Правовий аналіз РПР основних вад законопроекту № 4057

Норми законопроекту № 4057 про звернення в дохід держави грошових коштів, цінностей та доходів від них, викривляє міжнародні стандарти щодо конфіскації активів, передбачені в Конвенції ООН проти корупції  та Директиві ЄС 2014/42/EU про замороження і конфіскацію засобів здійснення злочинів і доходів, набутих у злочинний спосіб.
  • Законопроект перекладає тягар доказування законності активів на власника майна, що навіть у розвинених країнах світу застосовується у виняткових випадках.

Так, за проектом закону, аби конфіскувати майно, прокурору в кримінальному процесі достатньо лише довести, що власником майна є треті особи, яким це майно було передано підозрюваним в кримінальному провадженні за низкою статей Кримінального кодексу (№191, №368, №368 (2), №369 (2), №209, №255). Майно вилучається за рішенням суду, якщо власник чи третя особа не доведе законність походження такого майна і якщо розмір такого майна не відповідає задекларованим офіційним доходам власника майна. Оскільки обов’язок декларування не розповсюджується на всіх фізичних та юридичних осіб, то не всі власники зможуть довести законність набуття майна. Таким чином, буде дуже важко встановити, що третя особа є добросовісним набувачем.

Міжнародні стандарти конфіскації активів, у виняткових випадках, передбачають можливість часткового перекладання тягара доказування на сторону відповідача. При цьому прокурор повинен обов’язково довести звязок майна зі злочинною діяльністю відповідача. Винятком може бути розширена конфіскація, яка дозволяє конфіскувати все майно власника, який не може довести законність його походження, але це можливо лише на підставі попереднього вироку суду, що встановлює факт вчинення особою відповідного злочину. Саме це, наприклад, передбачено в статті 5 Директиви ЄС про замороження і конфіскацію засобів здійснення злочинів і доходів, набутих у злочинний спосіб. Законопроект № 4057 порушує цей міжнародний стандарт, оскільки пропонує розширену конфіскацію до винесення вироку суду, коли наявність складу злочину не доведено.

  • Законопроект не передбачає навіть обовязку повідомити власника про початок процедури звернення його майна в дохід держави.

Згадуєтьcя тільки, що прокурор повідомляє захисника підозрюваного про наявність такого клопотання, однак не деталізується, в який спосіб та в які терміни.

За міжнародними стандартами конфіскації злочинно набутого майна, обов’язковою гарантією захисту права власності є завчасне повідомлення власника та усіх зацікавлених сторін про те, що держава планує конфіскувати належне йому майно. В США, наприклад, таке повідомлення надсилається різними способами комунікації (смс, емейл, поштове повідомлення) напряму власнику та розміщується в публічному доступі у відкритих джерелах. Надається час, щоб всі зацікавлені сторони заявили свій правовий інтерес щодо майна. Чітко прописана процедура та порядок заявлення таких клопотань.

  • Законопроект № 4057 ігнорує таку фундаментальну вимогу, створюючи механізм конфіскації активів, про яку власник дізнаватиметься пост-фактум і яку на практиці не зможе оскаржити.

Законопроект зобовязує суд розглянути клопотання протягом 10 днів з дня надходження його до суду. Водночас, обов’язкової присутності власника майна на судовому засіданні, де відбувається розгляд клопотання, не передбачається. При цьому, одним з чотирьох питань, які суд має встановити, є питання про можливість підозрюваного чи третьої особи довести законність набуття ними прав на це майно. Законопроект передбачає можливість оскаржити ухвалу суду в апеляційному порядку. Така ухвала має бути вручена особі-власнику майна, яке звертається в дохід держави. Якщо ухвала не оскаржується, то підлягає негайному виконанню.

Такий підхід становить під загрозу фундаментальне право приватної власності, яке відповідно до ст. 41 Конституції  є “непорушним; примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості (реквізиція); а конфіскація майна – виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом”.

  • РПР наголошує, що чинне законодавство дозволяє без введення дододаткових законодавчих змін конфіскувати майно Януковича та його соратників, навіть якщо воно записане на третіх осіб.

Для цього в рамках кримінального процесу прокурор має довести злочинне походження такого майна, керуючись ст.cт. 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України та отримати вирок суду.

Законодавство стосовно спеціальної конфіскації вже прийняте Верховною Радою в лютому 2016 на виконання плану дій щодо впровадження безвізового режиму для України і було позитивно оцінено та схвалено експертами Європейського Союзу.

За рік до цього – у лютому 2015 року – були внесені зміни в законодавство, які дозволяють розширену конфіскацію майна, законність походження якого не встановлено, незалежно від його зв’язку із злочином, в цивільному чи кримінальному процесі після засудження особи за корупційний злочин. При цьому саме засудження може бути здійснено за відсутності обвинуваченого, якщо він переховується від слідства і оголошений в розшук.

 

Джерело: Реанімаційний пакет реформ

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone