Порушення прав парламентарів в Україні

Члени парламентів в усіх цивілізованих країнах світу користуються особливою повагою та рядом додаткових прав, оскільки вони є прямими представниками громадян, а їхні повноваження делеговані їм безпосередньо народом. Саме тому їхній особливий статус пов’язаний не лише з важливістю їхньої діяльності для держави та суспільства, але і з тим, що будь-яке порушення їхніх прав одночасно є дискримінацією та приниженням тих громадян, які за них проголосували на відповідних виборах.

На жаль, останнім часом в Україні нехтування правами парламентарів стало нормальною практикою. Особливо яскраво дане явище проявляється щодо опозиційних народних депутатів.

Закон про опозицію

Перш за все, в Україні і досі не ухвалено закону про діяльність парламентської опозиції, який би став нормативною гарантією дотримання прав відповідних парламентарів, а отже і належного представлення інтересів виборців. Зокрема, необхідним є врегулювання питань щодо керування опозицією роботою ряду комітетів з контрольними функціями та Рахунковою палатою; представлення опозиції в органах, де ВРУ має квоти для призначення відповідних осіб; влив опозиції на формування порядку денного тощо.

Дані права опозиційних депутатів є звичною європейською практикою; проте в Україні вони ігноруються. Саме тому ще навесні було провалено голосування за відповідний законопроект, і небагато шансів бути ухваленим має новий законопроект, зареєстрований опозиційними депутатами.

Найбільш показовим в цій ситуації є той факт, що нинішні представники влади, будучи опозиційними політиками, неодноразово наголошували на необхідності розробки та ухвалення закону про опозицію. Зокрема, в 2010 році Арсеній Яценюк вимагав від Віктора Януковича визнати невідкладним проект закону про опозицію. Він зазначав:

… блокування парламенту чи будь-які інші дії, які заважали б провладній більшості ухвалювати рішення без урахування позицій меншості, є наразі єдиним засобом діяльності опозиції. Отже, конче необхідним є прийняття закону про опозицію, який би встановлював права й обов’язки парламентської меншості …

Відповідно до Коаліційної угоди 2014 року, представники коаліції зобов’язалися вибудовувати свої відносини з парламентською опозицією на таких засадах:

  • гарантувати неухильне дотримання законодавчої процедури, що дасть змогу народним депутатам з опозиції впливати на процес прийняття рішень парламентом;
  • запровадити проведення раз на пленарний тиждень Дня опозиції з формуванням опозицією порядку денного;
  • гарантувати представникам опозиції право на участь у роботі парламентських комітетів; на засадах пропорційного представництва;
  • гарантувати участь представників парламентської опозиції у міжпарламентських делегаціях на засадах пропорційного представництва.

На сьогодні очевидно, що дана норма коаліційної угоди повністю порушується, адже представники опозиції не отримали власного дня на пленарному тижні і лише мінімально впливають на процес прийняття рішень парламентом.

Участь в управлінні комітетами ВРУ

Представники опозиції також були відсторонені від керівництва парламентськими комітетами на дискримінаційній основі, хоча, як було зазначено вище, загальноприйнятою практикою в демократичних державах є керівництво комітетами з контрольними функціями саме опозицією.

Більше того, процес такого штучного відсторонення був суто політичним, а його учасники навіть не намагались підпорядкувати власні дії будь-яким правовим засадам. Зокрема, даний процес розпочався з блокування парламентської трибуни Радикальною партією після того, як на засіданні Верховної Ради Олег Ляшко заявив про те, що він вимагає відставки керівників комітетів Ради, які голосували за закони 16 січня.

Як наслідок, під тиском ряду депутатів 11 грудня 2014 року голосами 264 парламентарів було підтримано проект постанови № 1291 “Про внесення змін до постанови Верховної Ради УкраїниПро обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України восьмого скликання“, і тим самим ряду нардепів було заборонено обіймати керівні посади в комітетах.

Слід відзначити, що тоді Радикальна партія поширила такий коментар подій:

Недостойна поведінка окремих депутатів 7-ого скликання привела до ослаблення української держави,  іноземної агресії, втрати територій та гибелі тисяч людей. Винуватці цієї трагедії не мають ніякого морального права не те що керувати комітетами Верховної Ради, а навіть дивитися в очі своїм виборцям. Настане час, і їх вчинки отримають і відповідну юридичну оцінку з боку правоохоронних органів.

Тобто навіть ініціатори вищезгаданої постанови не заперечували, що відсторонення ряду осіб від керівництва комітетами не ґрунтувалося на жодній правовій оцінці і було суто політичним. Більше того, даний коментар підтверджує, що в якості аргументів були використані заполітизовані оціночні судження, а думка виборців, які віддали власні голоси за відповідних депутатів, просто ігнорувалася.

За негативною, проте вже звичною традицією, презумпція невинуватості була повністю знівельована, а права окремих народних обранців були обмежені на основі політичних звинувачень, які є нічим іншим, як тиском на опонентів, які здобули гідний результат на виборах. Особливо очевидним факт політичної дискримінації є з огляду на те, що більшість законів 16 січня були або знову ухвалені новою владою, або стали основою для нових нормативних актів. Тобто ряд депутатів начебто має нести політичну відповідальність за голосування за такі закони, які, в переважній більшості, підтримуються і новою коаліцією.

Звернення до Фелеріки Могеріні

Ця абсурдна ситуація спричинила звернення представників депутатських груп Верховної Ради України 8-го скликання «Воля народу» та «Економічний розвиток» до Верховного представника Європейського союзу у закордонних справах та політиці безпеки Федеріки Могеріні, в якому вони проінформували про здійснення спроби порушення ст.6, ст.8, ст. 15, ст.24, ст. 36, ст. 64, ст.80 Конституції України, Закону України «Про комітети Верховної Ради України», Закону України «Про статус народного депутата України», а також Закону України «Про регламент Верховної Ради України» щодо формування представництва та керівництва комітетами ВРУ, деякими представниками, сформованої в Верховній Раді України коаліції.

У зверненні була обґрунтована протиправність дій парламентської більшості, які не мали нічого спільного з демократією та європейськими цінностями. Зокрема, у зверненні було визначено:

Суть зазначених порушень полягає в тому, що декларуючи європейські принципи демократії, представники правлячої коаліції обмежують можливості народних депутатів України, передбачені Конституцією України та Законами України, фактично підміняючи рішення підготовчої депутатської групи рішеннями та підходами, задекларованими представниками коаліції, вводячи додаткові обмеження як до персоналій, так і до участі в керівництві та роботі того чи іншого комітету.

Така позиція правлячої коаліції призводить до того, що Верховна Рада України  не надає опозиції та депутатам, які не ввійшли до правлячої коаліції, можливості головування в комітеті з питань бюджету, комітеті з питань регламенту, комітеті з питань свободи слова та інформації, та не дотримується жодного квотного принципу розподілу посад, що грубим порушенням законодавства України.

Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.4 ст.81 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій (депутатських груп) до фактичної чисельності народних депутатів у порядку, встановленому Верховною Радою.

Відповідно до ч.1 Процедурних керівних принципів щодо прав та обов’язків опозиції в демократичному парламенті Резолюції 1601 (2008) Парламентської асамблеї Ради Європи «Демократія заснована на праві кожного брати участь в управлінні державними справами; таким чином, вона вимагає існування представницьких інституцій на всіх рівнях і, зокрема, парламенту, в якому відображені всі компоненти суспільства і який має необхідні повноваження та засоби, щоб виразити волю народу шляхом здійснення законодавчої роботи та контролю за діями уряду» (Загальна Декларація про демократію, Міжпарламентський Союз, 1997 р.). Парламент з політичним представництвом відображає суспільство в різноманітності його складу і працює з належною повагою до плюралізму думок.

Згідно із ч. 2.3.1. зазначеної Резолюції  ПАРЕ члени опозиції мають право брати участь в керівництві парламентської діяльності; вони повинні мати доступ до посад заступників голови  та інших відповідальних посад в парламенті; склад керівних органів парламенту має бути відповідним до принципу пропорційного представництва і відображати політичний склад парламенту / палати та відповідно до ч.2.5. цієї Резолюції опозиція повинна брати участь в роботі парламентських комітетів.

Однак, на сьогоднішній день, принципи розподілу комітетів правлячою коаліцією щодо депутатських фракцій та груп не є задекларованими, прозорими та зрозумілими.

Неприпустимо, щоб Верховна Рада України нового скликання з перших днів своєї роботи порушувала принципи прозорого і демократичного формування керівних органів парламенту. Штучний розподіл депутатського корпусу на тих, хто має право брати участь в прийнятті рішень, та на парламентарів “другого сорту” порушує основу європейської моделі демократії.

У всьому цивілізованому світі права меншості у парламенті оберігаються та гарантуються навіть суворіше, аніж провладної більшості. Це базовий принцип загальносвітової демократії. Тому спроба спотворити результати виборів шляхом створення цинічної системи дискримінації парламентарів за політичною ознакою є наочним прикладом порушення європейських демократичних норм.

Слід зазначити, що бажання депутатів які не ввійшли до правлячої коаліції, обійняти керівні посади, має на меті отримання контрольних функцій в комітеті з питань бюджету,  в комітеті з питань регламенту, в комітеті з питань свободи слова та інформації  та можливості контролю щодо діяльності Уряду виключно з метою захисту свобод та інтересів  своїх виборців – громадян України, які віддаючи свої голоси на виборах, сподівались, що влада їх почує,  а також для здійснення інших повноважень  органами державної влади, що є сталою практикою діяльності європейської демократії та діяльності законодавчої влади Сполучених Штатів Америки.

Суворе дотримання Конституції України та регламенту ВРУ повинні стати  нормою в діяльності Верховної Ради, а опозиція та депутатські групи, які не ввійшли в склад правлячої коаліції повинні  мати рівні можливості щодо головування та участі у комітетах Верховної Ради України.

На засіданні ВРУ 04.12.14 народні депутати України  О.Ляшко, О.Березюк та позафракційний депутат В. Парасюк  висловлювали образи та пропозиції, дискримінуючи депутатів, які не ввійшли до коаліції.   Зокрема, В.Парасюк вдався до погроз щодо депутатів опозиції та жінки (народного депутата Н.Королевської).

На засіданні ВРУ  09.12.14, головуючий – голова ВРУ В.Гройсман в порушення регламенту та всупереч порядку дня поставив на голосування включення до порядку денного дискримінуючої незаконної  Постанови № 1291 на вимогу народних депутатів О.Ляшка,  О.Березюка, та представників фракції «Народний Фронт».

Фактично депутати фракції Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч», Радикальної партії Олега Ляшка, політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» створюють умови для узурпації влади за умови бездіяльності або нейтральної позиції найбільших парламентських фракцій партії «Блок Петра Порошенка», політичної партії «Народний Фронт», які лише на словах декларують дотримання конституційних норм та вимог регламенту.

Ініціативи опозиції щодо роботи парламенту

Безпідставними є і звинувачення опозиції у тому, що якщо вона отримає широкі права, вона буде лише блокувати прийняття рішень та нехтувати власними обов’язками. Останнім прикладом необґрунтованості таких побоювань є направлення «Опозиційним блоком» листа Президенту України із пропозицією призначити на посади членів Центральної виборчої комісії шість кандидатів.

Тобто опозиційні депутати повністю виконують вимоги законодавства, в даному випадку – положення частини 2 статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», в якій сказано про те, що в поданні Президента України про призначення на посаду членів ЦВК враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України. Сумніви виникають лише щодо того, чи буде думка опозиціонерів врахована.

Порушення виборчих прав опозиціонерів

Наразі спостерігаються і численні порушення виборчих прав опозиціонерів. Наприклад, 11 вересня Вищий адміністративний суд відмовив Київському Опозиційному блоку в задоволенні скарги на дії Центральної виборчої комісії, яка незаконно відмовилася включити представників опозиції до складу районних виборчих комісій на місцевих виборах в місті Києві.

Іншим прикладом була ситуація в Харкові, коли Опозиційному блоку довгий час необґрунтовано відмовляли в реєстрації, лише 30 вересня, в останній день подачі документів для участі в місцевих виборах, регіональне відділення політичної партії “Опозиційний блок” було зареєстровано в Харківській області, що стало дискримінацією і порушенням демократичних засад.

Не менш вагомою проблемою є гоніння та переслідування опозиційних депутатів чи парламентарів, які мають відмінну від офіційної влади позицію. Прикладом є ситуація з арештом Мосійчука, якому висунули звинувачення за обставинами, що значно перевищують названі в ході засідання ВРУ факти. Крім того, сам арешт відбувався з порушенням Регламенту.

Показовим в цій ситуації є той факт, що обрана процедура (яка начебто називається спікером процедурою ad hoc) дуже нагадує положення одного з законів, ухваленого 16 січня 2013 року, проти якого в той час боролися нинішні представники влади («Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата включається до порядку денного сесії Верховної Ради позачергово, без голосування, та розглядається позачергово на пленарному засіданні Верховної Ради без надання висновків комітетів Верховної Ради у строк, визначений цим Регламентом»).

Іншим прикладом є спроба вручити повістки опозиційним депутатам на засіданні Погоджувальної ради. Мало місце не лише порушення процедур, але і театралізована вистава з метою політичного тиску: адже в подальшому виявилося, що всі опозиціонери є лише свідками по справах.

Крім того, постійно мають місце порушення і процесуальних прав затриманих представників опозиції: зокрема, в листопаді 2015 року українська влада порушувала закон та права людини, не випускаючи з СІЗО екс-міністра юстиції Олену Лукаш, за яку на той момент вже було внесено заставу.

 

Таким чином, на сьогодні знову має місце вибіркова повага до прав парламентарів за ознакою належності до коаліції чи опозиції. Проте тим самим запроваджується вибіркова повага до громадян України в залежності від того, яку політичну силу вони підтримують. Така практика не відповідає ані законодавству України, ані європейським принципам.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone