Правозахисник назвав найбільші у цьому році провали з блоку особистих прав під час виконання Нацстратегії з прав людини

Найбільш проблемними у виконанні блоку особистих прав Нацстратегії з прав людини у 2016 році стали превенція тортур, громадянський контроль за діями правоохоронців та реформа пенітенціарної системи.

Про це повідомив голова аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Олег Мартиненко.

Він констатує, що ані громадськість, ані державні органи так і не запропонували притомну концепцію реформування пенітенціарної системи в умовах економічної нестабільності.

“Нині парадигма трудового використання ув’язнених лишається сильним в менталітеті пенітенціарних співробітників. Хоча вони розуміють, що це минуле століття. Але тим не менше, в умовах економічних складнощів не створений підхід, який дозволяє пенітенціарній системі існувати як підприємство, так і заклад для виконання покарань”, – цитує правозахисника кореспондент Центру інформації про права людини.

Олег Мартиненко констатує, що в цій системі засуджені досі мають складнощі з доступом до освіти, телефонних переговорів з рідними, використанням Інтернету, незалежними медичним обстеженням тощо.

Правозахисник шкодує, що цьогоріч міністерство внутрішніх справ абсолютно нічого не зробило, аби запровадити ефективний громадський контроль.

“Не розроблені жодні нормативно-правові акти про те, як місцева громада може контролювати підрозділ Національної поліції, підрозділ МВС, який базується на території громади. Не створені механізми перегляду скарг потерпілих на дії правоохоронців, також не оновлений дисциплінарний статут, який дозволяє розглядати, в тому числі, випадки жорсткого поводження у діях поліцейського”, – пояснює представник УГСПЛ.

Олег Мартиненко також шкодує, що Україна ігнорує ідею Консультативної місії ЄС про реформу сектору безпеки.

“У національному дискурсі вона подається як реформа сектору безпеки й оборони. Останнє слово повністю нівелює сенс реформи безпеки, яку нам пропонує європейська спільнота. Центровим у цій системі – безпека громадян, тобто право на життя. Це є базовою цінністю для роботи будь-якого державного органу”, – пояснює експерт і вказує, що захист громадянина від зовнішньої агресії є вторинним завданням сектору безпеки.

За його словами, безпечне існування громадян мають забезпечувати абсолютно усі державні органи в Україні.

“Реформа передбачає, що держава зобов’язана створити цілу мережу алгоритмів, коли кожен державний орган усвідомлює, що він має робити для безпеки громадян. Наприклад, якщо це пожежа, повінь чи збройний конфлікт, звичайно, що на перший план висуваються Національна гвардія, Міністерство оборони, зовнішня розвідка, СБУ, Держслужба з надзвичайних ситуацій. Не має працювати лише одне міністерство. Працюють усі відомства в різних пропорціях і в тій мірі, яку вимагає небезпека, яка загрожує життю громадян”, – пояснює Олег Мартиненко.

Він переконаний, що всі реформи, які плануються здійснити, мають бути орієнтовані саме на права людини і в першу чергу на дотримання права на життя. Водночас він шкодує, що у державних органах лишається радянський світогляд, коли можна пожертвувати безпекою громадян, аби держава була у безпеці.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone