Висновок Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ щодо законопроекту №2542а

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України
на проект Закону України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рекомендацій Європейського Союзу з виконання Україною плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно уточнення підслідності органів досудового розслідування”

 

Законопроект, як це зазначено у Пояснювальній записці до нього, “підготовлений на виконання доручення Прем’єр-міністра України Яценюка А.П. від 26 серпня 2015 року № 34626/1/1-15 до підпункту 2 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2015 року “Про додаткові заходи щодо запровадження безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом” та Плану заходів з виконання рекомендацій Європейського Союзу, які містяться у П’ятій доповіді Європейської комісії щодо прогресу України у виконанні Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України з метою чіткого розмежування підслідності кримінальних правопорушень між органами досудового розслідування та обмеження повноважень Служби безпеки України з досудового розслідування кримінальних правопорушень здійсненням кримінального провадження щодо злочинів у сфері національної безпеки і оборони та пов’язаних з тероризмом”.

З цією метою у законопроекті пропонується внести зміни до статті 216, розділів X “Прикінцеві положення” та XI “Перехідні положення” Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), якими: обмежити Службу безпеки України повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування злочинів у сфері національної безпеки і оборони та пов’язаних з тероризмом (статті 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 258–258-5, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 359, 422 Кримінального кодексу України (далі – КК)); конкретизувати підслідність злочинів органам державного бюро розслідувань, наділивши їх слідчих повноваженнями щодо досудового розслідування: 1) вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про державну службу”, особами, посади яких віднесено до першої–третьої категорій посад державних службовців, суддями, прокурорами та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті; 2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті; 3) передбачених статтею 333 Кримінального кодексу України; 4) проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, проти журналістів та правосуддя, крім злочинів, передбачених статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 359, 383, 384, 385, 389, 390, 391, 392, 393, 394, 395, 396 КК; 5) у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку; 6) у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті; 7) проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), крім злочинів, передбачених статтею 422 КК; 8) проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Крім того, законопроектом пропонується закріпити за слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, право здійснювати досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 205 “Фіктивне підприємництво” та 2051 “Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців” КК. При цьому за зв’язком справ слідчі вказаних органів зможуть здійснювати досудове розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а також виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуті або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (статті 191, 199 КК). Також у змінах до розділу XI “Перехідні положення” КПК пропонується передбачити, що до початку діяльності Державного бюро розслідувань України досудове розслідування злочинів, віднесених до підслідності цього органу, здійснюватимуть слідчі органів внутрішніх справ, органів прокуратури та органів безпеки.

Головне науково-експертне управління вважає за необхідне з цього приводу зазначити наступне.

Безумовно, виконання рекомендацій Європейського Союзу з метою удосконалення українського законодавства є актуальною проблемою, яка потребує якнайшвидшого вирішення. Водночас, вважаємо за необхідне висловити певні зауваження щодо змісту поданого законопроекту.

  1. В частині першій, пункті 3 частини п’ятої статті 216 КПК в редакції законопроекту пропонується застосувати зміну термінології, замінивши термін “кримінальне правопорушення” на термін “злочин”. Вважаємо, що зазначена пропозиція потребує більш комплексного підходу, який передбачає обґрунтування необхідності такого законодавчого кроку та пропозиції щодо внесення аналогічних змін й до інших статей КПК з метою узгодженого підходу до вживаної термінології.
  2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 91 Регламенту Верховної Ради України пояснювальна записка до законопроекту має містити обґрунтування основних його положень. На наш погляд, вказана вимога не дотримана при підготовці супровідних документів до даного законопроекту. Так, в Пояснювальній записці до нього не наведено жодного обґрунтування щодо необхідності зміни повноважень органів досудового розслідування саме таким чином, як це запропоновано у проекті.

Принагідно також звертаємо увагу, що протягом 2014–2015 років стаття 216 “Підслідність” КПК зазнавала суттєвих законодавчих змін на підставі 5 законів України (№ 746-VII від 21.02.2014 р., № 767-VII від 23.02.2014 р., № 1207-VII від 15.04.2014 р., № 1689-VII від 07.10.2014 р., № 198-VIII від 12.02.2015 р.). На наш погляд, відсутність чіткої державної політики у сфері кримінального процесуального законодавства України щодо розмежування повноважень органів досудового розслідування, навряд чи сприятиме вдосконаленню порядку кримінального провадження в нашій державі.

  1. Відповідних редакційних змін потребує пункт 1 розділу XI “Перехідні положення” КПК. Зокрема, цілком логічним було б виключити абзац другий пункту 1, оскільки він охоплюється змістом пункту 2 Прикінцевих положень поданого законопроекту.

 

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

 

 

Керівник Головного управління                                              В. І. Борденюк

 

 

Вик.: Попович В.П., Кунець І.Ю.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone