Моніторинг ситуації з правами людини в Україні у другому півріччі 2017 року

Протягом трьох років міжфракційне депутатське об’єднання «На захист порушених конституційних прав громадян і проти політичних репресій «Заборонено забороняти» працює над створенням детальних моніторингів прав людини в Україні. Цього разу об’єднання підготувало огляд за друге півріччя 2017 року.

В даному звіті проаналізовано ситуацію з дотриманням цілого ряду конституційних прав громадян України. Особливу увагу приділено праву на свободу слова, прав віруючих, забезпечення безпеки громадян, обмеження прав етнічних і мовних меншин, забезпечення права на правосуддя, права громадян на зібрання і вільне вираження поглядів, соціально-економічних прав і праву на ефективне і справедливе державне управління.

 

Обмеження прав на свободу слова і функціонування незалежних ЗМІ

В Україні протягом звітного періоду продовжують створюватися механізми для подальшого обмеження свободи слова. 13 липня в порядку денному Верховної Ради України (ВРУ) стояв скандальний законопроект №6688 щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері.

Законопроект, був внесений нардепами від провладної коаліції з Комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони Іваном Вінником, Дмитром Тимчуком і Тетяною Чорновіл. Відповідно до законопроекту, такими погрозами пропонується вважати, зокрема «надання впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади або органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами». Автори законопроекту пропонують вважати це частиною «технологічного тероризму».

При цьому Службі безпеки України (СБУ) надається право без рішення суду за допомогою провайдера блокувати доступ до будь-якого інформаційного ресурсу, що містить таку інформацію. Підставою для цього може бути вже не тільки рішення суду, а й рішення прокурора, слідчого, узгодженого з прокурором, або рішення РНБО.

Відповідно будь-які заклики до проведення масових акцій під будь-яким органом державної влади будуть трактуватися як такі, що тягнуть за собою відповідальність і які передбачають блокування, оскільки «буде здійснюватися вплив на орган державної влади».

Ухвалення законопроектів з такими широкими трактуваннями суперечить Конституції України, практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) і явно обмежує свободу слова. Ініціатори цієї ініціативи говорять про благородні цілі протидії інформаційній агресії. І саме цими цілями вони вже більше двох років виправдовують спроби ввести цензуру з різних сторін.

Протягом звітного періоду продовжувався чинитися тиск силовими органами на журналістів. 14 липня співробітниками Національної поліції і Головної військової прокуратури в редакції газети “Вісти” – був проведений обшук.

Вже ввечері європейська преса почала задавати питання, а що власне робиться зі свободою слова в Україні? Потім до них підключилися і міжнародні правозахисні організації: «Коли військовий прокурор посилає елітні військові сили з кулеметами для рейду в офіс радіостанції і обшукує мобільні телефони журналістів, контакти і текстові повідомлення, для цього може бути тільки одна інтерпретація: це спроба залякування і серйозна загроза свободи преси», – заявив з Парижа виконавчий директор Committee to Protect Journalists (Міжнародний комітет захисту журналістів) Джоел Саймон. «Ми закликаємо владу України припинити переслідування журналістів і зупинити перешкоджання їх комунікації зі своїми джерелами»- додав Саймон.

Такої ж думки дотримується і Європейська федерація журналістів (EFJ), яка також оприлюднила свою реакцію на ситуацію. А Рада Європи присвоїла другий рівень загрози обшукам у “Вістях”.

9 серпня пройшли обшуки в квартирах журналістів видання “Страна.ua”. Причому журналістам не дозволили бути присутніми при обшуках. Як заявив головний редактор видання Ігор Гужва: «Обшуки йдуть в редакції і ще у двох журналістів. Причому в усній формі співробітники СБУ кажуть, що шукають … флешку». Голова Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергій Томіленко розкритикував чергову атаку влади проти інтернет-газети “Страна.ua”.

6 вересня представники Генеральної прокуратури України прийшли з обшуком у будинок “1+1 Media”. А 13 вересня Печерський районний суд Києва заарештував будівлю в Києві по вул. Кирилівська, 23, яку орендує телерадіокомпанія «Студія 1+1» в рамках справи про розкрадання коштів з Приватбанку. Дану ситуацію можна розглядати як метод тиску влади на бізнесмена Ігоря Коломойського і на медіаактив, що йому належить, з метою припинення критики керівництва держави.

Тиск на ЗМІ набувають систематичного і технологічного характеру. Так, за звітний період черговий тиск на собі відчула газета «Неделя» (місто Глухів, Сумська область). На газету було здійснено хакерську атаку: сервер видання був зламаний, був знищений останній випуск газети, а також всі дані, які на ньому зберігалися. В знак протесту, вперше за 18 років існування газета вийшла з білими смугами. Журналісти пов’язують ситуацію з мером міста Мішелем Терещенко, який неодноразово висловлював невдоволення «Неделей», а також раніше навіть застосував фізичне насильство по відношенню до головного редактора видання, вигнав його з відкритої для преси робочої наради в мерії. Крім того, раніше в цьому році «Неделя» звернулися до Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради України з проханням захистити її від дій Мішеля Терещенка, який судиться з виданням.

Продовжують фабрикуватися кримінальні справи проти неугодних журналістів. Триває справа Руслана Коцаби, а 1 серпня був затриманий житомирський журналіст Василь Муравицький, який звинувачується в державній зраді і посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, яка виражалася у створенні і розповсюдженні через Інтернет публікацій, що містять елементи психологічного маніпулювання суспільною свідомістю, а також спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Йому загрожує покарання до 15 років позбавлення волі. Відомий правозахисник, секретар Національної спілки журналістів України Валерій Макєєв порівняв справи житомирського журналіста Василя Муравицького, якого СБУ заарештувала нібито за держзраду і українського журналіста Миколи Семени, якого за те ж саме судить російська влада в Криму. 9 серпня Міжнародна організація «Репортери без кордонів» закликала до негайного звільнення Василя Муравицького. На думку організації, більш докладні звинувачення, висунуті проти Муравицького владою, вказують на те, що він був заарештований перш за все через співпрацю з російськими державними ЗМІ, що не заборонено законами України. Прокуратура і Служба безпеки України (СБУ) звинуватила його в тому, що він «інформаційний найманець», який проводить «підривну діяльність проти України на користь іноземної держави» і, більш конкретно: «створення та розміщення онлайн-контенту з елементами маніпулювання думкою і розпалюванням ненависті».

«Ми всі знаємо про руйнівні наслідки пропаганди і її ролі під час трагічних подій в Україні, але сам факт роботи в ЗМІ або вираження небажаних думок не повинен бути предметом кримінальної відповідальності», – сказав Йохан Бір, глава «Репортерів без кордонів» в Східній Європі і Центральній Азії.

«З розпалюванням ненависті або насильства очевидно потрібно боротися, але на основі конкретних доказів і дотримання міжнародного права. Виходячи з доказів у справі Василя Муравицького, утримання його під вартою не представляється ні необхідним, ні відповідним. Ми закликаємо до його негайного звільнення», – підкреслив Бір.

Згідно зі статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, який Україна ратифікувала, будь-які обмеження свободи вираження думок повинні бути законними і відповідними. Якщо влада хоче обмежити свободу вираження поглядів, вона повинна бути в змозі встановити прямий зв’язок між порушником і можливими насильницькими діями.

26 серпня неурядова організація Комітет захисту журналістів (CPJ), що базується в Нью-Йорку, зажадала від влади України негайно звільнити журналіста Василя Муравицького. «Українські журналісти повинні припинити ділити журналістів на патріотично і непатріотичної налаштованих, замість цього їм слід зосередитися на критично важливій ролі журналістів у демократичному суспільстві: закликати до відповідальності державних чиновників», – додала представник організації. «Комітет захисту журналістів вважає, що влада України переслідує критиків і видання, які вважаються антипатріотичні налаштованими», – йдеться в повідомленні організації.

28 вересня журналістів Дмитра Васильця і Євгена Тімоніна Андрушівський суд Житомирської області визнав винними в сепаратизмі, зокрема, у створенні каналу «Новоросія ТВ». Обом дали по 9 років позбавлення волі. Вирок зачитувався за відсутності підсудних. Васильця силою вивели із залу засідань за наказом судді – підсудний почав критикувати суд за прийняте рішення. Євген Тімонін сам вийшов із зали.

Українська влада активно продовжує висилати з країни іноземних журналістів визначаючи їх до такої невизначеної правової категорії як «пропагандисти». Але якщо раніше така практика сходила їм з рук і світове співтовариство мовчало, то влітку цього року ситуація змінилася. Висилка 30 серпня журналістки російського Першого каналу Ганни Курбатової стала приводом для заяви Єврокомісії про те, що «захист національної безпеки і громадян повинен бути забезпечений без порушень основних прав і свобод, включаючи європейську Конвенцію з прав людини». Причому Єврокомісія не обмежилася звичайним тезою про «стурбованість», а прямо заявила: «Ми очікуємо, що українська влада утримається від застосування надмірних обмежень в питанні вільної подачі ЗМІ інформації». Чашу терпіння Єврокомісії, швидше за все, переповнила попередня депортація – іспанців Памплегі і Састре; але висловити звинувачення на цю тему європейці не могли, оскільки українська влада у випадках з журналістами з ЄС використовує іншу тактику. Так, по іспанцям Мінінформполітікі повідомило Єврокомісії, що зробило запит в СБУ, а поки відповідь на цей запит прийде, тема зійде нанівець. По Г. Курбатовій такої заяви не було, і тому її депортацією скористалися як приводом показати, що терпінню Брюсселя приходить кінець. І це може принести великі проблеми для нинішньої влади, оскільки навряд чи вона відмовиться від «надмірних обмежень» проти ЗМІ навіть під тиском Європи. Оскільки повернення до незалежної і об’єктивної журналістики для нинішньої керівників країни означає політичну смерть.

4 вересня, використовуючи вже стандартне формулювання про існування журналістів і неправильних журналістів-«пропагандистів», співробітники СБУ в штатському, ввечері біля готелю «Дніпро» в Києві силою посадили в автомобіль дівчину-журналіста одного з електронних видань – і відвезли її в невідомому напрямку. Як відомо з повідомлення СБУ, журналістка співпрацювала з відомим блогером Анатолієм Шарієм. Саме це і стало приводом для інтересу спецслужби, які назвали дівчину «помічницею одного з проросійських пропагандистів». Після «профілактичної бесіди» її відпустили.

Сам Шарій вже записав відео з відповіддю СБУ. Він погрожує спецслужбі вивезти журналістку в Євросоюз і влаштувати там прес-конференцію. В кінці жовтня СБУ повідомило, що претензій до журналістки не має. Ці дії свідчать про бажання спецслужб «закрити рот» незалежним журналістам, перешкодити їх професійній діяльності та порушують права людини.

СБУ тисне на інтернет-ЗМІ з метою видалення певної інформації. Так 14 вересня Служба безпеки направила лист до редакції «Української правди», в якому просить тимчасово вилучити із загального доступу статтю про зрив державної програми реформування оборонно-промислового комплексу, тому що бачить в ній розголошення державної таємниці. При цьому вказується, що слідчим відділом Головного управління СБУ в Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22017000000000256, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2017 року по ознаками скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 328 КК України ( «Розголошення державної таємниці»). Даний факт є неприкритим втручанням в редакційну політику і тиском на журналістів, а також проявом цензури. На думку українських журналістів: візит СБУ в «Українську правду» – спроба змусити мовчати. Всі ці явища заборонені Конституцією України.

У свою чергу в серпні після низки критичних публікацій про роботу рівненського управління СБУ, співробітники спецслужби почали цікавитися «Агентством журналістських розслідувань» – воно працює за фінансової підтримки урядів Канади і США в рамках всеукраїнського проекту «Сприяння журналістським розслідуванням» (на нього виділено понад два мільйони доларів). СБУ надіслала рівненським журналістам запит, що вимагає від них надати всю інформацію про правозахисний проект. Журналісти пов’язують інтерес СБУ зі своєю професійною діяльністю – в різний час «Агентство» випустило ряд сюжетів на тему корупції в спецслужбі. Зокрема були опубліковані розслідування про виділення СБУ землі під елітну «генеральську» забудову, кришування бурштинової мафії, невідповідність декларацій і реального майна вищих чинів місцевої СБУ.

У серпні в ЗМІ з’явилися повідомлення про фабрикацію владою справи проти опозиційно налаштованих українських політологів. Деякі з них відзначали стеження і дивні пропозиції від малознайомих людей. Завданням такої спецоперації є посіяти страх серед опозиції і експертів, а також не дати їй критикувати діючу владу.

До журналістів також просто застосовують насильство. Так, в липні в Україні було зафіксовано сім інцидентів із застосуванням фізичної сили проти працівників ЗМІ – в Києві, Вінниці, Миколаєві, Кривому Розі, Житомирської області, Черкасах і в Мар’їнці (Донецька область). Про це повідомляє Національний союз журналістів України (НСЖУ). «Більшість постраждалих – телевізійники або журналісти інтернет-видань. За словами постраждалих, всі ці випадки пов’язані з виконанням журналістами їхніх професійних обов’язків».

Наприклад, 26 серпня в Овідіополі Одеської області троє чоловіків напали і побили головного редактора «Наддністрянської правди» Романа Варшанідзе. Як розповів потерпілий, на нього напали люди із залізними прутами. Всього ж за 10 місяців 2017 року зафіксовано 80 випадків проявів «фізичної агресії по відношенню до журналістів» повідомляє прес-служба Національної спілки журналістів (НСЖУ). Як зазначив 2 листопада голова НСЖУ Сергій Томіленко «Вважаємо, що така ситуація є неприпустимою, і вимагаємо публічного звіту від влади і правоохоронців щодо всіх справ, де потерпілими є журналісти». У свою чергу заступник начальника управління Головного слідчого управління НПУ Олександр Ковтун, який був присутній на слуханнях, підкреслив, що з початку року було відкрито 200 справ по «журналістським» статтям: 17 справ передано до суду, 120 – закрито.

Всі перераховані вище випадки підпадають під дію ст. 171 КК України: «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».

До сих пір не розслідувано вбивство в 2015 році журналіста Олеся Бузини. У зв’язку з цим в серпні 2017 року його мати, зневірившись знайти правду в Україні подала позов до Європейського суду з прав людини проти держави Україна. Мати скаржиться на умисне затягування слідства з боку прокуратури – підозрювані у справі відпущені, а захисту не дають ознайомитися з матеріалами справи. Також не розслідувано вбивство Павла Шеремета.

19 вересня українська влада отримала жорстку заяву від однієї з найавторитетніших міжнародних організацій – Комітету із захисту журналістів (CPJ). Комітет звернувся до президента Порошенка з переліком вимог, які, по демократичним мірками, виглядають як обвинувальний висновок.

Головне звинувачення – використання спецслужб для тиску на ЗМІ. У переліку доказів – звинувачення на адресу «Страна.ua» з боку СБУ і влаштований нею обшук в редакції під надуманим приводом. Крім того – обшук зі спецназом в «Вістях», арешт житомирського журналіста Муравицького і інші «профілактичні заходи». Комітет розчарований, що з моменту зустрічі його представників з президентом Порошенком в липні 2017 року немає зрушень у розслідуванні вбивства Павла Шеремета.

У своєму зверненні захисники прав журналістів закликали Петра Порошенка публічно засудити дії СБУ. «Ми закликаємо вас забезпечити, щоб журналісти могли вільно працювати, не побоюючись репресій, і з повним захистом, який заслуговує їхня професія. Публічне засудження недавніх дій СБУ і підтвердження своєї прихильності забезпечення безпеки журналістів, продемонструє вашу прихильність справі захисту демократичних інститутів і європейських цінностей в Україні», – пишуть захисники журналістів.

 

 

Обмеження права на свободу отримання інформації

13 липня в порядку денному Верховної Ради України стояв закон «Про кібербезпеку» (№2126). Згідно з поправкою депутата Р. Лук’янчука ( «Народний фронт») в перехідних положеннях вносяться зміни в Закон «Про інформацію» – пропонується ввести нове поняття – «технологічна інформація». Це інформація про всі технологічні процеси в будь-яких галузях господарства, а також – інформація про процеси, які негативно впливають на стан здоров’я і безпеку людей, стан навколишнього середовища, економічну, політичну, соціальну стабільність суспільних відносин або здійснення суб’єктами господарювання діяльності.

«Технологічна інформація», тобто будь-яка, може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, простіше кажучи – засекречена. У разі прийняття законопроекту про кібербезпеку з поправкою Лук’янчука – фактично припиняється дія закону про доступ громадян до інформації. Власне, повертаються часи СРСР, коли інформація про небезпеку Чорнобильської катастрофи була засекречена як технологічна.

У серпні в Держспецзв’язку розробили проект Закону “Про обов’язкову реєстрацію абонентів мобільного зв’язку”. За допомогою даного документа у відомстві мають намір зобов’язати телеком-компанії збирати персональні дані користувачів. Крім того, операторів хочуть зобов’язати записувати розмови клієнтів. При цьому в пояснювальній записці зазначається, що дані заходи спрямовані на «боротьбу з мобільним шахрайством і кіберзлочинами».

На практиці мова йде про продаж сім-карток тільки за паспортами. По суті, це останній з неприйнятих «диктаторських законів» 16 сiчня 2014 року, але реалізований нинішньою владою. Треба відзначити, що крім вторгнення в особисте життя такі превентивні дії суперечать презумпції невинуватості.

На початку вересня указом № 254/2017 президента Петра Порошенка введено в дію рішення РНБО, яке в інтернет-співтоваристві охарактеризували, як «інтернет-диктатуру».

Держава посилює функцію моніторингу інформаційних ресурсів і прагне підвищити технічні можливості для реалізації блокування (обмеження) доступу до інформаційних ресурсів. Ця тенденція, одна з болючих тем для суспільства.

Згідно з Указом Уряд в тримісячний термін має врегулювати питання про заборону державним органам, підприємствам, установам і організаціям державної форми власності закуповувати послуги (укладати договори) з доступу до мережі Інтернет у операторів (провайдерів) телекомунікацій, в яких відсутні документи про підтвердження відповідності системи захисту інформації встановленим вимогам в області захисту інформації. Уже зараз нерозуміння особливостей Указу в деяких моментах доходить до абсурду. «Деякі керівники шкіл дзвонили операторам і вимагали від них довідки про наявність відповідного документа щодо захисту їх мереж, посилаючись на указ президента» зазначає Голова Правління Інтернет Асоціації України Олександр Федієнко.

Виникають питання і з приводу цін на послуги доступу до Інтернет, які будуть надаватися держструктурам. Як тільки оператор починає працювати відповідно до чинних нормативно-правових актів (Указ “Про затвердження Положення про державну експертизу в сфері технічного захисту інформації” (2007 рік)), він тут же підпадає під дію регуляторного акта (Указ “Про затвердження граничних тарифів на послуги конфіденційного зв’язку “(2013 рік)) щодо вартості Інтернет-послуг. В такому випадку, згідно з третім пунктом «Граничних тарифів на послуги конфіденційного зв’язку», вартість надання послуги безлімітного захищеного доступу до мережі Інтернет на швидкості 1 Мб/с становитиме 286,71 грн, на швидкості 50 Мб/с – понад 7 тисяч гривень , а за швидкість від 100 Мб/с – від 11 тисяч гривень на місяць. Це важливий момент, адже тоді йде поняття «ринкової ціни» і ціни просто нав’яжуть. Крім того, такі ціни створять додаткове фінансове навантаження на держпідприємства і бюджет.

Одним з пунктів Указу Президента, дається вказівка Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України разом з СБУ розробити в місячний термін вимоги до технічних засобів, що застосовуються для моніторингу блокування (обмеження) доступу до інформаційних ресурсів і/або інформаційних сервісів. Адміністрація Держспецзв’язку разом з СБУ також повинні провести розрахунки за потребою в таких коштах і в установленому порядку внести пропозиції щодо фінансування їх закупівлі. Відповідно, Україна продовжує свій шлях до майбутнього контролю і цензури в мережі інтернет, на кшталт російського СОРМ-3/Ревізор, який фактично є інструментом цензури та стеження за користувачами в мережі Інтернет. «Ревізор» в автоматичному режимі перевіряє операторів зв’язку на предмет блокування сайтів, внесених до реєстру заборонених ресурсів Роскомнадзору, а СОРМ-3 збирає дані про користувачів інтернет-комунікацій і дозволяє зберігати повний запис трафіку мережевих взаємодій за певний період.

Побудована в Херсонській області вишка, яка повинна була транслювати українські радіо- і телепередачі на Крим, замість цього здійснює мовлення російських радіостанцій на Україну. Про це на засіданні в Генічеській райраді розповів голова районної адміністрації Олександр Воробйов. Відео наради на YouTube опублікувало видання «Новий візит». На заході, присвяченому інформаційній безпеці, був присутній представник президента України в Криму Борис Бабин.

«Ми побудували [вишку], але цим користуються сьогодні, на жаль, окупанти, нашими пристроями на тій станції. Вони блокують і передають свою інформацію на тій же частоті, і все тут чують в усьому районі», – сказав Воробйов.

Триває розпочата в минулому кварталі і засуджена вже тоді міжнародними правозахисними організаціями практика кримінального переслідування і засудження за репости і пости в соцмережах. Так, 12 жовтня стало відомо про засудження Деснянським райсудом Києва жителя столиці до двох років позбавлення волі з випробувальним терміном один рік за репост в соцмережі «В Контакте» публікації, що містить заклики до сепаратизму. Повідомляється, що чоловік 15 квітня 2014 року умисно з метою призову необмеженого кола осіб до протиправної насильницької зміни чи повалення конституційного ладу України репостнув інформацію на сторінку спільноти «Союз громадян України і Росії» в «В Контакте», яке мало 15 549 підписників і не було обмеженим у доступі.

19 вересня СБУ повідомило про викриття ряду телекомунікаційних провайдерів на незаконній маршрутизації інтернет-трафіку в так звані «ДНР/ЛНР», тимчасово анексуваному Криму і невизнаному Придністров’ї. Встановлено, що керівники та менеджмент провайдерів, усвідомлюючи суспільну небезпеку і відвертий антидержавний характер своїх дій, забезпечували транзит трафіку, зокрема, на непідконтрольні Україні території Донбасу. Під час проведення санкціонованих обшуків в приміщеннях провайдерів в Києві і області, Дніпрі, Одесі та Харкові правоохоронці вилучили кінцеве комп’ютерне обладнання та документальні матеріали, які підтверджують здійснення протиправної діяльності. Відкрито кримінальне провадження за ст. 111 і ст. 258-3 Кримінального кодексу України. Потрібно відзначити що в даному випадку СБУ фактично позбавляє інтернету громадян України, що проживають на території ЛДНР і в Криму, а в подальшому створює сприятливі умови для розвитку там російських інтернет-провайдерів, розриваючи все більше ниток, які пов’язують ці території з Україною і роблячи все можливе щоб вони не інтегрувалися назад в правове поле України. Претензії СБУ щодо трафіку в Придністров’ї взагалі незрозумілі, оскільки ніяких санкцій по відношенню до нього не існує.

Влада продовжує спроби маніпуляції громадською думкою, використовуючи «ботів» в соціальних мережах. Так, після блокади представниками «МіхоМайдана» (учасники протесту під Верховною Радою восени 2017 року) логістичного центру «Рошен» в Яготині, в соцмережах почалася ціла кампанія на захист бізнесу президента. За своїм масштабом і розмахом вона, мабуть, перевершила всі інші медійні війни в мережі інтернет. З’явився хештег #я_підтрімую_Рошен і #якупуюрошен.

Можна підвести деякі підсумки введеної в минулому кварталі указом Порошенка блокування російських сайтів. Найбільші російські інтернет-сервіси залишаються популярними на території України навіть після того, як були офіційно заборонені в травні цього року.

За статистикою «Factrum Group Україна» (на звіти цієї компанії посилається національна Інтернет-асоціація України), в липні соціальною мережею «Вконтакте» користувалися хоча б раз на місяць 35% інтернет-користувачів країни, «Яндексом» – 33%, Mail. ru – 30%, «Однокласниками» – 22%.

Статистика іншої аналітичної компанії – SimilarWeb також підтверджує, що Україна залишається для «Яндекса» і сервісів в складі Mail.ru Group (Mail.ru, «В контакті» і «Однокласники») другим за розміром джерелом трафіку після самої Росії. Більш того, оскільки SimilarWeb фіксує як українську аудиторію тільки заходи на сайт з місцевих IP-адрес, виходить, що всі ці користувачі отримали доступ до російських інтернет-сервісів без використання анонімайзерів і іншого спеціального софту для обходу інтернет-блокувань.

За статистикою Factrum Group і SimilarWeb, з травня заблоковані російські інтернет-сервіси втратили 50-60% аудиторії і тепер це падіння практично зупинилося. А аудиторія української версії «Яндекса» (yandex.ua) знову зростає: в липні, за даними SimilarWeb, у цього сайту було 128,6 млн відвідувань – на 3,6% більше, ніж в червні.

16 жовтня представники ряду націонал-радикальних угруповань ( «Національний Корпус», «Свобода» і «Правий Сектор») зажадали провести націоналізацію «вертолітного майданчика Януковича» в Києві, і в обґрунтування своїх вимог захопили його. Цей факт особливо б не вибивався із загальної ситуації останніх років із захопленнями радикалами чого-небудь, якби в будівлі цього майданчика не перебували дата-центри ряду телефонних операторів і провайдерів інтернету, і цілком можливо, що практичною метою були саме вони, а не націоналізація. Контроль над ними дасть можливість особам від влади, які могли направити туди радикалів, здійснювати негласне зняття інформації в дата-центрах.

Важливо відзначити, що в країні відбувається консолідація медіаактивів наближеними до влади бізнесменами і самими політиками. Так, громадськості відомо про участь екс-прем’єра Арсенія Яценюка у власності телеканалу «Еспрессо» і про великі медійні активи президента Петра Порошенка. Зокрема, зовсім недавно стартував новий телевізійний проект з великими фінансовими інвестиціями, який знову-таки пов’язують з президентом.

На тлі активного зростання медійних активів, наближених до влади, незалежні і незаангажовані ЗМІ закриваються або змінюють власників. Яскравим прикладом є ситуація навколо компанії «ТРК Ера». Так, з-за жорсткого тиску влади телекомпанія «Ера» повинна була покинути ефір у всеукраїнській мовній сітці, а одне з найпопулярніших розмовних радіо в країні – «Радіо Ера», було продано. Екс-власники «Радіо Ера» в своїй заяві підкреслили, що продаж – це єдина можливість зберегти ЗМІ і колектив, який в ньому працює. Саме тому продаж акцій відбувся на користь інвестора з американським корінням, який, з точки зору міжнародної юридичної і політичної практики, зможе забезпечити захист права на незалежну і професійну журналістику.

 

Дискримінація за мовною та етнічною ознакою. Обмеження прав не україномовних громадян

За звітний період тільки посилилися тенденції по дискримінації НЕ україномовного населення. Такі дії відбуваються як на загальнодержавному так і на місцевому рівні. При цьому явно порушується ст. 10 Конституції, яка гарантує вільний розвиток мов меншин, Закон «Про мови» (2012 р.) і міжнародні зобов’язання України в рамках Рамкової конвенції про захист національних меншин.

На місцевому рівні відбувається тотальна примусова українізація шкіл: 1 серпня Херсонська обладміністрація оголосила про переведення всіх шкіл області на українську мову. Йдеться про те, що всі перші класи будуть україномовними, включаючи ті 26 шкіл області, в яких ще поки вчаться російською. Це означає, що в регіоні, де значний відсоток складає російськомовне населення, у нього взагалі не буде можливості віддати дітей до школи з рідною мовою навчання. 16 жовтня директор департаменту освіти Хмельницької міськради Роман Миколаїв підтвердив, що в школах Хмельницького більше не будуть вивчати російську мову: «Підтверджую вам, що нашою позицією була відмова в загальноосвітніх навчальних закладах Хмельницького від вивчення російської. Дійсно, це була позиція міського голови». За словами Романа Миколаєва, зараз діють факультативи з вивчення російської мови, проте в департаменті вважають, що їх проведення також варто припинити.

7 вересня мер Херсона Володимир Миколаєнко на засіданні виконкому міськради пообіцяв звільнити директорів трьох міських російських шкіл, які відмовилися переходити на українську мову навчання.

14 жовтня українські влада відкрила у Вінниці пам’ятник С. Петлюрі. Важливо відзначити, що період правління Петлюри 1919-20 рр., характеризується масовими єврейськими погромами, і одним з місць таких погромів була Вінниця. Тобто, особистість для установки їй пам’ятника м’яко кажучи неоднозначна. І щонайменше сприятиме розпалюванню міжнаціональної ворожнечі. Тому не дивною є реакція представників Ізраїлю і єврейських організацій України. Депутат Кнесету Ксенія Свєтлова звернулася до посла України в Ізраїлі Геннадію Надоленка і до мера Вінниці Сергія Моргунова з вимогою скасувати рішення про встановлення пам’ятника Симону Петлюрі в центрі єврейського кварталу Вінниці:

«Симон Петлюра несе відповідальність за багато погромів в Україні, в яких загинули десятки тисяч євреїв. Недовгий час правління Петлюри – одна з похмурих і сумних сторінок в житті єврейської громади України. Тому прошу вжити необхідних зусиль для скасування рішення про встановлення пам’ятника Петлюрі в центрі старого єврейського кварталу в місті Вінниця».

31 липня комісія з культури Київради відхилила петицію жителів міста про скасування перейменування проспекту Ватутіна в проспект Шухевича. Більше того, депутат Київради від «Свободи» Юрій Сиротюк пригрозив ініціаторам петиції відповідальністю за «за пособництво російським окупантам», а підписи киян під нею назвав сфальсифікованими. Також він заговорив про те, щоб прибрати могилу генерала Ватутіна з Маріїнського парку.

5 жовтня Київрада прийняла рішення про українізацію сфери послуг в місті. Згідно з постановою, у всіх ресторанах і кафе обов’язкове (тобто перше подається клієнту) меню повинно бути державною мовою. Також на українській мові повинен спілкуватися весь персонал. На українській також повинні бути всі вивіски. Виняток становлять іноземні торгові марки, але і їх треба дублювати. Дане рішення – це очевидне порушення статті 10 Конституції. У частині першій цієї статті сказано, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Але при цьому в частині третій сказано, що «в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Читати ч. 1 ст. 10 і опускати ч. 3 – неправильно. Більш того, стаття 92 Конституції п. 4 додатково відносить питання застосування мов до переліку таких, які визначаються виключно законом. А рішення міських рад законом не є. Єдиний законодавчий орган України – Верховна Рада.

Таким чином, питання застосування мови в тій чи іншій сфері може визначати тільки парламент. Міська рада не може вводити будь-які мовні норми або обмеження для приватного бізнесу. У законі про місцеве самоврядування у місцевої ради прав в сфері обмеження мовної політики не передбачено. До того ж, прийняте Київрадою рішення суперечить Закону України «Про засади державної мовної політики». Ст. 3 цього Закону прямо гарантує право мовного самовизначення:

«Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання. Кожен незалежно від етнічного походження, національно-культурної самоідентифікації, місця проживання, релігійних переконань має право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному та приватному житті, вивчати і підтримувати будь-яку мову».

Ст. 18 того ж Закону прямо забороняє вводити мовні обмеження:

«У внутрішніх правилах підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності забороняється прийняття будь-яких положень, що виключають або обмежують у спілкуванні співробітників використання державної мови, російської, інших регіональних мов або мов меншин. В роботі підприємств можуть використовуватися й інші мови».

Переклад або транслітерація назв закладів на українську мову, то в статті 26 п. 1 Закону «Про засади державної мовної політики» говориться, що «рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця».

Тобто, закон прямо гарантує рекламодавцю право вибирати, якою мовою розміщувати рекламу. Тобто, по суті, прийняте Київрадою рішення про обслуговування виключно українською мовою носить суто рекомендаційний характер (це, до речі, визнають і деякі представники міськради). Інше питання, що за контроль виконання даного рішення можуть взятися всілякі «активісти», які будуть шантажувати підприємців, не дуже співвідносячи свої дії з нормами закону.

У 2018 році в Україні з переліку предметів, за якими на основі загальної повної середньої освіти складають зовнішнє незалежне оцінювання, буде виключена російська мова.

Активно продовжують ділити на сорти громадян України, роздуваючи ксенофобію і провладні журналісти-«патріоти». Так, українців, незгодних з нинішнім станом справ в країні, запропонували вислати з країни за прикладом видворення з Чехословаччини судетських німців. Ідея прозвучала в ефірі 5 каналу з вуст ведучого Віталія Гайдукевича, в ході обговорення з соціологом, керівником групи «Рейтинг» Олексієм Антиповичем, настроїв населення на підконтрольних територіях Донбасу. За словами Гайдукевича, тим, хто відносить себе до «проукраїнською» частини, повинні бути доступні всі блага.

«А якщо зневажаєш Україну – не будеш користуватися всім обсягом прав громадянина. Це і Балтійський досвід, де були негромадяни, де люди здавали іспити на знання мови та історії. А я згадав досвід Чехословаччини, коли за кордону виставили 3 млн чоловік, які сприяли окупації. Це судетські німці і угорці».

Експерти бачать в діалозі ознаки розвитку небезпечного світогляду. «Це діалог нацистів, – охарактеризував програму політолог Андрій Золотарьов. – У будь-якій європейській країні за поділ громадян на «правильних» і «неправильних» обидва співрозмовники стали б персонами нон-грата».

«Видно ознаки розпалювання міжнаціональної ворожнечі, – згоден з ним і політолог Олексій Якубін. – І дуже дивно, що державні служби їх не помічають. Зазвичай Нацрада реагує навіть на більш нешкідливі слова, що звучать в ефірі. А у випадку з президентським телеканалом воліють закрити на це очі». Також він вказує на маніпуляції з боку учасників передачі: «Ведучий з гостем говорили про любов до України. Але насправді підміняли поняття, закликаючи лояльно ставитися до дій влади. По суті вони кажуть, що якщо ти критикуєш президента або уряд, то займаєш антиукраїнську позицію. Але на мій погляд, справжні патріоти будуть критикувати дії влади, якщо вважають їх помилковими. А у псевдопатріотів патріотична риторика тільки на устах, а реальна політика зовсім інша: ростуть ціни, комунальні тарифи, скорочується держзамовлення у ВНЗ», – констатував Якубін.

23 липня львівський телеведучий Остап Дроздов вигнав з ефіру свого ток-шоу за відмову переходити з російської на українську мову політолога Юрія Романенко, уродженця Харкова, який в недавньому минулому активно підтримував Євромайдан і отримав кримінальну справу в РФ за заклики вбивати російських журналістів на Донбасі. Цікаво, що за часів Віктора Януковича львів’янин Дроздов позиціонував себе, навпаки, як такий, що усвідомлює відмінності між регіонами України і критикував унітарний устрій країни.

З 13 жовтня почали діяти мовні квоти на телебаченні, а на радіо це сталося ще раніше. 75% продукції на ТБ тепер повинно бути українською мовою, і 25% на радіо. З європейських країн мовні квоти застосовують в Польщі і Греції, але в набагато меншому обсязі, ніж в Україні – 33% і 25% відповідно. У Нідерландах, Бельгії та Іспанії використовують квоти, навпаки, для захисту мов регіональних меншин, щоб їх не витісняла домінуюча державна мова. В інших європейських країнах практика квотування майже відсутня, оскільки подібні заборони, як правило, призводять до зворотного ефекту – люди починають дивитися продукт на звичній мові спілкування через супутник або інтернет.

Можна згадати невдалий досвід Латвії, де в 1998 році ввели квоту на 75% латиської мови в ефірі телеканалів. Вже в 2003 році Конституційний Суд Латвії цю норму закону скасував, оскільки вважав, що вона порушує права нацменшин на доступ до інформації. У своєму рішенні суд вказав, що квота призвела лише до того, що російськомовне населення перестало дивитися латиське телебачення і переключилося на російське. Тепер та ж тенденція, за прогнозами гравців медіаринку, чекає Україну.

«Цей закон не сприяє розвитку української мови, він спрямований проти російської мови, – вважає Ганна Безлюдна з Media Group. – І до прийняття закону про квоти на більшій частині телеканалів мовлення велося, в основному, на українській мові. Тому виникає питання: хто обмежував українську мову? Практично всі школи українською мовою. Державна мова – одна, українська. Так в чому проблема з українською мовою?».

«До ринкових відносин український закон про квоти не має ні найменшого стосунку. Це не просто преференція, а відверта дискримінація», – говорить експерт ГО «Фонд суспільної безпеки» Юрій Гаврилечко. І тут мова про дискримінацію навіть не носіїв мови, а виробників і трансляторів контенту: держава фактично вказує їм, що продавати в пріоритетному порядку, порушуючи їх права як суб’єктів господарювання.

Медіаексперт Михайло Подоляк погоджується: «Мовні квоти – якщо відмовитися від ідеологізації проблеми – це банальна заборонна конкурентна технологія. І завдає вона збиток, перш за все нашим телеканалам, парадоксальним чином, викидаючи їх з глобальної конкуренції. Будь-яка заборонна технологія – це самоізоляція. Ми самі звужує свою аудиторію. Підсумок – українські канали стануть ще більш провінційними і сірими, так як глядач піде в мережу або на супутник. Що, в свою чергу, скоротить приплив грошей у власне виробництво».

Вже є перші жертви цих дискримінаційних норм. 5 жовтня Національний рада з питань телебачення і радіомовлення наклала штраф на «Радіо-Ера FM». Перевірка виявила, що компанія не дотримувалася вимог законодавства по звучанню обов’язкової частки україномовних пісень – 23%. Штраф склав 317438,21 грн. Даний прецедент є показовим: «Радіо-Ера FM» є новинним і розмовним радіо і транслюється на тій мові, на якій спілкуються громадяни України.

Відома українська співачка Джамала розкритикувала мовну політику України, згідно з якою в ефірі радіостанцій встановлюються обов’язкові квоти на українські пісні. «Так, я за те, щоб у нас звучало багато української музики, проте закон потрібно доопрацювати. Бо є багато англомовної української музики і російськомовної. Ми не повинні слухати постійно на радіо «Два кольори» », – заявила Джамала в ефірі «П’ятого каналу».

У доповіді ОБСЄ за 2003 рік, стверджується, що квотування єдиної державної мови порушує права громадян на доступ до інформації, які закріплені міжнародними та європейськими конвенціями з прав людини. Цивілізовані країни навпаки намагаються квотувати міноритарні мови, а не державні, оскільки саме вони є найбільш вразливими.

При прийомі на роботу в держоргани юстиції Львова, треба вивчити історію УПА, біографію Степани Бандери і навіть заспівати на співбесіді пісню повстанців «Лента за лентою» про кулеметника, який «косив ворога». Дані вимоги, спрямовані на підтримку однієї неоднозначної ідеологічної течії, що суперечить Закону України «Про державну службу». Згідно з якою «Державна служба – це публічна, професійна, політично безстороння діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави» (ст. 1).

У липні 2017 року українські ЗМІ облетіла заява ультраправого політика, пов’язаного з народними депутатом Андрієм Білецьким, «комісара» полку «Азов» Олега Однороженко про засилля ісламістів і небезпечної активності джемілевского меджлісу, значна частина якого є прихильниками радикальної секти «Хізб-ут-Тахрір», що є, в свою чергу, міною уповільненої дії. «Ми, звичайно, можемо не звертати на неї уваги, але вона так чи інакше спрацює», – заявив Однороженко. Він заявляє:

«Меджліс не має будь-яких прав нав’язувати Україні майбутній статус Криму і вимагати національної автономії на території півострова або в Херсонській області».

Ультраправий політик вказує:

«Потрібно розуміти, що у кримських татар є свої національні інтереси, і вони їх будуть дотримуватися. Ні про яку увагу до українських національних інтересів у їх інтересах не йдеться. Я не бачу ніяких підстав для того, щоб ми враховували їх інтереси. Насправді ми ніякі не союзники. Я не бачу тут ніяких підстав шукати з ними якісь компроміси».

Однороженко також впевнений у ворожості ісламського світу, прямого геополітичного конкурента, і заявляє: «Якщо вони починають робити те, що зараз роблять, лобіювати свої інтереси, нав’язувати, вимагати автономії, визнання, то цьому має бути дана відсіч».

Цікаво, що видаючи різного роду дискримінаційні закони, представники влади самі ж їх і порушують. Так, журналісти зафіксували похід Генерального прокурора на книжковий ринок Петрівка, де їм були придбані книги 2016-17 рр. видані в Росії, вільне ввезення яких в Україну було заборонено нинішньою владою.

З іншого боку, українська влада всіляко намагається «відірвати» українських громадян від їх російських родичів і ускладнити їм особистісне спілкування вводять все нові обмеження і перешкоди для в’їзду росіян в Україну.

Так 1 вересня президент Порошенко ввів в дію рішення РНБО про введення біометричного контролю для іноземців, що в’їжджають на територію країни, а також попередньої системи реєстрації ще до в’їзду – для росіян і осіб без громадянства. В цілому гостей з Росії чекає потрійна перевірка: до кордону, на кордоні і після кордону:

  1. Перед тим, як поїхати в Україну, жителі Росії повинні будуть через інтернет попередити українську владу.
  2. У країну потрібно буде в’їхати по біометричному закордонному паспорту. З 1 січня 2018 року всі прикордонпункти України повинні бути забезпечені необхідними засобами для фіксації біометричних даних.
  3. По приїзду в Україну росіяни в обов’язковому порядку повинні зареєструватися. Причому це торкнеться і тих росіян, хто вже перебуває на території України.

Ціна всіх цих прикордонних нововведень, які повноцінно повинні запрацювати з 1 січня 2018 року, оцінюється в 600 млн. грн. Разом з цим «вересневий указ» президента Порошенка може торкнутися не тільки росіян, а й інших іноземців. У тексті документу, що вступив в силу є важливе відсилання і щодо самих українців. Йдеться про національну систему біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, яка повинна запрацювати з Нового року. Після повноцінного запуску «біометричного захисту» стане ясно, хто з цих трьох категорій громадян став головним об’єктом уваги влади. І чи не вийшло, що з її допомогою діюча влада отримала інструменти для впровадження глобальної системи стеження і контролю перш за все над українцями.

У цьому ж напрямку йде розроблений в СБУ законопроект про обмеження візитів в Російську Федерацію політикам, чиновникам, представникам органів місцевого самоврядування та громадським діячам та зареєстрований 9 жовтня в Верховній Раді законопроект №7187 про введення тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України у державу агресор. Автори – представники БПП Андрій Немирівський і Андрій Шинькович, а також позафракційний депутат Андрій Денисенко. Ці законопроекти прямо порушують гарантоване громадянам право на свободу пересування.

 

Тиск на судову гілку влади. Обмеження права на правосуддя

На нинішньому етапі розвитку держави бійки і блокування суду стали нормою. Однак, в звітний період відбулося кілька подій, які перевищують «звичайний» рівень. Так, розгром 23-24 жовтня Святошинського суду м.Києва під час суду над керівником ОУН Миколою Коханівським став досить знаковою подією. Результат цього тиску на суд як і в інших випадках набув результат, Коханівського, незважаючи на те що стріляв у людину, відпустили.

Був ряд захоплень судів «активістами» і з меншими наслідками. Так, 21 липня було фактичне захоплення адміністративної будівлі суду «активістами» і утримання в заручниках суддів Ширяївського районного суду Одеської області. Група невідомих вибила вікна і двері будівлі суду, заблокувала вхід суду шинами і збиралася їх підпалити.

18 вересня в Одесі суд постановив виправдати усіх обвинувачених у «Справі 2 травня», що знаходяться в СІЗО 2,5 роки і звільнити їх з-під варти в залі суду. Суд визначив кричущу некомпетентність слідства і прокуратури:

«Фото і відео, наведені в якості доказів, суд також визнав сумнівними. По-перше, констатував суд, незважаючи на численні вимоги, прокуратура так і не надала оригінали відео, а лише їх відредаговані версії. По-друге, на багатьох відео можна розрізнити обличчя зображених осіб, а довести, що це саме обвинувачені, прокуратура не змогла».

Досудове слідство було упередженим і залежним від осіб, причетним до подій, констатує суд. Зокрема, судді вказують на той факт, що обвинувачений у вбивстві «куліковців» на Грецькій площі «евромайдановец» Ходіяк пробув за гратами два дні, тоді як «прихильники федералізації» знаходяться там вже більше трьох років.

«Немає жодного доказу, що підтверджує звинувачення. Більш того, звинувачення навіть не намагалося довести провину», – зачитував в рішенні суддя. «Тривале утримання під вартою активістів Куликова поля, наприклад, Євгена Мефёдова, може свідчити про намір зломити його волю, вважають судді. Пригадують також, що суди двічі ухвалювали звільнити Мефёдова з-під варти, однак під тиском активістів і в результаті махінацій правоохоронців він залишався за гратами» зазначає Суд.

Суд не виключив можливості того, що обвинувачені не влаштовували масові заворушення, а, навпаки, намагалися захистити населення. Але СБУ не випустило ряд звільнених осіб на свободу. Через півгодини їм була пред’явлена підозра по ст. 110 КК України (сепаратизм). Суд був під час оголошення вироку кілька разів атакований ультраправими активістами. Крім того, вони ж не дали потрапити до російського громадянина серед затриманих і російському консулу, чим порушили Віденську конвенцію про консульські зносини (1963 р.).

Крім іншого, конкретне силове відомство – Національне антикорупційне бюро України, продовжує використовувати активістів для тиску на суд. У попередньому моніторингу було згадано як НАБУ використовувало професійних активістів для тиску на судову систему в справі глави Державної фіскальної служби Романа Насірова. Зовсім нещодавно подібні дії були повторені у випадку з главою МВС Арсеном Аваковим, сина якого затримало НАБУ. Так, НАБУ використовувало «громадського активіста» Олексія Гриценко (сина одного з українських політиків) для поширення інформації про силову операцію, а також для поширення закликів «вимагати» від суду «справедливого рішення». Чому цивільна персона виступила в ролі прес-служби і спікера правоохоронного органу, залишається загадкою.

16 жовтня Організація Transparency Іnternational висловила думку, що судове рішення прийняте в квітні 2017 року за конфіскацію 1,5 млрд доларів, арештованих на рахунках Януковича і його оточення, готувалося поспішно. Більш того, рішення Краматорського суду засекречено. На думку НГО фігуранти «… оскаржуватимуть це рішення. Якщо насправді були допущені процесуальні помилки, Європейський суд з прав людини може зажадати від України переглянути це рішення».

«Єдине пояснення засекреченості – це те, що насправді воно готувалося прискорено. Це пояснює, чому воно було винесено в Краматорську, чому керівником процесу записали на той момент чинного військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика. Ми розуміємо, що наші правоохоронці не мають великого досвіду в доведенні до кінцевого результату антикорупційних справ, оскільки такого рівня справи поки не розглядалися. Таким чином, велика ймовірність, що доказова база по цьому рішенню готувалася поспішно з відповідною мотивацією судді», – вважає директор Transparency Іnternational в Україні Ярослав Юрчишин.

У звітний період (3 жовтня) була проголосована в ВРУ судова реформа. Дана реформа лише зміцнила владу президента і обмежила доступ до судів для громадян. До проекту закону було подано понад 4 тисяч поправок.

«Попередній аналіз тексту законопроекту показує, що окремі його положення не враховують конституційних приписів, не узгоджуються з іншими законодавчими актами, що містять внутрішні неузгодженості, не враховують європейських стандартів чіткості, ясності, зрозумілості, стислості, послідовності, ефективності, результативності та пропорційності закону», – йдеться у висновку Головного юридичного управління парламенту.

Але, незважаючи на це закон був прийнятий. Основні його положення в наступному:

  1. Хоч судді Верховного суду вибираються на конкурсній основі, президент за законом – остання інстанція, яка їх затверджує. І на етапі конкурсу головні кандидати в судді Верховного суду виявилися про-президентськими функціонерами. І це незважаючи на те, що Громадська рада доброчесності за підтримки Заходу забракував десятки кандидатів. Але навіть це не завадило їм пройти конкурс.
  2. Оповіщення про виклик до суду буде відбуватися в ряді випадків через інтернет. Причому, не на електронну адресу відповідача, а просто шляхом публікації виклику на сайті суду. Це стосуватиметься осіб, чиє місцезнаходження владі невідомо. Чи повинен кожен громадянин України щодня перевіряти себе на сайтах судів – не вказується. У Головному юридичному управлінні підкреслюють, що така норма є дискусійною, оскільки значна кількість громадян України не мають можливість підключення до Інтернету і доступу до зазначеного електронного ресурсу.
  3. Позивачів зобов’язали вносити щось на кшталт «застави» при подачі в суд – щоб компенсувати відповідачу витрати на адвоката в разі його виграшу. Це фактично робить судовий процес доступним лише для багатих людей.
  4. Суд може обмежити доступ людям до зали суду, якщо в залі не вистачає вільних місць. Теоретично це дозволить вигнати із суду усіх журналістів або спостерігачів: потрібно тільки заздалегідь посадити на вільні місця «своїх» людей (ч. 2 ст. 7 ЦПК, ч. 3 ст. 10 КАС, ч. 3 ст. 9 ГПК).
  5. Абсолютно неприйнятна для бізнес-спільноти норма з’явилася в прийнятому Радою законі. Тепер суддя зможе в односторонньому порядку виносити постанови проти фірм і юросіб, навіть якщо вони не є учасниками процесу. Закон дає право судді робити це, якщо він раптом помітив «недоліки в діяльності» тих чи інших компаній, коли розглядає справу, де ці компанії згадуються. На практиці це дає владі ще один інструмент тиску на бізнес в обхід складних бюрократичних процедур.
  6. У закон введена поправка, яка зменшує терміни розслідування справ до 3 або 6 місяців. Відповідно, всі «майданівські» справи і справи проти колишніх керівників держави повинні бути закриті, оскільки терміни розслідування там вже давно пройшли.
  7. Закон дає суддям значні репресивні повноваження (накладати штрафи за дії, які йому здаються порушенням або зловживанням), що в умовах корумпованої судової системи можуть обернутися проти сумлінних учасників процесу (ч. 149 ЦПК, ст. 149 КАС, ст. 136 ГПК).
  8. Суд не буде публічно проголошувати судові рішення, прийняті за результатами закритого судового засідання (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК), що є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини, де вказано, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються публічно.
  9. Закон впроваджує адвокатську монополію на представництво в судах негайно, а не поступово, як це передбачено конституційними змінами, оскільки не містить ніяких перехідних положень з цього питання. Це дасть можливість судам не допускати до представництва інтересів осіб, які не мають статусу адвоката, керуючись процесуальними кодексами.
  10. Суддя зможе таємно зустрічатися з кожної зі сторін окремо, при цьому предмет розмови не може бути зафіксований навіть учасником процесу під страхом відповідальності (ч. 9 ст. 204, п. 5 ч. 1 ст. 149 ЦПК, ч. 9 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 149 КАС, ч. 10 ст. 189, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК). Це дасть можливість судді вимагати неправомірну вигоду від сторони, не боячись відповідальності.
  11. В адміністративному судочинстві, де сьогодні діє презумпція вини відповідача-органу влади, і саме він зобов’язаний доводити правомірність своїх рішень, суд отримає можливість перекласти обов’язок доведення порушення прав на позивача-громадянина (ч. 4 ст. 77, ч. 2 ст. 264 КАС). Це значно послаблює можливості звичайної особистості у відстоюванні своїх прав в адміністративному суді та підриває саму сутність адміністративного судочинства.
  12. В адміністративному судочинстві буде заборонено забезпечувати позов шляхом призупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язки здійснювати дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС). Чиновник зможе прикривати свої незаконні рішення або дії, які оспорює позивач, виконанням якої інструкції і суд не зможе зупинити незаконну діяльність такого чиновника в порядку забезпечення позову. Це послабить захист людини від свавілля чиновників і органів влади.
  13. У кримінальному процесі сторони слідства, в тому числі і сторона захисту, позбавляються права самостійно вибирати і залучати судового експерта. Повноваження залучати експерта матимуть тільки слідчий суддя і суд (ст. 242, 243, 244, 332, 509 КПК). При цьому монополію в здійсненні судових експертиз будуть мати тільки державні спеціалізовані установи. Це призведе до суттєвого звуження права на захист і конституційного принципу змагальності сторін.
  14. У кримінальному процесі термін досудового розслідування буде обчислюватися з моменту реєстрації інформації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а не моменту повідомлення про підозру, як тепер (ст. 219 КПК). Такий крок буде мати катастрофічні наслідки для потерпілих. Адже кількість відмов на початку розслідування при неочевидних злочинах значно зросте, оскільки слідчі не будуть брати на себе відповідальність розслідувати ці злочини так швидко. Більшість справ будуть закриті, оскільки розслідувати їх за три або шість місяців неможливо. Ці зміни унеможливлять ефективну роботу всіх органів досудового розслідування, що призведе до ще більшої безкарності в суспільстві.

23 червня Група держав по боротьбі з корупцією (міжнародна організація, створена Радою Європи) завершила моніторинг ситуації на Україні і відзначила в своєму Висновку такі недоліки в судовій сфері:

  1. Міжнародними експертами висловлено занепокоєння існуючими в Україні механізмами очищення суддівського корпусу та відзначено, що впроваджені владою радикальні заходи викликають занепокоєння, не в останню чергу з практичної точки зору. Вже на момент візиту групи експертів в Україні (грудень 2016 року) в близько 20 судах не залишалося суддів, а в інших судах їх критично не вистачало (пункт 112 Висновки).
  2. За інформацією, отриманою групою експертів почастішали випадки впливу політиків на судочинство і під тиском прокурорів на суддів приймалися виправдувальні вироки. У групи експертів також склалося враження, що нинішнє непередбачуване професійне становище суддів робить їх особливо вразливими до зазіхань на їх незалежність. Група звернула увагу на таку загрозу незалежності суддів як використання прокурорами певних кримінальних злочинів, зокрема «Ухвалення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» (ст. 375 Кримінального кодексу України), як засобу тиску на суддів. Відзначено, що за результатами опитування суддів, проведеного в 2016 році, 5,5% всіх суддів (і 6,6% суддів судів першої інстанції) зізналися в отриманні загроз від прокуратури за відмову виносити «потрібне рішення» (пункти 113, 114 Висновки). Дану статтю КК рекомендується скасувати.
  3. Експерти звернули увагу на питання безпеки суддів, зазначивши, що згідно з опитуванням суддів в 2016 році, 88% респондентів не відчувають себе в безпеці в будівлі суду. У зв’язку з цим рекомендується вжити заходів для забезпечення безпеки суддів, щоб вони менше залежали від зовнішнього тиску і корупції (пункт 116 Висновки).
  4. Також була проаналізована процедура кваліфікаційної оцінки, яку повинні пройти всі судді. При цьому зазначено, що група дізналася, що з-за проведення кваліфікаційної оцінки, судді сьогодні бояться приймати рішення у політичних справах.
  5. У експертів викликають питання паралельні перевірки з метою запобігання корупції, введені Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та Законом України «Про очищення влади» (так званим «законом про люстрацію»), які також викликають занепокоєння (пункт 137 Висновки).
  6. Звернуто увагу на доцільність існування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як окремого органу і висловлена рекомендація, щоб такий орган став би частиною Вищої ради правосуддя. Зауваження були висловлені і щодо участі в процедурі призначення суддів Громадської ради доброчесності, зокрема необхідність подання в складі цієї ради різних груп суспільства. З огляду на це, рекомендується проаналізувати доцільність зменшення кількості органів, які беруть участь у призначенні суддів, а також більш чітко визначити завдання і повноваження Громадської ради доброчесності, забезпечити, щоб його склад відбивав різні групи суспільства, і посилити норми щодо конфлікту інтересів, зокрема, за рахунок введення ефективного механізму контролю (пункти 138, 141 Висновки).
  7. Експерти також розкритикували існуючу систему періодичного оцінювання суддів, яка реалізується Національною школою суддів України, оскільки, на їхню думку, оцінки викладачами Національної школи суддів України навряд чи гарантують об’єктивність і рівне ставлення до суддів, адже воно буде залежати від короткострокових вражень і певного виду тренінгу, який відвідували судді, а не від їх щоденної роботи. Крім того, було відзначено, що Закон «Про судоустрій і статус суддів» забезпечує проведення оцінок професіоналами однієї спеціальності (за принципом «рівний рівному»), тобто суддями щодо суддів. У зв’язку з цим рекомендується, щоб чергові оцінки суддів проводили судді на основі заздалегідь визначених єдиних і об’єктивних критеріїв, що стосуються їх повсякденної роботи (пункт 146 Висновки).
  8. Був відзначений той факт, що незважаючи на скорочення чисельності прокурорів в останні роки, як і раніше кількість прокурорів по відношенню до кількості населення в Україні становить найвищий показник серед країн-членів Ради Європи (пункт 202 Висновки).
  9. Одним з аспектів, який рекомендується змінити, є забезпечення професійного відбору кандидата на посаду Генерального прокурора, оскільки експерти відзначили, що чинне законодавство України не передбачає ніяких подібних гарантій. Механізм проведення консультацій з професійними експертами до ухвалення рішення президентом і парламентом також відсутній. Також рекомендовано внести зміни в закон, що передбачають, що для кандидата на посаду Генерального прокурора пріоритетно мати вищу освіту в галузі юриспруденції. Загалом наголошено на необхідності приділити належну увагу перегляду порядку призначення та звільнення з посади Генерального прокурора, щоб зробити цей процес більш стійким до політичного впливу і більш зосередженим на об’єктивних критеріях професійних якостей кандидатів (пункти 208, 209 Висновки).
  10. Міжнародними експертами також проаналізовано проблему отримання вказівок по окремих справах від прокурорів вищого рівня. При дослідженні цього питання було зазначено наступне: «Група експертів визнає, що реформа 2014 року ввела кілька важливих змін. Зокрема, такі зміни вимагають від прокурорів вищого рівня видавати або підтверджувати вказівки в письмовій формі. Вони надають прокурорам певний захист від явно незаконних вказівок. У той же час, Група з занепокоєнням дізналася про те, що, незважаючи на існуючі законодавчі обмеження, усні вказівки, особливо від Генерального прокурора, до сих пір є поширеною практикою. Також ніякі справи проти високопосадовців не ініціювалися без неформальної «команди Президента на це» ». Така «команда» надається президентом через Генерального прокурора. Група не мала повноважень перевірити достовірність наведених тверджень. Проте, група відзначає, що будь-які подібні практики (або навіть підозри щодо них) можуть значним чином підірвати довіру громадян до органів прокуратури.

У цьому контексті було відзначено, що для суспільної довіри важливо, щоб прокуратура була і вважалася неупередженої і незалежної від будь-якого неналежного впливу, особливо політичного характеру» (пункт 234 Висновки).

Українські громадяни буквально з кожним днем втрачають права на правосуддя і справедливий суд. Одним з найяскравіших недавніх показових прикладів є ситуація навколо виправдання прикордонника Сергія Колмогорова, який раніше розстріляв автомобіль з мирними жителями.

В контексті даної справи, всі провладні ЗМІ, цілеспрямовано змістили питання від важливості прийняття справедливого рішення на емоційну сторону ситуації. Неодноразово було підкреслено, що чинна влада уважно ставиться до українських військових і не дозволить їх контролювати.

Однак, таким інформаційним порядком ЗМІ цілеспрямовано тиснули на суд, паралельно позбавивши права на правосуддя сім’ю загиблих. Більш того, в процесі розгляду справи не піднімалося питання відповідальності командирів відповідного підрозділу, які не змогли якісно організувати роботу контрольно-пропускного пункту. Серед іншого, це рішення ще раз підкреслює штучні відмінності, які свідомо зрощує чинна влада, між українцями з різних регіонів. Свідомо нав’язується думка про те, що якщо ти житель Сходу країни, то обов’язково «сепаратист» і «не патріот».

 

Ситуація з безпекою

Українська влада не забезпечує достатній рівень безпеки громадян. Вже закінчується третій рік АТО в Донецькій і Луганській областях, і ніяких шляхів для вирішення тупикової ситуації не видно. Більш того, ставиться під сумнів сама правомірність участі ЗСУ в АТО.

Згідно з Конституцією України, використання ВСУ можливо на підставі рішення Верховної Ради України з «схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України» (ст. 85 п. 9). Саме як агресію Російської Федерації визначає ситуацію на Донбасі українська влада. Хоча юридично це було оформлено лише 6 жовтня. У той же час рішення про проведення АТО з використанням ВСУ приймала особа на посаді «в.о. Президента», існування якої не передбачено Конституцією, через прийняття Указу Президента від 14 квітня 2014 р. № 405/2014 щодо введення «в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (додається, таємно)». До ВРУ, що передбачено Конституцією, ніхто за використанням ВСУ не звертався. Тобто, з чисто правової точки зору всі дії в рамках АТО були неконституційними з самого початку. Саме на цей факт 7 вересня 2017 р. звернула увагу віце-спікер ВРУ О. Сироїд: «Збройні сили, які знаходяться на сході України, застосовуються у неконституційний спосіб».

В рамках спроб прийняти в жовтні 2017 р. новий закон про реінтеграцію Донбасу, за яким українські радикали намагалися заборонити всілякі відносини з бунтівними територіями, представники ЄС навпаки вказали, що закон повинен містив елемент відкритості.

15 серпня ГПУ опублікувало свою версію причин “Іловайськ котла” влітку 2014 р. За версією ГПУ існує причин декілька: 1. Низький рівень боєготовності і боєздатності ЗСУ, 2. Масові факти дезертирства, самовільного залишення місць несення військової служби і невиконання наказів начальників серед особового складу в української армії в той період, 3. Російське вторгнення, 4. Окремі помилки керівництва АТО під час планування і проведення військової операції.

Цікаво, що ні парад на Хрещатику 24 серпня 2014 року за участю військ і бронетехніки, ні загальне бездарне планування військової операції серед причин трагедії українського війська не визначені. У той же час самі учасники операції звинувачують в розгромі саме військово-політичне керівництво України.

Провал призовної кампанії в Києві викликав в ніч з 27 на 28 жовтня облаву воєнкомів разом з поліцією в нічному клубі Jugendhub. Правоохоронці затримали кілька людей. Це стало результатом рейду по затриманню наркодилерів. Всі затримані – чоловіки призовного віку та їх доставили не в райвідділ, а в військкомат. Пізніше повідомили, що кількох людей випустили.

«Хлопців утримують нібито для перевірки інформації про можливе ухилення від військової служби. При цьому, намагаються провести медичну комісію, направити до місця служби, можливо, виконати будь-які ще дії. В даному випадку процедура їх призову на строкову службу, на мою думку, порушена. На обличчя – незаконне затримання», – прокоментував адвокат Роман Стоїч.

Представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини Михайло Чаплига назвав «свавіллям» відправку до військкомату відвідувачів київського клубу Jugendhub і заявив, що порушників чекає тривалий судовий процес: «Про законність тут взагалі не йдеться. Порушено стільки статей Конституції та Кримінально-процесуального кодексу, що, я думаю, це справа на довгі місяці, оскільки занадто багато людей було залучено в усе це, занадто багато порушень. Все це вже зафіксовано, запротокольовано».

У свою чергу можемо вказати порушені статті: правоохоронці, які увірвалися в приміщення, не пред’явили постанову слідчого судді про проведення слідчих дій, цим була порушена ч. 3 ст. 236 КПК; під час проведення слідчих дій було застосовано фізичну силу до відвідувачів закладу, цим було скоєно кримінальний злочин, передбачений ст. 365 КК; перед проведенням слідчої дії представники правоохоронних органів не роз’яснили особам, до яких були застосовані такі дії, їх права та обов’язки, передбачені КПК, а також відповідальність, встановлена законом, цим порушили ч.3 ст.223 КПК; було вилучено майно без дотримання норм ст. 236 КПК; проведені обшуки в інших приміщеннях, які не зазначені в постанові, цим було порушено ст. 30 Конституції України, а також ч.5 ст.236 КПК; були піддані обшуку майже всі відвідувачі, цим порушено норми ч.3 ст. 208, ст. ст. 223, 236 КПК.

Як зазначив військовий психіатр, люди, які пройшли АТО потребують роботи з психологами. Вони представляють досить часто загрозу для оточуючих. Так, випадки п’яних бійок та нападів з їх участю в кримінальній хроніці досить часті.

Наприклад, 8 вересня в столичному закладі «Бридкий Койот» стався конфлікт з бійкою і ножовим пораненням за участю ветерана АТО, в якому постраждав поліцейський.

Також 8 вересня в центрі Києва був підірваний в автомобілі «той, що воював на Донбасі боєць добровольчого батальйону» Тимур Махаурі, відомий у кримінальних колах. Ще двоє людей отримали поранення. Зрозуміло, що СБУ відразу оголосило про «руку Москви» в даному злочині, хоча більш логічним приводом є кримінальні розбірки. Так, Директор департаменту комунікації МВС України Артем Шевченко розповів, що загиблий Тимур Махаурі відомий в кримінальних колах і притягувався до відповідальності в цьому році в Україні, але уклав угоду зі слідством і отримав умовний термін за злочин.

16 вересня в Дніпровському районі Запоріжжя сталася бійка між учасником АТО і водієм маршрутки.

12 жовтня в Одесі троє нетверезих колишніх бійців «Правого сектора» в Центральному парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка побили жінку і погрожували перехожим пістолетом, провокували конфлікти. В ході протиправних дій чоловіки, зокрема, завдали тілесних ушкоджень жінці, розбили скляну вітрину спортивного клубу, а також пошкодили майно пересувного торгового лотка. У Запоріжжі учасники АТО перекривають дорогу щоб їздити безкоштовно в маршрутках. При цьому поліція не виконує свої прямі обов’язки.

«Приватні армії». Ще три роки тому силовики зафіксували тренд – окремі добровольчі батальйони після участі в АТО переформатувалися в новий вид об’єднань. Вчорашні солдати припали до місця в період «махновщини» – повсюдних спроб глобального переділу «ласих» активів.

Почавшись в Києві, цей процес давно перекинувся на регіони – найбільш активно це проявляється в Донецькій, Дніпропетровській та Одеській областях. Найчастіше вони формалізуються в якісь громадські організації «патріотичної» спрямованості або ж в приватні охоронні фірми. Покинувши зону бойових дій, вони почали використовуватися для вирішення бізнес-питань і зведення політичних рахунків.

«У нас президент і депутати заробляють на криміналі, чому хлопці, які повернулися з АТО не можуть робити цього? Тим більше, що багато хто з тих, хто йшли захищати країну в ті ж добробати, вихідці зі світу криміналу», – сказав виданню «Страна.ua» лідер партії «Братство» Дмитро Корчинський.

Радник глави МВС Арсена Авакова Ілля Ківа зазначає, що «у нас з’являється маса громадських організацій з числа людей, які вміють захищатися, нападати і вбивати». «По суті – це воєнізовані формування, що прикриваються «ксивою» правоохоронців і статусами учасників АТО з «дахом» народних депутатів і високопоставлених чиновників», – говорить співробітник МВС.

Фактично вже можна констатувати існування наступних збройних об’єднань:

  1. Воєнізовані групи контрольовані нардепами-радикалами Дмитром Лінько та Ігорем Мосійчуком, на рахунку яких захоплення нотаріальної контори по вулиці Льва Толстого в Києві, перестрілка на спиртзаводі на Крюківщині та спроба зміни власника ТД «Дарниця» на Харківському проспекті столиці. Дмитро Корчинський характеризує соратників Олега Ляшка як «мізерний люд», який готовий піти «на справу» при готовності замовника сплатити їм відносно незначні суми. Від 100 тисяч гривень.
  2. Батальйон «Дніпро-1», який підшефний «фронтовику» Юрію Березі. Його бійців звинувачували у рейдерському захопленні вугільної компанії «Краснолиманська» в Донецькій області та Братського олієпресового заводу на Миколаївщині;
  3. Воєнізовані громадські об’єднання, патроновані нардепом Євгеном Дейдеем. Все той же Корчинський стверджує, що як таких угруповань у Дейдея немає, і як і радикали, він набирає людей при наявності у нього «замовлень». «Дейдей працює на пред’яви», – характеризує профіль діяльності «фронтовика» лідер «Братства».

Відзначимо, що про воєнізовані угрупованнях Дейдея писав Павло Шеремет у своєму останньому блозі перед загибеллю;

  1. «Донбас» і охоронні агентства, пов’язані з Семеном Семенченко. Вважаються найбільш нелояльною до влади воєнізованої групою. За що на нардепа регулярно «наїжджають» люди того ж Арсена Авакова (Ілля Ківа навіть погрожував Семенченко пристрелити в прямому ефірі). Семен Семенченко останнім часом позиціонує себе як головну автономну від влади «силову структуру» країни, яка може вирішувати питання, навіть якщо це не подобається уряду. Його роботу на практиці вся Україна могла бачити на прикладі блокади Донбасу або ж участі в прориві Саакашвілі через кордон. Саме бійці «Донбасу» охороняли Саакашвілі, коли він прибув до Львова.

Як бачимо фактично мова йде вже про існування «приватних армій», які не підкорятися державі, а використовуються їх керівниками для вирішення своїх економічних і політичних проблем. Саме існування таких об’єднань незалежних від держави ставить під загрозу життя і здоров’я громадян, а також суперечить ст. 17 Конституції: «На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом». Але влада не те що не бориться з цими явищами, а навпаки використовують їх в своїх бізнес-інтересах. Найбільш яскраво діяльність «приватних армій» очевидна в аграрній сфері, яка останнім часом швидко криміналізується. Битва за зібраний врожай і рейдерські захоплення землі та господарств йдуть повсюдно.

12 вересня Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) опублікувало доповідь про ситуацію з правами людини в Україні. У ній серед іншого, рекомендувано Києву негайно провести розслідування діяльності сайту «Миротворець». У тексті доповіді також повідомляється, що 7 липня 2017 року Національна поліція відкрила кримінальне провадження проти веб-сайту «Миротворець», який з серпня 2014 р. публікував персональні дані тисяч людей, в тому числі медіа-фахівців та активістів НУО, називаючи їх прихильниками збройних груп і тероризму. «УВКПЛ вітає цей крок і настійно закликає органи влади провести ефективне розслідування і вжити заходів для видалення персональних даних з сайту», – йдеться в звіті.

Україну продовжує накривати хвиля розгулу бандитизму. Так, за словами радника міністра МВС С. Речинського «Кожен день в Київській області працює «праска». Тобто, відбувається наліт на будинок, а його жителів катують для того, щоб вилучити цінності». Якоїсь результативності від правоохоронців щодо захисту прав громадян та боротьби з цим злом не спостерігається. Злочинці настільки комфортно себе почувають, що ними був навіть викрадений службовий Лексус заступника голови Нацполіціі А. Фацевіча. Непоодинокими є масові перестрілки в центрі міст мільйонників. У липні – в центрі Дніпра, 31 серпня біля метро в Харкові. Самі поліцейські активно грабують в Києві іноземців.

Явно присутні перегини і недоліки в роботі спецслужб України. Силові відомства продовжують влаштовувати шоу і залякувати громадян замість практичної діяльності. Так 18 серпня глава СБУ В. Грицак показав шоу з українськими заробітчанами, які «втекли з лап ФСБ», і завершив свій виступ залякуванням інших заробітчан: він попросив всіх, хто їздить в Росію, припинити це робити. «Ви просто можете не повернутися звідти», – підкреслив він.

На початку вересня Грицак пішов ще далі і запропонував встановити «законодавчу заборону та кримінальну відповідальність за відвідування країни-агресора депутатами, політиками і громадськими діячами». Всі ці ініціативи глави спецслужб явно входять в порушення з демократичним принципом права на свободу пересування.

Замість того, щоб займатися своєю прямою діяльністю запобігати терактам, які вкрай часто траплялися в звітний період в Україні, спецслужби займаються самопіаром воюючи з журналістами. Крім того, за повідомленнями західних ЗМІ в Україні ховаються від 400 до 500 колишніх джихадистів з Сирії та Іраку. Велика їх частина – російськомовні громадяни Росії або центрально-азіатських держав. «Вони їдуть сюди за паспортами, Україна – це корупційний вузол. З внутрішнім паспортом України можна отримати біометричний і переїхати в Європу», – цитує британський канал журналістку Катерину Сергацкову. У свою чергу, фейковий український паспорт можна придбати за дві тисячі доларів – завдяки цілій армії корумпованих чиновників, констатує видання. Українська влада як водитися все заперечує.

Крім іншого, українські спецслужби вступили на шлях тотального стеження за політичними опонентами влади. Так, до президента Порошенко неодноразово зверталися парламентарії із запитом перевірити діяльність заступника глави СБУ Олега Фролова та начальника управління по Сумській області Владислава Косинського і усунути їх від виконання обов’язків на період перевірки.

У зверненнях народні депутати підкреслюють, що О. Фролов і В. Косинський розгорнули злочинну схему стеження, прослуховування, перехоплення кореспонденції політиків, бізнесменів, громадських активістів та журналістів. Так, чиновники СБУ займаються неправомірним збиранням, обробкою й аналізом особистої і приватної інформації опозиційних депутатів, а також вчиняють дії щодо втручання в комп’ютерні системи, що належать журналістам.

 

Дотримання права на свободу віросповідання

Реалізація конституційного права громадян на свободу віросповідання піддавалася в звітний період різним випробуванням.

Органи державної влади продовжують впливати на діяльність релігійних організацій, що заборонено Конституцією. Так, згідно з нового Податкового кодексу України всі релігійні організації підлягають перереєстрації, як неприбуткові організації, до 1 січня 2018 р. в разі не перереєстрації вони втратять цей статус, що тягне за собою оподаткування їхніх пожертв всупереч статті 18 Закону про свободу совісті. Самий цей процес тривалий, дорогий і досить складний. Лише 5 жовтня у Верховній Раді був розроблений законопроект по автоматичну перереєстрацію релігійних організацій і внесення їх до Реєстру неприбуткових установ та організацій. З порядку денного ВРУ все ще не виключені розглянуті в попередньому звіті законопроекти № 4128, 4511, 5309, які порушують права віруючих, вторгаються в сферу діяльності релігійних організацій і провокують церковне рейдерство. На цьому акцентувала свою увагу делегація УПЦ під час 28 сесії Ради з прав людини ООН 10-13 жовтня в Женеві (Швейцарія).

13 липня Міністерство культури України розповсюдило заяву, в якій звинуватило митрополита Луганського і Алчевського Митрофана (Юрчука) нібито в його співпраці з владою так званої «ЛНР». Посилання Мінкультури на інформацію з неперевірених джерел, а саме на інтерв’ю річної давності одного з представників «ЛНР», свідчить про некомпетентність і непрофесіоналізм посадовців Мінкультури. Згадана заява Міністерства культури може свідчити про спробу підготувати ґрунт до подальших провокацій проти Української Православної Церкви, які ми нерідко спостерігаємо в останні роки. Зокрема, нещодавно Комітет з питань культури і духовності Верховної Ради України рекомендував прийняти ще один антицерковний законопроект №5309, згідно з яким в Українській Православній Церкві пропонується забрати назву. Це дає підставу розцінювати скандальну заяву Міністерства культури, як підготовку громадської думки до цього кроку.

Місцеві органи влади перевищують свої повноваження, обмежуючи права віруючих. Так, 20 вересня Сумський виконком міської ради перевищив свої повноваження, забороняючи проведення Хресної ходи православним віруючим 14 жовтня 2017 року. Було винесено на голосування проект рішення «Про надання дозволу на проведення Сумською єпархією Української Православної Церкви проведення Хресної ходи з богослужінням». Виконком не мав права забороняти проведення Хресної ходи, тим більше, що у нього і не просили дозволу. Відповідно до закону, Церква поставила мера міста до відома про те, що 14 жовтня буде проведено богослужіння. Це вже третій раз виконком перевищує свої повноваження.

Як приклад кричущого невігластва, поширеного в сучасному українському політикумі, пролунав заклик депутата Луцької міської ради Павла Данильчука («Народний контроль») «вийти і забрати» кафедральний собор Всіх Святих Землі Волинської у Луцьку. Про це він заявив 25 жовтня 2017 року під час пленарного засідання Луцької міської ради. За словами депутата, для захоплення «треба вийти на мітинг», і до цього «готовий він і представники ВО «Свобода», які таким чином мають намір «боротися за українську церкву». Варто відзначити, що Кафедральний собор Волинської єпархії УПЦ знаходиться на стадії будівництва і зовсім недавно був встановлений другий купол.

Триває захоплення храмів в УПЦ. Так, в Городенківському районі Івано-Франківської області представники так званого «Київського Патріархату» ( «УПЦ КП») за підтримки місцевої влади намагаються незаконним способом відібрати у віруючих Української Православної Церкви їх храми. 12 жовтня 2017 року, в селі Рогиня, на зборах декількох жителів села, на яких були присутні представники «УПЦ КП», всього близько 30-ти чоловік, було вирішено привести релігійну громаду УПЦ на честь Різдва Пресвятої Богородиці в розкол. Після так званого сільського референдуму, а варто відзначити, що в селі проживає близько 400 осіб, активісти забрали ключі у дружини паламаря і незаконно проникли в храм. Інтереси віруючих УПЦ обмежують, називаючи їх «москалями», «сепаратистами». Тиск на людей роблять навіть в державних інстанціях, тим самим розпалюючи міжрелігійну ворожнечу в районі.

14 жовтня релігійна громада УПЦ с. Острівець Городенківського району відстояла свій храм від зазіхань «УПЦ КП», після того, як сільський голова влаштував збори, на якому в абсолютно незаконний спосіб, в основному приїжджі люди разом з десятком кліриків «УПЦ КП», «перевели» релігійну громаду УПЦ на честь Георгія Побідоносця в розкол.

27 липня 2017 року представники «Київського патріархату» продовжили свої безчинства в селі Котюжани на Тернопільщині і спробували проникнути в приміщення церковного будинку, в якому здійснює богослужіння релігійна громада УПЦ, після захоплення розкольниками їх храму. За словами настоятеля церкви первомученика Стефана протоієрея Олександра Кантіцкого, завадив рейдерським діями активістів «УПЦ КП» і двом представникам поліції, які допомагали проникненню в будинок, наряд поліції, який приїхав на виклик священика.

4 жовтня в Івано-Франківському суді встановили незаконність дій поліції і міськради в відношенні Благовіщенського храму Української Православної Церкви в Коломиї і стягнули з них штраф: а саме опечатування храму, а також незаконність рішення так званої «робочої групи», яка зобов’язала поліцію опечатати дзвіницю і встановити почергові богослужіння в церкві.

18 жовтня священиками УГКЦ Михайлом Арсеничем і Юрієм Атаманюком, за підтримки «Правого сектора» і «Чорної сотні» був знову захоплений Благовіщенський храм УПЦ в м.Коломия. Представники УГКЦ не пускають вірних УПЦ в храм, поширюючи в соцмережі наклеп і образи на їхню адресу.

Важливо підкреслити, як вказують експерти, окремі представники релігійної громади, за бажанням можуть змінити свою релігійну приналежність, але не потрібно це право ототожнювати з правом релігійної громади на зміну підпорядкованості – це різні речі. Реалізація права на зміну підпорядкованості релігійної громади визначається її статутними документами, – таке рішення може прийматися тільки на парафіяльних зборах за участю священика. Ніякі інші збори не можуть приймати даного рішення – це втручання у внутрішнє життя релігійної громади, а також, безсумнівно, порушення прав громадян України на свободу віросповідання, закріплених Конституцією України і Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Органи правопорядку не вживають дій щодо приборкання діяльності радикалів проти священиків і парафій. Так, в жовтні в місті Малин Житомирської області від імені «Національного Корпусу» відбувалося цькування настоятеля храму УПЦ протоієрея Павла Линника.

12 жовтня 2017 року Тернопільський центр «Правого сектора» розмістив у себе на сторінці в Фейсбук відеотрансляцію прямого ефіру про те, як ними було зірвано робоче засідання чергової сесії Почаївського міської ради. Це вже друга спроба агресивного тиску радикалів на почаївських депутатів з метою блокування розгляду питання по зміні цільового призначення земельної ділянки Почаївської Лаври. Депутат Тернопільської обласної ради В.Габор влаштував бійку і порвав протокол засідання, щоб не допустити виділення землі монастирю. Про цей інцидент було повідомлено європейській спільноті на засіданні ОБСЄ у Варшаві.

Перед святом Покрови 14 жовтня від праворадикалів надходили погрози захоплення Києво-Печерської Лаври.

6 вересня в Корабельному районі Миколаєва радикали з партії «Свобода» та організації «Сокіл» під керівництвом місцевого бізнесмена напали на віруючих УПЦ, які прийшли захищати свою церква, яка будується, від погрому. Радикально налаштовані чоловіки в балаклавах з сокирами увірвалися на територію будівництва храму Богоявлення УПЦ (проспект Богоявленський, 328/3). З лайками і кулаками вони накинулися на присутніх віруючих УПЦ, які намагалися перешкодити вандалізму. В результаті зіткнення молода людина, якого намагалися задушити, потрапив до лікарні. Кілька жінок, до яких міцні чоловіки застосували грубу силу, зняли побої і написали заяви про те, що на них було скоєно напад.

За даними НУО «Громадський правозахист» в дослідженні, оприлюдненому 1 листопада 2017 року у 2014 році було відкрито 26 кримінальних проваджень за статтею 161 Кримінального кодексу – «порушення прав громадян на основі релігійних переконань», а в 2015 році кількість нових аналогічних справ досягла 40, тільки за 9 місяців 2017 року було подано і зареєстровано 42 заяви по цій статті. Така динаміка зростання злочинності свідчить про посилення релігійної нетерпимості в суспільстві. Характеризуючи ці злочини слід відзначити, що відповідальність за подальше зростання злочинності і напруженості в суспільстві буде лежати на правоохоронних органах, – в разі якщо вони не забезпечать виконання закону в цих справах.

Тривожна ситуація складається з діяльністю релігійних організацій у військових частинах. Так, 12 серпня, релігійна громада Свято-Миколаївського храму УПЦ в селі Дівички Переяслав-Хмельницького району Київської області здійснили свою останню Літургію в побудованій власними зусиллями 15 років тому церкві. Ключі від неї парафіяни змушені були віддати командиру військової частини №А3085, на території якої знаходиться будівля. За словами військового священика, проблеми почалися в липні місяці, коли в частину був призначений капелан від «Київського патріархату», який запропонував здійснювати богослужіння по черзі, на що ні громада, ні настоятель не могли погодитися. Кравець Марина Олексіївна, дружина військовослужбовця, директор місцевої школи згадує слова командира, якого жінки намагалися переконати не виставляти їх на вулицю: «Найголовніше, про що сказав командир, то, що це «Московський патріархат» і ніякого «Московського патріархату» тут не буде». Раніше помолитися в храм постійно приходили військові та члени їхніх сімей. Тепер, як розповідають віруючі, солдатам «не рекомендують» відвідувати богослужіння, які здійснює священик УПЦ. Тому серед прихожан залишилися в основному жінки, в т.ч. військовослужбовці, які намагаються відстоювати свої релігійні права.

17 серпня заступник командувача Нацгвардії по роботі з особовим складом Ярослав Сподар розповів журналістам, що глава МВС Арсен Аваков заборонив залучати «священиків Української Православної Церкви до капеланської служби». «У нас це заборонено, – прокоментував Сподар. – Вони хочуть, але у нас так не можна. Це було не тільки наша думка, а й думка Міністерства культури, Міністерства юстиції. Є відповідний наказ Міністра внутрішніх справ в якому чітко зазначено: «не допускаються священики, духовні центри яких знаходяться на території країни-агресора». Тим самим заступник командувача Нацгвардії черговий раз показав дискримінаційну позицію командування по відношенню до священнослужителів канонічної Церкви. У той же час, пан Сподар вважає за необхідне надання права і свободи на віросповідання для тих, хто здійснює язичницькі ритуали на українських військових базах.

19 серпня в Національній гвардії України вже заявляють, що діяльність священиків Української Православної Церкви на капеланській службі не заборонена. Зокрема, посилаючись на статтю 35 Конституції України, в роз’ясненні наголошується, що «жоден нормативно-правовий акт не забороняє і не обмежує військовослужбовців Нацгвардії в свободі світогляду і віросповідання, свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно здійснювати одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність». У той же час в Нацгвардії пояснюють, що «мова йде про те, що на територію військових частин можуть бути не допущені священики тих релігійних організацій, центри яких знаходяться на території країни-агресора». Але ця норма УПЦ так само не стосується, оскільки згідно з її Статутом її центр – в Києві.

Поліція не приймає активних заходів щодо загальнокримінальних злочинів проти релігійних організацій. Так, в ніч з 13 на 14 вересня 2017 року вдруге за останній місяць, невідомі поглумилися і пограбували храм на честь святої блаженної Ксенії Петербурзької Другого лікарняного благочиння столиці, який діє при Київській міській клінічній лікарні №3.

11 жовтня в Хмельницькому невстановлена особа шляхом підбору ключа проникла в приміщення Свято-Георгіївського храму Української Православної Церкви, де з ящика для пожертвувань викрала грошові кошти.

В ніч з 19 на 20 серпня з метою крадіжки невідомі проникли в два храми Мар’янівського благочиння Волинської єпархії. Від рук зловмисників постраждали храми в селах Квасов і Охлопів.

26 жовтня в селі Грибовиця Іваничівського району Волинської області представники «Київського патріархату» захопили житловий будинок, в якому проживає священик Української Православної Церкви з сім’єю. З огляду на, що конфлікт триває ще з 2015 року, а розкольники, відчули безкарність за свої злочинні дії, священик не бачить іншого виходу, як покинути власний будинок і разом з сім’єю переїхати в інше місце.

27 липня 2017 року, учасники 24-ої сесії Міжпарламентської Асамблеї Православ’я (МАП) в Римі оприлюднили резолюцію за результатами обговорення теми «Християнський вимір глобальної кризи та шляхи її подолання». Було підкреслено, що «члени МАП висловили серйозну заклопотаність у зв’язку з внесенням на затвердження парламенту України законопроектів, що легалізували державне втручання в питання церковного миру і ставлять під загрозу конституційні права мільйонів українських віруючих». Секретаріату МАП було доручено вести постійний моніторинг даної проблеми в Україні.

 

Обмеження права громадян на зібрання і вираз поглядів

Триває практика обмежувати свободу зібрань. Влада взяла на озброєння політику записувати всіх незгодних з нею в «агенти Кремля» і відповідно таких, що становлять загрозу національній безпеці і повинні бути затримані.

Наприклад, 12 липня СБУ заявило, що «за вказівкою російської сторони була організована спроба захоплення громадської приймальні ГПУ. За сценарієм кураторів з Москви, учасники акції повинні були захопити громадську приймальню ГПУ, прикувати себе наручниками всередині приміщення, облити приймальню зсередини принесеної з собою червоною фарбою, розгорнути плакати з вимогами політичного характеру».

27 липня в Києві було побито вболівальники грецького футбольного клубу ПАОК.

2 серпня радикали з С-14 нагрянули додому до вагітної киянки Світлани, що відмовилася здати гроші на АТО. У себе в Фейсбуці організація розкрила домашню адресу жінки. Раніше Світлана висловилася проти збору коштів на допомоги армії в школі. Гроші збирали через батьківський комітет в школі, де вчиться її старша дитина. Світлана вважає, що дітей і школу не потрібно втягувати в військові процеси.

Різні спроби протестів вкрай швидко і жорстко розганяються владою. Так, 7 вересня під час мітингу за легалізацію нерозмитнених автомобілів правоохоронці буквально знесли активістів від Верховної Ради.

 

Діяльність професійних «громадських активістів»

На цьому етапі суспільного розвитку України вже нікого не здивуєш діяльністю «громадських активістів» всіх мастей, що продають свої силові послуги за гроші, вимагають щось незаконне, преференцій для себе від держави, заборони чогось, обкладається даниною дрібний і середній бізнес, а також такими, що блокують суди і залізні дороги.

Але вже і в їх середовищі починає відчуватися брак «кормової бази». Так, почастішали перестрілки між «активістами». 24 липня в центрі Дніпра сталася перестрілка через грошові борги між учасниками АТО і волонтерами. Підсумком конфлікту стали два убитих і п’ять поранених. Зовсім випадково шалену кулю не отримали численні свідки кривавої події.

На Волині активісти «Правого сектора» виявили в районі сіл Кукли, Гута-Лісовська і Оконськ Маневицького району сотні копанок, кілометри ровів і десятки людей, які нелегально копали бурштин під прикриттям «Самооборони Волині».

«В ході затримання нелегальних копачів виник конфлікт між представниками «Самооборони Волині» і членами організації «Правий Сектор». Один з «правосеків», озброєний автоматичною зброєю «АКМС» калібру 7,62, зробив два постріли по колесах автомобіля «Форд Транзит», на якому приїхали «самооборонівці». На місці події вилучили одну гільзу під патрон калібру 7,62х39 мм і автомобіль «Форд Транзит», які передали на експертизу…».

3 вересня в Києві, в центрі міста активісти розгромили магазин «Емпоріум», зі стін якого були вилучені графіті часів Євромайдану. Поліція в момент розгрому в ситуацію не втручалася, приватну власність від погромників не захищала. Пізніше, в прокуратурі завели справу на тих, хто стер графіті, а не на погромників. При цьому було заявлено, що ці графіті – «пам’ятник історії». Власників магазину підтримав депутат Київської обласної ради від Блоку Петра Порошенка В’ячеслав Соболєв, але щодо нього в соціальних мережах відразу почалося цькування активістами.

Увечері 16 вересня, в Одесі скориставшись горем батьків і родичів загиблих дітей в таборі «Вікторія» групою опозиційно налаштованих осіб був організований штурм мерії Одеси. Поліція застосувала газ і відтіснила штурмуючих.

Показовою є у такому випадку ситуація навколо замаху на депутата І. Мосійчука, затримання лідера ОУН Коханівського і ланцюг подій з цим пов’язана. Два роки тому ряд націоналістичних угруповань заволоділи в Києві т.зв. «Будинком Арбузова», який, як вважається, належав останньому в.о. прем’єр-міністра часів Януковича Сергію Арбузову. Після чого будинок був поділений між ОУН – лідер Коханівський і батальйоном «Одін» (лідер Руслан Качмала, відомий, як Рем): на верхніх поверхах розмістилися бійці Рема, а на першому – переселенці з Донбасу під «дахом Коханівського». Але представники «Одіна» почали висувати претензії на весь будинок. 21 жовтня справа дійшла до перестилання між Ремом і Коханівським, перший був поранений, а другого затримала поліція. При цьому нардеп від радикалів Мосійчук намагався невдало взяти Коханівського на поруки. Потім, під час судового процесу, коли було потрібно обрати запобіжний захід Коханівському, його прихильники розгромили і захопили Святошинський суд в Києві. В результаті вдень 25 жовтня Коханівського випустили, присудивши цілодобовий домашній арешт на 60 днів. Але і на цьому ситуація не завершилася. В ніч 25 жовтня близько Мосійчука стався вибух, двоє людей загинули, а сам «радикал» потрапив до лікарні.

17 жовтня в Києві під ВРУ розпочався черговий протест, який охрестили «Міхомайдан». Метою проголошується повалення влади президента Порошенка. Під час цієї акції було перекрито рух по вул. Грушевського, почали блокувати діяльність логістичних складів Roshen по країні (Вінниця, Яготин). Закликали військовослужбовців піти на Київ скидати владу. Почали збирати 28 жовтня «військовий Майдан», явно який має на меті чергове повалення влади в Україні. Тобто, здійснюють дії, що підпадають під ст. 109 КК України.

Іншим аспектом проблеми є те, що колишні учасники АТО об’єднуються в угруповання під виглядом охоронних фірм і займаються рейдерством – захопленням паїв на селі, охороною крадіжок чужого врожаю, переділом власності і т.п. Експерти порівнюють цей процес із формуванням інституту приватних армій. Так, в День Конституції в селі Бережинка Кіровоградської області місцеві жителі вступили в протистояння з поліцією. Захищаючи інтереси фермера, який заявив про рейдерську атаку, на вулиці вийшли близько 350 осіб, яких підтримали ветерани добробатів «Донбас» і «Айдар». Їм протистояла охоронна фірма «Борисфен», яку залучив новий власник, а потім і поліція.

29 жовтня стартувала виборча кампанія на місцевому рівні і вона також показує те, якою буде загальнонаціональна виборча кампанія. Так, у Дніпропетровській області близько 20 осіб з автоматами напали на виборчу дільницю. Вони повибивали вікна, пошкодили майно і зникли на автомобілі, кинувши димові шашки. В даному випадку ми маємо справу з прямим втручанням у виборчий процес і порушенням ч. 3 ст. 157 (перешкоджання здійсненню виборчого права) Кримінального кодексу України.

 

Ситуація в сфері соціального захисту, охорони здоров’я та санітарії

4 жовтня була ухвалена скандальна пенсійна реформа, друга з 2011 р., коли був підвищений пенсійний вік виходу на пенсію для жінок. Дана реформа пішла іншим шляхом, але в загальному значно погіршила умови виходу на пенсію громадян України. По-перше, обійшовши питання підвищення пенсійного віку для виходу на пенсію, був збільшений термін страхового стажу для виходу на пенсію. На початку реформи мінімальний страховий стаж (необхідний для того, щоб людина взагалі могла претендувати на пенсію) складе 25 років (зараз – 15 років), але за 10 років буде підвищено до 35 років. Якщо людина виходить на пенсію, не набравши відповідний стаж, вона буде отримувати тільки соціальну допомогу. При цьому до страхового стажу включені тільки деякі роки перебування в декреті і навчання студентів на стаціонарі.

З огляду на те, що, починаючи з 90-х років, багато українців втратили роботу або працювали без офіційного оформлення, пред’явити до 60 років 35 років стажу буде для мільйонів майбутніх пенсіонерів вкрай проблематично.

По-друге, збільшений до 20 років страховий стаж і для осіб, які за умовчанням потребують соціальної допомоги від держави: хворі на гіпофізарний нанізм, диспропорційні карлики, особи з інвалідністю по зору I групи, сліпі і особи з інвалідністю дитинства I групи, жінки, які народили п’ять і більше дітей і виховали їх до 6-річного віку, і матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку. Раніше для цих груп термін стажу стартував від 10 років.

По-третє, з прийняттям реформи буде скасований достроковий вихід на пенсію для багатьох категорій осіб. Наприклад, для чорнобильців.

«З 1 січня буде зовсім неважливо, що ви 20 років пропрацювали, знищуючи власне здоров’я і очікували, що достроково вийдете на пенсію. Ви станете пенсіонерами зараз на загальних умовах, це неприпустимо і свідчить лише про одне, цей уряд абсолютно нічого не знає про чорнобильську трагедію і подвиг людей, які долали її наслідки, жертвували своїм здоров’ям і більш ніж заслужили зараз достроковий вихід на пенсію», – обурилася депутат від Опозиційного блоку Наталія Королевська.

Під скасування «пільгового стажу» потрапили також педагоги (яким, до речі, цю пільгу прописали в прийнятому місяць тому законі про освіту), медики, металурги, шахтарі, хіміки, соціальні працівники, льотчики і інші категорії.

Під особливим пресингом опинилися шахтарі. В даний час мінімальний розмір пенсії шахтарів зі стажем не менше 15 років встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря. У реформі передбачено, що в розрахунок береться будь-яка зарплата за трудову діяльність, яка, як правило, менше зарплати шахтаря.

При цьому, характерно, що силових відомств загальна «пенсійна зрівнялівка» не торкнулася: виключення з дострокового виходу на пенсію зроблено для військовослужбовців і співробітників правоохоронних органів. Для працівників прокуратури є можливість мати додаткове пенсійне забезпечення, яке здійснюється відповідно до Закону про недержавне пенсійне забезпечення. Національному банку взагалі дано право самостійно визначати правила, за якими працівники НБУ отримуватимуть пенсію. У свою чергу передбачена 20% надбавки для пенсіонерів, які проживають в гірських населених пунктах. «Це щоб Західна Україна їм давала голоси», – пояснив мотиви цієї надбавки депутат Сергій Каплін, маючи, певно, на увазі, що після анексії Криму гори тепер у нас тільки одні – Карпатські.

Тобто, закон явно розділив все населення України на кілька категорій і є явно дискримінаційним, суперечачи декларованій Конституцією рівності громадян України, зокрема в пенсійній сфері. Що цікаво, нова пенсійна реформа вступила в силу відразу, не викликавши ніяких протестів під парламентом, на відміну від реформи часів Януковича, яка так на повну силу досі не запрацювала (жінки до цих пір в 60 на пенсію не виходять).

Іншою важливою реформою, прийнятою в звітному кварталі (19 жовтня) стала медична реформа. Як відомо Конституція України передбачає, що «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена» (ст. 49), саме порушенням цієї норми прямої дії і найвищої юридичної сили і став Закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (№ 6327), яким була проведена медична реформа. Даний закон передбачив існування списку безкоштовних і платних послуг, що надаються установами охорони здоров’я, що вже юридично суперечить нормі Конституції.

За бюджетні кошти будуть рятувати людей в екстрених ситуаціях і доглядати під час смертельного захворювання. Безкоштовними також будуть пологи. Зате з власної кишені пацієнту доведеться заплатити за естетичну медицину, частково стоматологію і звернення до вузького спеціаліста без направлення.

При цьому глава Комітету з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець оприлюднила шокуючий прейскурант цін на деякі медичні послуги в лікарнях після реформи, підготовлений Академією медичних наук: шунтування – 130 тисяч, діагностика серця – 65 тисяч.

При цьому ціни, які закладені в прайсі вище існуючих зараз в приватних клініках: видалення жовчного міхура в Києві сьогодні коштує від 11000 до 17000 гривень, в прайсі Академії меднаук – від 34000 до 51000 гривень. Це викликає питання, що народу доведеться платити 100% за операцію, а держава гарантує безкоштовні 370 грн. за консультацію.

Повний пакет безкоштовних послуг щорічно буде прописуватися новим органом – Національною службою здоров’я і затверджуватися Кабінетом міністрів. Уже зараз є великий ризик, що медицина стане цілком платною для українців. Як відзначають експерти «У законопроекті депутати запровадили 2 статті, які узаконили платну медицину. По-перше, сказано, що Кабмін затверджує щороку програму медичних гарантій, а ВР за неї голосує. Який же це гарантований пакет послуг, якщо його щороку будуть затверджувати заново? Це вже не гарантії, а надії. Якщо виявиться, що в цьому році є гроші на шунтування, то так, його зроблять. А в наступному році виявиться, що є гроші тільки на патологоанатома. І ні на що більше громадянам не можна розраховувати, крім безкоштовного розтину. По-друге, в законопроекті йдеться, що на реформу потрібно 5% ВПП, в бюджеті передбачено 3,5%. Тобто, фактично медгарантії вже в півтора рази менше, ніж могли б бути».

Іншим важливим аспектом є норма про те, що «гроші ходять за пацієнтом» – з яким лікарем більше людей укладуть договір на надання мед. послуг. Але це може привести до закриття медичних установ на селі і в дрібних містечках, де не набирається горезвісна квота у 2000 договорів пацієнтів з одним лікарем. Відповідно ці медичні установи не отримають грошей і будуть закриті. З цього приводу в Законі передбачена неоднозначна норма: Громади зможуть залучати перспективних сімейних лікарів, створюючи для них хороші умови життя і праці. Наскільки це можливо в більшості сіл питання не пусте. Також, виходячи з цієї схеми, гроші будуть відшкодовувати лікарням приблизно за тим же принципом, як зараз відшкодовується ПДВ. Лікарня спершу надасть послугу, потім на підставі звіту лікарні Національна служба здоров’я через Держказначейство повинна буде повернути лікарні гроші за надані послуги. Тобто, лікарі лікуватимуть «в борг». І ось тут криється ще одна можливість для корупції. Свої – будуть отримувати гроші швидко, а все решта – як і в системі ПДВ – чекати гроші роками. По суті, цей принцип можна сміливо називати не «Гроші ходять за пацієнтом», а «Гроші приходять, коли пацієнт уже вилікувався. Ну або помер ».

Крім того, сам законопроект представлявся не профільним міністром, якого просто немає, а що знаходиться з 2015 року в статусі в.о. міністра охорони здоров’я В. Супрун, що теж є порушенням.

Щодо ситуації з реформою, в профільному комітеті вже почали збір підписів до Конституційного суду щодо порушення статті 49 Конституції – «державна медицина повинна бути безкоштовною». А тим часом, у Міністерстві охорони здоров’я вже формально почали виконувати реформу. Так, навіть якщо припустити, що взяте нами за приклад шунтування буде для пацієнта умовно безкоштовним, то вже зараз, наперед, відомо, що окремо доведеться заплатити за анестезію під час операції.

Окремою темою є відсутність в Україні протягом тривалого часу законного міністра охорони здоров’я. Про це вже неодноразово згадувалося в попередніх моніторингах, проте ситуація анітрохи не змінилася. Чинний уряд було сформовано півтора роки тому без міністра охорони здоров’я. За цей час прем’єр не зробив жодної спроби призначити легітимного міністра. Таким чином, найважливіша сфера, що стосується життя і здоров’я українців, віддана на відкуп людині з невизначеним статусом – в.о. міністра.

Таке ставлення до однієї з найважливіших частин життя українців призвело не тільки до розкритикованої експертами та громадянами медичної реформи, а й до критичного стану всієї галузі. В Україні відсутні вакцини і сироватки від смертельно небезпечних хвороб – проти сказу, ботулізму, що вже призвело до смертей людей. В країні зірвані національні галузеві програми.

Група народних депутатів через дану ситуацію подала в суд на прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Окружний адміністративний суд Києва вже почав розгляд справи.

Ситуація для цивільного населення в зоні АТО продовжує залишатися критичною. Українська влада робить все можливе щоб зняти з себе відповідальність за соціальну підтримку своїх громадян, які опинилися на території підконтрольній терористам. Так, за повідомленням Управління ООН у справах біженців (УВКБ) з початку 2016 року майже 586 тис. пенсіонерів та людей похилого віку, які проживають в зоні конфлікту, втратили можливість отримувати пенсії через введення українським урядом нових процедур перевірки та ідентифікації. Це вплинуло на найбільш соціально вразливі групи населення, оскільки для багатьох з них пенсії і соціальні виплати – це єдине джерело доходів. В УВКБ додали, що виступають за те, щоб виплата пенсій та соціальних виплат не була прив’язаною до місця проживання. Цими заходами українська влада порушує ст. 46 Конституції, згідно з якою громадяни мають право на отримання пенсій, які гарантують рівень життя не менший за прожитковий мінімум.

10 жовтня представництво Організації Об’єднаних Націй в Україні повідомило, що 4 млн осіб в нашій країні потребують гуманітарну допомогу. З наближенням зими агентства ООН співпрацюють з урядом України і терористичними організаціями Донбасу для забезпечення необхідною допомогою найбільш вразливого населення вздовж лінії розмежування.

За даними Начальника клініки психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» полковника Олега Друзя, 93% учасників АТО є потенційною загрозою для суспільства і потребують лікування. Після такої заяви, яка свідчить про існування т.зв. «Донбаського синдрому», і потреби невідкладної медико-психологічної адаптації учасників АТО перед їх поверненням до мирного життя, фахівець був відсторонений 20 вересня міністром з посади.

У зв’язку з кризовою ситуацією в економіці країни все більше громадян залишають її в пошуках кращого життя за кордоном. Так, згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», 44% опитаних українців розповіли, що хочуть працювати за кордоном. Держава при цьому не приймає ніяких заходів щодо підтвердження існування «соціальної держави», задекларованої в Конституції.

Україна досі має зобов’язання перед вкладниками ліквідованого після розвалу СРСР Ощадбанку колишнього СРСР на 107,65 млрд гривень. Про це йдеться в оборотно-сальдовому балансі Ощадбанку станом на 1 вересня 2017 р. При цьому, з 1996 року, коли був прийнятий Закон «Про держгарантії відновлення заощаджень громадян України», які мали вклади в цьому банку особам виплатили всього 10,6 млрд.

Тарифи ЖКГ. У Києві з 2018 року планують підняти тарифи на холодну воду і водовідведення. Так, в наступному році мешканці столиці будуть платити за куб холодної води 9,47 грн (раніше 8,436 грн), а за куб водовідведення 8,99 грн (раніше 7,356 грн).

Згідно зі статистичними даними, станом на 1 липня 2017 року сума загального боргу за гарячу воду та опалення перевищила 1,4 млрд грн., що, в свою чергу, перевищило загальну суму нарахованих субсидій, які покликані компенсувати різницю в рахунках.

При цьому українська влада робить все можливе для скорочення кількості громадян, які отримують субсидії на ЖКГ. У серпні Кабінет міністрів встановив облік доходів при призначенні житлової субсидії на оплату комуналки не за рік, а за півроку. Також уряд заборонив призначення субсидій одночасно за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання. Пізніше були знижені соціальні норми користування газопостачанням на 25%. Так, якщо раніше субсидія, наприклад, квартири в 60 кв. м покривала 330 кубометрів газу, то зараз знижку нарахують тільки на 250 кубів, а за інші 80 куб. м доведеться доплатити. Субсидія на наступний термін не призначається в разі більше 2 місяців заборгованості по оплаті послуг, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень). Раніше сума такої заборгованості не розглядалася. Взагалі ж на жовтень в деяких областях склалася парадоксальна ситуація, так в Тернопільській області кількість домогосподарств, які отримують субсидії, становить 89%. Але підґрунтя цього рішення глибше. За словами експертів, програма субсидій в Україні провалилася. У Кабміні не врахували, наскільки великим в умовах кризи виявиться попит на субсидії, і в підсумку самі загнали себе в величезні борги. Загальне зубожіння українського народу відбивається і на величезних боргах по підвищених в 2014-16 рр. тарифах ЖКГ. Це підвищення не змогли гарантувати навіть широко анонсовані урядом субсидії. В результаті українці встановили «сумний рекорд»: за всю історію України ніколи ще не було так багато боргів за послуги ЖКГ – майже 30 млрд.грн на 01.07.17. Для порівняння, станом на 01.07.2016 ця цифра складала 12,8 млрд.грн. За словами колишнього міністра ЖКГ Олексія Кучеренка, в Кабміні просто вирішили перебити темою субсидій першу хвилю невдоволення зростанням тарифів. Але не спрогнозували наслідки і не передбачили попит. У той же час в жовтні з’явилася інформація про можливе підвищення цін на газ, що за підрахунками Міністерства енергетики та вугільної промисловості призведе до того, що кількість українців, які отримують субсидії, може досягти позначки 90%.

Загальний рівень боргів із зарплати в Україні досяг рекордного рівня за останнє десятиліття – 2,392 млрд гривень. З початку року – на 33,6% або на 600,9 млн гривень. Найбільше страждають ті галузі економіки, які рішеннями влади поставлені на межу виживання, – видобуток вугілля (зростання заборгованості в червні – 7,5%), житлово-комунального господарства (3,5%), хімпром (0,6%), машинобудування (2, 4%). У сільському господарстві після скасування спецрежиму ПДВ, що позбавив аграріїв мільярдів обігових коштів, тільки за червень борги зросли на 17,2%, а з початку року – на 36,4%.

 

Тортури і вбивства громадян

15 вересня Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch (HRW) звинуватила співробітників Служби безпеки України в тортурах запідозреної в зраді 29-річної Дарини Мастікашевої. За даними правозахисників, Мастікашева, яка проживає в Москві, приїхала в Україну, щоб відвідати матір і сина. У день запланованого повернення її затримали українські спецслужби. У доповіді HRW зазначається, що СБУ утримувала жінку без зв’язку із зовнішнім світом і катувала її. Відзначається, що влада звинуватила Мастікашеву в зраді, в зв’язку з чим суд в Дніпрі виніс постанову про її досудове затримання на час розслідування. На думку директора підрозділу HRW по країнах Європи і Центральної Азії Х’ю Вільямсона, «в Україні встановлено рекорд за кількістю катуванням та інших видів жорстокого поводження в місцях позбавлення волі, що посилюються безкарністю за такі зловживання». Вільямсон закликав Київ розслідувати цей інцидент.

У різних кінцях країни колишні учасники АТО не пройшли адаптацію і застосовують норми т.зв. «військової моралі» до мирного життя. Так, після побутового конфлікту в м.Коломиї ними було викрадено і вивезено в ліс і піддано тортурам і побиттю кілька громадян: при цьому вони викрали і вивезли підлітка в ліс, насильно змушували співати гімн і спробували вирізати у нього на спині слово «Україна».

2 вересня обвинувачена в посяганні на територіальну цілісність України і участі в діяльності терористичної групи екс-мер Слов’янська Неля Штепа, яка перебуває в ув’язненні з липня 2014 р. заявила, що її побив співробітник Харківського СІЗО.

 

Проблеми державного будівництва та реформ

У звітний період проведено реформування трьох сфер життя, які стосуються всіх громадян: медицини, шкільної освіти і судової системи.

Як вказують експерти, в Україні реформи відбуваються, але дуже і дуже повільно. «Влада повинна зосередитися на боротьбі з корупцією, а не розповідати нам казки» – заявив глава британського МЗС Борис Джонсон, відкриваючи в липні в Лондоні конференцію з питань реформ в Україні.

«Уряд повинен просувати реформи і в сфері боротьби з корупцією. Постійно ми чуємо мантру і брехню про те, що Україна провела більше реформ за 3 роки після Революції гідності, ніж за попередні два десятка років», – сказав Джонсон.

Результати «реформування» країни чітко видно в рейтингу корупції аудиторської компанії Ernst&Young. Україна посіла перше місце за рівнем корупції серед 41 країни.

Реформа шкільної освіти, оформлена в законі від 5 вересня, ввела 12 річне навчання, розділила школу на три рівні, заборонила викладання мовами нацменшин починаючи з другого рівня, провела тотальну українізацію освітнього процесу. У класах ж старше 5-го, викладання предметів на мовах нацменшин буде поступово ліквідовано вже з 1 вересня 2018 року. Дана норма суперечить Конвенції про права меншин, Закону України про мови, Конституції України.

Позбавлення мільйонів громадян України права на освіту рідною мовою – ключова зміна, яку несе цей закон. І наслідки його можуть бути куди більш серйозними, ніж це здається зараз. Проти впровадження закону висловилися сусідні з Україною держави. В даний момент триває дипломатична «війна» з Угорщиною, яка через новий закон «Про освіту» заявила про готовність гальмувати українську євроінтеграцію.

Навантаження на учнів передбачається зменшити за рахунок скорочення обов’язкових предметів. У старшій школі замість 22 їх залишиться 9. З’являться так звані «інтегровані» предмети: «Історія», «Література», «Математика». Наприклад, дисципліна «Людина і природа» об’єднає в собі біологію, географію, астрономію, фізику, хімію та екологію. За результатами реформи, як зазначила експерт Центру Разумкова Людмила Шангіна «ми будемо мати погано освічених дорослих людей, які поповнять армію якщо не безробітних, то дешевої робочої сили».

«Чому, незважаючи на багатотисячні протести поляків на тему «Стоп змінам в освіті», саме польську модель сьогодні вибирають для України як зразок для наслідування? – йдеться у відкритому зверненні Науково-методичного центру Святошинської гімназії. – Зменшення ніколи не призводить до надлишку, тільки до зубожіння. Єдиний ефект, який ми отримаємо в результаті подібного «реформування» – це «робочі руки» і обслуговуючий персонал, який буде виставлений від імені України на ринках Європи, замість того, щоб бути інтелектуальною елітою, яка здатна конкурувати з молоддю інших країн. І нічого більше!».

Окремо варто підкреслити, що освітня реформа відчутно зіпсувала відносини України з сусідніми країнами і викликала різку реакцію Угорщини, Польщі, Румунії, Болгарії, Молдови та Росії, а також 21 вересня Закарпатська облрада ухвалила рішення, в якому просить президента Порошенка внести поправки або ветувати закон «Про освіту».

Так, найбільш рішучий протест висловив угорський уряд: «Це безпрецедентне обмеження прав 150 тисяч етнічних угорців, це повністю суперечить Конституції», – заявив державний секретар уряду Угорщини з питань національної політики Янош Арпад Потапі. 22 вересня, міністр закордонних справ Угорщини з трибуни Генеральної Асамблеї ООН засудив прийнятий Україною закон «Про освіту»: «Ми наполегливо закликаємо високого комісара ООН з прав людини почати розслідування в зв’язку з прийнятим законом в Україні і використовувати всі наявні засоби для припинення порушень прав меншин цим новим законом». 26 вересня глава МЗС Угорщини заявив, що Україна «може забути про інтеграцію в Європу», а також наводиться пояснення у вигляді прямої цитати міністра: «Угорщина блокуватиме будь-які ініціативи, вигідні Україні, в міжнародних організаціях, особливо в ЄС». 10 жовтня глава МЗС Угорщини заявив, що закон «Про освіту» порушує Угоду про асоціацію і через це на зустрічі глав МЗС країн ЄС в Люксембурзі він буде ініціювати перегляд Угоди про асоціацію. 16 жовтня МЗС Угорщини чіткіше артикулював свою позицію: «Я б сказав про наявність жорсткого порушення прав людини по сусідству з ЄС, коли український парламент прийняв закон «Про освіту». Вони дуже сильно порушили права національних меншин, коли у всіх нацменшин забрали право використовувати рідну мову в навчанні після 10 років. Це жорстке порушення прав людини, прав нацменшин і жорстке порушення Угоди про асоціацію. Тому я буду вести переговори, під час наступного засідання саміту асоціації з Україною ми повинні поставити обговорення цієї ситуації до порядку денного, так як це дуже виняткова ситуація», – підкреслив глава МЗС.

Від Румунії з заявою виступило МЗС, яке висловило стурбованість і пообіцло, що питання про закон підніме держсекретар Мікула: «Ми висловлюємо надію, що права румунської меншини в Україні будуть збережені, і підкреслюємо стурбованість румунської влади в зв’язку з цим питанням», – заявили в МЗС.

21 вересня через закону скасував свій візит на Україну Президент Румунії Клаусс Йоханніс: «Таким чином, передавши дипломатичний сигнал. Скасування президентського візиту – дуже сильний сигнал».

У МЗС Польщі наголосили, що українська сторона запевняла, що мета закону – не витіснення мов нацменшин. Варшава очікує, що Україна буде дотримуватися зобов’язань щодо вивчення польською нацменшиною рідної мови. «Міністерство закордонних справ Польщі буде пильно стежити за виконанням закону та вживатиме всіх необхідних заходів, щоб забезпечити полякам в Україні доступ до навчання польською мовою. Ми переконані, що українська сторона буде дотримуватися зобов’язань щодо проведення консультацій з нами щодо можливих нормативних актів щодо вживання мов нацменшин».

15 вересня Міністри закордонних справ Болгарії, Угорщини, Греції та Румунії підписали лист главі МЗС України Павлу Клімкіну, де висловили стурбованість у зв’язку з новим законом про освіту, який прийняла Верховна Рада. «Ми, безумовно, стурбовані, і не випадково … підписали лист …, в якому ми сигналізуючи про те, щоб цей закон не торкнувся прав меншин і освіти на рідній мові. Ми відправимо такого ж листа до Ради Європи і ОБСЄ».

19 вересня парламент Угорщини прийняв резолюцію, в якій засудив порушення Україною власної Конституції і міжнародних зобов’язань. Депутати відзначили, що український закон «Про освіту» серйозно порушує право угорців Закарпаття на освіту рідною мовою, а також суперечить низці міжнародних документів, зокрема Копенгагенському документу та Паризькій хартії ОБСЄ, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, договору про основи добросусідства та співробітництва та інших. У резолюції депутати закликали Україну поважати основні європейські цінності – демократію і верховенство права – і не допустити вступу в силу цього закону. Після такої резолюції угорський МЗС не зможе проголосувати за жодне проукраїнське рішення на рівні ЄС навіть під тиском Берліна і Парижа. В результаті, 16 жовтня Високий представник Європейського Союзу з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки Федеріка Могеріні заявила, що Брюссель продовжить діалог з Україною з питання можливого порушення прав меншин законом про освіту, ґрунтуючись на висновках Венеціанської комісії.

В Україні продовжує активно реалізовуватися практика вибіркового правосуддя і політичних репресій. Так, 13 липня депутати не проголосували за зняття недоторканності з народних депутатів Дейдея і Лозового, але зняття недоторканності та арешт Михайла Добкіна було проголосовано.

У серпні в Генеральній прокуратурі взялися перевіряти доходи за майже два десятки років у кількох депутатів, в числі яких впливовий голова депутатської групи «Відродження» у Верховній Раді Віталій Хомутинник. Метою даної перевірки є примусити депутата і його групу виконувати вказівки влади і брати участь в «правильних» голосуваннях.

Політичний тиск відбувається не тільки на всеукраїнському рівні, а й на місцевому. Так, місцеві керівники прагнуть до отримання повного контролю на ввіреній їм території і для цього використовують свої владні повноваження. Відбувається «тотальна зачистка» політичних опонентів – депутатів опозиційних партій звільняють з місця роботи.

Так, показовим прикладом є ситуація з мером міста Глухів на Сумщині Мішелем Терещенко (вище в моніторингу він згадувався в контекст хакерської атаки на газету і тиску на ЗМІ). Він систематично звільняє керівників комунальних підприємств, політичні погляди яких не збігаються з його особистими. Так, за останні два роки були звільнені десятки людей і цілий ряд керівників різних комунальних підприємств. Зокрема, звільнений комерційний директор Глухівського хлібокомбінату Олег Лата, депутат міськради і директор Глухівської загальноосвітньої школи №2 Алла Рябуха (відновлено), депутат міськради і начальник Управління соціального захисту Глухівської міськради Лариса Громак, начальник глухівського Бюро технічної інвентаризації Анатолій Мироненко (відновлений, але рішення не виконується), начальник міського центру фізичного здоров’я «Спорт для всіх» Віктор Олофінський, а також весь колектив газети «Народна трибуна».

Важливо підкреслити, що міська влада Глухова діє повністю неправомірно. Звільнені доводять це в суді і поновлюються на роботі. Однак, для досягнення своїх політичних цілей, мер Терещенко продовжує політичні репресії.

У той же час інші депутати від коаліції займаються спробами рейдерських захоплень землі із застосуванням поліції та охоронних фірм. Так в липні 2017 року в селі Бережинка Кіровоградської області охоронна фірма «Борисфен», яку очолює помічник депутата Ю. Берези Володимир Камінський намагалася захопити у місцевого фермера землю.

Аналізований період, також пов’язаний з позбавленням 27 липня українського громадянства минулої «надії реформ» екс-президента Грузії М. Саакашвілі, який в 2015-16 рр. був губернатором Одеської області. Пізніше, він вступив в різку конфронтацію з президентом Порошенко, і був в результаті позбавлений громадянства під час перебування за кордоном. Цікаво, що згідно зі ст. 25 Конституції України не можна позбавити громадянства, а Закон про громадянство в ст. 9 передбачає можливість втрати громадянства. Щодо Саакашвілі була застосована саме ця стаття «в зв’язку з подачею завідомо неправдивих даних». Такими даними було визначено заяву Саакашвілі щодо того, що він не перебуває під слідством в Україні або за її межами при отриманні громадянства України, хоча в Грузії на нього було заведено кримінальну справу і він був заочно арештований. У зв’язку з цим виникає питання не тільки до Саакашвілі, але і до тих, хто дав йому громадянство: наявність кримінальної справи було відомим в ЗМІ фактом і неодноразово обговорювалося журналістами. Чому тільки зараз це стало приводом для втрати громадянства, а тоді ні? На обличчя використання подвійних стандартів.

28 липня активно поширювалася інформація про затримання заступника глави МВС Вадима Трояна за хабар в 2 млн. доларів. В результаті інформація обростала різними припущеннями про боротьбу між президентом Порошенко і главою МВС Аваковим і торгах в зв’язку з цим затриманням.

Черговою невдалою спробою реформи є зміни в НАК «Нафтогаз України». З 2016 року були призначені незалежні і «ефективні зарубіжні менеджери» до наглядової ради Нафтогазу, які повинні були провести реформу компанії на що були виділені кредити ЄБРР. Але, 19 вересня 2017 р. останні незалежні члени наглядової ради Нафтогазу повідомили компанії про свій намір піти у відставку. Своє рішення П. Ворвік і М. Річардс пов’язують зі згортанням реформ з боку уряду України.

Влада в звітний період відверто показала свою думку про співгромадян. На думку Міністра інфраструктури України Володимира Омеляна, блокування авіасполучення між Києвом і Москвою була вірним кроком, як і транспортна блокада Донбасу. І в принципі, на думку чиновника, українців не варто пускати на територію «країни-агресора». Міністр відверто пропонує обмежити конституційну свободу переміщення українських громадян. У серпні міністр ЖКГ Андрій Рева спочатку зазначив, що українці багато їдять, потім заступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак проінспектував смітники і зазначив, що українці багато викидають недоїдків, а з початком опалювального сезону резюмував, що «українці звикли ходити по будинку в трусах».

187 депутатів отримали в 2017 р. від держави компенсації на проживання в майже 30 мільйонів гривень. Серед них далеко не бідні люди: Розенблат, Поляков, Каплін, Дейдей і інші. 3 жовтня депутат М. Найєм заявив, що виступає за вибіркове надання права голосу на місцевих виборах переселенцям, тому що серед них, на думку нардепа від БПП, є чимало прихильників сепаратистів. Йому заперечив суддя Верховного Суду Василь Гуменюк, який заявив, що право голосу є невід’ємним правом будь-якого громадянина України.

У жовтні стало відомо, що зарплати міністрів в країні стали значно зростати. Так, міністр оборони Степан Полтарак у вересні отримав 93 тис. 120 грн., главі МВС Арсену Авакову в серпні нарахували 64 300 грн., а міністру інфраструктури Володимиру Омеляну було нараховано 112 300 грн. Тобто, зарплати міністрів зросли в три рази.

Стали надбанням громадськості захмарні зарплати членів правління НАК «Нафтогаз України», які виплачуються за рахунок багаторазового збільшення тарифів для населення. Зокрема, за 2016 рік голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв отримав винагороду 19 млн гривень (близько 1,6 млн на місяць або ж близько 60 тисяч доларів), Сергій Коновець – 11,1 млн гривень (близько 900 тисяч в місяць), Сергій Перелома – 10,5 млн гривень (875 тисяч гривень на місяць) і Юрій Колбушкін – 10,2 млн гривень (850 тисяч щомісяця). При цьому ефективність діяльності монополіста ставитися під сумнів самим профільним міністром Ігорем Насаликом: «Я вважаю безглуздою політику «Нафтогазу» по транспортній системі. Вони для себе її вже викреслили і не розглядають в 2019 році. З такою позицією «Нафтогазу» ми можемо дійти до того, що «Укртрансгаз» може бути технічно не готовий до прокачування газу».

В цей же період український уряд залишив один з останніх закордонних менеджерів, покликаних в 2014-15 рр. допомогти Україні вийти на європейський шлях розвитку. Раніше органи влади безславно покинули, нічого позитивного не зробивши, грузинські, німецькі, литовські «реформатори». Останнім пішов глава Укрзалізниці поляк В. Балчун, який подав у відставку в серпні, повторивши шлях інших своїх колег.

Міністр культури Євген Нищук призначив Києво-Печерському заповіднику нового в.о. гендиректора – ним став Олександр Рудник. «Ми запитали його (Нищука), по якій нормі закону був призначений новий директор, але відповіді не послідувало», – розповіли в колективі заповідника. Співробітники заявили, що не згодні з призначенням Рудника без конкурсу. «Міністерство культури всіляко блокувало і здійснювало тиск на роботу легітимної конкурсної комісії, не допускаючи до зали засідань членів комісії і претендентів на посаду генерального директора», – йдеться в заяві колективу.

Як приклади корупції в державних органах можна привести мільйонні зарплати деяких з них. Так, вісім чиновників Міністерства юстиції, які працюють в сфері виконавчої служби (виконання рішень судів) отримали за півроку 2017-го винагород на більш ніж 23 мільйони гривень. У Мін’юсті мільйонні зарплати чиновників відомства аргументували винагородою за виконану роботу.

15 серпня народний депутат і екс-керівника «Айдара» Сергій Мельничук влаштував стрілянину в Києві на Троєщині. 23 вересня з’явилася інформація, що депутат Ю. Береза організував нанесення тяжких тілесних ушкоджень людині на території своєї садиби в селі Чумаки П’ятихатського району Дніпропетровщини. За інформацією іншого депутата – Олександра Вілкула, Березою була викрадена людина і від неї вимагали землю, піддавали багатогодинній екзекуції, зламали йому ребра і хребці, а також завдали травми голови. Крім того, нардеп Береза замішаний в частих рейдерських захопленнях сільськогосподарських земель, «зібравши» з 2014 р. 30 тис га землі через ряд підставних фірм.

Влада почала активну боротьбу з так званими «грантоїдами» і єврооптимістами. Так, в серпні прокуратурою було порушено кримінальну справу проти голови Центру протидії корупції В. Шабуніна, а в жовтні пройшов обшук у депутата Світлани Заліщук. Західні партнери свого часу витратили чимало грошей і сил для того, щоб створити в Україні розгалужену інфраструктуру впливу. Вона включала в себе структури громадянського суспільства, ЗМІ та всіляких активістів. Ця інфраструктура зіграла свою велику роль в організації Євромайдану і в приході до влади нинішніх керівників держави. Після чого, в середовищі одержувачів західних грантів стався розкол. Частина з них інкорпорована в політичний розклад, доводячи західним партнерам, що ніякого утиску свободи слова в Україні немає, зате є нещадна боротьба з корупцією і сміливі реформи. Інша ж частина поступово пішла в опозицію, заявляючи, що реальної боротьби з корупцією немає, а спостерігається навпаки її розквіт під патронатом вищого керівництва країни, а багато реформ здійснюються лише з метою замилювання очей. Саме з цією групою влада почала боротьбу і саме ця група стала в жовтні одним із зачинателів нових протестів.

Важливо також підкреслити, що створені групи впливу брали активну участь у «відмиванні» коштів, виділених Заходом, на боротьбу з корупцією, що стало надбанням громадськості. Яскравим прикладом є скандал з фірмою «Міранда». Ця фірма виграла тендер на розробку системи електронного декларування. Однак, на момент перемоги в конкурсі в фірмі нараховувалося всього вісім співробітників, середня зарплата – менше двох тисяч гривень. Очевидно, що подібна структура не могла якісно виконати поставлене перед нею завдання, яке, власне, в результаті і було провалено.

Також важливо згадати про скандали навколо грантових структур відомого активіста Віталія Шабуніна, які помічені у фактичному «відмиванні» грошей через ФОП (фізичні особи-підприємці).

Розгалужена система одержувачів донорської допомоги має активних покровителів в медіапросторі та політиці. Це народні депутати-колишні журналісти, спонсоровані фінансовими Фондами, пов’язаними з Демократичною партією США.

Дані структури, що зв’язують так званих «борців з корупцією», а саме так званих «громадських активістів» і політиків були помічені, як в процесі виборів президента Дональда Трампа, так і після виборів президента США разом з Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) (фактичним продовженням політичного проекту «Рух нових сил») у втручанні у внутрішньополітичне життя іншої держави – Сполучених Штатів Америки. Яскравим прикладом такого втручання є чергова недавня стаття одного з депутатів- «антикорупціонерів» Сергія Лещенка в Washington Post. Про активність так званих «антикорупціонерів» було згадано в попередньому моніторингу.

Міжфракційне об’єднання «Заборонено забороняти» активно повідомляло світовій громадськості про те, що одержувачі фінансової допомоги в Україні загрузли в корупції і скандалах.

Як ми вказували в своїх попередніх документах, діяльність одержувачів західної фінансової допомоги пішла на шкоду, а не на користь українській державі. Пояснення такої ситуації досить просте – організації, що знаходяться на грантовому забезпеченні, були націлені на «відмивання» коштів, а не розвиток демократії в Україні. Більш того, активно лобійовані ними ініціативи нерідко були спрямовані на порушення конституційних прав українців.

В рамках розслідування сукупності справ про злочини на Майдані в листопаді 2013-го – лютому 2014-го рр. продовжують вражати своєю низькою кваліфікацією прокурорські працівники. Так, 3 вересня, після 1,5 років розслідування Солом’янський райсуд Києва повернув прокуратурі звинувачувальний акт в кримінальному провадженні про незаконну передачу зброї так званим «тітушкам» для розстрілу активістів Євромайдану в лютому 2014 року.

Представники влади не гребують і партійним рейдерством. Так, в серпні радник міністра внутрішніх справ Ілля Ківа несподівано зайняв пост голови Соціалістичної партії України (СПУ). При цьому він вступив в активну боротьбу з іншою частиною СПУ, яка вважає саме себе власником бренду «СПУ». У той же час, як радник міністра Ілля Ківа є держслужбовцем і відповідно не має права бути лідером партії (ст. 10 Закону про державну службу). Характерно, що цей же Ківа погрожував лікарю (колишній головлікар Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Тетяна Жабо), яка оприлюднила дані медекспертизи, яка підтверджує наявність у нього психічного захворювання (шизофренії) і другу групу інвалідності.

Активно займаються пошуком «внутрішніх ворогів» і на місцях. Так, 3 серпня губернатор Запорізької області Костянтин Бриль оголосив про існування антиукраїнської змови в області.

Ще одним активним напрямком «реформ» чиновників стало скасування радянського і раніше прийнятого українського законодавства. Цього разу мова пішла про скасування українських стандартів. Спочатку в 2015 р. уряд Арсенія Яценюка скасував 13 тисяч ГОСТів. Замість держстандартів в уряді пропонують виробникам використовувати європейське технічне регулювання. 20 вересня 2017 року рішенням уряду Володимира Гройсмана було скасовано обов’язкове використання українських стандартів. Зараз їх використання стало добровільним і одночасно дозволено використання міжнародних стандартів. Таке рішення викликає подив з точки зору використання і безпеки, наприклад, харчових продуктів. Адже відомо, що у деяких виробників продукція на 90% складається з фальсифікату і повна відсутність контролю з боку держ.органів ставить під загрозу життя людей.

Дуже часто політики найвищого рівня починають замінювати низькопробним піаром проведення справжніх реформ. Так, в серпні були оприлюднені дані, що українська влада з початку року витратили 300 тис. доларів на просування інтересів Києва в американському Конгресі – тобто на лобізм. За словами політичного аналітика міжнародної моніторингової організації CIS-EMO Станіслава Бишока: «Для українських політиків – це іміджеві історії. Дивіться, нас приймають, з нами зустрічаються американські конгресмени. Але це зустрічі, які ні до чого не зобов’язують. Просто спільні фотографії, посмішки і рукостискання». Аналітик зазначає, що згадана сума занадто мала, щоб просунути серйозні українські проекти, але для підвищення іміджу керівництва країни в очах світової спільноти цих грошей цілком достатньо. «Вважаю, що велика частина суми пішла на організацію зустрічі Клімкіна з Трампом в Овальному кабінеті. Зрозуміло, що у самого Трампа грошей досить, але можна заплатити організаторам. Антиросійські санкції США до цього ніякого відношення не мають, але для піарників Порошенка це хороший привід заявити, що 300 тисяч доларів витрачені не даремно».

19 вересня президент Порошенко повідомив, що Україна розмістила євробондів на 3 млрд дол. Пізніше Мінфін назвав умови, під які купили наші облігації – 7,375% річних строком на 15 років. У той же час інші держави розміщують свої облігації під менший відсоток.

16 вересня сталася трагедія в зв’язку з пожежею в дитячому таборі «Вікторія» в Одесі, який в травні був відкритий президентом Порошенко. Більш того, урочисто відкриті дерев’яні корпуси навіть в момент трагедії ще не були прийняті на баланс міста. Можливо, якби тоді не поспішали з організацією урочистого заходу, а більш якісно провели перевірку трагедії б не сталося і два дитячих життя вдалося б врятувати.

Продовжує для українських чиновників бути актуальною тема підроблених дипломів про вищу освіту. Так, 22 серпня після тривалого скандалу звільнився за власним бажанням керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко, щодо якого проводиться розслідування за фактом використання підроблених документів. В кінці жовтня аналогічне розслідування генпрокуратура почала відносно прем’єра В. Гройсмана.

Чергова вступна кампанія до ВНЗ викликає питання щодо професіоналізму її організаторів. Так, на бюджет не змогли вступити ряд абітурієнтів з високими балами через особливості цьогорічної кампанії.

Серед законопроектів викликає подив і спрямований на регулювання існування кішок і собак – №7220. Він передбачає цілий ряд спірних норм: поголовне, платне чіпування кішок і собак, стерилізація безпородних тварин, їх розведення тільки в розплідниках, нашийники на котах, поховати свою домашню тварину, зазначено в законопроекті, українець не зможе сам. Виписано досить великі штрафи за порушення норм закону – наприклад, до 20 400 гривень – за відмову від стерилізації тварини. Контроль за дотриманням всіх зазначених нововведень пропонується покласти на Національну поліцію. Силовики зможуть приходити до українців додому і перевіряти: чи носить їх кіт нашийник, в належних чи умовах міститься собака, чи не виникло у домашньої тварини “незаконної” вагітності.

 

Україна в процесах євроінтеграції і міжнародних відносин

Провалом завершився візит до Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) президента Петра Порошенка 11 жовтня. Як зазначає експерт О. Волошин, це фінал «медового місяця» між українською владою і Європою. Як не тягнув час президент Порошенко в ПАРЄ, намагаючись уникнути незручних питань, від п’яти політичних груп питання були.

Представники різних груп ПАРЄ піднімали абсолютно різні теми, але ріднило їх одне – в питаннях відразу закладався негативний контекст:

  1. Від Європейської народної партії: як Ви могли підписати закон про освіту, який грубо порушує права національних меншин?
  2. Від соціалістів: чому буксує Мінський процес і що Ви робите для його розблокування?
  3. Від лібералів: коли буде створений антикорупційний суд?
  4. Від лівих: що ви особисто робите для налагодження діалогу з жителями Донбасу, який ви обіцяли ще в 2014-му?

До виступу президента України був брифінг віце-спікера парламенту Болгарії, члена парламенту Швейцарії і українського політика Вадима Новинського за законом «Про освіту». Критика європейців на адресу мовних положень закону була чи не жорсткішою, ніж від опозиціонера.

Відповідаючи на питання, президент Порошенко намагався бути переконливим, але не завжди виходило. У питанні Мінських угод він не пояснив, чому коаліція в українському парламенті відмовляється приймати закон про реінтеграцію Донбасу зі згадуванням в ньому цих самих Мінських угод.

12 жовтня Парламентська асамблея Ради Європи прийняла досить жорстке по відношенню до української влади рішення з рекомендаціями Україні за підсумками термінових дебатів по закону «Про освіту». Скликання дебатів було ініційовано угорськими та румунськими делегатами. ПАРЄ засуджує те, що Верховна Рада прийняла закон «Про освіту», змінивши статтю 7 (про мову освіти) без консультацій з представниками національних меншин. Асамблея також звернулася до України з проханням врахувати всі без винятку рекомендації Венеціанської комісії, а також внести відповідні зміни в закон. ПАРЄ констатувала, що вже зараз, до прийняття рішення у Венеціанської комісії, є «ряд юридичних питань до закону».

12 жовтня Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв знакове для України рішення – понад 12 тисяч скарг від громадян проти України, на невиконання рішень українських судів об’єднані в справу «Бурмич проти України» і передані до Комітету міністрів (КМРЄ). Суд доручив КМРЄ домогтися від України виконання початкових рішень національних судів, а також змінити системну практику виконання судових рішень.

У той же час, в рішенні не згадується про виплату відшкодування цим заявникам. Але це не свідчить про те, що її не буде. Швидше за все КМРЄ встановить єдиний розмір моральної компенсації і зобов’яже Україну його виплатити кожному позивачеві.

Дане рішення свідчить про втому ЄСПЛ від України, яка системно не виконує його рішення. Тепер Суд вирішив піти по шляху примусових заходів від Комітету міністрів. У разі їх невиконання Україну може очікувати позбавлення права голосу або призупинення членства в Раді Європи.

Суд мало не прямим текстом дорікнув офіційному Києву: через бездіяльність українських чиновників Суд з прав людини в Страсбурзі перетворився на філію системи правосуддя нашої держави. Європейський суд з прав людини буквально завалений скаргами українців. Як мінімум два останні роки, саме позови від громадян нашої держави становлять понад 20% від загального масиву справ ЄСПЛ, а в переліку скаржників ми впевнено тримаємо перше місце. У 2015 році з 65 тисяч позовів, які підлягали розгляду суду в Страсбурзі, майже 14 тисяч були «українськими». У 2016 році їх кількість зросла ще на більш ніж 18 тисяч. Левова частка з них стосується невиконання українською державою своїх зобов’язань в частині здійснення встановлених законами виплат громадянам: пенсіонерам, чорнобильцям та іншим.

Доводячи спочатку у всіх судових інстанціях в Україні, а потім в ЄСПЛ факт порушення їх прав, вони домагалися компенсацій як основної суми встановлених законодавчих виплат, так і моральної сатисфакції. Але навіть після цього винесені європейським судом рішення в переважній більшості не виконувалися.

«ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» констатував, що закон 2012 року «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нічого по суті не змінив. Кількість скарг до ЄСПЛ на невиконання рішень національних судів з кожним роком стає все більше», відзначає юрист Олена Льошенко.

Саме цю проблему ЄСПЛ і хоче зараз вирішити одним махом. Зауважимо, що українська суддя в колегії ЄСПЛ Ганна Юдківська, до слова – дружина впливового парламентарія від «Народного фронту» Георгія Логвинського, обраного віце-президентом ПАРЄ, виступила проти прийняття безпрецедентного рішення суду в Страсбурзі. Звучать голоси про те, що лінія поведінки Юдківською пов’язана з тим, що вона в гучній справі відстоює інтереси зовсім не заявників, а діючої влади.

27 вересня в Європарламенті, в Брюсселі пройшли слухання присвячені ситуації з ультраправим рухом в Україні. Метою заходу було донести до Європи альтернативну точку зору про події в країні: «У нас в цих стінах (Європарламенту) – однобока інформація. І результат нашої сьогоднішньої зустрічі – наблизитися до більш об’єктивної картини того, що відбувається в Україні», – анонсував євродепутат Іржі Машталка.

Представник від України, жертва політичних репресій, блогер Р. Коцаба зазначив «Ми повертаємося до тоталітарної моделі, коли президент Порошенко, і не тільки він – сучасна українська влада, – створила собі такі комфортні умови, в яких не треба, щоб їх хтось критикував. Всі, хто критикують владу, автоматично стають або пособниками Путіна, або «агентами Кремля» або, «ворогами народу» … Мене судять тільки за те, що я був акредитований по обидва боки лінії фронту».

Інший учасник адвокат Т. Монтян зазначила, що нинішня українська влада займається «цькуванням окремих осіб», адже «для повномасштабної диктатури не вистачає сил».

Лідер забороненої в Україні Компартії Петро Симоненко у своєму виступі, нарікав на судові переслідування своїх товаришів, зокрема Алли Александровської, яку звинувачують в сепаратизмі. Чинну владу він назвав «неофашистським режимом», встановленим за участю США.

Багато уваги було приділено нерозкритим справам убитих українських журналістів, зокрема Павла Шеремета і Олеся Бузини. Присутній на зустрічі італійський представник поставив в провину української влади відсутність розслідування смерті на Донбасі фотографа з Італії Андреа Рокелле. У липні цього року італійська влада затримали бійця Нацгвардії України, громадянина Італії Віталія Марківа, якому інкримінують причетність до обстрілу. Російська правозахисниця Оксана Челишева, яка вже вісім років проживає в Фінляндії як політемігрантка розповіла про жорстокість бійців АТО до місцевого населення на Донбасі: «Я багато стикалася з порушенням прав Росією в Чечні. Але я ніколи не зустрічала такої безкарності, від якої страждає Україна», – заявила пані Челишева. За її словами, зростання радикалізму в Україні «не є пропагандою Путіна», проте Європа не звертає на це достатньо уваги.

У серпні в ряді західних ЗМІ з’явилося повідомлення, що КНДР створила свої балістичні ракети з допомогою українських ракетних технологій. Якщо ці факти підтвердяться, то на Україну можуть бути накладені санкції за порушення резолюцій Ради Безпеки ООН щодо військового співробітництва з КНДР. У Державному департаменті США проінформовані про публікації про передачу Україною ракетних двигунів Північної Кореї і серйозно ставляться до цього питання, якщо подібне мало місце бути. Побічно можливу участь України в цій угоді підтвердив у розмові з пранкерами директор «Південмашу». І в результаті 1 листопада Конгрес США звернувся в національну розвідку і Державний департамент з проханням провести розслідування на факт причетності України до поставок компонентів міжконтинентальних балістичних ракет для Північної Кореї.

Органи влади України також втручалися в політичні процеси в інших країнах. Так, за заявою народного депутата Андрія Деркача, Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження про розголошення детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) даних досудового слідства у справі так званої «амбарної книги Партії регіонів», що спричинило втручання України в вибори президента США в 2016 році. Цим український владний орган не тільки зіпсував стосунки із новою американською адміністрацією, але і фактично втрутився у внутрішні справи іншої країни порушивши один з основоположних принципів міжнародного права – невтручання у внутрішні справи іншої держави.

Міжнародні організації за традицією, що склалася з 2014 р. продовжують втручатися у внутрішні справи України, відверто ігноруючи її суверенітет. Так, після продавлювання підвищення вартості комунальних послуг для населення, Всесвітній банк виступив за зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні з 2018 року. Про це повідомила директор Світового банку по Україні, Молдови і Білорусі Сату Кахконен в ході презентації нового економічного огляду і макроекономічного прогнозу для України.

13 жовтня Євросоюз встановив для Верховної Ради крайній термін для прийняття медреформи. «Ми закликаємо всіх депутатів голосувати за ці два ключових законопроекту в формі, запропонованій урядом, на пленарному засіданні Верховної Ради на наступному тижні. Реформи більше не повинні відкладатися», – констатували в ЄС.

ЄС пов’язує можливість подальшого, після 2019 р. транзиту через ГТС України з поділом НАК «Нафтогаз України».

ЄС і посольство США активно вимагали створення окремої антикорупційної прокуратури, а зараз вимагають створення окремого антикорупційного суду, в той же час дані органи не є явною панацеєю, що показує практика колишніх республік СРСР, а нині – членів ЄС. Так, Бюро по запобіганню та боротьбі з корупцією (БПБК), яке було створено в Латвії півтора десятиліття назад. Але за всі ці роки тільки один політик був засуджений за корупцію – Юріс Хлевіцкіс, 12 років тому організував хабар в 20 000 латів для свого переобрання в мери Юрмали. У багатьох інших випадках кримінальні справи не були доведені в суді до кінця або були закриті, а в процесі про багатомільйонні хабарі при закупівлях в публічному секторі ніхто з політиків не потрапив на лаву підсудних.

Українська влада продовжує вкидати фейки з метою заплутати громадськість і виправдати свої провали. І досить часто потрапляють при цьому в свої пастки. Періодично такі дії влади викривають міжнародні організації. Так, 3 жовтня в Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні спростувала твердження першого заступника голови Верховної Ради України, представника України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи по врегулюванню на Донбасі Ірини Геращенко, ніби в цій місії за останній рік удвічі збільшилася кількість представників Росії. За повідомленням місії, кількість росіян в ній за останній рік, навпаки, зменшилася.

Не на користь української влади ситуація з так званим «боргом Януковича» в 3 млрд дол., в відношенні якого нова влада України довгий період відмовлялися визнавати свої зобов’язання. У липні Високий суд Лондона ухвалив суму штрафу України перед Росією за дефолт облігаціями, що належать Фонду національного добробуту (ФНБ) на $3 млрд. До 26 липня, враховуючи штрафні відсотки, вона становила $3,47 млрд. Щодня штрафний відсоток складає більше $673 тис. Остаточне рішення по даному позову Високий суд винесе в січні 2018 року, коли відбудеться слухання по апеляції України.

21 вересня Компанія The Law Debenture Corporation PLC, яка є довірителем інтересів Російської Федерації, підтвердила надходження від України платежу в сумі 1,16 млн фунтів стерлінгів. Таким чином, Україна виконала постанову Високого Суду Лондона про компенсацію Україною в частині судових витрат, понесених російською стороною. В результаті судова тяганина обернулася для України великими фінансовими і репутаційні втратами, а борг все одно доводиться повертати. Більш того, нові облігації розміщують з високою процентною ставкою.


 

Висновки

Підводячи підсумки, можемо констатувати, що за звітний період посилився тиск держави на свободу слова. Владою робиться все можливе для подальшого звуження простору для свободи ЗМІ. Продовжується чинитися тиск силовими органами на журналістів. Проводяться обшуки в редакціях найбільших видань, продовжують фабрикуватися кримінальні справи проти неугодних журналістів, за якими їх засуджують на серйозні тюремні терміни. Комітет захисту журналістів вважає, що влада України переслідує критиків і видання, які вважають антипатріотично налаштованими. Українська влада активно продовжують висилати з країни іноземних журналістів надаючи їм таку невизначену правову категорію як «пропагандисти», але зараз ця практика отримує осуд з боку міжнародних організацій. По відношенню до журналістів також просто застосовують насильство, а старі злочини проти них, включаючи вбивства – не розслідують.

Не маючи можливості пред’явити народу успіхи в проведенні реформ, влада намагається всіляко перекрити надходження правдивої інформації. З цією метою запропоновано закон про кібербезпеку і обов’язковість реєстрації абонентів мобільного зв’язку. Держава посилює функцію моніторингу інформаційних ресурсів і прагне підвищити технічні можливості для реалізації блокування (обмеження) доступу до інформаційних ресурсів. Триває розпочата в минулому кварталі і засуджена вже тоді міжнародними правозахисними організаціями практика кримінального переслідування і засудження за репости і пости в соцмережах. Влада продовжує спроби маніпуляції громадською думкою використовуючи ботів в соціальних мережах.

Тенденції по дискримінації неукраїномовного населення за звітний період тільки посилилися. Такі дії відбуваються як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. При цьому явно порушується ст. 10 Конституції, яка гарантує вільний розвиток мов меншин, закон «Про мови» (2012) і міжнародні зобов’язання України в рамках Рамкової конвенції про захист національних меншин. Головним в цьому напрямку стала заборона повної шкільної освіти на мовах національних меншин і закриття шкіл меншин. Іншим напрямком стала протизаконна діяльність місцевої влади по українізації сфери обслуговування. Почали діяти мовні квоти на телебаченні і вже застосовуються санкції за квотами на радіо.

Судова влада прибуває під подвійним пресингом. З одного боку, суди громлять різного роду радикали, а з іншого – виконавча влада всіляко продовжує втручатися в їх діяльність. Крім того, деякі правоохоронні органи, зокрема НАБУ, використовують професійних «активістів» для тиску на судову владу для отримання необхідного рішення. Раніше це можна було спостерігати в справі глави ДФС Р. Насірова, а зовсім недавно – глави МВС А. Авакова.

Неоднозначним явищем стала реформа судової системи, яка привела до обмеження доступу громадян до правосуддя.

Українська влада не забезпечує достатній рівень безпеки громадян. Вже закінчується третій рік АТО і вже ставитися під сумнів сама правомірність участі ЗСУ в АТО. Ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу, передбаченого в Мінських угодах, блокується радикалами у ВРУ. Загальний рівень злочинності в країні зашкалює, що говорить про непрофесіоналізм як нової поліції, так і всього керівництва МВС. СБУ замість боротьби з тероризмом, який захльостує країну, займається піаром і затримує журналістів. Люди, які пройшли АТО, потребують роботи з психологами, але така робота не проводиться, і вони виявляються без реабілітації на одних вулицях з цивільним населенням, провокуючи побутове насильство. В країні на повен зріст постала проблема існування «приватних армій». Вони беруть участь в бізнес- і політичних конфліктах. Практикуються тортури.

Владою повністю ігнорується ситуація з розслідуванням резонансних вбивств відомих журналістів. До сих пір нерозкритими залишаються вбивства українських журналістів Павла Шеремета і Олеся Бузини. Міжнародна громадськість констатує відсутність розслідування смерті на Донбасі фотографа з Італії Андреа Рокелле.

Реалізація конституційного права громадян на свободу віросповідання піддавалася в звітний період різним випробуванням. Органи державної влади втручаються в діяльність релігійних організацій, що заборонено Конституцією. Законопроекти про церковне рейдарство й інші, спрямовані в першу чергу проти УПЦ, не зняті з порядку денного. Місцеві органи влади перевищують свої повноваження, обмежуючи права віруючих – забороняються хресні ходи, тривають набіги на парафії. Також тривають захоплення храмів УПЦ на Західній Україні. Органи правопорядку не вживають дій щодо приборкання діяльності радикалів проти священиків і парафій. Тривожна ситуація складається з діяльністю релігійних організацій у військових частинах. У священиків УПЦ забирають храми, розташовані на території військових частин. Представників УПЦ все ще не допускають до душпастирської роботи в Національній гвардії України.

Триває практика обмеження свободи зібрань. Влада взяла на озброєння політику записувати всіх незгодних з нею в «агенти Кремля» і силою розганяти мирні зібрання. Крім того, окремі співробітники СБУ займаються протизаконним збором і аналізом інформації про політичних опонентів влади. Парламентарії називають конкретні прізвища і посади, але влада ігнорує звернення народних депутатів.

Триває робота «професійних громадських активістів», що продають свої силові послуги і вимагають преференцій для себе від держави. Влада ніяких заходів по їх приборканні не приймає.

Політичний тиск відбувається не тільки на всеукраїнському рівні, а й на місцевому. Так, місцеві керівники прагнуть повного контролю на ввіреній їм території і для цього використовують свої владні повноваження. Відбувається «тотальна зачистка» політичних опонентів – депутатів опозиційних партій звільняють з місця роботи. Так, показовим прикладом є ситуація з мером міста Глухів на Сумщині Мішелем Терещенко.

Близько 70% населення України (за даними ООН) знаходиться за межею бідності. Але держава нічого не робить для виконання конституційної норми про побудову соціальної держави. Навпаки, все ускладнює можливість користування соціально-економічними правами. Проведена пенсійна реформа, набагато відстрочити момент виходу на пенсію, але встановила соціальну диференціацію – спеціальний вихід на пенсії і доплати для силових органів. Також в процесі реалізації так звана «медична реформа», яка прямо суперечить Конституції України.

Ситуація для цивільного населення в зоні АТО продовжує залишатися критичною. Все більше громадян залишають Україну в пошуках кращого життя за кордоном. Борги за непомірні тарифи комунальних послуг зростають, субсидії не вирішують проблему, а держава вишукує способи їх скорочення, при цьому загроза чергового підняття тарифів може довести кількість субсідіантів до 90%.

Освітні інновації, що проводяться владою, мають на меті лише зниження конкурентоспроможності населення і українізацію всіх сфер життя людей. Міністри і держуправлінці призначають собі величезні зарплати, але для українських чиновників продовжує бути актуальною тема підроблених дипломів про вищу освіту. Новацією цього періоду став відвертий піар вищих держчиновників, яким вони замінюють проведення справжніх реформ.

Вкрай чутливий удар українська влада отримала і на зовнішній арені. У ПАРЄ президента Порошенка ставили в глухий кут незручними питаннями, там же була прийнята жорстка резолюція по закону «Про освіту». ЄСПЛ втомився виносити однотипні рішення з проблем українських громадян і передав величезний масив справ Комітету міністрів, який може прийнятий по відношенню до України вкрай жорсткі заходи. Зіпсовані відносини з США через втручання в американські вибори і сусідніми країнами через спроби заборонити освіту мовами меншин, існують серйозні підозри про продаж ракетних технологій КНДР, що загрожує санкціями від Ради безпеки ООН.

Міжнародні організації за традицією, що склалася з 2014 року продовжують втручатися у внутрішні справи України, ігноруючи її суверенітет.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone