facebook. Долинський повідомляє, що йому довелося прибрати “неправильні літери”, щоб уникнути бана в соцмережі[214].

У травні 2018 р розголосу набула діяльність консула України в Німеччині В. Марущінец, який поширював антисемітську і нацистську риторику в мережах («Смерть антифашистам», «Жиди оголосиливійну Німеччині ще в березні 1934 року», «Бути фашистом – Почесно»)[215]і якого лайкали інші співробітники МЗС України[216].Марущінец робив перепост статей, що виправдовують Голокост, і заперечують події в Бабиному Яру в Києві в 1941 році. В результаті за дії, що підпадають під статті Кримінального кодексу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі був лише відкликаний з Німеччини і звільнений з МЗС[217].

У квітні 2018 р львівськийдепутат міськради, націоналістка і вчителька М. Батюк привітала в фейсбуці Гітлера з днем народження[218]. Після освячення цього факту єврейськими організаціями вона була звільнена зі школи[219]. У квітні 2018 року в Тернополі так само був осквернений пам’ятник жертвам Голокосту (підпалено)[220].

Одночасно, в квітні 2018 року у Львові відбулися масові заходи на честь 75-ї річниці дивізії СС «Галичина». Святкування проходили з використанням атрибутики, вітань та проведенням маршу на честь ювілярів. За словами одного з організаторів маршу Святослава Сірого, в марші взяли участь представники добровольчих батальйонів “Азов”, ДУК “ПС”, батальйону “ОУН”, батальйону “Карпатська Січ”, батальйону “Айдар”, а також низки громадських організацій. Він додав, що вважає цей день одним із днів українського добровольця і ​​днем ​​пам’яті про галицьку, українськулицарськувійськовутрадицію. У грудні 2018 року українські військовослужбовці запустили флешмобпід хештегом «штурмовик», суть якого полягає в оприлюдненні фотографії з нашивкою у вигляді емблеми дивізії СС «Мертва голова» – черепа[221].

Варто лише нагадати, що частини СС визнані злочинними  організаціями рішенням Нюрнберзького трибуналу, в Україні прийнятий спеціальний закон про заборону нацистської символіки та ідеології. Апологетика нацизму – табу в будь-якій нормальній країні світу. Аж до тюремного терміну. Гірше того, перекреслює будь-які перспективи у ційдержаві. Одночасно, в тому ж Львові з січня по березень 2019 р демонтували Монумент Слави, присвячений загиблим воїнам Великої вітчизняної війни. Даний пам’ятник не підпадав під закон про декомунізацію[222].

У грудні 2018 року Міністерство освіти і науки України зобов’язало видавця і авторів підручника з історії України для 10 класу прибрати згадку про співпрацю одного з ватажків українських націоналістів Романа Шухевича і дивізії СС «Галичина» з підрозділами нацистської армії. Про це повідомив директор Українського єврейського комітету Едуард Долинський[223].

У травні 2018 року Київрада ухвалила рішення про святкування 29 травня 250-річчя Коліївщини. За відповідне рішення проголосували 83 людини. Потрібно відзначити, що цюподіюсупроводжуваламасоварізанинаєвреїв і поляків, тому урочисте святкування викликає деякі питання. Проти цьогорішення виступила Асоціація єврейських організацій і громад (Ваад): «Повстання супроводжувалося жорстоким насильством по обидва боки і масовими вбивствами як мирного неправославного населення (католиків, греко-католиків, євреїв), так православних і старообрядців»[224], але це не зупинило святкування.

У червні 2018 року в інтерв’ю виданню Insider головний військовий прокурор України Матіос у своєму коментарі порівняв підозрюваного в організації замаху на російського журналіста Аркадія Бабченко – Бориса Германа – з діячем російського і німецького соціал-демократичного руху початку XX століття Олександром Парвусом[225],чимнеоднозначно натякнув на існування єврейської змови. Це висловлювання американським журналом Newsweek було розцінено як підтримка антисемітськоїтеорій змови. У тексті матеріалу говориться, що це стало “різким нагадуванням” про прояви антисемітизму і расизму в публічному дискурсі України[226].У вересні 2018 р намагаючись виправдати чергове перейменування вулиці в Києві, названої на честь радянського розвідника, замученого гітлерівцями в Києві, І. Кудрі, провладний журналіст М. Вересень звинуватив його в організації вбивств німцями в Бабиному Яру. За версією Вересня він замінував і підірвав Хрещатик, в результаті кияни втратили житло і почали нарікати. Німці вирішили задобрити жителів міста і розстріляти всіх євреїв, включаючи дітей і жінок, які в очах українців асоціювалися з НКВД. Як зазначає глава Українського єврейського комітету Е. Долинський, причиною цього важкого марення, в основі якого лежить заперечення Голокосту, стала необхідність підтримати перейменування вулиці імені Героя Радянського Союзу Івана Кудрі в честь сенатора Маккейна. Для цього розгорнули кампанію брехні щодо героя-розвідника і навіть приплели сюди Голокост[227].

У вересні 2018 р глава Верховної Ради Парубій на ток-шоу на телебаченні назвав А. Гітлера “найбільшим демократом”[228]. У липні 2018 року на виставці у Верховній Раді присвяченій проголошенню Української держави у Львові в 1941 р були виставлені документи з яких випливало, що «ВідроджуванаУкраїнська Держава буде тісно взаємодіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, яка під керівництвом свого Вождя Адольфа Гітлера створює новий порядок в Європі і в світі»[229]. У вересні 2018 р вітання українських націоналістів, щоспівпрацювали з Гітлером під час Другої світової війни «Слава Україні!» Визнано офіційним привітанням до ВСУ[230].

У січні 2019 року в Києві відкрили меморіальну дошку антисеміту, ідеологу ОУН і нацистському колаборантуДмитрові Донцову[231]. В Умані 20 січня відбувся захід, організований місцевим осередком “Національного корпусу”. Мітинг був присвячений події, що сталася напередодні: вандали пошкодили статуетку Ісуса. Однак радикали влаштували з цього приводу антисемітськізбори, на якому серед іншого заявляли “Ж@ди паплюжать нашу віру і нашу країну”[232].

Провладний політолог А. Палій порівняв “безкоштовний” газ з Росії з газовою камерою часів Голокосту, апотім швидко потер свій пост в Фейсбуці. Політолог Михайло Чаплига зазначив, що пост Палія сподобався прес-секретарю генпрокурора Ларисі Сарган. «Глянь, що пишуть твої рупори і хто це лайкать!», – звернувся Чаплига до Петра Порошенка. Крім Сарган посту Палія поставив “лайк” нардеп від БПП Володимир Ар’єв, пише журналіст Андрій Манчук[233].У березні 2019 р А. Палій, заявив, що президентом України не повинен стати єврей[234].

У листопаді 2018 року в 315-й гімназії Києва представник Ukrainian military honor прочитав лекцію про дивізію СС «Галичині» для школярів. «Слід зазначити, що це славне військове формування в шкільній програмі показано не відповідним чином. Ми вирішили виправити цю ситуацію. Слухачам сподобалося », сказано в повідомленні Ukrainian military honor. У свою чергу даною подією на своїй сторінці в Facebook обурився глава Українського єврейського комітету Едуард Долинський. «Зразком доблесті стало нацистське формування – дивізія СС Галичина. Лекцію про «славних» есесівців дітям прочитав представник спільноти, яка займається вихвалянням українців, що служили в нацистських підрозділах. Це новітній тренд для шкіл, коли доблесті і мужності вчать на прикладах колаборації, служби в СС, шуцманшафти, допоміжної поліції і боротьби з мирним населенням», – написав він[235].

У жовтні 2018 р Головний рабин України звинуватив НАБУ в стеженні за синагогою та антисемітизмі. Зокрема, в заяві вказується, що служба безпеки громади встановила ряд осіб, які здійснювали приховане спостереження за приміщенням Центральної синагоги ім. Бродського, що на вулиці Шота Руставелі, іпарафіянами. Також в заяві стверджується, що були встановлені транспортні засоби з підробленими номерами, які використовувалися для спостереження. Під час перевірки безпосередньо в приміщенні були виявлені пристрої для запису інформації. Також рабин звинуватив одного з посадових осіб НАБУ вищого рівня в антисемітських висловлюваннях[236].

У серпні 2018 р футбольні ультрас пройшли вулицями Дніпра з нацистськимпривітанням і фаєрами[237]. У серпні 2018 р неонацисти напали в Києві на вболівальників «Аякса»[238].

Вкрай високим є в Україні і рівень побутового антисемітизму. Так, згідно з дослідженнямPew Research, 48% українських католиків (тобто на Західній Україні) і 29% православних не хочуть бачити євреїв членами своєї сім’ї[239]. Хоча українські ЗМІ і намагалися фальсифікувати факти в дослідженні заявляючи про найнижчий рівень антисемітизму в Європі в Україні[240]оперуючи даними іншого питання з опитувальника – «чи хочете ви бачити єврея своїм співгромадянином?» де результати були 4% і 5% відповідно.

Така ситуація з антисемітизмом в Україні викликала різку реакцію з боку конгресу США, де в квітні 2018 року було опубліковано відкритий лист 57 впливових американських конгресменів до Державного департаменту США, в якому, зокрема, йдеться: «Висловлюємо нашу тривогу в зв’язку з недавніми повідомленнями про підтримувані державою випадкизаперечення і спотворення Голокосту в Європі, особливо в Польщі та Україні. Це неприйнятно, особливо на тлі глобального зростання антисемітизму …. Просимо вас пояснити, які кроки робляться урядом США для моніторингу випадків спотворення Голокосту, щоб гарантувати, що США не підтримує і не фінансує організації або осіб, які підтримують або виправдовують антисемітизм. Ми вважаємо, що такі кроки повинні включати наполегливівимогискасування відповідних законів (мається на увазі український закон про героїзацію ОУН-УПА і польський про Голокост) … Закон України від 2015 роки пішов ще далі героїзуючи нацистських колаборантів і оголосивши кримінальним злочином заперечення їх «героїзму». Однак, на відміну від Польщі, цей крок українського уряду не отримав практично ніякої реакції з боку США. Організації та особи звеличуваніУкраїною, містять в собінацистськихколаборантів Степана Бандеру, Романа Шухевича, Організацію українських націоналістів, а також Українську повстанську армію. Ці парамілітарні групи і особи в деяких випадках співпрацювали з нацистами і несуть відповідальність за вбивство тисяч євреїв, 70-100 тисяч поляків, і інших етнічних меншин в 1941- 45 роках. Особливо тривожить те, що героїзація нацистів відбувається за підтримки уряду. Наприклад, кампанія 2017 року підтримку УПА проводиться Українським інститутом національної пам’яті, перейменування вулиць на честь Бандери і Шухевича Київською міськрадою, львівський «ШухевичФест», проведений в день річниці Львівського погрому, під час якого було вбито 4 тисячі євреїв … Підтримуваний державою ревізіонізм Голокосту в Українісупроводжується й іншими формами антисемітизму »[241].

У червні 2018 р Український єврейський комітет заявив, що працює над створенням списку антисемітів і ксенофобів, які проживають в Україні, для того, щоб на міжнародному рівні мати можливість залучити їх до відповідальності, якщовУкраїні це неможливо[242].

Тискздійснюється і щодо інших національних меншин. Вінвідбувається як з боку держави так і «активістів». Під негласною забороною з 2014 р перебувають будь-які акції пов’язані з пропагандою російської мови і культури, здійснюються погроми і заборони діяльності Російських культурних центрів в містах України – Сумах[243],Києві[244], Львові[245]. Кількість шкіл з російською мовою навчання невблаганно скорочується рішеннями місцевих і центральних органів владиі буде повністю заборонено на основі нового закону Про освіту.

У липні 2018 р мер міста Дніпро Борис Філатов зізнався, що три роки збирав дані на керівників шкіл і пообіцяв звільнити всіх тих, хто коли-небудь проявляв симпатію до ЛНР, ДНР і Росії в соцмережах. Причина в тому, що ці педагоги, «починаючи з 2014 року, в соцмережах або непублічно підтримували сепаратистські настрої, нехтували власну країну і дуже любили суміжну державу». Він підкреслив, що таке звільнення «юридично бездоганно», і у вчителів не буде «можливості відновитися через суд». «Адже ми не порушуємо трудове законодавство і не переслідуємо за переконання. Краще просто не подавайте на конкурс», – сказав він[246].

У Дніпрі в 2018 р Дніпровський академічний театр драми і комедії «щоб не дратувати«Правий сектор»»кілька разів скасовував спектакль російською мовою[247]. У столиці група осіб, членів ВГО “Сокіл”, в липні 2018 року з фаєрами пікетували ТЦ “Ocean plaza”, в зв’язку з тим, що там працюють російські магазини та заклади харчування[248].

У липні 2018 року під час Чемпіонату світу з футболу в Росії загострилася боротьба різних патріотів з «проросійськими» громадянами. Так, в Чернівцях націоналісти вручили “чорну” мітку 32-річному переселенцю з Донбасу Євгену Семехіну, який в соцмережі підтримав збірну Росії з футболу[249].

У лютому 2019 р Amnesty International опублікувала Доповідь по Україні в якому зазначила тиск влади на «проросійських» активістів, напади С14 на ромів[250].

Новим трендом влади України в 2018-19 рр. стало використання проти своїх ідеологічних супротивників норми по розпалюванню міжнаціональної ворожнечі. Так, в 2018 році її застосовували СБУ і прокуратура до священиків УПЦ, які відмовлялися підтримувати створення ПЦУ (намісник Києво-Печерської Лаври Павло і священики Житомирської та Волинської областей[251]). В 2018 р. звинуватила[252], а в 2019 року на її підставі Нацрада з телебачення і радіомовлення оштрафувала незалежний телеканал NewsOne на 100 тис. грн. за інтерв’ю, репортажі та виклад думок журналістів і політиків на телеканалі[253]. З 2017 по жовтень 2018 перебував в СІЗО за таким звинуваченням український журналіст П. Волков[254].

Водночас, матеріали журналістів,що дійсно розпалюють релігійну і міжнаціональну ворожнечу,такого як наприклад С. Запорожана в «Вечірній газеті»[255], попризалучення до них уваги[256]реакції влади не отримують.

У ряді місцевостей починають поступово просто забороняти публічно використовувати російську мову. Так, в лютому 2018 року на сесії Старосамбірської райради (Львівська область) депутати одноголосно проголосували за заборону публічного відтворення аудіовізуальних творів, що звучать російською мовою. У разі порушення, депутати вимагають складати протоколи про адміністративне правопорушення[257]. 18 вересня, депутати Львівської обласної ради на черговій сесії прийняли рішення про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території області [258].Посол Канади в Україні Роман Ващук і посол Великобританії Джудіт Гоф розкритикували прийняття Львівською обласною радою рішення про заборону на публічне використання російськомовного культурного продукту на території області: «Прийнятау Львівській області заборона в сформульованому вигляді недалека, дискримінаційнаі просто безглузда. І я кажу це як носій мови, української мови в діаспорі та послідовний захисник затвердження культурного продукту цієюмовою, але також і різноманітності», – написав Ващук 20 вересня в своєму Twitter[259]. Але, інші облради продовжили протягом року цю дискримінаційну практику. У жовтні 2018 р Житомирська обласна рада ввелана території області тимчасову заборону (мораторій) на “російськомовний культурний продукт” – трансляції на території області російських фільмів, виступ російських акторів і т.д.[260]У грудні 2018 м.Івано-Франківська обласна рада оголосила мораторій на російські фільми і музику. У прийнятому документі наголошується, що «до моменту повного припинення окупації території України в Івано-Франківській області встановлено мораторій на публічне використання російських фільмів і музики. Мета рішення – уникнути «ескалації напруженості в суспільстві і недопущення розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Під час обговорення проекту рішення депутат від ВО «Свобода» Василь Попович також запропонував на підтримку рішення жителям області проводити флешмоб «Убий в собі москаля» і звертати увагу водіїв маршруток, продавців, які включають російську музику[261]. У грудні 2018 року також Волинська обласна рада ввела мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території області. Облрада рекомендувала органам місцевого самоврядування області прийняти аналогічні рішення щодо введення на відповідній території мораторію на публічне використання російськомовного продукту в будь-яких формах до моменту повного припинення окупації території України[262].

У липні 2018 року в Миколаївській області[263], а в грудні 2018 року в Харківській[264]і Херсонській областях[265]російську мову позбавленостатусу регіональної.

У травні 2018 р черговими русофобськими заявами відзначилася колишній депутат Фаріон: «Російськомовні українці – найбільша проблема України. Це відступники, зрадники, ренегати. Хто вам сьогодні заважає вивчити українську мову? Ваша тупість? Ваш примітивізм? Ваш конформізм? … Російськомовні українці – це не українці, вони гібриди. Нехай підійдуть до дзеркала і запитають себе, за що вони так паплюжать українську землю?»[266]. На таке розпалювання міжнаціональної ворожнечі, нахабнийнаклеп і цинічну брехню абсолютно відсутня реакція офіційної влади. Заклики зроблені публічно, у присутності свідків і серед білого дня. Це кримінальний злочин, і в Україніє для цього стаття – 161 КК України.

Дискримінація за мовним принципом здійснюється навіть в залі Верховної Ради. Так, спікер Парубій в березні 2019 р двічі вимикав мікрофон народному депутату Немченко, за те що він намагався виступати російською[267].

На Західній Україні відомі випадки персональної дискримінації російськомовних громадян. Так, в березні 2019 р стало відомо, що у Львові місцеві школярі (школа № 57) знущаються над 12-річним І. Балабан, що переїхавз батьками з Харкова. “Іллю штовхають, обзивають” дебіл “,” Сепар кінчений “, кажуть, мовляв,” понаїхали “. Є відео, як сина ображають”, – розповідає його мати[268].

Зі скандалом і дискримінацією з боку ведучого і суддів в лютому 2019 року пройшов відбір учасника у фінал конкурсу «Євробачення» від України. Зазнали цькування за свою громадянську позицію і походження учасниці дуету Anna Maria з Криму[269]. Обструкції з боку віце-прем’єра Кириленка піддалася і переможниця відбору Maruv, тому що вона гастролює по Росії[270]. В результаті НГТУ був складений кабальний і політизований договір з переможцем[271], від якого Maruv відмовилася[272], як і ряд наступних за нею в рейтингу учасників, і в результаті ніхто від України на Євробачення 2019 не поїхав.

У лютому 2019 року, під час скандалу з відбором на Євробачення-2019 від України віце-прем’єр Кириленко відкрито запропонував ввести в правила відбору дискримінаційну норму «що артисти, які гастролюють або гастролювали в Росії, не мають права брати участь у відборі міжнародного пісенного конкурсу Євробачення від України»[273].

Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками заборонила в серпні 2018 р ввезення і продаж більшеніж40 виготовлених в Росії препаратів[274].Причому, багато хто з них не мають аналогів на українському ринку. У вересні 2018 року в Україні заборонили вакцину «Пентаксим» через порушення вимог законодавства: Постійна заборона введена через маркування іноземною мовою (російська), що порушує вимоги законодавства України[275].

У грудні 2018 р СБУ змусило всіх своїх співробітників заповнити анкети про наявність зв’язків в Росії або підконтрольних їй територіях[276]. Але, саму цю інформацію засекретили[277].

У січні 2019 р Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що всіх українців потрібно перевірити на поліграфі, щоб дізнатися, чи не співпрацюють вони з ЛДНР[278]. Дана заява є кричущим порушенням презумпції невинуватості.

У лютому 2018 року Конституційний суд України визнав неконституційним і так досить слабкий, але хоча бз гарантією мінімальногоправа мов меншин,Закон «Про засади державної мовної політики» (2012 р). Відповідно відновилася діяЗакону Про мови УРСР (1989 г.). Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що рішення Конституційного суду України щодо мовного закону свідчить про “брутальніатаки” української влади на право меншин говорити рідною мовою[279]. Потрібно відзначити, що підставою для скасування були суто процедурні порушення, а саме «кнопкодавство». Водночасна цій основі можна скасувати практично будь-який закон вУкраїні, оскільки вони найчастіше саме так і приймаються.

У жовтні 2018 р ВРУ в першому читанні проголосувала новий закон про мову. Даний документ вже в своїй назві має кардинальнувідмінність від попереднього: законопроект «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Це означає, що основна його мета буде не рівноправність і рівний розвиток мов як це встановлено в ст. 10 Конституції України, а брутальне звеличення державної мовикоштоммаргіналізації, знищення і звуження сфери використання мов меншин. Документ регулює застосування української у всіх сферах суспільного життя на всій території України. Законопроект зобов’язує всіх громадян України володіти українською мовою, але такої норми немає в Конституції, а в Законі про громадянство така вимога міститься тільки для осіб, щоотримують громадянство через процедуру натуралізації. Вимога до знання української мови крім державних службовців починає поширюватися так само на педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників навчальних закладів, медпрацівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я та інших. Документ говорить, що мовою культурних, розважальних і видовищних заходів є державна мова. Інші мови під час таких подій можна застосовувати в разі, якщо це виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу, а також у випадках, визначених Законом України «Про нацменшини». Супровід культурних і видовищних заходів повинен бути українською. Якщо ведучимподії є людина, яка не знає української, організатор повинен забезпечити синхронний або послідовний переклад українською. На українському повинні видаватися вхідні квитки, оголошення, афіші, інші інформаційні матеріали про такі події. Можна використовувати іншу мову, щоб написати назви творчих колективів і виконавців, але тоді потрібно продублювати ці назви в фонетичної транскрипції українською. Театральні уявлення іноземною мовою в державному або комунальному театрі повинні супроводжуватися субтитрами українською. На українському повинні бути музеї і виставки, в описах поруч з українським можуть бути і інші мови. Фільми (в тому числі серіали, анімаційні та документальні фільми), повинні бути україномовними. Якщо їх створили «суб’єкти кінематографії України», таке кіно повинно поширювати і показувати в Україні «з мовноючастиною звукового ряду, виконаноюукраїнською». Кінотеатри можуть показувати іноземні фільми мовою оригіналу, супроводжуючи українськими субтитрами.

Сумарна кількість сеансів демонстрації таких фільмів не може перевищувати 10% від загальної кількості сеансів показу фільмів в кінотеатрі в місяць. Друковані ЗМІ в Україні тепер повинні видаватися українською. Можна видавати газету або журнал в двох або більше мовних версіях, одна з яких повинна бути державною мовою. Всі мовні версії повинні мати ту ж назву, бути ідентичними за змістом і видаватися в один день. Видавець, внесений до Держреєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції повинен випускати українською мовою не менше 50% від всіх випущених ним протягом року назв книжкових видань. У кожній книгарні та місці, де продають книги, має бути не менше 50% назв книжкових видань українською. Створять нові держ органи: Нацкомісія зістандартівукраїнської мови, уповноважений із захисту української мови. Останній наділяється повноваженнями провести «мовну інспекцію» у підозрюваного в порушенні норм закону «підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадських об’єднань, політичних партій». У Кодексіпро адміністративні правопорушення додасться статтю про порушення законодавства у сфері застосування державної мови. У ній вводиться також штраф від 200 до 600 неоподатковуваних мінімумів[280].

З причини явної дискримінаційностізаконопроекту про мову,  в жовтні 2018 р ЄС заявив, що наполягає, що законопроект «Про забезпечення функціонування української мови як державної» повинен відповідати міжнародним нормам і зобов’язанням України: «Україна повинна продовжувати виконувати свої міжнародні зобов’язання, в тому числі в рамках європейської хартії регіональних мов або мов меншин та Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин»,– йдеться в повідомленні ЄС. При підготовці пропозицій до другого читання український парламент повинен провести консультації зі сторонами, на яких впливає нове законодавство, включно з представниками національних меншин. «Рекомендуємо подати законопроект до Венеціанської комісії для укладення (на відповідність європейським стандартам)»[281].

У березні 2019 р напередодні виборів, почалося обговорення у Верховній Раді України у другому читанні Закону №5670-д про забезпечення функціонування української мови як державної.[282]

Даний законопроект фактично звужує можливості використання російської та інших мов меншин до сфери особистого і сімейного спілкування громадян, що порушує Конституцію України і зобов’язання України за міжнародними договорами. Європейські організації закликають не приймати в такий час і в такій версії даний закон. Так, Комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович 13 березня закликала парламент України розглянути закон вже після виборів. «Обговорюючи будь-який новий закон або реформування політики щодо використання мов, держави-члени Ради Європи повинні ретельно збалансувати легітимну мету підтримки державної мови і обов’язок захищати і підтримувати використання мов меншин і зберігати культурну різноманітність».

Комісар зазначила, що різні мовні групи повинні бути ефективно залучені в процес розробки таких законів і політики, і їхні погляди повинні бути враховані. Чого, як відомо, немає і в помині. Наприклад, найбільша така група – російськомовні – ніяк організаційно не представлена ​​під час обговорення законопроекту.

Нічого не відомо і про консультації з найбільш активними нацменшинами – наприклад, угорцями, які останнім часом борються за свої мовні права – зокрема, на освіту. Тепер же новий закон ще більш звужує використання інших мов.

Генсек ОБСЄ Томас Гремінгер 11 березня запропонував керівництву України вести діалог з усіма зацікавленими сторонами для вирішення проблеми в сфері державної мови. Зокрема, в суперечці з Угорщиною, і виключення ситуацій, які зачіпають інтереси національних меншин на мовному ґрунті в майбутньому: «Треба налагодити спілкування з громадами, що представляють мовні меншини, вести тісний діалог з усіма зацікавленими сторонами, більшістю і меншістю. Я думаю, що найголовніше – це наявність діалогу і поваги. Не варто поспішати. Діалог, повагу – ось до чого я б закликав. Це також допоможе в ситуації з Угорщиною ». ЄС наполягає, що законопроект “Про забезпечення функціонування української мови як державної” повинен відповідати міжнародним нормам і зобов’язанням України. Мабуть, зараз такої відповідності немає.

У Брюсселі відзначили, що обов’язковою умовою вважають відповідність закону конвенцій Ради Європи, учасником яких є українська сторона: «Україна повинна продовжувати виконувати свої міжнародні зобов’язання, в тому числі в рамках Європейської хартії регіональних мов або мов меншин та Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин ». В Європейському Союзі відзначили, що при підготовці пропозицій до другого читання український парламент повинен провести консультації зі сторонами, на які впливає нове законодавство, включно з представниками національних меншин. Правда, нічого цього українська влада не зробила. “Венеціанка” за півроку так і не побачила спірного законопроекту[283].

При цьому узаконена дискримінація за мовною ознакою за словами президента Порошенко досягла успіхів. У країні, де більше половини населення говорить російською, україномовні книги і брошури в книжкових магазинах складають майже 78% від загального обсягу, водночасросійськомовні – тільки 15%. На місцевому та регіональному рівні фактична частка програм новин державноюмовоюсьогодні становить 99%, а у Волинській, Кіровоградській, Рівненській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій областях ця цифра дорівнює 100%. На думку президента Порошенко, кому не подобаються квоти на ТБ і радіо – можуть “їхати в Росію і спілкуватися російською мовою”. Місце російської мови тільки в побуті – але краще і в цьому випадку англійська, вважає Порошенко (який, як відомо, не тільки в побуті, але і на закритих робочих нарадах говорить виключно по-російськи)[284].

Реалізовуючи свої повноваження по ліцензуванню ввезення в Україну російських книг, Національний комітет по телебаченню і радіомовленню перетворився в цензорськуустанову,названу «захистом національної безпеки». Нагадаємо, що цензура в Україні заборонена Конституцією. У грудні була заборонена ще група з 26 російських книг[285].

У січні 2019 р Державний комітет України з питань телебачення і радіомовлення відмовила у видачі дозволів на ввезення з Росії 13 книг, в яких «присутні ознаки пропаганди держави-агресора». Зокрема, не дозволили ввезення ряду дитячих книг, серед яких підручник з англійської мови для школярів російського видавництва “Р-Плюс”, “розмальований прапорами збройних формувань РФ”. Також серед заборонених книги: Микити Непряхіна “Переконуй і перемагай. Секрети ефективної аргументації” (з пропагандою комуністичної ідеології), Е. Торчинова “Шлях вкрай: Релігії світу. Психотехніка і трансперсоналіястану” (пропагує державу-агресора), російського журналіста Андрія Шарія ” Балкани: околиці імперій “(пропагує державу-агресора). Також заборонили ввезення книги творів Сергія Довлатова видавництва “Азбука Аттікус”, тому що вона містить передмову, в якій “пропагується відомий українофоб Сергій Безруков”, який внесений до списку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України[286]. У березні цей же орган заборонив ще 23 книги з Російської Федерації. У їх числі книги про корпоративну культуру, нетворкінг, бізнес-посібники, дитячі книги, а також книга про PR, в якій, за версією відомства, «популяризуються російські соціальні мережі« Однокласники »та сервісні портали«Яндекс»[287]. Всього протягом 2018 року Держкомтелерадіо 97 раз відмовило у видачі дозволу на ввезення в Україну 477 тис. примірників книг нібито антиукраїнського змісту[288].

У травні 2018 р надійшла пропозиція заборонити до ввезення в Україну не окремі книги, а усікниги видані певними і до того жнаймасовішими російськими видавництвами: «Алгоритм», «Книжковий світ», «Центрполиграф», «Ексмо», «АСТ», «Віче»[289]. В даному випадку на додаток до порушень виходячи з дискримінації російськомовних громадян, цензурі,має місце і невиборний підхід.

У березні 2019 року в рамках нового пакета санкцій під заборону потрапили російські видавництва: найбільша в Росії видавнича група “Ексмо – АСТ”, видавництва “Пітер”, “Яуза”, “Віче” і “Центрполиграф”, а також “Алгоритм” і “Книжковий світ”. У списку фігурують також онлайн-магазин “Лабіринт” і сервіс продажу електронних книг “ЛітРес”. У документі також говориться, що українські інтернет-провайдери повинні будуть заблокувати доступ до сайту Ozon.ru[290].

За чотири роки з 2014 по жовтень 2018 року в Україні Держкіно заборонило показ 780 російських фільмів. Вони містять «популяризацію або пропаганду органів держави-агресора і каральних органів СРСР, в створенні яких брали участь особи, внесені до Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці, а також виробництва держави-агресора після 1 січня 2014 року»[291].

За чотири роки з 2014 по жовтень 2018 року в Україні Національна рада з питань телебачення і радіомовлення заборонила трансляцію 81 з 84 російських телеканалів[292]. А якщо враховувати практично поголовну українізацію телеканалівз мовлення з України, то російськомовні громадяни України практично позбавлені доступу до російськомовного телевізійного контенту, що інакше як прямим обмеженням їх прав і дискримінацією за мовною ознакою десятків мільйонів людей розглядати не можна.

Позиції чиновників щодо заборони цілком відповідають підходу цензорів. «Нав’язування імперських ідеологічних доктрин має одну мету– зміцнити міф про наддержаву Росії, створити ідейні основи повернення України та інших незалежних вже від імперії країн в сферу домінування держави-агресора. Отже, російська пропаганда має різні, в тому числі і завуальовані форми. До цього повинні бути готові розповсюджувачі і ретельно вибирати видання для ввезення в Україну», – йдеться в заяві Алли Ковтун члена експертної ради. Тобто, підхід в стилі «як би чого не вийшло», описаний Салтикова-Щедріна і Чеховим на прикладі російських цензорів 19 століття.

Реалізовуючи свої повноваження з контролю за ввезенням книжкової продукції з РФ українські силовики з квітня 2018 року вже проводять рейди по місцях продажу книжкової продукції і накладають штрафи за безліцензійну продукцію[293]. Станом на 16 серпня уповноваженими посадовими особами Держкомтелерадіо складено 14 протоколів про накладення адміністративно-господарських штрафів. Загальна сума штрафних санкцій складає 521 220 грн.[294].14 березня 2019 року в Києві за продаж книг з Росії через інтернет був оштрафований підприємець на суму 41730 грн.[295]

Міністр інфраструктури Володимир Омелян періодично загрожує повністю заборонити транспортне сполучення з Росією[296].

Здійснюється тиск силових структур на угорськіта румунськіменшини. Так, в червні 2018 р пройшли обшуки СБУ в румунському культурному центрі в Чернівцях, інтерпретовані МЗС Румунії «як залякування»[297]. Протягом лютого 2018 р двічі підпалювали офіс Спілки угорців в Ужгороді[298]. У листопаді 2018 р ректора угорського інституту в Берегово Ілдіко Орос викликали в СБУ. Причиною тому ставїї виступ в Будапешті, де вона заявила про утиск угорців в Україні “фашистськими методами”[299].

У грудні 2018 року в Полтаві співробітники СБУ провели обшуки в учасників Координаційної ради організацій російських земляків України. В ході обшуків у цивільних була вилучена техніка, друкована продукція, а також особисті нагороди та грамоти. Також в СБУ зазначили, що затримані «агітатори» діяли «на замовлення і фінансування спецслужб РФ. Вони, зокрема, виготовляли і розповсюджували матеріали, спрямовані на порушення територіальної цілісності України». Учасникам Координаційної ради організацій російських краянУкраїни інкримінується вчинення злочину проти основ національної безпеки України по ч.1 ст. 110 КК України[300].

Актуальними для України стали і «циганські погроми». З початку 2018 р почастішали випадки нападів різних праворадикальних організацій на ромів і їх табори 7 червня поліція повідомила про виселення активістами стихійного циганського поселення в Святошинському районі Києва[301]. Раніше, 10 травня був спалений табір ромів під Львовом[302], увечері 22 травня невідомі напали на табір циган, які жили в наметах біля Тернополя. Під час нападу невідомі використовували вогнепальну зброю і відкрили стрілянину[303].21 квітня відбувся розгін і спалення «С14» табіру ромівна Лисій горі в Києві[304].Всього в «операції» брали участь кілька людей в балаклавах, які використовували не тільки балончики зі сльозогінним газом, а й каміння. На кадрах видно, як більше десятка ромів з дітьми біжать від молодих людей. Також чутно, як вони звуть на допомогу правоохоронні органи. Після інциденту на місце приїхали поліціянти[305]. Що характерно, Глава київської поліції Андрій Крищенко порівняв ромський погром з суботником: «наскільки я знаю, під час цього суботника, коли спалювали сміття, були присутні представники райадміністрації і були пожежні»[306].

У червні 2018 р кореспондентка каналу ICTV, продюсер програми «Антизомбі» Анна «Ахава» Тесленко назвала ромів «циганським біосміттям»[307]. Пізніше учасників погрому стали відпускати з-під варти[308]. У червні 2018 року в Раді Європи засудили вчинені в Україні в лютому-травні 2018 р нападу на ромів і чекають від влади України адекватної реакції[309].

У травні 2018 р праворадикали з різних угруповань влаштували погром кавказців на ринку Даринок в Києві[310]. У жовтні 2018 року суд засудив до року в’язниці умовно одного з погромників і передав на поруки трудових колективів двох інших[311].

Дані негативні тенденції були відзначені і в опублікованому в червні 2018 р аналітичному звіті Freedom House: «В останні місяці ми бачимо деяку негативну динаміку. З початку цього року різко зросла кількість інцидентів з боку ультраправих, пов’язаних зі зривом заходів, публічних акцій і закритих заходів. І різке збільшення інцидентів, пов’язаних з нападом на меншини»[312].

Тривав процес обговорення на різних рівнях прийнятого і підписаного президентом України Закону «Про освіту», що містить дискримінаційну норму про фактичну заборону освіти мовами меншин, що порушує як Конституцію України, так і Конвенцію про захист мов меншин.

Під тиском сусідніх держав України передала закон на перевірку до Венеціанської комісії Ради Європи. Сам Рада Європи закликала Україну «проводити широкі і всеосяжні консультації по законодавству, що зачіпають права всіх осіб, що належать до національних меншин, і зокрема їх мовні права»[313]. У грудні 2017 р Венеціанська комісія висловила свою думку з законом: підтвердила право України затверджувати державну мову в освіті, але не за рахунок прав нацменшин. Експерти рекомендують розробляти додаткову законодавчу базу і радитися при цьому з нацменшинами. Особливо відзначили дискримінацію російської мови: Київ повинен усунути дискримінаційні моменти в шкільній освіті на мовах, які не є офіційними мовами ЄС, зокрема – російською «який є найбільш поширеним мовою після державної»[314]. Тобто, навіть європейський орган зауважив порушення прямої норми ст. 10 Конституції України: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України».

Незважаючи на це в травні 2018 був представлений проект закону «Про середню шкільну освіту», який так само містить дискримінаційні норми по відношенню до утворення мовами меншин. Більш того, раніше єдина дискримінаційна норма про зменшення освіти мовами меншин замінена, всупереч вимогам Венеціанської комісії на ускладнену дискримінацію. Так, в ст. 5 передбачено привілейоване становище для освіти мовами меншин з числа офіційних мов ЄС – до 40% освіти і дискримінаційне для російської мови – до 20%, хоча саме на цю дискримінацію і звертала увагу Венеціанська комісія – російський другий по використанню мову і дискримінація його неприпустима. Для навчання на рідній мові будуть створюватися окремі класи. Про цілих школах для нацменшин мови не йде. Таким чином, якщо законопроект буде прийнятий в нинішньому вигляді, національні меншини, раніше здобували освіту російською мовою, зможуть вивчати лише 10-20% предметів рідною мовою. Аналогічна норма буде в школах, де раніше викладання велося на івриті[315].

У січні 2018 року в ряді областей Західної України місцеві обласні та міськради прийняли рішення, згідно з яким під час усіх державних свят поруч з державним повинен вивішуватися також чорно-червоний прапор ОУН[316]. Інакше як розпалюванням міжнаціональної та міждержавної ворожнечі, наругою над державними символами і спробою сепаратизму ці рішення назвати не можна, приймаючи до уваги злочини, вчинені під цим прапором проти цивільного населення польської та інших національностей в 1930-50-е-е роки.

Уже рік діють мовні квоти на радіо. За цей період українського стало там набагато більше, в зв’язку із застосуванням каральних заходів, але якість цього «продукту» стало набагато менше, тому люди, щоб задовольнити свої культурні потреби йдуть в непідконтрольний державі інтернет[317].

У грудні 2018 р Національна рада з питань телебачення і радіомовлення оштрафувала супутникові телеканали Bolt, «Дача» і «Епоха» за порушення мовних квот[318].

Тривають заклики з боку чиновників до припинення усіляких зв’язків для громадян України з Росією. Постпред президента України в АРК Б. Бабин запропонував припинити пасажирське транспортне сполучення з Росією: «Перш за все ми повинні рухатися до припинення організованого пасажирського транспортного сполучення з РФ. На жаль, тривалий час після початку конфлікту суспільство було толерантним до масової трудової і соціальної міграції українців в РФ. І залишається толерантним до сих пір»[319].

У січні 2018 р Національна рада з питань телебачення і радіомовлення запропонувала ввести штрафи або кримінальну відповідальність для українських артистів, які гастролюють на території держави-агресора[320]. Чергова спроба обмежити зв’язки українського і російського народів з боку органів влади, обмежити свободу пересування українським артистам, для яких Росія залишається другим після України ринком для роботи за фахом. У Кабміні України в липні 2018 р розробили законопроект, яким пропонується фінансово карати українських артистів за гастролі в Росії. Крім того, виконавців будуть вносити до спеціального реєстру. Законопроект також зобов’язує гастролюючих на території держави-агресора повідомляти СБУ про свою участь у всіх видовищних заходах в РФ. Крім того, артист за гастролі в Росії повинен сплатити гастрольний збір в розмірі 20%[321].

У березні 2019 року група українських депутатів звернулася до голови СБУ Василя Грицака з ініціативою ввести заборону на в’їзд в країну італійському виконавцю Тото Кутуньо, чий концерт запланований у столичному Палаці “Україна” 23 березня. Причиною стала “позиція співака щодо окупації Криму” і його “проросійська позиція”[322].

У жовтні 2018 р 14 народних депутатів запропонували Верховній Раді просити Рада національної безпеки і оборони України безстроково позбавити звання народного артиста України співаків Філіпа Кіркорова, Миколи Баскова, Таїсію Повалій та Ані Лорак. Про це йдеться в проекті постанови №9156 «Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Також на розгляд РНБО пропонується внести пропозицію позбавити звання “заслужений артист України” Віталія Козловського, Світлану Лободу і російського режисера Володимира Бортка. Аргументація одного з авторів Е. Рибчинського: «Ці артисти – зрадники, які під час війни розважають окупанта»[323].

В святи з введення воєнного стану Держприкордонслужба України заборонила в’їзд на територію країни чоловікам-громадянам Росії у віці від 16 до 60 років. За 30 днів дії воєнного стану з 26 листопада по 26 грудня прикордонники не впустили України 1650 росіян. Незважаючи на те, що обмеження стосувалися тільки чоловіків на практиці українські прикордонники не пускали в країну і жінок. Пасажирів літаків розгортали по прибуттю в українські аеропорти, а провідники поїздів заздалегідь попереджали про ситуацію на українському кордоні. Не дивлячись на скасування воєнного стану в грудні 2018 р даними Держприкордонслужби понад 800 громадян Росії не пустили в Україну в січні 2019 року після закінчення дії воєнного стану[324]. Обмеження на в’їздуросіян в зв’язку з воєнним станом стало причиною скасування або перенесення ряду концертів російських виконавців, які були заплановані на 2018-2019 рр. Так, на 15 лютого 2019 року перенесли концерт панк-групи «Таргани», який повинен був відбутися 8 грудня у столичному клубі Atlas. Не відбувся концерт рейв-групи Little Big, який повинен був проходити 9 грудня. Цей виступ перенесено на 24 березня 2019 року. Скасувала грудневий тур по Україні рок-група «Акваріум» на чолі з Борисом Гребєнщиковим. Творчий вечір під назвою «Про що не можна» 50-річного письменника Дмитра Бикова пройшов 15 грудня в Києві в форматі відеоконференції[325].

Але народ України не дуже підтримує ці дії влади. За даними опитування в жовтні 2018 р 57% українців вважають, що заборона окремих артистів і російських фільмів в Україні є помилкою і обмежує права громадян, тільки 27% переконані, що це є необхідним кроком для захисту держави[326]. За даними іншого опитування близько 60% українців вважають за краще дивитися телепрограми російською мовою[327]. За даний соціологічних опитувань в березні 2019 р 53,5% опитаних українців вважають, що заборона російських телеканалів в Україні є помилкою і призводить лише до обмеження прав громадян. Точки зору, що заборона російських соцмереж є помилкою і призводить лише до обмеження прав громадян, дотримуються близько 53,2% опитаних. З питання про доцільність введення квот українською мовоюна радіо і ТБ 32,2% учасників вважають такий крок доцільним, 42,2% – ні[328].

У березні 2018 року Міністерство молоді та спорту України видало наказ про заборону участі національних збірних команд України в спортивних заходах на території Російської Федерації[329].

Триває політика перейменування в рамках «декомунізації». Під «декомунізацію» початок потрапляти все пов’язане з Росією. У Києві в лютому 2018 р перейменували Московський міст, парк «Дружби народів», сквер Андрія Іванова, вулицю Ванди Василевської, станцію метро «Петрівка», вулицю Анрі Барбюса, провулок Панфіловців. При цьому, населення висловлює жаль з уже скасованихназв. Так, за даними соціологічного опитування більшість жителів колишнього міста Кіровограда перейменованого Верховною Радою в Кропивницький хотіли б повернути колишню назву[330].У квітні 2019 року Конституційний суд України визнав відповідним Основному закону перейменування Верховною Радою України Дніпропетровської області в Січеславську[331]. Населення області такого перейменування не підтримує[332].

Цікаво, що дискримінація в Україні присутня навіть в будівництві доріг в різних районах країни. Так, за словами експерта Віктора Тарана, проаналізувавши перелік доріг, на які в березні 2018 року уряд Володимира Гройсмана виділив рекордні кошти для реконструкції, простежується одна цікава тенденція. Левова частка з запланованих 45 млрд гривень піде, в першу чергу, на ремонт доріг в західній, центральній і південній Україні. У той же час Східно-Північний регіон, і всі прикордонні з Росією області, наприклад, Сумська, отримають мінімальні кошти[333].

У квітні 2018 року з сайту президента України на вимогу Уповноваженого з питань дотримання прав дитини недискримінації та гендерної рівності була видалена петиція «Просимо вжити заходів для припинення пропаганди гомосексуалізму і захисту традиційних сімейних цінностей». Вона була знята як посяганняна права і свободи людей ЛГБТ, і містить ознаки підбурювання до дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Як пояснили у Омбудсмена, зазначена петиція була сформульована як заклик до Президента вжити заходів, спрямованих на припинення «пропаганди гомосексуалізму», зокрема, накладати вето на законопроекти, які суперечать позиції церков по гомосексуалізму і можуть сприяти легалізації одностатевих партнерств (шлюбів) або усиновлення дітей трансгендерами; внести до Верховної Ради України законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму; розробити і видати указ Президента України про державну підтримку і захист традиційних сімейних цінностей і подоланні наслідків пропаганди гомосексуалізму в Україні[334].

У державних органах виникає ідея відновити контроль за місцем проживання громадян. Так, в квітні 2018 р Офіс реформи адмінпослуг при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) розробив законопроект «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Як повідомили у відомстві, документ передбачає проведення перевірок на наявність проживання громадян за місцями їх реєстрації. При цьому інформація про місце проживання або про зняття з реєстрації в місці проживання українців повинна вноситися в єдину інформаційну систему, яку хочуть запустити з 1 липня наступного року (всі незареєстровані громадяни зможуть безкоштовно зареєструватися до 31 березня 2021 року). У законопроекті також зазначається, що всі громадяни старше 14 років зобов’язані протягом 30 днів особисто або інтернетомнаправити відповідну заяву за своїм місцем проживання[335]. Дана норма є прямою дискримінацією і порушенням свободи пересування і проживання (ст. 33 Конституції України) і фактичним відновленням інституту прописки.

На негативну ситуацію з демократичними цінностями і різними формами дискримінації звертають увагу в звітний період і міжнародні організації та іноземні держави. Так, вказують на неприпустимість дискримінації за мовною ознакою, зокрема російськомовних громадян у Венеціанській комісії, прав ЛГБТ в заявах Емністі інтернешнл і Фрідом Хауз, на сплеску антисемітизму в зверненні конгресменів США, уряду Ізраїлю і єврейських організацій України. На загрозу демократії з боку націоналізму в Україні в травні 2018 р вказав і президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр під час виступу перед студентами Києво-Могилянської академії[336].

Тиск на судову гілку влади

Судова гілка влади, юридично незалежна в Україні, продовжує відчувати тиск на себе з трьох сторін. Брутально порушується ст. 126 Конституції України та ст. 6 Закону «Про суди і статус суддів».

З одного боку – це державні чиновники, які прибирають охорону з приміщень судів і роблять їх беззахисними[337][338]. Характерно, що в таких ситуаціях в суді заявляютьпро те, що відпускають «активіста», який завдав вогнепальне поранення поліцейському, тому що: «Олександр Федорченко має« міцні соціальні зв’язки », репутацію захисника національних інтересів і нагороди за участь в АТО»[339].

У лютому 2018 р Член Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький відкрив дисциплінарне провадження проти колегії Київського апеляційного адміністративного суду на чолі з Євгеном Чаку, яка розглядає справу про незаконні передачі найбільшого нафтогазового родовища Полтавської області компанії з оточення президента Петра Порошенка[340]. У червні 2018 р чиновник адміністрації президента Філатов заявив, що президент зберігає свій політичний вплив на суди[341]. Інакше як тиск на суд ці факти розглядати не можна.

У жовтні 2018 р суддю Печерського районного суду Києва Ларису Цоколь, яка відмовилася в грудні 2017 р заарештовувати екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, тимчасово відсторонили від виконання посадових обов’язків[342].

У березні 2019 року про тиск на себе з вимогою відставки з боку президента Порошенко заявив глава Конституційного суду С. Шевчук. Крім того, він заявив, що не приведе до присяги президента, обраного за допомогою фальсифікацій[343].

Знаковою подією для «реформованої» судової системи стало завершення «справи Януковича». У січні 2019 був оголошений вирок у справі Януковича. Суд був заочним. Оголошено проходило з порушенням процесуальних норм[344].  Екс-президент визнаний винним в скоєнні державної зради (ч.3 ст.111 КК України) і пособництві ведення агресивної війни Росією проти нашої країни, яка вилилася в анексію Криму (ч.2 ст.437 КК України). Але виправданий за профільною статтею 110 КК України, за якою масово судять т.зв. “Сепаратистів”[345].

Проект моніторингу дотримання прав людини, який очолює німецька секція МТПЛ за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини виділив серед грубих порушень прав людини в процесі по “справі Януковича”, такі:

  1. відмова суду від застосування обов’язкових норм Європейської Конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, ратифікованих Україною;
  2. залучення судом державних адвокатів, не беручи до уваги протести Віктора Януковича і наявність у нього максимально дозволеної кількості адвокатів за договором;
  3. відмова суду від заслуховування показань більшості свідків захисту, в тому числі тих, кого захист вважає основними свідками;
  4. відмова від залучення експертних висновків незалежних міжнародних експертів з США, Великобританії, Швейцарії, України та інших доказів захисту;
  5. тиск, погрози і навіть фізичний вплив на адвокатів екс-президента з боку представників влади;
  6. відмова суду дати можливість адвокатам закінчити свій виступ в дебатах;
  7. небажання суду очікувати виписки Віктора Януковича з госпіталю для надання йому можливості виступити з останнім словом[346].

Як бачимо проведена «судова реформа» мала частка для забезпечення захисту прав обвинуваченого навіть в такій важливій спрві.

Спікер ВРУ Парубій відмовляється виконувати судоверішення. Так, 9 квітня 2019 р він заявив, що «рішення Окружного суду не є остаточним, воно буде оскаржене мною, згідно із законом в апеляційній інстанції, а якщо буде потрібно, – і в касаційній. Тому закон діє»[347].

З іншого боку, це різного роду «активісти», а якщо дивитися з іншого боку – хулігани і націоналісти, що відбивають своїх товаришів у суддів, які здійснюють на них тиск, громлять і блокують будівлі судів. Так, в лютому 2018 р одеський активіст А. Мазур з сокирою пішов громити машини під Святошинським судом у Києві, протестуючи проти несправедливого, на його думку, вироку міру Одеси Геннадію Трухановому[348].

18 лютого 2018 року в будинок судді Бабушкінського районного суду Дніпра приїхали депутат облради з адвокатом і близько 150 невідомих на автомобілях під державним і червоно-чорними прапорами. Вони за допомогою гучномовця «погрожували судді вбивством за професійну діяльність», в зв’язку з розглядом якогось кримінального провадження. Від судді вимагали прийняти «необхідне» рішення, а саме звільнити з-під варти обвинуваченого у справі. Після цього, радикали почали кидати у двір будинку запалені «фаєри» з метою підпалу і знищення особистого майна судді, а депутат і адвокат закинули на дах дерев’яного навісу для автомобіля запалені факели[349]. В останньому подію можна нарахувати складу декількох злочинів: погроза вбивством судді в зв’язку з професійною діяльністю (ст. 377 КК України), замах на умисне знищення майна судді шляхом підпалу (ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 378 КК України) і втручання в діяльність судді з метою винесення неправосудного рішення (ч.1 ст. 376 КК України). У січні 2018 р націоналісти слали загрози і громили майно київської судді Левицької, яка заарештувала двох паліїв Десятинного монастиря[350]. 4 жовтня за Харковом група невідомих здійснила наліт на будинок судді Апеляційного суду Харківської області Володимира Плетньова. Невідомі в масках спробували проникнути на територію приватного домоволодіння і при цьому вони кричали, що «зараз всіх переріжуть». Також непрохані гості спробували встановити біля будинку шибеницю[351].

19 березня 2019 у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України було скоєно напад на суддю господарського суду Харківської області Усатого Віталія Олександровича, який повинен був взяти участь в процедурі кваліфікаційної оцінки[352].

Вранці 12 березня 2019 р невідомі скоїли напад на Голосіївський районний суд Києва – по вікнах на другому і третьому поверсі була проведена серія пострілів з вогнепальної зброї[353].

У листопаді 2018 року під час судового засідання в Приморському суді Одеси по «земельних справ Затоки», «активісти», намагалися влаштувати безлад і зірвати судове засідання, виникла штовханина, яка була близька до того, щоб перерости в масову бійку[354].

Заступник голови моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Бенджамін Моро заявив, що на представників місії справило вкрай негативне враження присутність великої групи радикалів на суді про вбивство журналіста Олеся Бузини: «У справі Бузини на нас справило враження присутність 150 представників однієї з правих угруповань. Хотілося б закликати правоохоронців вжити заходів для забезпечення незалежності судочинства»[355].

І з третьої сторони – це різного роду закордонні держави і організації, які виражають недовіру суддям України і вимагають створення підконтрольних їм судів, типу Антикорупційного суду. Наприклад, в січні 2018 р МВФ заявив, що ухвалення президентського законопроекту про Антикорупційне суді (АКС) в його нинішній редакції буде означати порушення Києвом своїх зобов’язань перед міжнародними партнерами. У Фонді вимагають надати представникам міжнародних донорів України з антикорупційних питань право блокувати призначення недоброчесних суддів[356]. «Введення такого незалежного і спеціалізованого суду є складовою широкої, стабільної і ефективної антикорупційної системи в Україні. І це також, як ви знаєте, є вимогою Європейської комісії в рамках моніторингу та режиму припинення безвізового режиму », – прокоментувала« Радіо Свобода »прес-секретар зовнішньополітичної служби ЄС Мая Коціянчич[357].

Також повсюдно чиниться тиск на адвокатів. Перешкоджають їх професійної діяльності. Закон забезпечує недоторканність таємниці адвокатів. Згідно з українським законодавством, адвокатська професія від втручання державних органів, але насправді ці вимоги виконують лише формально.

Так, 24 грудня 2018 р адвокат В. Рибін повідомив, що невідомі підпалили його автомобіль Toyota Venza, який стояв у підземному паркінгу біля його будинку в Києві. Валентин Рибін впевнений, що це був цілеспрямований підпал з метою зробити неофіційне «попередження» про його діяльності в Україні. Також адвокат повідомив, що буде робити відповідні висновки. На місці події працюють пожежники і поліція. Адвокат Валентин Рибін бере участь на стороні захисту в ряді резонансних справ, таких як, справа «Рафаеля Лусваргі», «Савченко-Рубана», «перекладача Гройсмана Станіслава Єжова» та інших[358].

У січні 2019 р прокуратура провела обшуки в квартирі та офісі у адвоката заарештованого директора «РІА-Новини Україна» А. Доманського[359].

У листопаді 2018 р фахівці Координаційного центру з надання правової допомоги поскаржилися на тиск і неправомірне втручання в роботу з боку Регіонального центру з надання вторинної правової допомоги в м.Києві (РЦ), а також адвокатів, які співпрацюють з системою БПД[360].

У доповіді УВКПЛ ООН про ситуацію з правами людини в Україні (березень 2019 г.) нарахували шість випадків атак на адвокатів у резонансних справах. Всі ці злочини були скоєні праворадикалами, причому – прямо в будівлях судів. “У розслідуванні таких нападів не спостерігається ніякого прогресу. Також не забезпечується безпека в судах і біля них, правоохоронці не вживають заходів для попередження або припинення нападів націоналістів”, – стверджують автори доповіді[361].

Адміністрація президента представила в листопаді 2018 р спірне проект закону про адвокатуру №9055. Рада адвокатів в листопаді 2018 р заявляв про маніпуляції з законопроектом №9055, а також звинувачував Асоціацію правників України, “яка не представляє інтереси адвокатської спільноти”, в лобіюванні прийняття цього документа Верховною Радою. “Юристи-держслужбовці, які складають ще одну значну групу членів АПУ, намагаються реалізувати доступ до суду за принципами, передбаченим нормами законодавства про адвокатську діяльність. Тому стає абсолютно зрозумілим, чому Асоціація правників лобіює цей законопроект. Він впроваджує амбітні плани більшості членів цієї організації – працівників правоохоронних органів і судів – посилити їх професійні права за рахунок тиску на адвокатів “, – йдеться в резолюції[362]. У лютому 2019 р Спеціальний доповідач ООН з питань незалежності суддів і адвокатів Дієго Гарсія-Саян надіслав листа президентові України Петру Порошенко щодо ініційованого ним законопроекту про адвокатуру. В ООН вважають, що законопроект містить ряд положень, які можуть поставити під загрозу вільний і незалежний здійснення юридичної професії і здатність національної асоціації адвокатів захищати інтереси своїх членів і незалежність адвокатської професії в цілому. Зауваження спецдоповідача ООН, зокрема, стосуються таких розділів законопроекту, як доступ до професії, дисциплінарні провадження, вимоги до несумісності і незалежність професійної організації адвокатів. У зв’язку з цим спецдоповідач рекомендує “переглянути законопроект Про адвокатуру та адвокатську діяльність з метою забезпечення відповідності міжнародним стандартам прав людини, що стосуються незалежності адвокатської професії”. “Відсутність належної консультації з адвокатами під час законотворчого процесу є джерелом занепокоєння”, – йдеться в листі[363].

Як один із наслідків судової реформи, в самому кінці грудня 2017 року в останні дні своїх повноважень на це, президент Порошенко своїм указом розпустив місцеві суди з наступним їх перетворенням в суди окружні[364].

Після всіх «реформ» і пресингу на них не дивно, що судді масово звільняються з роботи, а набір нових суддів не встигає заповнювати вакансії. Глава Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк заявив про те, що за час роботи Вищої ради юстиції (нині – Вищої ради правосуддя) у відставку пішли близько 2500 суддів. Зараз в країні критично не вистачає суддів. Є апеляційні суди, де з 70 всього 20-22 людини працюють[365]. У зв’язку з цим громадяни позбавляються права на справедливий суд.

УВКПЛ задокументовано факти втручання держави в незалежну діяльність судової влади. Щодо суддів, які звільняли з-під варти осіб, затриманих за звинуваченнями, пов’язаними з конфліктом на Донбасі, відкривалися кримінальні виробництва. А доступ до правосуддя у таких справах, як і раніше обмежений: судові провадження тривають роками, з порушенням всіх розумних строків, а тривалі утримання під вартою порушують права на справедливий судовий розгляд.

УВКПЛ задокументовано 60 порушень права на справедливий судовий розгляд. Більшість стосувалося незабезпечення доступу до адвоката і примусу затриманихдо надання свідчень. З іншого боку члени добровільних батальйонів і співробітники СБУ при звинуваченнях в насильницьких злочинах проти цивільних осіб в справах, пов’язаних з конфліктом, часто звільняють з-під варти під час судових засідань. П’ять членів батальйону “Донбас”, обвинувачені в ряді злочинів проти цивільних осіб (викрадення, розбій, вимагання, бандитизм і т.д.), було звільнено 30 серпня 2016 року в ході підготовчого судового засідання після того, як четверо депутатів Верховної Ради України звернулися з клопотанням про звільнення вищезазначених осіб під їх особисту поруку. В іншій справі троє членів «Правого сектора», яких судили за ряд епізодів вимагання, жорстокого поводження і довільного утримання під вартою цивільних осіб, були звільнені в залі суду. Двоє співробітників СБУ, обвинувачених в тортурах Олександра Агафонова, що призвело до його смерті, були звільнені під заставу.[366]

Продовжує обмежуватися доступ громадян до правосуддя в зв’язку з відсутністю суддів. Так, в серпні 2018 р Яремчанська міськийсуд Івано-Франківської області припинив здійснювати правосуддя[367].Всього в серпні 2018 року в Україні не працюють 22 суду через брак кадрів[368].

Ситуація з безпекою

Триває з 2014 р конфлікт на території Донецької та Луганської областей. За статистикою ООН за 2018 р загинули 55 і поранені 224 мирних жителів[369]. Влада не вживає жодних дієвих заходів до припинення конфлікту і полегшення життя громадян України потрапили в нього.

У січні 2018 був прийнятий Закон про деокупацію Донбасу. У ньому Росія була визначена державою-окупантом, але так звані «ЛДНР» не були визнані, як це проголошувалося до цього українською владою терористичними організаціями. Тому Україна більше не проводить АТО, а приймає «заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії».

Положення «Росія – агресор» може мати й інші наслідки. Наприклад, відсилання на це положення може стати підставою для подальших заборон всього, що так чи інакше пов’язане з Росією. На практиці в Україні можуть запросто заборонити виступи артистів, які гастролюють в «країні-агресора», або ж використання мови «країни-агресора» в тих сферах суспільного життя, куди ще не дісталися законодавчими шляхами. Будь-яка згадка всього, що пов’язано з «державою-агресором», може опинитися поза законом, кажуть експерти.

В цілому, в законі немає нічого ні щодо реінтеграції, ні щодо деокупації. Навпаки, через те, щоєдиним форматом по реінтеграції Донбасу на даний момент є Мінські угоди (що визнається і Україною), а закон фактично унеможливлює процес переговорів з сепаратистами і, по суті, виключає амністію (вона також передбачена Мінськом).

Водночасвсі згадки Мінських угод із закону прибрані. Без згадки Мінських угод цей документ «відриває» території і людей від України, вважає глава фракції Опозиційного блоку Юрій Бойко: «Єдиний шлях повернути територіальну цілісність України – виконати Мінські угоди. Але цей закон не містить механізмів повернення територій і людей. Він суперечить всім міжнародним домовленостям. Цим законом «партія війни» хоче просто відокремити території і людей».

Фактично цим законопроектом на окремих територіях країни (не тільки на окупованих) вводяться правила, що суперечать законодавству, чинному на території всієї України. Тому така подвійність може стати приводом для подальшого оскарження в судах. Наприклад, цим законопроектом повертається загальний нагляд у військову прокуратуру, хоча у прокуратури це право вже забрали. У законі прямим текстом йдеться про розширення повноважень президента.

Також противники проекту бачать в ньому загрозу узурпації влади президентом – передбачено, що глава держави зможе достроково припиняти повноваження місцевих рад в разі утворення військової адміністрації[370]. Президента також наділили правом одноосібно, без подальшого парламентського контролю, розв’язуватипитання про застосування Збройних сил України та інших військових формувань, що прямо суперечить п. 33 ст. 85 Конституції України.

Під час відсічі збройної агресії Росії в зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій (тобто не на всій території Донецької та Луганської областей, як планувалося спочатку), військовослужбовці, правоохоронці та особи, залучені до здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони, отримають практично необмежені можливості, майже збігаються з тими, що з’являються з моменту введення військового стану.

У документі прописано, що Україна не буде відповідати за дії окупантів на окупованих територіях. Але, на практиці це жодним чином не буде перешкоджати будь-яким міжнародним органам, таким, як ЄСПЛ розглядати і питання відповідальності України щодо дотримання прав її громадян на її ж території. Тому що для зміцнення позиції в міжнародних судах потрібні факти і докази, а не зміни в закони[371].

На думку міжнародних організацій, закон так само далекий від досконалості. Так, Моніторингова місія ООН відзначила, що він «недостатньо чітко регулює права і свободи, що не дозволяє задовольнити вимогу про юридичної визначеності»[372]. В кінці січня 2018 р Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала за резолюцію про гуманітарні наслідки війни в Україні, в якій сказано, що необхідно переглянути т.зв «закон про деокупацію» з тим, щоб він базувався на Мінських угодах і забезпечував повною мірою соціальнийзахист і основні гуманітарні потреби цивільного населення на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей[373].

За даними соціологічних опитувань в березні 2019 року більшість населення України – 51% виступає за припинення бойових дій на Донбасі і мирне врегулювання конфлікту на Донбасі шляхом надання автономії в складі України непідконтрольним територіям Донецької і Луганської областей (ДНР і ЛНР)[374]. Хоча українська влада як відомо такий варіант вважають неможливим.

За даними доповіді Управління Верховного комісара з прав людини ООН[375]саме українська сторона винна в загибелі в першому кварталі 2018 р від обстрілів всіх 6 загиблих і 27 поранених (з 43) цивільних осіб в зоні конфлікту на Донбасі, а також 12 (з 13) поранених цивільних від стрілецької зброї.

За даними Харківської правозахисної групи, яка готувала в жовтні 2018 р доповідь з насильницьких злочинів в ході конфлікту на Донбасі в ході конфлікту з 2014 р .: цивільних осіб – 3144 загиблих і 3350 поранених, 20 001 зруйнованого або пошкодженого житлового будинку, і 2502 об’єктів інфраструктури . Було зафіксовано 108 вбивств на Сході України 17 випадків стосуються масового вбивства цивільного населення, коли жертвами стали двоє і більше осіб. Серед таких вбивств – страти без рішень суду, випадки тортур. Станом на 15 серпня 2018 року було зафіксовано тисячі двісті вісімдесят шість випадків незаконних затримань (зникнень), були викрадені 1024 людини, затриманий або пропав без вісті під час бойових дій 541 військовий, 76 людей зникли на блокпостах, в полоні зникли 18 осіб, безвісти пропали 2584 людина. Причому незаконні затримання систематично практикували і на підконтрольній, і на непідконтрольнійчастині. Близько 40 осіб були незаконно затримані ВСУ і добровольчими батальйонами. Причинами для затримання були підозри в симпатії проросійським силам, в шпигунстві, затримання з метою викупу. Багато інформації надходило про порушення прав людини з боку добровольчих батальйонів. Зокрема, що бійці батальйонів “Чернігів” та “Торнадо” утримували населення в залізничній лікарні Нової Кіндрашівка, а також в складських приміщеннях, в магазині цього селища. Також правозахисники відзначають, що обидві сторони конфлікту використовували практику використання “живих щитів”. Зокрема, і незаконні збройні формування (НЗФ), і ВСУ розміщували військову техніку в населених пунктах. За даними правозахисників, всі ці злочини – незаконне позбавлення волі, жорстоке поводження – не тільки не розслідуються, а й заперечуються керівництвом силових структур[376].

З цього, не дивно відсутність у громадян України бажання віддавати військовий обов’язок своєї держави. За повідомленнями ЗМІ план призову не виконано по всій Україні[377]. Тому в містах України розпочалася незаконна «полювання» військкоматів на осіб чоловічої статі призовного віку. Спроби «нахапати» призовників помічені в Києві біля станцій метро[378], в Черкасах, в Харкові, в Івано-Франківську, на Волині[379], в Рівне[380]. Такі спроби військкоматів незаконні, оскільки вони не наділені правом вистачати на вулиці людей і тягнути їх до військкомату. Право затримувати людей на вулиці має тільки поліція.

Триває нелюдська практика тривалого пропуску громадян України через лінію військового зіткнення на Донбасі і з окупованих Кримом. У нелюдських умовах, часто межують з тортурами втрачають здоров’я і вмирають громадяни України. Наприклад, за даними доповіді УВКП ООН 23 березня 60-річний чоловік помер у результаті серцевого нападу при перетині пункту пропуску Гнутове. На пункті пропуску в Мар’їнці 27 березня стався серцевий напад у 60-річного чоловіка, а 19 квітня від серцевого нападу померла жінка. 20 квітня двоє чоловіків були госпіталізовані у зв’язку з епілептичним нападом і непритомністю. 24 квітня дві жінки втратили свідомість через проблеми з тиском[381].

Продовжують практикуватися тортури, довільні затримання українськими силовими структурами, загальна кількість яких за даними УВКП ООН подвоїлася. Так, 93 випадки порушень полягали в незаконному або довільному затриманні, тортурах, жорстокому поводженні, сексуальне насильство і (або) загрозу для особистої недоторканності. Так, 12 березня 2018 року СБУ обшукала квартиру опозиційного журналіста в Харкові. Хоча співробітники СБУ пред’явили постанову на обшук, вони не дозволили жертві зв’язатися з адвокатом. Після того, як вищезгадані співробітники вилучили пластикову пляшку з патронами, яку, за їх твердженням, вони знайшли в квартирі журналіста, його доставили в обласне управління СБУ, де протягом 12 годин допитували і примушували до співпраці з СБУ, зокрема до збору компрометуючої інформації про інших осіб. СБУ звільнила журналіста, чи не висунувши жодних офіційних звинувачень.

Військовий експерт Олег Жданов говорить, що після 6 місяців служби на солдатів-строковиків чинять психологічний тиск, щоб змусити підписати контракт, а потім відправляють в зону проведення АТО, де ці «необстріляні» молоді люди і гинуть[382].

Продовжує залишатися на високому рівні побутова злочинність серед колишніх учасників АТО, в т.ч. із застосуванням автоматичної вогнепальної зброї та гранат. 19 лютого 2018 року в селі Залісся неподалік від Києва п’яний ветеран АТО стріляв по сусідах з автомата і кидав бойові гранати[383]. Колишній боєць батальйону «Донбас» А. Федорченко 15 лютого 2018 р з нагородного пістолета отриманого від глави МВС поранив поліцейського[384]. У січні 2018 року суд в Маріуполі засудив до довічного ув’язнення колишнього військовослужбовця 28-ї гвардійської мехбригади і екс-учасника АТО Петра Д. Його визнали винним в жорстокому подвійному вбивстві та пограбуванні. Його спільник – теж колишній військовий – отримав аналогічне покарання[385]. У лютому 2018 р знаходиться в самовіллі АТОвець після словесноїперепалки вбив в Києві ножем в спину на зупинці відомого кухаря Руслана Юрченко[386]. У квітні 2018 року під час бійки в київському парку Кіото п’яний атовецькинув гранату в людей[387]. У травні 2018 року учасник АТО влаштував стрілянину на зупинці громадського транспорту в центрі Обухова в Київській області[388]. І таких випадків в зведеннях МВС і новинній стрічці безліч. У травні 2018 року на центральному автовокзалі в Миколаєві поліцейський патруль затримав двох п’яних військових, які відкрили стрілянину прямо на пасажирській платформі[389]. У травні 2018 р в селі Лісна Тарновиця Івано-Франківської області, сержант ВСУ у відпустці жбурнув у натовп людей бойову гранату[390].У червні 2018 р в м Глухові Сумської області в двоповерховому будинку стався вибух в результаті розриву бойової фугасної гранати кинутої колишнім військовим[391]. У серпні 2018 року в справі про напад на громадську активістку Гандзюк підозрювалися два колишніх атовці. Раніше один з них фігурував на фото зі свастикою продемонстрованому в Європарламенті[392]. У лютому 2019 м.Одесі на власній гранаті підірвався учасник АТО і відомий активіст учасник Революції гідності і війни на сході України, колишній військовослужбовець 72-й мехбригади Сергій Барс. Вдома у загиблого правоохоронці виявили 14 гранат, 12 запалів, патрони і пістолет[393].

В результаті, головний військовий прокурор Анатолій Матіос повідомив про те, що військовослужбовцями щорічно здійснюється близько 20 тисяч злочинів [394]. На його думку, кожен військовий, який брав участь в бойових діях на Донбасі привіз з собою зброю[395]. Вина у вчиненні цих злочинів лежить не тільки безпосередньо на злочинців-ветеранів АТО, але і на державі, яка не проводить реабілітації своїх громадян побували в зоні бойових дій і потребують після цього в психологічній адаптації до мирного життя. Так, в черзі на психологічну реабілітацію учасників АТО в Києві вже 20 000 чоловік[396]. При цьому за даними депутата А. Третьякова в Україні на квітень 2018 року вже понад тисячу осіб, що воювали в АТО і закінчили суїцидом[397].

Крім того, держава часто їх амністує або призначає м’які покарання саме учасникам АТО, що веде до наступного витка злочинів вже через почуття безкарності, а страждають від цього знову ж звичайні громадяни. Так, за рішенням Орджонікідзевського районного суду Маріуполя від лютого 2018 р боєць полку «Азов», який зарізав на вулиці жителя Маріуполя, буде тільки два роки платити державі штраф у розмірі 20% від зарплати[398]. У липні 2018 р атовець, житель Василькова Ю. Конотопенка і уродженець Луганщини Е. Пашкевич, яких в минулому році звинуватили в згвалтуванні поліцейського були виправдані [399].

У березні 2019 р боєць “Азова” Сергій Коротких заявив, що СБУ з подачі президента Петра Порошенка розміщує в Києві “закладки” з вибухівкою, щоб звинуватити в цьому Нацкорпус. Коротких заявив, що підлеглі заступника голови СБУ Віктора Кононенко (Латиша) в даний момент розміщують в Києві “закладки” з вибухівкою, з тим щоб звинуватити в цьому “Національний корпус” і, таким чином, зірвати суботню акцію націоналістів, а можливо і вибори в цілому[400].

Загальна ситуація з безпекою в країні загрозлива. Навіть в столиці вкрай часто відбуваються резонансні злочини. У березні 2018 року в центрі Києва, в ресторані стріляли з гранатомета [401]. Тоді ж співробітник Нацполіції,підозрюваний в торгівлі зброєю,кинув гранату і підірвав машину зі співробітниками СБУ, які намагалися його затримати і втік [402]. У червні 2018 року в нічному клубі в Сумах підірвали гранату – 7 поранених [403],а в Києві – автомобіль [404].

Погроми в українських містах і селах застарівають і чинні військовослужбовці ЗСУ. Так, в березні 2018 р жителі с. Нова Збур’ївка Херсонська обл. Голопристанський р-н повідомили про регулярні п’янібешкетивійськових з знаходиться в селі частини – погроми, побиття[405].

У ВСУ процвітають побиття солдатів, тортури, вимагання[406].

Глава Національної поліції України Сергій Князєв заявив, що не пройшли атестацію поліцейські, відновлені на посадах по суду, примусово направлені на Донбас. «Загальна кількість відновлених співробітників поліції, згідно з рішенням суду, близько 2,5 тисяч. Оскількирішення суду обов’язкове, ми його виконали негайно. Проте, ми зобов’язані були забезпечити їм стажування без відриву від робочого процесу. Тому ми запропонували їм всім пройти стажування на сході України, в Донецькій і Луганській областях », – повідомив Князєв[407].

Продовжують створювати негативний образ України також футбольні хулігани. У травні 2018 р перед фіналом Ліги Чемпіонів футбольні хулігани в Києві розгромила паб і побили знаходяться там уболівальників «Ліверпуля»[408]. У червні 2018 р відзначилися фани «Нива-В» підтримавши команду в футболках зі свастикою[409]. Поліція як зазвичай не перешкоджала.

У 2018 році в Україні відзначалося збільшення кількості розбоїв, а також нападів з метою пограбування. Зокрема, у киян крали кошти прямо на вулиці при великій кількості свідків.

Про зростання злочинів проти особистості та грабежів говорить той факт, що участь в них беруть навіть діти депутатів від коаліції. Так, в продуктовий магазин на вул. Рокосовського в Києві увірвалося двоє в балаклавах. Один з них був затриманий. Затриманим виявився 14-річний син народного депутата і громадського активіста – Ігоря Попова. У нього було вилучено балаклава і стартовий пістолет[410]. В результаті виявилося, що він не «потрапив у погану компанію», а є активістом Нацкорпуса і шанувальником Гітлера, адміністратором пари нацистськихспільнотв соціальних мережах[411]. У березні 2018 році син першого заступника міністра освіти України Володимира Ковтунця, Михайло, взяв участь у розбійному нападі, щоб заволодіти мобільним телефоном Iphone 8+[412].

У червні-вересні 2018 року в Києві почастішали випадки пограбування і крадіжок, жертвами яких стають знакові персонажі, чиновники і віпи різного рівня, включаючи іноземців. Так, кишенькові злодії в ресторані на Городецького витягли гаманець у глави офісу Ради Європи в Україні Мортена Енберга, а в магазині на Гончара – обікрали главу Конституційного суду Литви Дайнюса Жалімаса[413]. У зв’язку з цим на сайті Держдепартаменту США в серпні 2018 р спеціальна з’явилася пам’ятка для туристів про те як вести себе в зв’язку з криміногенною ситуацією в Києві[414].У березні 2019 року в центрі Києва був убитий і пограбований чиновник Адміністрації президента А. Бухтатий[415]. В середині березня 2019 року в самому серці Києва було скоєно розбійний напад на французьку представницю Бюро з демократичних інститутів і прав людини при ОБСЄ. За даним фактом заподіяння тілесних ушкоджень столична поліція почала розслідування, але зловмисник поки не затриманий[416].

Ультраправі активісти з «Азова», «Національного корпусу» і «Національних дружин» б’ють співробітників поліції. Так, 20 листопада 2017 року представники «Азова» штурмували відділення поліції в Києві і відбили своїх товаришів, розбивши вікна і патрульну машину[417].У лютому 2019 р С14 штурмували райвідділ поліції в Києві.

У липні 2018 року в рамках Глобального індексу рабства Україна опинилася на 49 позиції з 167 країн світу в рейтингу поширеності сучасного рабства. Згідно з даними в таблиці по регіонах світу, абсолютна кількість жертв цього явища в Україні становить 301 тисяча[418].

Видно, що монополія на насильство остаточно втрачена державою і організована злочинність, під прикриттям бренду «патріотів» починає підминати під себе життя в країні. Громадяни намагаються від них оборонятися. Так, в лютому 2018 року в селі Микуличин в Івано-Франківській області місцеві жителі відбилися від «Національних дружин» з мисливської зброї та пістолетом, намагалися, за їхніми словами, «проводити операцію з протидії незаконній вирубці лісів»[419]. У листопаді 2018 р Головний військовий прокурор Матіос констатував розгром правоохоронної системи в Україні і пророкував суди Лінча, коментуючи інформацію про те, як харків’яни влаштували самосуд над підозрюваним у крадіжці після того, як його відпустили з поліції[420].

У листопаді 2018 року, після смерті херсонської активістки Е. Гандзюк 73 громадські організації підписали заяву з вимогою відставки ряду чиновників через нездатність реформувати правоохоронну систему. У заяві згадується, що напад на Гандзюк спочатку було кваліфіковано як хуліганство і тільки після тиску громадськості його перекваліфікували на «тяжкі тілесні ушкодження з метою залякування». Потім кваліфікацію змінили ще раз і визначили як «замах на вбивство». «І тільки через два місяці, 25 вересня 2018 року, за клопотанням адвоката Євгенії Закревської головне управління Нацполіціі в Херсонській області додало ознаки замовлення в кваліфікацію злочину (по п. 11 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України). Але в підозрі у виконавців ознака “замовлення” до сих пір не фігурує», – йдеться в заяві[421]. У лютому 2019 р звинувачений в замовленні цього злочину голова Херсонської обласної ради Владислав Мангер заявив в суді, що це напад насправді організував генерал Служби безпеки України Данило Доценко[422]. У січні 2019 р батько вбитої активістки публічно звинуватив Херсонського губернатора Андрія Гордєєва (ставленика БПП) в причетності до вбивства дочки[423].

У листопаді 2018 р Президент Порошенко підписав закон (законопроект №7017), який вводить кримінальну відповідальність за незаконний перетин кордону – до восьми років позбавлення волі. Слід зазначити, що даний закон викликав неоднозначну реакцію з боку правозахисників. Особливу увагу зосереджено на статті передбачає відповідальність до трьох років позбавлення волі за перетин кордону поза офіційними пунктами пропуску або без відповідних документів. У законі встановлено, що дана норма буде поширюватися на осіб «мають на меті зашкодити інтересам України», але це оцінне судження, що не має фактичних встановлених юридичних критеріїв. Відповідно, дана норма фактично буде поширюватися на всіх жителів окупованих територій України, які будуть їхати до Росії через пункти не контрольовані України, при тому, що на них раніше могла налаяться тільки адміністративна відповідальність[424].

Дотримання права на свободу віросповідання

Реалізація конституційного права громадян на свободу віросповідання (ст. 35 Конституції України) піддавалася в звітний період небувалим випробувань. У 2018 р режим Порошенко вибрав собі передвиборним гаслом «мова, армія, віра», тому тиск на Українську православною церква (УПЦ), як найбільшу і незалежну від влади релігійну організацію було дуже сильним. Влада намагалася примусити її брати участь у своїх політичних проектах, нацьковувала на неї націоналістів, використовувала різні силові важелі примусу. Пізніше влада, на чолі з президентом Порошенко і спікером Парубієм провели процес створення фактично державною«Православної церкви України» (ПЦУ). Цим була прямо порушена норма Конституції України про відділення церкви від держави: «церква і релігійні організації відокремлені від держави» (п. 4 ст. 35 Конституції України).

У січні 2018 р спочатку праворадикальні ЗМІ, а потім і владні органи активно розкручували «сенсацію» з відмовою священика УПЦ в Запоріжжі відспівувати хрещеного в іншій релігійній організації (УПЦ КП) дитини[425]. Представники церков різних напрямків християнства відзначають, що в таїнствах Церкви має право брати участь тільки та людина, яка належить до цієї Церкви, але люди при цьому ставляться до Церкви як до одного з «філій бюро ритуальних послуг», що в корені не вірно[426]. Сам відмова відспівувати дитини, хрещеного в іншої конфесії, не є злочином за національною праву України. Але, СБУ і об’єднана група прокуратури вирішили зайнятися розслідуванням діяльності священика, який відмовився отвевать дитини. У прокуратурі вважають, що служитель УПЦ порушив рівноправність громадян за статтею 161 КК України[427].

Але за такою логікою можна прийти в мечеть або синагогу і зажадати свинини, а після відмови заявляти про порушення рівноправності. Як зазначає адвокат Олена Льошенко: «Коли мова йде про порушення рівноправності, то тут питання стоїть про обмеження конституційних прав і свобод. Але річ утому, що не існує таких конституційних прав як “бути хрещеним”, “бути вінчаним”, “бути розвінчаним”, “бути висповідатися”, “бути запеклим”, “бути прощеним Богом”, “бути обрізаним”, “право дотримуватися посту або Шаббат суботами“,” святкувати Великдень, Рамадан “і т.п. Тому це не може бути порушене або порушено. Це все релігійні традиції і обряди. І церква у нас відокремлена від держави!»[428].

Крім того, на думку прокуратури священики порушують законодавство України тим, що в проповідях «допускають висловлювання про єдність слов’янських народів». Священики в свою чергу дали відповідь прокуратурі: «Запорізька єпархія УПЦ висловлює подяку правоохоронцям за початок слідчих дій по ситуації про розпалювання релігійної ворожнечі і ненависті в нашому краї», – заявив керівникєпархією митрополит Лука[429].

Уже традиційно різного роду «праворадикали від влади» діють проти УПЦ. Так, на початку січня 2018 року в Київ біля Києво-Печерської лаври радикали з організації «С14» влаштували протест «проти ФСБ»: заблокували в’їзд в печери Києво-Печерської лаври. Протестуючі перекрили шлагбаум[430].

У січні-лютому 2018 р радикальні елементи з «С14» і ряду інших угруповань, з подачі влади вступили в конфлікт з УПЦ і намагалися знести Десятинний монастир в Києві. Спочатку, в січні два п’яних молодиків намагалися його підпалити[431], але були зупинені і затримані поліцією, потім націоналісти пригрозили знести монастир, як самовільне будівництво[432]. Київрада підтримала дії радикалів, оголосивши монастир «самобудом» і заявивши, що знесе його[433]. Влада вже готові були реалізувати це рішення силами «С14» в лютому 2018 року, але ті натрапили на опір тисяч киян[434]. Зрозуміло, що вірянине можуть охороняти монастир цілодобово, і радикали якщо є бажаннявсе одно знайдуть час для проведення своїх “протестних акцій”. Однак підтримка, яку отримала УПЦ, повинна змусити владу задуматися над тим, що зниження напруження в церковних питаннях – і в її інтересах теж. Мета у влади та ж – розпалювання церковної війни і міжрелігійної ненависті в Україні силами радикальних елементів перед виборами.

28 вересня 2018 р різного роду націоналістами за участю депутатів місцевих рад в смт. Богородчани Івано-Франківської області захопили будівлі митрополичих палат при Свято-Троїцькому храмі, наданих в користування релігійній громаді УПЦ. Зламали двері, розбили вікна і побили вірян. Від рук церковних рейдерів постраждав також настоятель храму протоієрей Володимир Шувар[435]. У свою чергу місцева поліція пізніше повідомила що захопленням керували представників районної ради та адміністрації, а будівля «передавали у власність музичній школі»[436]. Крім як верхом цинізму таке обгрунтування розбою назвати не можна.

У лютому 2018 року у Львові згорів храм УПЦ, який вимагали демонтувати активісти[437]. Основна версія – підпал. Львівська єпархія УПЦ заявила, що протести через це храму влаштовували радикальні організації заради отримання політичних рейтингів. У березні 2018 р підпалили храм Преображення Господнього УПЦ, який знаходиться в Оболонському районі Києва. В Інформаційно-просвітницькому відділі УПЦ повідомили, що храм отримав значні пошкодження і потребує ремонту[438].

29 липня 2018 року, в недільний день, кілька невідомих вчинили акт вандалізму над храмом святителя Спиридона Триміфунтського Святошинського благочиння столиці. Зловмисники кинули димову шашку в приміщення храму через вікно, пробивши москітну сітку, а також розписали одну зі стін храму образливими написами[439].

У червні 2018 р націоналісти з ВО «Свобода» погрожували архієрею Ніжинської єпархії УПЦ архієпископу Клименту. Вони ж напали і силою змусили заступника голови Борзнянської РДА Олександра Максимова і співробітників адміністрації Олену Таран і Євгена Тарновського написати заяви про звільнення під загрозою фізичної розправи, при цьому їх ображали і принижували. Їх виною була співпраця з УПЦ[440].

Націоналісти з ВО «Свобода» залякуваннями намагалися змусити перевізників Ніжина відмовитися від надання послуг автотранспорту вірянамУПЦ для приїзду в Києва 27 липня 2018 року на Хресний хід, погрожуючи спалити автобуси[441].

Націоналісти чинять тиск і на журналістів висвітлюють релігійну тематику порушуючи тим самим право на свободу ЗМІ. Так, в липні 2018 р націоналісти з «С14» напали на журналіста місцевої газети міста Борзна Сергія Близнюка вимагаючи щоб він написав заяву про звільнення за те, що він «пропагує” московських попів “» – в його статті йшлося про те, що на березі озера Ніжинська єпархія Української православної церкви організувала табір відпочинку для дітей[442].

Всього в період з 16 травня по 15 серпня 2018 р даними доповіді ООН про ситуацію з правами людини в Україні зафіксовано шість випадків нападів на храми Української Православної Церкви[443].

У жовтні 2018 року у Львові храм св. князя Володимира УПЦ обклеїли написами “Сталінський патріархат”. У лютому цей же храм був підпалений. У листопаді 2018 року у Львові 3 храму УПЦ були описані провокаційними написами – «Московський патріархат – філія ФСБ»[444]. В ніч з 26 на 27 листопада невідомі облили будівлю Рівненського єпархіального управління фарбою і залишили провокаційні написи. Вандали розписали стіни написом: «Агенти ФСБ кров наших моряків на ваших руках» і вилили червону фарбу біля входу[445].

З прийняттям 17 січня 2019 г. «закону про церковне рейдерство» відкрив можливості для узаконення силового захоплення храмів УПЦ ситуація із захопленнями храмів «для потреб» ПЦУ стала критичною. Як завжди при нинішньому керівництві ВРУ закон був прийнятий з процесуальними порушеннями – кілька разів повертався на голосування і в результаті був прийнятий. Перше ж голосування дало всього 223 голоси. Тепер для прийняття рішення про перехід приходу парафії досить 2/3 голосів членів громади (раніше пропонувалося приймати рішення простою більшістю), які голосують повинні особисто підписатися під рішенням. Терміна “самоідентифікація” в новому проекті немає, а визначення критеріїв для членства людей в громадах залишається за самими релігійними громадами. При переході приходу можна продати, відібрати, віддати в заставу нерухоме майно парафії. Якщо при переході виявиться, що існує частина парафії, яка не згодна з таким переходом – вона може утворити нову релігійну громаду і має право укласти договір про почергове користуванняхрамом[446].

На практиці відбуваються активні захоплення храмів УПЦ з використанням місцевих чиновників і залученням радикалів. Влада поставила задачу виконати частину передвиборної тріади Порошенко «мова, армія, віра» примусово відриваючи окремі парафії від УПЦ і «приєднуючи» їх до ПЦУ, всупереч бажанню вірян. Ситуація відбувається приблизно однаково. Так, 15 січня, в селі Оленівка Борзнянського району Чернігівської області проходили збори громади, на яке, прибули близько 25 осіб невідомих, які не є жителями Оленівки. Вони з голосу зажадали винести на голосування питання про перехід місцевої релігійної громади з УПЦ в ПЦУ. З місцевих жителів його підтримали лише двоє, ще 24 голоси дали ці невідомі. Крім того, в підсумковому протоколі пририсовали ще 11 голосів, так, що в результаті вийшло 37 голосів “за” перехід. Місцеві люди обурилися, адже православна громада заздалегідь заявила, що переходити в ПЦУ не збирається. Проте, присутня на місці глава Борзнянської РДА підписалася під протоколом голосування. Вранці обурені місцеві парафіяни зібралися біля храму, але там їх вже чекали ті самі 25 молодиків, які назвалися патріотами. Виникла сварка. Місцеві парафіяни в результаті розійшлися, оскільки молодчики погрожували застосувати силу[447]. Влада Чернігівській області відзвітували, що в області перша парафія перейшла в ПЦУ.

16 січня в селі Шандровець Турківського району Львівської області прихильники ПЦУ зламали монтуванням двері в церковний будиночок, вимагаючи віддати їм ключі від храму Святого архістратига Михаїла. В цей час в будиночку знаходилися, два священики і матінка. Ключів від храму у них не було, тому зараз присутні, всього близько 200 чоловік, збираються “різати замки і після того, як розкриють, опечатувати храм”. Рішення про перехід храму Святого архістратига Михаїла в ПЦУ було прийнято на зборах, яке проводилося 13-го січня. Парафіяни УПЦ в ньому участі не брали, уточнив протоієрей Ілля: “На зборах голова районної ради, за участю голови сільради говорили людям, що ми москалі, Блаженніший Онуфрій агент Москви. Люди, які були на цих зборах, проголосували за перехід в ПЦУ. Наші парафіяни не були на зборах і під час його проведення молилися “[448].

3 лютого 2019, прихильники ПЦУ влаштували бійку з парафіянинами УПЦ у Свято-Преображенського храму с. Гніздичне, Тернопільська область, що прибуло спецпідрозділ поліції побило вірянУПЦ і священика[449].

21 лютого в селі Курозвани Рівненської області «активісти» ПЦУ храм УПЦ. 15 березня здійснили спробу захоплення будинку настоятеля храму [450].

22 лютого, представники УПЦ КП і прихильники ПЦУ штурмували храм Святого Миколи Чудотворця УПЦ в селі Жідічев на Волині. При цьому на місці присутні правоохоронці, які не перешкоджають захопленню храму, а, навпаки, не пускають прихожан храму ближче до спорудження[451].

1 березня в селі Трибухівці Бучацького району прихильники ПЦУ в черговий раз атакують громаду УПЦ. Групою з 15 осіб вони оточили будинок священика і вимагають його виселення разом з сім’єю. На їхню думку, будинок, в якому живе і служить отець Ярослав, після захоплення храму також належить нової церкви. 28 лютого прибічники ПЦУ також намагалися виселити сім’ю священика на вулицю[452].

Триває тривалий конфлікт навколо храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Баранівка Сумської області. 10 березня було зроблено чергову спробу захоплення храму, однак вірянамУПЦ вдалося відбити атаку. 12 березня депутат місцевої ради (представник Радикальної партії Олега Ляшка) і його прихильники організували збір місцевих жителів на акцію з метою захоплення храму. Віруючі звернулися в правоохоронні органи з вимогою захистити церкву від «прихильників ПЦУ», однак там повідомили, що не мають інформації про підготовку спробі захоплення. 13 березня Барановський міськрада проголосувала за «перехід» храму в ПЦУ визнав дії настоятеля храму протоієрея УПЦ Романа Клима «антидержавними і протиправними»[453].

13 березня в селі Селець Рівненській області прихильники ПЦУ зрізали замки з дверей Свято-Миколаївського храму, не допустили прихожан УПЦ до церкви і залякували настоятеля. В УПЦ підкреслюють, що релігійна громада має всі документи, які підтверджують право власності на храм і землю. Прихильникам ПЦУ в захопленні храму допомагає голова Дубровицької райдержадміністрації, житель даного села[454].

15 березня прихильники ПЦУ залили смолою замки на дверях Спасо-Преображенського храму в селі Лука-Мелешківська Вінницької області – щоб перешкодити божественній літургії, запланованої на ранок в суботу. Однак парафіяни зрізали замки і провели в спорудженні всю ніч. Вранці в суботу, 16 березня, прихильники ПЦУ закрили парафіян УПЦ всередині і заблокували вхід, щоб не допустити проведення богослужіння[455].

16 березня прихильники ПЦУ зірвали богослужіння в Спасо-Преображенському храмі села Лука-Мелешківська (Вінницька область) і заблокували доступ до храму.

17 березня, в селі Погреби Броварського району Київської області радикали здійснили спробу захопити Свято-Успенський храм УПЦ. Відзначимо, що представники територіальної громади, які не є парафіянамиУспенського храму УПЦ, провели голосування про перехід в новостворену ПЦУ і увійшли до церкви під час богослужіння. «Наші парафіяни стоять за церковною огорожею і моляться, представники ПЦУ стоять трохи далі і співають пісні. В цілому їх прибуло близько 700 осіб, вони в камуфляжі, в якийсь спеціальному одязі, видніються представники і Правого Сектора. Тут навколо досить багато транспорту і автобуси, і машини. Хтось із них приїхати, хтось пішки прийшов », – розповів священнослужитель УПЦ. Зараз на місце події прибула поліція[456].

17 березня в Рудому селі Київської області прихильники ПЦУ зупинили Хресний хід вірянУПЦ. Однією з причин нападу на вірянУПЦ буланазваний відмова настоятеля місцевого храму перейти в ПЦУ, на думку нападників, це зрада[457].

24 березня 2019 року в селі Товтри Заставнівського району Чернівецької області активісти ПЦУ спробували захопити Свято-Успенський храм УПЦ. Сталася бійка, віруючі викликали поліцію і оформили заяву про факт провокації до правоохоронних органів[458].

30 березня 2019 року дещо активістів УАПЦ / ПЦУ в смт Ясіня / Плітоватій Рахівського району Закарпатської області з’явилися до дому, де проживає настоятель місцевого Свято-Преображенського храму УПЦ протоієрей Іоанн Ткач з погрозами насильницького виселення[459].

2 квітня 2019 року в Дубровицькому районі Рівненської області активісти за участю чиновників зрізали замки і незаконно проникли відразу в два храму Української Православної Церкви. Передували цим діям незаконні реєстрації в обладміністраціях громад ПЦУ з тими ж реєстраційними даними, що і у парафій УПЦ. А при захопленні Свято-Покровського храму в селі Берестя Дубровицького району Рівненської області, який стався за підтримки поліції і чиновників РДА, активісти зрізали болгаркою замки на церкви і побили кількох парафіянок УПЦ[460].

Потрібно відзначити явну протиправну тенденцію в цих діях, навіть згідно з новими нормами закону. Відбувається ототожнення релігійної громади з територіальною громадою села, які є різними суб’єктами.

При цьому представники влади України в рамках різного роду міжнародних організацій нахабно брешуть і заперечують, що в державі взагалі не існує захоплень храмів, а є тільки добровільні переходи громад УПЦ в іншу конфесію. Але як тоді зрозуміти той факт, що силові захоплення храмів, нападу на вірянфіксуються в моніторингових звітах по Україні від ОБСЄ і ООН[461]?

Не дивно, що ієрархи УПЦ у вересні 2018 р втративши надію на існування правоохоронної системи і правової держави в Україні почали вивішувати заклики до вірних виступити на захист святинь православ’я від захоплення націоналістичними погромниками[462].

В даному випадку ми маємо справу фактично з вчиненням різного роду кримінальних злочинів проти релігійних організацій (УПЦ), що здійснюються «патріотично» налаштованими особами та їх групами на користь інших релігійних організацій (УПЦ КП). Личина такого «патріотизму» служить їм індульгенцією за вчинення кримінальних злочинів: побиття, захоплень храмів, тиск і залякування громадян і священнослужителів. Правоохоронці найчастіше не втручаються і не припиняють цих злочинів. Відповідно фактично мова йде про цілу сукупності порушень: порушення прав громадян на свободу віросповідання, порушення прав громадян на здійснення релігійних дій, захоплення чужого майна, хуліганство, створення збройних груп, невиконання Національною поліцією функції захисту громадян, часто розпалювання релігійної ненависті, і т. п.

В УПЦ події 2018 року вважають цілеспрямованою політикою: «Хтось дуже хоче розхитати ситуацію в країні і використовує для цього релігійний фактор. Інструмент – радикали і націоналісти. Об’єкт атаки – УПЦ з її храмами і людьми. Кінцевий адресат – стабільність в країні і влада. Все дуже цинічно. Бізнес, нічого особистого. Що робити нам? Захищати Церква, але й не вестися на провокації»[463].

У квітні 2018 р влада спочатку в особі президента Порошенко, а потім і Верховної Ради[464]надіслала листа Константинопольського патріарха з проханням створити на Україні автокефальну Українську православну помісну церкву. Створюють її на основі однієї з нині невизнаних іншими православними церквами релігійної організації – УПЦ КП з підключенням іншого – УАПЦ. Пізніше планується відірвати ряд парафій і від УПЦ. Спочатку планувалося провести розкол і всередині УПЦ, але ця спроба провалилася, тому влада пішла шляхом персонального відколювання окремих парафій від УПЦ. Так, в травні 2018 р влада через представників місцевої влади і силових структур, розіслала священикам міських і сільських церков УПЦ бланк звернення до Константинополя з підтримкою автокефалії[465].Їх ставлять перед вибором – або підпис під листом, або терор з боку націонал-радикалів, аж до насильницької передачі храму в Київський патріархат. Останній пункт звернення говорить про неприпустимість втручання радикалів в церковні питання, але коштує він після заяви про підтримку автокефалії. Таким чином священикам дають зрозуміти: як тільки вони виступлять в підтримку президентської ініціативи, радикали їх чіпати не будуть. Ця кампанія стала ще одним свідченням того, що ультраправі організації знаходяться на утриманні влади, а та використовує їх для досягнення своїх цілей. А це – не тільки не європейська демократія, це найгірша практика диктаторських режимів Південної Америки і фашистських режимів 30-х років[466].

Нинішня влада одним із стовпів передвиборної президентської компанії побудова «Помісної церкви»[467]. Так, заступник голови фракції Блоку Петра Порошенка у ВРУ Сергій Березенко заявив: «Ми тільки збираємося починати кампанію, так як зараз сконцентровані на іншому. Перш за все, мова йде про отримання нашою церквою автокефалії. Я вважаю, що це сьогодні важливіше для всієї нації»[468]. При цьому державні чиновники вищого рангу починаючи від президента роблять заяви з погрозами і дискримінацією однієї з релігійних організацій – УПЦ. Президент Порошенко: «А сьогодні Росія бажає перешкодити нам мати свою незалежну церкву. Російська церква – церква країни-агресора. Українська церква – церква для українців. Це велика різниця »(5 липня 2018 г.),« Нехай сьогодні нас почують і в Константинополі, і в Москві, і в Ватикані: ми твердо мають намір розрубати останній вузол, яким імперія відчайдушно намагається прив’язати нас до себе. Ми сповнені рішучості покласти край неканонічному перебуванню значної частини нашої православної спільноти в залежності від російської церкви ». Зазначена церква «освячує гібридну війну Путіна проти України, день і ніч молиться і російської влади, і за армію»(24 серпня 2018 г.)[469], «Дорогі мої, вам тут нічого робити. Нічого робити вашої церкви, нічого робити вашим збройним силам, нічого робити вашому озброєння. Додому, в Росію »(7 листопада 2018 г.)[470].

Голова Верховної Ради України А. Парубій: «На жаль, при тому, що Україна має дуже гармонійні відносини між різними церквами, напевно, на Раді Церков ви змогли це відчути, і разом з тим ми бачимо як одна з Церков – Церква Московського Патріархату іноді поводиться не як Церква. І від того великого болю і великий жаль. Я на початку агресії був секретарем РНБО. Перші диверсійні групи, які заходили в Україні, на жаль, отримували притулок в монастирях Московського Патріархату. Вдень вони вбивали українських громадян в Слов’янську, в інших куточках, а вночі з руками в крові вони ховалися в тих монастирях. Путін використовує Церкву не як Церква, а як інструмент агресії і поширення ідеології так званого “русского мира”, як елемент пропаганди »(7 жовтня 2018 г.)[471],««Церква Московського Патріархату »- не Церква. … «гундяевськіе священики … винні у вбивстві українських воїнів … Це не Церква! Сьогодні Україна в Церквусвою повертається!»(18 жовтня 2018 г.)[472].

Віце-прем’єр-міністр України В. Кириленко: «Якщо буде така необхідність, знову Церква зможе звернутися з проханням до влади переглянути умови договору оренди святинь, якими зараз керує Московський Патріархат. Тоді держава зможе в законодавчому полі змінити або розірвати відповідні умови угоди. “Є загальний механізм – як це майно або може бути в подальшому передані в оренду, пересувний договір, або можуть бути зміни в відповідних орендних відносинах. Тому якщо хтось із ієрархів Московського Патріархату проти – це нічого не означає. Вони собі будуть далі служити як частина Російської Православної Церкви, а майно, що використовується ними зараз, воно відійде до Української Православної Церкви, легітимною і канонічної “»(17 жовтня 2018 г.)[473],«І лаври все, швидше за все, на підставі чинного українського законодавства і, головне, церковних статутів і правил перейдуть під юрисдикції єдиної автокефальної Української православної церкви. Не тільки Печерська, а всі лаври»(15 вересня 2018 г.)[474].

Глава МЗС П. Клімкін: «Тепер же виходить, що Московському патріархату взагалі нічого робити в Україні, оскільки це канонічна територія Вселенського патріархату, а УПЦ МП з історичної точки зору заснована на порушенні канону і є результатом узурпації»(11 жовтня 2018 г.)[475].

Міністр інфраструктури України В. Омелян: «Він [Володимир] биточно здивувався, що потім світ розділиться на католиків і греко-ортодоксів, що немиті чудовиська з московських боліт раптом оголосять його, князя Русі, правителем” Київської “Русі, щоб спробувати довести легітимність інших “Русей“, і ще й перейменують Московію в Росію, оголосивши себе, князьків за ханським ярликом, його спадкоємцями і третім Римом», – підкреслив міністр і додав, що князь Володимир дуже б здивувався, що” московська релігійна секта “в XVII столітті встановить контроль над Українськоюправославною церквою, обдуривши Константинополь і наполягаючи, що Володимир, «не одночасно з киянами хрестив москвичів, які на місці боліт побудують першу хату тільки через кілька століть»(28 липня 2018 г.)[476].

Керівник “Українського інституту національної пам’яті” В. В’ятрович: «Це все розуміли з самого початку – йдеться про Російську православну церкву. Якщо ця церква хоче продовжувати свою діяльність в Україні, саме так вона повинна називатися – РПЦ. Всі прекрасно розуміють, що ця церква не є Українською православною церквою і не може використовувати той бренд, який вона використовувала більше 25 років в нашій країні»(9 листопада 2018 г.)[477].

Народний депутат І. Мосійчук (фракція Радикальної партії Олега Ляшка): «Ось тоді ця секта і втратить лаври, монастирі, церкви … Їх відберуть у розкольників самі віруючі. Це і стане труною «русского мира»! »(12 жовтня 2018 г.)[478], народний депутат Олег Барна (фракція БПП): «Український компетентні органи мають провести масштабну перевірку Української православної церкви Московського патріархату щодо розмірів грошових переказів в Росію»(22 квітня 2018 г.)[479].

Такі дії і заяви державних чиновників суперечать як ст. 35 Конституції про свободу віросповідання і відділенні держави від Церкви, так і профільним Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 г.). Зокрема таким його нормам: «Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов’язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом»(ст. 4). «Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Всі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. Релігійні організації не виконують державних функцій»(ст. 5). Крім того, Конституція України встановлює можливість державних органів діяти виключно в рамках повноважень передбачених Конституцією та законами (ст. 19). Тому незрозуміло на яких законних підставах українська влада займаються питаннями отримання для УПЦ КП автокефального статусу, а також іншими церковними питаннями.

Президент Порошенко у своїй промові у Верховній Раді прямо погрожував розчленувати УПЦ: «Я гарантую, що держава захистить, і не треба їх лякати, права тих священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, добровільно приймуть рішення вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити єдину помісну Православну Українську Церкву», – заявив Порошенко. Це серйозна заявка на втручання у внутрішньоцерковні справи. Захистити держава може лише силами правоохоронних органів. Таким чином, президент по суті анонсував відкриття кримінальних справ (або ж просто позасудове тиск) проти УПЦ. Для порівняння – право вибору тих, хто вирішив залишитися в Московському патріархаті, президента зобов’язався просто “поважати”. Ніяких активних дій по їх захисту буде він робити не збирається. Більш того, з цитати Порошенко слід, що від УПЦ після Томосу не залишиться і назви: «Я гарантую, що держава буде поважати вибір тих, хто вирішить залишитися в тій церковній структурі, зберігати єдність з Російською Православною Церквою. І називати її так само і будемо для того, щоб полегшити розуміння»[480].

Те, що створення ПЦУ є частиною передвиборної стратегії Порошенко свідчить його активну безпосередню участь у всіх процесах пов’язаних з отриманням томосу для ПЦУ: підписання секретного договору з патріархом Варфоломієм (листопад 2018 г.)[481], отримання самого томосу в січні 2019 р[482]і організація так званого «томос-туру» по 17 областям України разом з главою нової церкви[483],під часякого звозиться місцевими чиновниками масовка з бюджетників[484]. У грудні 2018 р глава ПЦУ прямо заявив про підтримку Порошенка в передвиборній гонці[485]. На завершення процедури отримання Томосу від Стамбула в січні 2019 р Порошенко нагородив званням “Герой України” патріарха УПЦ КП Філарета[486]. Але дане нагородження було протизаконним, оскільки було відсутнє уявлення чітко визначених державних органів і висунення кандидата з місця роботи[487]. Глава ПЦУ Єпіфаній в січні 2019 р прийшов підтримати висунення П. Порошенко в кандидати в президенти[488], а пізніше її священики їздили з томос-туром Президента Порошенко по країні. 5 лютого 2019 р перше засідання синоду ПЦУ пройшло в митрополичому палаці на території Національного заповідника “Софія Київська”, підлеглого Мінкульту[489]. Почесний патріарх ПЦУ Філарет (Денисенко) повідомив, що українська церква підтримує зв’язок із Службою безпеки України[490]. На користь ПЦУ здійснюється дискримінація інших православних церков – в першу чергу УПЦ. Її намагаються позбавити назви, забрати монастирі, храми, перетягнути священиків.

Спроба в кінці березні 2019 р оскаржити законність участі Порошенко в створенні ПЦУ була відхилена судом з формальних причин[491]. В середині березня Конституційний суд відмовився розглядати законність звернення Верховної Ради до Вселенського патріарха з проханням надати Томос[492].

На парафіяльних священиків чиниться тиск владою з вимогою перейти з УПЦ в ПЦУ. У грудні 2018 р священикам Вінницької та Тульчинської єпархії УПЦ прийшли зразки протоколів про перехід храмів УПЦ в ПЦУ. Ці документи в регіони розсилала обладміністрація – орган влади, яка у нас за Конституцією від церкви взагалі відділена[493]. У листопаді 2018 р митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія відвідала група радикалів. Вони прийшли до Рівненської єпархії УПЦ в день прийому владики і вимагали, щоб митрополит прийняв ідею створення в Україні Помісної Церкви[494]. У листопаді 2018 року група прихильників автокефалії, які принесли з собою агітаційні матеріали, в суботу спробувала штурмом взяти в Дніпропетровській області резиденцію митрополита Криворізького і Нікопольського Єфрема[495]. 15 грудня, під час вильоту з України в аеропорту “Бориспіль” затримали митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія. Прикордонна служба намагалася направити його на об’єднавчий собор, який проходив в столиці [496].

Цілий ряд вищих ієрархів УПЦ напередодні «Об’єднавчого собору» в листопаді 2018 р викликалися в СБУ на «профілактичні бесіди», де їх активно намагалися схилити до участі в цьому заході. Так, на допиті побував вікарій Рівненської єпархії УПЦ, владика Пімен[497], митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука[498], та інші ієрархи. У грудні 2018 року митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт проводив службу на Буковині в селі, до нього підійшли люди з СБУ і запропонували пройти з ними до Києва для розмови з митрополитом Симеоном[499].

В рамках воєнного стану в листопаді-грудні 2018 р СБУ провела цілий ряд обшуків, допитів і переслідувань священиків УПЦ. Обшуки проходили в приватних володіннях священиків і церквах в Києві, Житомирі, Овручі і Коростені. Справу порушено за статтею «про розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Так, в листопаді 2018 року було проведено обшук за місцем проживання намісника Києво-Печерської лаври Митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла[500]. Раніше, на брифінгу 29 листопада Митрополит Павло розповів про тиск з боку влади і зазначив, що не виключає проведення у нього обшуків з боку українських спецслужб. У грудні 2018 р обшук пройшов прямо в Свято-Хрестовоздвиженському кафедральному соборі УПЦ в Житомирі[501].

У грудні 2018 р 14 священиків Рівненської та Сарненської єпархій УПЦ отримали повістки і були викликані на допит в СБУ як свідків у кримінальній справі «про розпалювання міжнаціональної ворожнечі» і «державній зраді»[502]. Як заявив протоієрей Олександр Єгоров, який побував на допиті, «Нас намагаються виставити не патріот, кажуть, що ми не любимо Україну, що нам потрібно кудись їхати. Ми тут народилися, ми ходили в українські школи, ми отримали українську освіту, ми вчилися в українських семінаріях, ми патріоти своєї країни, ми любимо свою державу, відстоюємо інтереси своєї держави, визнаємо цілісність нашої держави. І разом з тим, у нас непохитна православна позиція – ми православні, ми стоїмо на тих щаблях Православ’я, на яких стоїть наш Предстоятель, і на щаблях тієї нашої Святої Церкви, від якої ми отримали сан і Який дали присягу на вірність Богові»[503].

У 2019 р переслідування священнослужителів УПЦ з боку СБУ триває. Так, 12 березня на допит в СБУ був викликаний на допит один з ієрархів Рівненської єпархії УПЦ[504].

28 березня 2019 р прокурора і слідчий СБУ намагалися посадити в СІЗО протоієрея Віктора Земляного, главу відділу з питань врегулювання міжконфесійних суперечок при Рівненській єпархії УПЦ, якого намагаються звинуватити в розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. Суд відмовив їм у цьому[505].

13 лютого 2019 р грубо порушивши Конституцію і закони України гарантують громадянину України право повернення в країну, був анульований закордонний паспорт єпископа УПЦ Гедеона (Харона), а йому самому було відмовлено в поверненні в Україну. Затримання ієрарха УПЦ справила СБУ, яка вилучила у нього закордонний паспорт і оголосила його «загубленим». Приводом до цього стала активна громадянська позиція єпископа повідомляв по всьому світу про факти утиску церкви в Україні. 5 лютого 2019 року вікарій Київської Митрополії, намісник Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці єпископ Макарівський Гедеон (Харон) ознайомив Конгрес США з фактами дискримінації канонічної Церкви владою України. Владика Гедеон також передав Держсекретарю США Майклу Помпео і американським конгресменам офіційне звернення УПЦ, в якому Церква просить розглянути випадки порушення прав і свобод віруючих[506].

Дані дії були явно спрямовані на залякування священиків і стимулювання їх взяти участь в «Об’єднавчому соборі зі створення ПЦУ» або підтримати її подальше сущестовавніе і не поширювати правду про ситуацію в Україні. При цьому, в грудні 2018 р сама СБУ випустила брошури, в яких розповідається про нібито причетність Української православної церкви до діяльності російських спецслужб. Інформація про це з’явилася на офіційному сайті відомства[507].

У грудні 2018 року Священний Синод УПЦ заявив про тиск і безпідставне кримінальне переслідування свого єпископату, духовенства та віруючих після Собору єпископів УПЦ, який відбувся 13 листопада 2018 року Синод УПЦ констатував, що з боку органів державної влади відбувалися безпідставні кримінальні переслідування і здійснюється тиск на єпископат, духовенство та віруючих Української православної церкви з метою змусити їх прийняти участь в так званому об’єднавчому соборі і переході в ПЦУ. Ці дії в УПЦ назвали порушенням конституційного права громадян України на свободу віросповідання[508].

Було відмовлено у виїзді на підконтрольну територію двом архієреям з Донецька і Горлівки, коли на КПВВ повідомили, що їх пропуски анульовані[509].

Інакше як втручанням держави в справи релігійних організацій, що порушує ст. 35 Конституції, всі ці дії влади розглядати не можна. Це внутрішня справа церков, які самі повинні вирішувати з ким об’єднуватися. Як зазначив народний депутат А. Деркач «Україна – країна багатьох конфесій. В такій державі, жоден держорган не має права вирішувати, якою має бути форма релігійного пристрої або будь-якої релігійної групи … ініціатива президента і вчорашнє рішення Ради втрутитися в питання релігії. Це безпосередньо порушує Конституцію України. Ми з депутатами готуємо звернення до Конституційного суду»[510].

Ряд народних депутатів також не приєдналися до схвалення незаконних дій влади України, і направили у вересні 2018 р відповідний лист із застереженням від поспішних дій і втягування у внутрішньоукраїнські політичні ігри патріарха Константинопольського Варфоломія[511].

Ще однією з цілей всієї компанії по «автокефалії» є захоплення власності УПЦ, про що не двозначно свідчать слова одного з її ініціаторів – голови неканонічною УПЦ КП Філарета: «Держава передала свою власність в користування українській церкві Московського патріархату. Але коли буде тут українська церква визнана, то Лавра – і одна, і друга (Києво-Печерська і Почаївська) – будуть передані українській церкві »[512]. У той же час Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р) прямо встановлює «Релігійна організація не повинна втручатися в діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань»(ст. 5). Директор департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури А. Юраш заявив, що «Держава надала оренду (Лавр) і в прерогативи державних органів вирішувати його подальшу долю. Тобто, якщо буде зрозуміло, що при передачі лаври в оренду існували порушення, це може стати підставою для перегляду договору. Це питання в компетенції Кабінету міністрів »[513], і відповідно чиновник виключив можливість розірвання договорів через суд, хоча ст. 124 Конституції чітко встановлює, що юрисдикція судів в Україні поширюється на будь-який юридичний спір, а саме таким даний випадок і є. Сама власність релігійних організацій та їх майнові права на неї захищаються законом (ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації») і відповідні заклики Філарета і Порошенко про зміну існуючих майнових прав повинні отримати і правову оцінку. У той же час, цілий ряд храмів переданий державою в користування релігійним організаціям (ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р)), яке на практиці здійснюють саме обласні та Київська і Севастопольська Горгос адміністрації, і саме через такого переданого над власність, а в користування майна і може початися відкрита боротьба, коли призначаються з Києва в області адміністрації почнуть їх відбирати і передавати новій ПЦУ.

Треба відзначити, що саме по шляху проголошеному Директором департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури А. Юраш та пішли українська влада у справі відбирання Лавр у УПЦ. Так, 28 листопада 2018 року уряд скасував розпорядження №438 від 17 липня 2003 року про виключення зі складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника споруд Свято-Успенської Почаївської лаври. А, раніше, 26 листопада, в Міністерстві юстиції задовольнили скаргу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника і скасували перереєстрацію комплексу споруд Свято-Успенської Почаївської Лаври[514].В УПЦ у відповідь на рішення уряду заявили, що монастир і раніше знаходиться в користуванні цієї конфесії, а право користування, придбане до 2013 року, не підлягає обов’язковій державній реєстрації.

У січні 2019 року в ЗМІ з’явилася інформація, що в адміністрації президента України дано вказівку керівництву музею Києво-Печерської лаври та Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника підготувати позови до адміністративних судів щодо припинення оренди громадам УПЦ[515].

На реалізацію ідеї «автокефалії» направлено так само створення у вересні 2018 році Міністерством культури України комісію з оцінки вартості майна Української православної церкви. Метою цієї комісії є спроба інвентаризувати майно перед його рейдерським захопленням. Інвентаризація майна Києво-Печерської лаври почалася в листопаді 2018 р[516]

Влада намагаючись створити видимість підтримки ідеї «автокефальної церкви» йдуть і на відкритий підроблення та дипломатичні скандали. Так український МЗС поширив заяву про те, що Ватикан «поважає» рішення Києва про створення автокефальної церкви[517]. У той же час у Ватикані це відкинули: «Апостольська нунціатура в Україні ще раз підтверджує позицію, багаторазово висловлену Святим престолом, для якого питання створення єдиної Української православної помісної церкви є внутрішнім питанням православної церкви, за яким Святий престол не давав і не має наміру надавати будь -або оцінку »[518].

Сайт «Миротворець», що розміщує приватні дані безлічі противником влади, закриття якого вимагало безліч правозахисних організацій у вересні 2018 вніс в свою базу «ворогів українського народу» предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія, за його позицію щодо протидії побудови владою «автокефальної церкви»[519]. Потрібно відзначити, що в цій же базі значиться цілий ряд ієрархів УПЦ: архієпископи Новокаховський і Генічевській, Львівський і Галицький, Криворізький і Нікопольський, Каменецький-Подільський і Городоцький, а також глави Хустського і Виноградівського єпархії та Донецької єпархії.

Курируване владою «створення автокефалії» суперечить як законодавству країни, як в частині відділення церкви від держави (ст. 35 Конституції), так і порушує саму свободу громадян на виконання обрядів і об’єднання громадян в релігійні організації закріплені в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організаціях »(1991 г.).

Вірні УПЦ не бажають отримання «автокефалії» від чужої їм релігійної організації – Константинопольського патріархату. Так, віруючі УПЦ на чолі з єпископом Пименом, вікарієм Рівненської єпархії 21-26 травня здійснювали паломництво по святих містах Константинополя, Ізміра, Ефеса. Українці зустрілися з представником Константинопольського Патріарха і передали звернення від 50 тисяч віруючих з проханням, щоб питання надання автокефалії розглядалося тільки в рамках канонічного права[520]. На кінець червня 2018 року було передано вже близько 400 тис. відповідних підписів[521]. Крім того, сам Константинопольського патріархату, який відправив 7 вересня 2018 року в Україні двох екзархів для створення тут «автокефальної церкви»[522]не є зареєстрованою тут релігійною організацією. Згідно Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р) немає обов’язку повідомляти державі про створення релігійних громад (ст. 8), але «Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону »(ст. 9). До таких безсумнівно належить Константинопольський патріархат і створена ним «Православна церква України». Так само це призначення порушило 2-е правило Другого Вселенського (Константинопольського) Собору: «Не будучи запрошеними, єпископи та не переходять за межі своєї області».Призначення екзархів до Києва відбулося без відома Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, як єдиного канонічного єпископа міста Києва.

Уже в рамках процесу створення ПЦУ мали місце захоплення храмів УПЦ. Так, в грудні 2018 року в Вінниці перейшов в ПЦУ митрополит Симеон надіслав групу осіб захопити Свято-Преображенський кафедральний собор[523]. Більшість вінницьких священиків УПЦ його не підтримала (500 проти 19), і зажадали від влади залишити в спокої церквуі повернути кафедральний собор[524]. З отриманням томосу процес захоплення храмів прийняв лавиноподібний характер.

У грудні 2018 р УПЦ виграла судовий спір у справі про відмову в реєстрації статуту єпархій і монастирів УПЦ Міністерством культури України, яке тяглося з 2016 р[525]

Влада в центрі і на місцях активно перешкоджали організації Хресного ходу УПЦ в липні 2018 р до 1030-річчя Русі. Так, представники Служби безпеки України заблокували проїзд п’яти автобусів з віруючими Запорізької єпархії УПЦ під час технічної зупинки на набережній магістралі в Запоріжжі[526].  Чиновники заборонили всім перевізникам Овруцького району їхати 27 липня на Київ. Інформація про перешкоджання Хресного ходу УПЦ була зафіксована представниками Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні[527].

При цьому структурам УПЦ КП виявлялося сприяння в організації їх Хресного ходу на державному рівні. 28 липня організацією автобусів для участі в урочистостях УПЦ Київського патріархату займалися самі місцеві адміністрації[528]. Архієпископ Сумський і Охтирський УПЦ Євлогій (Гутченко) поділився аналогічною інформацією. «За вказівкою«зверху» Сумська облдержадміністрація займається організацією автотранспорту та доставкою людей до Києва на т.зв. хресний хід т.зв. УПЦ КП, – написав на своїй сторінці в Фейсбук владика. – Даються вказівки керівникам районів, селищних і сільських рад організувати людей для проведення цього заходу». Аналогічна інформація надходила із Запорізької, Черкаської та Херсонської областях, а також Тернополя[529]. Під час організації ПЦУ в жовтні 2018 р Києво-Святошинська районна адміністрація столиці наказала керівникам органів місцевого самоврядування надати людей для участі в заході “в максимально можливій кількості” від кожного населеного пункту[530].

Напередодні створення ПЦУ в жовтні 2018 р ВРУ прийняла рішення про передачу патріарха Варфоломія Андріївської церкви[531]. У той же час дане рішення вкрай сумнівно з правової точки зору, на що звернув увагу Головне науково-експертне управління ВРУ: «Ухвалення рішення про передачу в користування одного конкретного об’єкта державної власності за своєю суттю є правовим актом індивідуального характеру і не може бути предметом закону .

Передача в користування конкретних об’єктів права державної власності не належить до повноважень Верховної Ради України, а відповідно до закону є конституційною прерогативою Кабінету Міністрів».[532]Історичного обгрунтування передача Андріївської церкви грекам, так само не має: Церкву збудували в 18 столітті, за особистою вказівкою імператриці Єлизавети Петрівни.

Дані дії суперечить Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р): «Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається»(ст. 4).

Структури ЗСУ та МВС продовжують незаконно перешкоджати душпастарской роботі священиків УПЦ серед військових і нацгвардейцев. Так 14 серпня 2018, в день свята Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господня, віруючих і духовенство Одеської єпархії Української Православної Церкви не допустили здійснювати богослужіння в храмі на честь святих Кирила і Мефодія при Одеській військовій академії. Разом з тим, капеланів «Київського патріархату» та УГКЦ безперешкодно пропустили на територію академії. Військові просто не пропустили їх на КПП академії, пояснивши це «усним наказом» начальства[533]. У листопаді 2018 року з’явилася інформація про існування наказу з грифом «для службового користування» не допускати капеланів Української Православної Церкви в військові частини. «Були сформовані списки з іменами священиків Української Православної Церкви, яких назвали” учасниками гібридної війни “, …. Дані документи були розіслані з Генерального штабу на місця »[534].У січні 2019 р священики УПЦ припинили свою богослужбову діяльність в храмі на території однієї з військових частин Рівненського гарнізону. Про це повідомляється на сторінці оперативного командування “Захід” в соцмережі[535].

Різного роду ЗМІ активно розпалюють в країні релігійну ненависть вкидаючи інформаційні фейки і перекручені новини в інформаційний простір. Так, в червні 2018 р видання «SNN-news» з посиланням на «Коррупція.Інфо» без будь-яких імен, дат або інших деталей, що натякають хоч на якусь достовірність повідомили, що в Свято-Успенській Почаївській Лаврі священнослужителі НЕ причащають дітей, які читають «Отче наш» українською. Даний факт спростували в самій Лаврі[536]. У липні 2018 р багато центральні українські ЗМІ з радістю розтиражували фейковий відео з Хресної ходи УПЦ до 1030-річчя хрещення Русі, на якому переодягнений в православного клірика УПЦ представник націоналістів поширював антидержавні заклики[537]. Пізніше жодне з них не виступило зі спростуванням. Були активні підтасування кількості учасників обох хресних ходів[538]. Інші «релігійні ЗМІ» звинувачували учасників Хресного ходу в серпні 2018 року в Почаєві в цитуванні Біблії[539]. Дана норма суперечить Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р): «Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов’язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом»(ст. 4).

Кілька облрад західної України направили в СБУ звернення з вимогою перевірити «антиукраїнську діяльність» УПЦ та з запереченням самої назви УПЦ: «Православна церква Московського патріархату, яку в майбутньому слід називати Російською православною церквою в Україні, на протязі всього свого існування на території нашої держави виступала знаряддям русифікації українського народу, до сих пір залишається ведучою інформаційної силою в гібридної війні, яку веде Російська Федерація проти України »(Івано-Фран івський обласна рада 8 грудня 2018 г.), «Антидержавна діяльність представників УПЦ стала серйозним викликом національній безпеці України. Саме за сприяння УПЦ в Україні поширюється література виразно антиукраїнською спрямованістю, де спростовується агресія Росії. А війна на сході України подається як громадянська війна … З огляду на зазначене, просимо вжити всіх невідкладних заходів реагування щодо недопущення підривної діяльності Російської православної церкви за УПЦ на території України, в тому числі в органах державної влади і місцевого самоврядування, Збройних силах України, правоохоронних структурах і навчальних закладах»(Рівненська обласна рада, 16 березня 2018 г.)[540].

У жовтні 2018 року з закликом до ВРУ перейменувати УПЦ в Російською православною церквою в Україні звернувся архієпископ УПЦ КП Євстратій Зоря[541].

У грудні 2018 були прийняті зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р) (законопроект №5309), які на думку їх ініціаторів і провладних «експертів» повинні змусити УПЦ змінити назву. У нових нормах передбачено, що законопроект зобов’язує «церкви, що входять в структуру релігійної організації, центр якої знаходиться в державі, що вчинила військову агресію проти України, вказувати таку приналежність в своїй назві». Як зазначено в законопроекті, перейменування за законом має відбутися протягом трьох місяців. Якщо перейменування не відбудеться за 4 місяці, анулюється статут церковної організації в частині положень, що визначають назву[542]. У той же час потрібно відзначити, що УПЦ формально і юридично під ці норми не підпадає, про що сама неодноразово заявляла. За своїм статутом вона незалежна від Москви церкву[543].

Але, в січні 2019 року влада вирішили скористатися новоприйнятої нормою про перейменування релігійних організацій для посилення тиску на УПЦ. Мінкульт опублікував список релігійних організацій, які повинні змінити назву. Мінкульт за результатами релігієзнавчої експертизи встановив, що під оновлений закон “Про свободу совісті” підпадає ряд релігійних організацій, і серед нах УПЦ. З метою прикрити очевидну персональну спрямованість закону в списку присутній ряд староверческих церков, але в їх назві і так присутній слово «російська». Тепер зазначеним церквам відводиться три місяці на зміну статуту і подачу його нової версії до Мінкульту[544]. Але, як то кажуть в статуті УПЦ, вищими органами церковної влади та управління Української Православної Церкви Київського Патріархату є Собор УПЦ, Собор єпископів УПЦ і Священний Синод УПЦ на чолі з Митрополитом Київським і всієї України. При цьому, в законі ж чітко сказано, що перейменування має відбутися, якщо в статуті церкви йдеться про центр прийняття рішення в Росії. Тобто, УПЦ під закон юридично ніяк не підпадає. Ідеологічно і практично – цей бренд за собою давно хоче закріпити УПЦ Київського патріархату. І останні заяви Філарета тільки підтверджують це. Тому дії влади йдуть саме в цьому напрямку[545]. Так під час як в державно реєстрації юр.лица в січні 2019 р ПЦУ офіційно зареєстрована Київська митрополія Української православної церкви (Православної церкви України). У канонічної церкви назвали реєстрацію ПЦУ як “Київської метрополії УПЦ” рейдерством і нагадали, що ця назва закріплено за ними[546].

Крім того, на думку Головного науково-експертного управління ВРУ, законопроект №5309 не треба було приймати: «1. Він не узгоджується зі світською природою української держави, яка закріплена в Конституції України, 2. Він може привести до деструктивних процесів в релігійній сфері, 3. Документ «надмірно деталізує особливості входження однієї релігійної організації в іншу релігійну організацію». Відзначається, що такий підхід є некоректним, адже релігійні організації мають виключне право визначати свою канонічну підлеглість. 4. У законопроекті не роз’яснено поняття “керівний центр (управління)”, що створює умови, які ускладнюють механізм реалізації законодавчих приписів на практиці. 5. Норму про заборону священнослужителям УПЦ МП здійснювати богослужіння і перебувати в місцях дислокації Збройних сил України також піддали критиці, адже вона суперечить ст. 35 Конституції України та порушує принцип рівності всіх релігійних конфесій в Україні ».[547]

Так як ситуація з протидією загальнокримінальної злочинності в Україні знаходиться в жалюгідному стані. Правоохоронні органи явно не справляються з валом злочинності яке охопило країну. Не залишаються поза увагою кримінальних елементів і культові споруди і їх служителі.

Тільки за перші тижні 2018 року було скоєно більше пограбувань храмів УПЦ, ніж за минулі півріччя. Що вже говорити про результати за весь рік. Зокрема, в храмі Різдва Пресвятої Богородиці Голосіївського благочиння невідомий, розбивши рами кіотів, викрав прикраси, які були принесені віруючими для двох ікон в знак подяки Богу. Декількома днями раніше, перед святом Обрізання Господнього, були вкрадені пожертви з храму Казанської ікони Божої Матері, при Національному науковому центрі радіаційної медицини Національної академії медичних наук України. Злодії винесли з церкви церковне начиння та обігрівачі. При цьому, раніше за рік фіксувалося близько 6-7 проникнень злодіїв в храми[548]. В решту року ситуація не покращилася. Так, 1 травня 2018 року була здійснена спроба пограбувати храм УПЦ Воскресіння Христового на Лісовому кладовищі, в Києві. Зловмисника, який намагався викрасти кадило, ладан і Євангеліє затримали[549].22 травня 2018 року була здійснена спроба пограбування храму на честь ікони Божої Матері «Знамення» Солом’янського благочиння Києва[550]. 

У регіонах ситуація ще гірша. Так, в Одеській єпархії УПЦ констатують, що в минулому році жодне з 19 пограбувань та нечистих храмів не було розкрито[551].У ніч на 7 лютого 2018 р був пограбований Свято-Покровський храм м Чорноморська Одеської області. Зловмисники вдруге за місяць проникли до церкви і винесли пожертвування віруючих[552].У ніч на 27 березня 2018 року в с. Роксолани Овідіопольського району Одеської області було скоєно осквернення храму преподобного Серафима Саровського. Зловмисники проникли до церкви через вікно, попередньо вирвавши ґрати і розбивши скло. Внаслідок вандалізму були зламані всі замки, розсипані по храму приношення, розлите масло, принесені прихожанами на панахиду. Церковне начиння і облачення були розкидані на підлозі і осквернили. Зробивши наругу над святинею, злочинці безкарно зникли[553].Чергове зухвале пограбування сталося в ніч з 27 на 28 червня 2018 у храмі УПЦ на честь Донської ікони Божої Матері, який розташований на Західному цвинтарі Одеси. Зламавши віконні жалюзі і розбивши вікно, четверо злочинців проникли в храм і почали трощити все всередині. Зловмисники відключили сигналізацію і пошкодили блок з камерами відеоспостереження, розкидали і розбили церковне начиння. Потім вандали почали зламувати ящики для пожертвувань, в які збирали кошти на будівництво першого в Україні православного хоспісу для онкологічних хворих «Покров». За останні кілька років в Одеській області було пограбовано понад 50 церков – жоден із злочинів не розкрито[554].

В ніч з 26 на 27 лютого 2018 року було пограбовано і осквернено храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці села Клинове Голованівського району Кіровоградської області. Злочинці винесли з церкви дві місцеві древні святині: ікону святого великомученика Пантелеймона та ікону Пресвятої Богородиці «Достойно єсть», які представляють собою велику цінність для жителів села. Вони були привезені зі святою Гори Афон, їм близько трьохсот років. Також вандали пошкодили вівтарну частину храму: чаша з євхаристійного набору лежала на підлозі, а напрестольне Євангеліє було зрушено з місця[555]. Злочин не розкрито.

В ніч з 23 на 24 лютого 2018 року невідомі пограбували храми Молченського Різдва Пресвятої Богородиці жіночого монастиря м Путивль Сумської області. Вандали розбили вікна, виламали двері, розбили дорогі ікони, викрали срібло, пошкодили церковне начиння[556]. Злочин не розкрито.

19 червня 2018 р близько години ночі двоє невідомих під час пограбування жорстоко побили 66-річного сторожа храму великомученика Пантелеймона в Мелітополі. Чоловік помер в лікарні[557].

27 червня 2018 р жорстоко побитий настоятель Свято-Вознесенського храму села Чорнотисів Виноградівського району Закарпатської області 78-річний протоієрей Єфрем Росоха[558]. В ніч з 23 на 24 липня 2018 р в селі Локнисте Менського району Чернігівської області було скоєно розбійний напад на будинок священика. В результаті постраждав протоієрей Стефан Гавий, матінка і 6-річний онук. Злочинці перевернули все в будинку, але здобиччю були незначні заощадження священика і сережки матінки. Зловмисники втекли на автомобілі батька Стефана – старенькому ВАЗі-2106, який кинули у Чернігові[559].

30 березня 2019 року в Мнишин біля храму УПЦ чиновник Гощанської районної адміністрації побив віруючого. За словами очевидців, заступник голови Гощанської РДА Тарас Гоменюк приїхав 30 березня в храм УПЦ села Мнишин на переговори, щоб обговорити можливість почергових богослужінь. Представники Київського патріархату і віруючі УПЦ спочатку розмовляли в середині храму, причому чиновник відкрито займав позицію громади УПЦ КП, а коли зрозумів, що переговори не дають бажаного результату, закінчив їх і вийшов на вулицю. За словами місцевих жителів, які спостерігали здалеку, між Тарасом Гоменюком і молодим віруючим УПЦ відбулася словесна перепалка, після якої чиновник став бити хлопця. Одна з парафіянок Української Православної Церкви зняла бійку на телефон, ніж згодом допомогла потерпілому, оскільки чиновник хотів писати заяву в поліцію[560].

17 березня 2019 року в Києві невідомі осквернили і пограбували храм УПЦ. Грабіжники проникли в будівлю храму через вікно у вівтарній частині. “Вандали скинули святі дари з престолу, повалили семисвічник. Всі пожертви ящика, а також срібні хрести і ланцюжки злодії взяли з собою». На місце події приїхав наряд поліції, який зафіксував подію[561].

У грудні 2018 р засновник і лідер угруповання «Правий сектора», лідер «Української добровольчої армії», екс-депутат Дмитро Ярош оголосив «полювання» на «московських попів»[562]. Даний факт явно підпадає під склад злочину за ч.1 ст. 161 Кримінального кодексу України.

Тому не дивно, що храми УПЦ підривають. Так, в січні 2019 року під час вечірньої служби в Спасо-Преображенському кафедральному соборі Сум спрацював вибуховий пристрій[563].

В Україні продовжують буйним цвітом діяти різного роду «харизматичні» секти і деструктивні культи. Особливо активно в звітний період діє «Церква Відродження» Володимира Мунтяна, за допомогою гіпнозу і НЛП оббирає тисячі прихожан[564]. Держава ніяк в її діяльність не втручається. Адже вони моляться за успіхи Порошенко і Кличко[565].

В рамках цієї множини загальнокримінальних злочинів скоєних проти церковнослужителів і храмів має місце невиконання державним правоохоронними органами, і в першу чергу Національною поліцією своїх прямих функцій – боротьби зі злочинністю. Гнітюче враження справляє не тільки сам факт скоєння злочинів, а й неможливість правоохоронними органами їх розкрити. Все це суперечить профільного закону, де визначено, що «Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання громадську безпеку і порядку» (ст. 1 Закону України «Про Національну поліції »(2015 г.)).

У доповіді УВКПЛ ООН про ситуацію з правами людини в Україні (березень 2019 г.), констатують: створення ПЦУ загострило протистояння між православними в Україні. Причому їх жертвою стає виключно УПЦ. Це розходиться із заявами Петра Порошенка і патріарха Варфоломія про те, що нарешті-то розкол подолано. “За звітний період було задокументовано 10 випадків погроз та актів залякування щодо священнослужителів та прихожан переважно Української Православної Церкви Московського Патріархату”, – йдеться в документі. В ООН побоюються, що політична ситуація в країні ще більше сприяє загостренню. Це, в свою чергу, порушує свободу релігії і переконань. А звідси рукою подати і до порушень інших прав людини, наприклад, на свободу думки і висловлювання. Це особливо актуально напередодні виборів. Відзначається, що листопаді 2018 року, після відмови УПЦ приєднатися до новоствореної ПЦУ, СБУ порушила ряд кримінальних справ за звинуваченням у підбурюванні до релігійної ненависті. “Принаймні в одному випадку це звинувачення було доповнено звинуваченням у державній зраді, причому про підозру не повідомлялось”, – йдеться в доповіді. СБУ провела обшук в приміщеннях УПЦ і будинках її ієрархів. А також – масові допити священнослужителів в різних регіонах України. “Багато хто з допитаних розцінюють ці дії як тиск на них. Не дивлячись на відсутність прямих загроз або примусу, вони вважають ці дії спробами вплинути на їхню позицію щодо автокефалії”, – пишуть автори документа. Вони також згадали про примусове перейменування УПЦ, акцентувавши, що саме ця церква мається на увазі в дискримінаційне законі. Порушенням прав людини вважають в ООН і закон про військових капеланів, який забороняє священикам УПЦ МП опікуватися армію. “Це суперечить положенням Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, тому що безпека не є допустимим підставою для обмеження свободи релігії або переконань”, – йдеться в документі[566].

Обмеження права громадян на зібранняі вираз поглядів

Триває практика обмежувати конституційну норму про свободу зібрань (ст. 39 Конституції України) і свободу вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції України).

Влада продовжує залякувати громадян, щоб перешкоджати їм проводити мітинги та інші протестні акції. Так, радикальні елементи в лютому 2018 року в Запоріжжі розігнали акцію, присвячену визволенню Сталінграда[567]. 8 березня було скоєно напад на мітинг за права жінок в Ужгороді: учасників облили фарбою. За результатами інциденту затримали шість осіб, серед яких чотирьох жінок. Пізніше учасники акції, а також деякі інші активісти заявляли про погрози і випадках вуличних нападів[568]. 1 травня в Одесі на мітингу зібралися, в основному, люди похилого віку, які спочатку виконували єврейські і одеські пісні, а потім спробували пройтися маршем в бік Куликова поля. На вулиці Рішельєвській на літніх людей напали націоналісти. Літня учасниця мітингу вдарила одного з націоналістів держаком від прапора по голові. За це її спробувала затримати поліція, але отримала несподівану відсіч[569]. 2 травня в Одесі на учасників поминання загиблих в 2014 р нападали і били праворадикали. При цьому націоналісти в соцмережах згадують свій “тріумф” і на повному серйозі заявляють про “святі” і провели в місті переможний марш «Українського порядку»[570].

Чиняться перешкоди також акціям опозиційних політичних партій. Представники організації «С14», 6 липня 2018 р увірвалися в будівлю Торгово-промислової палати України та зірвали проходило там захід політичної партії «Розумна сила». Радикали увірвалися в зал, який орендувала «Розумна сила» і побили її заступник голови Олександра Савченка[571]. У вересні 2018 г. «активісти» у Львові закидали помідорами учасників акції партій «За життя» та «Український вибір». Люди мітингували за зниження ціни на газ, відмова від кредитів МВФ, збільшення зарплат і пенсій[572]. У грудні 2018 г. «активісти» угруповання «C14» напали на представництво партії «Наші» в Дніпрі[573]. У грудні 2018 р невідомі напали на офіс партії «Розумна сила» в Києві. Банда агресивних молодиків у масках і в камуфляжній формі увірвалися в приміщення і, не розбираючись, почали жорстоко бити всіх присутніх. Влаштували погром: розламали меблі і техніку. Постраждали кілька співробітників партії, серед яких керівник центрального штабу і головний політичний консультант партії Андрій Бодров. Учасники погрому були настільки впевнені у своїй безкарності, що не забули зняти на камеру побиття людей[574].

У грудні 2018 року в Рівному невідомі спробували зірвати феміністичний тренінг. Група з 10 осіб заблокувала вхід в приміщення «INFOHUB» в Рівному, намагаючись зірвати тренінг «Більше рівності! Фемінізм в повсякденному житті ». Про це на своїй сторінці в Facebook повідомила консультант міжнародної жіночої ліги Ніна Потарская. На місце прибула патрульна поліція. Вона впустила одного з нападників в приміщення і запропонувала йому «домовитися з організаторами»[575].

У серпні 2018 року в Києві почастішали випадки нападу на підлітків, які фарбують волосся або ходять в «неформальній» одязі. Їх б’ють люди з нашивками «Правого сектора» і «Нацкорпуса»[576].

Як вже стало в останні роки неприємною традицією святкування 9 травня і звільнення українських міст від німецько-фашистських загарбників не проходить без сутичок з їх ідейними послідовниками і активними діями влади проти людей використовують різну емблематику Червоної армії. Так, в лютому 2018 року в Кривому Розі поліція відкрила провадження через використання червоних прапорів військовослужбовцями Національної гвардії України на заходах з нагоди 74-ї річниці визволення міста від німецьких окупантів[577]. У квітні 2018 р націоналісти на службі СБУ з «С14» напали на акцію щодо покладення квітів до могили генерала Ватутіна в Маріїнському парку в центрі Києва, облили могилу фарбою і зробили на ній селфі[578]. У квітні вони ж в Одесі на Алеї Слави зафарбували назви російських міст-героїв часів Великої вітчизняної війни[579].

Влада дуже побоюються будь-яких самостійних протестів громадян і тому всіляко залякують і арештовують їх організаторів. У Чернігові в березні 2018 р організаторів акції «Не плати за опалення» викликали в СБУ[580]. У березні 2018 р СБУ провела обшук і в будинку голови львівської гуманітарної групи руху “Український вибір” Інни Іваночко. Львів’янка здобула популярність своєю боротьбою (в тому числі, в судових інстанціях) за збереження львівського меморіалу Слави, який збираються знести[581]. У листопаді 2018 р СБУ провело в Києві обшук в квартирі у відомої правозахисниці Олени Бережної[582].

28 листопада, в Одесі протестують проти забудови зеленої зони жителів району Гагарінського плато розігнали поліцейські. До деяких учасників акції з боку поліцейських була застосована сила. За даними протестуючих, вони хотіли перешкодити забудовникам, перекривши в’їзд техніки на будівельний майданчик. До приїзду наряду в поліції обіцяли, що ніяких силових дій правоохоронці стосовно активістівробити не будуть. Однак, прибувши на місце події, поліцейські грубо розігнали акцію протесту і затримали одного учасника акції[583].

Продовжують порушуватися кримінальні справи проти опозиційних політиків за їхні висловлювання. Так, в січні 2019 р Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження про можливу державну зраду і сепаратизм одного з лідерів партії “Опозиційна платформа За життя” Віктора Медведчука. Приводом стала заява на партійному з’їзді 29 січня 2019 в м.Києві, заявивши про необхідність утворення так званого “автономного регіону Донбас” з утворенням власного парламенту і уряду, а також про закріплення такого статусу в Конституції України »[584]. Аналогічне питання генпрокурор ініціював і після поїздки Бойко і Медведчука в Москву в березні 2019 р[585]Євродепутати засудили кримінальне провадження проти представника “Опозиційноїплатформи-     За життя” Віктора Медведчука. “Це виглядає як переслідування за погляди. За погляди, які він маєщодовирішення проблеми щодо Донбасу. Віктор Медведчук озвучив свої (погляди), він має право заявляти те, що думає”, – вважає європарламентар Девід Корбан[586].

13 березня в Черкасах співробітниками Національної поліції і СБУ було проведено обшук у письменника Олега СЛЄПИНІН за розміщення статей з критичною позицією щодо надання Україні томосу про автокефалію. За заявою поліції, слідчі дії у письменника проводились на підставі кримінального провадження за ст. 161 КК України[587].

Громадський діяч Едуард Коваленко, засуджений за ст. 114-1 КК України «Перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань» 13 серпня 2018 року оголосив голодування з вимогою до влади звільнити з-під варти і повністю виправдати його та інших політв’язнів, обвинувачених та засуджених після подій 2014 р Через 100 днів, в зв’язку з погіршенням здоров’я, він перейшов на часткове голодування. У січні 2015 р Е. Коваленко виступив проти мобілізації в Україні, за що був затриманий СБУ і пізніше засуджений[588].У березні 2019 р вирок Е.Коваленко – 5 років позбавлення волі за виступ на антивоєнному мітингу проти мобілізації в Генічеську був залишений в силі Верховним судом України. Даний випадок є кричущим порушенням норм Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає право на свободу зборів і слова, зневажені українським «реформованим» Верховним судом[589]. Даний вирок є першим в Україні набрав чинності за статтею КК – публічні заклики до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (ст.114-1 КК).

У березні 2018 року влада розгромиланаметове містечко прихильників Саакашвілі під Верховною Радою, багатьох з них побили і затримали. При цьому так само був побитий журналіст «Радіо Свобода» Р. Нужненко. Загалом після подій під Верховною Радою 3 березня, як повідомили в поліції, в лікарні звернулися 13 осіб з числа знаходилися в наметовому містечку, і 7 співробітників поліції. Всього в ділянку доставили 111 осіб, більшість з яких відпустили[590]. Розгін «Міхомайдана» – порушення права на мирний протест. Причому з надмірним застосуванням сили, приниженням особистої гідності затриманих (ставили на коліна на сніг)[591]. Міжнародна правозахисна організація Amnesty International закликає розслідувати дії поліцейських і представників Нацгвардії під час демонтажу наметового містечка під Верховною Радою[592].

14 жовтня 2018 року в Києві біля Майдану Незалежності активісти побилися з поліцейськими через спроби встановити намет. Активісти спробували пронести намет на Майдан, але поліцейські спецпідрозділи її відібрали. В результаті на початку вулиці Михайлівській відбулася сутичка. Сторони використовували кийки і сльозогінний газ[593].

У листопаді 2018 року на пропускному пункті Ягодин у Волинській області поліція розігнала акцію протесту так званих «євробляхерів»[594].

8 березня 2019 року в Києві пройшов «Марш жінок» організований феміністками і ЛГБТ. На учасників демонстрації нападали представники праворадикальних організацій. В результаті зіткнень з поліцією затримано як мінімум чотири людини[595].

Порушувалася свобода зібрань і під час передвиборної кампанії. Так, 16 березня 2019 року на агітаційному мітингу кандидата Порошенко в Ужгороді (Закарпаття) невідомі побили і силою вивели в невідомому напрямку людини, який викрикував незручний для президента питання[596]. Представники правоохоронних органів перебували на мітингу, проте ніяк не реагували на побиття. Під час інциденту кандидат Порошенко продовжував свійпередвиборчийвиступ зі сцени. 16 березня перед агітаційним мітингом президента Порошенко в Полтаві поліція затримала і побила представників праворадикального угруповання «Національний корпус», які кидали в поліцейських м’які іграшки у вигляді свинок[597]. 17 березня під час мітингу Порошенко в Києві невідомі напали на групу активістів проти політики чинного президента. Напад відбувався в присутності співробітників поліції[598].

16 березня 2019 року в Полтаві перед початком передвиборного мітингу президента Петра Порошенка затримали близько десятка осіб. Представники “Національних дружин” кидали в правоохоронців іграшкових поросят з вимогою притягнути до відповідальності колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського за розкрадання в оборонній сфері[599].

2 січня 2019 року суд засудив до 3,5 років позбавлення волі громадського активіста Олега Литвиненка за участь в мітингу. Вирок Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області став наслідком угоди між прокурором та обвинувачуваним, згідно з якою Олег Литвиненко визнав свою провину. Перебуваючи в СІЗО понад20 місяців, з 30 березня 2017 року, обвинувачений фактично відбув призначене йому покарання і суд фактично випустив Олега Литвиненка на свободу (по «закону Савченко»)[600].

У лютому 2018 року президент Порошенко заявив про бажання дати свідчення в суді у справі про державну зраду Януковича. Перед тим як президент прибув давати свідчення в будівлі суду влаштували особистий обшук осіб жіночої статі з їх роздяганням в пошуках представниць Femen, які збиралися влаштувати акцію протесту в своєму стилі. Кількох активісток виявили та затримали в поліції[601].Водночас, крім як перешкоджанням свободі протестів, ці дії розглядати не можна. Попередні затримання нічого не вчинили громадянок також незаконні.

У березні 2018 р губернатор Закарпатської області Геннадій Москаль підписав розпорядження про заборону носіння балаклав при проведенні масових заходів; між тим, коли екс-президент України Віктор Янукович запропонував те ж саме, його назвали «диктатором». Розпорядження рекомендує поліції області вжити додаткових заходів щодо захисту громадян під час проведення масових заходів, заборонивши участь в них людей в балаклавах, шоломах або з використанням інших засобів маскування особи. На думку Москаля, ситуація, коли одні українці збираються на масові заходи, «ховають обличчя» від українців і «прикриваються патріотичними гаслами», ненормальна[602].

У листопаді 2018 року в Києві невідомі в масках увірвалися в приміщення інформагентства “Інтерфакс-Україна” під час прес-конференції на тему “Корупція в українському футболі” за участю спортивного журналіста, головного редактора журналу “Футбол” Артема Франко і адвоката, представника ГО “Ініціативи майбутнього” Олега Скупинського. Невідомі заявили, що будуть заважати прес-конференції, поки спікери не підуть з агентства[603]. Схожий випадок стався 3 серпня в Києві. На прес-центр «Українські новини» напали близько 20 радикалів. Вони намагалися зірвати прес-конференцію ювелірного дому ZARINA. Радикали почали ображати спікерів на прес-конференції і гучними криками заважати її проведенню. Також вони заклеїли прес-центр листівками і закидали спікерів, а разом з ними і адміністратора прес-центру, курячими яйцями[604].

Мають місце чергові обмеження права на свободу вираження поглядів в науково-педагогічному процесі. Так, в березні 2019 р звільнили професора кафедри новітньої історії Національного університету «Одеська морська академія» Андрія Поспєлова за створення навчального посібника для одеських школярів під назвою «Одеса мій город рідний». Серед іншого, в посібнику згадувалося, що Одеса була адміністративним центром Новоросійського генерал-губернаторства, що активісти визнали «пропагандою Новоросії». Крім того, їх обурило, що в підручнику недостатньо відображена роль українських націоналістів в житті Одеси, а також поставлена ​​під сумнів легітимність київської Центральної Ради в роки Громадянської війни. Активісти звернулися до Міністерства оборони, яке скликало відповідну комісію для вивчення праць Поспєлова. Після двох місяців роботи комісія прийшла до висновку, що «ідеологічна концепція Поспєлова є неприйнятною для науково-педагогічного працівника військового навчального закладу». Крім того, Поспєлова звинуватили в тому, що він веде «платну пропагандистську роботу на користь країни-агресора», і вирішили передати відповідні матеріали в контррозвідку СБУ для подальшого реагування. «Члени комісії розписалися у своїй повній прихильності ідеології і повній відсутності шанування основного закону України – нашої Конституції», – констатує Поспєлов[605].

У січні 2019 р Адміністрація Національної академії образотворчих мистецтв в Києві відрахувала автора антивоєнної інсталяції «Парад членів» студента Спартака Хачанова. Рішення було прийнято після відвідування академії представниками праворадикальної організації «С14»[606]. В даному випадку має явне місце тиск проти самовираження творчої особистості. Колишній студент отримав притулок у Фінляндії[607].

Продовжує поповнюватися база сайту «Миротворець». У січні 2018 року в регіон потрапив український композитор В. Бистряков коли заявив, що на боці бойовиків воює тільки місцеве населення, а військовим ВСУ допомагають іноземці[608]. У червні 2018 року на Миротворець потрапив Патріарх Сербський Іриней. Визначення було наступним: «антиукраїнський пропагандист. Противник незалежності українського православ’я від … РПЦ. Розпалювання міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі ». Приводом послужило те, що патріарх Іриней заявив, що Сербська православна церква не підтримує ідею створити в Україні незалежну автокефальну церкву і назвав її “богохульством розкольника”[609]. На протиправну діяльність сайту звернули увагу на рівні ООН. Так, заступник голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Бенджамін Моро заявив в березні 2018 р що сайт “Миротворець”, на якому публікувалися особисті дані тисяч людей, в тому числі медіа-фахівців та активістів неурядових організацій, називаючи їх прихильниками бойовиків і “тероризму”, порушує право на приватне життя і презумпцію невинності[610].

У звітному кварталі для українських громадян на повний зріст встали наслідки політики, що проводиться з 2014 року по героїзації Степана Бандери, Юрія Шухевича та УПА, чия участь у Другій світовій війні є щонайменше неоднозначним, а для деяких сусідніх держав і відверто ворожим. Найбільш гостро дана проблема стала в стосунках з колись виступала «адвокатом» України в Європі – Польщею. Спочатку цілий ряд вищих політичних осіб Польщі закликали не переписувати історію і не звеличувати осіб винних в масових вбивствах поляків[611]. Пізніше, в листопаді 2017 р заборонили в’їзд до Польщі особам, які пропагують Бандеру, таким як В’ятрович[612]. Всього, в Польщі список небажаних для в’їзду громадян України складається з 13 тис. Прізвищ. Для порівняння росіян в ньому 1,3 тис[613].

У січні 2018 р міжнародна компанія Lindab, яка має виробничі потужності під Варшавою, зобов’язала співробітників-українців носити одяг в кольорах національного прапора[614]. Це інакше як сегрегацією розглядати не можна.

У лютому 2018 року в Польщі стали бити громадян України вже тільки за те, що вони розмовляють українською[615]. Тобто, державна політика України зі звеличення Бандери, натрапивши на відповідну польську реакцію, викликала величезний клубок проблем, про існування яких раніше і не підозрювали.

У лютому 2019 р Amnesty International опублікувала Доповідь по Україні, в якому зазначила, що в період дії військовогостану влада почала обмежувати громадські збори, свободу пересування для нерезидентів, зокрема, громадян РФ, і свободу ЗМІ[616]. Так само зазначено, що регулярноюметою нападів з боку членів ультраправих груп були лесбіянки, геї, бісексуали, активісти прав трансгендерів та інтерсексуалів (ЛГБТІ) і заходи, присвячені їх правам. Відсутня суттєва реакція влади на такі акти. Наприклад, відкрите публічний захід “Образа прав ЛГБТІ як форма цензури: Російський досвід” мало відбутися на приватній майданчику в Києві. Більше 20 нападників прибули на місце і погрожували учасникам насильством, якщо вони не підуть. П’ять співробітників міліції Печерського району були присутні на місці, але відмовилися втручатися. Тільки після прибуття групи міської патрульної поліції більш ніж через годину учасники змогли безпечно покинути місце проведення, але захід було скасовано.

У доповіді УВКПЛ ООН про ситуацію з правами людини в Україні (березень 2019 г.), відзначаються постійні напади на мирні зібрання, і бездіяльність поліції. В ООН зафіксували 17 порушень. Мова про заходи меншин і людей, які представляють альтернативні погляди. “У десяти задокументованих інциденти поліція не забезпечила безпеку учасників таких зібрань і не вжила заходів проти нападників на ці заходи або зривали їх. Щонайменше в семи таких випадках нападниками були члени вкрай правих груп”, – йдеться в звіті. Причому в деяких випадках стояли поруч поліцейські і не намагалися затримати нападників – ні в момент атаки, ні після неї. “Замість того, щоб протистояти порушникам, співробітники поліції затримували самих учасників заходу, або ж просто розганяли їх з місця зборів”, – дивуються в ООН[617].

Втручання у виборчий процес

31 березня 2019 року в Україні пройдуть чергові президентські вибори. Дані вибори обіцяють бути «найбруднішими» в історії України. Розмах порушень в передвиборний період і прямого втручання влади у виборчий процес заради переобрання П. Порошенко вражають уяву. Як відзначило Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) – на сьогоднішній день в Україні запанувала атмосфера залякування, через це громадяни не можуть відкрито обговорювати суспільно важливі питання[618].

Всі типи порушень можна поділити на кілька груп. По-перше, це порушення правил агітації. По-друге, це маніпулювання результатами опитувань. По-третє, втручання у виборчий процес. По-четверте – підкуп виборців. І по-п’яте – пряме зміна результатів виборів.

Передувало початку виборчої компанії так само ціла група подій прямо порушує права громадян і демократичні принципи виборчого процесу.

За рік до початку виборів президент Порошенко і його політтехнологи висунули його передвиборний тезу «армія, мова, віра». Після цього відповідної агітацією носила характер передвиборної були обклеєні міста і села України, хоча передвиборча агітація раніше ніж за 3 місяці до виборів в Україні заборонена.

Потім, почалося втілення цих тез Порошенко за допомогою всієї потужності адміністративного ресурсу з порушенням прав громадян. Спочатку почалася політика по скалічуванню з невизнаних іншими православними церквами «державної» церкви – Православної церкви України. Для цього були мобілізовані Верховна Рада України, дипломатичний корпус. В результаті кілька разів порушивши канонічні принципи і законодавство України (відділення церкви від держави, підписання від імені держави угоди з Константинопольським патріархатом, заяви про дискримінацію УПЦ) Порошенко організував ПЦУ, до якої силою стали приєднувати окремі парафії УПЦ, попритверду позицію по неприєднання священиків і прихожан УПЦ.

З метою реалізації тези «мова», був розроблений законопроект про українізацію всіх сфер життя в Україні, що дискримінує права мільйонів громадян з національних меншин, в першу чергу російськомовних. Його прийняття приурочується до виборів.

На реалізацію тези «армія» – спрямована спроба використовувати військовий стан для зриву дати виборів, нарощування загальної ситуації «боротьби з агресором» вимагає згуртується навколо «національного лідера», оголошення всіх його конкурентів «агентами Кремля».

З початком виборчої компанії було прийнято ряд законопроектів впливають на її хід. Спочатку, в лютому 2019 був прийнятий закон обмежує можливості іноземних спостерігачів за виборами – закон про заборону доступу громадянам Росії бути спостерігачами на виборах в Україні, в тому числі і в складі місій міжнародних спостерігачів[619](наприклад, ОБСЄ або Ради Європи). Даний закон як відзначили в ОБСЄ, «не має прецеденту і суперечить зобов’язанням всіх держав-учасників запрошувати спостерігачів з будь-якої іншої держави-учасника ОБСЄ, які можуть виявити бажання спостерігати за ходом виборів тією мірою, в якій це дозволено законом»[620].

Крім того, в ході компанії був запропонований законопроект про посилення кримінальної відповідальності за порушення в процесі виборів (Законопроект №8270 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства» прем’єр-міністра України В. Гройсмана). У ньому з диспозиції ч. 2 ст. 160 КК пропонується виключити обіцянку надати виборцю неправомірну вигоду. Отже, обіцянка надати виборцю неправомірну вигоду не підпадає під ознаки складу злочину, і взагалі не буде вважатися злочином. Водночасприйняття такого обіцянки виборцем буде кваліфікуватися за ч. 1 ст. 160 КК, як злочин. Юристи Головного науково-експертного управління ВРУ вважають, що це веде до надмірної криміналізації діянь: «Наприклад, прийняття пропозиції або отримання виборцем пляшки горілки … потрібно буде визнавати злочином». Експерти вважають такі норми надмірними, і відзначають, що закон повинен бути спрямований на переслідування тих, хто здійснює підкуп, а не навпаки[621].

Напередодні виборчої кампанії державна політика України була спрямована на суттєве обмеження свободи слова і думки. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення коштомсвоїх функцій з ліцензування та накладення штрафів залишався інструментом для тиску на незалежні медіа з метою отримання лояльної редакційної політики стосовнодо президента Порошенко. Наприклад, ВРУ на відміну від попередніх компаній так і не прийняв постанови про мораторій на проведення перевірок ЗМІ під час виборів. Тому, Нац. Рада призначає позапланові перевірки на опозиційні телеканали «Наш» (належить кандидату в президенти Євгену Мураєву) і «112 Україна». Введено «чорні списки» кандидатів і експертів, що не запрошуються на певні телеканали і не публікують у ЗМІ[622]. У регіональних друкованих виданнях активно публікується чорний піар проти кандидатів у президенти. Так, протягом лютого в низці друкованих регіональних видань було розміщено статтю проти кандидата Володимира Зеленського[623].

Ключовий орган виборчої кампанії – Центральна виборча комісія (ЦВК) сформований таким чином, що 10 з 16 його членів орієнтовані на чинного президента. Там немає жодного представника опозиційної фракції – «Опозиційний Блок». Потрібно відзначити, що все керівництво ЦВК є прямо афілійованими з президентом Порошенко людьми. Так, глава ЦВК відзначала Новий рік разом з президентом і кандидатом Порошенко[624], що прямо свідчить про чиннийконфлікт інтересів.

Таке ж підконтрольну більшість влада спробувала створити в 199 окружних (ОВК) та в 30 тис. дільничних комісій[625]. Водночаспостійною проблемою в роботі ОВК залишаються кадрова недоукомплектованість, відсутність кворуму і зміна представників кандидатів у комісіях[626]. У ряді комісій відсутній юрист.

З боку журналістів[627]і МВС України[628]виявлено цілу групу порушень в формі підкупу виборців. Спочатку була запущена так звана «Сітка» – скупка голосів малозабезпечених громадян для голосування за Порошенка під виглядом видачі їм матеріальної допомоги. Збір даних проводився через державні органи соціальної допомоги[629].

Спочатку, в ряді регіонів України (Київ, Одеса, Чернігів, Хмельницький, Суми, Луганськ та ін.) В січні було зафіксовано проведення т.зв. «Соціологічного опитування» щодо готовності проголосувати за чинного президента Порошенко. Формально його проводив не штаб кандидата або його партії, а громадська організація «Інститут розвитку і сприяння демократії» (створена в грудні 2018 року). Як з’ясували журналісти, до проведення такого опитування на платній основі активно залучалися співробітники бюджетних установ. Відповідно до закону про вибори (ч. 6. ст. 64), висновок з виборцями коштомвиборчого фонду оплачуваних договорів на проведення передвиборної агітації заборонено. У зазначеному випадку під виглядомсоціологічного дослідження фактично проводиться прихована агітаційна діяльність, поза рамками витрат виборчого фонду.

Потім, людям, які висловили підтримку дієвийпрезиденту Порошенко, далі пропонується можливість отримати додаткові соціальні виплати від держави. Гроші за програмами соціальної допомоги, які затверджуються місцевими та обласними радами, видають саме тим, хто потрапив у “білий список” потенційних прихильників Порошенко. У Миколаївській області на ці програми з місцевого бюджету було виділено 70 млн.грн., В Одеській – 90 млн.грн, в Дніпропетровській – 140 млн.грн. У Харківській обласній програмі спочатку було закладено на 2019 рік 18 мільйонів, потім рішенням сесії облради (6 грудня 2018 роки) сума була збільшена до 50 мільйонів[630]. “З різних куточків країни приходить інформація про масовий підкуп виборців – роздачі так званої “матеріальної допомоги”, грошей і продуктів від імені Блоку Петра Порошенка. Такі факти фіксуються на фото і відео “, – написав у Facebook нардеп Єгор Фірсов і опублікував відео[631].

30 березня громадський проект “Карусель-2019”, який розповідає про скупку голосів на виборах президента, опублікував схему #Сітки Петра Порошенка в Дніпрі. Причетні депутат Верховної Ради Андрій Павелко – він куруєвсю систему підкупу виборців в місті. Також в схемі його сват Олександр Петровський, відомий як кримінальний авторитет “Нарик”, він відповідає за силове прикриття #Сітки в Дніпрі[632]

У березні 2019 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що виборчі голоси пенсіонерів Києва, Київської області та інших регіонів намагаються купити за кошти бюджетної програми. “Я приведу приклад однієї кримінальної справи, яка розслідується в Василькові Київської області. Мова йде про підкуп голосів … Один зі штабів провладної команди наймає агітаторів, ті вибирають сто чоловік, як правило, найбідніших, йдуть до них в квартири і запитують, чи готові вони підтримати кандидата і, якщо так, то пропонують допомогу. зі ста чоловік 30 говорить “так, ми готові”. цих людей записують, йдуть до райради або соцзабез зі списком і кажуть керівнику райради, мера виділити цим людям по тисячі гривень. використовуючи засоби програми “Турбота “, закладеної в бюджеті”, – розповів міністр[633].

У лютому 2019 р одержувачам мінімальної пенсії в Одеській області запропонували написати заяву на надання одноразової матеріальної допомоги у розмірі 1000 грн., Що представники громадських організацій так само визначають, як спробу підкупу виборців. “Запуск масштабної акції з надання одноразової матеріальної допомоги широким верствам населення під час виборчого процесу може розглядатися як вид зловживання фінансовими адміністративними ресурсами.

Чинне національне законодавство про вибори не містить чіткої ідентифікації можливих зловживань фінансовими адміністративними ресурсами, що ускладнює правову оцінку в правовому полі. Проте, переваги по управлінню фінансовими ресурсами і можливості їх використання для впливу на результати волевиявлення громадян входять в протиріччя з базовим принципом виборів – рівністю “, — сказано в повідомленні громадської мережі«Опора»[634].

У лютому 2019 р глава МВС А. Аваков анонсував проведення обшуків у справі про підкуп виборців з боку штабу Петра Порошенка – так званої # сітці. Міністр вперше підтвердив, що підкуп ведеться коштомдержавного бюджету. Всього на ці цілі буде виділено півтора мільярда гривень[635].

У січні 2019 р бюджетникам ряду міст України видавалися грошові премії разом з вітальними листівками від Порошенка[636]. Це є відкритим підкупом виборців і використанням адмін ресурсу.

Крім того, квазіпідкупом виборців стала так звана монетизація субсидій, коли замість віртуальних грошей які могли піти тільки в рахунок оплати рахунків за комунальні послуги, громадяни стали з березня 2019 р отримувати на руки ці суми[637].

Крім того, в Одеській області зафіксована діяльність «Мобільної поліклініки», яка надає безкоштовний медогляд і консультації пацієнтам під егідою президента Порошенко. У селах Львівської області жителів запрошували на обговорення плану розвитку сіл за ініціативою Президента. Така діяльність носить ознаки непрямий агітації за Петра Порошенка як потенційного кандидата в Президенти[638].

В судовому порядку не був скасовано рішення ЦВК про відмову в реєстрації кандидата від Комуністичної партії П.Симоненко. 2 лютого ЦВК відмовила йому в реєстрації кандидатом на пост президента через те, що він висунутий партією, статут, найменування та символіка якої не відповідають вимогам закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки ». Верховний суд прийняв рішення погодитися з рішенням суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог лідеру КПУ[639].

Експерти відзначають, що ряд з 44 зареєстрованих кандидатів не мають рейтингу електоральної підтримки і є «технічними» для більших учасників передвиборної гонки. Крім того, проти одного з лідерів опозиції зареєстрований «кандидат-двійник» (кандидат з аналогічною прізвищем та ініціалами «Тимошенко Ю.В.»)[640]. Спроба в судовому порядку встановити нумерацію кандидатів для їх більш чіткої ідентифікації була відхилена[641]. За допомогою членів окружних і дільничних комісій від «технічних» кандидатів основні кандидати – Порошенко і Тимошенко можуть маніпулювати їх роботою, створюючи вигідні собі склади керівництва комісій. Відповідні факти були в березні 2019 р опубліковані журналістами[642].

Передвиборна агітація по країні від різних кандидатів також відбувається з порушеннями. Активно використовується адміністративний ресурс. Так само за чинного Президента проводитися прихована агітація, розміщення агітаційної продукції в приміщеннях органів влади і комунальних установах. Відповідно до закону про вибори президента, забороняється використання приміщень органів державної влади та місцевого самоврядування для проведення передвиборної агітації (ч.20 ст.64) і розміщення в них агітаційних матеріалів та політичної реклами (ч.21 ст. 64).

У лютому-березні 2019 р українцям від імені президента Порошенко розсилають агітаційні листи, в яких розповідають про світле майбутнє і набирають масовку на його мітинги. У той же час в листах значиться інформація, що всі матеріали конверта були виготовлені не за бюджетні гроші. Якщо так – тоді це офіційна агітаційна продукція. Але в ЦВК про неї нічого не знають. На сьогоднішній день листи від президента в регіони все ще продовжують надходити. Загальний тираж Харкова, Закарпаття, Краматорська та Хмельницька склав майже мільйон примірників[643].

У кожному регіоні президент проводить Рада регіонального розвитку, в якому брали участь представники місцевого самоврядування та виконавчої влади. Відповідно до закону (частина 1 ст. 64), здійснення агітації зазначеними особами заборонено. Крім того, виборцям розносять агітаційний пакет на підтримку президента з пропозицією написати лист Президенту, як главі Ради Регіонального розвитку. Такий пакет супроводжується зверненням на підтримку ініціатив президента губернатора відповідної області. Такі випадки зафіксовані як мінімум в Запоріжжі, Рівному, Вінниці[644].

Один з кандидатів (Юлія Тимошенко) в судовому порядку вимагав визнати протиправними дії кандидата на пост Президента України Петра Порошенка з проведення передвиборної агітації та встановлення факту використання інших коштів, крім коштів свого виборчого фонду, при фінансуванні передвиборної агітації. 20 лютого колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відхилила позов[645].

У лютому 2019 р були відзначені факти роздачі представниками політичної партії агітаційних книг дітям в садку Солом’янського району Києва[646].

Влада намагається маніпулювати різного роду громадськими організаціями спостерігачів за виборами. Так, 12 лютого 2019 р Комітет виборців України (КВУ) закликає кандидата в президенти, шоумена Володимира Зеленського оплатити «Слугу народу-3» з виборчого фонду, оцінюючи її як передвиборну агітацію[647].  А 13 лютого журналіст А. Дубинський опублікував докази того, що це було зроблено КВУ на замовлення Адміністрації президента України[648].

На виборах активно використовують технологію фейковий новин. Так, кандидат Ю. Тимошенко в кінці березня 2019 р повідомила, що проти президента Порошенко розслідування ведуть дві структури – OLAF – європейський антикорупційний офіс, і британська SFO – Управління по боротьбі з серйозним шахрайством. Але на наступний день цю інформацію спростували обидві організації[649]. 24 березня з’явилися фейковий повідомлення в змі, що в день виборів в президенти України 31 березня на кожній виборчій дільниці будуть знаходитися представники військових комісаріатів. Представники військових комісаріатів будуть перевіряти документи всіх чоловіків призовного віку[650]. Метою цього повідомлення є збити явку населення на вибори.

Потрібно відзначити, що на думку експертів правоохоронні органи в рамках передвиборної компанії розділилися на дві групи по підтримці учасників компанії: СБУ і Генпрокуратура чітко позиціонуються на підтримку чинного президента Порошенко, МВС – підтримує кандидата Юлію Тимошенко[651]. Так, 21 лютого СБУ провела понад 50 обшуків в різних регіонах у зв’язку зі створенням так званих «виборчих пірамід», заявивши, що підозрюють у їх організації народного депутата від партії «Батьківщина». Також в СБУ підкреслили, що частина організаторів цієї «піраміди» російські агенти[652]. Важливо підкреслити, що напередодні даних обшуків вийшло відразу кілька журналістських розслідувань про плани підкупу виборців і впливу на роботу окружних виборчих комісій з боку президента Петра Порошенка. У березні 2019 р МВС України недалеко від офісу кандидата в президенти і шоумена Володимира Зеленського була виявлена техніка для прослуховування, що належала СБУ[653].

У свою чергу, 22 лютого представники МВС затримали кілька представників т.зв. «Сітки» президента Порошенко в Сумській області[654]. У відповідь прокуратура Сумської області повідомила про підозру начальнику поліції Сумської області, звинувативши його в явно незаконному наказі[655]. У той же день кандидат Ю. Тимошенко на прес-брифінгу високо оцінила роботу керівництва МВС щодо забезпечення правопорядку на виборах[656]. Глава МВС А. Аваков в інтерв’ю одному з українських видань заявив про причетність до порушень виборчого законодавства заступника голови фракції Блок Петра Порошенка в парламенті Сергія Березенко[657].

Робота агітаторів від кандидатів не дивлячись на законодавчу заборону оплачується. Так на сайті оголошень можна побачити відповідні заявки[658], це ж підтверджує практика журналістських розслідувань[659]. Усього на кінець лютого 2019 р даними МВС з 74 кримінальних проваджень щодо порушень на виборах справ пов’язаних з підкупом – 50[660].

20 березня в Дубно Рівненської області правоохоронці затримали учасника сітки підкупу виборців за одного з кандидатів в президенти, якого генпрокурор охарактеризував як «кандидат Ю»[661].

У січні 2019 р підтримати висунення П. Порошенко в кандидати в президенти прийшов Начальник Госбюро розслідувань Роман Труба, який за законом очолює незаангажоване відомство, яке в теорії має право відкривати справи проти президента[662].

Підозрілі маніпуляції відбуваються з Реєстром виборців України. Так, їх кількість раптово зросла: на позачергових виборах 2014 року, коли обирали Порошенко, в списку виборців було 34,6 мільйона чоловік, а в січні 2019 року їх уже 35,6 млн. Таким чином число виборців до березневих виборів 2019 року раптово зросла на мільйон. Хоча дані про смертність і зменшення кількості населення говорять, що такого не може бути: за даними Держстату, чисельність населення України тільки падає – за січень-жовтень 2018 р українців стало менше на 188 тисяч[663]. Як заявив глава виборчого штабу Анатолія Гриценка Микола Катеринчук “У списках виборців багато неточностей, вони не змінювалися з 2015 року, з останніх виборів. Майже 1,5 мільйона” мертвих душ “зможуть проголосувати, якщо ми не зможемо прибрати їх зі списків виборців”. За словами Катеринчука, залишити в списках виборців 1,4 мільйона “мертвих душ” (або 4% від загальної кількості всіх виборців) було зазначенням Адміністрації президента[664]. Через масову міграцію що в Європу, що в Росію, в реєстрі значиться набагато більше виборців, ніж є в наявності. І далеко не всі з них зможуть прийти на вибори за кордоном (а живуть в РФ українцям ЦВК це безпосередньо забороняє). Спроба штабу Гриценко спочатку через ЦВК, а потім через суд отримати доступ до копії реєстру виборців з метою його аналізу на предмет наявності «мертвих душ» була відхилена[665]. У березні в Вишгороді Київської області секретарем виборчої комісії став чоловік, який помер ще в листопаді 2017 року[666].

На можливі маніпуляції з результатами виборів направлено так само включення до складу груп забезпечують в складі окружних виборчих комісій передачу інформації про результати виборів в ЦВК представників підконтрольної президенту СБУ. За рішенням ЦВК групи повинні припинити роботу 28 березня[667], але рішеннями самих окружних комісій їх присутність продовжується до дня голосування і передачі даних в ЦВК[668]. Сама присутність представників спецслужб на виборчих дільницях не дозволено ніяким законодавством України. Тобто в результаті представники СБУ, підконтрольної одному з кандидатів в президенти України, матимуть допуск до передачі даних в і з окружних комісій в день виборів і можуть впливати на ці результати.

Є журналістські дані про виготовленні паралельних списків виборців і зборі їх особистих даних для маніпуляцій на виборах[669].

28 березня 2019 р журналістами була описана підготовка до фальсифікації результатів президентських виборів через електронні носії. Відзначається, що маніпуляції готуються відразу на декількох рівнях – як в дільничних виборчих комісіях (ДВК), так і при відправці інформації з окружних комісій (ОВК) в Центрвиборчком. Вказується, що, зокрема, за допомогою технології під назвою «тунель» планується підмінити дані в процесі їх передачі з ОВК до ЦВК. Фахівці в області IT-технологій пояснили, що мова йде про Tunnel IPsec. Фактично це зашифрований канал для передачі даних, який можна використовувати для підміни цифр. «Як це буде реалізовано технічно, за великим рахунком не важливо. Головне, що між ОВК та ЦВК присутня ще один електронний посередник, де дані деформуються і вже такими потрапляють в ЦВК ». Відзначається, що фальсифікації готуються на користь чинного президента України Петра Порошенка[670].

Згідно з даними Міністерства внутрішніх справ, з початку виборчого процесу і станом на 22 лютого було зареєстровано тисячі сімсот сорок одна заява і повідомлення про порушення, пов’язані з виборчим процесом. У більшій частині ці факти були пов’язані з незаконною агітацією (+1102), підкупом виборців (130), псуванням майна (130) і хуліганством (27). Поліцейські відкрили 77 кримінальних проваджень, з них 39 стосуються порушень виборчого законодавства, а 38 – за фактами, пов’язаними з проведенням виборчої кампанії. Крім того, правоохоронці склали 401 адміністративний протокол за фактами порушень у виборчій сфері[671].

Підозра щодо впливу на об’єктивність виборчого процесу викликає отримання статусу спостерігачів на виборах представниками правоекстремістських організацій відомих своїми силовими акціями: «Національні дружини»[672]і«Державницька Ініціатива Яроша»[673].Так, вже в лютому в Дніпрі окружна виборча комісія №24 не змогла почати роботу через блокування з боку представників угруповання С14. Значна частина членів ОВК відмовилася або не з’явилася на засідання. Представники С14 не давали голові ОВК вчиняти будь-які дії щодо комісії. У С14 повідомили, що претензії до глави ОВК були викликані його нібито проросійської і «сепаратистської» позицією[674].

Протягом всієї кампанії фіксуються випадки пошкодження агітаційних матеріалів і білбордів кандидатів у президенти, а також агітаційних наметів[675]. У ряді регіонів про факти пошкодження білбордів опозиційних кандидатів (О.Вілкул, Е.Мураев) через свої сторінки в соц.сетях повідомляли представники праворадикальних угруповань С14 і «Національний корпус». Також зафіксовані випадки напад на агітаційні намети кандидатів Анатолія Гриценка (Миколаїв, 8 лютого), Юлії Тимошенко (Луганська область, 16 лютого), партії «Народний фронт» (Київ, 23 січня). 22 лютого в Вінниці невідомі розбили вікна вхідних дверей громадської приймальні партії Блок Петра Порошенка «Солідарність»[676]. 19 лютого кандидат в президенти О. Богомолець заявила, що главу її передвиборчого штабу в Одесі залякували, а потім влаштували погром в квартирі. Невідомі залізли в квартиру її довіреної особи, Ірини Яроцької, все там рознесли, але нічого не взяли. За її словами «Передвиборна кампанія в Україні перетворюється на брудний терор, залякування і погрози. Саме так в 30-х роках минулого століття в Німеччині штурмові загони нацистів тероризували своїх опонентів, а потім все закінчилося газовими камерами і концтаборами »[677]. У Києві в ніч на 27 березня невідомі спалили автомобіль довіреної особи кандидата в президенти України, депутата Київської міської ради від Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Володимира Назаренко[678].

У січні 2019 р країні з томосом від Константинопольського патріархату і священиками від ПЦУ проводив фактично свою передвиборну агітацію по країні президент П. Порошенко (так званий «Томас-тур» по Рівному[679],Вінниці[680], Луцьку[681],Житомиру[682], Черкассам[683],Київській області[684], Харкові[685], Івано-Франківську[686]іЛьвові[687]). Під час Томас-туру як зазначили журналісти глядачів спеціально звозили на автобусах[688]. Також передвиборний тур по містах країни з використанням адмін. ресурсу П. Порошенко проводив і в лютому-березні 2016 г. Як правило, на агітаційні зустрічі кандидата Порошенко здійснюється централізований підвіз учасників. Пройти в спеціально обгороджену і охороняється поліцією зону можуть люди, зазначені в попередньо складених списках. Звичайні виборці, також як журналісти на зустрічі Порошенко не допускаються[689]. У січні 2019 р журналістів видання «Страна.уа» не пустили на форум Порошенко, під час якого він оголосить про похід на вибори[690].

Під час передвиборчого туру Порошенко відбувалися так само нападу на громадян бажали задати неприємні запитання кандидату, в тому числі самим Порошенко (бив по обличчю[691], крутивноси[692], зривав шапки[693], вибивав телефони[694]). Співробітники в цивільному[695]і найняті ПеТушки(нова назва колишніх при Януковичі тітушек) нападали на журналістів і активістів на цих зустрічах[696].

16 березня перед агітаційним мітингом президента Порошенко в Полтаві поліція затримала представників праворадикальних угруповань «Національний корпус» і «Національні дружини», які кидали в поліцейських м’які іграшки у вигляді свинок символізуючи вимоги про чесному розслідуванні в «справі Свинарчук»[697].

При цьому підконтрольні владі півника зривають мітинги інших кандидатів і нападають на них. Так, 9 лютого 2019 року в Києві активісти С14 під контролем СБУ намагалися зірвати мітинг кандидата Юлії Тимошенко[698]. У грудні 2018 року в Одесі напали на кандидата в президенти А. Гриценко, у чому він звинуватив СБУ[699]. В ході кампанії кандидати в Президенти заявляли про випадки фізичного насильства по відношенню до співробітників штабів і їм самим. Так, в січні в Києві обстріляли машини співробітників штабу А. Гриценко[700]. У лютому кандидата в президенти України від об’єднання «Опозиційний блок – Партія миру і розвитку» А. Вілкула облили зеленкою на зустрічі з виборцями в Бердянську[701].

СБУ і Генпрокупратура чинять тиск на опозиційних кандидатів у президенти. 15 січня депутат Н. Савченко, яка знаходитися в СІЗО, заявила, що СБУ перешкоджає їй в реєстрації кандидатом в президенти України. Вона зазначила, що правоохоронці не допускають до неї в СІЗО нотаріуса, що не дає їй можливості оформити документи для реєстрації[702]. 13 лютого кандидат в Президенти Є.Мураєв був викликаний на допит в Генеральну прокуратуру у справі про несплату податків за ч. 3 ст. 212 ККУ. Адвокати кандидата стверджують, що справа носить ознаки політичного переслідування[703]. 15 лютого Генеральна прокурор Ю. Луценко заявив, що направив до Спеціалізованої антикорупційну прокуратуру заяву про можливий злочин кандидата Ю. Тимошенко (незаконне збагачення і декларування недостовірної інформації кандидатом)[704]. У лютому О.Вілкул написав на своїй офіційній сторінці в соціальній мережі Facebook, що його переслідують співробітники Служби безпеки України[705]. 7 лютого 2018 один кандидат в президенти України Володимир Зеленський звернувся до органів нацполіціїіз заявою про зафіксовані факти стеження за ним[706]. У березні 2019 р повістки на допит в СБУ отримали 73 керівника первинних партійних організацій політичної сили кандидата в президенти Юлії Тимошенко в Запоріжжі[707]. У Житомирі представники партії «Батьківщина» також заявили, що на допит викликали вже більше 100 їхніх представників, і планують викликати – ще 300[708].

ЦВК України в березні 2019 р своїм рішенням збільшила кількість бюлетенів в першому турі виборів на 263 тис. Шт., Хоча ніякого об’єктивного збільшення кількості виборців в реєстрі не відбулося[709],навпаки їх кількість повинна була судячи з даних Держстату України зменшитися, в зв’язку із загальним скороченням населення. Це може так само стати резервом для фальсифікацій.

Всіма засобами влада намагається обмежити виборче право жителів Сходу України, які не лояльних до існуючого режиму. Спочатку в грудні 2018 р були закриті всі виборчі дільниці в Росії, де працює близько 2 мільйонів громадян України[710], в більшості своїй антипатиків Порошенко. Крім того, права голосу на президентських виборах 2019 року буде позбавлено майже 1 млн. Громадян через відсутність зареєстрованого місця проживання[711], головним чином із зони конфлікту на Донбасі. У березні 2019 року з’явився законопроект про «позбавлення права голосу» (№9007). Він передбачає «ввести новий вид додаткового покарання у вигляді позбавлення права голосу на виборах за злочини проти основ національної безпеки України, виборчих прав і окремих злочинів проти громадської безпеки … Ухвалення законопроекту дозволить виключити вираз політичної волі особами, які посягнули на основи демократичного суспільства і безпеку держави в цілому »[712].Конституція України не передбачає такого покарання: «Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними »(ст. 70). Тобто, сам законопроект неконституційний і дискримінаційний і має на меті, не дати прийняти участь у виборах більшій кількості противників Порошенко.

Одночасно з цим, в кінці березні 2019 року була виявлена ​​ще одна схема фальсифікацій виборів від влади. Йдеться про використання голосів жителів непідконтрольних територій Донбасу і Криму. Для цього спочатку спеціально спростили процедуру реєстрації таких виборців – потрібні тільки паспортні дані і нову адресу, де вони будуть голосувати. При цьому, глава ради при міністерстві окупованими територіями вже заявив, що 90% переселенців візьмуть участь у виборах, причому 80-90% (1.2 млн чоловік) вже отримали відкріпні талони. При цьому глава ЦВК до цього заявляла, що всього 4% переселенців змінили адреси для голосування[713].

Протягом виборчої кампанії – 2019 Національна рада з питань теле- і радіомовлення зберігає практику призначення перевірок опозиційним телеканалам ( «Наш», 112 Україна). Крім того, ряд кандидатів повідомляли про наявність своїх імен в «чорних списках» людей, які не запрошуються на певні телеканали і не публікуються в ЗМІ. Також кампанія характеризується транслюванням дискредитує інформації ( «чорний піар») проти опонентів на телеканалах, що належать кандидатам або наближеним до них особам (наприклад, серія мультфільмів «Зашкварені» на близькому до президента Порошенко телеканалі «Прямий»)[714].

30 березня, в день тиші перед виборами президента України, в Національну поліцію України надійшло 159 повідомлень про порушення виборчого законодавства. Найбільше порушень зафіксовано в столиці. Так, 79 поданих в поліцію заяв пов’язані з незаконною передвиборчою агітацією, два випадки – хуліганство, один – загроза фізичною розправою, 69 відносяться до інших фактів[715].

Перший тур виборів 31 березня 2019 року пройшов з порушеннями, істотно не вплинули на загальні результати виборів, але дали можливість провладному кандидату Порошенко вийти до другого туру з різницею в 2% від третього місця.

31 березня були зафіксовані наступні порушення:

У ніч перед виборами у Львівській області голова дільничної комісії в Кам’янці-Бузькій зіпсувала 180 бюлетенів штампом «Вибув» після спілкування з невідомою особою[716].

У зазначений час (8:00) в Україні не відкрилося 7 виборчих дільниць[717].

Спостерігача не пустили на дільницю № 070091 в селі Новостав Горохівського району Волинської обл.[718]

У Чернігівській області чоловік кинув пляшку із запальною сумішшю в одну з виборчих дільниць[719].

Депутат Волинської облради Олександр Омельчук став свідком того, як жінка на ділянці в селі Дідичі Ківерцівського району у власному списку виборців відзначала прийшли голосувати. Згодом авто депутата заблокували, вирвали мобільний телефон і погрожували розправою[720].

Поблизу дільниць помічені люди, які стоять з якимись списками. Це низове і наймасовіше ланка “Сітки” – агітатори і їх координатори. У Дніпровському районі Києва, на ділянці №800316, затримали двох спостерігачів від штабу Порошенко. Поліцію викликали після підозр, що обидва організовують контрольоване голосування – у них знайшли списки квартир та інструкції для агітаторів. Безліч таких випадків і в провінції. Контрольоване голосування на користь Порошенка було зафіксовано в Запоріжжі. Була виявлена ​​жінка, яка видавала гроші проголосували. У неї забрали список, але вона втекла. Її підібрала машина. З цього списку встигло проголосувати чоловік 10. Багато людей відомі членам комісії – це соседі.Одін з таких сусідів сказав, що йому дали 250 грн і він проголосував за Порошенка. У списку трохи більше 300 осіб. Імовірно плюси стоять там, де люди погодилися голосувати, а мінуси – там, де немає. Глава комісії пояснила спостерігачам, що не вернулась в поліцію за фактом підкупу виборців, тому що це відбувалося поза дільницею[721].Групи людей, які чергували зі списками виборців біля дільниць, були також помічені в Києві, Чернігівській, Волинській, Херсонській областях. Наприклад, в Чернігівській області спостерігачі зафіксували людей, які чергують біля дільниць зі списками агітаторів в руках. Жінка, яка назвалася старшої, мала при собі список з прізвищами агітаторів і прихильників[722]. Причому іноді доходить до ексцесів: активісти починають силою проганяти людей зі списками. Буває, що виборців зі списку привозять на дільниці організовано – щоб не розбіглися[723].

У Луцьку на спецділянці 071102 (округ 22) в приміщенні обласної психіатричної лікарні виборцям видавали по 2 бюлетені. На зауваження спостерігачів члени ДВК повідомили, що такі роз’яснення їм дала окружна комісія[724].

Присутні порушення, пов’язані з фотографуванням бюлетеня (щоб отримати за фотографію гроші) і спроба винести з учатке сам бюлетень – для тих же цілей. Зокрема, в Житомирі, в ДВК №181445 голова і спостерігачі зафіксувалияк виборець робив фото бюлетеня в кабінці для голосування. «Фотографа» забрали в поліцію для складання протоколу. Також вирішив зробити «Селфі» з бюлетенем біля урн для голосування мер Житомира Сергій Сухомлин і голова Житомирської ОДА Ігор Гундич. Спостерігач від «Успішна варта» в Києві подав у поліцію заяву про вчинення злочину блогером Мирославом Олешко, який зробив і виклав в соцмережі фотографію бюлетеня з відміткою, ніж навмисне порушив таємницю голосування[725].

На одній з виборчих дільниць в Києві в Дніпровському районі у працівниці комісії виявили ручку з чорнилом, яке зникає. За словами представників комісії виборчої дільниці, ручку з сюрпризом їм підкинули невідомі[726].

На частині дільниць, особливо, на Донбасі, показники явки в порівнянні з 2014 роком, показують аномальну тенденціюдо збільшення. Що може свідчити про вкидання бюлетенів за жителів непідконтрольних територій присутніх в списках. Там наприклад, що значаться такі відомі сепаратисти як Гіві-Толстих і Захарченко[727].Ізюм, Харківська область, округ 177, дільниця 630954, основні скарги від виборців – «мертві душі» у списку виборців[728].

Присутні порушення і на ділянках за кордоном – в посольствах України. Так, там фактично відсутні спостерігачі, а коли активісти НГО «Штабу з протидії фальсифікаціям на виборах» в Мадриді і Дюссельдорфі спробували пройти на ділянки, їх в грубій формі не допустили на ці ділянки. А в ряді міст відмовилися озвучувати проміжні цифри явки[729].

Крім того, через тяганину з боку працівниківдипломатичних представництв України і неправельно організованою роботоюдільниць для голосування багатьохгромадяни України прийшли голосувати за кордоном не змогли це зробити. В цілому ряді випадків причиною були довгі черги[730], в інших випадках відсутність громадян у списку виборців[731].

Ще один масовийпрояв фальсифікацій – видача бюлетенів без внутрішнього паспорта. Варіювалося це порушення по-різному – де голосувати дозволяли по пенсійному, де по закордонному паспорту, а в одному селі на Закарпатті давали бюлетені просто так – тому що “ми і так тут всіх знаємо”[732].

На Закарпатті на одній з виборчих дільниць в м Ужгород виборець продемонстрував в соціальній мережі свій бюлетень, який він сфотографував у виборчій кабінці з написом: “Всіх розстріляти, крім« кандидата Х »[733].

У Запорізькій області (округ №74, дільниця 230905) виборець навмисно показово зірвав пломбу з ящика для голосування[734].

У Чернівецькій області (округ №202) на виборчій дільниці в Вижницькому районі один і той же чоловік отримав два бюлетня: по дівочого прізвища та прізвища після шлюбу[735].

Часто спостерігалися проблеми зі списками виборців. У Києві (округ №194, дільниця 710981) жінка не змогла знайти себе в списку виборців, хоча запрошення отримала і раніше голосувала на цій ділянці. Така ж проблема мала місце в Рівне на ділянці 560983. У Львові (округ №117, дільниця 462061) курсанти Академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного не змогли знайти себе у виборчих списках, хоча попередньо отримали запрошення від відповідної ДВК[736].У всіх регіонах неодноразово відзначали численні випадки, коли виборці не знаходили себе в списках або навпаки, знаходили дані своїх померлих родичів (т.зв. «мертві душі»). Крім того, спостерігачі фіксували випадки, коли комісії з формальних причин відмовляли в голосуванні виборцям за місцем перебування (вдома), які раніше зверталися з відповідною заявою[737].

За даними ЦВК, кількість виборців, внесених до списку, склало 29 468 783 чоловік. Надруковане число бюлетенів для першого туру виборів склало 30 028 913. Водночасчисло виборців, які отримали бюлетені на президентських виборах, склало 18 711 933. Таким чином, 10 756 850 виборців не прийшли на вибори. При цьому відсутня статистика, скільки людей не знайшли себе в списках[738].

Частим порушенням була вимога представники дільничних виборчих комісій у громадян даних щодо їх місця реєстрації при пред’явленні ID-карти[739].

О 18:00 з’явилися фотофіксації підписаних протоколів дільничних комісій. Наприклад, в Київській області [740]. У Добропіллі Донецької області голова дільничної виборчої комісії змусила членів комісії підписати чистий протокол[741].При цьому протоколи підписують після закриття дільниць.

На дільниці № 730425 в с. Млини Хотинського району Чернівецької області виборцю видали бюлетень по закордонному паспорту[742].

Виборча дільниця в Ізмаїлі через помилки в його друку був закритий до 17:30[743].

Біля входу у двір ОВК №129 до членів ДВК № 480911 підійшла невідома жінка, представилася членом окружкому і сказала, що треба терміново віддати їй пакет з протоколами про підрахунок голосів на дільниці. Голові ДВК особа жінки здалося знайомим, тому вона віддала пакет. Який та розірвала і, забравши один екземпляр протоколу, втекла[744].

Масові порушення зафіксовані в Торецькому Донецької області. Спостерігач за виборами від групи “Сильні громади” в окружній комісії № 52 повідомив, що в Торецькому було проведеномасштабневкидання бюлетенів на користь Порошенка. Активісти повідомляють, що невідомі люди набрали бюлетені на виборчій дільниці № 140702 і зникли. “Вашеновемісто” також опублікував фото вкинутих бюлетенів. Представник кандидата в президенти Юрія Кармазіна Валентина Ерімічева опублікувала відеоролик з виборчої дільниці № 140704 в Торецькому, в якому вона показує акуратну пачку вкинутих бюлетенів на користь Порошенка[745].

За інформацією спостерігачів «Успішна варта», в день виборів представники СБУ були присутні в серверних в ряді окружних комісій, проте фактів суттєвого втручання зафіксовано не було. Разом з тим, після внесення 90% протоколів у ЦВК на ряді ОВК були зафіксовані затримки з внесенням протоколів, в т.ч. через те, що система не приймала дані. У зв’язку з цим були зафіксовані конфліктні ситуації (наприклад, в Києво-Святошинському районі м.Києва, округ 95). Втручання органів безпеки у виборчий процес, в т.ч. на етапі внесення даних в ІАС «Вибори» є неприпустимим. Присутність співробітників СБУ і кіберполіції в серверних кімнатах комісій у другому турі голосування повинно знаходитися під пильним увагу українських і міжнародних спостерігачів[746].

У НСЖУ зафіксували і факти агресії стосовножурналістів. Так, на площі перед Центральною виборчою комісією молоді чоловіки не дали можливості журналісту російського телеканалу «Дождь» зняти сюжет, звинувативши його в перекручуванні фактів і грубо виштовхав журналіста з площі[747].

Станом на 19:00, за годину до закінчення голосування, поліція повідомила про 1,7 тисячі порушень: незаконна агітація – 122; фотографування бюлетенів – 109; підкуп виборця – 40; пошкодження бюлетеня – 31; неправдиві повідомлення про мінування – 18; спроба виносу бюлетеня з ділянки 11[748].

Голова делегації Європарламенту зі спостереження за виборами Даріуш Росаті зазначив «Явно незбалансований і нерівний доступ кандидатів до ЗМІ, на жаль, підкріплений упередженим висвітленням певних кандидатів і кампанії; між кандидатами не було справжньої дискусії; процес залишався занадто громіздким, тривалим і складним для дуже великої кількості виборців для реєстрації або голосування, від внутрішніх трудових мігрантів до українців, які проживають за кордоном … повідомлялося про випадки купівлі голосів і нецільового використання адміністративного ресурсу, а нейтралітет деяких високопоставлених чиновників ставиться під сумнів з -за їх передвиборної діяльності »[749].

Безліч фальсифікацій фіксувалося і при підрахунках результатів виборів:

За результатом підрахунків в ряді округів були аномалії математичних даних щодо змін  результатів голосування. Наприклад, в Торецькому і Покровське в Донецькій області є аномально високі результати в 30% і більше відсотків за Порошенка, при загальних його результатах по області на рівні 8%[750].  “Острівці” дивних перемог президента в регіоні, де його, м’яко кажучи, не люблять, зустрічаються і в інших містах регіону. Є виборчі дільниці з 63,9% і 61,3% за Порошенка в Бахмуті, з 27,8% і 41,3% за нього ж в місті Волноваха. Інші виборчі дільниці, де переміг Порошенко, були в селі Щербинівка, де Порошенко несподівано отримав 47,7 відсотка. У селі Петрівка президент отримав 66,9%, в селі Олександро-Шултинское 39%, в місті Дружківка 70,2%, в селі Зайцеве 36,5%, в Очеретине 53,5%, в селі Новоселівська Перша 51,5%. в селі Покровське – 69,8 відсотка, в місті Ялта – 46,6 відсотка, в місті Урзуф – 73,2 відсотка. При цьому в загальнонаціональному масштабі Порошенко набрав 15,9 відсотка голосів. А його підтримка в Донецькій області, відповідно до лютневого опитування агентства “Рейтинг”, не перевищувала 7%. Тобто вибух популярності чинного президента тут – це справжня аномалія[751].

У Донецькій області члени однієї з територіальних виборчих комісій звернулися в поліцію про порушення виборчого процесу на виборах президента України. За їх словами дані, передані в ЦВК про розподіл голосів між кандидатами в президенти України, не збігаються з інформацією, викладеною на офіційному сайті ЦВК[752].

На виборчій дільниці в Консантіновке в Донецькій області під час підрахунку був зафіксований факт передавання пачки бюлетенів від одного кандидата до Порошенка[753]. У регіоні – де-факто військовий стан, тому вся місцева влада так чи інакше управляється військовими представниками, підконтрольними Порошенко. Мабуть, тому саме тут вирішили масово “добрати” голосу за допомогою вкидань, “каруселей” та інших аналогічних методів[754].

В окрузі №46 в Бахмутському районі були встановлені вкидання невиданих бюлетенів при висипанні з урн і завищена явка[755]. Карусель була зафіксована на ділянках 140616, 140612 і 140613. За підсумками голосування там було написано 40 заяв в поліцію. Правозахисники стверджують, що фальсифікаціями займалися мер Олексій Рева і його син Дмитро. Чиновник неодноразово збирав своїх заступників, секретаря та інших підлеглих, начальників жеків, головлікаря. На таких нарадах Рева нібито проводив інструктаж, як потрібно голосувати і працювати в день виборів[756].

У селищі Зайцеве Бахмутського району, в виборчий округ №51 входять всього 2 ділянки. Половину населеного пункту контролює військово-цивільну адміністрацію, половина – перебуває під контролем так званої “ДНР”. Переселенці, які переважно голосували в цьому окрузі, за інформацією членів комісій, знаходяться під впливом адмінресурсу місцевої влади, соціальних служб та ВГА. Наприклад, 64 переселенці, які не можуть пересуватися самостійно і більшу частину часу проживають на непідконтрольнійтериторії, після відвідування членами виборчої комісії все, як один, віддали свої голоси за Порошенко. Жителі розташованого поблизу лінії розмежування Ясинуватського району також знаходяться під тиском військово-цивільної адміністрації. Факт вкидання протоколів за Порошенка члени комісій підтверджують, але побоюються оформити порушення у вигляді акта або заяви. У Нікольському і Волноваському районах (округ №60) серйозний тиск на керівників підприємств і організацій здійснював депутат від БПП Дмитро Лубинець (як розповідала “Країна” – куратор # Сітки в цьому регіоні), активно “допомагав” депутату глава райдержадміністрації Нікольського району Олег Решетняк. Виборці також повідомили про скупку голосів за ціною 500-1000 гривень за “штуку”[757].

Транспортування виборчої документації з ДВК в ОВК здійснювалася в підручних засобах (як правило, це були пакети для сміття). Така транспортування приводила до пошкодження пакетів і плутанини з документацією. Нагадаємо, ЦВК не провела заздалегідь тендерну закупівлю боксів для транспортування документації. На ОВК №19 м Володимир-Волинський зафіксовано три випадки, коли ДВК здавали незапечатані конверти з бюлетенями; у двох ДВК, яких відправили на уточнення протоколів, була спроба переписати протоколи прямо в ОВК[758].

На фінальному етапі підрахунку голосів виникали конфлікти через повільного процесу прийняття документів з ДВК в ОВК. Деякі ОВК переривали засідання вранці 1 квітня, щоб продовжити прийом документів ввечері. Така ситуація зафіксована в Житомирі, Краматорську. У ряді окружних комісій виникли конфліктні ситуації через зволіканняз прийомом документів в окружних комісіях (наприклад, в ОВК №21 Волинської області, ОВК 95 Києво-Святошинського району м.Києва, а також в Тернополі)[759].

Спостерігачі фіксують складності прийманню бюлетенів та виборчої документації в ОВК, через що на місцях розгораються скандали і навіть бійки, і зростає ймовірність фальсифікації результатів виборів Президента України. Так, у Тернопільській області за місце в черзі на здачу бюлетенів в ОВК побилися члени ДВК, в результаті чого постраждала жінка. Інцидент стався в ніч з 31 березня на 1 квітня в Зборові, коли в ОВК почали звозити бюлетені. Конфлікт виник через те, хто повинен швидше здавати документи, і хто де має стояти в черзі. Тому як члени комісії з двох ДВК приїхали майже одночасно. Повідомляється, що під час бійки одна жінка отримала травму ноги. Правоохоронці з’ясовують, на скільки серйозна травма у потерпілої, щоб дати відповідну правову кваліфікацію. Члени однієї з дільничних комісій з 00:00 годин стояли в черзі і не могли здати бюлетені в ОВК № 21. Вони заявили, що простояли під дверима до 6 годин, втомилися, хочуть їсти і пити. Тому мають намір їхати додому. Глава комісії поставила ультиматум, якщо ОВК їх не прийме, то її членам доведеться самим їхати на ділянку за бюлетенями, або вони залишать їх під дверима ОВК. Крім того, члени ДВК заявили, що «зразково-показова» робота ОВК робиться лише для картинки. Наприклад, коли приїхали представники ОБСЄ, ділянці №168 вдалося відзвітувати і здати бюлетені за лічені хвилини. Отже, члени ОВК навмисно затягують процес прийому бюлетенів та виборчої документації[760].

Зафіксована результативність технології однофамільців в списках кандидатів. У день виборів спостерігачі неодноразово фіксували звернення виборців за другим бюлетенем через помилки при голосуванні за Юлію Тимошенко. В результаті такої технології, кандидат Юлія Тимошенко фактично втратила 0,62% голосів виборців (115 079- за результатами обробки 97,83% бюлетенів). Як відзначають спостерігачі, під час підрахунку голосів в комісіях також були зафіксовані бюлетені, в яких спочатку була проставлена ​​галочка навпроти Юрія Тимошенко, а потім перекреслено і заново проставлена ​​навпроти Юлії Тимошенко. Відповідно такі бюлетені були визнані недійсними. Всього за підсумками голосування недійсними були визнані 1,18% бюлетенів. При розриві між кандидатами в розмірі 2,5%, такий рівень «помилкового» голосування за кандидата двійника став критичним для проходження кандидата Юлії Тимошенко до другого туру[761].

Іноземні держави так само питаються втручатися у виборчий процес. Так, голова фракції ХДС / ХСС Давид Вадефуль вимагаєвід переможця першого туру виборів В. Зеленського звіту про його головні цілі і намагається виставляти умови для подальшої роботи[762]. У квітні 2019 р Спецпредставник Держдепартаменту США Курт Волкерзаявив, що українцям в другому турі виборів президента країни варто проголосувати за чинного главу держави Петра Порошенка[763]. Це є відкритим втручанням у внутрішні справи і виборчий процес.

Підготовка до другого туру виборів так само рясніє порушеннями.

Триває агітація за Порошенка з боку ПЦУ. У квітні 2019 року заступник голови Верховної Ради Оксана Сироід заявила, що священики ПЦУ отримують вказівки про молитву за перемогу конкретного кандидата на президентських виборах. Також, за словами Сироід, з Банкової чиниться тиск на військові частини. “Дуже тривожна інформація про тиск на військові частини, тому що там багато військових проголосувало за Зеленського, так само по всім бюджетним установам”[764].

У квітні 2019 року українська громадська організація “Вiдсiч” почала розклеювати по Києву листівки проти Зеленського. При цьому вона має прямий зв’язок з владою. Наприклад, Один з учасників акції Артур перевезено в Facebook вказав, що він співробітник Міноборони України, а раніше працював в РНБО[765].

7 квітня Центр “Миротворець” звернувся до Ради національної безпеки України, Службі безпеки України та Верховній Раді України щодо фінансування передвиборчої кампанії кандидата в президенти Володимира Зеленського і втручання держави агресора в виборчий процес в Україні [766].

9 квітня в ПЦУ заявили, що “Все, хто проголосує за клоуна Зеленського, буде горіти в пеклі. Амінь і Богу слава!”[767].

Як відзначають преставники НГО, перед другим туром громадянам необхідно буде повторно пройти через процедуру зміни місця голосування. З огляду на складність цього процесу і масові черги, з якими зіткнулися виборці в деяких містах в останні дні перед завершенням передбаченого законодавством терміну на зміну місця голосування (за 5 днів до виборів), на законодавчому рівні необхідно передбачити можливість зміни місця голосування відразу на 2 туру виборів. Також на законодавчому рівні варто повернути можливість внесення виборців до списків безпосередньо в день голосування за рішенням суду або окружної комісії. В цілому, списки виборців потребують значного уточнення[768].

9 квітня 2019 року в Харкові з’явилася політ. реклама із зображенням Порошенко і Путіна і слоганом компанії Порошенко: 21 квітня вірішальній вибір[769]. Це з одного боку суперечить заявам Порошенко 8 квітня, про помилковість слогана «Або Поршенко або Путін»[770], а з іншого – порушує Закон України Про рекламу: ст. 8 – У рекламі забороняється: вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без письмової згоди цієї особи. І ст. 64 – Обмеження щодо ведення передвиборної агітації 1. Участь у передвиборній агітації забороняється: 1) особам, які не є громадянами України.

Знову активізувалися «Сітки» Порошенко. Так, 5 квітня 2019 року в місті Вишгород Київської області (ТВО №96) місцеві активісти виявили штаб чинного президента Петра Порошенка, в якому виборцям роздавали по 1000 гривень. Штаб знаходився в будівлі «Приватбанку», всередині якого були виявлені люди з паспортами і грошима. Повідомляється, що також знайдено велику кількість різних штабних документів, в тому числі, оригінали протоколів місцевої виборчої комісії з мокрими печатками[771]. Один з українських блогерів також опублікував документи, які свідчать про роботу «сітки» на користь діючого президента П.Порошенко на території Київської області. У документах вказані керівники і «бригадири» сітки на території регіону, а також суми, які отримували «волонтери» за агітацію на користь чинного президента (нагадаємо, згідно із законодавством, оплата волонтерам заборонена)[772].

Діяльність професійних «громадських активістів»

До 2018 р особливо активними стали різного роду «професійні патріоти». Вони вже давно збилися в приватні армії, обзавелися зброєю, зараз перед ними стоїть більш амбітне завдання – легалізуватися, як силовим структурам або під «дахом» силових структур. До 2019 р обрисувалася тенденція широкого використання угруповань «активістів» в передвиборній боротьбі кандидатів. Здебільшого колишні «дикі» активісти об’єднані в угруповання знаходяться в підпорядкуванні певної силової структури. Найбільш потужними з таких угруповань є «С14», «Національний корпус» і «Національні дружини».

У 2018 р продовжилася раніше намічену тенденцію щодо повного переходу в підпорядкування різних силових структур угруповань – раніше формально незалежних банд «активістів». Також відбувається «укрупнення» таких організацій, ліквідація, часом і фізична, конкурентів. Найбільш потужними з таких угруповань є «С14», «Національний корпус» і «Національні дружини».

Так, про своє існування під «дахом» СБУ заявив ватажок радикального угруповання «С14» Е. Карась[773], в цьому ж його звинуватили і «колеги»[774].У лютому 2019 року про це заявив колишній міністр оборони і кандидат в президенти А. Гриценко[775], а пізніше діючий міністр МВС А. Аваков: “Ми несподівано для себе зафіксували співробітництво Служби безпеки та ультраправих радикалів з С14. Прикриваючись правильними гаслами з вимогами розслідувати справу Гандзюк і в певній зв’язці з працівниками СБУ, С14 реалізовувала дуже непорядні справи … Ми фіксували автомобілі співробітників СБУ, які доставляли наочну агітацію для цих “протестуючих патріотів”. Я не виключаю, втім, що це була приватна ініціатива окремих співробітників СБУ “, – сказав глава МВС[776].При цьому, крім стандартних погромів опонентів і політичних конкурентів, її члени звинувачуються у вбивстві О. Бузини, але отримують бюджетне фінансування на свою діяльність від Київради, Чернігівської обладміністрації та Мінмолодьспорту[777]. Крім того, з грудня 2017 г. «С14» стало працювати «Муніципальної вартою» Голосіївського району Києва – офіційними помічниками Нацполіціі, з відповідним офіційним правом на насильство[778]. Кроме того, з грудня 2017 г. «С14» стало працювати «Муніціпальної Варта» Голосіївського району Києва – офіційнімі помічникамиНацполіціі, з відповіднім офіційнім правом на насильство[779].

У січні 2018 р народний депутат Андрій Білецький запустив новий проект «помічників поліції» в балаклавах – «Національні дружини»[780].

Презентація «Національних дружин» відбувалася на Хрещатику в Києві. Нові «ТІТУШКИ» прямо заявили – «Нас багато. Ми не боїмося застосувати Силу, щоб встановити на вулицях Український Порядок! »[781]. «Особовий склад організації – це колишні учасники бойових дій, патріотична молодь і небайдужі громадяни », – кажуть борці за Український порядок. Чергові «активісти» претендують на участь в патрулюванні вулиць спільно з поліцією. «Нацдружіни» презентовані як беззбройна цивільне об’єднання тих, хто бореться з наркотиками і “алкогольним геноцидом”, служить українському народу, здійснюючи патрулювання. Правда, дивлячись на ці марширують колони в єдиній уніформі якось створювалося сумнів, що “дружинники” обмежать свою діяльність на вулицях боротьбою з алкоголем і наркотиками[782]. МВС в цілому схвалив нову структуру[783]. У той же час, як зазначив з цього приводу політолог Михайло Чаплига: «Якими б гнилими не були держструктури – вони, як мінімум, несуть відповідальність перед законом. Вони представляють державу – їх дії можуть бути оскаржені ». На його думку, нинішня влада готуються до передачі всієї силової влади парамілітарні формування[784]. Звичайно, в рамках загальної кризи влади створенням чергової приватної армії вже нікого не здивуєш, просто цього разу верхом цинізму було проведення дійства в відкриту в центрі столиці.

Своє тестування «Дружини» пройшли вже 29 січня 2018 року на сесії Черкаської міської ради, коли увійшли в зал засідань у чорній формі і балаклавах і примушували приймати місцевих депутатів бюджет міста. Було оголошено, що жоден депутат не покине сесію до прийняття бюджету[785]. У поліції інцидент під час сесії трактували як «фактова хуліганство» – по ч.2 ст.296 КК України[786]. У червні 2018 р активісти організації «Національні дружини» зірвали засідання Київради. Близько 40 осіб у однакових футболках з написами «Національні дружини» перебували в кулуарах сесійної зали і під час обговорення депутатами проекту рішення щодо варіантів збереження артефактів на Поштовій площі почали голосно кричати: «Ганьба!» І намагатися потрапити в зал[787]. Наступного разу ареною для використання «хуліганів» може стати і Верховна Рада України. Радикали можуть бути використані для прийняття потрібного законопроекту.

Продовжує тему зрощування ультраправих з владою їх масове включення до складу Ради громадського контролю НАБУв травні 2018 р НАБУ вкрай турбує українську владу як недостатньо підконтрольний їй орган, і фактично єдиним механізмом контролю за ним залишається ця Рада громадського контролю. Він впливає на формування НАБУ і інші внутрішні питання. Раніше його склад формувався виключно з різного роду «антикорупційних грантоїдів», але в цьому році ситуація змінилася. Максимальна кількість голосів в інтернет-голосуванні отримали представники ультраправих організацій – «С14» і досі не відомої «Демократичного сокири Орди»[788]. Наприклад «Демократичний сокиру орди» забезпечив своїм кандидатам, в цілому, 19,6 тис. голосів[789].

У листопаді на телеканалі Euronews був показаний літній дитячий табір в Тернопільській області України. Вік вихованців – від 8 до 16 років. Основне проведення часу – початкова військова підготовка, насамперед навчання стрільбі з автомата Калашникова. Дітей навчає Юрій Черкашин на прізвисько Чорнота, активіст “Сокола”, молодіжної організації ультраправої партії “Свобода” і ветеран АТО: «У людей живих ми не цілимося ні в якому разі. ДНР-івці, сепаратисти, Новоросії, зелені чоловічки, московські окупанти людьми не вважаються, тому цілитися в них можна і потрібно ». У 2015 р Чорнота отримав поранення під Донецьком, де воював у складі ультраправого добровольчого підрозділу “Карпатська січ”. Тепер він виховує молодих людей на ідеалах Української повстанської армії і “білої Європи”. Ворог для них варто не тільки на Сході, але і на Заході. Як пояснив молодим людям керівник молодіжного напрямку “Свободи” Руслан Андрійко, до влади в Європі прийшли нові більшовики, які прагнуть спокусити підростаюче покоління. Дитячі табори праворадикальних груп отримують фінансування від Міністерства молоді і спорту в рамках підтримки “національно-патріотичного виховання молоді”. Серед одержувачів такого фінансування крім “свободівців” ультраправа організація «С14». Її члени звинувачуються у вбивстві опозиційного письменника і журналіста Олеся Бузини, в нападах на циган і гомосексуалів[790].

«Активістів» продовжують захищати бізнес-інтереси влади громлячи її конкурентів. У листопаді 2018 г. «активісти» угруповання «Сокіл» обклали вхідні двері ТРЦ «Ocean Plaza» в Києві покришками, а також розписали двері і вікна. Незважаючи на те, що правоохоронці перебували в безпосередній близькості до інциденту, в ситуацію вони не втрутилися і не зупинили дії радикалів. Приводом для «акції» стало нібито російське громадянство власників ТРЦ Ocean Plaza. «Активісти» вимагають «зупинити російський бізнес на території України»[791]. 6 липня кілька десятків активістів з націоналістичних організацій «С14» і «Сокiл» також влаштували під будівлею столичного ТРЦ «Ocean Plaza» акцію протесту проти російського бізнесу. Молоді люди оточили будівлю «Ocean Plaza» запалили фаєри, а вхід в ТРЦ описали балончиками з фарбою і обклеїли стікерами. При цьому треба відзначити, що саме в цей час йдуть переговори про продаж ТРЦ української компанії Dragon Capital. Повідомлялося, що сторонам вдалося досягти прогресу, але угода ще не була закрита[792].У грудні 2018 г. «Національні дружини» намагалися захопити ТРЦ «Дарниця». Втрутилася поліція, але всіх загарбників відпустили[793].

У жовтні 2018 р жителі м Винники (Львівська обл.) Стверджують, що колишні атошнікі обслуговують інтереси фірми, незаконно забудовують їх двір. Ці люди залякують жителів і б’ють їх навіть у присутності правоохоронців. За словами жителів, на їх прохання втрутитися в ситуацію патрульні відповідали, що перш за все повинні стежити за власною безпекою, щоб у них не відібрали зброю. Коли суддя райсуду С. Гирич спробував скасувати рішення про виділення землі під будівництво, до нього на робоче місце прийшли представники ГО «Український союз учасників АТО» і чинили на нього тиск. Суддя звернувся до Вищої ради правосуддя про втручання і подав заяву про самовідвід[794]. 21 грудня, у зв’язку з розслідуванням цієї ситуації ресурсу Zaxid.net, сотні «активістів» з димовими шашками намагалися увірватися в редакцію ресурсу Zaxid.net. Серед тих, хто взяв участь в пікеті, «активісти» організацій «Розвиток суспільства», «Національний корпус», ГО «УВУ АТО», а також фігуранти недавніх публікацій Zaxid.net[795].

У жовтні 2018 р активісти партії “Національний корпус” і організації “Національні дружини” прийшли до будівлі Нацагентства України з повернення корупційних активів і вимагали зупинити передачу центру “Парковий”, відомого як “вертолітний майданчик Януковича” в управління нібито фіктивним фірмам. Насправді ще в 2017 р дане приміщення захоплено націоналістами і використовується для їх особистих цілей[796]. Природно незаконно володіючи даної площею вони не хочуть її передавати новим власникам.

В Одесі поліція в березні 2018 р намір провести в будівлі готелю «Велика Московська» на Дерибасівській обшуки, і активісти ВО «Свобода» захотіли прийняти в них участь. Поліція була не проти: «Представники громадських організацій – патріотично налаштованих, радикальних – виявили бажання здійснювати громадський контроль за тим, що тут відбувається. Вони не вдиралися туди самостійно, а їм дали на це дозвіл процесуальні особи », – заявив радник глави управління поліції Одеси Руслан Форостяк. Потім правоохоронці пішли, а активісти залишилися і оголосили будівля захопленим. Відзначимо, що українське законодавство не передбачає такої процедури, як контроль за проведенням слідчих дій з боку активістів. На територію об’єкта, що належить приватній особі, за рішенням суду для проведення обшуку можуть бути допущені правоохоронці, поняті, але ніяк не «глядачі» з числа активістів[797].

У листопаді 2018 р радикали з «С14» заявили, що «на прохання трудового колективу» взяли під охорону «Смолінський торфозавод» філії ДП «Чернігівторф»[798].

У листопаді 2018 р активісти ультраправої організації «С14» провели акцію на автовокзалі на Деміївці в Києві. Члени «С14» стверджують, що перевізники відмовляють возити учасників АТО. Також в організації звертають увагу на рекламу автобусних перевезень в ОРДЛО і окупований Крим, які, на їхню думку, здійснюватися не повинні. Активісти розмалювали стіни будівлі, залишивши на них послання: “Тут не поважають бійців”, “Поважайте бійців”[799].

Цікаво, що населення зневірившись у можливості правоохоронної системи іноді звертається до праворадикалам для захисту своїх інтересів. Так, в травні 2018 р жителі Осокорків, яких побили забудовники звернулися до «Національному корпусу», який у відповідь розгромив будівництво, побив її охорону і паралельно приїхала поліцейське начальство, а також познущалися над журналістами каналу Петра Порошенка («5 канал»). Радикали спокійно пішли, поліція нічого зробити не змогла[800].

Беруть участь «активісти» і в звичайному бандитизмі. Так, в березні 2018 року в Одесі було затримано бандити підозрювані у викраденні жителя Одеси в жовтні 2017 р у рідних якого вимагали 200 тисяч доларів. При затриманні у членів угруповання вилучили солідний арсенал: кулемет, автомат, помпову рушницю, пістолети, гранати тощо Одним із затриманих виявився керівник партії «Національний корпус» в Одесі Олександра Новосельський[801]. Тривають грабежі татарських ОПГ в Херсонській області[802]. У травні 2018 р ізраїльський підприємець Роман Купер звинуватив керівника одеської організації РДБ (Рада громадскької безпеки) Марка Гордієнко у вимаганні з нього 100 000 доларів[803].  Пізніше «бійці» Гордієнко влаштували побоїще з охороною Купера на Фонтанській дорозі. «Патріоти» закидали будівлю камінням і яйцями. Між активістами та поліцейськими відбулося кілька бійок, в результаті яких постраждали кілька правоохоронців, а один з «патріотів» був затриманий[804].

Влада фактично створили систему безкарності за будь-які злочини «своїх» активістів. Так, в травні 2018 р колишній глава Правого сектора в Одесі С. Стерненко перевищуючи необхідну самооборону зарізав одну людину і поранив іншого[805]. При цьому ніхто не був узятий під варту і нікому не висунули звинувачень. Стерненко ще й дали охорону![806]Його взяли на поруки і опікали тиснучи на слідство[807]кілька провладних депутатів[808]. І це при тому, що раніше на нього було заведено дві кримінальні справи: за викрадення людини та організацію масових заворушень. Колишній командир батальйону “Харків-1” С. Янголенко, затриманий 3 жовтня за отримання хабара в розмірі 200 тисяч гривень від фермера був узятий на поруки нардепом від коаліції Т. Чорновіл[809]. У жовтні 2018 р взятий на поруки нардепом Юрієм Тимошенком і звільнений з одеського СІЗО колишній боєць батальйону “Айдар” А. Плотіцин вбив жителя Житомира 34-річного підприємця Вадима Тимофєєва[810].

За даними Харківської правозахисної групи, яка готувала в жовтні 2018 р доповідь з насильницьких злочинів в ході конфлікту на Донбасі з 2014 р в тих же рідкісних випадках, коли комбатанти з боку України залучаються до відповідальності, результати кримінального переслідування явно не відповідають кількості та тяжкості злочинів . Зокрема, бійці батальйону «Торнадо» були засуджені до позбавлення волі на термін від 5 до 11 років. Судові процеси над бійцями «Айдара» ще не закінчилися[811].

Організація «Традиція і порядок» в Києві в жовтні 2018 р намагалася рекетіровать підприємців працюють в пішохідних переходах поруч зі станціями метро «Арсенальна», «Льва Толстого» і «Університет». Три групи молодих людей з 30 чоловік у кожній заблокували проходи на цих станціях метро і вимагали данину з торговців. Трохи раніше вони ж в підземному переході на площі Перемоги вимагали від вуличних торговців квітами «данину»[812].

Крім того, колишні АТОшнікі, приймати участь в бойових діях і не знайшли своєї реалізації в цивільному житті, залучаються і до скоєння різного роду замовних злочинів. Так, найманим вбивцею російського депутата Вороненкова виявився колишній учасник АТО, підпали офісів угорських організацій в Закарпатті в 2018 р здійснювали колишні АТОшнікі[813]. У нападі в липні 2018 року на в.о. керуючого справами виконкому Херсонської міськради, радника мера Херсона, активістку Е. Гандзюк підозрюють п’ять чоловік. Це Віктор Горбунов, Сергій Торбін, Володимир Васянович, В’ячеслав Вишневський і Микита Грабчук. Всі вони є учасниками АТО в складі Української добровольчої армії. У вересні Херсонський апеляційний суд відпустив під домашній арешт двох фігурантів справи – Вишневського і Васяновича[814]. Пізніше виявилося, що гроші офіційному “замовнику” Сергію торбині передавав помічник народного депутата від “Блоку Петра Порошенко” Миколи Паламарчука Ігор Павловський. Він є заступником голови громадського формування з охорони громадського порядку в Херсонській обл. “Чорний туман”[815].

Традицією вже з 2014 р є тиск «патріотів-активістів» на суди з метою прийняття потрібного їм рішення або відбиття товаришів. Так, 1 грудня, вони захопили суд в місті Рубіжному під час розгляду апеляції справи громадянина, який палив у місті автомобілі людей, яких він визначав, як «сепаратистів» і кидав гранати в їх будинку, за що вже був засуджений до 10 років. Суд під тиском відправив справу назад на розгляд в першу інстанцію[816]. У вересні 2018 року представники «С14» в суді Житомира напали і побили адвоката заарештованого владою журналіста Василя Муравицького[817]. Правоохоронні органи не діяли. 3 серпня активісти і депутати зірвали засідання в асоціації адвокатів[818].

«Патріоти-активісти» продовжують нав’язувати силою свої погляди населенню країни.Так, 17 лютого 2018 року група українських націоналістів вчинила напад на представництво Росспівробітництва в центрі Києва. Радикали влаштували погром в будівлі, зірвали і розтоптали російський прапор, розгромили виставку пам’яті Федора Шаляпіна і розписали стіни гаслами. В ході акції звучали заклики до фізичної розправи над співробітниками і гостями Російського центру науки і культури, хоча в будівлі перебувало понад 50 дітей. На місце інциденту прибули співробітники поліції і моніторингової місії ОБСЄ, проте нікого з радикалів не затримали[819]. На наступний день на Росспівробітництво було скоєно нове нападу радикалів, приурочене річниці початку масових вбивств на Майдані[820].

У березні у Львові представники націоналістичних організацій блокували виступ співачки Ірини Білик, учасники акції влаштували “коридор ганьби” перед входом в Оперний театр і примусили її публічно визнати Росію країною-агресором[821]. У травні 2018 року після виступів в Москві на концерті до Дня Перемоги отримував погрози від націоналістів співак В. Козловський[822], націоналісти також намагалися зірвати його концерт в травні в Одесі[823]. А депутати Львівської облради прийняли звернення до президента України про позбавлення Козловського звання “Заслужений артист України”[824].

14 жовтня, члени націоналістичного руху ОУН збиралися знести пам’ятник радянському воєначальнику, генералу Миколі Ватутіну в Маріїнському парку Києва. Однак поліція не дозволила це зробити, учасникам акції довелося обмежитися киданням в пам’ятник яєць[825]. Тоді ж, праворадикальні організації «С14» і Традиція і порядок розмістили в Facebook відео нападу на приміщення, яке вони називають «офісом Медведчука» в Києві[826].

Погроми від активістів відбуваються не тільки в столиці, а й на місцях. Так 19 лютого 2018 року на Чернігівщині – представники агрофірми, побили депутата облради Д. Іванова, який ініціював збільшення плати за землю, щоб місцеві жителі отримували підвищені виплати від агрофірми «Плиски-Агро» за використання землі[827]. Мер Косова Юрій Плосконос звинуватив “героїв АТО” в рекетірстве, обізвав “бандитами в камуфляжі”, серед яких не знайти жодного порядну людину[828]. У травні 2018 року в Нікополі після нападу представників Правого сектора на міськраду прозвучала стрілянина[829]. У травні 2018 р Офіс “Трудовий Харківщини” розгромив “Нацкорпус” і опублікував відеозапис своїх дій в Фейсбуці[830].

У серпні 2018 року в Одесі скасували зустріч з Нобелівським лауреатом Алексієвич через погрози на її адресу. За 4 години до виступу письменниця була внесена в базу даних «Миротворець» нібито за «пропаганду, спрямовану на розпалювання міжнаціональної ворожнечі і маніпулювання суспільно значущою інформацією» в ході виступу в Брукліні в 2016 році[831].28 лютого 2019 р колишній лідер одеського “Правого сектора” Сергій Стерненко, якого звинувачують в тому, що він зарізав людину, заявив про плани зірвати заплановані концерти народного артиста України сатирика Михайла Жванецького в Києві та Одесі. Про це йдеться на Фейсбук-сторінці радикала[832].

У жовтні 2018 року представники «Нацкорпуса» побили і облили зеленкою на першому поверсі мерії Депутата Київської міської ради Сергія Гусовського[833].

Колишні члени патріотичних «об’єднань» покидаючи територію України відкрито заявляють про існування в країні провладних ескадронів смерті[834].

12 липні 2018 р демобілізовані бійці в Кропивницького вирішили силою знести кіоск, побудований прямо на квітнику[835]. 12 липні учасники акції протесту проти підвищення цін на проїзд в громадському транспорті до 8 грн. прорвалися до сесійної зали Київради[836]. 13 липня у Львові Нацкорпус увірвався на засідання міськради[837].У серпні в Маріуполі 30 осіб в балаклавах напали на учасників концерту, є постраждалі. «Увірвалися в приміщення, розпорошили газ, розбили техніку і інструменти, атакували музикантів і глядачів. Нападники трощили все і всіх на своєму шляху, використовуючи наші меблі в якості зброї », – йдеться в повідомленні. В результаті постраждали 10 осіб, серед яких артисти, глядачі і менеджер ТЮГ. На думку організаторів платформи, нападники добре готувалися, вони атакували приміщення одночасно з усіх боків. При цьому в організації заявили, що на двох нападників були помічені футболки Нацкорпуса[838].

У липні 2018 року в Чернігові націоналісти до стовпа прямо на вулиці прив’язали чоловіка, прикріпивши до його грудей табличку з написом «Я ватник»[839]. Поліція не запобігло злочину – знущання, позбавлення волі людини[840]. У вересні 2018 року на Київщині водій маршрутки відмовив в пільговому проїзді жінці, у якої в боях на Донбасі загинув син. Після цього інциденту «козакам з Вишгородщіни» змусили водія маршрутки цілувати руки матері загиблого військового[841]. У вересні 2018 року в Житомирі ледь не спалили кафе через карти України без Криму. Праворадикали закидали заклад димовими шашками, працівникам і відвідувачам кафе довелося оперативно евакуюватися[842].

У той же час місцеві погроми від активістів можуть привести і до значних міжнародних наслідків. У лютому 2018 р невідомі кинули «коктейль Молотова» в будівлю Товариства угорської культури Закарпаття. Після цього терпіння угорців начло вичерпуватися і вони зажадали ввести місію ОБСЄ в Закарпатті[843]. Трохи пізніше глава МЗС Угорщини Петер Сійярто звинуватив Україну, що закарпатські угорці не були запрошені на зустріч з українським урядом в Києві, де повинні були обговорити закон «Про освіту»[844].

У січні 2018 р відомий французький політик Тьєррі Маріані подав до суду на українського активіста Максима Михаленко через піст з погрозами життю в Facebook. Суд визнав позов правомірним, передав справу республіканському прокурору. Протягом наступних шести місяців прокурор повинен знайти Михаленко і передати йому повістку, щоб він з’явився в суд для дачі показань. Кримінальну справу проти Михаленко порушено за статтями номер 222-17, 222-44 та 222-45 Кримінального Кодексу Франції – загроза вбивства людини. Якщо суд визнає Михаленко винним, йому загрожує від 6 місяців в’язниці і 7500 євро компенсації[845].

У травні 2018 г. «активістами» з «С14» був викрадений відпущений перед цим українським судом бразилець Рафаель Лусварга. За повідомленнями ЗМІ викрадення сталося на території посольства Бразилії[846]. Якщо це дійсно так, то крім викрадення і побиття людини, що карається за українським Кримінальним кодексом, ними порушена також Віденська конвенція про дипломатичні відносини, згідно з якою територія посольства є недоторканною, а держава перебування – тобто Україна, відповідально за його безпеку. На вимогу адвоката бразильця проти ватажка «С14» СБУ було відкрито справу про вчинення кримінального злочину по ст. 258 (терористичний акт) і ст. 146 (незаконне позбавлення волі) КК[847].

У листопаді 2018 р слідчі ФБР заявили, що українські націоналісти з «Азова» займаються навчанням і радикалізацією американських націоналістів і підбурюють їх до безладів в самих США, в т.ч. в недавніх погромах в Шарлотсвілл[848].

Дається взнаки в глобальному масштабі і попередня діяльність «активістів», підтримана державною владою. Йдеться про так звану «блокаді Донбасу» в рамках якої держава заборонила і припинило всілякі ставлення з непідконтрольною Україні територією.

В результаті це призвело до істотного падіння видобутку вугілля в країні. У січні 2018 року видобуток вугілля в Україні скоротився на 27,3% (на 1 млн 0,8 тисяч тонн) в порівнянні з аналогічним періодом 2017 року – до 2,66 млн т[849]. В результаті Україна тепер змушені дорожче купувати по всьому світу, і в першу чергу в оголошеної в черговий раз в звітному періоді Верховною Радою України «державою-агресором» Росії. Зокрема, з РФ надійшов вугілля на $ 170,579 млн (частка в імпорті 60,67%), з США – на $ 91,017 млн (32,37%), з Канади – на $ 13,1 млн (4,66%). Всього, згідно з даними ГФС, вугілля імпортовано на суму $ 281 млн, що на 64,5% більше, ніж в січні-2017 ($ 170,897 млн)[850]. А в порівнянні з 2016 роком у 2017 році валютні витрати на покупку вугілля зросли майже в два рази – до 2,744 мільярда доларів з 1,467 мільярда доларів[851]. При цьому, в більшості випадків «російський» вугілля насправді йде через тієї ж непідконтрольною території Донбасу, просто через Росію. Так, за словами Д. Тимчука «в угрупованні« ДНР »заявляють, що на шахтах об’єднання« Торезантрацит »в 2018 році видобули 2 мільйони тонн вугілля. Це навіть трохи більше, ніж той запас, з яким вся Україна входила в зиму. Навіть якщо ця цифра є правдивою хоча б на половину, таку кількість вугілля угрупованню «ДНР» нікуди дівати. Комунальне опалення і дві ТЕС – ось і всі споживачі бойовиків. Єдиний шлях – вивезення в Росію »[852].

Цікаво, що як тільки колишній «активіст» починає діяти наперекір владі, одразу виникає інформація про його протиправної діяльності та перспектива кримінальної справи. Наприклад, під час «майдану Сакаашвілі» в березні 2018 року була опублікована інформація, що проти одного з його організаторів Семенченко готуватися кримінальну справу за ряд злочинів скоєних ним під час перебування «героєм-активістом», який боровся з сепаратистами: незаконне отримання військового звання[853], викрадення і незаконне позбавлення волі, розбійні напади, і ряд інших тяжких злочинів[854].

Під час виборчої компанії-2019 різні політичні сили використовують різні групи ультраправих, для охорони і боротьби з політичними противниками. Так угруповання С14, 9 лютого 2019 р в Києві на Контрактовій площі намагалася зірвати мітинг Ю. Тимошенко. Після чого були масові зіткнення з поліцією і штурм угрупованням зі зброєю поліцейської дільниці[855]. Лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко назвала те, що трапилося на Контрактовій і пізніше – у райвідділу провокацією СБУ[856]. В результаті, заарештований, фактично з ідеологічних мотивів (за крик «Лягай – Бандера!») Був один з представників поліції затримував радикалів в поліцейській дільниці, інші учасники бійки на заарештували[857]. В українському законодавстві немає статті, що не можна обзиватися «бандерою». Тому заарештували за статтею за перевищення службових повноважень. При цьому грубо з ультраправими зверталися і інші поліцейські. Але вони при цьому нічого не кричали. Тобто справа саме в вигуку. Але вигук не є перевищенням повноважень: ніде не регламентовано, що там можна кричати поліцейському при затриманні погромників поліцейської дільниці.

Пізніше, в березні 2019 року після початку справи Свинарчук / ГЛАДКОВСЬКА про крадіжку в Укроборонпрме угруповання «Національні дружини» проводила флешмоби на передвиборних акція Порошенко в різних містах, вимагаючи притягнути Свинарчук до відповідальності. Періодично виникали сутички з поліцією і ПеТушкамиПорошенка[858].

У квітні 2019 р лідера праворадикального угруповання «Братство» Д. Корчинський в інтерв’ю одному зі ЗМІ назвав жителів окупованих територій Донбасу «зрадниками», «колаборантами» і поданими «іншого сорту». Дані заяви повинні розглядатися як підпадають під дію ст. 161 КК України[859].

На нагальну обов’язок держави для забезпечення прав громадян приборкати діяльність різного роду праворадикалів з «С14», «Правий сектор», «Традиція і порядок», «Карпатська Січ» та інших звернули в червні 2018 р увагу правозахисники з Human Rights Watch, Freedom house , Amnesty international і Front line defenders. Вони написали відкрите звернення[860] з такою вимогою.Правозахисники зазначили, що праворадикали «зробили щонайменше два десятка нападів або актів залякування в Києві, Вінниці, Ужгороді, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську та інших містах України. Правоохоронні органи неохоче починають розслідування погроз і нападів, скоєних цими групами. У випадках, коли розслідування було розпочато, немає ніяких ознак ефективного розслідування та виявлення злочинців, незважаючи на те, що нападники привселюдно заявляють про відповідальність за напади в соцмережах в деяких випадках ».Крім того, правозахисники висловлюють стурбованість з приводу того, що члени цих та інших радикальних груп залучаються до «поліцейської» діяльності, зокрема, до патрулювання вулиць[861].

УВКПЛ задокументовано в 2018 р 22 випадки дискримінації, мови ворожнечі і насильства. У 21 випадку акти насильства були здійснені членами ультраправих груп. Поліція і прокуратура не запобігали ці акти насильства, що не кваліфікували їх належним чином як злочини на ґрунті ненависті, не забезпечили ефективне розслідування дискримінаційних злочинів і судове переслідування винних. Це, на думку УВКПЛ, призводить до створення атмосфери безкарності та відсутності правосуддя для жертв. Задокументовано також чотири напади на учасників мирних зібрань. Нападники били учасників заходів, погрожували їм фізичним насильством і бризкали на них фарбою. В Ужгороді напади були здійснені групою “Карпатська Січ”, у Львові – “Національним корпусом”, а в Києві серед нападників були члени різних крайніх правих груп, наприклад, групи “Традиція і порядок”.

У березні 2019 р УВКПЛ ООН опублікувала доповідь про ситуацію з правами людини в Україні напередодні виборів: “Громадський простір і основні свободи напередодні президентських, парламентських і місцевих виборів в Україні”. У ньому ключовий проблемою визначено безчинства ультраправих груп. Вони пов’язані практично з кожним порушенням прав людини, яке описують в ООН[862].

У лютому 2019 р Amnesty International опублікувала Доповідь по Україні в якому звинувачує українську владу в тому, що вона не змогла запобігти або розслідувати численні порушення прав людини, скоєні в 2018 році, через що створюється атмосфера безкарності в суспільстві[863]. Було зазначено, що 2018 рік був відзначений різким сплеском насильницьких нападів на ряд окремих осіб і груп, часто під прикриттям патріотизму і захисту “традиційних цінностей”. Ті, хто піддається насильству, походять з різних верств суспільства, включаючи журналістів, правозахисників, представників ЛГБТ і етнічних меншин – особливо ромів – і тих, чиї політичні погляди нападники вважають “проросійськими”. У переважній більшості випадків правоохоронні органи реагували повільно, і злочинці рідко, а то і ніколи, залучалися до відповідальності. Люди бояться ультраправих груп[864].

У доповіді Держдепартаменту США з прав людини в т.ч. в Україні за 2018 р дев’ять разів згадується назва радикального угруповання С14. Її називають “групою ненависті” (hate group). “Протягом року правозахисні організації висловлювали стурбованість з приводу зростаючої активності націоналістичних груп, які скоюють насильницькі напади на етнічні меншини (особливо ромів), представників ЛГБТІ, феміністок і інших осіб, яких вони вважають” неукраїнськими “або” анти-українськими “”, – йдеться в доповіді. При цьому спостерігачі відзначили нездатність поліції і прокуратури запобігти ці акти насильства, належним чином класифікувати їх як злочини на ґрунті ненависті, а також ефективно розслідувати їх. Тим самим влада створила атмосферу безкарності і несправедливості: “Неадекватний відповідь влади дає їм зрозуміти, що такі дії допустимі”[865]. Крім того, члени С14 і “Національного корпусу” іноді робили довільні затримання з очевидного згоди правоохоронних органів.

Ситуація в сфері соціального захисту, охорони здоров’я, освіти

Соціальні зобов’язання української держави, зафіксовані в Конституції: преамбула (Україна – соціальна держава), ст. 46 (громадяни мають право на соціальний захист, Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), ст. 48 (право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло), ст. 49 (Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена), ст. 50 (право на безпечне для життя і здоров’я довкілля) державою абсолютно не виконуються і перетворені в суто декларативні норми.

Ключовий законодавчої новацією звітного періоду стало вступ в силу з 1 січня 2018 р Закону «Про житлово-комунальні послуги». Цей закон ввів безліч каральних новацій для українських громадян. Зокрема, пеня в розмірі 0,01% за кожен день прострочення з дати, коли закінчився термін оплати[866]. У поєднанні з розглянутої в минулому огляді “судовою реформою” – стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідно до змін до Цивільного процесуального кодексу (і Господарський процесуальний кодекс) буде розглядатися за спрощеною процедурою, тобто в одне засідання без виклику відповідача. Боржник відтепер позбавлений буде можливості доводити в суді, що він не отримав (або отримав не якісні) житлово-комунальні послуги.

Крім того, створюється новий механізм відключення боржників, однак, він виписаний не конкретно, а абстрактно, тому не відомо, як постачальники будуть трактувати свої повноваження щодо відключення споживачів від послуг. Якщо у кого-то з мешканців багатоквартирного будинку виникає борг, наприклад, за постачання квартир гарячою водою, постачальник не зможе “відрізати” цього конкретного абонента. А ось “відрізати” за борг цього конкретного абонента весь будинок, навіть тих, хто платить справно, – цілком реально.

Закон змушує кожного абонента підписувати договори з монополістами, але не сказано, як відмовитися від їхніх послуг. Ще однією небезпечною новацією є сама суть індивідуальних договорів з постачальниками. Якщо жителям будинку вдалося створити своє ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), то вони можуть підписувати колективні договори з постачальниками послуг. Там, де таких об’єднань не буде, постачальники мають право вводити індивідуальні націнки або послуги, наприклад, абонплату, або індивідуальні тарифи за обслуговування лічильників.

Також введення абонплати означає, що українці тепер будуть платити за опалення, водопостачання, газ і електрику, навіть якщо не користувались цими послугами, наприклад, перебуваючи у від’їзді. З опаленням ситуація і зовсім критична. Абонплата буде братися круглий рік, в той час як сама послуга надається тільки за останні півроку. По суті, та ж ситуація і з гарячою водою, оскільки вже навіть в більшій частині Києва її не було з травня по жовтень. Не кажучи вже про решту містах. Зона відповідальності постачальника послуги буде закінчуватися на вході в будинок, мовляв, труба з гарячою водою дійшла до будинку, а далі – проблеми мешканців. І якщо цю трубу прорве в підвалі або між перекриттями, скидатися на ремонт мешканці будинку повинні будуть самі, до постачальника послуги у них не повинно бути питань. До слова, за новим законом, будинок стає за замовчуванням “доторканним” для постачальників послуг. Так, споживач буде зобов’язаний допускати представників постачальника послуг не тільки в так звані МОПи – місця загального користування, а й в об’єкти нерухомості, де знаходяться лічильники. Чи не складно спрогнозувати, що під таке визначення може потрапити і звичайна квартира, якщо лічильники на електроенергію, воду і тепло встановлені всередині квартири, а не на сходовому майданчику[867].

Тарифи на різного роду послуги ЖКГ весь час зростають. Оптово-ринкові ціни на електрику з 1 січня 2018 р підвищилися на 9,5%, а з 1 квітня – ще на 6,1%. Слідом за ними, зрозуміло, підвищаться і роздрібні ціни. В цілому – на 16%. Хоча в 2015-му, приймаючи рішення про п’ять підвищеннях тарифів на протязі двох років, уряд обіцяв, що на цьому все і закінчиться[868]. Підйом цін пов’язане із закупівлями дорогого «американського» вугілля, через блокаду так званих «ЛДНР». У січні 2018 року Кабінет міністрів змінив методику визначення ціни газу для населення, що призвело до його подорожчання в квітні з 4942 грн. за тисячу м3 до 5352 грн.[869].У січні 2018 року в зв’язку з істотним подорожчанням ПММ подорожчав проїзд в київських маршрутках на 1-2 грн.[870], в липні 2018 р пройшло ще одне подорожчання проїзду в маршрутках з 6 грн. в середньому до 8 грн.[871]. У липні з 4 до 8 грн. подорожчав проїзд у всіх видах комунального транспорту в Києві[872]. З 1 січня 2019 р підвищилися тарифи на тепло для населення у зв’язку зі збільшенням вартості природного газу з 1 листопада 2018 року на 23,5%. На початку грудня 2018 Національна комісія, що здійснює держрегулювання в сфері енергетики і комунальних послуг, затвердила нові тарифи на тепло для ряду теплогенеруючих підприємств. Тариф збільшився на 10-24%[873]. У Києві опалення і гаряча вода з 1 січня 2019 р подорожчали на 22,7%[874]. У січні 2019 року з’явилася інформація, що згідно з меморандумом з МВФ Україна ще на 15% підніме ціни на газ для населення[875]. У грудні 2018 року на засіданні НКРЕКУ були прийняті проекти постанов щодо зміни тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і тарифів на централізоване постачання холодної води, водовідведення до 20-22 грн.[876]Крім того з 1 січня в Києві підняли на 27% ціни на вивіз сміття[877]іна 11% в Києві підвищили тарифи на воду[878].У найближчій перспективі подорожчає на 15-20% ціна на електроенергію[879].Ціни на газ для населення підвищаться вже з 1 травня 2019 р при цьому їх зростання, відповідно до постанови Кабміну, складе ще 20%. Про це заявив міністр соціальної політики Андрій Рева[880].

В кінці січня 2019 вступила в силу “Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих в будівлі комунальних послуг” (Наказ №315 Мінрегіонбуду). Згідно цього документа мешканці багатоповерхівок повинні платити за так званий “небаланс”, тобто, “зайві” воду і тепло, які пішли додому, але не зафіксовані квартирними лічильниками. Це можуть бути, наприклад, втрати води через діряві труби в під’їзді або тепло, яке йде на обігрів “вулиці”[881].

У зв’язку із зростанням тарифів в Україні продовжує зростати кількість одержувачів субсидій. Середній розмір компенсації на одне домогосподарство в листопаді 2017 року було дорівнює 540,3 грн.[882]. Всього звернення на оформлення субсидії збільшилися на 10% протягом 2017 року. Всього за неї звернулося 8,2 млн домогосподарств[883].

Але і субсидії не рятують ситуацію. Борг українців за комунальні послуги станом на вересень 2018 р становить більше 38 мільярдів гривень. За холодну воду і водовідведення борг становить 3 мільярди гривень, централізоване опалення та гарячу воду – 10 мільярдів. А найбільше українці заборгували за газ – майже 17 мільярдів гривень[884].У грудні 2018 р борг населення за спожиті житлово-комунальні послуги збільшився на 17,1%, або на 7 381,3 млн гривень до 50,75 млрд. гривень в порівнянні з листопадом[885]. При цьому заборгованість споживачів за електроенергію в Україні виросла з 28,9 мільярда гривень до 33,6 мільярда гривень, або на 16%[886]. У січня 2019 борг населення за житлово-комунальні послуги збільшився на 12,3%, або на 6 245,4 млн гривень. Таким чином він перевищив планку в 57 мільярдів. Ніколи раніше з часів введення гривні борги за комунальні послуги не досягали такого розміру[887].

У той же час грошей на субсидії катастрофічно мало. І їх сума весь час скорочується. «У бюджеті на 2018 р закладено на субсидії більше 60 млрд. Грн., В бюджеті 2019 року – тільки 55 млрд. При цьому точно підвищаться комунальні тарифи, тобто, кількість претендентів на субсидії зросте»– говорить економіст Віктор Скаршевський. Так що якщо причин забрати пільги не буде, їх потрібно буде просто придумати[888]. Прагнучи заощадити і зменшити кількість субсідіантов держава з травня 2018 р ввело майнові критерії для одержувачів субсидій (постанова КМУ №848 за яким компенсація по комуналці не призначена громадянам, які мають авто не старше п’яти років або які зробили покупку дорожче 50 тис. грн), ніж різко скоротило їх кількість (на 30%)[889]. Кабінет міністрів України на засіданні 22 серпня скасував субсидії споживачам без лічильників газу[890].

У 2018 р українців стали масово позбавляти субсидій за здачу квартир в оренду після запуску Єдиного державного реєстру. Таких домогосподарств з початку травня нарахували близько 1 млн. У Мінсоцполітики додали, що працюють над розширенням повноважень комісій при районних адміністраціях, які самі будуть вирішувати чи давати субсидію конкретному заявнику[891].А це – різке посилення людського фактора і прямий шлях до корупції. У жовтні глава Мінсоцполітики Рева пояснив, що право громадян, які перебувають за кордоном більше 60 днів, на субсидії зберігається лише в декількох випадках. Наприклад, якщо людина отримує в Україні пенсію, стипендію, допомогу на дитину або інший офіційний дохід, знаходиться за кордоном у відрядженні, на навчанні або на лікуванні, декларує свої закордонні доходи в Україні і платить з них ЄСВ. Те-є, ця заходи спрямовані проти субсидій для заробітчан[892].В умовах чергового підняття цін на комунальні послуги це ставить в критичне становище мільйони сімей на Україні.

При цьому влада обгрунтовують підняття тарифів, зокрема на газ на основі постанови КМ №758 ще на 60%, вимогами МВФ. Але в Меморандумі з МВФ написано тільки вимога підтримки тарифів «на рівні повного відшкодування вартості»[893]. При цьому виходить, що прикриваючись МВФ, Кабмін України встановлює захмарні тарифи на газ, які в 3-10 разів вища за собівартість газу, видобутого в Україні, а МВФ лише вимагав від України беззбиткової роботи Нафтогазу, що б він, не отримував субсидій з бюджету, як це було раніше.

Відповідно до нового меморандуму з МВФ (січень 2019 г.) Україна прийняла зобов’язання, що з 1 січня 2020 г. «Нафтогаз» буде продавати газ домогосподарствам і теплокомуненерго за ціною, яка буде домінувати на ринку[894]. Це означає повне зрівняння тарифів для домогосподарств і промисловості, з відповідним суттєвим підняттям цін для домогосподарств.

Влада в зв’язку з великою кількістю субсідіантов посилює заходи по відношенню до них. Крім обмеження по метражу і кількості послуг, що надаються для субсидій, запроваджуються заходи проти безробітних-одержувачів, а так само контроль за безпосереднім житлом субсідіантов. Так, в новому сезоні соціальні інспектори будуть обстежувати матеріально-побутові умови домогосподарств, які претендують на отримання субсидії[895].

Держава в січні 2019 р розробило законопроект різко ускладнює процедуру отримання субсидій громадянами. У проекті прописана нова схема перевірки всіх претендентів на допомогу від держави. І вона в останньому варіанті документа практично не змінилася і включає три етапи – превентивну, поточну і ретроспективну верифікацію. Превентивну верифікацію проводитимуть до призначення виплат. Вона передбачає збір персональних даних на претендента і їх перевірку. На цьому етапі у виплатах можуть відмовити, якщо виявиться, що людина не має на них права. Поточна верифікація включає перевірку протягом усього періоду бюджетних виплат. І якщо майново-фінансове становище людини раптом зміниться, право на пільгу у нього можуть забрати. Ретроспективна верифікація передбачає перевірку вже після закінчення виплат. Тут найцікавіше: якщо раптом виявиться, що вам платили незаконно, то всі гроші доведеться повернути. В Україні так само з’явиться “поліція з пільг”, яка буде перевіряти всіх претендентів на бюджетні гроші. У уповноваженого у справах Європейського суду прав людини при Мін’юсті все одно виникла маса питань до проекту. У своєму звіті він, зокрема, зазначив, що документ передбачає збір цілого масиву персональних даних і цим порушує статтю 8 Конвенції з прав людини – право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. “При цьому не має значення, як в подальшому будуть використовуватися такі дані і призведе такий збір інформації до будь-яких незручностей для самої людини”, – йдеться в звіті. Висновок уповноваженого у справах Європейського суду однозначна – проект не відповідає Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду[896].

При цьому комунікації в містах України вкрай зношені і часто відбуваються масштабні аварії. Особливо небезпечні в зимовий період. Так, в Києві на добу відбувається 10-12 пошкоджень теплових мереж[897].У Бердянську кілька разів за зиму 2018-19 рр. прорвало колектор і місто залишилося без водопостачання на тижні[898].Але і рішення цієї проблеми держава вирішила перенести на плечі громадян. Крім змін в новому Законі «про ЖКГ», за яким постачальник не відповідає за внутрішньобудинкові мережі, так само в січні 2018 почалося введення так званого RAB тарифу, за яким споживачі будуть всередині оплати послуг по електроенергії оплачувати і стимулюючі виплати для обленерго, які в теорії, за ці додаткові прибутки будуть оновлювати інфраструктуру. На практиці, має місце просте перекладання поновлення інфраструктур на плечі громадян і збереження доходів провладних олігархів[899].

Досить частими причинами відсутності опалення в 2018 р стали відключення міст-боржників НАК «Нафтогаз» і облгазами від газу. 31 січня 2018 року “Київоблгаз” відключило місто Славутич від газопостачання через борги[900]. У місті Сміла за наказом ВАТ Черкасигаз 1 лютого 2018 року всі котельні відключили від газу. Місто з населенням 69 тисяч чоловік занурився в холод[901]. У травні 2018 року в місті Кам’янське Дніпропетровської області через високі тарифи почали перший етап відключення житлових будинків від централізованого опалення, в перспективі буде відключений все місто[902]. У листопаді 2018 р в м Сміла 80 тисяч жителів залишалися без тепла. У місті ввели надзвичайний стан. Таке становище склалося через багатотисячні борги колишнього постачальника газу, компанії “Енергоінвест”[903]. В цей же час, за словами депутата Ляшка НАК «Нафтогаз» відмовлявся подавати через борги газ в цілий ряд міст: «Місто Павлоград, 108 тисяч жителів – без тепла, без газу. Місто Сєвєродонецьк, 106 тисяч жителів – без тепла, без газу. Місто Сміла, 68 тисяч жителів – без тепла, без газу. Місто Кропивницький, 226 тисяч жителів – без тепла, без газу. Місто Кривий Ріг, 634 тисяч жителів – без тепла, без газу. Місто Шепетівка, 42 тисячі жителів – без тепла, без газу »[904].

Влада в перспективі хочуть позбавити населення країни централізованого гарячого водопостачання. Зараз на практиці воно є тільки в найбільших містах – Київ, Харків, Дніпро, Львів, Запоріжжя[905]. При цьому в Києві воно відключено починаючи з квітня через конфлікт міської влади з постачальником послуг.

Високі тарифи на газ мабуть так само стали причиною продовжених канікул в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка в січні-лютому 2018 р[906]На початку березня в зв’язку з економією газу були закриті всі навчальні заклади України[907], хоча перед цим влада заявляла, що газу в країні достатньо. З 1 січня до 25 лютого 2019 р триватимуть вимушені зимові канікули львівського університету НУ Львівська політехніка заради економії на опаленні в ВУЗі[908]. Така ж ситуація і в Одеському національному університеті імені Іллі Мечникова: з Нового року і до кінця лютого 2019 року він буде працювати в обмеженому режимі: студентів відпустять на канікули, а науковим співробітникам заборонять довго залишатися на робочих місцях[909].

У жовтні 2018 р Укрпошта заявила, що припинить доставку пенсій і закриє тисячі відділень по країні[910].Ефективний менеджер Ігор Смілянський збирається закрити в селах 7 тисяч відділень «Укрпошти». Тому що «в середньому кожне з них щомісяця зазнає збитків майже на 3 тисячі гривень». Тобто заради економії 100 євро державне підприємство позбавить жителів 7 тисяч населених пунктів можливості відправити лист і отримати пенсію. Виставить на вулицю десяток тисяч людей. В результаті на недоотриманих податки, допомогу з безробіття та інше держава втратить в рази більше[911].

Міжнародні рейтинги також підтверджують крайню бідність більшості громадян України. У серпні 2018 г. Киев за версією журналу The Economist став світовим лідером за темпами погіршення якості життя[912]. У жовтні 2018 р МВФ в звіті за показником ВВП на душу населення визначив Україну найбіднішою країною в Європі і 134-й по бідності в світі з ВВП в 2 656 долара ВВП на душу населення[913]. За результатами щорічного звіту про світовий добробут Global Wealth Report Україна з 1563 доларами щорічного доходу на одного дорослого українця зайняла 123-тє місце з 140 країн світу[914].

У країні триває інфляція цін на товари повсякденного вжитку в тому числі їжу, що б’є по всім верствам населення України. Так, овочі з борщового набору за 2018 рік подорожчали в 2,5 рази[915].

У країні продовжує збільшуватися заборгованість із зарплати. Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні збільшилася на 6,5% і на 1 вересня 2018 року склала 2,9 млрд грн ($ 102,9 млн)[916]. Станом на 1 лютого 2018 року вона склала 2,535 млрд грн.[917]При цьому, Державна служба з питань праці відзначає, що кожен третій працівник, або близько 5 млн українців працюють нелегально[918]. На сьогоднішній день однією з ключових проблем на Україні є масові невиплати зарплат і пенсій. Пенсійному фонду все складніше знайти потрібну суму на виплати, а це близько 30 млрд грн ($ 1 млрд) щомісяця. У бюджеті-2018 на дотації Пенсійному фонду заплановано 139 млрд гривень ($ 4,9 млрд)[919].

Громадяни України активно виїжджають з країни. Це вже не приховують і держчиновники. Так, в лютому 2018 року міністр закордонних справ України П. Клімкін заявив, що щомісяця Україні залишає понад 100 тисяч українців в пошуках кращого життя: «Тільки в минулому році Україна покинули близько мільйона українців. Подивіться, коли 100 тисяч українців покидає Україну щомісяця, і питання далеко не тільки в тому, що там вищі зарплати. Це взагалі розуміння майбутнього і якості життя», – сказав міністр[920].

У Польщі виїхали 9,9 мільйонів чоловік. Більш, ніж удвічі менше наших співгромадян виїжджали до Росії – 4,3 мільйонів чоловік. На третьому місці опинилася Угорщина (3,1 мільйонів українців)[921].За даними міністра соціальної політики А. Реви в грудні 2018 р за кордоном на постійній основі працює більш 3,2 млн українців. Трудова міграція в даний час має сезонний характер і в ній задіяні до 9 млн українців[922]. Але влада не бачить в цьому проблеми. Це не є катастрофою, вважає глава МЗС України Павло Клімкін[923].

Але тут треба врахувати два моменти. Що стосується Росії, то в цій статистики не враховано громадяни України-ЛДНР, які перетинали КПП на непідконтрольних Києву територіях Донбасу і українці, їздили в Крим. Але навіть при цьому статистика міграцій українців виглядає загрозливо для держави. За даними Eurosta, опублікованими в жовтні 2018 р в 2017 році близько 661 874 українців отримали посвідку на проживання в країнах ЄС і вони в цьому питанні абсолютні рекордсмени. Найбільше дозволів на проживання українцям видавала Польща – 88%[924].

В цілому населення України продовжує скорочуватися. Чисельність населення України з січня по липень 2018 р скоротилася на 138 тисяч 300 осіб. Станом на 1 серпня чисельність населення в Україні склала 42 мільйона 200 тисяч осіб. Крім того, смертність перевищує народжуваність – на 100 померлих всього 57 живонароджених[925], що веде до поступового вимирання населення[926].

За час дії безвізового режиму з ЄС ускладнилася ситуація з нелегальними українськими мігрантами в країнах ЄС. У лютому 2018 року в Польщі почалися масові перевірки і депортації. Так, прес-секретар морського командування Прикордонної служби А. Юзьвяк повідомив, що «По всій країні прикордонна служба почала проводити перевірки фірм на предмет нелегального працевлаштування іноземців. Найчастіше, жертвами нечесних роботодавців стають громадяни України. Вони працюють без документів, а іноді і без візи. В ході перевірки такого агентства в Гданську, було виявлено 134 нелегала. З них 126 – громадяни України і 8 – громадяни Білорусі »[927]. Крім того, в січні 2018 року в ЄС відзначають, що безвіз введений не назавжди і відсутність боротьби з корупцією може призвести до його скасування[928].За рік з березня 2018 року кількість відмов у потраплянні в ЄС для громадян України зросла на 55%. Головні причини – відсутність документів, що підтверджують мету візиту та умови перебування і недостатньо коштів для існування. Україна другий рік поспіль займає перше місце за кількістю відмов у в’їзді в країни Євросоюзу. Про це свідчать дані Європейського агентства кордонів і берегової охорони (Frontex). У минулому році число подібних випадків зросла на 55% – українці отримали 57 тисячі 593 відмови, що на 20 тисяч більше, ніж роком раніше[929].

Тому не дивно, що на думку 67% громадян України в цілому ситуація в країні в 2017 році, змінилася на гірше, як свідчать дані опитування фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова[930].

Дуже важкою продовжує залишатися ситуація з громадянами України проживають на території так званих «ЛДНР». Мирні громадяни – жертви збройного конфлікту на Донбасі, хоч за рішенням українських судів і повинні отримувати компенсації за зруйноване майно, але в реальності компенсацію поки не отримав ніхто[931]. Український уряд так і не створила ефективний механізм реституції і компенсації за зруйновану або пошкоджену приватну власність в результаті збройного конфлікту. Наразі відсутні й механізм фіксації пошкоджень і руйнувань майна цивільного населення, і методика оцінки потреб їх ремонту і відновлення. Для власників майна, які подають позовні заяви до суду, процес може виявитися дорогим, довгим і неефективним через незабезпечення виконання рішень судів.

Триває практика позбавлення пенсій громадян України зареєстрованих на території непідконтрольною Україні і які не пройшли так звану процедуру верифікації проживання на підконтрольній Україні території. З 2017 р таких осіб 200 тис. Серед них відомий вчений Козловський, перед цим побував у полоні у сепаратистів[932]. Ряд з них пізніше змогли пройти процедуру верифікації. Станом на квітень 2018 року 123,5 тисяч осіб подали позови до суду про відновлення своїх прав на пенсійне забезпечення. Позови були задоволені 91,6 тисячам пенсіонерів. 24 квітня 2018 року постановою №365 Кабмін України дозволив отримати невиплачені суми людям, виплата пенсій яким була припинена і згодом відновлена. Однак процедуру такої виплати Кабмін так і не затвердив. У серпні 2018 р Human Rights Watch відзначила, що змушувати пенсіонерів виїжджати з окупованих територій заради пенсії – дискримінація: «Коли уряд вимагає від людей похилого віку в районах, контрольованих сепаратистами, залишити свій будинок заради отримання пенсії, він забуває або ігнорує то факт, що ці виплати – не подарунок, а право. Ця політика невиправдана і дискримінаційна. Крім того, вона створює зайві складності для людей похилого віку, при тому що багато хто з них найбільше страждає від конфлікту на сході України »[933].

За даними Моніторингової місія ООН з прав людини в Україні на 12 березня 2019 року в результаті конфлікту на Донбасі доступ до пенсій втратили 700 тисяч жителів регіону. Як відзначили в ООН «Це прямий результат державної політики, якої доступ до пенсій прив’язаний до реєстрації в якості тимчасово переміщеної особи (ВПЛ) і до процедури верифікації, яка випливає з цієї прив’язки … Слід негайно скасувати прив’язку доступу до пенсій до реєстрації в якості ВПЛ “[934]. До цього ж влади зобов’язує і судова практика України. Так 3 травня 2018 року Верховний Суд визнав неправомірними дії Пенсійного фонду, який позбавив пенсійних виплат переселенці, і зобов’язав відновити їх з квітня 2017 року. Жінці спочатку відмовили у виплатах в зв’язку з тим, що вона не пройшла перевірку за місцем реєстрації. Пенсійний фонд оскаржив це рішення. 17 жовтня Велика палата Верховного Суду зобов’язала Пенсійний фонд України розрахуватися з пенсіонерами, які мають статус ВПЛ. Але влада ігнорує ці рішення.

Ситуація настільки гнітюча, що за них в січні 2018 р заступилася навіть посол США: «Українська сторона повинна відновити в повному обсязі соціальні виплати громадянам України, які перебувають на окупованих територіях. Чому люди з однієї зі сторін повинні втратити пенсії, інші соціальні виплати? Адже вони є такими ж громадянами України », – зазначила Йованович.

«Це важливо на майбутнє, для перспектив реінтеграції цих районів. Боротьба за уми і серця – це один з найважливіших аспектів того, що відбувається на сході зараз », – підсумувала вона[935]. Нагадаємо, в лютому минулого року міністр соціальної політики України Андрій Рева заявив, що Київ не зможе відновити соціальні виплати на непідконтрольних йому територіях Донбасу, поки не будуть виконані перші сім пунктів мінських угод[936].

У доповіді Держдепартаменту США з прав людини в т.ч. в Україні за 2018 говориться про те, що тимчасово переміщені особи не отримують належні соцвиплати, їм не надають житло, дискримінують при прийомі на роботу. Місцеві департаменти Міністерства соціальної політики регулярно припиняли виплату пенсій та допомог в очікуванні перевірки фізичної присутності їх одержувачів на контрольованих урядом територіях – нібито для боротьби з шахрайством, вимагаючи від одержувачів пройти обтяжливий процес відновлення документів. Більше 15 відсотків респондентів вказали, що їх соціальні виплати були припинені. Відповідно до закону, уряд також має надавати їм житло, але влада не вжила ніяких ефективних заходів. Також повідомляється про дискримінацію в сфері зайнятості щодо переміщених осіб. Вони продовжували зазнавати труднощів з отриманням освіти, медичної допомоги і необхідних документів[937].

В кінці січня 2018 р Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала за резолюцію про гуманітарні наслідки війни в Україні, в якій сказано, що необхідно припинити дискримінацію жителів Донецької і Луганської областей в частині їх соціальних (виплати пенсій та допомог) і політичних прав[938]. «Правляча коаліція в українському парламенті дає всьому світу зрозуміти, що не хоче дипломатичного регулювання цього конфлікту », – заявив депутат від” Опозиційного блоку “Вадим Новинський, виступаючи на ПАРЄ.

Але українські суди не прислухалися до цих думок і не задовольнили позов Богучарській Тетяни Василівни до Кабінету міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови №365 від 8 червня 2016 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, відповідно до якого вводився інститут перевірки і контролю фактичного місця проживання переміщених осіб[939].

У країні з листопада 2017 р відбувається епідемія кору[940], так і не визнана МОЗ[941].Епідемія охопила Одесу, Івано-Франківськ, Тернопіль, Дніпро, Запоріжжя та Київ[942]. За 2018 р кір захворіли 54 тис. Українців. Найвищі показники захворюваності в західних областях: Львівській (11 873 хворих), Івано-Франківській (5 617), Закарпатській (4 733), Тернопільській (3 658)[943]. В країні самий високі в Європі рівень захворюваності на кір. А всього в період з 28 грудня 2018 до 14 березня 2019 на кір в Україні захворіло вже 30794 людини[944].За цей час від ускладнень, викликаних на кір, померло 13 осіб – сім дітей і чотири дорослих. Всесвітня організація охорони здоров’я б’є на сполох – Україна за останні роки перетворилася в епіцентр захворюваності на кір в Європі. Один з наймасштабніших випадків зафіксували на початку листопада на Львівщині, де за тиждень хвороба підхопили майже 500 осіб[945]. Викликана вона з одного боку вкрай низьким рівнем вакцинації громадян, після протіовакціночной компанії 2000-х, викликаної безвідповідальними діями тодішніх «активістів», а з іншого – повним розвалом вітчизняної системи охорони здоров’я, на чолі якого довгий час прибуває в.о. міністра У. Супрун. Дана особа в рамках здійснення на практиці своєї «реформи» охорони здоров’я прокоментувала за межею цинізму перші зміни в реформі медицини – швидка тепер не приїде до дитини, якщо у нього буде гарячка, тому-що “висока температура – це не привід для екстреної меддопомоги”; лікарів в структурі “швидкої” медичної допомоги не опиниться. На виклик приїде, в кращому випадку, парамедік[946].

Як повідомляють з МОЗ, українці, які не підпишуть Декларацію про первинної меддопомоги, будуть змушені самостійно оплачувати послуги лікарів.

З 2019 р звернення до лікарів-спеціалістів, призначені сімейним лікарем або терапевтом, будуть оплачуватися Національною службою здоров’я. Без направлення можна буде безкоштовно звернутися тільки до гінеколога і психіатра[947].

За словами С. Глузмана, голови Асоціації психіатрів України, «Насправді, це не реформа, це спроба заощадити кошти і обдурити населення. Прекрасні слова, які говорить Супрун і її «молода команда реформаторів» – дуже успішна спроба остаточного руйнування медичної системи »[948].

Після реформи «скора допомога» обмежує кількість виїздів за викликами, невідкладну допомогу ліквідували, викликати лікаря додому неможливо, екстрена допомога на високу температуру не виїжджає[949]. При цьому ціни на ліки в Україні найвищі в Східній Європі. Експерти кажуть: надприбутковий бізнес на ліках “кришує” влада, яка заробляє на цьому мільярди. “Схема працює, оскільки в ній зацікавлені ті, хто встановив правила гри. А вони сидять в міністерстві охорони здоров’я”, – каже експерт фармацевтичного ринку Андрій Кожум’яка[950].

З 1 квітня 2019 р МОЗ ухвалив рішення достроково припинити фінансування так званого “червоного списку”, тобто, пацієнтів, які не підписали декларації з докторами. Платити повинні були до липня. Але МОЗ раптово прийняв рішення занепаде платити раніше. По всій Україні без декларацією ще близько 13 млн осіб. “У селах в середньому 20% не підписали декларацій, в містах – 30-40%. Найбільше в Києві. Тут проживає близько 5 млн, хоча зареєстровано 2,7 млн. Декларації підписало 60% киян з пропискою і менше 2% іногородніх” , – говорить Костянтин Надутий. По Київській області підписало декларації близько 60% людей, процес гальмує гостра нестача лікарів – близько 170 осіб. Судячи з усього Нацслужби здоров’я просто не в змозі одночасно оплачувати рахунки і по зростаючій “зеленому” (пацієнти з деклараціями), і по “червоному” списками – на це банально не вистачає грошей[951].

У команді «реформаторів» Супрун виділяється її зам. А. Лінчевський, який на виступі в Рахунковій палаті України під час розгляду звіту про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету в червні 2018 р заявив, що виділяти гроші на лікування онкохворих недоцільно. За його словами, люди “все одно помруть”[952]. У відповідь на обурення таким ставленням, Супрун захистила свого підлеглого і не прийняла проти нього ніяких заходів.

Глибина кризи в медицині відбивається вже в тому, що Закарпатська область, яка серйозно постраждала від епідемії кору в січні 2018 р попросила про допомогу вакцинами Угорщину[953], з якою в України зараз дуже натягнуті стосунки. Звернення це з’явилося вже після того, як Міністерство охорони здоров’я в особі і. о. міністра Супрун заявив, що всі регіони вакциною забезпечені, і навіть зажадав посилення відповідальності за відмову від вакцинації[954]. Угорщина допомогу дала в лютому, а міністр Супрун намагалася її заблокувати, за що отримала ємну і матірну характеристику від губернатора Москаля[955].

Верхом цинізму відомства на чолі з Супрун є з одного боку заборона закупівель вакцин в Росії-агресора і пропаганда закупівель у «приватних міжнародних організацій», які на практиці закуповують ті ж вакцини, зокрема – від бутулізма, в Росії і перепродують зі своєю націнкою їх МОЗ України![956]

Супрун прославилася цілим рядом «корисних» і головне «економних рад» громадянам України через Фейсбук: лікувати хворих на туберкульоз амбулаторно, а не в лікарнях[957],скасувати флюорографію для українців[958],непідкочувати джинси в лютий мороз[959],сидіти на холодному бетоні[960]. У той же час чим були отруєні в травні 2018 р діти в цілому ряді шкіл України в МОЗ не знають[961].Тривають випадки незрозумілих отруєнь в школах України. Так, в березні 2019 року в одній зі шкіл Дніпра 14 березня 2019 року, на заняття не вийшли 512 учнів. Близько сотні з них поскаржилися на погане самопочуття, 12 школярів госпіталізовано[962]. У квітні 2019 року в інфекційній лікарні Хмельницька з попереднім діагнозом гастроентероколіт перебувають 28 дітей. З’ясувалося, що діти вживали продукцію з молочної кухні Хмельницької міської дитячої лікарні. При цьому 5 дітей побували в реанімації[963].

Система освіти яку піддають реформування на всіх рівнях також часто порушує комплекс прав людини. Так, в березні 2018 року Міністерство освіти змінило правила прийому дітей до шкіл. Тепер їм залишили можливість вступати до школи, до якої вони приписані за місцем проживання. В інших випадках надходження можливо тільки на основі системи жеребкування. Тобто нахили, потреби і вміння дітей до уваги не беруться. Має значення тільки місце реєстрації. Такий підхід зробить середню освіту в Україні дійсно середнім. «Ми не зможемо гарантувати високий рівень підготовки для всіх, особливо в старших класах», – говорить директор Бориспільської гімназії “Перспектива” Неля Клименко[964]. Це крім того вдарить по дітям не проживають за місцем реєстрації, а таких маса, враховуючи важку економічну ситуацію в регіонах і йде на сході країни війну. За змістом постанови МОН вони можуть навчатися за місцем фактичного проживання тільки в разі наявності офіційного договору найму житла. Але на це неохоче йдуть орендодавці. Тобто, фактично МОН порушує право дітей на освіту та відновлює аналог «кріпосного права» для школярів.

МОН втручається і в освітні процеси у вищій школі. Так, в травні 2018 року було видано постанову уряду про проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту після закінчення магістратури за цілою низкою спеціальностей: військові науки, кібербезпека, медичні науки, атомна енергетика, але так само право, включаючи міжнародне право[965]. Крім того, підготовлено проект постанови про процедуру цих іспитів[966].

Викликає питання кілька моментів. Чому проводитися дискримінація в сфері освіти, і серед усіх гуманітарних дисциплін тільки право виявилося в одному ряду зі спеціальностями з якими дійсно безпосередньо пов’язане життя людей? По-друге, приймаючи такі акти МОН фактично втручається в автономію університетів, оскільки фактично вони позбавляються права приймати випускні іспити. Їх буде приймати якесь інше установа. І по-третє університети позбавляються права видавати дипломи про закінчення навчання, їх буде видавати якийсь сторонній орган, який проводить цей іспит. У той же час навіть школи не дивлячись на ЗНО можуть видавати атестати.

Тортури і вбивства громадян

Конституційні норми про обов’язок держави захищати життя людини (ст. 27), заборона тортур (ст. 28), свободу та особисту недоторканність (ст. 29) в Україні в звітний період грубо зневажалися.

У лютому 2018 р міжнародна організація Amnesty International представила доповідь за станом прав людини в світі за 2017 р Україні відзначені тортури, існування таємних в’язниць СБУ, незаконні утримування людей (справа Мастікашевой), Державне бюро розслідувань все ще не розпочало роботу, членів уряду , включно з представниками спецслужб в деяких випадках, підозрюють в підбурюванні до насильства, розслідування вбивства журналістів, а саме Олега Бузини і Павла Шеремета, не дали ніяких результатів. При цьому, посилаючись на дані Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, експерти відзначають, що в випадках сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, українська система правосуддя була не здатна належним чином захистити жертв, серед яких як жінки, так і чоловіки. Більшість з них були люди, яких утримували бійці або урядові сили, йдеться в звіті[967].

У березні 2018 року в доповіді Управління верховного комісара ООН з прав людини на Україні зафіксовано 66 випадків тортур і викрадення людей за більшу частину з яких – 38 – несе відповідальність уряд України, 28 – на совісті “республік Л / ДНР”. Причому в 2017 році знову посилилася тенденція 2014-2015 років до викрадень людей і вибивання з них зізнань на території, підконтрольній Україні. Жертви повідомляли, що їм зав’язували очі або натягували на голову мішок, надягали наручники і відвозили в незнайоме місце (будівлю, підвал, гараж), де били, погрожували зґвалтуванням, імітували страту або гвалтували, змушуючи при цьому зізнатися у співпраці з ФСБ або сепаратистами. Катували також струмом, душили протигазом, вивертали суглоби. Це тривало від кількох годин до кількох днів або тижнів, протягом яких жертви перебували з зав’язаними очима – або ж закривали свої обличчя ті, хто катував. Основний “потік” незаконно затриманих забезпечували добровольчі батальйони. Катуванням більше піддавалися захоплені в полон члени загонів сепаратистів. Щонайменше 25 людей таких арештантів сидять без доступу до адвоката[968].

За даними Харківської правозахисної групи, яка готувала в жовтні 2018 р доповідь з насильницьких злочинів в ході конфлікту на Донбасі з 2014 р обидві сторони практикували катування, наприклад, при затриманнях, на допитах, в тому числі, по відношенню до жінок. Серед методів, які застосовували незаконні збройні формування – побиття, електричний струм, прохід полонених через лад, де їм наносять побої, гасіння сигарет про шкіру, вирізання шматків шкіри, тортури включеним праскою, підвішування, відрізання вух, стрілянина по кінцівках, занурення голови у відро з водою, в той час, коли руки закуті в наручниках, вибивання зубів, обливання окропом. Були задокументовані випадки сексуального насильства – як з боку української армії, так і сепаратистів. Деякі випадки стосуються дій бійців батальйону “Торнадо”, який в Лисичанську в підвалі школи обладнав тортур камеру, де катували і ґвалтували місцеве населення, в тому числі пенсіонерів та неповнолітніх, в основному з метою наживи або залякування. У висновках зазначається, що влада України демонструють явне небажання розслідувати злочини, вчинені армією і силовиками. Особливо це стосується тих справ, де ймовірними виконавцями злочинів є співробітники СБУ[969].

Сама від реформованаще в 2015 р Нацполіція прибуває в глибокому кадровому і організаційну кризу. Затримано в червні 2018 р Директор одного з департаментів Національної поліції який, щомісяця збирав гроші з інших підлеглих працівників поліції і привласнював собі[970]. Самі поліцейські на вулицях в паніці рятуються від футбольних хуліганів, як це було в травні 2018 року в Дніпрі[971]. Погроми і погрози на адресу поліції, в тому числі і від депутатів (О. Петренко, він же один з лідерів «Нацкорпуса») звучали під час футбольних матчів в травні 2018 року в Києві і Черкасах[972]. Колишній начальник Управління кримінальної розвідки УБОЗ Валерій Кур в березні 2018 р заявив, що злочинність в Україні скотилася до рівня бандитизму, але боротися з нею все одно нікому: «Їх (професіоналів) дуже мало і вони ледве-ледве справляються. Я думаю, що нікому робити, ніякої реформи немає. Нікому справлятися з боротьбою зі злочинністю. А вона спрощується. До примітивізму. Сьогодні не класифікується вона, не перетворюється в дуже вишукану, складну, вона спрощується. Бандитизм. Найпростіший. Є дві людини, є зброя. Все, можна йти грабувати що завгодно. Населення за двадцять доларів. Або якийсь банк за тисячу доларів »[973]. «Стару систему розвалили, нову не створили. Тому виник хаос, наплювацьке ставлення до своєї роботи і загальний розвал. Це, якщо коротко, діагноз », – сказав” Страна.UA “один з високопоставлених співробітників столичної поліції. А в цілому за даними МВС, станом на 1 січня 2018 року, некомплект в Нацполіціі становить 15,9 тисяч осіб[974].

В Україні продовжують спливати факти існування в 2014-16 рр. таємних в’язниць СБУ, зокрема в Харкові, де громадяни України підозрювані в сепаратизмі містилися без суду і слідства. Їх закрили тільки після того, як про їхнє існування оголосили в ООН і Amnesty International[975]. З 2017 року цю форма незаконного утримання трансформувалася. Про це розповів співробітник Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Володимир Щербов. Він відразу зазначив, що в доповідях ООН щодо дотримання прав людини не використовується термін «таємні в’язниці». «Ми називаємо це неофіційними місцями утримання під вартою. Є офіційні – тюрми, СІЗО, а є неофіційні. Навіть якщо там комфортні камери і прекрасні умови, це все одно неофіційне утримання під вартою, і такого бути не повинно », – пояснив представник ООН. З 2017 р зазначається інший феномен. «Ми не отримуємо свідоцтва, що кого-то утримували в неофіційних місцях несвободи. Зараз ми бачимо, що людей іноді затримують якісь невідомі люди в балаклавах, без знаків розрізнення, людини поміщають в незрозуміле місце (підвал, гараж – щось таке імпровізоване, а не адмінбудинок), і там з людиною відбуваються погані речі. Чи не дні, а навіть тижні – побиття, погрози, сексуальне насильство. Від людини або щось вимагають (примусити до співпраці, отримати визнання і ін.), Або таким чином карають за щось. Потім людини витягують з такого місця з мішком на голові, і він виявляється в певному місці, де раптом з’являються співробітники СБУ і офіційно його затримують. І з цього моменту все йде з дотриманням процесуальних прав – забезпечується адвокат, людини поміщають в офіційно місце несвободи і т.д. Часто таких людей затримують по ст. 208 КПК – тобто як би на місці злочину, типу вбивця біжить з димлячим ножем. А до цього затриманий пробув невідомо в чиїх руках », – розповів представник ООН[976].

У доповіді Держдепартаменту США з прав людини в т.ч. в Україні за 2018 р відзначені численні повідомлення про довільні затримання в зв’язку з конфліктом на сході України. Станом на середину серпня 2018 року було зафіксовано 28 випадків, коли військові або співробітники СБУ затримували передбачуваних членів збройних груп і поміщали їх в неофіційні місця утримання під вартою – до того, як їх арешти були належним чином зареєстровані. Також СБУ інкримінують незаконне втручання в приватне життя, сім’ю, будинок або листування. Згідно із законом СБУ не може проводити спостереження або обшуки без виданого судом ордера, проте це положення неодноразово порушувалося. Також у доповіді говориться, що уряд отримувало доступ до приватних повідомлень і контролювало пересування людей без відповідних юридичних повноважень. Наприклад, 26 квітня суддя Ужгородського міського суду поскаржився на незаконне спостереження. Крім того, СБУ згадується в контексті викрадень людей. Згідно з доповіддю, жертвам зав’язували очі або надягали на них капюшони, надягали наручники і перевозили в невідоме місце (будівлю, підвал, гараж), де вони піддавалися побиттю, імітацій кари або згвалтувань. Всіх їх примушували зізнатися у співпраці з ФСБ РФ або сепаратистами. Після цього жертву або переводили в СБУ, або звільняли на вулиці, де потім людини вже офіційно заарештовувала все та ж СБУ[977].

23 березня 2019 року в Києві підірвався на гранаті колишній члена Правого сектора Луан Кингисепп, який знаходився в розшуку за підозрою у вбивстві водія BlaBlaCar Тараса Познякова. За повідомленнями МВС «була інформація, що Луана кришувала СБУ … Швидше за все, в Києві напередодні виборів” Лука “з’явився невипадково. І те, що він збирав саморобний вибуховий пристрій – теж не збіг обставин. Швидше за все “Лука” після вбивства Познякова міцно сидів “на гачку” у своїх кураторів з СБУ, які доручили йому вчинити провокацію на кшталт якогось фейковий теракту »[978].

Уже чотири роки триває розслідування Генеральною прокуратурою України вбивств на Майдані в січні-лютому 2014 року і ось тільки в лютому 2018 р ГПУ оголосило, що провело тендер і замовило у приватного підприємства послуги з пошуку куль і їх фрагментів на фасадах двох будівель в Києві[979]. Викликає питання сенс такої операції через 4 роки, після того як дерева на вул. Інститутській побиті кулями були спиляні ще в 2014 р У грудні 2017 року з’явилася також інформація про «грузинських снайперів» насправді тих, хто стріляв в 2014 р на Майдані, що в корені перевертає офіційну версію про «організатора розстрілу Януковича»[980].

Всього, за 4 роки по «Справі Майдану», як сказав слідчий Горбатюк винесені 49 вироків, з них реальних – 2[981]. Взагалі ж протягом 2017-18 років відбувається активне закриття маси справ порушених проти представників попереднього «злочинного режиму». Причому, відбувається це з подачі Генпрокуратури: це справи міністрів Злочевського (лютий 2018)[982], Колобова (лютий 2018)[983], зміна фігурантів «справи« вишок Бойка » (2017)[984]іт.п.

Що знаходиться в ув’язненні журналіст К. Вишинський був доставлений 14 березня 2019 року в Київ, в Лук’янівське СІЗО, для суду. При цьому чотири дні він перебував без електрики і без матраца. Всього камері разом з Вишинським міститься п’ять чоловік. Крім того, адвокат повідомив, що Вишинський не може бачитися з родичами[985].

Тим часом до грудня 2017 року в Інтерполі зняв з розшуку більшу частину людей, які представляють оточення побіжного екс-президента Віктора Януковича, проти яких в Україні розслідуються численні виробництва. Про це так само розповів Горбатюк: «Фактично більша частина їх зняті з міжнародного розшуку Інтерполу. Це і Клюєв, і Пшонка, і Янукович, Азаров, Колобов, Захарченко. … В Інтерполі прийшли до висновку що ці злочини, які інкримінують чиновникам, мали місце в період зміни влади, в зв’язку з чим у них є ознаки політичних переслідувань»[986]. 5 березня Суд ЄС зняв санкції ЄС з двох чоловік з команди побіжного президента – екс-міністра юстиції Олени Лукаш і колишнього народного депутата від Партії регіонів Сергія Клюєва[987]. У тому, що колишні українські політики виходять з-під санкцій ЄС винна Генеральна прокуратура, яка третій рік підряд не показує помітного прогресу в розслідуванні кримінальних злочинів команди побіжного президента. З кожним роком у європейських партнерів з’являється все більше приводів для сумнівів в обгрунтованості продовження санкцій. Так сталося і у випадку з Сергієм Клюєвим. Виявляється, справа, яка розслідується ГПУ, в якому Клюєв фігурує як підозрюваний, призупинили ще в березні 2016 року. Але, направляючи документи до Ради ЄС, українські правоохоронці про цей факт замовчують. Але ще більш вагомим аргументом для Суду ЄС, що знаходиться в Люксембурзі, стало те, що звинувачення у відмиванні коштів в Австрії, висунуті проти братів Клюєвих українськими правоохоронцями, прокуратура Відня обгрунтованими не вважала за.

ГПУ не дивлячись на заяви генпрокурора так і не були передані до суду гучні справи. Наприклад, справа Вороненкова туди не потрапило, хоча генпрокурор і заявив в травні 2018 року про завершення досудового розслідування[988]. У червні 2018 року була опублікована інформація, що також не дивлячись на всі заяви ГПУ керівнику Фонду держмайна не повідомлено про підозру у справі про незаконну приватизацію будівлі на Хрещатику[989].

У квітні 2018 р Держдепартамент США опублікував доповідь з питань правозахисної діяльності в Україні, в якому зазначив зловживання охоплюють «позазаконному кари і політично мотивовані зникнення в контексті конфлікту на Донбасі; тортури, а також жорсткі і небезпечні для життя умови в тюрмах і місцях затримання; довільні арешти і затримання, відсутність незалежності суддів ». Як наголошується в звіті, уряд, як правило, не вживає належних заходів для переслідування або покарання посадових осіб, які вчинили зловживання, в результаті чого має місце безкарність[990].

Факти застосування тортур в Україні підтверджує також на рівні ООН. Так, Спеціальний доповідач ООН з питань тортур Нільс Мельцер зазначив в червні 2018 р що «незважаючи на видимі поліпшення в недавньому минулому, тортури і жорстоке поводження продовжують застосовуватися, залишаючись безкарними, по всій території країни». Відвідавши всю територію країни крім Криму, він констатував, що «у всіх частинах країни моя команда і я почули наполегливі твердження про застосування тортур та жорстокого поводження під час арешту і в ході допиту, як з боку Національної поліції і Служби безпеки України, так і з боку служб безпеки, організованих де факто владою в Донецьку і Луганську ». Спеціальний доповідач нагадав всім сторонам в Україні про їхні зобов’язання в рамках як права в галузі прав людини, так і міжнародного гуманітарного права. «Заборона тортур і жорстокого поводження є однією з найбільш основоположних норм міжнародного права і не допускає ніяких винятків ні за яких обставин», – сказав Мельцер[991].

Проблеми державного будівництва та реформ

Продовжує прибувати в перманентній кризі державне управління. Слово «реформи» в устах чиновників вже стійко асоціюється у громадян з подорожчанням чергових послуг і товарів або дезорганізацією черговий сфери життя.

У 2018 року особливо гостро постала проблема з репрезентативністю української влади. Так, поточний склад парламенту представляє інтереси і цінності не те, щоб половини, а близько 1/5 частини населення.

Згідно з даними Соціологічної групи «Рейтинг»[992], яка тісно співпрацює з одним з найвпливовіших і авторитетних аналітичних центрів світу – Міжнародним республіканським інститутом (англ. InternationalRepublicanInstitute), а також Центру соціальних і маркетингових досліджень «Соціс»[993] і Українського центру економічних і політичних досліджень ім. А. Разумкова[994]головні парламентські сили в Україні – «Блок Петра Порошенка» (~ 6-7%), «Народний фронт» (~ 1%), «Самопоміч» (~ 3-4%) представляють і відображають інтереси не більше, ніж 21% населення країни.

При цьому, правляча коаліція представляє ще менший відсоток населення країни (~ 6-7%). Аналітики чітко констатують, що нинішня парламентська керівництво в принципі не відображає інтереси, цінності і бажання більшості українців[995]. В даному випадку, яскравим прикладом є нав’язувана нинішньою владою «еврооптімістіческая» порядок денний. Так, цінності, які пропагуються буквально, як державна ідеологія, згідно з дослідженнями аналітичних та соціологічних центрів, не те, щоб не зовсім відповідають інтересам і пріоритетам більшості населення, а в буквальному сенсі їм протилежні[996].

Важливо відзначити, що ціннісні орієнтації не можуть бути «правильними» або «неправильними» – це соціально-культурну спадщину того чи іншого суспільства, яке, звичайно ж, в процесі розвитку держави і суспільства може змінюватися. Однак, нинішнє керівництво, проголошуючи певні цінності «правильними», а інші – «ретроградними», «консервативними» і «неправильними» здійснює пряму атаку на свободу і права громадян.

2018 рік – останній передвиборний рік і політики активно почали підготовку до виборів. Великі українські політики працюють над створенням власних електоральних проектів. Часто, особливо якщо говорити про владу, такі проекти обмежують права людини – про це багато сказано в цьому і попередніх звітах.

Однак, що також вкрай важливо – жоден з великих українських політиків не говорить про необхідність захисту прав людини в країні і відновлення вже порушених зобов’язань держави перед особистістю.

Українські політики зациклені на так званих «інноваціях», але повністю ігнорують потреби власного електорату. Яскравим прикладом в даному випадку є «Новий курс України» від Юлії Тимошенко[997]. Найрейтинговіший кандидат в президенти країни в своїй візії розвитку держави багато використовує неологізмів і термінів (зокрема, багато мови йшло про впровадження блокчейн-технології в державне управління), але, говорячи про захист цивільного суспільства, так і не згадує про важливість і необхідність захисту конституційних прав людини, первинності свободи слова та пріоритетності особистості в державі.

Українські політики повністю ігнорують питання захисту конституційних прав громадян. Дана фундаментальна позиція не відображена, як елемент виборчої концепції, жодним з кандидатів.

В рамках підготовки до виборів в перебігу 2018 р йшло формування нового складу Центральної виборчої комісії (ЦВК). Термін повноважень 12 з 15 членів ЦВК закінчився ще в 2014 р, і перевиборів не проводилося 4 роки. У лютому 2018 р Президент вніс свої пропозиції щодо складу ЦВК[998]. З другої спроби, у вересні 2018 року в збільшеному до 17 осіб складі ЦВК виявилося 6 нових представників від “Блоку Петра Порошенко”, 3 – від “Народного фронту”, і по одному від “Взаємодопомоги”, “Радикальної партії”, “Батьківщини “,” Відродження “та” Волі народу “. “Опоблок” поки кандидата не отримав, хоча їм місце і залишили. У той же час, ПАРЄ у своїй резолюції рекомендувала, щоб в ЦВК своїх представників мали всі парламентські партії. Як прокоментував ситуація нардеп від БПП Сергій Лещенко: «Пішли на маніпуляцію, прийняли спеціальний закон щодо незаконної процедури збільшили членів ЦВК до 17 … Порошенко буде мати можливість вирішувати питання – не тільки приймати потрібні рішення, а й зривати квотум, якщо його не влаштовує порядок денний”[999].

Всі побоювання з приводу підконтрольності владі ЦВК виправдовуються діями цього органу. Вибори глави ЦВК проходили в закритому режимі і без залучення преси[1000]. А вже перші вибори в новостворених Об’єднаних територіальних громадах відзначаються стріляниною, бійками, мінуваннями[1001]і були визнані ЦВК повністю правомірними. Друга частина місцевих виборів в грудні 2018 року була за словами Ю. Тимошенко «по суті, виборчий армагеддон, коли фальсифікації, підкуп були вражаючими. Ламали людей, змушували зніматися з виборів»[1002].

За повідомленнями ЗМІ на виборах в грудні 2018 г. в Об’єднаних територіальних громадах зафіксовані такі порушення: На виборах в Лопатинської громаді на одній з дільниць два члена виборчої комісії від партії «УКРОП» проголосували двічі. На ділянку викликали поліцію; У населеному пункті Старосільському (Рівненська область) зафіксовано незаконне розповсюдження агітаційних листівок проти одного з кандидатів на пост глави громади; У Рівненській області кандидатам від партії «Батьківщина», які балотуються до рад Корнинськоїі Дядьковіцкой громад, напередодні виборів дзвонили нібито працівники правоохоронних органів і вимагали з’явитися на бесіду до місцевої сільради; На території однієї з виборчих дільниць в селі Ратнів Луцького району помітили жінку, яка відзначала в списках виборців, що прийшли голосувати. З’ясувалося, що жінка є довіреною особою кандидата, який балотується як самовисуванець, однак відкрито підтримує БПП; У селі Колоденка в Рівненській області списки виборців з п’ятниці були закриті в сейфі разом з бюлетенями, тому виборці «не могли перевірити наявності своїх даних у списках»; У Головному управлінні Національної поліції в Київській області повідомили, що протягом дня в поліцію надійшло чотири звернення про порушення виборчого законодавства[1003].

Всіх цих порушень ЦВК не помітив і визнав результати виборів правомірними. У грудні 2018 р ЦВК по суті позбавила виборчого права мільйони українців перебувають на заробітках в Росії: були закриті всі дільниці для голосування в консульствах України в Росії[1004]. Це чергова маніпуляція влади перед виборами – українці працюють в Росії навряд чи будуть голосувати за Порошенка, тому цей електорат не повинен взяти участь в голосуванні.

При цьому, у зв’язку з воєнним станом були скасовані вибори в перших виборів в 45 Об’єднаних територіальних громадах та 7 додаткових виборів в 10 регіонах[1005].

В Україні, триває дискримінація виборчих прав тимчасово переміщених (ВПЛ) громадян України. Так, вони законодавчо позбавлені права брати участь у виборах місцевих органів влади (остаточно – рішенням Верховного суду в серпні 2018 г.)[1006]. Крім того, через складність перереєстрації виборців понад 1,5 мільйона тимчасово переміщених осіб можуть залишитися “за бортом” президентських і парламентських виборів. Так, за даними доповіді Управління Верховного комісара з прав людини ООН забезпечення ВПЛ повного права голосу вкрай важливо для легітимності виборчого процесу і є важливою передумовою досягнення стійкого миру і забезпечення тривалого примирення[1007].

Ще раз маніпулювати президентськими виборами влада спробувала в листопаді 2018 р Під більш ніж надуманим приводом була спроба ввести на території країни військовий стан терміном на 3 місяці[1008], що дозволило б перенести вибори президента з березня 2019 року на більш пізній термін, що давало можливість маніпулювати результатами при меншому участю потенційних виборців в травні 2019 г. Про такому плані в Адміністрації президента, як ми зазначали вище на початку року попереджала Ю. Тимошенко. В результаті опору Верховної Ради військовий стан було введено тільки на частині території країни і строком не менше на місяць[1009]. План влади провалився. При цьому були все-таки введені багато додаткові обмеження в 10 областях України. Так, в Держприкордонслужбі України заявили, що іноземні журналісти, а також правозахисники і представники гуманітарних місій зможуть потрапити в Крим і Донбас з території України тільки за наявності спеціальних дозволів, виданих Державною міграційною службою. В кожному окремому випадку будуть прийматися виняткові рішення безпосередньо в контрольних пунктах в’їзду-виїзду[1010].

У Freedom House закликали українську владу дотримуватися ретельного балансу між інтересами національної безпеки і захистом прав людини в зв’язку з реакцією на загрозу безпеці країни, які мали місце в Азовському морі, і втіленням норми про воєнний стан. «Введення в дію воєнного стану знімається захист ряду фундаментальних свобод, зокрема свободи зібрань, пересування і самовираження. Ми закликаємо українську владу лімітувати застосування будь-яких обмежень прав людини тільки необхідними, зосередившись на конкретну загрозу безпеки, а не на широкому застосуванні можливості звужувати свободи. Будь-які обмеження фундаментальних свобод повинні бути прозоро обгрунтованими і повинні відповідати принципам демократичного суспільства. Основні права і свободи, гарантовані Конституцією, повинні максимально захищатися в Україні, особливо в міру наближення до виборчого сезону 2019 року», – сказано в заяві міжнародної неурядової організації Freedom House з посиланням на слова директора програм в Європі і Євразії Марка Берендта[1011].

Нинішня влада так за два роки і не змогла остаточно сформувати Кабінет міністрів на чолі з В. Гройсманом. Два роки в статусі виконуючого обов’язки прибуває У. Супрун, а коаліція не надає її чи іншу кандидатуру Верховній Раді на затвердження. У зв’язку з цим група народних депутатів: А. Деркач, В. Дюбільі Ю. Одарченко в січні 2018 р подали до Київського апеляційного адміністративного суду і до Верховного суду України позови проти глави каб.міна. В. Гройсамна і до коаліції Верховної Ради через бездіяльність в наданні Кабміну кандидатури на пост міністра охорони здоров’я. Справа була прийнята до розгляду[1012]. Раніше кілька подібних позовів було відхилено судами за надуманими приводами. Як заявив при цьому депутат А. Деркач: «Я не знаю, хто телефонував судді і скільки грошей йому, можливо,« занесли », щоб справу зам’яли. Але очевидно одне – Гройсман боїться відповідати за свої дії. Свого часу я вигравав суд навіть проти Януковича, коли він був прем’єром. Але перше рішення «реформованого» Київського окружного адміністративного суду – це ганьба для країни »[1013].

Тим часом сам МОЗ веде активну боротьбу з ректором мед.універсітета імені Богомольця Е. Амосової, намагаючись вигнати її з посади ректора, куди вона була недавно обрана трудовим колективом. Для цього серед іншого була зірвана здача студентами ліцензійного іспиту “Крок”. В результаті рішенням міністерства в лютому 2018 р Амосову відсторонили від посади[1014]. Але Наглядова рада ВНЗ виступилана підтримку ректора[1015].

Державні бюджети на 2018 і 2019 роки можна назвати верхом цинізму. Влада різко піднімає фінансування всіх силових структур, для яких воно в 2018 році буде в 2,7 рази вище, ніж в 2013 році – тобто перекриють всю інфляцію останніх чотирьох років. Точно так же підвищується фінансування вищих органів влади. А на цьому тлі мінімальні пенсії та інші посібники в порівнянні з 2013 роком зростуть всього в півтора рази – тобто навіть наполовину не перекриють інфляцію 2014-17 років[1016]. У бюджеті-2019 істотно збільшено фінансування двох “ідеологічних” відомств – Інституту національної пам’яті (105 260 мільйонів гривень проти 57 376 мільйонів) і Міністерства інформаційної політики (545 639 мільйонів гривень проти 522 109 мільйонів), а фактично – порохоботов. Для порівняння – 18 823 мільйонів держава витратить на реабілітацію дітей з інвалідністю внаслідок ДЦП, а 445 954 мільйонів піде на фундаментальні дослідження в області охорони здоров’я[1017].

Продовжує розколювати суспільство, пропагувати які не сприймаються більшістю населення ідеї, дати і особистостей Інститут національної пам’яті на чолі з В. В’ятровичем. У січні 2018 р В’ятрович назвав естрадних артистів Висоцького і Цоя “щупальцями русского мира”[1018], на початку лютого 2018 р закликав декоммунізіровать статую Батьківщини-матері в Києві, прибравши з неї радянський герб[1019], в кінці лютого 2018 році запропонував декоммунізіровать назву Верховна Рада України[1020]. Така активність свідчить виняткове бажання знаходиться в рамках популярного інформаційного шуму, а не створення якоїсь конкретної ідеологічної концепції для держави і суспільства.

Але найбільшу проблему нинішні управлінці закладають під подальше існування України як такої, в запропонованому січні 2018 р групою народних депутатів і В’ятровичем Законопроекті №7521 «Про правонаступництво України щодо Української народної республіки». У ньому хочуть оголосити нинішня держава Україна правонаступником Української Народної Республіки (УНР), а СРСР – назвати “державою-окупантом”[1021]. У цій нормі є одна істотна проблема територія УНР зовсім не збігається з територією УРСР і Україні доведеться правомірно розлучитися з територіями на Півдні, Заході та Сході, які відійдуть до їх тодішнім власникам цілком законно. Тим більше, що як нова держава Україна в 1990/91 роках проголошувала Верховна рада УРСР. Крім того, навіть членом ООН Україна є як приймач УРСР, безліч інших договорів нинішня Україна виконує як правонаступник СРСР і УРСР.

Тривають факти не особистого голосування депутатів. Так, Президент Федерації футболу України А. Павелко, якого, 7 лютого 2019 р обрали до виконкому УЄФА, в той же час, що і проходив конгрес Союзу, голосував на засіданні Верховної Ради[1022].

У березні 2018 р новим Омбудсменом Верховній Радою було обрано Л. Денисова[1023]. Саме обрання Денисової відбулося з порушенням норм закону про уповноваженого. Зокрема, в законі зазначено, що Верховна Рада обирає уповноваженого шляхом закритого голосування. На цей раз Рада голосувала відкрито. Крім того, були порушені тимчасові рамки обрання омбудсмена і не був оголошений новий конкурс на цю посаду після того, як Верховна Рада не змогла обрати уповноваженого 6 червня 2017 року[1024].

Інші органи, які повинні бути створені відповідно до законодавства не функціонують. Так, з 1 січня 2018 р охорона судів в Україні повинна здійснювати Служба судової охорони, але вона так і не створена, хоча на її створення з бюджету виділено 300 млн. грн.[1025]

Реформа СБУ, яка проводитися за допомогою міжнародної консультативної групою за участю представництва НАТО з 2015 р після саботажу, зволікань та іншої неконструктивною діяльності української влади представлена ​​в березні 2018 р президентом Порошенко у вигляді проекту Закону про національну безпеку України. Але цей проект зазнав різкої критики з боку європейських чиновників. Свої заперечення в листі на його ім’я озвучив цілий ряд політиків. Серед них: посол США Марі Йованович, глава Представництва ЄС в Україні Хью Мінгареллі, голова Представництва НАТО в Україні Олександр Винников, голова Консультативної місії Євросоюзу в Україні Кястутис Ланчінскас. Головна претензія – не передбачено парламентського контролю за діяльністю СБУ. Дипломати також говорять про прозорість в оборонній сфері, якої закон нехтує. Якщо прозорість вимагає розкриття певної інформації тим громадським і парламентським органам, які контролюють використання фінансових ресурсів в сфері безпеки, то в законі цього просто немає[1026]. Пізніше, доопрацьований текст реформи СБУ в червні 2018 р самим Представництвом НАТО в Україні був визнаний що не відповідає стандартам НАТО: «Можу сказати, що ми хотіли б бачити СБУ – демілітаризованої і деполітизованою, ефективної службою внутрішньої безпеки. Звичайно, така трансформація вимагає трансформації певних правоохоронних функцій, які існують в сфері боротьби з економічними злочинами, протидії корупції, а також протидії тероризму. Крім того, потрібно розмежування повноважень з іншими правоохоронними органами. Процес реформування СБУ має тривати»[1027].

Це й не дивно, беручи до уваги кількість фейковий злочинів організованих і відважно «розкритих» СБУ останнім часом. Йдеться про провокації продажу зброї в березні 2018 р переговірником В. Рубаном[1028](Дуже характерно звучав пасаж від прокуратури: «… займався впровадженням агентів ФСБ в Україну під виглядом полонених. Для цього йому була відведена роль переговірника …», в той же час сам Грицак, в 2014 р, як глава Антитерористичного центру при СБУ, в 2014 р уповноважив дрібного підприємця Рубана на переговори з терористами про звільнення заручників[1029]), підготовці файкового теракту в березні 2018 року в Верховній Раді від Н. Савченко (два роки тому українська влада мобілізувала всю світову громадськість на те, щоб звільнити її з російської в’язниці[1030])[1031], про «замах» в травні 2018 року на блогера А. Бабченко засудженого міжнародною спільнотою і багатьох інших подіях.

У жовтні 2018 р звинуваченням у вкрай сумнівному злочині з використанням провокаторів СБУ був звинувачений і затримано чергового «російський агент» – бізнесмен Т. Нагорний[1032]. Потрібно нагадати, що провокація зради Батьківщині, як і провокація хабара у нас заборонені. Наприклад, у справі Савченко з 6 фігурантів 4 були агентами СБУ.

У грудні 2018 після серії обшуків у священиків УПЦ, щоб якось виправдати свої дії СБУ оприлюднила матеріали, що нібито свідчать про те, що митрополит Павло, який є намісником Києво-Печерської лаври, був координатором провокацій в столиці та інших регіонах України проти «Об’єднавчого собору »[1033]. Все це інакше як черговими спробами вітчизняних силовиків вислужитися, а також показати “ефективні результати” своєї роботи перед першими особами держави і нагнітанням в суспільстві істерії назвати не можна.

СБУ продовжує займатися стеженням за політичними опонентами правлячого режиму. Наприклад, депутат А. Деркач в березні 2018 року повідомив: «За мною і моїми помічниками СБУ з подачі НАБУ початку стеження. Це почалося після мого спілкування з детективами НАБУ по втручанню антикорупційного бюро в вибори президента США. Організовує цю провокацію по команді з центру начальник СБУ Сумської області Косинський та директор Харківського територіального НАБУ Кравченко. Діяльність без санкцій по збору інформації координує радник начальника Сумського СБУ Дульський. Закономірно, що поліція відкрила кримінальне провадження №12018000000000268 від 28.04.2018 за ч.2 ст. 344 КК України за фактом злочину «Втручання в діяльність державного діяча». Підтвердження чому – відповідь від міністра внутрішніх справ Арсена Авакова»[1034].

Продовжує чинитися тиск на депутатів-опозиціонерів правлячому режиму. З них знімають недоторканність, порушують кримінальні справи, організовують стеження, садять до в’язниць. Так, за надуманість звинувачень в травні 2018 року було внесено до Верховної Ради подання про зняття недоторканності з А. Вілкула[1035], в квітні 2018 р посаджена у в’язницю Н. Савченко, в травні 2018 р відбувається стеження за А. Деркачем.

Під активним тиском з боку західних інститутів і країн в червні 2018 року Верховна Рада України проголосувала за основи створення та роботу антикорупційного суду (прийняла закон №7440 про Вищу антикорупційний суд України), ніж була створена замкнута система боротьби з корупцією – НАБУ – САП – антикорупційний суд. В даному процесі і самому антикорупційному механізмі є цілий ряд правових питань.

Безпрецедентним було саме тиск з боку Заходу на Україну щодо прийняття цього закону. Приймалися спільні рішення посольств в Україні, скасовувалося надання траншів МВФ, робилися заяви ЄС і США з вимогою прийняти цей закон[1036]. Все це не можна розглядати інакше, як втручанням у внутрішні справи, що суперечить, зокрема ст. 1 Конституції України (Україна є суверенною і незалежною державою). По-друге, даний суд по суті суперечить ст. 125 Конституції: «створення особливих судів забороняється». Ця стаття так само передбачає, що Верховний суд є найвищим судом в Україні, але апеляції на свої рішення розглядає так само Антикорупційний суд і Верховний суд з цієї системи виключений. По-третє, текст закону і пропозиції Венеціанської комісії розходитися. Зокрема, хоч комісія в цілому і підтримала прийняття закону[1037], вона зазначила, що норма по завершенню розгляду вже початих антикорупційних процесів судами загальної юрисдикції, а не Антикорупційним судом внесена з голосу депутатами від владної коаліції не підтримується[1038].

Оскільки, всі передані зараз до суду справи проти виявлених корупціонерів від нинішньої влади типу «справи Насирова» автоматично позбавляються можливості навіть по апеляції розгляду в Антикорупційне суді. За заявою депутата Найєма «ця правка не озвучував і в ході обговорення і голосування в сесійній залі. Виступаючи з трибуни, глава комітету зачитав всі ключові правки до документа, крім цієї»[1039].

По-четверте, склад Антикорупційного суду буде формуватися за дуже специфічної формулою за участю «міжнародних експертів», хоча це так само фактичне втручання в справи суверенної країни. Але Венеціанська комісія фактично і схиляла українську владу до такого підходу: у своєму висновку Комісія відзначала, що призначення суддів може проходити з відхиленням від загальної процедури. Певні відхилення від загальних правил для суддів і судів можуть бути прийнятними з урахуванням «спеціальних викликів для України в боротьбі з корупцією на вищих рівнях». У той же час, «відхилення від загальних правил повинні бути обмежені»[1040].

І на завершення потрібно відзначити, що сам термін «корупція» не містить своєї дефініції ні в Конституції, ні в Кримінальному кодексі і виникає проблема із самою спробою підвести будь-яке матеріальне право під всю цю боротьбу з корупцією. В результаті вона буде більше схожа на можливість карати неугодних чиновників і можновладців за вкрай широкий спектр діянь, не беручи до уваги правові мотиви, а політичну доцільність.

У підсумку, в 2019 р напередодні виборів президента, вся показна антикорупційна боротьба останнього п’ятиріччя закінчилася логічним фіналом. У лютому 2019 року Конституційний суд України визнав неконституційною прийняту з великою помпою в 2015 р статтю 386-2 Кримінального кодексу про незаконним збагаченням[1041]. У підсумку, всі справи відкриті по цій статті, в т.ч. і НАБУ повинні бути закриті. У разі прийняття нової редакції статті всі справи повинні відкриватися за новими фактами[1042]. Всього ж за результатами 2018 року за рішенням судів у корупціонерів в бюджет конфіскували в цілому 5 тисяч доларів[1043].

При цьому в лютому 2019 р розгорівся черговий корупційний скандал в оточенні Президента Порошенко, коли його довірені друзі та їхні родичі Свинарчуки/Гладковськірозкрадали військовий бюджет і займалися контрабандою запчастин військового призначення з держави-агресора Росії[1044]. Простий народ активно запитує у президента про корупцію, на що він звинувачує запитувачів в роботі на Москву[1045].

Триває ліквідація і бізнес-конкурентів «друзів Порошенко». Від загострення конкуренції на найбільш ліквідному нині агробізнесі постраждав власник «Гавріловськіх курчат» і колишній депутата від Партії регіонів Сегал. Його заарештували в червні 2018 р за порушення екологічного законодавства при утилізації залишків курей. За словами А. Портнова головним вигодонабувачем цього є радник Порошенко Косюк[1046].

На Україну невблаганно насувається пік повернень в 2019-20 рр. боргів набраних владою з 2014 р Як заявив віце-президент Світового банку Сиріл Муллер, українські органи влади повинні змінити свої підходи до борговій політиці, плануючи не тільки залучення коштів, а й майбутні виплати за запозиченнями, розтягуючи ці виплати в часі: «Україні важливо зберегти доступ до фінансування не тільки Світового банку і МВФ, але і на зовнішніх ринках запозичень. А залучати кошти, щоб фінансувати поточні борги, доведеться … Не потрібно накопичувати борги, тому що в майбутньому частина доходів держави піде на їх виплати, тому займати треба, усвідомлюючи, що зростання державного боргу – це не менший ризик, ніж відмова від обслуговування боргів»[1047].

На сьогоднішній день Україна повинна МВФ більше 12 мільярдів євро, з яких більше десяти мільярдів накопичила саме поточна влада[1048].

Зараз Україна щорічно витрачає 130 мільярдів на обслуговування боргу[1049]. Взагалі ж за відомостями експерта Е. Наймана загальна сума держборгу України невідома: «Офіційна інформація з сайту Мінфіну – $ 77 млрд. Але я знаю зовсім інші цифри, якими зі мною поділилися депутати, які направили депутатський запит до міністерства – $ 118 млрд. І чому ніхто не враховує, наприклад, $ 3 млрд, за які ми судимося з Росією, де першу інстанцію фактично програли?»[1050]. Всього Україна в 2017 році віддала МВФ грошей більше, ніж отримала: виплатила організації 1,268 мільярда доларів, а отримав лише один транш на мільярд доларів[1051].

16 березня 2019 р стало відомо, що всупереч очікуванням Мінфіну, Україна в березні не отримає другий транш макрофінансової допомоги номінальним обсягом 500 млн євро. Про це з посиланням на заступника міністра фінансів Василя Шкуракова[1052].

Українські чиновники продовжують займатися низькопробним піаром за державний рахунок. У січні 2018 року з’явилася інформація, що влітку 2017 року в Донецькій області проходила кампанія з пошуку журналістів і блогерів для розміщення в соцмережах і місцевих виданнях позитивних повідомлень про главу обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського[1053]. Президент Порошенко в березні 2018 року в зв’язку з нестачею газу намагався активно піарити акцію «прикрути», а коли журналісти, соцмережі і народ України в цілому стали потішатися над цією «ініціативою» в відкриту дуже образився і погрожував карами незгодним[1054]. У травні 2018 року влада Києва найняли блогерів щоб виправдати підвищення цін на проїзд[1055].

Влада носиться з безглуздими проектами типу – «вакуумні поїзди по технології Hyperloop з’являться в Україні через 5 років» (міністр Омелян, червень 2018 г.)[1056]або «побудуємо космодром в Австралії» (Державне космічне агентство України, березень 2018 г.)[1057].

Криза державного управління в Україні яскраво видно на прикладі спроб різного роду місцевого керівництва використовувати силові методи для утримання влади і власного збагачення. Так, мер міста Глухова в Сумській області Мішель Терещенко звернувся до військових, щоб вони допомогли йому повернути в бюджет багатотисячну премію. Про це публічно розповіла активістка, викладач педінституту Людмила Кочубей[1058].

Кочубей відреагувала на пост Мішеля Терещенка на Фейсбуці, в якому він звернувся до військових 16 батальйону: «Вчора мер Мішель Терещенко виступив перед військовими, які приїхали до Глухова, і закликав їх допомогти йому з матеріальною підтримкою. Плазування Терещенко перед військовими – це особливий цинізм: використовувати наших захисників у своїх корисливих цілях, заради власної премії – за межею добра і зла», – прокоментувала активістка.

Вона акцентувала, що бюджет був прийнятий, але до сих пір не підписаний Терещенко: «Мер лукавить, коли каже, що бюджет не прийнятий, – депутати прийняли його більшістю голосів. І в цьому бюджеті передбачені гроші на фінансування військових. Але бюджет до сих пір не підписаний. Спочатку мер поїхав у відпустку (так, знову на відпочинок, як тільки в місті неспокійно), тепер він просто ігнорує і не підписує законно прийнятий бюджет», – написала Кочубей.

За словами активістки, саме через непідписаного бюджету перестав ходити шкільний автобус: «Терещенко наплювати, що в місті немає грошей на автобус для школярів. Немає грошей на зарплати. Головне для Мішеля – в прийнятому бюджеті немає грошей на премію мера, тому Глухов живе вже третій місяць без головного фінансового документа», – написала Кочубей.

Активістка впевнена, що звернення Терещенко до військових – цинічно і нагадала, що в минулому році військові повернулися в недобудовані казарми: «А де був наш мер-Мішель, коли в минулому році солдати приїхали посеред зими в недобудовані казарми? Він відпочивав в Майамі з дружиною! Чомусь в 2017-му він не приходив плазувати перед військовими і не розповідав, які«погані депутати» не дають йому працювати. Напевно, якби прийшов – почув, як раді були хлопці повернутися з АТО в холодні казарми … »– написала Кочубей.

Але ключовою проблемою нинішнього політичного режиму України в цілому і конкретно Президента Порошенко в звітному періоді є втома від нього і загальне розчарування в його політиці західних союзників. Проявів цього безліч. Найбільш яскравим є ведеться підкилимна боротьба між силовими відомствами орієнтованими на Президента і формально незалежними, але насправді активно підтримуваними США і ЄС Національним антикорупційним бюро (НАБУ) і Спеціальної антикорупційної прокуратурою (САП). Конфлікт між ними вибухнув в листопаді 2017 року і триває досі[1059]. Вони підслуховують, заарештовують, звинувачують в різного роду злочини один одного[1060]. В цей же час громадськість вказує на чергового чиновника не виконав вимоги антикорупційного законодавства (наприклад в червні 2018 року новий глава Донецької області Куць не подав декларацію[1061]), що не викликає ніякої реакції у антикорупційних органів.

Сама по собі анонсована владою боротьба з корупцією не має практичних наслідків не дивлячись на створення безлічі антикорупційних органів і гучні заяви влади. Так, державне казначейство України заявило, що за весь 2018 й рік у всіх разом узятих корупціонерів правоохоронні органи України конфіскували аж 60 тисяч гривень, тобто 2 тисячі євро[1062].

Така критична ситуація змусила кураторів з США виступити на захист своїх підлеглих: Вашингтон продовжить надавати підтримку Національному антикорупційному бюро України та антикорупційної прокуратурі, заявила Посол США в Україні Марі Йованович. Державний департамент США засудив зрив Генпрокуратурою спецоперації Національного антикорупційного бюро. І висловив стурбованість арештом посадових осіб з НАБУ. У Вашингтоні наголошують, що такі дії підривають довіру громадськості та міжнародну підтримку України[1063]. Своїх протеже підтримав і МЗС Великобританії[1064].

Взаємна боротьба антикорупційних органів триває і в 2019 р Так, в березні 2019 р глава Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький на засіданні комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони заявив про зникнення частини матеріалів зі справи про схемами в оборонці і звинуватив в цьому НАБУ[1065].Пізніше САП відкрила кримінальне провадження за фактом приховування директором Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником інформації про причетність детективів НАБУ до корупції в оборонній сфері[1066].

У березні 2019 року в мережі з’явився запис, на якій чутно, як директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник в 2016 році “зливав” “чорну бухгалтерію” Партії регіонів в штаб кандидата в президенти США Хілларі Клінтон. Запис розмови оприлюднив нардеп від БПП Борис Розенблат, проти якого НАБУ веде кримінальну справу[1067]. Пізніше генпрокурор Юрій Луценко заявив, що Державне бюро розслідувань вже розслідує факт можливого втручання директора НАБУ Ситника в вибори президента США в 2016 році[1068].

Іншим свідченням кризи відносини до правлячого режиму є активне поява в українських і в першу чергу закордонних ЗМІ інформації про різного роду корупційних діяннях особисто президента П. Порошенко і його оточення. Так, в статті The New York Times від 19 лютого 2018 р повідомляють, що в Україні масово розкрадаються кошти, призначені на охорону кордонів країни і забезпечення безпеки громадян[1069]. У січні 2018 німецьке видання «Шпігель» опублікувало статтю про багатому відпочинку Порошенко на Мальдівах (як мінімум в 500 тисяч доларів) в бідній і воюючою країні[1070]. Президента Порошенко звинувачують в корупції, відсутності реформ, які не зазначенні в німецькому реєстрі прозорості власників компаній заводу в Німеччині[1071], його дружину в розкраданні допомоги дітям[1072].

Крім того, в січні 2018 були опубліковані спогади колишнього віце-президента США Дж. Байдена де він повідомляє як у відкриту шантажував українського президента примушуючи зняти з посади генерального прокурора Шокіна або не одержати 1 млрд траншу від США[1073].

У квітні 2018 р депутат і колишній соратник Порошенка втік в Іспанію А. Онищенко опублікував книгу і представив чергову запис переговорів з Порошенком з приводу цілого ряду корупційних дій: зокрема закриття кримінального переслідування проти ряду політиків часів Януковича за відмову від бізнесу. Згідно із записом, А. Онищенко зустрічався з М. Злочевським та обговорював пропозицію про укладення контрактів з “Нафтогазом” і іншими держкомпаніями. “Він готовий укладати всі контракти з” Нафтогазом “, з іншими держкомпаніями і готовий віддати 50% компанії і ділити прибуток 50/50”, – передає він суть розмови з Н. Злочевським людині, чий голос схожий на голос Порошенко. Ця людина пообіцяла озвучити своє рішення “за тиждень”[1074]. Справупроти Злочевського закрито[1075].

Третє свідчення – закриття різного роду проектів допомоги і припинення траншів МВФ. Так, в лютому 2018 року Європейський Союз закриває проект модернізації і будівництву прикордонних контрольно-пропускних пунктів з Україною через сумніви в здатності Києва проводити реформи в обмін на мільярди європейської допомоги. Проект з модернізації шести українських КПП на кордонах з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Румунією був заснований в 2014 році. Проекти були спрямовані на скорочення термінів перетину кордонів та вдосконалення митних процедур. До кінця 2017 роки жоден з шести проектів контрольно-пропускних пунктів не був завершений, хоча ЄС надавав фінансування на суму 29,2 млн євро[1076].

На початку 2018 року ряд українських політиків ще не відчувають зміни світового тренду по відношенню до України і мислять категоріями початку 2014 р Так, народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Олег Барна заявляє, що на сьогоднішній день Україна є щитом для Європи, тому Міжнародний валютний фонд повинен не тільки висувати нам вимоги по антикорупційного суду, а й подумати над тим, як списати з України все кредитні борги[1077].

Українська влада не розуміє наскільки безглуздо вона виглядає на міжнародній арені, коли протягом одного дня з’являється дві суперечать новини. Так, 7 березня: «МЗС України закликав Польщу до молитви і спільного примирення»[1078]і «Житомирська обласна рада затвердила порядок використання червоно-чорного прапора ОУН на території регіону»[1079]. Який цікаво відповідь від Польщі після цього очікує почути Україна?

Навіть з тим обмеженою кількістю посольств, які все ще існують в України по світу (84 постійних посольства) станом на січень 2018 р Україна не має послів у 17 з цих державах[1080]. При цьому станом на лютий 2018 року близько 200 українських моряків перебувають під вартою в Греції за підозрою в перевезенні нелегальних мігрантів і незаконному перетині кордону. У той же час родичі затриманих моряків, які чекають на розгляд своїх справ, змушені звернулися з проханням надати перекладача, ні до дипломатам, а представнику Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України[1081].

Активно пропагувала українська влада, включаючи президента Порошенко, той факт, що Україна більше року не закуповувався газ у Газпрому. В результаті виявилося, що закуповувався все одно російський газ, але з націнкою у посередників з ЄС. Пізніше, Нафтогаз судився з Газпромом у Стокгольмському арбітражі з приводу незаконності контракту і завищених цін. У грудні 2017 р арбітраж виніс рішення. Нафтогаз і Порошенко знову оголосили про «победу», але радість виявилася знову перебільшеною. Україна повинна заплатити Росії 2 млрд за вже отриманий газ і викуповувати до 2019 р 4 млрд кубів газу на рік[1082]. Тому не дивно, що Нафтогаз відмовлявся в січні-лютому 2018 р надавати копію рішення Арбітражу і журналістам і Кабміну[1083]. Пізніше, в червні 2018 р топ-менеджмент Нафтогаз виписав собі багатомільярдну премію «за перемогу над Газпромом», цікаво, що для покриття цієї премії використовувалися не платежі від Газпрому, яких так і немає[1084], а виплати мільйонів громадян України, за підняті в 7 разів тарифи на газ. Причому, через тиждень «Газпром» отримав постанову шведського апеляційного суду про призупинення виконання рішення арбітражного суду[1085]. Але премію «переможці» все одно не повернули. Тим більше виникає питання за що отримав премію топ-менеджмент «Нафтогазу», якщо в арбітражі справа вела спеціально найнята на суму в 25 мільйонів євро норвезька юридична компанія «Wikborg, Rein & Co DA Advokatfirma»[1086].

У березні 2019 був нарешті оприлюднено текст підписаного 3 листопада 2018 г. «секретного» договору Президента Порошенко з патріархом Константинополя Варфоломієм. Даний акт порушив цілу групу норм законодавства України. В даному випадку президент Порошенко діючи від імені України явно перевищив свої повноваження, оскільки Константинопольський патріархат не є суб’єктом міжнародного права на підписання договорів з якими повноважний президент. Саме «засекречування» договору на термін більше чотирьох місяців, більш ніж в 6 разів перевищує термін, дозволений законом “Про доступ до публічної інформації” – 20 діб, і то – тільки в разі “надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних “. Крім того, в обмін на Томос про автокефалію зобов’язався передати Ставропігії Вселенського патріархату в Україні “будівлі і приміщення, а також інші об’єкти власності”[1087]. У документі міститься ряд положень, які свідчать про порушення Порошенко положення Конституції України про відокремлення церкви від держави. Так гарант дотримання цієї Конституції погоджується з тим, що метою підписаного ним угоди є “систематичне співробітництво з конституюванню автокефальної помісної православної церкви в Україні в рамках томосу про автокефалію, що надається Екуменічним патріархатом” (Ст. 1). Тобто, відокремлене від церкви держава не тільки зобов’язується займатися конституюванням (творенням, формуванням, організацією) якоїсь церкви, а й готове це робити згідно з документом ( “Томосу”) виписаним іноземної релігійної організацією. Стаття 2 угоди конкретизує роль держави у створенні нової церкви: “системна робота по створенню і конституювання автокефальної помісної православної церкви в Україні” (ст. 2.1). По суті, це визнання в тому, що створена відповідно до даної угоди “церква” де-факто є державною[1088].

Про рівень професіоналізму українських чиновників говорить також той факт, що вони відкрито проголошують те, що в нормальних країнах приховують. Так, ряд народних депутатів відкрито заявляв, що президент Порошенко і українські дипломати обманювали Путіна підписуючи Мінські угоди, які на практиці виконувати не збиралися[1089]. Мати такі наміри в цілому в політиці нормально. Але ненормально їх оголошувати, залишаючись владою. Тим більше, що Порошенко в такому випадку обманював не лише росіян, а й наших західних союзників разом з якими підписував ці угоди в Мінську. Як можна після цього далі розраховувати на їх підтримку? Ще більшу таємницю, яка межує із загрозою енергобезпеки ЄС і сприяє успішній реалізації газопровід Північний потік-2 була заява заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Юрія Гримчака про існування в 2014-2015 роках в Україні на державному рівні питання підриву газопроводу йде з РФ до Європи[1090].

Ще більш гнітюча ситуація складається в січні 2018 року в Держслужбі у справах ветеранів і учасників АТО. У конкурсі на посаду її голови переміг Валентин Манько – колишній боєць “Правого сектора”, який в 2015 р фігурував в кримінальній справі за розбій і був оголошений в міжнародний розшук. Але, пішов на угоду зі слідством. Він був готовий дати свідчення проти Геннадія Корбана, який очолював у той час партію УКРОП, в обмін на звільнення від кримінального переслідування і зняття з розшуку. Угода відбулася і ось прийшла нагорода[1091].

Тема корупції залишається ключовою і для оточення президента Порошенко. Періодично журналістські розслідування виявляють факти топ-корупції. У червні 2018 р розкрилося, що за рік перебування П. Петренко міністром юстиції його племінниця обзавелася квартирами і авто на 7 мільйонів[1092]. У квітні 2018 р заходів Дніпра Борис Філатов зізнався в тому, що лобіює інтереси американських компаній в обхід обов’язкових тендерних процедур[1093]. У червні 2018 р розкрилася інформація, що заступник глави Адміністрації президента Олексій Філатов не декларує цивільну дружину-юристку, яка після призначення чоловіка в АП отримала ряд вигідних контрактів (розслідування програми “Наші гроші з Денисом Бігусом”)[1094]. Згідно з дослідженням Американської торгової палати, понад 90% її членів зіткнулися з корупцією в Україні в 2017 році[1095].

Україна, за даними аудиту вкрай неефективно витрачає гранти міжнародних організацій. Зокрема, левова частка фінансової допомоги, виділеної Україні країнами-донорами та міжнародними організаціями на реформи – йде на утримання офісів організацій- одержувачів. До цільового споживача доходить не більше 20% всіх коштів[1096].

У січні 2018 р автор фрази “українці багато жеруть” міністр соцполітики Рева взяв собі в заступники 30-річну рудоволосу модель Олександру Чуркіну на зарплату ($ 3450) 93000 грн. у місяць[1097].У січні 2018 р глава Госаудіта Лідія Гаврилова приголомшила громадськість заявою, що такі золоті злитки, як у неї, є у кожного громадянина України[1098]. У березні 2018 р глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв заявив, що у важкій економічній ситуації компанії винні політики, а також населення, яке споживає занадто багато газу[1099]. Періодично у депутатів відбуваються бійки і між собою. Так, в квітні 2018 р позафракційний народний депутат Сергій Мельничук після ефіру на телеканалі розбив до крові ніс колишньому колезі по фракції Радикальної партії Олега Ляшка Дмитру Лінько[1100].

Намагаючись «бути ближче до народу» в серпні 2018 року Верховна Рада України здійснила велику закупівлю колючого дроту[1101].

У липні 2018 року почався другий етап медичної реформи вкрай обмежив право громадян на охорону здоров’я, зокрема, вкрай вузьким залишився перелік випадків для виклику швидкої допомоги і лікаря додому. При цьому довгий період в.о. міністра охорони здоров’я В. Супрун очолила в серпні 2018 року рейтинг ненависних українцям політиків[1102]. У вересні 2018 почалася реалізація шкільної реформи, через яку були переповнені класи, були відсутні необхідні підручники, зробили групу подовженого дня платній, ряд дітей втратили право на освіту[1103]. У Подільському Одеської області двомісні парти в школах вирішили розпиляти на дві частини, щоб вони відповідали стандартам “Нової української школи”[1104]. Судова реформа завершилася фактично провалом, коли цілий ряд судів закрився через некомплект суддів, а інші опинилися під контролем президента. У новий Верховний суд призначені потрібні судді, серед яких багато співробітників адвокатської компанії “Василь Кисіль і Партнери”, які працювали разом з головним юристом Адміністрації президента Олексієм Філатовим[1105].

Однак держчиновники пропагувати «мову ненавесті». Так, в квітні 2019 року прем’єр Володимир Гройсман під час засідання уряду заявив, що він би ще дозволив прямі рейси Віктору Медведчуку і Юрію Бойку в Москву “на літаку” кукурузник “Ан-2 максимум, і то в один кінець”[1106].

У квітні 2019 року з порушенням процедури і норм Конституції, Президент Порошенко намагався звільнити не виконав для нього показники по виборчій кампанії[1107]губернатора Одеської області М. Степанова[1108]. Незаконність дій Президента підтвердили і в Кабінеті міністрів[1109].

Всі ці дії влади вилилися в те, що в Україні в рейтингу “Індекс демократії 2018” видання “The Economist”, зайняла 84-е місце залишивши за собою статус “гібридного режиму”[1110].

Тому не дивно, що за даними опитування Gallup за тиждень до виборів 2019 року громадяни України мають найнижчий в світі рівень довіри до влади в своїй державі – лише 9% українців довіряють національному уряду[1111].

Україна в процесах євроінтеграції і міжнародних відносин

Потрібно відзначити, що при нинішній владі України втрачає свою суб’єктність у міжнародних відносинах. Рішення про її долю за її спиною прийматися іншими учасниками міжнародних відносин. Так, протягом року вже ведуться переговори про введення миротворців на територію Донбасу між представниками Росії і США[1112], в яких Україна участі не бере і буде лише виконувати на своїй території волю великих держав. Сама Україна як держава абсолютно не цікавить ні США, ні Росію. Досить зазначити, що у Росії немає в Україні посла з 2014 р На Мюнхенській конференції в лютому 2018 р виступ Порошенко проходило в порожньому залі[1113]. Зустріч «нормандської четвірки» щодо припинення війни на Сході України кілька разів зривалася, через неявку французького і німецького міністрів закордонних справ, зайнятих іншими – більш важливими справами[1114].

За повідомленнями іноземних громадян в консульствах України за кордоном здійснюють практику вимагання «пожертвувань на АТО» в розмірі 100 дол з отримання української візи[1115].

Втручання у внутрішні справи України з боку іноземних держав триває. Присутній неприкритий тиск з боку міжнародних організацій з вимогою створити Антикорупційний суд. Цей суд за задумом його ініціаторів повинен бути незалежний від української влади, але управляємо з-за кордону і повинен завершити закриту антикорупційну систему, за допомогою якої закордонні держави зможуть карати неугодних українських політиків і бізнесменів звинувачуючи їх в корупції. Так, єврокомісар Йоханнес Хан заявив: «У плані боротьби з корупцією, на мій погляд, фактичні результати досить скромні. Я вважаю, за цим повинна пильно стежити влада: уряд і інші її органи. Справа не тільки в створенні інститутів або наявності необхідного законодавства, а й в тому, як воно реалізується».За його словами, саме в практичному втіленні ЄС бачить серйозну недоробку, на яку Київ повинен звернути увагу. «Якраз в цьому у міжнародної спільноти все більше вичерпується терпіння», – підкреслив Хан[1116]. Більш того, за проблеми з е-деклараціями в Україні, за його словами, несе відповідальність президент Петро Порошенко[1117].

У липні 2018 року в консультативній місії ЄС звернули увагу на ряд серйозних зауважень по деяким кандидатам на керівні посади в ГБР[1118].

22 березня 2019 посольство США в Україні висловило стурбованість змінами статуту “Нафтогазу”, згідно із якими рішення про обрання та звільнення членів правління НАК проводиться збиранням акціонерів без втручання наглядової ради[1119].

В середині березня 2019 року в Верховну Раду було направлено звернення від МВФ, посла США і глави представництва ЄС в Україні, в якому нардепів просять відкласти прийняття закону про незаконне збагачення[1120].

Генеральний прокурор Ю. Луценко в березні 2019 р заявив про передачу йому посольством США «списку недоторканних осіб» за якими українським прокурорським органам не можна вести слідство і заарештовувати[1121].

Ситуація нагадує кінець 19 ст., Коли в напівколоніальному Китаї посли «великих держав» диктували свою волю китайського імператора.

Atlantic Council[1122]в лютому 2018 року в відкриту випустив доповідь[1123], в якому загрожує режиму Порошенко поваленням «в слідстві третього Майдану, який отримає підтримку міжнародної громадськості». Якщо влада не виконає чотири “незавершені завдання”. По-перше – відкликати і переглянути свій законопроект про Антикорупційне суді, дозволивши цього органу діяти незалежно, “як цього вимагають українці і західні донори”. По-друге, припинити атаки на Національного антикорупційного бюро України. По-третє – зняти недоторканність з депутатів парламенту. По-четверте, заборонити політичну пропаганду на ТБ напередодні виборів 2019 року, “щоб нівелювати вплив олігархів”. «Якщо необхідні перетворення не будуть проведені, можливий спалах вуличних протестів напередодні виборів. Вони отримають широку підтримку з боку міжнародної громадськості. І, володіючи військовою силою протистояти Росії, українці, нарешті, отримають шанс скинути одіозні еліти »[1124].

Україна в результаті політики нинішнього керівництва країни виявилася з усіх боків оточеній «ворогами» – істинними або уявними. З одного боку, «країна-агресор» отримала цей статус вже в третій раз за останні чотири роки від Верховної Ради України – Росія з якої йде неоголошена війна – «АТО», але яка одночасно і найбільший торговий партнер України. З півночі – Білорусь, яку в листопаді 2017 року заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко висловившись щодо голосування білоруської делегації в Третьому комітеті Генеральної Асамблеї ООН щодо резолюції по ситуації з правами людини в анексована Криму звинуватила у “другому ножі в спину”[1125], а спікер Парубій сказав, що громадяни України не прибувають в безпеці в Білорусі[1126]. Викликавши різку відповідь тамтешнього МЗС[1127]. З Польщею ситуація напружена героїзацією Бандери, Шухевича і ОУН-УПА, яких поляки звинувачують в геноциді польського населення[1128]. З Угорщиною та Румунією відносини зіпсовані Законом «Про освіту», заборонили викладання повного циклу середньої школи на мовах меншин[1129].Втім, вони вже, схоже, мало хвилюють українську владу. Оскільки її і так вже пресують по повній через Антикорупційного суду, то загрози Будапешта і Бухареста заблокувати те, що вже заблоковано, значення не мають.

У грудні 2018 р до «антибандерівська коаліції» сусідніх з Україною країн приєдналася і Чехія. «Члени УПА здійснювали жорстокі вбивства волинських чехів». Про це заявив міністр закордонних справ Чехії, який має намір під час свого візиту в Україну підняти питання про закон, який прирівнює всіх членів ОУН – УПА до ветеранів війни. Чехія незадоволена героїзацією Бандери і інших лідерів українських націоналістів. «Україні доведеться змиритися з больовими точками в своїй історії», – вважає глава чеського МЗС Томаш Петршічек[1130].

У грудні 2018 р Центр Симона Візенталя заявив, що «Вшанування Бандери, чиї люди зробили незліченні страшні злочини є образою жертв і немислимим збоченням історії самого жахливого геноциду в світі. На жаль, в останні роки, Україна стала одним з головних розповсюджувачів спотвореної історії Голокосту, метою якої є приховування або мінімізація злочинів скоєних українськими націоналістами ». За словами директора по урядовим справах Центру М. Вейцмана, «Україна вибирає реабілітацію антисемітизму і історичну цензуру». Він зазначив, що поряд зі святкуванням Бандери, Львівська область оголосила 2019 – роком Бандери, а книга, в якій йдеться про антисемітські дії Симона Петлюри, який очолював антисемітські погроми проти євреїв, була заборонена. «Приєднуючись до інших країн переписує історію, Україна показує як мало вона витягла з трагедій минулого. Ці дії – ганебне твердження темного минулого і абсолютне заперечення демократичних цінностей», – каже Вейцман[1131].

У загальну політику української влади з вихваляння посібників нацистів входить і неголосування в Генеральній Асамблеї ООН в листопаді 2018 р за резолюцію спрямовану проти героїзації нацизму. Україна стала однією з двох країн тих, хто голосував проти[1132].

Продовжує загострювати відносини з сусідами Закон «Про освіту», нормами якого фактично заборонено освіту мовами меншин. Президент Угорщини В. Орбан заявив, по-перше, Будапешт стурбований не тільки вже прийнятим законом про освіту (в якому заборонено навчання мовами нацменшин), але і проектами законів про мови і про громадянство, які завдадуть нові удари по правам нацменшин, по- друге, Будапешту все одно, що скаже про закон про освіту Венеціанська комісія, – Угорщина блокуватиме всі евроініціатіви України до тих пір, поки дискримінаційна норма щодо нацменшин буде снята[1133].  У листопаді 2017 року, у відповідь на відсутність змін дискримінаційної норми Угорщина почала блокування ініціатив України в НАТО і ЄС. Зокрема, Угорщина наклала вето на скликання грудневого засідання комісії Україна-НАТО[1134], квітневе засідання тієї ж комісії і блокувала його весь звітний період[1135]. У жовтні 2018 р Полторака в черговий раз не запросили на зустріч міністрів НАТО[1136]. А в травні 2018 р Генсек Північноатлантичного альянсу Йенс Столтенберг взагалі отримав офіційне звернення Угорщини про перегляд політики Альянсу щодо України[1137]. У ньому угорський уряд доводить, що «реформування України провалилося». «Українська держава ослабла до такої міри, що тепер вона не здатна виконувати свої базові зобов’язання, в тому числі забезпечувати верховенство права і здійснювати ефективне економічне, соціальне і політичне керівництво». «Не дивлячись на безпрецедентний рівень політичної підтримки та фінансової допомоги …» Україна «становить небезпеку для сусідів».

У березні 2018 р Порошенко відправив російських дипломатів в знак солідарності з Великобританією. Кількість висланих – на третьому місці в світі. Після звинувачувала Великобританії і її безпосереднього союзника – США. Виникає питання – чому Порошенко відправив дипломатів країни-агресора тільки ця година, на 4 році проголошеної ним війни з Росією, але ніяк не в попередні роки? В знак солідарності з далекої Великобританією, але ніяк не з своїми громадянами, воюючими під його початком вже четвертий рік. Як цей захід відбитися на громадянах України прибувають в російських в’язницях і через такого запобіжного лишающихся ефективного консульського сприяння з боку рідної держави після симетричну реакцію Росії. Або мільйонах українських гастарбайтерів в Росії чиї інтереси не зможу захищати українські консульські співробітники яких будуть висилати у відповідь росіяни?[1138]

Намагаючись по-своєму боротися з окупацією Криму, українські дипломатичні установи по всьому світу вплутуються в скандали з видавництвами і газетами, що не відображають на своїх ілюстраціях Крим, як частину України. У ряді випадків, особливо в маленьких країнах, це і приносить їм успіх, але іноді обертається скандалом, коли засоби масової інформації відмовляється змінювати інформацію, і дипломати таким чином ще нижче кидають престиж країни – вимагаючи змін і отримуючи відмову, який фактично легітимізує існуючу ситуацію. Так, було, наприклад, у випадку з американською газетою “Нью-Йорк таймс”, яка відмовила українському МЗС, повідомивши, що нічого міняти не буде[1139]. Логіка американського відмови цілком зрозуміла. Незрозуміла логіка вимоги МЗС, який, схоже, плутає засобам масової інформації з офіційними картографічними виданнями. Завдання ЗМІ – показувати реальність такою, яка вона є. До цього можна додати, що точно так само всі газети показували в 1942-му лінію радянсько-німецького фронту в районі Сталінграда, а не на державному кордоні СРСР 1939 року. Але в українському МЗС, схоже, карт часів Другої світової ніхто не бачив[1140]. Глава дипломатів міністр Клімкін вирішив піти ще далі і в січні 2018 року повідомив, що веде переговори з футбольними асоціаціями та вболівальниками про бойкот чемпіонату світу з футболу-2018[1141]. Успіх кампанії Клімкіна гарантований – список країн, які не поїдуть на ЧС-2018, становить півтори сотні назв. У жовтні 2018 року влада, в тому числі і українські діппредствітельства за кордоном почали «важливу» компанію з перейменування «Kyiv not Kiev»[1142].

Часто українські провладні чиновники поводяться за кордоном дуже сумнівно, фактично ганьблячи країну заради свого піару. Хрестоматійними стали приклади президента Порошенко, який в липні 2017 року після зустрічі з президентом Трампом провів прес-конференцію на приставному столику за парканом Білого дому[1143], а в січні 2019 р відверто нудьгував і щось вирішував в телефоні під час «доленосного» отримання Томас в Стамбулі[1144]. При цьому він був весь час поруч з «авторитетним» бізнесменом по кличці «Нарик»[1145]. У жовтні 2018 р депутат від БПП А. Гончаренко виступив на засіданні ПАРЄ з приводу антиросійських санкцій в гумових рукавичках. Після виступу українського нардепа ведуча засідання заявила, що вони знаходяться »не на театральній сцені, тому не варто одягатися, як на театральній сцені”[1146]. У жовтні 2018 р цілий ряд українських чиновників намагався використовувати в пропагандистських цілях теракт в школі в Керчі, де було вбито кілька десятків дітей[1147].

Продовжує зберігати актуальність і тема втручання української влади у вибори в США в 2016 р на стороні того, хто програв кандидата. Даний факт звичайно ж прямо порушує Статут ООН який забороняє втручатися у внутрішні справи іноземних держав (ст. 2). Наслідком цього є ігнорування чинної адміністрацією США українських чиновників, які раніше могли вільно здійснювати державні та ділові візити в США. Зараз же така можливість зберігається лише через покупку послуг лобістів.

У березні 2019 році Комітет міністрів Ради Європи закликали Україну вирішити проблему компенсацій українцям у справі “Бурмич і інші”, яке об’єднує понад 12 тисяч скаржників, що зіткнулися з невиконанням рішень в Україні[1150]. У рішенні підкреслюється, що проблема компенсацій за невиконання рішень національних судів є серйозною небезпекою для верховенства права і повинна бути повністю вирішена. У комітеті підкреслили, що проблема вимагає уваги на вищому політичному рівні. Комітет також закликав українську владу невідкладно завершити свою роботу з підрахунку загальної суми заборгованості, яка витікає з невиконаних рішень. Якщо найближчим часом Україна не погасить борги, то незабаром може зіткнутися зі штрафами[1151].


Висновки

Підводячи підсумки, ми можемо констатувати, що ситуація в країні в 2018 і початку 2019 років характеризується загальним погіршенням стану в сфері захисту прав людини.

У сфері свободи слова і прав журналістів влада вживає жорстких заходів по відношенню до незалежних ЗМІ. Зокрема, вперше в українській історії проти двох українських національних телеканалів рекомендовано ВРУ застосувати механізм санкцій.

Головні редактори провідних ЗМІ отримують політичний притулок від переслідувань на території ЄС. Стало особливо очевидно, що влада займається створенням контрольованої інформаційної сфери для її маніпулятивного використання в своїх інтересах. Зокрема, в електоральних інтересах.

Силовики громлять редакції медіа-холдингів. Неугодні владі телеканали блокуються «активістами». Влада маніпулює переходом на цифрове мовлення, обмежуючи при цьому доступ до нових ліцензій для непровладних телеканалів. Влада закриває телепередачі за те, що на них виступають опозиційні політики («Доброго ранку, Країно!», яке проводиться телекомпанією «Ера-Медіа»). Журналістів, в тому числі іноземних, б’ють бойовики праворадикальних угруповань, зрощених з владою, яка, відповідно на ці факти не реагує.

У країні фактично встановлена цензура, яка втручається в редакційну політику ЗМІ. Журналісти змушені писати звернення з проханням про захист до демократичних державам. І чим ближче до президентських виборів, тим завзятіше ця боротьба стає. Вони готові чіплятися за владу будь-якими методами, тому що знають: її втрата означає кримінальну відповідальність за всі злочини, вчинені за останні п’ять років. На таку ситуацію звертають увагу і міжнародні організації.

Получение информации в стране затруднено, персональная информация граждан выкладывается в открытом доступе, государственные базы данных не защищены. Государственные органы незаконно собирают информацию о политиках, отслеживают перемещения обычных граждан, создают комплексные реестры информации про граждан, с сомнительным уровнем защиты. Власть запрещает доступ на украинский книжный рынок российских книг, продолжают расширять списки запрещенных актеров, фильмов, книг. Продолжается блокировка иностранных телеканалов, социальных сетей, сайтов и электронных почт.

Имеет место дискриминация по языковому и этническому признаку. В 2018 г. в Украине, наряду с поддерживаемой государством политики русофобии, стал ярко проявляться антисемитизм, в том числе и на государственном уровне.

Військовослужбовці проводять в соцмережах флешмоби на захист нацистської символіки. Відновилися погроми ромів. Триває боротьба з утворенням на мовах меншин, хоча Венеціанська комісія чітко висловила думку, що дана норма підлягає зміні. Скасовано з формальних причин Закон «Про мови національних меншин» і готуєтьсядо прийняття Закон «Про функціонування української мови, як державної», багато норм якого дискримінаційні та порушують зобов’язання України по європейській Хартії мовних меншин і Конституції України.

Судова гілка влади дезорганізована і піддається тиску з трьох сторін: влада вимагає прийняттянеобхідних їйрішень, в тому числі залишаючи суди беззахисними і перманентно їх реформуючи, «активісти» – виконання своїх вимог влаштовуючи погроми судів і звільнення товаришів, і захід – вимагаєстворення Антикорупційного суду .

Ситуація з безпекою в країні плачевна. Прийнято закон про деокупацію Донбасу, Росія визначена агресором, АТО закінчена, але будь-якого шляху по виходу з тупикової ситуації не показано. На високому рівні залишається побутова злочинність серед учасників АТО, особливо із застосуванням вогнепальної зброї і вибухових речовин. Держава не займається психологічною адаптацією таких людей до мирного життя. У 2018 р відзначається збільшення кількості розбоїв, а також нападів з метою пограбування. У них беруть участь також діти чиновників. Почастішали викрадення людей з метою викупу. «Справи Майдану»не розслідувані, і є така ймовірність, що вся процедура розслідування піде іншим шляхом.

Право на свободу віросповідання в 2018 році брутально порушувалося владою. Держава відкрито втручається в релігійну сферу грубо порушуючи конституцію, примушує до створення «Православної церкви України».

На УПЦ проводиться скоординована атака з боку державних органів і «патріотів-активістів», що координуються Службою безпеки України. Її священиків примушують приєднатися до провладногопроекту ПЦУ. Священиків УПЦ допитують в СБУ, храми і будинки священиків обшукують силовики. ВРУ прийнято зміни до законодавства, яке, за задумом його авторів має примусити УПЦ змінити назву і провести перереєстрацію, хоча юридично цей закон до УПЦ відношення не має. Створення ПЦУ відбувається при безпосередній участі президента України та інших вищих посадових осіб. Президент розглядає ПЦУ як частину своєї передвиборної компанії, що порушує конституційний принцип відокремлення держави від церкви. Почастішали спроби підпалу культових споруд. Парафіяни змушені вставати на шляху у молодиків і захищати святині. Є ймовірність спроби влади організувати в країні релігійну війну. У той же час різного роду деструктивні культи і харизматичні церкви, які відверто гіпнотизують і грабують громадян спокійно продовжують своє існування.

Триває практика обмеження конституційної норми про свободу зібрань і свободу вираження своїх поглядів і переконань. Ультраправі радикали по нацьковуваннювлади нападають на збори опозиційно налаштованих громадян і офіси політичних партій. Продовжує поповнюватися «ворогами України» база сайту «Миротворець». На народних депутатів заводять кримінальні справи за їх висловлювання.

Проявилася тенденція до їх офіційного оформлення у різного роду силових структур парамілітарних банд активістів ( «С14», «Національні дружини», «Нацкорпус») в якості ручних «ескадронів смерті». Свастика – звичний атрибут політичних заходів, нікого вже давно не шокує. Чиновники і дипломати відкрито прославляють нацизм і колаборантів. Представники влади активно використовують угруповання «активістів» в бізнес-інтересах проти конкурентів або в боротьбі з політичними противниками. Особливо старається підлегле СБУ «С14». «Активісти» намагаються отримати офіційне право на насильство і перейняти естафету контролю над мегаполісами у ослабленою реформами поліції. «Активісти» продовжують нав’язувати силою свої погляди населенню країни, атакують церкви і суди. Крім того, активісти примудряються зіпсувати і міжнародні відносини України. Наслідки блокади Донбасу негативно позначаються на економіці країни.

Ситуація в сфері соціального захисту та охорони здоров’я в глибокій кризі. Населення країни скорочується за рахунок високої смертності і масової еміграції. За визнанням влади за кордоном працює до 10 млн. Українців. Ускладнилася ситуація з нелегальними українськими мігрантами в країнах ЄС.

Вводяться все нові, більш високі тарифи на комунальні послуги, кількість громадян які потребують субсидії все збільшується, але грошей в бюджеті на це все менше. Тому держава приймає різні заходи з метою скоротити кількість одержувачів субсидій, ведучи в усі більше зубожіння населення, при цьому криза неплатежів також наростає щомісяця. Починаються відключення міст взимку за борги від газопостачання. Прийнято закон про ЖКГ, який вводить пеню за межі не платежі і абонентську плату за цілий ряд послуг ЖКГ. В країні відбувається епідемія кору, але вакцин не вистачає. Система охорони здоров’я після її реформування в.о. міністра У. Супрун наближається до колапсу.

Тортури і вбивства продовжують бути актуальною проблемою для України. Підтверджуються факти існування таємних в’язниць СБУ. Потрапляючив поліцію люди знову піддаються тортурам і насильству. Урядовців, включно з представниками спецслужб в деяких випадках, підозрюють в підбурюванні до насильства. Раніше вчинені гучні злочини, в т.ч. вбивства журналістів і політиків не розслідуються.

Державне будівництво і реформи в країні можна вважати вже прибувають в глухому куті. За останні півроку особливо гостро постала проблема з репрезентативністю української влади. Так, поточний склад парламенту представляє інтереси і цінності не те, щоб половини, а близько 1/5 частини населення. Згідно з даними соціологічних дослідницьких центрів, головні парламентські сили в Україні представляють інтереси не більше, ніж 21% населення країни. При цьому, правляча коаліція представляє ще менший відсоток населення країни (~ 6-7%). Аналітики чітко констатують, що нинішнєпарламентськекерівництво в принципі не відображає інтереси, цінності і бажання більшості українців – яскравим прикладом є нав’язуванийнинішньою владою «еврооптімістичний» порядок денний.

Проблемою нинішнього політичного режиму України в цілому і конкретно президента Порошенко стає втома від нього і загальне розчарування в його політиці західних союзників. Слово «реформи» в устах чиновників вже стійко асоціюється у громадян з подорожчанням чергових послуг і товарів або дезорганізацією черговоїсфери життя.

У 2018 року в країні фактично розпочався період підготовки до виборів. Великі українські політики працюють над створенням власних електоральних проектів. Часто, особливо якщо говорити про владу, такі проекти обмежують права людини. При цьому, жоден з великих українських політиків не говорить про необхідність захисту прав людини в країні і відновлення вже порушених зобов’язань держави перед особистістю. Яскравим прикладом в даному випадку є «Новий курс України» від Юлії Тимошенко. Найрейтинговіший кандидат в президенти в своєму баченні розвитку країни не згадує про важливість і необхідність захисту прав людини, первинності свободи слова та пріоритетності особистості в державі.

Два роки на чолі міністерства охорони здоров’я знаходиться особа з приставкою в.о., і спроби народних депутатів змусити уряд висунути кандидатуру постійного міністра невдалі. Силові відомства фактично ведуть між собою війну, до якої залучено і зовнішніхспонсорів.

Бюджети на 2018 і 2019 роки. передбачають різке збільшення фінансування всіх силових структур і органів влади, «ідеологічних» органів, але не пенсій, соц..виплаті медицини.

Відносини з сусідами стараннями влади України зіпсовані. Угорщина блокує будь-яке зближення з ЄС і НАТО, Польща вимагає припинити героїзацію Бандери і УПА.

Про якусь міжнароднусуб’єктністьУкраїни говорити неможливо. Іноземні держави займаються тиском по великих і малих питанняхвнутрішньої політики України.


[1]http://www.eramedia.com.ua/article/273632-zupiniti_znischennya_svobodi_slova_v_ukran/

[2]https://ukranews.com/news/550585-delenye-na-pravylnye-y-nepravylnye-smy-ehto-put-k-dyktature-nszhu

[3]http://nsju.org/article/6937

[4]https://strana.ua/news/149448-serhej-tomilenko-otvetil-natale-lihachevoj-na-pretenzii-po-konferentsii-obse.html

[5]https://www.facebook.com/dobrogo.ranku.krayino/videos/282096889207518/

[6]https://focus.ua/country/396742/

[7]http://detector.media/community/article/138474/2018-06-13-zurab-alasaniya-ya-ne-khochu-rozbiratisya-v-sortakh-laina/

[8]https://strana.ua/articles/istorii/105754-skandal-s-obshchestvennym-veshchaniem-chlenam-pravlenija-naznachili-premii-173-tysjachi-hriven.html

[9]https://ukranews.com/news/544644-guzhva-vyekhal-v-venu-y-poprosyl-tam-polytubezhyshhe

[10]https://strana.ua/news/164068-ihor-huzhva-poluchil-politicheskoe-ubezhishche-v-avstrii-reaktsija-seti.html

[11]https://www.facebook.com/dubinskyi?hc_ref=ARSTNdNm1hIEydjmGXpozATXKNZcO9pRInj3I-Acpt0pEZl-EXa3dWGlqoWsVQm4iLU&fref=nf

[12]https://antikor.com.ua/articles/254725-protiv_internet-izdanija_strana_otkryli_eshche_odno_ugolovnoe_delo

[13]https://thebabel.net/articles/20123-komitet-rady-po-nacbezopasnosti-podderzhal-sankcii-protiv-kanalov-newsone-i-112-ih-mogut-lishit-licenziy

[14]http://tyzhden.ua/News/221076

[15]https://thebabel.net/articles/20123-komitet-rady-po-nacbezopasnosti-podderzhal-sankcii-protiv-kanalov-newsone-i-112-ih-mogut-lishit-licenziy

[16]https://glavred.info/ukraine/10016210-kriticheskaya-smert-svobody-slova-socseti-o-golosovanii-rady-po-newsone-i-112.html

[17]https://telekritika.ua/news/nacsovet-otkazal-kanalu-muraeva-v-pereoformlenii-koncepcii/

[18]https://ru.slovoidilo.ua/2018/10/05/novost/politika/obse-otreagirovali-namereniya-vvesti-sankcii-telekanalov

[19]https://vesti-ukr.com/strana/331905-natssovet-provel-nezakonnyj-konkurs-na-chastotu-104-6-mhts-mkhvu-

[20]http://ua24ua.net/verhovnaya-rada-vpervie-ne-stala-vvodit-moratoriy-na-proverki-smi-na-vremya-viborov-prezidenta/

[21]https://vesti-ukr.com/strana/300485-kak-poroshenko-reshaet-voprosy-s-nadoedlivymi-zhurnalistami-video

[22]https://strana.ua/news/122741-redaktsiju-kholdinha-vesti-zablokirovali-siloviki.html

[23]https://strana.ua/news/122925-v-zablokirovannoj-redaktsii-vestej-nachalsja-pozhar.html

[24]https://strana.ua/news/122894-11-nbu-potreboval-pokazat-dvizhenija-po-schetam-zhurnalistov-11.html

[25]https://www.ukrinform.ru/rubric-society/2419723-sbu-podtverdila-obysk-u-zurnalista-lukasina-i-drugih-medijsikov.html

[26]https://strana.ua/news/129017-zhurnalistka-stala-poluchat-uhrozy-posle-informatsii-o-kedre-v-dele-rubana.html

[27]https://strana.ua/articles/rassledovania/161710-operatsija-pushkin-kak-sotrudnik-sbu-uhrozami-i-shantazhom-verboval-paparatstsi-strany-kotoryj-sfotohrafiroval-ispanskuju-villu-poroshenko-.html

[28]https://strana.ua/news/190120-na-volyni-telekanal-avers-zajavil-pro-davlenie-so-storony-sbu.html

[29]https://strana.ua/news/181470-paparatstsi-strany-kotoroho-verbovali-sbushniki-otvezli-v-narkodispanser-i-vruchili-povestku-na-dopros.html

[30]https://www.ukranews.com/news/586507-sbu-natravyla-nacradu-na-newsone-za-yspolzovanye-v-ehfyre-slov-partyya-voyny-y-6-drugykh

[31]https://fakty.ua/275394-specsluzhby-turcii-pohitili-lyudej-v-ukraine-chto-izvestno-o-sekretnoj-specoperacii-foto

[32]https://strana.ua/articles/151904-podrobnosti-zaderzhanija-turkov-oppozitsionerov-v-ukraine.html

[33]https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2018/07/23/7084689/

[34]https://zik.ua/news/2018/09/05/prokuratura_otrymala_dozvil_na_dostup_do_danyh_telefonu_shche_odniiei_1400785

[35]https://ukranews.com/news/582332-evropeyskaya-federacyya-zhurnalystov-pryzyvaet-prekratyt-vmeshatelstvo-v-telefonnye-razgovory

[36]https://telegraf.com.ua/ukraina/obshhestvo/4364403-goskino-otreagirovalo-na-situatsiyu-s-filmom-o-stuse.html

[37]https://uspishna-varta.com/ru/novyny/zhurnalist-pavel-volkov-mozhet-byt-opravdan-27-marta; https://telegraf.com.ua/ukraina/mestnyiy/4935429-zaporozhskiy-sud-opravdal-zhurnalista-kotoryiy-rabotal-na-dnr.html

[38]http://www.dw.com/uk/справа-про-вбивство-журналіста-веремія-покарання-без-покарання/a-41912228?maca=ukr-rss-ukrnet-ukr-all-3816-xml

[39]https://www.rbc.ua/rus/news/obse-raskritikovali-uslovnyy-prigovor-delu-1514101206.html

[40]http://kriminal.tv/news/stalo_vidomo_hto_z_visoposadovtsiv_krishuje_krisina_video.html

[41]https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineFev-May2018_RU.pdf

[42]https://strana.ua/articles/analysis/131050-detektor-media-i-imi-iskazhajut-situatsiju-so-svobodoj-slova-v-ukraine.html

[43]https://strana.ua/articles/analysis/131050-detektor-media-i-imi-iskazhajut-situatsiju-so-svobodoj-slova-v-ukraine.html

[44]https://strana.ua/articles/analysis/131050-detektor-media-i-imi-iskazhajut-situatsiju-so-svobodoj-slova-v-ukraine.html

[45]http://argumentua.com/novosti/natsrada-khoche-zaboroniti-pol-tikam-buti-televeduchimi

[46]https://www.facebook.com/kompromat.leaks/?hc_ref=ARRbnH3Dqne57wqTKjOxoKg-Hpaf7zWnvpwkaDwWUo1AxmJpVtB3cMXJX1-OUBfKdsM&fref=nf

[47]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/09/27/7193417/

[48]https://strana.ua/news/117406-pisma-poroshenko-k-fsb-bpp-prizval-prinjat-zakon-protiv-fejkov.html

[49]https://strana.ua/news/117318-hruzinskij-telekanal-rustavi-2-uverjaet-chto-pisma-poroshenko-k-fsb-podlinnye.html

[50]https://strana.ua/articles/analysis/117592-itohi-dnja-ultimatum-mvf-rekordnyj-kurs-evro-i-rublja-pisma-poroshenko-k-fsb.html

[51]https://strana.ua/news/148054-telekanal-112-ukraina-ischez-iz-efira.html

[52]https://www.unian.net/society/10273440-veshchanie-kanala-ua-pershiy-otklyuchili-iz-za-dolgov.html

[53]https://newsone.ua/news/politics/brutalnoe-nastuplenie-na-svobodu-slova.html

[54]https://strana.ua/news/121280-posle-otezda-hlavreda-strany-ihorja-huzhvy-v-avstriju-radikal-mosijchuk-prizval-k-ubijstvam.html

[55]https://strana.ua/news/119745-natalja-vlashchenko-nazvala-familiju-uhrozhavsheho-ej-deputata-anton-hereshchenko-.html

[56]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/04/13/7177572/

[57]https://strana.ua/articles/interview/120609-zhurnalist-aleksandr-dubinskij-rasskazal-o-tom-zachem-na-samom-dele-zamhlavy-snbo-hladkovskij-obvinil-eho-v-hosizmene.html

[58]https://ukranews.com/news/537923-newsone-uvolyl-vedushhuyu-za-krytyku-poroshenko

[59]https://newsone.ua/news/politics/nardep-barna-obmateril-zhurnalista-kotoryj-sprosil-eho-o-knopkodavstve-video.html

[60]https://strana.ua/articles/analysis/103505-temniki-bankovoj-o-mikhomajdane-kak-kolomojskij-ljashko-sklonjal-no-ne-sklonil-.html

[61]https://www.capital.ua/ru/news/106057-sbu-prishla-s-obyskom-k-solistu-lvovskoy-opery#ixzz54NUbBqky

[62]https://apostrophe.ua/news/society/media/2018-03-17/iz-ukrainy-deportirovali-rossijskuyu-propagandistku/124482

[63]https://112.ua/obshchestvo/v-ukrainu-ne-pustili-prokremlevskih-zhurnalistov-iz-italii-chehii-i-rossii-443980.html

[64]https://realist.online/news/zhurnalistka-ria-novosti-zayavila-chto-sbu-pytalas-ee-zaverbovat

[65]https://nv.ua/ukraine/v-ukrainu-ne-pustili-chetyrekh-zhurnalistok-iz-rossii-2511947.html

[66]https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/2/view/5558#.c5CQg2zW.dpbs

[67]http://nk.org.ua/ukraina/uchreditelya-ukrainskogo-novostnogo-portala-deportiruyut-v-belarus-175553

[68]https://gordonua.com/news/politics/v-obse-osudili-zapret-vezda-v-ukrainu-rossiyskomu-zhurnalistu-primakovu-i-britanskomu-korrespondentu-russia-today-slier-252947.html

[69]https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2460883-kerivnika-ria-novostiukraina-visinskogo-suditimut-ak-gromadanina-ukraini.html

[70]https://112.ua/mnenie/v-chem-konkretno-gpu-i-sbu-obvinyayut-direktora-ria-novosti-ukrainy-445784.html

[71]https://www.pravda.com.ua/news/2018/06/7/7182695/

[72]https://vesti-ukr.com/mir/289072-v-mvd-ukrainy-predlozhili-obmenjat-hlavu-ria-novosti-ukraina-na-arestovannoho-v-rf-sushchenko

[73]https://strana.ua/articles/analysis/141216-chto-oznachajut-obyski-sbu-v-redaktsii-ria-novosti-ukraina.html

[74]https://socportal.info/2018/05/25/v_obse_prokommentirovali_sanktsii_ukrainy_protiv_ria_novosti.html

[75]https://strana.ua/news/189191-vladimir-skachko-obyski-doma-u-izvestnoho-zhurnalista-5-marta.html; https://strana.ua/news/189332-obyski-u-zhurnalista-skachko-zavershilis.html

[76]https://gordonua.com/news/politics/prokuratura-soobshchila-avtoru-resursa-antifashist-skachko-o-podozrenii-v-posyagatelstve-na-territorialnuyu-celostnost-ukrainy-788725.html; https://strana.ua/news/189367-vladimiru-skachko-vruchili-podozrenie-i-povestku-na-dopros.html

[77]https://strana.ua/news/189543-v-obse-pristalno-sledjat-za-delom-zhurnalista-skachko.html

[78]https://strana.ua/news/129060-sbu-vorvalos-domoj-k-zhurnalistu-juriju-lukashinu.html

[79]https://strana.ua/news/141694-upravlenie-oon-po-pravam-cheloveka-obespokoeno-atakami-na-zhurnalistov-v-ukraine.html

[80]https://lb.ua/news/2018/11/29/413736_polittehnolog_lyumpen_petrov.html

[81]https://www.unian.net/society/10359030-ukrainskogo-blogera-baraboshko-arestovali-na-dva-mesyaca.html

[82]https://ru.tsn.ua/svit/sovbez-oon-klimkin-zayavil-chto-moskva-vsegda-schitala-babchenko-vragom-1163148.html

[83]http://gordonua.com/news/politics/glava-mid-velikobritanii-potryasen-ubiystvom-arkadiya-babchenko-rossiyskogo-zhurnalista-otkryto-vyrazhavshego-svoe-mnenie-248682.html

[84]https://twitter.com/cdeloire/status/1001852836999778304

[85]https://www.bfm.ru/news/386222

[86]https://www.unian.net/politics/10136036-v-obse-raskritikovali-sbu-za-lozhnye-svedeniya-iz-za-pokusheniya-na-babchenko.html

[87]https://strana.ua/news/143935-babchenko-zhiv-komitet-zashchity-zhurnalistov-trebuet-u-kieva-objasnit-instsenirovku.html

[88]http://gordonua.com/news/worldnews/inscenirovka-ubiystva-babchenko-mogla-podorvat-veru-v-svobodnye-smi-stoltenberg-250006.html

[89]https://112.ua/obshchestvo/zapisany-v-spisok-zradofilov-karandashikom-v-gpu-razocharovany-reakciey-ukrainskogo-politikuma-na-ubiystvo-babchenko-447707.html

[90]https://korrespondent.net/ukraine/3976237-v-sbu-vnov-oproverhly-sobstvennoe-zaiavlenye

[91]https://lb.ua/news/2018/06/06/399550_boyus.html

[92]https://www.pravda.com.ua/news/2018/06/8/7182787/

[93]https://www.rbc.ua/rus/news/natssovet-proveryaet-efir-telekanala-inter-1525958216.html

[94]https://interfax.com.ua/news/telecom/510779.html

[95]http://www.dw.com/uk/%D1%83-%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96-%D1%85%D0%BE%D1%87%D1%83%D1%82%D1%8C-%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D1%8E-%D0%B2-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96-%D1%87%D1%81-2018-%D0%B7-%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%83/a-44099243

[96]https://prosport.tsn.ua/sport/verhovna-rada-ne-zumila-zaboroniti-pokaz-chs-2018-v-ukrayini-1168086.html

[97]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/06/7/7182647/

[98]https://strana.ua/news/148073-112-kanal-ne-rabotaet-v-chem-prichina-i-kto-vinovat-v-otkljuchenii-tv.html

[99]https://strana.ua/news/147876-blokirovka-sajtov-bez-suda-zachem-vlast-reanimirovala-zakon-6688.html

[100]https://strana.ua/news/153975-v-rehlamentnom-komitete-rady-zajavili-chto-nuzhno-zapretit-zhurnalistam-tajno-snimat-nardepov.html

[101]https://strana.ua/news/164222-kak-khotjat-izmenit-zakon-o-teleradioveshchanii-v-ukraine.html

[102]https://strana.ua/news/164222-kak-khotjat-izmenit-zakon-o-teleradioveshchanii-v-ukraine.html

[103]https://strana.ua/news/164276-komitet-po-svobode-slova-tajno-odobril-shtrafy-za-popytku-opravdat-okkupatsiju-ukrainy.html

[104]https://strana.ua/news/164222-kak-khotjat-izmenit-zakon-o-teleradioveshchanii-v-ukraine.html

[105]https://antikor.com.ua/articles/270857-kak_v_putinskoj_rossii_soratniki_poroshenko_reshili_vvesti_hestkuju_tsenzuru

[106]https://zik.ua/ru/news/2019/03/18/v_vr_zaregystryrovaly_zakonoproekt_10139_chto_narushaet_svobodu_slova_y_1531761

[107]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2019/03/15/7209280/

[108]https://kiev.express/v-kyeve-oblyly-mochoi-skandalnuiu-pomo/

[109]https://strana.ua/news/127882-berdjanskoho-zhurnalista-izbili-na-mitinhe-veterany-ato.html

[110]https://strana.ua/news/113792-novosti-kieva-majdan-nezalezhnosti-aktsija-protesta-zhurnalistov-protiv-osvobozhdenija-jurija-krysina.html

[111]https://strana.ua/news/119886-s-14-vorvalis-v-redaktsiju-sojuza-pravoslavnykh-zhurnalistov.html

[112]https://hromadske.ua/posts/mizh-pravoradykalamy-c14-i-zhurnalistom-hromadskoho-stavsia-konflikt

[113]https://www.facebook.com/korchynskyi/posts/1878857285513128?__xts__%5B0

[114]https://korrespondent.net/ukraine/4012173-pod-henprokuraturoi-zhurnalystku-zabrosaly-yaitsamy

[115]https://strana.ua/news/182586-za-dva-hoda-v-ukraine-175-raz-napadali-na-zhurnalistov-nszhu.html

[116]https://strana.ua/news/189356-nszhu-zajavljaet-chto-v-janvare-i-fevrale-2019-hoda-ukraine-zafiksirovano-13-sluchaev-ahressii-protiv-zhurnalistov.html

[117]https://ukranews.com/news/618094-nszhu-zafiksirovala-13-atak-na-zhurnalistov-s-nachala-goda

[118]https://strana.ua/news/189356-nszhu-zajavljaet-chto-v-janvare-i-fevrale-2019-hoda-ukraine-zafiksirovano-13-sluchaev-ahressii-protiv-zhurnalistov.html

[119]https://sud.ua/ru/news/ukraine/136895-chp-pod-kievom-deputaty-zhestoko-izbili-zhurnalistov-radio-svoboda

[120]https://strana.ua/news/186031-tornadovtsy-peredali-privet-televedushchej-vlashchenko-kotoryj-vozmutil-hlavu-nszhu.html

[121]https://strana.ua/news/191272-video-kak-zhurnalistu-strany-ne-dali-zadat-vopros-poroshenko-na-vstreche-s-narodom-v-kieve.html

[122]https://strana.ua/news/165538-newsone-napadenie-na-zhurnalistku-10-oktjabrja-vse-ob-atake-na-anastasiju-pshenichnuju.html

[123]https://strana.ua/news/191823-snbo-nachal-podhotovku-k-vvedeniju-sakntsij-protiv-112-i-newsone.html

[124]https://www.unian.net/politics/10346787-lider-s14-prizval-s-ponimaniem-otnositsya-k-zhelaniyu-ubit-zhurnalista-i-nazval-eto-chelovecheskoy-slabostyu-video.html

[125]https://www.krone.at/1832951

[126]https://lb.ua/society/2018/11/18/412736_aktsii_transgenderov_kieve.html

[127]https://strana.ua/news/174267-sovet-evropy-otmetil-otsutstvie-rassledovanij-faktov-napadenija-na-zhurnalistov-pravoradikalami.html

[128]https://strana.ua/articles/179071-pochemu-avstrijskoho-zhurnalista-zapisali-v-ahenty-kremlja.html; https://strana.ua/articles/189799-avstrijskomu-zhurnalistu-zapretili-vezd-v-ukrainu.html

[129]https://www.unian.net/politics/10473225-v-avstrii-raskritikovali-ukrainskoe-reshenie-po-propagandistu-vershyutcu-strana-ne-sozrela-dlya-chlenstva-v-es.html

[130]https://nv.ua/world/countries/mid-avstrii-nazval-aktom-cenzury-zapret-na-vezd-zhurnalistu-v-ukrainu-50009825.html

[131]https://ukranews.com/news/619612-v-ukrainu-ne-dopustili-rossijskogo-zhurnalista-iz-kanadskogo-tv

[132]https://korrespondent.net/ukraine/4078990-ytalianskoho-zhurnalysta-ne-vpustyly-v-ukraynu-smy

[133]https://strana.ua/news/193038-sbu-podtvedila-vydvorenie-iz-ukrainy-zhurnalistki-rity-bondar.html

[134]http://magnolia-tv.com/news/8987-sud-z-privodu-napadu-na-reporterku-magnolii-tv-perenesli-vpyate-video

[135]http://www.newtime.lviv.ua/index.php/newtime-suspilstvo/3322-deputat-pohrozuye?fbclid=IwAR0bh06TR6zrTnBf6PPdbhmJpSG3n0Mf1HwvoisIr1xvjixh_m9jq4Rq_mc

[136]https://informator.news/polytsyia-otkr-la-delo-protyv-m-ra-odess-trukhanova-yz-za-zaiavlenyia-zhurnalysta/

[137]https://kiev.express/v-kyeve-oblyly-mochoi-skandalnuiu-pomo/

[138]https://www.youtube.com/watch?time_continue=86&v=Vk8r5iJ5PdI

[139]https://korrespondent.net/ukraine/3969663-ne-tak-otmetyly-za-chto-snova-blokyruuit-ynter

[140]http://gordonua.com/news/localnews/v-adminzdanie-telekanala-inter-brosili-kokteyl-molotova-245442.html

[141]https://golos.ua/i/651371

[142]https://strana.ua/news/148073-112-kanal-ne-rabotaet-v-chem-prichina-i-kto-vinovat-v-otkljuchenii-tv.html

[143]https://strana.ua/articles/analysis/150329-kto-kak-i-zachem-massovo-blokiruet-kritichnykh-k-vlasti-bloherov-v-fejsbuke-i-pri-chem-zdes-vybory.html

[144]https://uspishna-varta.com/ru/novyny/v-nszhu-zayavili-o-psevdozhurnalistakh-i-prepyatstvovanii-zhurnalistskoy-deyatelnosti-v-den-golosovaniya

[145]https://strana.ua/news/104131-ihor-huzhva-i-stranaua-popali-vo-vsemirnyj-otchet-obse-po-ushchemleniju-svobody-pressy.html

[146]https://www.radiosvoboda.org/a/29055111.html

[147]https://realist.online/news/v-ukraine-ne-hotyat-rassledovat-prestupleniya-protiv-zhurnalistov-oon

[148]https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2446226-derzdepartament-ssa-vkazav-na-porusenna-prav-ludini-v-ukraini.html

[149]https://strana.ua/video/137009-korruptsija-ne-snizhaetsja-svoboda-slova-i-razvitie-hrazhdanskoho-obshchestva-stali-khuzhe-freedom-house.html

[150]https://strana.ua/news/127714-zhurnalisty-v-ukraine-izbehajut-kriticheskikh-tem-iz-za-davlenija-freedom-house.html

[151]https://strana.ua/news/127383-nasilie-nad-zhurnalistami-sozdaet-uhrozu-svobode-slova-po-vsej-ukraine-freedom-house.html

[152]https://strana.ua/news/185621-doklad-amnesty-international-o-pravakh-cheloveka-v-chem-obvinjajut-ukrainu.html

[153]https://strana.ua/news/167462-pochemu-ukraina-snizila-pozitsii-v-rejtinhe-ustojchivosti-smi.html

[154]https://strana.ua/news/149797-evrokomissija-vvedet-monitorinh-svobody-slova-v-ukraine-na-vremja-vyborov.html

[155]https://strana.ua/news/190356-vlasti-i-natsionalisty-stali-hlavnymi-herojami-doklada-oon-tezisy-dokumenta.html

[156]https://strana.ua/news/190775-vyshel-doklad-hosdepa-o-pravakh-cheloveka-v-ukraine-hde-nashli-narushenija.html

[157]https://inform-ua.info/society/1518802734-ukrayna-okonchatelno-pereydet-na-tcyfrovoe-televydenye

[158]https://interfax.com.ua/news/telecom/460651.html

[159] http://www.dsnews.ua/politics/novaya-telerealnost-za-polgoda-do-vyborov-ukrainu-zhdet-10052018220000

[160]http://u-news.com.ua/57126-sim-karty-ukraincev-privyazhut-k-pasportnym-dannym-chto-izmenitsya.html

[161]https://interfax.com.ua/news/political/501710.html

[162]https://www.facenews.ua/news/2018/425317/

[163]http://fakty.ua/266410-strannoe-anketirovanie-u-mladsheklassnikov-vypytyvayut-skolko-u-roditelej-mashin-i-kompyuterov

[164]https://tabloid.informator.news/natsrada-oholosyla-poperedzhennya-telekanalu-112/

[165]https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2445065-nacrada-vinesla-se-odne-poperedzenna-newsone.html

[166]https://www.radiosvoboda.org/a/news/29214767.html

[167]https://strana.ua/news/139974-rolik-intera-so-slovami-o-fashistakh-v-natssovete-po-tv-nazvali-verkhozavetnym-.html

[168]https://strana.ua/news/116884-natssovet-vneplanovo-proverit-inter-i-stb-za-prohrammy-s-akterami-iz-chernoho-spiska.html

[169]https://strana.ua/news/119948-natssovet-vne-plana-proverit-telekanal-inter-za-pokaz-trekh-mushketerov-i-charodeev.html

[170]https://strana.ua/news/143560-novosti-ato-i-donbassa-v-seti-obsuzhdajut-kramolnyj-sjuzhet-tsn-ob-ubijstve-devochki-pod-toretskom.html

[171]https://strana.ua/articles/analysis/43052-kino-i-nemcy.html?utm_source=feedburner&utm_medium=twitter&utm_campaign=Feed%3A+strana%2FAIMo+%28%D0%A1%D0%A2%D0%A0%D0%90%D0%9D%D0%90.ua%29

[172]https://strana.ua/news/142875-hlava-sojuza-zhurnalistov-vystupil-protiv-neprozrachnoho-lishenija-kanala-112-ukraina-litsenzii.html

[173]https://ru.tsn.ua/ukrayina/moe-imya-olya-a-ne-kvorum-gerasimyuk-s-gromkim-zayavleniem-uvolilas-iz-nacsoveta-televideniya-i-radioveschaniya-1177041.html

[174]https://ru.tsn.ua/politika/skandal-vokrug-nacsoveta-po-televideniyu-parubiy-podderzhal-poziciyu-olgi-gerasimyuk-1180164.html

[175]http://gordonua.com/news/politics/mininformpolitiki-predlagaet-zapretit-21-sayt-ugrozhayushchiy-bezopasnosti-ukrainy-236068.html

[176]https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/novyy-perelik-zaboronenyh-saytiv-motyvy-y-naslidky-komentuye-media-yuryst

[177]https://112.ua/politika/v-sbu-anonsirovali-blokirovku-antiukrainskih-saytov-480257.html

[178]http://www.delfi.lv/showtime/news/culturepark/world/ukraincy-schitayut-oshibkoj-zapret-rossijskih-artistov-i-filmov.d?id=49885725&all=true

[179]https://gazeta.ua/articles/life/_aki-sajti-ukrayinci-najchastishe-vidviduvali-v-zhovtni/870149

[180]https://od.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=228413

[181]https://ukranews.com/news/576878-sbu-zaderzhala-11-admynov-grupp-vo-vkontakte-y-odnoklassnykakh

[182]https://dumskaya.net/news/v-odesse-budut-sudit-zhenshchinu-kotoraya-repost-095999/

[183]https://nv.ua/ukraine/events/sbu-razoblachila-v-odesse-separatista-rasprostranjavsheho-prokremlevskuju-propahandu-2502637.html

[184]https://www.capital.ua/ru/news/122911-sbu-v-2018-godu-privlekla-za-antiukrainskuyu-propagandu-v-sotssetyakh-49-chelovek

[185]https://gordonua.com/news/war/sbu-ustanovila-lichnost-rossiyskogo-zhurnalista-kotoryy-rabotaet-v-antiukrainskoy-fabrike-trolley-v-moskve-679552.html

[186]http://day.kyiv.ua/ru/news/240119-sbu-zaderzhala-storonnika-rossiyskoy-fabriki-trolley

[187]https://strana.ua/news/186340-v-sbu-zajavili-pro-vmeshatelstvo-rossijskikh-spetssluzhb-v-vybory-na-sicheslavshchine.html

[188]https://strana.ua/news/188180-v-sbu-obvinili-rossijskie-spetssluzhby-v-popytke-zablokirovat-hosreestr-izbiratelej-ukrainy.html

[189]https://strana.ua/news/190415-sbu-raskryla-ahenturnuju-set-henshtaba-rf-na-donbasse.html

[190]https://inshe.tv/nikolaev/2019-03-21/421158/

[191]https://golos.ua/i/674999

[192]https://biz.censor.net.ua/news/3052952/obschestvennye_organizatsii_predupredili_o_podgotovke_slejki_v_internete_za_ukraintsami

[193]https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineFev-May2018_RU.pdf

[194]https://24tv.ua/ru/zakarpatcy_s_vengerskimi_pasportami_popadut_v_bazu_mirotvorca_n1035735

[195]https://strana.ua/news/191449-olesju-medvedevu-dobavili-v-mirotvorets-iz-za-poezdki-v-krym.html

[196]https://youtu.be/ZVjAnjJlIUY

[197]https://uspishna-varta.com/ru/opinions/veb-sajt-mirotvorec-i-sudebnaya-praktika-v-ukraine-2

[198]http://vobu.ua/rus/documents/item/lyst-nbu-vid-170517-r-25-0008-35441-pro-perelik-informatsiinykh-resursiv-dlia-poshuku-informatsii-ta-ii-analizu

[199]https://strana.ua/news/146126-bespilotniki-novye-pravila-dlja-dronov-obsuzhdajut-v-sotssetjakh.html

[200]https://strana.ua/articles/analysis/188376-kabmin-na-zasedanii-27-fevralja-prinjal-dva-akta-posle-skandala-s-maruv.html

[201]https://strana.ua/news/190458-pravitelstvo-khochet-ohranichit-mobilnuju-svjaz-v-ukraine-vo-vremja-voennoho-polozhenija.html

[202]https://strana.ua/news/188534-strana-jua-ne-rabotaet-kto-orhanizoval-kiberataku-na-izdanie.html

[203]https://strana.ua/news/189252-ataka-na-stranu-posle-kiberataki-strana-podala-zajavlenie-v-politsiju.html

[204]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/10/9/7194591/

[205]https://strana.ua/news/190775-vyshel-doklad-hosdepa-o-pravakh-cheloveka-v-ukraine-hde-nashli-narushenija.html

[206]https://glavnovosti.com/zhitelyam-donbassa-predlozhat-prosit-proshhenie-u-ukrainy/

[207]https://strana.ua/news/114355-mid-izrailja-trebuet-nakazat-ukrainskikh-antisemitov-za-tsinichnye-hraffiti.html

[208]https://strana.ua/news/119467-izrail-zajavil-o-rezkom-roste-antisemitizma-v-ukraine.html

[209]https://strana.ua/news/139214-pravyj-sektor-v-odesse-prizval-ochistit-ukrainu-ot-zhdov.html

[210]https://strana.ua/news/146102-bohdan-benjuk-zajavil-chto-kohda-tjahnibok-prizval-bit-zhidov-i-moskalej-i-nazval-ikh-nechistju-v-etom-byla-dolja-pravdy.html

[211]http://gordonua.com/news/society/spiker-mvd-ukrainy-ob-antisemitskom-zayavlenii-glavy-odesskogo-pravogo-sektora-tut-net-pryamogo-prizyva-k-diskriminacii-opredelennoy-nacionalnosti-244496.html

[212]http://gordonua.com/news/localnews/v-ostroge-neizvestnye-razgromili-mogigu-ravvina-magarshi-policiya-otkryla-ugolovnoe-proizvodstvo-244224.html

[213]https://www.facebook.com/eduard.dolinsky/videos/1920267778005281/?t=58

[214]https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1891766037522122&set=a.783668934998510.1073741829.100000662320481&type=3&theater

[215]https://youtu.be/xiB_iQ5RNq4

[216]https://youtu.be/5YN1U3GD0Gc

[217]http://gordonua.com/ukr/news/politics/mzs-ukrajini-zvilniv-konsula-v-gamburzi-z-za-antisemitizmu-248917.html

[218]http://timer-odessa.net/news/lvovskaya_uchitelnitsa_istorii_pozdravila_s_dnem_rojdeniya_gitlera_936.html

[219]https://newsone.ua/news/society/vo-lvove-uvolili-uchitelnitsu-istorii-kotoraja-pozdravila-hitlera-s-dnem-rozhdenija.html

[220]http://fakty.ua/266410-strannoe-anketirovanie-u-mladsheklassnikov-vypytyvayut-skolko-u-roditelej-mashin-i-kompyuterov

[221]https://inforesist.org/voennyie-zapustili-fleshmob-v-podderzhku-desantnika-nosivshego-nashivku-s-cherepom/

[222]https://strana.ua/news/182604-novye-podrjadchiki-nachali-ustanavlivat-lesa-dlja-demontazha-monumenta-slavy-vo-lvove.html

[223]http://slovo.odessa.ua/news/32293-minobrazovaniya-potrebovalo-ubrat-iz-uchebnika-po-istorii-upominanie-o-sotrudnichestve-shuhevicha-s-nacistami.html

[224]https://strana.ua/news/142841-evrejskaja-obshchina-vystupila-protiv-torzhestv-k-250-letiju-koliivshchiny-v-kieve.html

[225]https://zaxid.net/anatoliya_matiosa_vimagayut_zvilniti_cherez_antisemitski_vislovlyuvannya_n1460428

[226]https://24tv.ua/matiosa_vimagayut_zvilniti_z_posadi_za_antisemitski_vislovlyuvannya_vidoma_sut_n992027

[227]https://www.facebook.com/eduard.dolinsky/videos/2093023140729743/

[228]https://strana.ua/news/159475-spiker-verkhovnoj-rady-schitaet-hitlera-samym-bolshim-chelovekom-kotoryj-praktikoval-prjamuju-demokratiju.html

[229]https://strana.ua/news/149998-v-rade-otkrylas-vystavka-okkupatsionnykh-hazet-hde-hitlera-nazvali-vozhdem.html

[230]https://zn.ua/UKRAINE/poroshenko-poprosil-deputatov-utverdit-voinskoe-privetstvie-slava-ukraine-293454_.html

[231]http://www.inosmi.info/jerusalem-post-potomu-chto-eto-ukraina–zemlya-pogromov-i-kholokosta.html

[232]https://strana.ua/news/184154-v-umani-radikaly-proveli-antisemitskoe-sobranie-pod-vidom-mitinha.html

[233]https://golos.ua/i/651193

[234]https://strana.ua/news/191355-v-okruzhenii-poroshenko-razhoraetsja-ksenofobskij-skandal.html

[235]https://inforesist.org/v-kievskoy-shkole-proveli-lektsiyu-o-ss-galichina-novosti-kieva/

[236]https://112.ua/obshchestvo/glavnyy-ravin-ukrainy-obvinil-nabu-v-slezhke-za-sinagogoy-i-antisemitizme-v-nabu-obvineniya-oprovergayut-467983.html

[237]https://strana.ua/news/155638-novosti-dnepra-ultras-metallista-pokazali-natsistskoe-privetstvie-vo-vremja-marsha-po-horodu.html

[238]https://youtu.be/qX2shfCyyZ4

[239]http://www.pewforum.org/2017/05/10/religious-belief-and-national-belonging-in-central-and-eastern-europe/

[240]http://fakty.ua/263119-v-ukraine-samyj-nizkij-uroven-antisemitizma-v-evrope

[241]https://khanna.house.gov/media/press-releases/release-rep-khanna-leads-bipartisan-members-condemning-anti-semitism-europe; http://nk.org.ua/politika/evreyskoe-lobbi-v-kongresse-ssha-obratilos-v-gosdep-v-svyazi-s-rostom-antisemitizma-na-ukraine-142348

[242]https://golos.ua/i/616331

[243]https://censor.net.ua/news/447425/sud_zapretil_deyatelnost_russkogo_kulturnogo_tsentra_sumskoyi_oblasti

[244]https://vesti-ukr.com/politika/257208-deputaty-predlahajut-zakryt-rossijskij-kulturnyj-tsentr-v-kieve-; https://ru.tsn.ua/politika/razgrom-ot-fashistvuyuschih-molodchikov-v-rf-istericheskim-zayavleniem-otreagirovali-na-akciyu-s14-v-kieve-1111779.html

[245]https://vesti-ukr.com/lvov/214528-vo-lvove-vycelili-rucckij-kulturnyj-tsentr

[246]https://vesti-ukr.com/strana/296092-mer-dnepra-poobeshchal-uvolit-vsekh-direktorov-shkol-i-zavuchej-kotorye-projavljajut-simpatiju-k-rossii

[247]ttps://www.unian.net/society/10078940-v-dnepre-teatr-otmenil-russkoyazychnyy-spektakl-chtoby-ne-razdrazhat-pravyy-sektor.html

[248]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/07/6/7185545/

[249]https://strana.ua/news/150496-v-chernovtsakh-pereselentsu-iz-donbassa-vruchili-dokument-o-vysylke-v-makeevku-za-to-chto-podderzhal-sbornuju-rossii-na-chm-2018.html

[250]https://strana.ua/news/185621-doklad-amnesty-international-o-pravakh-cheloveka-v-chem-obvinjajut-ukrainu.html

[251]http://www.golos.com.ua/article/310988; https://www.religion.in.ua/news/vazhlivo/41939-sbu-viyavila-v-upc-oznaki-funkcionuvannya-organizovanoyi-merezhi-rozpovsyudzhennya-materialiv-shho-rozpalyuyut-religijnu-vorozhnechu.html

[252]https://thebabel.com.ua/news/20675-nacrada-vvazhaye-shcho-v-efiri-newsone-rozpalyuyut-vorozhnechu-ale-telekanal-poki-ne-shtrafuvatimut

[253]https://prm.ua/rozpalyuyut-vorozhnechu-ta-dayut-neob-yektivnu-informatsiyu-natsrada-oshtrafuvala-kanal-newsone/

[254]https://ukraina.ru/exclusive/20181025/1021553018.html

[255]http://www.vechirka.com.ua/nezalezhn-st-duxovna-nezalezhn-st-derzhavna

[256]http://orthodox-kr.org.ua/core/upl_images/files/list_zvernennya.pdf

[257]http://fakty.ua/259794-v-starosamborskom-rajone-lvovcshiny-zapretili-pesni-na-russkom-yazyke

[258]https://znaj.ua/ru/society/174463-putin-v-shoci-lvivski-banderivci-zaboronili-rosiysku-movu

[259]https://ru.tsn.ua/ukrayina/bessmyslennoe-reshenie-posol-kanady-raskritikoval-lvovskiy-oblsovet-za-zapret-russkoyazychnogo-kontenta-1220472.html

[260]https://www.currenttime.tv/a/29563926.html?nocache=1

[261]https://lb.ua/news/2018/12/07/414374_ivanofrankovskiy_oblsovet_obyavil.html

[262]https://ukranews.com/news/603660-na-volyny-vvely-moratoryy-na-russkoyazychnyy-kulturnyy-produkt?fbclid=IwAR32ts2yN_gmMnVZpOk028dQypDEmfMFD7UKBHukTuRJx7GsP0112DxyCww

[263]https://newsone.ua/news/society/v-nikolaevskoj-oblasti-russkij-jazyk-lishili-statusa-rehionalnoho.html

[264]https://znaj.ua/ru/politics/194733-harkiv-skazav-rosiyskiy-movi-do-pobachennya

[265]https://golos.ua/i/653767

[266]https://strana.ua/opinions/138860-farion-otkryto-razzhihaet-nenavist-k-russkojazychnym-ukraintsam.html

[267]https://espreso.tv/news/2019/03/12/parubiy_dvichi_vymykav_mikrofon_quotopoblokivcyuquot_nimchenku_poky_toy_ne_zagovoryv_ukrayinskoyu

[268]https://strana.ua/news/190605-pereekhavshaja-vo-lvov-para-kharkovchan-zhaluetsja-na-travlju-syna-v-litsee-.html

[269]https://strana.ua/news/187763-natsotbor-na-evrovidenie-2019-final-skandal-so-stseny-tri-raza-prozvuchala-zhpa-iz-za-kryma-i-dueta-anna-maria.html

[270]https://strana.ua/news/187756-maruv-klip-i-biohrafija-pesnja-na-evrovidenie-2019-chto-izvestno-o-maruv.html

[271]https://strana.ua/news/187849-pevitse-maruv-dali-sutki-chtoby-reshit-evrovidenie-v-izraile-ili-kontserty-v-rossii.html; https://strana.ua/news/187891-shtraf-2-mln-hrn-za-nesohlasovannyj-shpahat-maruv-raskryla-sekretnye-punkty-dohovora-s-obshchestvennym-dlja-uchastija-v-evrovidenii.html

[272]https://vesti-ukr.com/kultura/326719-hlavnaja-intriha-dnja-stalo-izvestno-edet-li-maruv-na-evrovidenie-v-izrail?fbclid=IwAR3aH-PPIIn_2JE7hn_mpbvzC1TFjNxpYNtj3kNlrYje4S5ZlKf-2VbnGBg

[273]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2019/02/23/7207499/

[274]https://changeua.com/news/ukraina-zapretila-vvoz-40-rossiyskih-lekarstv/

[275]https://znaj.ua/ru/society/167118-ukrajinciv-zalishili-bez-zhittyevo-vazhlivih-likiv-cherez-rosiyu

[276]https://strana.ua/news/178792-hritsak-prikazal-rabotnikam-sbu-zapolnjat-anketu-o-svjazjakh-s-rossiej-dokument.html

[277]https://ukranews.com/news/604617-sbu-zasekretyla-ynformacyyu-o-proverke-gossluzhashhykh-na-nalychye-rodstvennykov-v-rossyy

[278]https://112.ua/ato/matios-predlozhil-proverit-naselenie-na-poligrafe-na-predmet-sotrudnichestva-s-okkupacionnymi-vlastyami-478719.html

[279]https://delo.ua/econonomyandpoliticsinukraine/mid-vengrii-obvinil-ukrainu-v-razrushenii-jazykovogo-zakona-339690/

[280]https://www.capital.ua/ru/publication/119374-novyy-zakon-ob-ukrainskom-yazyke-chto-on-predusmatrivaet

[281]https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2018/10/12/7088140/

[282]https://strana.ua/news/190613-sehodnja-v-verkhovnoj-rade-rassmotreli-150-pravok-k-zakonoproektu-o-totalnoj-ukrainizatsii.html

[283]https://strana.ua/news/190644-zakon-o-jazykakh-chto-es-hovorit-ob-ukrainizatsii.html

[284]https://gordonua.com/news/politics/poroshenko-pro-kvotu-dlya-ukrainskogo-yazyka-v-smi-ne-hotite-ezzhayte-v-rossiyu-obshchaytes-na-russkom-nikto-ne-zapreshchaet-649882.html

[285]https://ru.slovoidilo.ua/2018/12/12/novost/bezopasnost/goskomteleradio-zapretil-vvoz-26-rossijskix-knig

[286]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2019/02/1/7205462/

[287]https://www.rbc.ua/rus/news/ukrainu-pustili-eshche-23-rossiyskie-knigi-1552643749.html

[288]https://censor.net.ua/news/3109458/imperskaya_ideologiya_propaganda_kommunizma_i_razjiganie_religioznoyi_vrajdy_goskomteleradio_zapretilo

[289]https://glavcom.ua/news/ukrajina-mozhe-vvesti-sankciji-shchodo-rosiyskih-knigovidavciv-494724.html

[290]https://prm.ua/pid-sanktsiyi-ukrayini-potrapili-naybilshi-vidavnitstva-rf-perelik/

[291]https://informator.news/v-ukrayne-zapretyly-uzhe-pochty-800-rossy-skykh-fyl-mov/

[292]https://censor.net.ua/news/3089932/natssovet_po_trv_s_2014_goda_vypalil_81_rossiyiskiyi_kanal_kostinskiyi

[293]https://glavcom.ua/kyiv/news/kijivskih-torgovciv-oshtrafovano-za-vvezeni-bez-dozvolu-knigi-z-rosiji-489016.html

[294]https://glavcom.ua/kyiv/news/prodazh-rosiyskih-knizhok-na-petrivci-obernuvsya-chimalimi-shtrafami-521016.html

[295]https://strana.ua/news/190665-v-kieve-oshtrafovali-predprinimatelja-torhovavsheho-v-seti-zapreshchennymi-rossijskimi-knihami.html

[296]https://strana.ua/articles/analysis/156523-ministr-infrastruktury-vladimir-omeljan-nastaivaet-na-zaprete-transportnoho-soobshchenija-s-rossiej.html

[297]https://economistua.com/v-rumynii-obespokoeny-dejstviyami-sbu-v-chernovtsah/

[298]https://korrespondent.net/ukraine/3945330-v-uzhhorode-snova-podozhhly-ofys-souiza-venhrov

[299]https://112.ua/obshchestvo/rektora-vengerskogo-instituta-v-beregovogo-vyzyvali-v-sbu-469985.html

[300]https://antikor.com.ua/articles/273984-v_poltave_sbu_obyskala_dom_glavy_russkogo_sodruhestva_kotoromu_putin_vruchil_medalj_i_gramotu

[301]https://www.capital.ua/ru/news/115250-human-rights-watch-ukraina-dolzhna-obuzdat-pravoradikalov

[302]https://www.unian.net/incidents/10112231-vozle-lvova-sozhgli-tabor-romov-ombudsmen.html

[303]https://www.capital.ua/ru/news/114008-v-ternopolskoy-oblasti-gruppa-neizvestnykh-s-oruzhiem-sozhgla-lager-romov

[304]https://strana.ua/news/137190-novosti-kieva-na-lysoj-hore-hruppirovka-s14-sozhhla-laher-romov.html

[305]https://sud.ua/ru/news/ukraine/117863-zabrosali-kamnyami-i-zabryzgali-gazom-v-seti-pokazali-video-razgroma-tabora-romov-v-kieve

[306]https://strana.ua/opinions/137920-tsyhanskij-pohrom-na-lysoj-hore-da-net-zhe-prostoj-subbotnik.html

[307]http://detector.media/community/article/138916/2018-06-27-korrespondentka-kanala-ictv-anna-akhava-teslenko-nazvala-romov-tsyganskim-biomusorom/

[308]https://24tv.ua/sud_lvivskoyi_oblasti_vidpustiv_nepovnolitnogo_hloptsya_shho_brav_uchast_u_napadi_na_tabir_romiv_n996482

[309]https://www.unn.com.ua/uk/news/1737871-u-radi-yevropi-zasudili-napad-na-romiv-u-lvovi

[310]https://twitter.com/Veterokkkk/status/1000681097284513793?ref_src=twsrc%5Etfw&ref_url=https%3A%2F%2Fdisqus.com%2Fembed%2Fcomments%2F%3Fbase%3Ddefault%26f%3Dlostarmour%26t_i%3Dpolitic%26t_u%3Dhttp%253A%252F%252Flostarmour.info%252Fofftopic%252Fpolitic%26t_d%3D%25D0%259A%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BB%25D0%25BA%25D0%25B0%2520Lost%2520Armour%2520-%2520%25D0%25AD%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B0%2520%25D0%25B8%2520%25D0%25BF%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25B8%25D1%2582%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B0%26t_t%3D%25D0%259A%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BB%25D0%25BA%25D0%25B0%2520Lost%2520Armour%2520-%2520%25D0%25AD%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B0%2520%25D0%25B8%2520%25D0%25BF%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25B8%25D1%2582%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B0%26s_o%3Ddefault%26l%3Dru%23version%3D84bb224818fa50a3fa04b16c70af42c0

[311]https://gordonua.com/news/localnews/pogrom-rynka-u-metro-lesnaya-v-kieve-sud-vynes-prigovory-nacionalistam-435810.html

[312]https://strana.ua/news/146228-v-freedom-house-zajavili-chto-kolichestvo-napadenij-ultrapravykh-na-predstavitelej-natsmenshinstv-rezko-vyroslo.html

[313]https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=0900001680764c16

[314]http://www.dw.com/uk/венеціанська-комісія-у-мовну-статтю-українського-закону-про-освіту-треба-внести-правки/a-41718096

[315]https://strana.ua/news/139100-minobrazovanija-khochet-razreshit-natsmenshinstvam-uchit-20-40-predmetov-na-rodnom-jazyke.html

[316]https://strana.ua/articles/analysis/120994-itohi-dnja-avakov-otkrestilsja-ot-druzhin-flah-oun-uzakonili-skandalnyj-otdykh-lutsenko.html; https://zik.ua/ru/news/2018/02/20/na_ulytsah_ternopolya_massovo_zapestrely_banderovskye_styagy_1269775.

[317]https://strana.ua/articles/analysis/107008-sem-hlavnykh-posledstvij-kvot-na-radio-spustja-hod.html

[318]https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2600060-tri-telekanali-ostrafuvali-za-porusenna-movnih-kvot.html

[319]https://www.5.ua/suspilstvo/dvi-stratehii-dlia-vyrishennia-problem-naselennia-okupovanoho-krymu-postpred-prezydenta-v-ark-159091.html

[320]https://strana.ua/news/116827-natssovet-khochet-vvesti-uholovnuju-otvestvennost-za-hastroli-ukrainskikh-artistov-v-rossii.html

[321]https://strana.ua/news/149467-v-kabmine-objasnili-kak-nakazhut-hastrolirujushchikh-v-rossii-artistov.html

[322]https://antikor.com.ua/articles/292166-deputaty_prosjat_zapretitj_vjezd_v_ukrainu_italjjanskomu_pevtsu_toto_kutunjo_-_ansa

[323]https://gordonua.com/news/politics/nardep-rybchinskiy-esli-ukrainskiy-artist-rabotaet-na-gosudarstvennyh-meropriyatiyah-strany-agressora-on-ne-mozhet-byt-zasluzhennym-v-nashey-strane-410456.html

[324]https://censor.net.ua/news/3106032/pogranichniki_otkazali_vo_vezde_v_ukrainu_bolee_800_grajdanam_rf_posle_otmeny_voennogo_polojeniya_gospogranslujba

[325]https://uspishna-varta.com/ru/novyny/voyennoye-polozheniye-v-ukraine-itogi?fbclid=IwAR1qtKe1OAbORqU9-aN3HQozKCn2L5-u1DMGZL3lp7qC42mTDAn0pIKd8Yo

[326]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/10/16/7195268/

[327]https://www.youtube.com/watch?v=haB8xjR8ZJU

[328]https://www.unian.net/politics/10481310-okolo-poloviny-ukraincev-schitayut-chto-zapret-rossiyskih-telekanalov-v-ukraine-yavlyaetsya-oshibkoy-opros.html

[329]https://24tv.ua/ukrayinskim_sportsmenam_ofitsiyno_zaboronili__brati_uchast_u_sportivnih_zmagannyah_u_rosiyi_n938145

[330]https://strana.ua/news/161229-pochti-polovina-zhitelej-kropivnitskoho-vyskazalis-za-vozvrashchenie-ikh-horodu-prezhneho-nazvanija-kirovohrad.html

[331]http://www.dsnews.ua/politics/ksu-odobril-pereimenovanie-dnepropetrovskoy-oblasti-v-03042019122800

[332]https://kp.ua/politics/612097-dnepriane-o-pereymenovanyy-oblasty-poluchaetsia-papu-zovut-serhei-a-dety-budut-yvanychy

[333]https://replyua.net/news/91313-kabmin-otkazyvaetsya-ot-remonta-dorog-v-prigranichnyh-s-rossiey-oblastyah.html

[334]http://zib.com.ua/ru/print/132505-u_prezidenta_snyali_peticiyu_o_prekraschenii_propagandi_gomo.html

[335]http://timer-odessa.net/news/jizn_po_novomu_u_groysmana_pridumali_shtrafovat_jivuschih_bez_propiski_662.html

[336]https://www.unian.net/politics/10134167-korrupciya-i-nacionalizm-shtaynmayer-nazval-osnovnye-ugrozy-budushchemu-ukrainy.html

[337]https://nv.ua/ukraine/politics/natshvardija-snjala-okhranu-s-shevchenkovskoho-rajsuda-2452845.html

[338]https://www.unian.net/society/10012403-pust-teper-ohranyayut-sebya-sami-avakov-hochet-prekratit-ohranu-sudov-policiey-i-nacgvardiey.html

[339]http://gordonua.com/news/localnews/v-sude-kieva-poyasnili-chto-otpustili-iz-pod-strazhi-podozrevaemogo-v-ranenii-policeyskogo-blagodarya-ego-reputacii-232597.html.

[340]https://economics.unian.net/energetics/10024574-protiv-kollegii-sudey-rassmatrivayushchih-delo-kompanii-iz-okruzheniya-poroshenko-otkryli-disciplinarnoe-proizvodstvo.html

[341]https://www.unian.net/politics/10151168-u-poroshenko-zayavlyayut-o-nalichii-chastichnogo-politicheskogo-vliyaniya-na-sudebnuyu-vlast-v-ukraine.html

[342]https://www.unn.com.ua/uk/news/1758400-suddyu-yaka-vidmovilasya-areshtovuvati-saakashvili-pozbavleno-prava-suddivstva

[343]https://strana.ua/articles/interview/192480-stanislav-shevchuk-ne-privedet-k-prisjahe-prezidenta-ukrainy-esli-vybory-budut-sfalsifitsirovany.html

[344]https://strana.ua/news/182547-zashchita-zajavljaet-o-narushenijakh-nakanune-ohlashenija-prihovora-janukovichu.html

[345]https://strana.ua/articles/182852-chertova-djuzhina-dlja-janukovicha.html

[346]https://strana.ua/articles/rassledovania/184127-chto-sudi-napisali-v-prihovore-viktoru-janukovichu-ili-13-bez-konfiskatsii-byvshemu-prezidentu.html

[347]https://www.unn.com.ua/ru/news/1792106-u-radi-oskarzhat-rishennya-sudu-schodo-skasuvannya-zakonu-pro-pereymenuvannya-upts-mp

[348]http://k-z.com.ua/sudebnye-khronyky/45749-odessita-kotoriy-porubil-mashiny-sudey-v-kieve-otpravili-pod-kruglosutochniy-domashniy-arest

[349]https://inforesist.org/novosti-dnepra-radikalyi-vo-glave-s-deputatom-oblsoveta-pyitalis-podzhech-dom-sudi/

[350]https://strana.ua/articles/analysis/120888-tserkovnoe-delo-sudi-levitskoj.html

[351]https://sud.ua/ru/news/publication/126485-soversheno-novoe-napadenie-na-dom-sudi-na-etot-raz-v-kharkove

[352]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2019/03/19/7209599/

[353]https://fakty.ua/298882-v-kieve-obstrelyali-zdanie-goloseevskogo-suda-pervye-podrobnosti-foto-i-video

[354]https://www.facebook.com/ruslan.forostyak/videos/10213210481922965/

[355]https://www.facenews.ua/news/2018/396893/

[356]https://korrespondent.net/ukraine/3928790-mvf-raskrytykoval-zakonoproekt-poroshenko-ob-antykorruptsyonnom-sude

[357]https://www.radiosvoboda.org/a/28985836.html

[358]https://www.facebook.com/valadvocat?__tn__=K-R&eid=ARB9gZtBmstmhL9w_8vOvtqYCSUvT3vfnuQMLTqKbpyXa7hVI2kzQvxGLR_leLEq5IRqsHig0RvEHJQ6&fref=mentions

[359]https://24tv.ua/ru/obyski_u_advokata_domanskogo_v_genprokurature_objasnili_svoi_dejstvija_n1097649

[360]https://politeka.net/news/politics/696689-ukrainskie-advokaty-zajavili-o-politicheskom-davlenii-v-dele-janukovicha/

[361]https://strana.ua/news/190356-vlasti-i-natsionalisty-stali-hlavnymi-herojami-doklada-oon-tezisy-dokumenta.html

[362]https://korrespondent.net/ukraine/4035201-sovet-advokatov-zaiavyl-o-manypuliatsyiakh-s-zakonoproektom-ob-advokature

[363]https://ukranews.com/news/612145-specdokladchik-oon-prizval-poroshenko-peresmotret-zakonoproekt-9055-ob-advokature-iz-za

[364]https://strana.ua/articles/analysis/113635-velikaja-dekabrskaja-sudebnaja-revoljutsija-dlja-cheho-poroshenko-speshit-likvidirovat-vse-mestnye-sudy.html

[365]https://ubr.ua/ukraine-and-world/power/v-ukraine-massovo-uvoljajutsa-sudji-3866264

[366]https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineFev-May2018_RU.pdf

[367]https://www.unian.ua/society/10218053-miskiy-sud-yaremche-pripiniv-zdiysnyuvati-pravosuddya-chrez-vidsutnist-suddiv.html

[368]https://korrespondent.net/ukraine/4000156-v-ukrayne-ne-rabotauit-22-suda-yz-za-nekhvatky-kadrov

[369]https://gordonua.com/news/politics/za-2018-god-na-donbasse-pogibli-55-i-raneny-224-mirnyh-zhitelya-oon-803734.html

[370]https://glavcom.ua/country/politics/reintegraciya-chi-uzurpaciya-shcho-zbirayutsya-uhvaliti-deputati-466155.html

[371]https://strana.ua/articles/118287-chto-oznachaet-prinjatyj-zakon-o-deokkupatsii-donbassa.html

[372]http://www.mv.org.ua/news/165880-v_oon_raskritikovali_zakon_o_reintegracii_donbassa.html

[373]https://strana.ua/news/119455-pase-prinjala-rezoljutsiju-o-posledstvijakh-vojny-v-ukraine.html

[374]https://zn.ua/UKRAINE/polovina-ukraincev-soglasny-na-avtonomiyu-ordlo-opros-311925_.html

[375]https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineFev-May2018_RU.pdf

[376]https://strana.ua/news/168725-doklad-kharkovskoj-pravozashchitnoj-hruppy-po-prestuplenijam-na-donbasse.html

[377]https://newsone.ua/news/society/v-ukraine-plan-po-osennemu-prizyvu-v-armiju-ne-vypolnen-na-45.html

[378]https://www.unian.net/society/10366548-v-kieve-potencialnyh-prizyvnikov-lovyat-vozle-lesnoy-socseti-foto.html

[379]https://strana.ua/news/175238-prizyv-v-vsu-2018-prizyvnikov-lovjat-prjamo-na-ulitsakh.html

[380]https://strana.ua/news/175662-v-rovno-prizyvnikov-otlavlivajut-prjamo-na-ulitsakh.html

[381]https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineFev-May2018_RU.pdf

[382]http://rian.com.ua/analytics/20171106/1029155234/Ukraine-soldat-priziv-kontract.html

[383]https://korrespondent.net/ukraine/3942892-pod-kyevom-veteran-ato-ustroyl-voinu-s-kopamy

[384]https://korrespondent.net/ukraine/3942864-avakov-otobral-nahradnoi-pystolet-u-veterana-streliavsheho-pod-sudom

[385]https://tsn.ua/ukrayina/u-mariupoli-dvoh-eks-uchasnikiv-ato-zasudili-do-dovichnogo-uv-yaznennya-za-podviyne-vbivstvo-na-donbasi-1086445.html

[386]https://strana.ua/news/123385-ubijstvo-na-ostanovke-v-kieve-za-chto-ubili-shef-povara-ruslana-jurchenko.html

[387]https://strana.ua/news/135896-ot-vzryva-v-kievskom-parke-kioto-postradal-sam-zloumyshlennik-brosivshij-hranatu-pod-nohi-ljudjam.html

[388]http://www.ostro.org/general/society/news/546894/

[389]https://novosti-n.org/news/read/143515.html

[390]https://antikor.com.ua/articles/238585-vzryv_pod_ivano-frankovskom._granatu_v_ljudej_brosil_serhant_vsu_kotoryj_priehal_v_otpusk

[391]https://gordonua.com/news/localnews/byvshiy-voennyy-brosil-boevuyu-granatu-v-zhiloy-dom-v-gluhove-policiya-252473.html

[392]https://sharij.net/124843

[393]https://dumskaya.net/news/politciya-ustanovila-lichnost-muzhchiny-kotoryy-095981/

[394]https://www.capital.ua/ru/news/114318-matios-ezhegodno-voennosluzhaschie-sovershayut-okolo-20-tys-prestupleniy

[395]https://112.ua/obshchestvo/matios-kazhdyy-kto-priehal-s-voyny-na-donbasse-privez-s-soboy-oruzhie-452316.html

[396]https://www.capital.ua/ru/news/108192-v-ocheredi-na-psikhologicheskuyu-reabilitatsiyu-uchastnikov-ato-v-kieve-uzhe-20-000-chelovek

[397]https://112.ua/ato/bolee-tysyachi-veteranov-ato-pokonchili-s-soboy-tretyakov-442951.html

[398]http://timer-odessa.net/news/uchastnik_ato_otdelalsya_shtrafom_za_ubiystvo_jitelya_mariupolya_857.html

[399]https://strana.ua/news/164368-iznasilovanie-politsejskoho-v-vasilkove-sud-opravdal-veteranov-ato.html

[400]https://strana.ua/news/190988-boets-azova-zajavil-chto-sbu-s-podachi-poroshenko-razmeshchaet-v-kieve-zakladki-so-vzryvchatkoj-dlja-diskreditatsii-natskorpusa.html

[401]https://espreso.tv/news/2018/03/08/u_centri_kyyeva_poruch_z_muzeyem_istoriyi_strilyaly_z_granatometu

[402]https://strana.ua/news/128524-video-kak-u-stantsii-metro-lesnaja-v-kieve-vzryv-hranaty-unichtozhil-toyota.html

[403]https://ru.tsn.ua/ukrayina/vzryv-granaty-v-nochnom-klube-v-sumah-kolichestvo-postradavshih-vyroslo-1169364.html

[404]https://strana.ua/news/145712-v-kieve-na-bulvare-verkhovnoj-rady-vspykhnul-belyj-lexus.html

[405]http://www.t.ks.ua/v-novoy-zburevke-voennye-izbili-mestnyh-parney

[406]http://lenta.lviv.ua/society/2018/07/24/159820.html

[407]http://allpravda.info/gore-politsaev-otpravili-na-donbass-54207.html

[408]https://strana.ua/news/142976-v-tsentre-kieve-zhestoko-izbili-bolelshchikov-liverpulja-i-razhromili-restoran-hde-oni-obedali.html

[409]https://sportarena.com/football/ukraina-vtoraya-liga/fany-nivy-v-podderzhali-komandu-v-futbolkah-so/

[410]https://ru.tsn.ua/ukrayina/poyavilos-video-vooruzhennogo-napadeniya-14-letnego-syna-deputata-na-magazin-1048490.html

[411]https://vesti-ukr.com/strana/267401-na-khj-pereselentsev-i-syn-popova-okazalsja-aktivstom-natskorpusa-i-poklonnikom-hitlera

[412]http://www.dsnews.ua/politics/syn-zamministra-obrazovaniya-sovershil-razboynoe-napadenie–01032018135300

[413]https://strana.ua/articles/analysis/148487-kiev-zapolonili-hastrolery-i-dobrobatovtsy-pochemu-vory-nachali-chistit-doma-i-koshelki-ukrainskikh-selebritiz.html

[414]https://travel.state.gov/content/travel/en/traveladvisories/traveladvisories/ukraine-travel-advisory.html

[415]https://strana.ua/news/190791-aleksandr-bukhtatyj-kto-ubil-i-chto-izvestno-o-chinovnike-iz-ap.html

[416]https://strana.ua/news/191268-v-tsentre-kieva-na-lestnitse-po-darvina-ulichnyj-hrabitel-napal-na-sotrudnitsu-bjuro-obse.html

[417]https://antikor.com.ua/articles/204868-v_kieve_bojtsy_azova_shturmovali_politsiju

[418]https://korrespondent.net/ukraine/3991830-v-ukrayne-naschytaly-pochty-300-tysiach-rabov

[419]https://korrespondent.net/ukraine/3942009-v-karpatakh-seliane-vydvoryly-vooruzhennykh-natsdruzhynnykov

[420]https://strana.ua/news/169757-hlavnyj-voennyj-prokuror-anatolij-matios-obeshchaet-ukraine-sudy-lincha.html

[421]https://strana.ua/news/169820-ubijstvo-kati-handzjuk-pravozashchitniki-trebujut-otstavki-avakova-i-lutsenko.html

[422]https://newsone.ua/news/politics/manher-obvinil-v-orhanizatsii-ubijstva-handzjuk-henerala-sbu-i-nazval-eho-motiv.html

[423]http://news24ua.com/v-bpp-bunt-iz-za-gubernatora-hersonskoy-oblasti-kotorogo-obvinili-v-ubiystve-kateriny-gandzyuk-ot

[424]https://www.radiosvoboda.org/a/turma-za-nezakonnyj-peretyn-kordonu/29590308.html

[425]https://strana.ua/news/115819-v-mp-objasnili-pochemu-ne-otpeli-ubitoho-v-zaporozhe-mladentsa.html

[426]https://zik.ua/ru/news/2018/01/10/skandal_v_zaporozhe_katolycheskyy_svyashchennyk_schytaet_chto_ukrayntsam_nuzhni_1241771

[427]https://strana.ua/news/116836-prokuratura-otkryla-delo-protiv-sluzhitelej-upts-za-intsident-v-zaporozhe-.html

[428]https://strana.ua/news/116893-protiv-upts-mp-zaveli-uholovnoe-delo-za-otkaz-otpevat-rebenka-reaktsija-sotssetej.html

[429]https://strana.ua/news/116910-sluzhiteli-upts-poblahodarili-za-otkrytie-dela-pro-razzhihanie-relihioznoj-vrazhdy.html

[430]https://www.rbc.ru/rbcfreenews/5a5394ba9a7947ff19ceee11

[431]https://www.facebook.com/police.shevchenkivske.KYIV/posts/532472210457555

[432]https://strana.ua/articles/analysis/120888-tserkovnoe-delo-sudi-levitskoj.html

[433]http://expres.ua/news/2018/02/02/282676-kyyevi-znesut-nezakonni-sporudy-moskovskogo-patriarhatu

[434]https://strana.ua/news/121795-novosti-kieva-desjatinnaja-tserkov-protivostojanie-vokruh-monastyrja-3-fevralja-2018-obnovljaetsja.html

[435]http://news.church.ua/2018/09/28/radikaly-pravogo-sektora-na-frankovshhine-izbili-veruyushhix-upc-u-odnogo-muzhchiny-sotryasenie-mozga-u-drugogo-slomana-ruka/?lang=ru#more-234880

[436]https://www.facenews.ua/news/2018/423673/

[437]https://strana.ua/news/121785-vo-lvove-shorel-sporny-khram-moskovskoho-patriarkhata.html

[438]https://112.ua/obshchestvo/v-kieve-podozhgli-hram-moskovskogo-patriarhata-436692.html

[439]https://youtu.be/yxuMT7emlxs

[440]http://news.church.ua/2018/07/25/nacionalradikaly-ugrozhayut-detyam-i-izbili-zhurnalista-kotoryj-napisal-statyu-o-molodezhnyj-pravoslavnyj-lager-na-chernigovshhine-video/?lang=ru

[441]http://news.church.ua/2018/07/25/veruyushhim-upc-prodolzhayut-blokirovat-vozmozhnost-popast-na-bolshoj-krestnyj-xod-27-iyulya/?lang=ru

[442]https://strana.ua/articles/analysis/158052-radikalnaja-orhanizatsija-s14-rasshirjaet-sferu-dejatelnosti-v-ukraine.html; https://www.youtube.com/watch?v=Z_91aKzGJJ4

[443]https://m.facebook.com/UNHumanRightsMonitoringMission.Ukraine/posts/1114247515407957?__xts__%5B0%5D=68.ARC-DiwSeEPyVJ1QJO_QR-8mFMSTVhFu4b5EWnm4kmKJ27lWrm9wqhiBSL2xyViNyEzeDz_ea25ZquCjSpQFF9TY0YCP9iS90jEIOHy3zCa6YIa51I017zg-FVnuPiFLWe9N2VQTjsM3u9zGIvYYs1v9GH9Pyg5Doi_s8BPsNUfc0oqbYu6_yg&__tn__=-R

[444]https://www.capital.ua/ru/news/120734-vozle-tserkvey-upts-vo-lvove-poyavilis-nadpisi-pro-filial-fsb#ixzz5WXfN6YTp

[445]http://spzh.news/ru/news/57824-zdanije-rovenskoj-jeparkhii-atakovali-vandaly

[446]https://strana.ua/news/181602-verkhovnaja-rada-prinjala-zakon-4128-kotoryj-nazyvajut-zakonom-o-tserkovnom-rejderstve.html

[447]https://112.ua/obshchestvo/v-sele-olenovka-chernigovskoy-oblasti-neizvestnye-pytayutsya-zahvatit-hram-upc-i-perevesti-v-pcu-477114.html

[448]https://112.ua/obshchestvo/v-sele-shandrovec-lvovskoy-oblasti-storonniki-pcu-montirovkoy-vskryli-dver-cerkovnogo-domika-trebovali-klyuchi-ot-hrama-477129.html

[449]https://youtu.be/J4M4pIqRmLw

[450]https://spzh.news/ru/news/60319-v-sele-kurozvany-pytajutsya-zahvatity-khram-upc

[451]https://strana.ua/news/187674-video-kak-na-volyni-70-chelovek-shturmovali-khram-upts-mp.html

[452]https://vesti-ukr.com/strana/327331-v-ternopolskoj-oblasti-fanaty-ptsu-vyhonjajut-iz-doma-semju-svjashchennika

[453]https://spzh.news/ru/news/60744-v-baranovke-rejdery-snova-pytajutsya-zahvatity-khram-obshhina-prosit-podderzhki

[454]https://spzh.news/ru/news/60796-v-sele-selec-rovenskoj-oblasti-rejdery-pcu-srezali-zamki-s-khrama-upc

[455]https://strana.ua/news/191145-storonniki-ptsu-napali-na-khram-upts-mp-pod-vinnitsej.html

[456]https://golos.ua/i/671003

[457]https://spzh.news/ru/news/60779-v-rudom-sele-aktivisty-pcu-ostanovili-krestnyj-khod-upc-na-putina-molitesy

[458]https://spzh.news/ru/news/61191-silovoj-konflikt-v-sele-tovtry-sprovocirovalisluzhiteli-pcu

[459]https://spzh.news/ru/news/61190-na-zakarpatyje-aktivisty-uapcpcu-ugrozhajut-vyselity-nastojatelya-obshhiny-upc

[460]https://uspishna-varta.com/ru/novyny/upts-cherez-sudy-dobivayetsya-rassledovaniya-zakhvatov-khramov-napadeniya-prodolzhayutsya

[461]http://news.church.ua/2018/09/28/situaciya-s-narusheniem-prav-veruyushhix-upc-na-kontrole-evropejskix-pravozashhitnyx-organizacij-episkop-baryshevskij-viktor/?lang=ru

[462]https://strana.ua/news/163787-namestnik-svjato-uspenskoj-pochaevskoj-lavry-prizval-zashchitit-svjatynju.html; https://strana.ua/news/162170-s-serediny-maja-po-avhust-uvkpch-oon-zadokumentirovano-shest-napadenij-na-khramy-upts.html

[463]http://spzh.news/ru/zashhita-very/51087-besy-bessilny-sotsseti-ob-aktsii-radikalov-vozle-desyatinki

[464]https://ru.tsn.ua/politika/rada-podderzhala-cerkovnuyu-avtokefaliyu-poroshenko-zayavil-o-konce-russkogo-mira-a-novinskiy-o-igrah-s-ognem-1142742.html

[465]https://strana.ua/news/142847-novosti-upts-mp-svjashchennikov-sklonjajut-podpisatsja-pod-avtokefaliej-.html

[466]https://strana.ua/articles/analysis/142972-zajavlenie-obse-po-donbassu-112-pod-uhrozoj-zakrytija-vlast-prodavlivaet-avtokefaliju.html

[467]https://strana.ua/news/136241-poroshenko-khochet-sozdat-novuju-pravoslavnuju-tserkov-chto-eto-oznachaet.html

[468]https://glavcom.ua/news/u-poroshenka-zapracyuvav-viborchiy-shtab-516672.html

[469]https://www.radiosvoboda.org/a/news-moscow-patriarkhat-poroshenko/29451055.html

[470]https://www.pravda.com.ua/news/2018/11/7/7197509/

[471]https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/72940/

[472]https://www.pravda.com.ua/rus/news/2018/10/18/7195564/

[473]https://www.5.ua/ukrayina/kyrylenko-pro-tserkovne-maino-yakshcho-khtos-iz-iierarkhiv-upts-mp-proty-tse-nichoho-ne-oznachaie-179551.html

[474]http://novosti.dn.ua/news/284932-vyce-premer-prognozyruet-chto-vse-ukraynskye-lavry-pereydut-v-edynuyu-pravoslavnuyu-cerkov

[475]https://www.pravda.com.ua/rus/columns/2018/10/11/7194874/

[476]https://gordonua.com/ukr/news/politics/-omeljan-moskovskij-patriarhat-nehaj-kazitsja-pakuje-groshi-i-rechi-pidburjuje-ljudej-voni-vzhe-v-minulomu-284190.html

[477]https://ua.censor.net.ua/n3096116

[478]https://antikor.com.ua/articles/263748-verujushchie_sami_otberut_lavry_monastyri_tserkvi._nardep_mosijchuk_prigrozil_upts_zahvatom_imushche

[479]https://www.obozrevatel.com/ukr/politics/pereviriti-perekazi-upts-mp-v-rf-prihilnik-avtokefalii-vistupiv-z-initsiativoyu.htm?obozrevatellang=uk

[480]https://strana.ua/news/162140-o-chem-na-samom-dele-poslanie-poroshenko-k-rade-2018-hlavnye-vyvody.html

[481]https://newsone.ua/news/politics/istoricheskij-den-poroshenko-podpisal-so-vselenskim-patriarkhom-sohlashenie-o-sotrudnichestve-i-vzaimoejstvii.html

[482]https://youtu.be/jpQpgT98G5c

[483]https://strana.ua/news/178718-posle-tomosa-6-janvarja-poroshenko-nachnet-vozit-epifanija-po-rehionam-ukrainy.html

[484]https://strana.ua/news/179702-dubinskij-rasskazal-kuda-poedet-poroshenko-11-janvarja.html; http://spzh.news/ru/news/58304-byudzhetnikov-sgonyajut-v-kijev-na-miting-za-tomos?fbclid=IwAR2afVRCQkvJemoqp6Ra_xlPDeqXmkswngIQ1ElchdFdCaCkNZY5cSiFXR8; https://twitter.com/HromadskeUA/status/1073831115801194496

[485]https://strana.ua/news/178011–mitropolit-epifanij-zajavil-o-podderzhke-poroshenko-na-vyborakh.html

[486]https://www.president.gov.ua/documents/32019-25874

[487]https://strana.ua/news/180327-eks-nachalnik-hsu-sbu-vasilij-vovk-nazval-prisvoenie-filaretu-zvanija-heroja-ukrainy-protivopravnym-.html

[488]https://strana.ua/news/183506-petr-poroshenko-idet-v-prezidenty-onlajn-transljatsija-foruma-29-janvarja.html

[489]https://strana.ua/articles/analysis/184995-pervyj-sinod-ptsu-itohi.html

[490]https://strana.ua/news/182089-pochetnyj-patriarkh-ptsu-filaret-rasskazal-o-svjazjakh-novoj-tserkvi-ukrainy-i-sbu.html

[491]https://thebabel.net/news/27747-sud-otkazalsya-priznat-nezakonnym-obrashchenie-poroshenko-k-konstantinopolyu-naschet-tomosa?_ga=2.23506554.1100811216.1553621699-657779160.1552998256

[492]https://thebabel.net/news/27064-konstitucionnyy-sud-otkazalsya-rassmatrivat-zakonnost-obrashcheniya-parlamenta-k-konstantinopolyu-za-tomosom

[493]https://strana.ua/news/178255-ptsu-kak-perevodjat-khramy-upts-v-novuju-tserkov-na-primere-vinnitsy.html

[494]http://spzh.news/ru/news/57660-v-rovno-sbu-vyzvala-jepiskopa-pimena

[495]https://www.unian.net/society/10341552-na-dnepropetrovshchine-storonniki-avtokefalii-shturmovali-rezidenciyu-mitropolita-upc-mp-foto-video.html

[496]http://nk.org.ua/ukraina/v-aeroportu-borispol-zaderjali-mitropolita-upts-mp-173406

[497]http://spzh.news/ru/news/57660-v-rovno-sbu-vyzvala-jepiskopa-pimena

[498]http://spzh.news/ru/news/57647-mitropolit-luka-prokommentiroval-svoju-besedu-s-sbu

[499]http://news.church.ua/2018/12/15/eksklyuzivnoe-intervyu-mitropolita-mogilev-podolskogo-i-shargorodskogo-agapita-o-dejstviyax-sbu-v-otnoshenii-nego-video/?lang=ru

[500]https://vesti-ukr.com/kiev/315058-sbu-provodit-obyski-u-namestnika-kievo-pecherskoj-lavry-mitropolita-pavla

[501]https://strana.ua/news/174583-v-zhitomire-nachali-obysk-v-svjato-krestovozdvizhenskom-kafedralnom-sobore.html

[502]https://112.ua/obshchestvo/sbu-vyzvalo-na-dopros-svyashhennikov-blagochinnyh-sarnenskoy-eparhii-upc-471940.html

[503]https://golos.ua/i/652008

[504]https://spzh.news/ru/news/60833-sbu-vyzvala-na-dopros-svyashhennosluzhitelya-rovenskoj-jeparkhii-upc

[505]https://spzh.news/ru/news/61138-sud-otkazal-sbu-v-izbranii-mery-presechenija-protoijereju-viktoru-zemlyanomu

[506]https://spzh.news/ru/news/60114-jepiskopa-upc-gedeona-kharona-deportirujut-iz-ukrainy

[507]https://kp.ua/politics/624812-sbu-vypustyla-broshuiry-o-sviaziakh-upts-mp-s-rossyiskymy-spetssluzhbamy

[508]https://ukr.ai/ua/article/132348/

[509]https://uspishna-varta.com/ru/novyny/voyennoye-polozheniye-v-ukraine-itogi?fbclid=IwAR1qtKe1OAbORqU9-aN3HQozKCn2L5-u1DMGZL3lp7qC42mTDAn0pIKd8Yo

[510]http://news.church.ua/2018/04/20/narodnij-deputat-ukrajini-a-derkach-proanalizuvav-ostanni-rishennya-verxovnoji-radi-ros/

[511]http://news.church.ua/2018/09/21/narodnye-deputaty-napravili-pismo-patriarxu-varfolomeyu-s-prosboj-ne-prinimat-pospeshnyx-reshenij-ob-avtokefalii/?lang=ru

[512]https://strana.ua/news/154077-posle-priznanija-edinoj-tserkvi-patriarkh-filaret-obeshchaet-otobrat-vse-zdanija-u-moskovskoho-patriarkhata-upts.html

[513]https://24tv.ua/ru/ne_upc_mp_v_minkulte_nazvali_vladelca_