Права для людини: Чи всі в Україні народжуються рівними?

Найбільш очевидною ілюстрацією ситуації з правами людини в Україні може стати бюджет країни на наступний рік. У ньому уряд передбачає 7,5 млрд грн на виплати за рішеннями міжнародних судів проти держави Україна. Не перший рік Україна залишається лідером за кількістю позовів до держави від власних громадян серед європейських країн.

10 грудня світ відзначає Міжнародний день прав людини. Ця дата була обрана рішенням Генеральної асамблеї ООН як день прийняття Загальної декларації прав людини в 1948 році.

Тоді документ став відповіддю новостворених Об’єднаних націй на звірства режимів часів Другої світової війни. У першу чергу мова йде про результати Нюрнберзького процесу над лідерами нацистської Німеччини, що викрив і формалізував багато злочинів держави проти людини раніше небачених масштабів.

Основна ідея документа полягає в тому, що всі люди від народження наділені рівними базовими правами незалежно від наявних між ними відмінностей, якими б ці відмінності не були. Тоді таке рішення було продиктоване головним чином виявленими фактами геноциду (саме поняття також отримало юридичний статус в 1948 році і було визнано міжнародним злочином). Сьогодні таких масштабних проявів порушення базових прав людини вже не спостерігається, однак порушення відбуваються повсюдно в більш дрібних і часто менш помітних масштабах. Хоча Всезагальна декларація прав людини і є базовим елементом законодавства в більшості країн світу, в тому числі і України.

Невиїзні

Незадовго до сьогоднішньої дати Україна відзначала ще одну – День людей з обмеженими можливостями. Про те, як українська держава і суспільство ставляться до таких людей, з трибуни Верховної Ради розповіла інвалід ІІ групи Ангеліна Чендарова, що виросла в дитбудинку.

Нас не хотіли, напевно, показувати суспільству. Діда Мороза я вперше побачила в 9 років. Тому, що на всіх святах через те, що я інвалід, садили за спини співробітників, і я не бачила ні Діда Мороза, ні Снігуроньки. Для мене свята не було ніколи.

Також вона говорила про те, що діти з інвалідністю в українській системі не бачать нічого, крім свого дитбудинку, і хочуть вчитися в звичайній школі разом зі звичайними дітьми.

Не для всіх це очевидно, але це – продовження історії про “Гейропу”, яку наше суспільство не хоче пускати до себе в будинок. А неочевидно це тільки тому, що ми – дике ксенофобське суспільство. Такі традиції нам заклали в часи СРСР. Коли інші завжди повинні бути ізольовані тільки тому, що вони інші. Радянський Союз був країною однакових людей. І фізично, і ментально, і фізіологічно. Те, що на відео – це один з метастазів СРСР. Я щиро вірю, що ми здатні через це переступити“, – прокоментував виступ Ангеліни Чендарової головний редактор видання “Європейська правда” Сергій Сидоренко.

Яскравим прикладом цього може бути завершена в поточному році реконструкція Поштової площі в Києві. Двічі відкриту мером Кличком оновлену площу влада обіцяла зробити саме з урахуванням потреб людей з обмеженими можливостями. І дійсно, на площі є пандуси для пересування на візку. Однак вони зроблені так, що без сторонньої допомоги людині у візку їх не подолати.

пандус, людини з обмеженими можливостями, права людини

Джерело фото: Обозреватель

З закритими очима

Новим для України чинником у світлі прав людини стала війна на сході країни. Вона призвела до появи понад мільйона внутрішніх переселенців, які вимушені покинути свої будинки на окупованих територіях або у зоні бойових дій.

Про те, як держава захищає цих людей, можна говорити, виходячи з обсягів наданої їм фінансової підтримки в розмірі мінімальних соціальних виплат. На щось більше можуть претендувати лише ті, чий сукупний сімейний дохід не перевищує прожиткового мінімуму. Як може вижити сім’я з таким рівнем доходу, легко уявити, заглянувши в будь-який продуктовий магазин і вивчивши цінники.

Ще один спірний момент – фактичне позбавлення цих людей права голосувати на місцевих виборах поточного року, що вже стало причиною для критики на адресу України з боку правозахисних організацій та ЄС. Питання спірне, оскільки право людей, які не проживають постійно на певній території, обирати місцеву владу саме по собі викликає відторгнення у багатьох. Однак держава просто позбавила цих людей права голосу, урізавши їхні політичні права за територіальною ознакою, не надавши жодних компенсаторів.

Як на острові

Окремою статтею можна згадати і поточне становище українських громадян, які залишилися в анексованому Росією Криму. Є всі підстави вважати, що там вони піддаються переслідуванням з політичних і етнічних мотивів.

Крим, протести

Джерело фото: 112

Найбільш очевидним це стає на прикладі кримських татар, проти яких відкриваються кримінальні справи, а іноді люди просто зникають. Не набагато краща ситуація і з українцями. На півострові викорінюється все, що пов’язано з Україною. Починаючи від повсюдної заміни символіки і навіть дорожніх покажчиків, виконаних українською мовою, і закінчуючи закриттям шкіл з українською мовою навчання або переведенням їх на російську мову.

Про те, що робить держава для захисту цих громадян, практично нічого невідомо. Як невідомо і про дії, спрямовані на захист затриманих або засуджених офіційними органами РФ громадян України. Таких як Надія Савченко, Олег Сенцов та інші. Поки ми чуємо лише про те, що офіційні особи вимагають їх звільнення на міжнародних зустрічах. Очевидно, що поки така тактика не дає результатів.

Реструктуризація безправ’я

Найбільш очевидною ілюстрацією ситуації з правами людини в Україні може стати бюджет країни на наступний рік. У ньому уряд передбачає 7,5 млрд грн на виплати за рішеннями міжнародних судів проти держави Україна. В тому числі і Європейського суду з прав людини. Не перший рік Україна залишається лідером за кількістю позовів до держави від власних громадян серед європейських країн.

Однак найкрасномовніший факт навіть не в сумі виплат за рішеннями судів, а в тому, що держава лише обіцяє їх виконати. І тут же прописує можливість “реструктуризації виплати боргу на основі порядку, встановленого урядом”. Що це означає на практиці? Що спочатку держава порушує чиїсь права, потім програє цьому громадянину всі можливі суди, а потім не виплачує компенсацію. Адже в бюджеті поточного року на ті ж цілі були передбачені ті ж 7,5 млрд грн. Теж з реструктуризацією.

Недалеко відійшла від уряду Верховна Рада. Не минуло й місяця, як у парламенті депутати сперечалися, хто з них більш релігійний. При цьому мова йшла зовсім не про релігію, а про те, щоб у Трудовому кодексі прописати заборону дискримінації за расовими, політичними, релігійними ознаками, а також на підставі статевої приналежності, сексуальної орієнтації, сімейного або майнового становища, в залежності від участі у страйках. Проте все звелося до дешевого популізму. Про права людини подумають потім.

 

Павло Іванов

Джерело: 112

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone