У РЄ констатували проблеми із затриманням підозрюваних в Україні

Чинний КПК містить прогалини, які дозволяють правоохоронцям приховувати незаконні затримання та водночас нівелюють можливість арешту підозрюваного через деякий час після правопорушення.

Про це ідеться у висновках аналітичного звіту Ради Європи «Оцінка ефективності функціонування інституту службових осіб, відповідальних за перебування затриманих як механізму попередження неналежного поводження в діяльності поліції».

Як зазначено у документі, на сьогодні правоохоронні органи не мають законодавчих підстав для затримання в порядку статті 208 КПК, або ж затримання на підставі дозволу суду осіб, що підозрюються у вчиненні злочинів, за які не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Більше того, існують труднощі в реалізації механізму затримання особи на підставі відповідної ухвали суду.

Так, зокрема, обмеженням в отриманні дозволу суду на затримання підозрюваної особи з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу є відсутність у неї статусу «підозрюваного». Відповідно, якщо особа не має такого статусу, то суд не має права навіть розглядати таке клопотання, адже статус «підозрюваний» має лише особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 КПК, повідомлено про підозру, або затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або ж особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження.

Таким чином, згідно з вимогами КПК, в разі встановлення особи правопорушника через певний час після вчинення злочину й виникнення необхідності її затримання, правоохоронці мають спочатку повідомити цю особу про підозру, й лише після цього звертатися до суду за дозволом на затримання.

«Цілком зрозуміло, що на практиці виконати цю вимогу закону в окремих випадках дуже складно, адже таке повідомлення само по собі може створити ризик втечі фактично підозрюваної особи.

Відсутність офіційних роз’яснень понять «щойно» та «безпосередньо» в контексті визначення терміну, з настанням якого правоохоронець позбавляється права затримати підозрювану особу без відповідної ухвали суду, призводить до свавільного трактування цих понять на практиці», — говориться у висновку.

Згідно документу, іншою проблемою, що також сприяє існуванню практики незаконних та прихованих затримань, є відсутність належної організації роботи чергових суддів у вихідні та святкові дні.

«Фактична неможливість викликати суддю у вихідний чи святковий день для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу призводить до того, що правоохоронці вимушені відпускати підозрюваних у скоєнні тяжких злочинів, або ж вносити недостовірні дані щодо фактичного часу затримання або приховано утримувати затриманих», — констатують у РЄ.

Саме тому на думку експертів, Україна потребує внесення цілої низки змін до кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення затримання осіб за підозрою у вчиненні злочину, а також організаційних змін, спрямованих на належне забезпечення роботи цих осіб, усунення дублювання та перетину їхніх функцій з іншими посадовими особами в частині забезпечення прав та свобод затриманих осіб.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone