Про національну належність

Національна належність особи є актом її особистого самовизначення й жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Відповідно, суд не може розглядати спір щодо належності осіб до певної національності.

Передає “Закон і Бізнес”.

Позивач звернувся з позовом, в якому просив зобов’язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження, а саме: змінити національність у графі «мати» з «українка» на «німка» та внести зміни до актового запису про шлюб, зазначивши в графі національність чоловіка «німець».

Окружний адміністративний суд позов задовольнив, а суд апеляційної інстанції вважав, що він має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору (справа №810/2732/18), Велика палата Верховного Суду виходила з такого. Повідомивши про відмову відповідача у внесенні змін до актових записів, позивач не просив визнати такі дії неправомірними. Він мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності в записи. Отже, спір не має ознак публічно-правового й не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності. Адже поставила б таке обрання чи відновлення в залежність від рішення державного органу.

Таким чином, ВП ВС дійшла висновку, що спір не підлягає розгляду в судовому порядку взагалі.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone