Перевірка на конституційність: хронологія розгляду закону про люстрацію в Конституційному Суді

Конституційний Суд України завершив усне слухання справи щодо конституційності окремих положень Закону України „Про очищення влади“

22 березня Конституційний Суд України у формі усного слухання продовжив розгляд справи за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України „Про очищення влади“, 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п’ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті З, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

Ухвалою від 1 квітня 2015 року Перша колегія суддів Конституційного Суду України об’єднала провадження за трьома конституційними поданнями в одне конституційне провадження.

Судді-доповідачі у справі – Олександр Литвинов, Наталя Шаптала.

 

Суть питання

20 листопада 2014 року Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України „Про очищення влади“ (далі – Закон).

Частина третя статті 1 Закону передбачає заборону для певних осіб протягом десяти років з дня набрання його чинності обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).

Зокрема, згідно з пунктом 6 частини першої Закону, зазначена заборона  застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посади члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону, зазначена заборона застосовується до осіб, які обіймали ці ж посади у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період за власним бажанням.

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону зазначена заборона застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посади та не були звільнені в цей період за власним бажанням з посад: судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб відповідно до Закону України „Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань“ від 29 січня 2014 року та Закону України „Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України“ від 21 лютого 2014 року.

Частина третя статті 3 Закону передбачає заборону обіймати посади,  щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) протягом п`яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду. Це стосується суддів, які постановлювали ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні“ щодо повної реабілітації політичних в`язнів“ від 27 лютого 2014 року.

Суб’єкт права на конституційне подання обґрунтовує своє подання наступним: зазначені положення Закону є неконституційними, оскільки порушують принцип індивідуальної відповідальності, передбачають застосування люстраційних заходів до особи лише на підставі зайняття нею певної посади в певний проміжок часу; застосування до суддів люстраційних заходів є фактично додатковою до визначених Конституцією України підставою для звільнення судді з посади; наявність поряд із Законом України „Про очищення влади“ також Закону України „Про відновлення довіри до судової влади в Україні“, яким вже передбачено проведення щодо суддів перевірки стосовно прийнятих ними рішень під час подій на Майдані.

Ухвалою від 12 лютого 2015 року Перша колегія суддів Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі за цим клопотанням.

***

20 січня 2015 року до Конституційного Суду України звернулися 47 народних депутатів України з клопотанням визнати неконституційними частини третю, шосту статті 1, частини першу, другу, третю, четверту, восьму статті 3, пункт 2 частини п`ятої статті 5, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Автори клопотання оскаржують заборону протягом десяти років з дня набрання чинності Закону обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) для осіб, які обіймали сукупно не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посади, зокрема, Президента України, Прем`єр-міністра України, першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, міністра, Голови Національного банку України, Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Глави адміністрації Президента України, начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України та інші посади керівників та заступників керівників центральних і регіональних органів виконавчої влади.

Також оскаржується аналогічна заборона стосовно осіб, які обіймали зазначені керівні посади в органах влади в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, працівників правоохоронних органів, слідчих, оперативних працівників, працівників органів прокуратури, які брали участь у затриманні осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до вказаних вище законів від 29 січня 2014 року та від 21 лютого 2014 року, складали на них рапорти, протоколи про адміністративне правопорушення тощо.

Крім того, 47 народних депутатів оскаржили частину четверту статті 3 Закону, якою передбачено заборону для певних осіб протягом десяти років з дня набрання його чинності обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) стосовно осіб, які працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України,  починаючи з посади секретаря райкому і вище, на посадах в ЦК ЛКСМУ, були штатними працівниками чи негласними агентами в органах КДБ.

Автори клопотання також просять визнати неконституційними частину восьму статті 3 та пункт 2 частини п`ятої статті 5 Закону, які визначають необхідність перевірки достовірності відомостей щодо майна, вказаного в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік, а також встановлення заборони протягом десяти років обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) особам, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо задекларованого майна.

Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлює, що протягом десяти днів з дня набрання чинності Закону керівник відповідного органу повинен звільнити осіб, щодо яких застосовується вказана вище заборона обіймати вказані посади.

Суб’єкт права на конституційне подання обґрунтовує своє клопотання наступним:

– ряд осіб фактично визнаються колективно винними у скоєнні  протиправних дій;

– можливість колективного застосування люстраційних заходів за суто формальними ознаками (перебування на певній посаді у певний період часу без оцінки правомірності/неправомірності дій конкретної особи);

– фактична криміналізація Законом діянь, які на момент їх вчинення були правомірними, свідчить про можливість зворотної дії Закону в часі;

– Законом презюмовано винність осіб у здійсненні заходів з узурпації влади, підриві основ національної безпеки і оборони України, протиправного порушення прав і свобод людини, що фактично означає здійснення парламентом функції правосуддя;

– порушено право доступу до державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування, яке випливає із загального права на працю, права вільного вибору професії і роду занять;

– Закон фактично передбачає більш м’яку санкцію (5 років обмеження) за встановлену рішенням суду неправомірну, в тому числі злочинну, поведінку порівняно з правомірною діяльністю на відповідній посаді (10 років обмеження); можливість одночасного застосування до особи обох заборон (обмеження на 5 та 10 років);

– передбачена відповідальність осіб (суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів) за їх рішення і дії, що не були визнані протиправними ні законом, який діяв на час прийняття цих рішень (вчинення дій), ні чинним на сьогодні законом;

– здійснення дискримінації громадян за політичною та професійною ознакою, а саме: особи, що мали відношення до діяльності певної політичної партії (яка не була заборонена ні на час їх діяльності в такій партії, ні на час прийняття Закону), а також особи, які працювали чи отримали освіту в сфері органів державної безпеки, позбавляються права на участь в управлінні державними справами, доступу до державної служби;

– запровадження відповідальності осіб за внесення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на певних посадах, доходам, отриманим із законних джерел.

Ухвалою від 18 березня 2015 року Перша колегія суддів відкрила конституційне провадження у справі за цим клопотанням.

***

23 березня 2015 року до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону, заборона  протягом десяти років з дня набрання його чинності обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), стосується осіб, які у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймали сукупно не менше одного року посаду керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкових та митних органів, а також відповідних регіональних органів, голови обласної та районної держадміністрації.

Необхідність і невідкладність такого клопотання його автор пояснює тим, що до Верховного Суду України надійшли і продовжують надходити ухвали судових інстанцій щодо ініціювання перевірки окремих положень Закону Конституційним Судом України. Ці ухвали постановлено у справах за позовами колишніх керівників та заступників керівників державних органів, які порушують питання щодо скасування наказів на їх звільнення на підставі Кодексу законів про працю та про поновлення на посадах. Провадження у зазначених справах зупинене на підставі статті 83 Закону України „Про Конституційний Суд України“ у зв`язку з виникненням у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом. За вимогами цього закону в таких умовах відкривається конституційне провадження у справі і справа розглядається Конституційним Судом України невідкладно.

Суб’єкт права на конституційне подання обґрунтовує неконституційність зазначених положень Закону наступним:

– встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади пов’язується із самим лише фактом зайняття ними певних посад в певний проміжок часу порушує принцип індивідуального підходу та принцип презумпції невинуватості при притягненні особи до юридичної відповідальності;

– створюються передумови для порушення рівності можливостей реалізації права доступу до державної служби, служби в органах місцевого самоврядування та в управлінні державними справами, яку має забезпечувати держава;

– порушено принцип незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), оскільки встановлюється відповідальність за дії, які на момент їх вчинення не вважалися неправомірними (зайняття певної посади в певний проміжок часу);

– встановлення додаткових обмежень для реалізації прав і свобод державного службовця (особи, яка перебуває на публічній службі) як людини і громадянина звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод таких осіб.

Ухвалою від 31 березня 2015 року Перша колегія суддів Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі за цим клопотанням.

***

3 квітня 2015 року Конституційний Суд України на засіданні ухвалив провести розгляд справи невідкладно у формі усного слухання за участю представників суб’єктів права на конституційні подання, Верховної Ради України, Президента України та із залученням представників Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищого адміністративного суду України, Ради суддів України, Львівської лабораторії прав людини та громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, Української Гельсінської спілки з прав людини, а також як експерта – доктора юридичних наук, професора, суддю Європейського суду з прав людини у відставці В.Г. Буткевича.

***

16 квітня 2015 року Конституційний Суд України відкрив пленарне засідання з розгляду справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України „Про очищення влади“ від 16 вересня 2014 року № 1682-VII у формі усного слухання.

У ході засідання Суд розглянув низку заявлених клопотань учасників конституційного провадження.

За результатами розгляду цих клопотань Конституційний Суд України задовольнив клопотання представника Верховної Ради України, народного депутата України Леоніда Ємця щодо залучення для участі у справі в якості експертів суддів Конституційного Суду України у відставці Миколу Козюбру та Івана Домбровського, а також як учасника конституційного провадження, представника Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, та відклав розгляд справи.

***

22-23 жовтня 2015 року Конституційний Суд України продовжив пленарне засідання з розгляду справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України „Про очищення влади“ від 16 вересня 2014 року № 1682-VII у формі усного слухання.

У ході пленарного засідання Конституційний Суд України заслухав суддів-доповідачів у справі Наталю Шапталу та Олександра Литвинова, які повідомили присутнім матеріали справи.

Судді заслухали пояснення учасників конституційного провадження – народних депутатів Юрія Мірошниченка, Василя Німченка, суддю Верховного Суду України Олександра Волкова, народного депутата України Єгора Соболєва, постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолія Селіванова.

Під час виступу народний депутат України Єгор Соболєв повідомив про письмове клопотання щодо відводу суддів КСУ.

Після обговорення Конституційний Суд України ухвалив оголосити перерву для вирішення питання про прийнятність цього клопотання.

***

22 березня 2016 року у ході пленарного засідання Конституційний Суд України розглянув низку заявлених клопотань учасників конституційного провадження.

Продовжуючи розгляд справи, судді заслухали пояснення представника Президента України – заступника завідувача Відділу представництва інтересів Президента України в судах – завідувача сектору представництва Президента України у Конституційному Суді України Ростислава Михеєнка, пояснення залучених до участі у розгляді справи представників: Вищого адміністративного суду України – начальника Правового управління ВАСУ Вадима Демченка; Ради суддів України – заступника Голови Ради суддів України – Богдана Моніч; Української Гельсінської спілки з прав людини – виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадія Бущенка, а також пояснення залученого до участі у розгляді справи експерта – суддю Конституційного Суду України у відставці Івана Домбровського.

Після закінчення дослідження на відкритому пленарному засіданні матеріалів справи Суд надав сторонам слово для заключного виступу. Із заключними словами виступили – народні депутати України Юрій Мірошниченко та Василь Німченко, суддя Верховного Суду України Олександр Волков, заступник завідувача Відділу представництва інтересів Президента України в судах – завідувач сектору представництва Президента України у Конституційному Суді України Ростислав Михеєнко.

Конституційний Суд України оголосив про перехід до закритої частини пленарного засідання для прийняття рішення у справі.

Головував на пленарному засіданні – Голова Конституційного Суду України Юрій Баулін.

 

Джерело: Офіційний сайт Конституційного суду України

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone