Моніторинг ситуації з правами людини в Україні з квітня по липень 2017 року

В даному квартальному огляді дотримання прав людини в Україні змушені констатувати, що ситуація залишається невтішною. Особливо за останні три місяці відчутними стали проблеми зі свободою слова і ЗМІ. Так, наступ держави на свободу слова в усіх її формах прийняло воістину загрозливих розмірів: закривається загальнодержавна телекомпанія, заарештовують головних редакторів найбільших опозиційних ЗМІ країни, громадянам перекривають доступ до найбільш поширених соціальних мереж.

 

Обмеження прав на свободу слова і функціонування незалежних ЗМІ

У звітний період українська влада посилила тиск на непідконтрольні ЗМІ і незалежних журналістів. І взагалі всіх осіб, які мають сміливість висловлювати відмінну від владної точку зору. Зокрема, 1 червня Вищим спеціалізованим судом України було скасовано виправдувальний вирок у справі блогера і журналіста Р. Коцаби, якого звинувачували в державній зраді за пацифістські заклики, але відпущеного з-під варти судом першої інстанції.

Крім того, припинили своє існування ряд відомих ЗМІ, неконтрольованих державою. 12 червня радник міністра внутрішніх справ І. Ківа ініціював цькування загальнодержавного каналу NewsOne, заявивши: «Ми повинні, ми зобов’язані заткнути рот кремлівської пропаганди, що віщає через ватний канал NewsOne». Журналісти звернулися за захистом в прокуратуру і до президента, але жодної реакції на це не було.

15 квітня був проведений обшук в приміщенні Міжнародного центру перспективних досліджень, де також розміщується редакція інтернет-видання “Апостроф”. Керівник даної експертної організації – В. Філіпчук 18 квітня ,був викликаний для надання свідчень в прокуратуру «за обробку ідей мирного врегулювання конфлікту на Донбасі».

Але все ж найбільш резонансною подією в рамках порушення державою свободи слова в Україні стало затримання 22 червня головного редактора одного з найбільших інтернет-ЗМІ країни, опозиційного до влади, «Страна.uа» – І. Гужви. При цьому офіс інтернет-видання обшукувався СБУ, а робота редакції була заблокована. Офіційне звинувачення полягало у вимаганні грошей за непублікації або зняття з сайту опублікованого матеріалу, що кваліфікували як вимагання 10 тис. дол. у народного депутата Лінько. Головною фактичною причиною арешту вважається публікація Гужвою «плівок Онищенко» про корупцію президента Порошенко і його оточення, а також загальний опозиційний настрій видання.

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко розкритикував дії силовиків: «Обшук редакції ЗМІ і затримання головного редактора – надзвичайна ситуація! Особливо враховуючи, що “Страна.ua” має високі рейтинги і дозволяє собі системно критикувати чиновників». Він називає неприйнятною ситуацію, «коли Генпрокуратура бореться за “лайки” у Фейсбуці тих, кому не подобається редакційна політика “Страни”». За словами Томіленко, міжнародні партнери НСЖУ стривожені нічними обшуками і затриманнями.

Соцмережі також буквально вибухнули після перших повідомлень про обшук в інтернет-газеті. Скептично ставиться до Гужви нардеп від Блоку Порошенко Мустафа Найєм, але змушений був констатувати: «Чим швидше суспільству представлять докази, тим менше шансів, що нас будуть звинувачувати в нападках на свободу слова… Повинні бути докази, що ці люди вимагали хабар в обмін на непублікацію матеріалу…».

Як заявив колишній глава слідчого управління СБУ генерал Василь Вовк, перша спроба влади «зачинити» Гужву була зроблена владою ще в 2014 році: «Ігор Гужва давно на мушці Адміністрації президента України. Я в 2014 році отримував прохання-вказівку заарештувати Гужву і закрити видання “Вести”, яке він тоді очолював… ». На «Вістях» стояло тавро «сепаратизм»: там писали не цілком те, що всі інші українські видання. «Ми йому запропонували, – каже генерал, – закрити газету на 3 місяці, щоб навколо вляглися пристрасті. Він сказав, що подумає, і відмовився». Подивившись відеодокази від Генпрокуратури генерал Вовк констатував: «Підстава з грошима очевидна. Слідчі просто не могли придумати нічого кращого».

Відомий український політолог, директор Інституту стратегічних досліджень “Нова Україна” Андрій Єрмолаєв заявив з цього приводу: «Я хочу звернути вашу увагу не стільки на формальний привід затримання головного редактора, скільки на те, яким чином ця операція проведена. Тоталітарні режими часто користуються методами інформаційних ударів не стільки для того, щоб усунути конкурента або блокувати критика, а й для того, щоб сформувати відповідну атмосферу в суспільстві, щоб журналісти були більш лояльними, щоб не говорили зайвого».

15 червня голова СБУ В. Грицак запропонував ввести кримінальну відповідальність за прояви російської пропаганди в українських ЗМІ, тобто для журналістів: «Наша мета – дати в Кримінальному кодексу України адекватну правову оцінку всім формам і методам гібридної війни. В умовах агресії не тільки військові статути пишуться кров’ю, а й закони для зрадників і пособників агресора». На його думку, потрібно, «по-перше, терміново розробити і прийняти зміни в законодавство України про кримінальну відповідальність, а по-друге, потрібно укласти «акт інформаційної єдності українських журналістів у протистоянні ворогові». Відповіддю на пропаганду «повинен стати бойкот усім представникам п’ятої колони Російської Федерації в інформаційному просторі України». За словами Грицака, «вони повинні стати персонами нон-грата на вітчизняних інформаційних ресурсах, для прихильників «путінського руського світу» повинен залишитися тільки «Кисельовсько-соловйовський» майданчик». У зв’язку з розмитістю самого терміна «пропаганда» під його дію легко може потрапити свобода слова в журналістській діяльності, думка яких може не збігатися з думкою влади і може легко почати розглядатися як «російська пропаганда», з відповідними наслідками для журналістів, які вище перераховані.

Адміністрація Президента продовжує розсилати редакціям газет і телеканалів «темники» з рекомендаціями щодо «правильного» викладу версій поточних подій. Цього разу головна увага приділялася висвітленню поїздки Порошенко в США, безвізу, відставки Садового і заборона на термін “окуповані території”. Ці дії є найпершим проявом цензури (заборонена ст. 15 Конституції) і втручанням у вільне висвітлення подій журналістами і відповідно порушення права на свободу слова (ст. 34 Конституції).

Журналістів продовжують безкарно бити провладні депутати: Так, 18 травня народним депутатом Гаврилюком в кулуарах ВРУ був побитий журналіст В. Крутчак, а 2 липня на святкуванні дня народження депутата від БПП М. Найєма був побитий журналіст В. Апасов.

Все це порушує цілий ряд норм як Конституції України (ст. 34 – свобода слова, думки і вираження своїх поглядів), так й міжнародних зобов’язань України – ст. 19 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.) і ст. 10 Європейської конвенції про права людини і основних свобод (1950 р.) (Кожна людина має право на свободу вираження поглядів), а також прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Такі дії викликали осуд з боку відомих правозахисних організацій. Так, Українська Гельсінська спілка з прав людини зазначила, що розглядає цю практику як «прояв загальної тенденції на порушення Службою безпеки України та органами прокуратури балансу між національною безпекою і правами людини в інтересах національної безпеки. І хочемо ще раз нагадати, що політичний режим, який порушує права людини, приречений на поразку».

У свою чергу Посол Нідерландів, Кломпенхаувер зазначив, що «…це серйозне питання. Ми, Нідерланди і, думаю, всі наші колеги з міжнародного співтовариства, зараз дуже уважно дивимося на Україну і будемо надалі спостерігати за будь-якими спробами обмежити свободу ЗМІ, навіть якщо це робиться з патріотичної позиції».

 

Обмеження права на свободу отримання інформації

У звітний період Україна стала в один ряд з такими країнами як КНДР, Саудівська Аравія, Пакистан, Туреччина і КНР – серед країн, законодавчо блокуючих доступ своїм громадянам до соціальних мереж в інтернеті. Президент Порошенко своїм Указом від 16.05.2017 №133/2017 ввів в дію рішення РНБО про санкції проти ряду російських компаній і серед іншого наказав інтернет-провайдерам заблокувати доступ в Україні до соціальних мереж «В Контакте», «Однокласники» і поштових сервісів «Яндекс» і «mail.ru». Потрібно відзначити, що незабаром ініціативу Порошенко підтримав і ІДІЛ – 22 травня в терористичній організації “Ісламська держава” бойовикам заборонили використання соціальних мереж.

Потрібно відзначити, що принцип мережевої нейтральності, коли оператори Інтернету не мають права втручатися в трафік, що проходить через їх мережі – це базовий принцип існування мережі Інтернет. Цей принцип підтримують більшість розвинених і вільних країн: США, країни Скандинавії, Нідерланди, навіть Ізраїль, який знаходиться в стані війни. Жорстку цензуру в мережі втілюють тільки тоталітарні й авторитарні країни. Примітно, що влітку 2016 року Рада з прав людини ООН ухвалила резолюцію, яка засуджує країни, які навмисно порушують право громадян на доступ до інтернету. Резолюція була прийнята практично одноголосно, проти голосували лише країни з авторитарним режимом, включаючи Росію, Китай і Саудівську Аравію.

У ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати і поширювати інформацію, а в ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Саме в соцмережах це право і реалізовувалося громадянами України, що законодавчо їм заборонив гарант Конституції.

Крім цього, діючі положення Закону України «Про телекомунікації» та інші нормативно-правові акти не регламентують виконання процедури заборони Інтернет-провайдерам надавати користувачам послуги з доступу до мережі Інтернет, обмежувати доступ до певних ресурсів/сервісів і одночасного забезпечення прав і свобод громадянина.

Також потрібно відзначити, цілий ряд правових колізій і неточностей в Указі №133/2017. По-перше, зазначений термін «інтернет-провайдер». Але ні в одному законі немає такого визначення. Є терміни «провайдер телекомунікацій» і «оператор телекомунікацій» (закон “Про телекомунікації”). По-друге, відповідно до Закону України про РНБО «Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов’язковими до Виконання органами виконавчої влади» (ст. 10), а інтернет-провайдери явно до таких не належать. По-третє, не зовсім зрозумілий механізм реалізації норм указу. РНБО зобов’язала уряд разом з СБУ стежити за реалізацією та моніторити ефективність санкцій. СБУ передала це право Державній службі спецзв’язку і захисту інформації (ДССЗЗІ). Однак, згідно із законодавством, це не входить в обов’язки ДССЗЗІ. Головне завдання служби – забезпечувати безпеку захищених каналів державного зв’язку, а не моніторити інтернет. Повертаючись до букви закону, сайт можна заблокувати тільки за рішенням суду. По-четверте, зазначено, що провайдери зобов’язані заблокувати доступ користувачів інтернет до певних ресурсів. Однак, знову ж таки у нас немає поняття «користувач інтернету». Є термін «інтернет» і «абонент» (закон “Про телекомунікації”). Тобто, має місце правовий нігілізм з боку АП та РНБО. По-п’яте, Указ ввів таку новацію, як «обмеження або припиненням Надання телекомунікаційних послуг та використання телекомунікаційних мереж загального користування», але не вказав, хто саме її повинен реалізовувати.

Ця заборона викликав бурхливу негативну реакцію як з боку громадян України (юрист «Чугуївської правозахисної групи» Роман Лихачов подав позов до Вищого адміністративного суду України проти президента України Петра Порошенка про скасування указу від 15 травня, студенти провели мітинг під АП, Інтернет асоціація України виступила з листом-засудженням указу: «Нові санкції ввели для політичної цензури», на сайті президента Порошенко петиція за скасування указу за кілька днів зібрала 51 тис. підписів), так і міжнародних організацій (Європейський Союз: «… ми очікуємо, що влада повинна гарантувати, що обмежувальні заходи, прийняті з міркувань національної безпеки, не мають негативного впливу на фундаментальне право на свободу вираження поглядів», Рада Європи: «Блокування соціальних мереж, пошуковиків, поштових служб і новинних веб-сайтів йде врозріз з нашим спільним розумінням свободи думок і свободи ЗМІ») та демократичних держав (Державний департамент США: «Свобода слова – ключовий елемент здорової демократії, яка прописана в Конституції України. Ми закликаємо український уряд знайти шляхи захистити свої національні інтереси таким чином, щоб це не підривало конституційні принципи»). У міжнародній правозахисній організації Human Rights Watch закликали президента Петра Порошенка «негайно скасувати указ» про блокування в Україні соцмереж, щоб «захистити свободу вираження поглядів та інформації» в країні. «Це ще один приклад легкості, з якою президент Порошенко необґрунтовано намагається контролювати громадський дискурс в Україні. Порошенко може спробувати обґрунтувати свій останній крок, але це цинічна, політично обґрунтована атака на права та свободу інформації, яка зачіпає мільйони українців, їх особисте і професійне життя», заявила Таня Купер, відповідальна за український напрямок моніторингу HRW. З аналогічною вимогою виступив Комітет на захист журналістів.

Що цікаво, як показали два місяці дії цього указу, реальний його ефект склав 10-15% втрат українських користувачів російських соціальних мереж. Громадяни легко обходять заборону за допомогою спеціальних програм.

Потрібно відзначити, що на цьому наступ української влади на свободу поширення і отримання інформації через інтернет не обмежується. Так, 19 червня робоча група при Міністерстві інформаційної політики (так званий «Мінстець») напрацювала і передала СБУ «Перелік сайтів, які містять інформацію, що має ознаки забороненої до поширення нормами українського законодавства» з подальшою передачею їх на блокування.

Сам «Мінстець» не має ніякого формального права на блокування ресурсів в мережі Інтернет, так само, як і СБУ, якій був переданий цей список. Якщо таке право буде – це може привести до перетворення «Мінстець» в інструмент політичної і економічної цензури, такий як російський Роскомнадзор. Видати вказівку про блокування доступу до ресурсу Інтернет може тільки суд, і тільки по відношенню ресурсів, що поширюють дитячу порнографію (п. 18 ст. 39 Закону “Про телекомунікації”). Подальше розширення списку цензури і створення українського аналога Роскомнадзора штовхає Україну з європейського шляху на шлях країн на кшталт Росії чи Ірану. Як відзначають в листі Інтернет асоціації України, з вимогою скасувати таке рішення «Мінстеця», навіть сама назва документа містить підрядковий переклад фраз, використовуваних Роскомнадзором.

20 червня фракція БПП в ВРУ опублікувала законопроект, який передбачає обов’язок провайдерів блокувати заборонені по суду сайти. Такої практики, крім перерахованих вище «демократичних» держав немає ніде в світі. Як зазначає у відкритому листі Інтернет асоціація України, «на превеликий жаль, останнім часом вітчизняні учасники ринку телекомунікацій стали суб’єктами експериментів з виживання, які наслідують «кращій досвід» КНДР, Ірану, РФ і повністю ігнорують досвід демократичних країн, в тому числі тих, які знаходяться в стані війни (наприклад, Ізраїлю), або постійних терористичних атак:

– це і багаторазові випадки вилучення серверного обладнання телекомунікацій під час обшуків, які здійснюються з порушеннями вимог законодавства України щодо яких ми неодноразово зверталися до Вас, шановний Петре Олексійовичу, і які вже привели до масової міграції українського бізнесу дата-центрів за кордон;

– це і прийнятий без консультацій з фахівцями Указ Президента України №133 щодо санкцій, що змушує провайдерів здійснювати блокування доступу до ряду російських інтернет-ресурсів, яке коректно виконати неможливо;

– тепер представник фракції Вашого імені анонсує наступний крок з нав’язування провайдерам закупівлі обладнання, який, у разі його здійснення, залишить на українському ринку телекомунікацій кілька монополістів ».

Про те, що всі дії по блокуванню доступу до сайтів в інтернеті мають в першу чергу цензурну функцію свідчить заява секретаря РНБО Турчинова з претензією на контроль над іншими соц. мережами – Facebook і Twitter: «Там (Facebook і Twitter) також є російські спецслужби, які створюють фіктивні акаунти, кидають фейкову інформацію, якусь провокаційну інформацію. Українська спецслужба звертається до них із заявою про те, що ця сторінка несе негативний, небезпечний вміст, вони відразу її видаляють. «В Контакте», в «Однокласниках» – зрозуміло, що ФСБ цього не робить. Вони навпаки посилюють цей сигнал». Тобто, Facebook і Twitter закривають акаунти просто за заявою СБУ? Без рішення судів? До речі, правила ФБ такої можливості не передбачають.

 

Порушення прав українців на медичне обслуговування та систематичні спроби дискредитації в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун

Важливим аспектом політичних маніпуляцій є спроба перекладання відповідальності «перманентного» керівництва Міністерства охорони здоров’я України, за результатами діяльності якого протягом 2015-2017 років безслідно зникли значні кошти макрофінансової допомоги. Така ситуація спровокувала подальше зростання захворюваності і смертності в Україні. Більш того, були організовані схеми «відмивання» «брудних» коштів та фінансування незаконних терористичних організацій «ДНР»/«ЛНР».

Мішенню для проведення дискредитації реформ може стати в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун (громадянка США, її брат є активним учасником виборчого штабу Дональда Трампа).

За участю так званих «міжнародних експертів» і уряду України були створені умови з передачі функції виконавця державної програми і розпорядження бюджетними коштами від зазначеної установи громадським об’єднанням (ГО «Пацієнти України», «Мережа ЛЖВ», «Альянс»). Даний процес стався з порушенням вимог чинного законодавства та Бюджетного кодексу України.

У свою чергу, згадані громадські об’єднання у взаємодії (в змові) з координаторами відповідних програм Глобального фонду, Світового банку, USAID, Червоного Хреста та інших міжнародних організацій вдалися до створення фіктивної фінансової, статистичної та відомчої звітності з метою «відмивання» та привласнення коштів міжнародної макрофінансової допомоги, а в окремих випадках для прямого сприяння діяльності незаконних терористичних угруповань, фінансування політичних процесів.

Ініціаторами кампанії по дискредитації громадянки США У. Супрун створені умови для призначення керівником по реалізації проекту боротьби зі СНІДом громадянина Шерембея Дмитра Олеговича (1977, уродженець Чернігівської обл.). Дана людина має три судимості і відбував покарання в місцях позбавлення волі Сумської та Чернігівської областей, як особа, визнана винною в скоєнні тяжких злочинів.

У той же час, для координації з Міністерством охорони здоров’я України та «підтримки» У.Супрун корумпованими посадовцями МОЗ, координаторами Глобального фонду «делеговані» громадяни Перегінець І., Курпіта В., Жовтяк В., Низова Н., які причетні до розкрадання коштів і ресурсів за напрямками надання Україні макрофінансової допомоги в сфері боротьби зі СНІДом Глобальним фондом, USAID, ВООЗ, ПРООН в обсязі понад 650 млн. доларів США відповідно до вимог Закону України «Про Загальнодержавну цільову програму з протидії ВІЛ/СНІД на 2014-2018 р.р.».

Як антикорупційна ширма використовується О. Устинова, яка одночасно є керівником організації «Пацієнти України» і однієї відомої грантової антикорупційної організації, близької до посольства США в Україні.

В результаті змови колишніх посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України та координаторів Глобального фонду та USАID вертикальне забезпечення державного контролю фактично знищено, що дозволило інспірувати звинувачення У. Супрун в розкраданні коштів, наданих Україні Глобальним фондом і USАID в обсязі близько 650 млн доларів США до яких вона практично не причетна.

Експертами та журналістами відзначається тенденція до можливості пред’явлення звинувачень У. Супрун. За результатами фінансування і підтримки юридичних осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України. Даних юридичних осіб можуть оголосити причетними до передачі незаконним терористичним збройним формуванням коштів, ресурсів, медикаментів тощо.

Через певну некомпетентність в.о. міністра охорони здоров’я У. Супрун в сфері державного управління та незаконність передачі владних повноважень з виконання Загальнодержавної цільової програми боротьби зі СНІД через мережу зазначених громадських організацій, кошти і ресурси, що надаються Україні Глобальним фондом і USАID в сфері охорони здоров’я в період 2014-2017 р.р. надходять на користь юридичних осіб, які зареєстровані в Донецьку, Луганську, Горлівці, Макіївці та інших. Дані населені пункти фактично знаходяться на тимчасово окупованій території.

Так, реципієнтами отримання фінансових коштів і ресурсів Глобального фонду, ВООЗ, USAID, ПРООН, що надаються через очолювані кримінальними елементами (Д. Шерембей, В. Жовтяк) громадські організації є – БФ «Клуб «Світанок», БФ «Новий день», ГО «Варіант », ГО «Оберіг», «ЦСР «Міст», БФ «Карітас-Донецьк» (м.Донецьк), БФ «Твій вибір», «Лінія життя», БФ «Надія на порятунок» (м.Горлівка), ГО «Союз« Амікус», БФ «Донбас проти СНІДу» (м.Макіївка), Луганське ГО «Мережа» і ін.

Поряд з цим, через зазначені приховані механізми здійснюється відповідне фінансування юридичних осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території АР Крим.

У цій ситуації, відповідними слідчими підрозділами Національного антикорупційного бюро України, в порушення вимог Кримінально-процесуального Кодексу України не надано відповідну правову оцінку організованій злочинній діяльності міжнародного характеру, яка формує ряд національних і глобальних загроз, а матеріали досудових розслідувань незаконно приховані, що підвищує потенційний рівень готовності до наступної кампанії по дискредитації реформ охорони здоров’я і «вкидання» тих, що компрометують матеріалів відносно в.о. міністра охорони здоров’я У. Супрун.

З метою приховування вищезгаданої злочинної діяльності представниками міжнародних організацій і вищенаведених громадських організацій і платформ введена в оману в.о. міністра охорони здоров’я У. Супрун, яка в період Революції гідності безпосередньо брала участь в організації волонтерської допомоги, а в період здійснення військової агресії на Донбасі виступила ініціатором формування лікувально-волонтерських платформ і просування медичних реформ в державі.

З цією метою зазначеними громадськими організаціями розгорнуто відповідну дезінформаційну роботу (паразитування на очікуваннях і гаслах реформ) по відношенню до МОЗ України. Крім того, здійснюються відповідні заходи щодо відвернення уваги і приховування фактів і обставин злочинної діяльності.

 

Дискримінація за мовною ознакою. Обмеження прав не україномовних громадян

20 квітня, на засіданні Київради був прийнятий проект рішення “Про подолання наслідків радянської окупації в мовній сфері”, згідно з яким всі послуги в сфері обслуговування в столиці України в першу чергу повинні здійснюватися українською мовою. Відповідним документом пропонується встановити, що в Києві мовою роботи, діловодства і документації органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій комунальної форми власності є державна мова – українська. Також прописано, що всі рекламні оголошення, вивіски, плакати, афіші, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції повинні бути написані українською або іншою мовою з обов’язковим зазначенням їхнього перекладу чи транслітерації.

Це рішення в разі його остаточного ухвалення порушує ст. 10 Конституції України: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин». Крім того, воно втручається в сферу особистого життя громадян (ст. 32 Конституції), позбавляє тих з них хто не може спілкуватися українською права на професію (ст. 43), порушується рівність всіх перед законом (ст. 21), вводитися дискримінація за мовною ознакою (ст. 24), неправомірно обмежується право на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції).

10 червня в газеті «Голос України» було опубліковано дискримінаційний закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації», підписаний президентом Петром Порошенко 6 червня. Закон вступає в силу через чотири місяці – 13 жовтня. Він передбачає, що в ефірі загальнонаціональних та регіональних телеканалів частка української мови в фільмах і передачах повинна становити не менше 75%, місцевих мовників – 60%, а також 75% всіх новин повинні транслюватися українською мовою. Національна рада з телерадіомовлення вже попередила, що буде жорстко контролювати дотримання вимог закону, за порушення яких передбачено штраф у розмірі 5% від загальної суми ліцензійного збору.

По комітетам ВРУ в напрямку сесійної зали також слідує проект №5669 від 19.01.2017 Закону України «Про Функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» авторами якого виступили 76 депутатів Ради. Серед іншого він передбачає тотальну українізацію всіх сфер суспільного життя країни, включаючи і сферу обслуговування. А за порушення його передбачений штраф в 850 гривень. Проект закону суперечить Конституції країни і призведе до розколу в суспільстві. «Законопроект носить явно дискримінаційний характер… Прикриваючись словами про захист мови і прав «титульної нації», вони (представники влади) продовжують курс на розкол країни”, – зазначає політолог А. Золотарьов. Екс-міністр юстиції України О. Лукаш назвала цю законодавчу ініціативу “грандіозним маренням”. «у мене немає сумнівів, що проект про примусову українізацію стане законом. Обмежувати права і знищувати все живе у парламенту виходить прекрасно» – повідомила вона на своїй сторінці в Facebook.

Різного роду провокатори також займаються дискримінацією на мовному ґрунті людей, які працюють в сфері послуг. Застосовуючи до них насильство, на що ніяк не реагують правоохоронні органи.

Триває боротьба і з російською книгою. 18 травня в Україні набув чинності порядок вилучення літератури, випущеної в Росії. Друковану продукцію, будь то книги, газети або брошури, вилучатимуть у індивідуальних підприємців і організацій, які привозять її з Росії. Якщо розповсюджувач книг відмовиться їх надати, в ситуацію мають втрутитися українські правоохоронці.

29 червня на сайті ВРУ був опублікований ще один дискримінаційний законопроект від депутатів-свободівців, який забороняє гастролі російських артистів в Україні та українських – в Росії: №6660 від 29.06.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (відносно обмеження проведення гастрольних заходів на території держави-агресор та на території України, в тому числі й на тимчасово окупованій території України)». Зокрема, артистам з Росії, які хочуть виступити на території України, автори пропонують надати письмову заяву «Про засудження окупації території України державою-агресором». Обмеження на виступи не торкнуться громадян Росії, що іммігрували в Україну на постійне місце проживання, і артистів, які засуджують дії Росії щодо України. Артистам обох країн пропонується заборонити виступати на Донбасі і в Криму. Тобто, тут очевидним є порушення кількох основоположних прав, закріплених в Міжнародних пактах з прав людини 1966 року та Європейської конвенції про права людини і основоположні свободи 1950 р .: право на свободу пересування, право на свободу думки, недоторканність приватного життя, право на свободу творчої діяльності.

19 травня співробітники СБУ провели обшуки в активістів угорської громади Закарпаття. Глава районної ради Йосеф Шин і депутат районної ради Отто Ваш були затримані за підозрою в сепаратизмі і “співпраці з агресором”. Раніше Берегівська райрада звернулася до президента України з вимогою переходу на “договірні відносини” з київською владою. На в’їзді в Берегівський та Виноградівський райони були встановлені вказівні стели на угорській мові з написами: “Виноградівський район. Угорці вітають вас” і “Берегівський район. Край угорської мови”. Як стверджують депутати Берегівської райради, звернення до Петра Порошенка було направлено з метою захистити права угорців в Україні в місцях їх компактного проживання в Закарпатті. Депутати також звернули увагу на брак фінансування місцевих громад з боку центральної влади.

 

Тиск на судову гілку влади

Тиск на суддівську владу в Україні здійснюють як представники владних структур, депутати, так і різного роду «громадські активісти». Ці дії порушують ст. 126 Конституції, яка передбачає незалежність і недоторканність суддів, а також забороняє здійснювати на них вплив.

Зокрема, в Національному антикорупційному бюро заявляють про тиск 21 квітня з боку 10 нардепів від “Народного фронту” на суддю Солом’янського суду м.Києва, який обирав запобіжний захід для затриманих напередодні екс-нардепа Миколи Мартиненка і заступника голови правління НАК “Нафтогаз України” Сергія Переломи. Зокрема, депутати Логвинський і Пинзеник заявили слідчому судді Бобровнику, що його чекає «доля суддів Кірєєва і Чауса», – йдеться в заяві НАБУ. В результаті Мартиненко був звільнений під заставу.

Начальник ГУМВС України в Київській області В. Троян в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що чинив тиск на суддів з метою прийняття потрібних йому рішень: «Давив, казав, що якщо випустять (підозрюваного), я його (суддю) притягну за корупцію, доведу, що рішення прийнято неправильно».

21 червня Апеляційний суд Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України про заборону торгівлі з Кримом, а депутат Верховної Ради І. Мосійчук пригрозив суддям розправою: «Поки ліхтарі на Хрещатику не прикрасять трупики в чорних мантіях в нашій країні нічого не зміниться», – написав він.

Також активно тиснуть на суддів і активісти. Так, за 2016 рік в Одесі і Одеській області зафіксовані 170 випадків тиску на суддів, а 850 засідань були зірвані через помилкові повідомлення про замінування. «Відсутність належного та адекватного реагування на подібні факти формує в суспільстві і певному середовищі уявлення про вседозволеність і безкарність дій, що здійснюються по відношенню до суддів з метою досягнення певних протиправних цілей в інтересах окремих осіб», – констатують в суді. 1 червня під час перегляду Вищим спеціалізованим судом України виправдувального вироку у справі блогера і журналіста Р. Коцаби під судом була бійка. Вирок був скасований.

27 червня Апеляційний суд Одеської області повинен був розглянути питання про зміну Олександру Кушнарьову, обвинуваченому в організації фейковий викрадення нардепа Олексія Гончаренка, запобіжного заходу. Проте прибулі до суду активісти зірвали засідання.

30 травня Приморський районний суд Одеси відмовив в задоволенні клопотання прокуратури про взяття під варту затриманого в Одесі кримінального авторитета Володимира Ш., більш відомого під прізвиськом «Шушарік» і відпустив його під домашній арешт. Очевидно, на м’яке рішення суду вплинув факт наявності в залі «групи підтримки» з приблизно 20 активістів, які вимагали звільнення їхнього товариша. Як написав радник голови управління Нацполіції в Одеській області Руслан Форостяк «Шушаріка підтримати в суд прийшли, як зараз, видно, стало модно, два десятка “активістів”, ймовірно з його однодумців».

 

Використання правоохоронних органів у політичній діяльності, а також у створенні медійних інформаційних приводів

Використання українських правоохоронних органів у політичній активності отримало міжнародний формат. В даному випадку, важливо звернути увагу на синхронну реалізацію слідчих дій відносно голови ДФС Романа Насірова і атаку так званих «ліберальних» світових ЗМІ на президента США Дональда Трампа з метою поставити під сумнів його легітимність і здатність приймати рішення.

В даному випадку, діяльність Національного антикорупційного бюро України та їх кураторів в посольстві США фактично була синхронізована з чорною постінаугураційною піар-кампанією, розгорнутою представниками опонентів Дональда Трампа на території США.

Важливо згадати, що Роман Насіров призначений на посаду голови ДФС України на підставі рішення Кабінету Міністрів України 05 травня 2015 року за результатами першого масштабного конкурсу, який проводила комісія, очолювана Міністром фінансів Наталією Яресько.

До даного призначення Р. Насіров був народним депутатом України, головою комітету податкової і митної політики, членом фракції БПП, а до роботи в парламенті обіймав керівні посади в інвестиційних банках.

Після призначення Р. Насіров спільно з МВФ розробив і погодив план реформування ДФС, і за 2 роки встановив тісний зв’язок з US Treasury, CBP, IMF FAD, USAID.

Після виборів Президента США у 2016 році Р. Насіров неодноразово відвідував Вашингтон. За інформацією з близького до нього кола осіб він зустрічався з близьким оточенням новообраного Президента Дональда Трампа.

У січні 2017 року Р. Насіров був запрошений на інавгурацію Президента США і будучи єдиним діючою державною особою, відвідав цю подію і мав ряд зустрічей після цього.

За наявною в розслідуванні журналістів інформації, він був представлений і зустрівся з новим главою Адміністрації, новим главою Білого дому, радником з національної безпеки і іншими особами вищого рангу.

У державних коридорах Україні відразу почали говорити про те, що Р. Насіров може стати контактною особою між новою Адміністрацією США і Україною.

У січні 2017 року, після відвідування інавгурації, міністр фінансів України Олександр Данилюк спробував провести розслідування даної події і усунути Р. Насірова з посади. Інформацію О. Данилюка активно використовували видання та громадські організації, близькі до посольства США.

У лютому 2017 року Національне агентство щодо запобігання корупції провело перевірку декларації Р. Насірова і порушень не встановила.

Працівники НАБУ 2 березня 2017 року незаконно о 23.50 спробували вручити підозра і затримали Р. Насірова в рамках так званої «Газового справи Онищенко».

За поданням Міністра фінансів України від 3 березня 2017 року Кабінет міністрів України усуває Р. Насірова від виконання обов’язків на час розслідування (хоча таке рішення повинен приймати суд).

Надалі підконтрольний НАБУ суддя Бобровник приймає неправове рішення щодо запобіжного заходу.

За інформацією журналістів, реалізацією «кейса Р. Насірова» керував особисто Джордж Кент, високопоставлена особа Посольства США в Україні. Справа дійшла до того, що Кент особисто приїжджав і перебував у будівлі суду, а також ставив команди по організації і супроводу позитивного рішення для НАБУ.

З самого початку «кейса Р. Насірова» експерти в області права стверджували про безперспективність пред’явлених звинувачень, в зв’язку з тим, що процедура розстрочки митних платежів передбачена законом, а за рік ДФС видає тисячі таких розстрочок.

Також зрозуміло, що при загрозах, тиску на судових експертів і суди, НАБУ зможе ввести в оману громадськість. Однак рано чи пізно таку схему буде викрито, а суспільство зрозуміє всю правду про орган, який використовувався як механізм брудної розправи з особами, які заважають.

В контексті даної ситуації, важливо звернути особливу увагу на грубе порушення НАБУ ст.ст. 364, 365, 366, 372, 374, 387 КК України. Також має місце порушення ст. 371, а саме незаконне затримання Р. Насірова.

Після проведення «піар-кримінального шоу» за участю НАБУ і САП, яке медійною аудиторією було сприйнято дуже позитивно, з’ясувалися подробиці історії хвороби Р. Насірова: за фактом його тиск був підвищений через проблеми щитовидної залози. Надалі з’ясувалося – у Романа Насірова рак щитовидної залози.

На початку липня йому зробили операцію з видалення щитовидної залози. При спілкуванні з його адвокатом, журналісти з’ясували, що він не хотів в ході затримання і на судовому процесі використовувати інформацію про онкологічне захворювання, щоб інформація в пресі не травмувала жінку і трьох дітей.

Користуючись цим, цинічні молоді політики з НАБУ і САП влаштували шоу і пізніше, володіючи повною інформацією про стан здоров’я Р. Насірова та проведену операцію, не дали можливості хворій людині виїхати за кордон для подальшої хіміотерапії, в усних розмовах мотивуючи це негативною реакцією громадськості.

Для довідки, препарати хіміотерапії, що використовуються в Україні, сертифіковані в 2001-2003 рр. і є анахронізмом з ймовірністю ефективного впливу 50%. Згадані висновки, в тому числі провідних лікарів-академіків, є в розпорядженні НАБУ, керівник якого, А. Ситник, обізнаний, що ставлять під загрозу життя людини.

Дані посадові особи чітко розуміли, що запорука в 100 млн гривень в порожньому безперспективному судовому процесі є гарантією повернення Р. Насірова після хіміотерапії в Україну. Тим не менш, вони продовжують огидну гру з метою політичного піару, маючи абсолютно неправові і недержавні цілі та інтереси.

Підсумовуючи можна зазначити, що постать Р. Насірова була обрана політиками, НАБУ і їх покровителями в посольстві США, як квінтесенція персони, нібито наближеної до команди Дональда Трампа і яка уособлювала загальну нелюбов громадян до митних і податкових служб.

Важливо підкреслити, що правоохоронні органи замість здійснення реальної боротьби з корупцією та зміцнення демократично-правових основ беруть участь у створенні «політично-технологічного шоу-серіалу», використаного для дискредитації іміджу Дональда Трампа, як в Україні, так і на міжнародній арені.

Також важливо відзначити, що особистість Артема Ситника, керованого ззовні «хедлайнера» в створенні даного медійного «антикорупційного» заходу була обрана на підставі того, що він вже був помічений у корупційних схемах з землею в Київській області під час своєї роботи в прокуратурі області та навіть після звільнення з неї. Відсутність пріоритету законних дій перед політичною доцільністю і кар’єризмом, на думку експертів, є базовою мотивацією цієї «нової» антикорупційної особи.

 

Дотримання права на свободу віросповідання

Триває брутальне порушення прав віруючих Української православної церкви (УПЦ), як з боку державних органів через спроби прийняття різного роду протицерковних актів і законів, так і завдяки потуранню іншим релігійним організаціям, які захоплюють церковне майно.

В рамках антицерковного законодавства депутати-праворадикали намагалися 18 травня усіма силами провести прийняття законопроектів, які узаконюють церковне рейдерство і захоплення церков (№№ 4128, 4511 і 5309). Проти даних законопроектів виступали громадяни України (Центр соціальних досліджень «Софія» провів опитування, згідно з яким 59,7% респондентів не підтримують законопроект №4511), віруючі УПЦ, які провели молитовне бдіння під ВРУ, так і представники зарубіжних православних церков (Патріарх Болгарської Православної церкви Неофіт направив офіційне звернення до Президента України Петра Порошенка і Голови Верховної Ради України Андрія Парубія, в якому висловив глибоке занепокоєння Болгарської церкви; Патріарх Ієрусалимський Феофіл III заявив: «…рішучим чином засуджуємо тих, хто вдається до дій, які спрямовані проти парафій канонічної Православної Церкви в Україні») та інших українських релігійних організацій (Єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької Церкви Станіслав Широкорадюк висловився щодо знаменитого релігійного законопроекту в ефірі «Радіо Марія»: «Створюється анархія. Тут ясно написано, що все робиться для того, щоб Київський патріархат зміг забрати парафії Московського патріархату собі. Створюється корупційна схема, для того, щоб вільно переходили парафії в Київський патріархат »).

Різного роду чиновники державних органів активно втручаються в справи церкви і порушують права віруючих. Так, Президент Порошенко, прем’єр-міністр Гройсман, спікер ВРУ Парубій всіма силами втручаються у внутрішньо церковне життя, намагаючись організувати Єдину помісну церкву в Україні на основі «УПЦ КП», що прямо суперечить ст. 35 Конституції згідно з якою держава відокремлена від церкви і існує свобода релігійної діяльності. Саме в цьому напрямку можна оцінити норму законопроекту №4511 згідно положення якого органи влади отримують право брати участь в призначенні митрополитів і єпископів. В результаті, релігійні організації втративши будь-яку самостійність, стануть департаментом української державної машини.

Мінкультури України розіслало на місця лист від 10.03.2017 «Щодо реєстрації статутів релігійних організацій». Згідно з листом, обласним державним адміністраціям рекомендується розглядати статути релігійних організацій під строго певним «політичним кутом», відмовляючи в реєстрації документів тих церков, які з тих чи інших критеріїв не влаштовують Міністерство. Як зазначає член ради директорів міжнародної правозахисної організації Human Rights Advocacy, Олег Денисов, реальний сенс описаних «рекомендацій» в тому, щоб зруйнувати ієрархічну структуру УПЦ, відірвати громаду від церковного центру, щоб «Київському патріархату» легше було здійснювати рейдерські дії.

Чиновники меншого рангу також не відстають. Так, Командувач Національною гвардією генерал-лейтенант Юрій Аллеров заявив, що в його відомство капеланами не беруть представники Української Православної Церкви. І Аллеров також підкреслив, що зазначене положення прописано в постанові Кабінету Міністрів. Але, в постанові Кабміну від 5 січня 2017 року “Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланській службі) в Збройних Силах України» немає такої норми. Тільки передбачено, що капелан повинен бути громадянином України, володіти державною мовою і бути священнослужителем релігійної організації України. Крім наклепу на канонічну Церкву і Кабінет Міністрів України, який швидко підхопили ЗМІ, генерал також розповів, що на власні очі бачив, як представники УПЦ благословляли бойовиків на «священну війну проти українського народу». Тобто, в даному випадку присутній протизаконне самовілля генерала, обмеження прав віруючих і релігійних організацій та наклеп на УПЦ.

У свою чергу, керівник Коломийського міського комітету профспілки працівників державних установ Микола Реп’ях агітував прихожан Благовіщенського храму УПЦ, до зміни юрисдикції, не будучи навіть прихожанином цього храму. На парафіяльних зборах, проведених настоятелем храму протоієреєм Василем Кобельським, 215 прихожан висловилися за те, щоб зберегти релігійну громаду в підпорядкуванні канонічної Української Православної Церкви.

Колишній депутат Олесь Доній 21 квітня на телеканалі ZIK розпалював міжконфесійну ворожнечу закликаючи депутатів і чиновників влаштувати бойкот УПЦ і показати «свій приклад» віруючим, які не хочуть переходити в інші конфесії.

Активно проти священиків УПЦ і церковних громад з метою «церковного рейдерства» використовуються націонал-радикали. Свою співпрацю вони «узаконили», 4 травня, коли Голова управління військового духовенства УПЦ «Київського патріархату» та члени «Правого сектора» підписали угоду про співпрацю та взаємодію, яке «є новим етапом відносин Церкви і націоналістичного руху». Наслідки такого «взаємодії» не забарилися.

28 квітня праворадикали зірвали засідання Збаразького районного суду, який повинен був розглянути кримінальну справу стосовно захоплення храму УПЦ на честь першомученика Стефана в селі Котюжини Тернопільській області.

2 травня в Житомирській області митрополиту УПЦ Овруцькому і Коростенському Віссаріону, що прямував до храму села Нова Буда Радомишльського району, невідомі в камуфляжі і представники «УПЦ КП» з Житомира перекрили дорогу. Представники «УПЦ КП» мали намір зірвати розмову митрополита з селянами і, викрикуючи суперечливі гасла, їм це вдалося.

Іонафану, митрополиту Тульчинському і Брацлавському загрожують за його статті в ЗМІ, що «до нього просто прийдуть радикали».

5 травня в центрі Києва біля універмагу «Україна» стріляли в клірика Київської єпархії УПЦ, засновника місії «Милосердя без кордонів», Захарія Керстюка, який активно надає допомогу населенню на Сході України.

4 червня греко-католики за підтримки бійців «Чорної сотні» захопили в Коломиї Благовіщенський храм УПЦ. Зараз храм опечатаний.

15 травня прихильники Київського патріархату зламали двері в храм Святих апостолів Петра і Павла УПЦ в селі Кинахівці Збаразького району Тернопільської області та побили настоятеля храму священика Віталія Гурєва і захопили храм. Священнослужитель УПЦ написав дві заяви в поліцію. Одну – за статтею 126 Кримінального кодексу України, за фактом побоїв, другу – за статтею 179, в якій кваліфікується як злочин незаконне утримування, осквернення і знищення святинь. Ніяких дій поліція не робить.

16 травня в с. Зоряне Віньковецького району Хмельницької області представниками Київського Патріархату та активістами партії “Свобода” за участю депутата облради Бурлика В.В., був незаконно, захоплений Свято-Успенський храм УПЦ.

9 червня під тиском «людей в камуфляжі» в Рівненській області сільрада не виділила землю під духовно-просвітницький центр УПЦ.

«Патріотичні» організації Житомира 7 червня вийшли в центр міста на акцію протесту проти виділення землі монастирю УПЦ в селищі Чоповичі Малинського району. Планується підняти питання повторно на наступній сесії, щоб депутати пояснили, що змусило їх за 40 хвилин змінити своє рішення. В результаті таких дій радикальних елементів за три роки по Україні вже відібрано 40 храмів.

Два роки не може громада УПЦ села Кути Шумського району Тернопільської області повернутися в виграний нею у суді храм Святої праведної Анни, який захопила «УПЦ КП» і не звільняє незважаючи на рішення суду. Священнослужитель УПЦ написав заяву в поліцію щодо незаконних дій з боку громади «УПЦ КП».

У Волинській області, в селах Велимче Ратнівського району та Осьмиговичі Турійського району «УПЦ КП» в травні-червні 2017 року обманом збирала серед прихожан УПЦ підписи за реєстрацію парафій, які мають ті ж назви, що і діючі парафії УПЦ, що б в майбутньому, після реєстрації «різними способами посіяти ворожнечу між односельцями, а в майбутньому заявити свої права на храм».

 

Обмеження права громадян на зібрання і демонстрацію поглядів

За звітний період конституційне право громадян України на свободу зібрань (ст. 39) та демонстрацію поглядів (ст. 34) неодноразово порушувалося як з боку влади, так і завдяки бездіяльності влади по відношенню до різного роду «активістів». Особливо загострилася ситуація у зв’язку зі святкуванням Дня Перемоги – 9 травня.

Спочатку, 29 квітня радник міністра МВС З. Шкіряк абсолютно протизаконно заборонив людям використовувати «георгіївські стрічки», які є символом Перемоги та складовою частиною багатьох бойових орденів і медалей періоду ВВВ на святкових заходах, висловивши при цьому одночасно загрозу використовувати проти незгодних «активістів» силу: «прошу утриматися від використання забороненої комуністичної символіки. В першу чергу – георгіївських стрічок. ….Сьогодні це ознака російського тероризму. Прошу не використовувати ці стрічки під час травневих дат. Це викликає логічну і об’єктивну правильну реакцію в українського патріота і громадянина».

Самі акції 9 травня по Україні були затьмарені сутичками з радикалами. У Києві поліцією був узятий штурмом офіс ОУН, після того як звідти на учасників акції «Безсмертний полк» цілилися з гранатомета. Масові бійки були в Миколаєві і Дніпрі, коли на учасників парадів нападали різного роду «активісти». На сьогоднішній день 25 осіб з числа дружинників уже впізнані по відеозаписах, і саме їм висувають звинувачення. Одного з організаторів «Безсмертного полку» – нардепа О. Вілкула Генпрокуратура і МВС звинувачують у організації масових заворушень. Хоча саме радикали нападали на колону, а не навпаки. 10 травня в Миколаєві представники організації «Азов» в кількості 30 чоловік напали на офіс Асоціації ветеранів-афганців в якому було 6 чоловік і проломили голову керівнику Асоціації Юрію Солов’ю.

Злякавшись масової участі громадян України в недержавних заходах на честь Дня Перемоги, влада вирішила прийняти наступні каральні заходи, що обмежують свободу вираження громадян. Так, 16 травня Верховна Рада прийняла закон про заборону «георгіївської стрічки» і запровадження адмінвідповідальності за її використання.

Також були проведені арешти громадян, які організовували ці акції. Так, у Вінниці 18 травня був заарештований 73-річний пенсіонер Іван Бондарук з партії “Союзу лівих сил” України з пред’явленням статті за “зраду батьківщині”.

Винесено також перший вирок за ст. 436-1 Кримінального Кодексу України за «пропаганду комуністичної ідеології». Студент зі Львова 4 травня був засуджений на два з половиною роки за інформацію розміщену в Інтернеті на його сторінці «В контакті». В ухвалі суду написано, що саме в викривленому розумінні українських органів прокуратури стало тлумачитися як «пропаганда комуністичної ідеології», і про що правозахисники попереджали раніше: «у публічному використанні продукції з символікою комуністичного режиму, до якої відносяться: публікації, присвячені В.І. Леніну, тобто особі, яка займала керівну посаду в вищих органах влади в СРСР, його філософсько-політичні цитати, а також загальновідомі комуністичні гасла: «Ленін жив, Ленін живий, Ленін буде жити!»; «План – закон, виконання – обов’язок, перевиконання – честь!» ». При цьому названі речові докази: «Комсомольський квиток, партійний квиток, підручник «Капітал» К. Маркса, георгіївську, жовто-синю і червону стрічки, запрошення з написом «Гість ХХІІХ позачергового з’їзду ПСПУ», 5 прапорів, 19 футболок, 7 кепок і 5 дисків з комуністичною символікою, 8 комсомольських квитків, бланки облікових карток ЛКСМУ, листівки з комуністичною символікою, диск з написом». Статтю внесли в КПК після прийняття закону про декомунізацію, і саме вона визначає кримінальну відповідальність за порушення закону. У суді знаходяться ще дві подібні справи.

Даний процес викликав засудження з боку правозахисників. М. Буткевич, координатор проекту «Без кордонів», зазначає, що «Коли був прийнятий пакет з 4-х законів, в тому числі, про заборону демонстрації символіки комуністичного і нацистського режимів, і виправдання цих режимів, як злочинних, кілька разів під час бурхливого обговорення вказували, що закон не забороняє поширення ідеології, він не про ідеологію, наприклад, не про марксизм. І не про марксизм-ленінізм. Він про конкретні злочинні режими, а тому їх символіку показувати не можна, так само, як і нацистську, наприклад. Мови про те, щоб забороняти ідеологію, там немає». Правозахисники вважають, що в законі не йдеться про те, що в соцмережі можна поширювати цитати того часу. Проблема полягає в нечіткому визначенні в самому законі поняття «пропаганда», і відзначають, що методи боротьби з політичними опонентами дуже нагадують часи СРСР.

Ці дії влади викликали осуд і з боку міжнародних правозахисних організацій. Так, О. Покальчук, директор Amnesty International в Україні заявила, що в Україні відбулися затримання мирних демонстрантів через ненасильницьке використання радянської символіки. «Ми вважаємо, що українська влада зобов’язана забезпечити свободу слова і свободу мирних зібрань для всіх громадян. «Свобода вираження – це основоположне право, має визнаватися всіма в Україні». Заборона символіки, пов’язаної з комуністичною партією і радянським минулим (прийняті в травні 2015 року закони про «декомунізації») є порушенням права на свободу вираження, а затримання мирних демонстрантів є кроком в обмеженні свободи слова і мирних зібрань з боку української влади. Всі затримані демонстранти повинні бути звільнені. Ми також вимагаємо ефективного та неупередженого розслідування всіх випадків насильства в ході сьогоднішніх демонстрацій. «Затримання мирних громадян і заборона радянської символіки неприпустимі. Такі заходи не тільки не звільняють Україну від радянської спадщини, від драконівських законів і практик радянських часів, але навпаки зближують з ними нас і нашу країну».

У свою чергу заступник голови фракції «Народний фронт» у Верховній Раді Юрій Береза 25 травня пообіцяв влаштувати опозиції різанину, якщо втратить владу: «У нас є бойовий досвід, і ця революція закінчилася великою кров’ю. Як тільки я відчую, що ми втрачаємо Україну, дії будуть… У мене є «план Б» ». Береза заявив, що не буде ні «реваншу», ні «громадянської війни». Буде «Ніч довгих ножів» і все», – заявив Береза.

З іншого боку, волонтер Синіцин заявив, що в перших числах травня їздив в Херсон, «там трохи “вату” поганяли». Однієї цієї заяви має бути досить для правоохоронних органів для порушення справи за фактом. Більш глобальні організації радикалів, як С14 нападають на акції, які проводяться під антифашистськими гаслами, наприклад, проти перейменування проспекту Ватутіна в Києві. У всіх випадках правоохоронці участі в подіях не беруть.

Сама влада також активно використовує напрацювання радянської влади для виконання своїх цілей. Зокрема, для організації зображення масової підтримки народом «свята безвіза» за рознарядкою збиралися бюджетники зображати масовку.

 

Діяльність професійних «громадських активістів»

Тривають деструктивні дії певного кола осіб, які самостійно наділили себе необмеженими повноваженнями втручатися в особисте життя громадян та суспільне життя країни під виглядом різного роду «активістів», «лідерів громадських думок» і т.п. Їх дії давно вже перейшли з категорії напівкримінального пресингу всіх незгодних з ними (порушення ст. 15 Конституції – «суспільне життя базується на засадах ідеологічної багатоманітності»), в категорію відкритого криміналу – залякування, побиття, викрадень незгодних громадян, рекету підприємців, тиску на суд і т.п. А влада в свою чергу не те, що не намагається якось припинити цю кримінальну діяльність, а використовує їх як українського аналога латиноамериканських «ескадронів смерті» в своїх корисливих цілях контролю суспільства.

Так, відомий виконавець популярних пісень і «активіст» О. Скрипка в відкриту виступив з пропозицією «створити гетто для тих хто не може вивчити українську» і обізвав їх «дебілами». Жоден державний орган не виступив із засудженням цього відверто ксенофобського твердження, що відкрито розпалює в країні національну ворожнечу.

У квітні в центрі Києва, в районі Бессарабського ринку радикальні елементи з ГО “Націонал-патріотичний рух України” на чолі з М. Ковальчуком під гаслом «Пам’ятай чужинець, тут господар Українець!» і з прапорами «Misanthropic division», яка дотримується неонацистської і ксенофобської ідеології, вчинили погром ліванського кафе «Linas Сafe». Органи влади на це ніяк не відреагували, а судячи з виставлених потім фото Ковальчука з господарем кафе, останній став платити «активістам» за «дах» в стилі «90-х». Аналогічну заяву зробила співачка І. Білик: «Хлопці, які хотіли зірвати мій концерт (в Одесі 8 червня), вимагали гроші, але не безпосередньо, тому що це можна записати і оприлюднити. Вони сказали, що, якщо ми дамо гроші, вони не будуть мене чіпати. Ми запитали: скільки? І нам було передано через третіх осіб «нехай вони самі назвуть цю суму» ».

У вбивстві російського депутата-втекача Вороненкова також виявилися задіяні «активісти» – 14 червня по справі було затримано учасника «Павлоградської самооборони» Я. Тарасенко, хоча спочатку владні структури однозначно звинувачували в цьому Росію.

Як наслідки «святкувань» 9 травня був черговий виток агресії радикальних елементів, переляканих масовістю участі громадян в акціях і даної ним відсічі. Вкрай в цьому процесі активізувалася агресивна расистське, неонацистське і ксенофобське угруповання С14, назва якого пов’язане з фразою з 14 слів, що використовується прихильниками переваги білої раси. Так, 2 червня радикали з угрупування заявили про те, що схопили і доставили в поліцію Дмитра Максименко, доцента кафедри вищої математики Київського університету будівництва і архітектури (КІСІ), який дав їм відсіч 9 травня в парку Слави. З правової точки зору вони незаконно позбавили людину свободи (ст. 146 КК України), приписали собі повноваження правоохоронних органів, прикриваючись нормою Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (2000 р.) щодо «громадянського затримання», хоча вони під його дію не потрапляють. Крім того, вони вломилися в кабінет до ректора КІСІ і зажадали від нього звільнити доцента з роботи, що переляканий ректор і зробив.

7 червня радикальні елементи з С14 напали на опозиційного політика Д. Жарких в центрі міста Києва. 16 червня С14 напали на акцію проти перейменування проспекту Ватутіна в проспект Шухевича в Києві. 1 липня в метро в Києві С14 напали на блогера Р. Коцабу. У всіх випадках поліція не діяла.

Регулярною стала практика, коли різного роду «активісти» здійснюють самосуд, а після затримання їх органами правопорядку, їх захищають соратники, здійснюючи нові правопорушення.

14 травня п’яні охоронці колишнього лідера Правового сектора Яроша напали на таксиста в Кам’янському, за його відмову кричати націоналістичні гасла. Таксиста захистили його колеги, а нападників здали в поліцію, але через кілька днів (22 травня) радикальні елементи подали заяву з проханням почати кримінальне провадження за фактом побиття таксистом охоронця по ч. 4 ст. 296 КК України і воно було відкрито. Таким нескладним шляхом потерпілий і поранений таксист може стати обвинуваченим. 10 червня радикали були відпущені судом під домашній арешт.

Інших радикалів, які два роки тому влаштували бійню в Мукачево, коли загинуло до 4 осіб також суд 26 червня відпустив на поруки: «Протягом судового засідання стало відомо, що з добровольців зняли ряд звинувачень, через відсутність доказів: бандитизм, погрози вбивством і блокування шляхів в епізоді АЗС». За іншими статтями їм присудили по 3 роки 9 місяців кожному, однак цей термін вони повністю відбули по так званому закону Савченко, коли день в ізоляторі зараховується за два дні в’язниці.

Знову почалася низка штурмів органів місцевого самоврядування різного роду «активістами». 30 травня в сесійний зал Львівської обласної ради увірвалися близько 100 «активістів»: вони кинули в приміщення кілька димових шашок і вигукували націоналістичні гасла. Метою було – щоб депутати підтримали маніфест, прийнятий націоналістичними силами в Києві: «Цей маніфест є основою продовження Революції гідності. Маніфест про те, щоб вийти з кризи країні. Центральна влада – це не просто влада в Києві, а й її люди на місцях». При цьому народний депутат, лідер «Національного корпусу» Андрій Білецький заявив, що активісти штурмуватимуть обласні ради у всіх регіонах України за прикладом штурму у Львові з вимогою амністії для учасників АТО. 1 червня в Київську міськраду увірвалися бійці добровольчих батальйонів. Причиною обурення стало те, що члени міськради не прийняли в другому читанні нормативний акт про надання статусу учасників бойових дій тим, хто служив в добровольчих батальйонах. Після цього депутати прийняли законопроект. Реакція правоохоронців за фактами захоплень була відсутня.

19 червня чергова група активістів анонсувала захоплення Бурштинської ТЕЦ. Правоохоронці в черговий раз проігнорували цю заяву.

Потрібно відзначити, що цькування «активістами» людей з відмінними від їх думки в соціальних мережах є звичайним явищем. Дане явище набуває особливого контексту, якщо персона перебуває на державній службі. Наприклад, юрист з Міністерства економічного розвитку і торгівлі Ольга Кушнір в Facebook публічно підтримала петицію про повернення проспекту Шухевича попередньої назви в честь генерала Ватутіна. Після цього її почали труїти в соцмережах «активісти», а Міністерство випустило коментар: «Ми нагадали нашим співробітникам про етичну поведінку державних службовців в соціальних мережах і неприпустимість таких висловлювань». У той же час, в чому саме Кушнір порушила норми етичної поведінки, розповівши про те, що скористалася своїм правом громадянина України і проголосувала за петицію по резонансній і обговорюваної в країні темі, в Мінекономіки не пояснили. Аналогічно цькування піддається Е. Бережна, що оскаржує в судах акти щодо увічнення в назвах київських вулиць неоднозначних історичних особистостей таких як Шухевич і Бандера: «На мою адресу приходить маса дзвінків – я не знаю, звідки беруть номер телефону, маса загроз і на «Фейсбук», і всюди, що надійдуть, як з Олесем Бузиною, що спалена буду, як одесити 2 травня, перетворюся на «колорадку» і т. д.».

Як наслідок маси людей залишають територію України, це і економічні мігранти, чия кількість наближається до 5 млн., і представники еліти нації, які отримують громадянство інших країн. Наприклад, політолог Є. Копатько в квітні 2017 році отримав громадянство РФ, депутати Онищенко та Артеменко через політичні переслідування втекли в ЄС. Але, країни де вони знаходяться відмовляються видавати їх Україні. Влада не проявляє активності у протидії цим процесам. Не маючи бажання покращувати соціально-економічну ситуацію в країні провладні депутати вирішили діяти методом репресій. До Верховної Ради внесено законопроект про заборону подвійного громадянства.

 

Ситуація в сфері соціального захисту, охорони здоров’я та санітарії

Порушуючи норму Конституції України, про те, що «людина, …вважається найвищою соціальною цінністю в Україні» (ст. 3) і піднявши вище прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати тарифи на послуги ЖКГ, влада вирішила застосувати додаткові заходи для позбавлення громадян квартир і примушування їх своєчасно платити непідйомні тарифи. Так, під прикриттям закону про заборону «георгіївських стрічок», ВРУ прийняла також в першому читанні законопроект про введення пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг – «в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка за кожний день прострочення від суми боргу»( “Закон про житлово-комунальні послуги” №1581-д).

Субсидії недостатньо допомагають населенню в оплаті непідйомних тарифів. Так, відповідно до нової інформації від Держстату борги українців з оплати комунальних послуг зросли на 34,6% в травні цього року. У порівнянні з квітнем, загальна сума заборгованості зросла до 25,2 мільярда гривень. Ще 35 млрд. держава повинна постачальникам послуг в рамках покриття субсидій. Крім того, з 1 травня відповідно до постанови уряду субсидія не буде оформлятися громадянам, що мають борг по ЖКГ більш ніж за 2 місяці.

В продовження теми «приведення тарифів до економічно обґрунтованих показників», в Києві триває підвищення вартості послуг ЖКГ. З липня в два рази піднята вартість утримання будинків, а тариф на гаряче водопостачання для столичної енергогенеруючої компанії Київенерго підвищений на 1,6%. З 15 липня в Києві подорожчає проїзд на метро і на всіх видах наземного транспорту – автобусі, тролейбусі, трамваї і фунікулері. Метро буде коштувати 5 грн., інші види транспорту – 4 грн. Збільшиться вартість проїзду і в міській електричці – вона складе 7 грн. .

Активно зростає також безробіття в країні – до 10,1%, можливою причиною даного явища є непродумане рішення уряду на дворазове підняття мінімальної зарплати до 3200 грн.

На виконання вимог МВФ з метою отримання чергового траншу кредитних грошей, український уряд затіяв чергову реформу пенсійного законодавства. Популістично не піднімаючи мінімальний вік виходу на пенсію, уряд 17 травня 2017 року опублікував свій законопроект, за яким в рамках пенсійної реформи запропонував щорічно збільшувати мінімальний трудовий стаж, що дозволяє отримувати пенсію на 1 рік, аж до 35 років в 2028 році. Особи, у яких відсутній страховий стаж (загальний) тривалістю 15 років, матимуть право на призначення державної соціальної допомоги після досягнення 65 років.

Ще один удар по соціальному захисту малозабезпечених громадян було завдано 1 липня, коли набула чинності постанова Кабміну про скасування державного регулювання цін на продукти харчування. Відтепер виробники не будуть зобов’язані декларувати ціни на продовольчу продукцію, а також обґрунтовувати Держспоживслужбі необхідність зміни цих цін.

У сфері охорони здоров’я ситуація в країні продовжує бути в поганому стані з тенденцією до явного погіршення. Держава явно не виконує передбачені ст. 49 п. 3 Конституції права громадян на наявність «ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування». Міністерство охорони здоров’я досі не має повноцінного керівника – очолюється в.о. міністра. До триваючих з кінця 1990-х років епідемій ВІЛ-СНІДу та туберкульозу в Україні додалися нові епідемії. Так, в липні 2017 року в Одесі загострилася ситуація з захворюваністю на кір. В Україні спостерігається стрибок зростання захворюваності на туберкульоз серед дітей та підлітків. З 2016 року показник захворюваності дітей зріс з 4,2 до 5,8 на 100 тис. населення, по Україні цей показник склав 8,6.

Ця ситуація загострюється недостатньою вакцинацією населення і відсутністю закупівель нових доз вакцин. Пропали вакцини БЦЖ і туберкуліну. У травні – червні 2017 року в країні була відсутня сироватка від ботулізму, яка була не закуплена МОЗ. Дана ситуація пов’язана з прийняттям закону про держзакупівлі лікарських препаратів тільки через міжнародні організації, який був пролобійований у травні 2015 року при міністрі А. Квіташвілі міжнародним медичним лобі. Такими організаціями в результаті стали Програма розвитку ООН, компанія Crown Agents, а також Дитячий фонд ООН (UNICEF). А Україна добровільно перейняла «передовий» досвід найвідсталіших країн світу. На особливу увагу в цьому контексті заслуговує англійська компанія Crown Agents – колишня комерційна структура Британського уряду (з 1997 року – приватна компанія) з просування економічних інтересів Лондона в колоніальних країнах. За свою багату історію Crown Agents неодноразово опинялася учасником корупційних і кримінальних авантюр в різних країнах світу.

Ще більший шматок бюджетного пирога отримала Програма розвитку ООН, яка має тісні зв’язки серед цивільних «організацій-грантоїдів». Ті, хто не задоволені сформованим розподілом фінансових потоків, активно критикують МОЗ разом з його реформами. А ось записний борець з корупцією Дмитро Шерембей стверджує зворотне: «Вся істерика, яка сьогодні піднята навколо МОЗ, – це захист капіталу, який втратила стара корупційна система».

Виправити ситуацію планується за допомогою реформи системи охорони здоров’я, яку проголосували в першому читанні в червні 2017 року в рамках законопроектів № 6327, 6328, 6329 і 6347 (головний – проект закону №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг» 8 червня 2017 р.). Передбачається, що відтепер з державного бюджету буде оплачуватися тільки первинна медична допомога, а найдорожча – спеціалізована та високоспеціалізована – надаватиметься на умовах доплати пацієнтами частини її вартості. При цьому конкретний перелік гарантованих державою медичних послуг і тарифів на інші види допомоги поки відсутній.

Тобто, грубо кажучи, з законопроектів абсолютно незрозуміло – де закінчується «гарантований пакет» і починається «спеціалізована медична допомога». Вирізати апендицит – це входить в безкоштовний пакет (як екстрена допомога) або вже за окрему плату (як спеціалізована операція)? Або проведення УЗД? І яким буде розмір цієї плати?

Передбачається, що все це буде прописано окремими нормативними актами уряду. Але сенс в загальному і цілому зрозумілий. Значна частина медичних послуг стане офіційно платною (виняток – ветерани АТО). Хотілося б в зв’язку з цим відзначити, що держава фактично скасовує крім ст. 40 п. 4 Конституції України: «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно: існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена», так само і рівність громадян, яка передбачена в ст. 21 Конституції – «Всі громадяни є вільними і рівними у своїй честі і правах» (ст. 21).

За ідеєю, якщо держава відмовляється від загальної безкоштовної охорони здоров’я, то повинні бути передбачені якісь компенсаторні механізми. Наприклад, введення медичного страхування (як мінімум для працюючих людей). Однак, в законопроектах про це не згадується взагалі.

Реформа розділить медичні установи на три ланки: сімейні амбулаторії; вузькопрофільні установи (в т.ч. лабораторії і стаціонари); вузькоспеціалізовані лікарні. Пацієнти самі укладатимуть договори з сімейними лікарями, які будуть надавати клієнтам базовий пакет послуг за державний кошт.

Спеціально створена Національна служба здоров’я України укладатиме договори з усіма медичними закладами первинної ланки (незалежно від форми власності) і контролювати розподіл бюджетних коштів за принципом «гроші йдуть за пацієнтом», згідно з фактичною кількістю укладених договорів.

Досить несподівано анонсується можливість відшкодування державою вартості ліків для трьох категорій пацієнтів: діабетиків, людей з серцево-судинними захворюваннями і бронхіальною астмою. Що сьогодні виглядає абсолютно нереалістичним, виходячи з можливостей бюджету: недавно аналогічна програма для гіпертоніків зупинилася через брак фінансування.

Також пропонується впровадження в країні клінічних протоколів міжнародного зразка, які є набагато менш ліберальними до побажань пацієнта в порівнянні з діючими c радянських часів стандартами. Наприклад, рішення про відвідування хворого лікар може приймати самостійно, виходячи зі скарг пацієнта. Лікаря ніхто не може змусити вирушити додому до хворого, він може запропонувати пацієнту з’явитися на прийом самостійно.

Раніше населення вже розбурхали ініціативи в.о. міністра У. Супрун по широкому залученню «парамедиків», рятувальників і пожежників для роботи в сфері екстреної медичної допомоги. А по всіх областях на початку року прокотилися хвилювання у зв’язку з формуванням так званих «госпітальних округів», в результаті чого більшість жителів районних центрів фактично втратять можливість отримання кваліфікованої медичної допомоги поблизу від місця проживання. Так, яскравим прикладом є Сумська область – замість необхідних шести госпітальних округів, зокрема Глухівського, МОЗ пропонує створити в області тільки чотири.

Як зазначає відповідальний секретар Національної медичної палати України Сергій Кравченко: «Ми тотально знищуємо систему охорони здоров’я. Ми знищили все. Реформували первинну медико-санітарну допомогу, і в результаті її знищили. Реформували санітарно-епідеміологічну службу, і в результаті її знищили. Зараз ми реформуємо вторинну і третинну медичну допомогу в рамках госпітальних округів – угробимо і стаціонарну спеціалізовану медичну допомогу, і високоспеціалізовану медичну допомогу, до якої відноситься академічна система».

При цьому, важливо підкреслити, що призначення Уляни Супрун на посаду виконуючого обов’язки міністра охорони здоров’я було здійснено з порушенням Конституції і законодавства України (порушення з призначенням У. Супрун стартували влітку 2016 року при затвердженны її на посаді першого заступника міністра охорони здоров’я – Прем’єр-міністр прийняв розпорядження про призначення У. Супрун на основі подання, підписаного не уповноваженою на вчинення таких дій особою). Таким чином, легітимність всіх прийнятих нею рішень, а також сама медична реформа знаходиться під сумнівом.

Ще одна реформа, що проводиться Кабміном – зміни в закон про освіту – за оцінками Міністерства фінансів України може бути забезпечена лише шляхом скорочення більше половини педагогічних і науково-педагогічних працівників і скороченням інших бюджетних витрат, або за рахунок істотного збільшення дефіциту держбюджету України. Тобто мова йде про чергові популістські кроки влади.

Державою абсолютно не проводитися реабілітація серед 300 тис. учасників бойових дій (УБД). Так, міністр МВС Аваков навів статистику щодо самогубств серед учасників АТО – 500 чол. на початок цього року, 90-95% учасників бойових дій згодом мають медичні (пов’язані з нервовою системою) і соціальні проблеми, кількість звернень членів сімей учасників АТО зі скаргами на побутове насильство збільшилася у вісім разів. Для країни, яка пережила «афганський синдром» в 90-ті, при меншій кількості УБД, «донецький синдром» буде явно більшою проблемою.

У сфері санітарії рівно рік (з травня 2016 року) триває епопея з вивозом сміття зі Львова. Міське звалище в Грибовичах закрите. Сміттєспалювальний завод не збудовано. Тимчасовий полігон для вивозу сміття не знайдений. Місцева і центральна влада ніяк не можуть знайти спільну мову. Місто досі завалене сміттям, в якому плодяться щури, і він є розсадником небезпечних захворювань в літній період. По Україні курсують машини з львівським сміттям, які щодня висипають його в інших містах і селах України без згоди місцевих жителів.

 

Корупція в формуванні тарифів і роботі ПЕК (паливно-енергетичного комплексу)

Корупційні дії створили основу для порушення конституційних прав громадян в дії незалежних вугільних профспілок, а також створення масштабних тіньових «схем», спрямованих на збагачення провладних угруповань.

Втрати від корупційних схем в ПЕК (паливно-енергетичному комплексі) країни складають за оцінками фахівців від 8 до 10 млрд доларів США, що становить близько 10% ВВП держави. Такої масштабної корупції не існує ні в одній країні на планеті, включно з країнами третього світу.

Експерти та аналітики знайшли цілих десять корупційних «схем», які сприяють нелегальному збагачення наближених до влади бізнесменів і самих представників владної верхівки України. Серед таких «схем» – завищена вартість тепла на орендованих ТЕЦ. Так, яскравим прикладом такої «схеми» є ціноутворення на державній Калуській ТЕЦ. Ціна тепла на ній вдвічі менша, ніж на орендованих бізнес-структурами ТЕЦ в Сумах, Черкасах, Чернігові та Дарницькому районі м.Києва. Втрати державного бюджету від даної корупційної «схеми», за оцінками експертів, досягають 3 млрд гривень.

Однією з найвідоміших в медійному просторі корупційних «схем», пов’язаних з ПЕК, є так звана «схема Роттердам +». Суть схеми полягає в тому, що ціна на українське вугілля формується за принципом доставки його з міста Роттердам, Голландія. Експерти вказують, що дана «схема» завдає збитків державі в розмірі 30 млрд гривень щороку. Авторами даної корупційної «схеми» є глава НКРЕКУ (Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг) Д.В. Вовк, голова Антимонопольного комітету України Ю.А. Терентьєв, голова Державної регуляторної служби К.М. Ляпіна і колишній міністр енергетики В.В. Демчишин, які погодили відповідну постанову НКРЕКУ.

Особливої уваги потребує до себе корупційна «схема» з продажу видобутого в Україні природного газу. Країна забезпечена даною сировиною в масштабах, які могли б дозволити повністю покрити комунальні потреби населення. При цьому, собівартість видобутку природного газу на території України досить невисока і дорівнює приблизно 60 доларам США за один кубометр. Однак, держава закуповує його за ціною від 250 доларів США за один кубометр. За найскромнішими підрахунками, така «схема» завдає шкоди державному бюджету в розмірі 75 млрд гривень щорічно.

Також очевидними є корупційні «схеми» в «Укртрансгазі». Дане підприємство отримує близько 3,5 млрд доларів США за транзит російського газу по території країни. Раніше ці кошти використовувалися для підтримки функціонування газотранспортної системи і компенсації ціни газу для населення. Однак, в даний момент такі дії не проводяться, а куди йдуть кошти невідомо. Як вказують експерти, дана корупційна «схема» «коштує» Україні 87,5 млрд гривень щороку.

Також налагоджена корупційна «схема», при якій окремі бізнес-структури отримують преференції при експорті державної електроенергії закордон. Яскравим прикладом такої «схеми» є ситуація з «Бурштинським енергоостровом». Це спеціальна територія навколо Бурштинської ТЕЦ, яка використовується наближеними до влади представниками бізнесу для експорту електроенергії. Газ закуповується на «Енергоринку» за заниженою ціною, а після цього експортується в Молдову. Українські громадяни датують такий «бізнес» в розмірі 70 коп на кожен кіловат електроенергії. За підрахунками аналітиків, бюджет щорічно втрачає 2,5 млрд гривень на експорті в Молдову і 4 млрд гривень на дотаціях для «Бурштинського енергоострова».

Також існує схожа на «Роттердам +» схема із закупівлею природного газу під назвою «Баумгартен +». Суть корупційної «схеми» в тому, що Україна купує російський газ за ціною найдорожчого європейського хаба, а крім того, до цієї ціни додається вартість транзиту сировини від цього хаба до України. Однак, даний транзит є не більше, ніж віртуальним і насправді його не відбувається, так як Україна відбирає даний газ ще на стадії його транспортування з РФ до Європи. Як вказують експерти дана «схема» завдає шкоди державі в розмірі 25 млрд гривень на рік, а її авторами є керівники НАК «Нафтогаз України» А.В. Кобелєв і Ю.Ю. Вітренко.

Однією з найновіших корупційних «схем», яка на даний момент знаходиться на стадії впровадження є абонентська плата за газ. Таким чином, наближені до влади бізнес-структури сподіваються «повісити» фінансове забезпечення газової інфраструктури на кінцевих споживачів, які далеко не завжди використовують газ в побутових потребах, а тільки підключені до загальної мережі. Дана «схема» буде завдавати шкоди в розмірах 5 млрд гривень в рік.

За підрахунками експертів, дані корупційні «схеми» наносять загальну шкода державі і її громадянам мінімум в розмірі 230 млрд гривень в рік, що в перерахунку на кожного українця (зокрема, немовлят і пенсіонерів) дорівнює 5500 гривень на рік на людину.

 

Тортури і вбивства громадян

Життя громадянина вважається найвищою соціальною цінністю української держави (ст. 3 Конституції), ніхто не може бути свавільно позбавлений життя (ст. 27), а тортури заборонені (ст. 28 Конституції), в той же час порушення цих норм Конституції є частим явищем в нинішній Україні. Причому покарання за їх порушення для представників влади мінімальне, якщо воно взагалі присутнє.

Управління верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) піддало різкій критиці ситуацію з дотриманням прав людини в Україні. У новій, червневій, доповіді Моніторингової місії за період з лютого по травень 2017 року опубліковані вкрай неприємні для України висновки.

Більшу частину Доповіді займає опис випадків, коли правоохоронні органи (в основному України) допускали катування і жорстоке поводження з затриманими. Так, в квітні 2017 року двоє чоловіків були затримані поліцією в Бахмуті і відвезені в невідоме місце за межами міста. Одного з них тримали протягом двох, а іншого трьох днів без зв’язку із зовнішнім світом і окремо піддавали тортурам під час допитів про їхню участь в збройних групах в 2014 році. Обидва були жорстоко побиті і один був підданий електрошоку в області статевих органів. Обидві жертви були переведені до слідчого ізолятора і звинувачуються в участі в збройних формуваннях. Що стосується СБУ, то УВКПЛ зафіксувало нові дані від жертв і свідків, які говорять про систематичне застосування катувань та жорстоке поводження з особами, затриманими в зв’язку з конфліктом, з боку співробітників СБУ з метою отримання зізнання. Протягом звітного періоду, УВКПЛ задокументовано п’ять випадків, пов’язаних з дев’ятьма особами, які піддавалися тортурам в приміщеннях СБУ в Харкові в 2015 – 2016 роках.

УВКПЛ вважає неефективними розслідування повідомлень про катування та жорстоке поводження, переданих жертвами в правоохоронні органи або суди. За інформацією СБУ, випадки в червні і грудні 2016 року, які були описані вище, були розглянуті, однак ні слідчий суддя, ні обласна СБУ не знайшли підстав для початку офіційного розслідування. Також було проведено три розслідування і 14 перевірок щодо можливих порушень прав людини в будівлях СБУ Харківської області, проте ніяких незаконних дій не було виявлено. Крім того, не було ніякого прогресу в розслідуванні Військової прокуратури по 13 інцидентам, в яких імовірно мав місце довільне затримання та жорстоке поводження з боку співробітників СБУ в Одесі та Запоріжжі. Жертви досі не допитані прокурором.

УВКПЛ описує випадки позасудових страт та інших вбивств, “ймовірно”, як сказано в доповіді, скоєних українськими силами. 10 березня тіло людини, який зник в Авдіївці 3 березня 2017 року було виявлено недалеко від Красногіровки Ясинуватського району. Співробітник СБУ, підозрюваний в скоєнні злочину, був узятий під варту в березні, але випущений під заставу. Досудове розслідування триває, проте існують побоювання з приводу безпеки родичів і свідків.

У Доповіді розкритикована бездіяльність української влади щодо розслідування сутичок на Майдані і трагедії 2 травня 2014 року в Одесі. Через три роки після актів насильства в Києві та Одесі, в яких загинули щонайменше 169 осіб, ніхто не був притягнутий до відповідальності за ці смерті. Відносно «справи 2 травня» в Доповіді сказано: «Дії, що вживаються до сих пір, виглядають виборчими і свідчать про можливу упередженість». За період з середини квітня 2014 року по 15 травня 2017 року місія УВКПЛ зафіксувала 34 056 жертв конфлікту на Донбасі. Сюди входять жертви серед цивільного населення, Збройних Сил України та членів збройних груп. Ця цифра включає 10 090 вбитих (з них 2 777 – цивільне населення) і 23 966 поранених.

Крім того, у відповідь на запит заарештованого С. Бабича, яких знаходиться в СІЗО Артемівська по ст. 258-3 Кримінального кодексу України (участь у терористичній організації) до Адміністрації президента України з проханням надати перелік нормативно-правових актів, згідно з якими «Л/ДНР» визнані терористичними організаціями йому відповіли: «Верховна Рада неодноразово закликала міжнародні організації визнати ДНР і ЛНР терористичними організаціями, проте будь-які акти Верховної Ради, згідно з якими ці організації визнаються терористичними, Адміністрації президента невідомі». Іншими словами, ніяких ознак того, що українська держава офіційно визнала «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями на нормативно-правовому рівні, поки що немає. А це ставить під сумнів утримання громадян під вартою, самі винесені вироки за звинуваченнями в тероризмі і саму проведену третій рік на Донбасі АТО.

Також, 27 квітня Артемівський суд Донецької області виніс вирок – 5 років позбавлення волі умовно сержанту 54-й мехбригади з Котовська, який разом з товаришами викрав і катував жителя Донбасу, який помер після знущань.

У травні-червні 2017 року прийшла група повідомлень з Маріуполя про вбивства мирних громадян членами полку «Азов» і непідконтрольність їх місцевій поліції, по дзвінках їх кураторів з Києва – Білецького і Трояна. Детальне розслідування діяльності полку поліції «Азов» на нинішньому етапі провів журналіст А. Фурманюк, який охарактеризував її як «особисту ОПГ Білецького», що займається грабежами, вбивствами, усуненням неугодних.

 

Проблеми державного будівництва та реформ

8 червня Верховна Рада України прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зовнішньополітичного курсу України)», який визначає вступ в НАТО як пріоритет зовнішньополітичного курсу країни. Даний акт в черговий раз є порушенням Конституції України та низки законів. Так, ст. 17 Конституції забороняє розміщення в країні іноземних військових баз, а спікер ВРУ під час відвідин Америки в зв’язку з цим зробив заяву: на території України можливо “розміщення військових резервів США”. Саме членство у військовому альянсі передбачає можливість розміщення в країні іноземних військових баз, і рідкісні країни в НАТО уникли такої долі. Крім того, в розділі ХІ Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), яка згадується в преамбулі Конституції, як «керівний акт» було заявлено, що Україна «проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках». Питання про курс на членство в НАТО так і не був винесений на референдум, хоча президент України запевняв, що приймати рішення буде український народ.

Самі заяви спікера про те, що вступ до НАТО «має підтримку більшості населення в Україні», – неперевірена інформація. Навіть на хвилі євроатлантичних переконань, прихильників членства в НАТО в Україні було менше, ніж противників. За результатами лютневого соцопитування американського інституту Gallup, 35% респондентів бачать в НАТО загрозу, 29% – захист, ще 26% не вважають альянс ні загрозою, ні захистом. Крім того, сам законопроект був прийнятий в уже звичній манері нинішнього спікера Андрій Парубія – з порушенням регламенту (з третьої спроби).

Продовжує з’являтися інформація про протизаконні дії різного роду «добровольців», зокрема з «Торнадо». Про їх діяльність з самого початку було проінформовано керівництво МВС, але ніяких дій для їх припинення не робилося. Відповідно саме воно несе відповідальність за все скоєне «Торнадо» в подальшому.

Триває тлумачення неповноважними на це державними органами на свій ідеологічний смак законодавства про заборонену символіку. В травні 2017 року директор Інституту національної пам’яті пан В’ятрович заявив про дозвіл носіння символіки СС: «Символіка 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-й Українській дивізії УНА) відповідно до чинного законодавства України не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання яких в Україні заборонено». Такою була відповідь на запит щодо проведеної 29 квітня 2017 року в честь 74-річчя дивізії СС “Галичина” урочистої панахиди в Соборі Святого Юра, спільної молитви на Личаківському кладовищі та громадського віче.

Хоча ще Нюрнберзький трибунал визнав частини СС складовою частиною нацистської держави і інструментом терору, а організація СС була визнана злочинною і засуджена. Директор Українського єврейського комітету Едуард Долинський звернувся до прокурора міста Львова з проханням притягти до кримінальної відповідальності організаторів і учасників заходу 29 квітня 2017 року.

Важливо підкреслити, що в Україні панує атмосфера безкарності щодо корупції. Про це заявив 23 травня голова глобального антикорупційного руху Transparency International Хосе Угас за результатами візиту в Україну. На його думку, за рік українська влада продемонструвала «дуже незначні результати» в боротьбі з корупцією і «не усвідомлює, наскільки нагальною вона повинна бути». «Немає жодного випадку судового покарання корупціонерів з уряду Януковича, а сам Янукович – на свободі, в Росії, а проти нього порушена лише одна справа, але воно за державну зраду, а не за причетність до корупції».

Після отримання Україною безвізового режиму з ЄС, 24 травня 2017 року президент Петро Порошенко завив, що громадяни України проживають на непідконтрольних Києву територіях Донецької та Луганської областей і Криму не отримуватимуть біометричні паспорти: «Якщо у нас немає підстав видавати їм біометричні паспорти, терміново, за погодженням СБУ з МЗС внести на розгляд Кабінету Міністрів позицію, що для цих громадян ми можемо видавати паспорти старого зразка» і відповідно вони не зможуть скористатися безвізовим режимом. Цією своєю заявою гарант Конституції порушив її ст. 24 про рівність всіх громадян країни і заборону привілеїв і дискримінації.

Таку пропозицію Президента не підтримав також ЄС. 9 червня, голова представництва Євросоюзу в Україні Хуг Мінгареллі заявив: «Деякі представники вашої влади заявляли, що люди з Криму і тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей, не зможуть відразу ж подорожувати. Це абсолютно не відповідає нашому розумінню». Представник ЄС додав, що ця позиція доведена до української влади. Але, на практиці додаткові перепони в отриманні біометричних паспортів для жителів Донецької і Луганської областей ставляться безпосередньо в місцях отримання цих документів.

25 травня 2017 року Генпрокуратура України спільно з військовою прокуратурою в різних містах України затримала 23 чиновника з Державної фіскальної служби, часів президентства Віктора Януковича. По суті, звичайно затримання осіб, що підозрюються в корупції може тільки вітатися, але за фактом дані затримання із залученням гелікоптерів, здійснювалися з грубими порушеннями профільної ст. 208 КПК України і були потрібні більше для піару активної діяльності прокуратури. Наприклад, під час арешту в Полтаві в постанові на обшук був вказаний тільки будинок, без вказівки квартири.

5 червня Заступник міністра з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Г. Тука в ефірі загальнодержавного телеканалу NewsOne озвучив заклик до неконституційної зміни державного устрою, і це не викликало ніякої реакції правоохоронців – СБУ, МВС, прокуратури: «Той державний лад, який ми маємо сьогодні , він не в змозі вивести нашу країну з того найглибшої кризи, в якому ми опинилися. Я прихильник більш жорстких заходів – диктатури », – заявив заступник міністра. Має місце явне порушення ст. 109 КК України встановлює кримінальну відповідальність як за публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, так і поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій. При цьому, як повідомляє DW у відкритому реєстрі судових рішень більше 50 вироків за даною статтею, винесених судами з весни 2014 року. З них 36 так чи інакше пов’язані з поширенням відповідних закликів через соціальні мережі. Тобто, ми маємо справу знову з вибірковим правосуддям.

У звітний період Київрада провела вкрай суперечливе перейменування вулиць. Вони проводилися в рамках «декомунізації», хоча навіть за змістом Закону про декомунізацію (2015 р.) перейменуванню не підлягали. Йдеться про перейменування Проспекту генерала Ватутіна в проспект Романа Шухевича (1 червня). Рішення викликало протести і обурення в єврейській громаді. Про це повідомив головний рабин України Моше Реувен Асман: «Не може вважатися героєм той, хто воював на боці гітлерівської Німеччини, хто одягнув військову форму вермахту і служив в батальйоні німецької допоміжної поліції, захищаючи злочинний Третій Рейх. Проспект імені Шухевича в Києві – це аморальна пропаганда співпраці з найстрашнішим Злом в історії людства». 12 червня 2017 року Окружний адміністративний суд Києва призупинив перейменування.

 

Україна і процеси євроінтеграції та міжнародних відносин

Міжнародні організації і «адвокати України» в Європі звертають увагу на численні факти недемократичної поведінки в політиці і діях української влади.

Європейські країни втомилися від трьох років відсутності реформ в Україні в правоохоронних органах. Так, в червні керівник Консультативного місії ЄС (КМЄС) Кястутис Ланчінскас заявив, що НАТО і ЄС спільно запропонували СБУ концепцію реформування. «Серед іншого, мета реформи – зменшити рівень таких зловживань владою (з боку СБУ). Передбачається інтеграція СБУ з євроатлантичними структурами, служба повинна передати правоохоронну функцію і слідство іншим органам», – пояснив він. В СБУ поки проігнорували запропоновану концепцію. «Ми до цих пір чекаємо їх відповідь», – заявив Ланчінскас.

У липні Посол Євросоюзу заявив, що «СБУ треба терміново реформувати, щоб вона зосередилася на контррозвідці, а також припинити ту її діяльність, яка доручена (іншим) правоохоронним органам». Зокрема – «боротьба з корупцією». Крім того, вона повинна «перестати використовуватися в політичних цілях».

Комітет проти тортур Ради Європи стурбований ситуацією щодо умов утримання під вартою в Україні, про це заявлено в доповіді органу по Україні, який був опублікований 19 червня. Комітет висловлює серйозне занепокоєння у зв’язку з жорстоким поводженням з боку співробітників поліції і відсутністю прогресу в ситуації щодо довічно ув’язнених. «Комітет закликає українську владу проводити політику «нульової терпимості» до жорстокого поводження поліції і ефективно розслідувати всі скарги», – йдеться в повідомленні.

Іншими проблемами, пов’язаними з поліцією, названі незареєстровані затримання, незастосування гарантій проти жорстокого поводження, таких, як права доступу до адвоката і до лікаря, а також продовження практики тримання осіб в установах поліції за межами встановленого законом терміну в 72 годин.

Комітет висловлює занепокоєння з приводу насильства серед ув’язнених в досудових установах, які були відвідані під час візиту, і висловлює тривогу з приводу жахливих умов утримання в СІЗО, зокрема, в Одесі, Хмельницькому та Києві. Умови в СІЗО в Києві та Одесі з 2013-2014 року ще більше погіршилися, і можуть «легко вважатися нелюдським і такими, що принижують гідність».

У свою чергу, Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що Україна не зможе увійти в Європу до тих пір, поки не буде вирішено історичні питання і питання статусу польських меншин. У свою чергу голова правлячої партії Польщі “Право і Справедливість” зазначив: «Я ясно сказав пану президенту Порошенко, що з Бандерою вони (Україна) в Європу не увійдуть. Це справа для мене ясна, ми і так виявили величезне терпіння, але всьому є межа», – заявив Я. Качинський.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців опублікувало доповідь про тортури і вбивства вчинені органами правопорядку і збройними силами України за лютий-травень 2017 року.

У червні Глава міжнародної організації Transparency International Хосе Угас констатував, що в Україні склалася атмосфера безкарності, тому що українська влада не просувається в розслідуванні гучних кримінальних справ. Окремо глава організації зупинився на розслідуванні справ проти колишнього президента України Віктора Януковича: «У минулому році я чув, що докладуть усіх зусиль для боротьби з корупцією, в тому числі з корупцією попереднього режиму Януковича. Зараз, через рік, я повернувся на Україну і бачу, що дуже мало досягнуто», – констатував глава Transparency International.

Хосе Угас підкреслив, що так і «не знайшов ніякої інформації» ні про виведених Януковичем і його оточенням грошей з України, ні про яку суму в цілому йшлося.

Глава Transparency International також розкритикував систему електронного декларування в Україні: «Це агентство (Національне агентство з питань запобігання корупції) не виконує своїх прямих обов’язків, не моніторить і не аналізує інформацію. У такому випадку немає сенсу мати е-декларування в країні».

Важливо підкреслити, що нинішнє керівництво України веде вкрай некомпетентну міжнародну політику. Так, крім спроб саботувати кампанію Дональда Трампа, українські чиновники жодного разу не проявили активність в спробі налагодити контакт з кандидатом від Республіканської партії під час виборчої кампанії.

Посол України в США Валерій Чалий написав статтю для видання The Hill, в якій дорікав Дональду Трампу за серію плутаних заяв. В даних заявах кандидат від Республіканської партії нібито висловив готовність розглянути питання про визнання анексії Росією Криму. Джерела повідомили, що стаття поставила посольство в незручне становище.

При цьому, в ніч підрахунку голосів В. Чалий провів весь час у штабі кандидата від Демократичної партії, вживаючи шампанське, кожен раз демонструючи радість на ТБ-каналах, після кожного оголошення результатів в штатах, де перемагав кандидат від цієї партії.

Такі дії посла є нонсенсом і не мають аналогів в практиці в цивілізованих країнах світу.

Ще одним прямим наслідком дій посадових осіб України та настанням фінансових збитків для держави є зменшення на 30% наданні фінансової допомоги США в 2018 році.

Попередньо обсяги допомоги на 2018 рік мали б становити понад 570 млн доларів США. Разом з тим, новий проект бюджету передбачає скорочення фінансування до рівня 177 млн доларів США, тобто скорочення складе 69%.


 

Висновки

Таким чином, за звітний період посилився тиск держави на свободу слова. Застосовуються прямі репресії проти опозиційних журналістів, закриваються неугодні ЗМІ. Держава втручається в особисте життя громадян та їх право на збір і зберігання інформації забороняючи соціальні мережі, відбувається поступове введення цензури в інтернеті.

Прямо і явно обмежується право на свободу зібрань та вираження своїх поглядів. Активно використовуються заходи кримінальної відповідальності за критику в інтернеті.

Дискримінація громадян на мовній основі набирає обертів. Держава приймає закони, що зводять до мінімуму присутність російської та інших мов національних меншин в суспільній сфері. Готується до введення «мовна поліція» і адміністративні покарання у мовній сфері. Почастішали напади на працівників сфери послуг на мовному ґрунті. Держава ніяк не захищає мовні меншини в країні.

Цілий ряд громадських організацій розгорнули глобальну кампанію по дискредитації реформи охорони здоров’я, яка на думку більшості експертів є неякісною і призводить до соціальних протестів, створює умови для порушення конституційних прав громадян на медичну допомогу, а також втечі медичного персоналу, лікарів і медсестер в Східну Європу. Соціальні заворушення проти медичних реформ відбуваються в багатьох регіонах України і в Києві. Паралельно, керівники цих громадських організацій, за сприяння корумпованих чиновників МОЗ, налагодили схему по «відмиванню» коштів макрофінансової допомоги Україні з боку ряду міжнародних організацій.

Свавілля осіб, які привласнили собі право виступати від імені всього народу України під виглядом різного роду «активістів», щодо порушення прав громадян на свободу зібрань триває. Особливо активізувалися в цьому напрямку радикальні угруповання. Правоохоронні органи часто зрощуються з такими організаціями і не перешкоджають їх діяльності. Затримані за вчинення кримінальних проступків «активісти» звільняються. На їх опонентів заводять кримінальні справи.

Втручання в діяльність судів і тиск на суддів чиниться, як з боку держави і чиновників, так і різного роду «громадських активістів». Рахунок втручань «активістів» в роботу судової системи по областям України за рік йде на сотні.

В продовження порушення прав українців на чесний суд варто вказати на факт використання правоохоронних органів у політичній боротьбі і в створенні специфічних медійних інформаційних приводів. Замість реальної боротьби з корупцією та злочинністю вітчизняні правоохоронні органи виконують ряд політичних замовлень, а періодично беруть участь у глобальних піар-акціях по дискредитації політиків планетарного масштабу.

Різко збільшилася кількість проведення обшуків квартир і офісів, які в 70% випадків проводяться без достатніх підстав «віялом» по свідкам в зареєстрованих кримінальних справах. До матеріалів вилучення в процесі обшуку додаються особисті речі (дешеві нагородні годинник з підписом від представників попередньої влади), особисті тексти і листування з метою створення в ЗМІ негативного образу і маніпулювання громадською думкою.

На догоду рейтингам довіри відбувається повне свавілля в ході проведення обшуків, негласних слідчих дій, зняття інформації з каналів зв’язку, а також вручення «фейковий» підозр про скоєння злочинів.

Порушується в Україні і право громадян на свободу віросповідання. Зокрема, відбуваються захоплення храмів УПЦ різного роду релігійними організаціями за допомогою «активістів» і радикальних елементів. У свою чергу влада намагається узаконити цей «процес «церковного рейдарства» з боку «УПЦ КП» прийняттям відповідного законодавства. Крім того, держава втручається в церковне життя, від якої воно відокремлене, намагаючись створити «єдину помісну церкву» на базі «УПЦ КП» і отримати право затверджувати керівництво цих церков, що не мислиме в демократичній державі.

У соціальній сфері настає колапс системи субсидій – держава повинна постачальникам послуг більше 30 млрд. грн., громадяни не заплатили за послуги житлово-комунального господарства ще 26 млрд. грн. Реформа системи охорони здоров’я призвела до відсутності закупівель державою вакцин і ліків. В країні розгортається епідемія кору і туберкульозу серед дітей.

Державні органи винні у вбивствах і тортурах громадян, права ув’язнених на людське поводження з ними в тюрмах не виконуються. Не проводиться розслідування злочинів на Майдані та 2 травня в Одесі. СБУ і прокуратура відмовляються проводити внутрішні реформи і перестати виконувати політичні замовлення влади. На ці порушення прав людини активно звертають увагу міжнародні організації, але їх заклики і зауваження залишаються непоміченими з боку чинної влади.

Нинішня українська влада веде вкрай некомпетентну міжнародну політику, плутаючи свої політичні уподобання з інтересами держави. Нинішня влада країни привела до того, що Україна сприймається міжнародними лідерами, як проблемна, наскрізь корумпована держава, з якою небезпечно мати справу. Такий імідж безпосередньо впливає на бізнес та інвестиційну привабливість країни, яка падає з кожним днем.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone