Як живуть, вчаться і працюють жителі Донбасу: цифри і факти

За даними Держстату, населення Донецької обл. становить 4 262 566 чол., Луганської – 2 204 316 чол. З них, за підрахунками Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), понад 1,6 млн. є внутрішніми переселенцями.

За повідомленням Агентства ООН у справах біженців, близько 600 тис. чол. вважали за краще втекти з зони АТО в інші країни, переважно – в Росію.

Втім, на думку експертів Всеукраїнської організації у справах вимушених переселенців, ці цифри не відображають картину того, що відбувається в повній мірі. Адже офіційна статистика не враховує громадян, які займалися переселенням самостійно – без допомоги держави або волонтерів. А таких чимало.

При цьому з 1,6 млн. переселенців в місцях компактного проживання знаходяться не більше 7%. «Решта самостійно орендують квартири, будинки, живуть у родичів», – заявила в ефірі радіо «Голос столиці» Оксана Ермишина – співголова Всеукраїнської організації у справах вимушених переселенців.

В основному донеччани осідають у великих обласних центрах, де більше вільного житла і є можливість знайти роботу або продовжити навчання.

До АТО на території Донецької обл. функціонувало 1128 шкіл (понад 340 тис. учнів). Сьогодні на підконтрольній Києву території залишилося 543 навчальних заклади. Через постійні обстріли довелося закрити 13 шкіл неподалік від лінії розмежування.

У 2015 році випускники, які закінчили середні школи на територіях самопроголошених республік, отримали місцеві атестати, які не визнає ні Україна, ні, всупереч запевненням, – Росія.

Учні із зони АТО мали можливість отримати український сертифікат із зовнішнього незалежного оцінювання. Для цього потрібно було здати екстерном іспити в будь-якій школі на підконтрольній Києву території. У РФ випускникам з Донбасу необхідно здавати Єдиний державний іспит з російськими нормами.

З Донецька переселилися вісім вузів, з Луганська – два. Донецький національний університет переїхав до Вінниці, Донецький національний технічний університет – в Красноармійськ (в березні місто перейменовано в Покровск), Донецький національний медичний університет ім. Горького – в Лиман.

Донецький національний університет ім. Туган-Барановського перебрався до Кривого Рогу, Донецька державна музична академія ім. Прокоф’єва – до Києва, Донбаська державна академія будівництва і архітектури – до Краматорська. Донецький державний університет управління та Донецький юридичний інститут знаходяться зараз в Маріуполі.

Луганський національний університет ім. Шевченко переїхав в Старобільськ, Східноукраїнський національний університет ім. Даля – в Сєвєродонецьк.

До початку збройного конфлікту обидві області були найбільшими промисловими регіонами. Донеччина в 2013 році забезпечувала приблизно 18% промвиробництва України, на Луганщині знаходилося 4,6% основних фондів країни.

У січні 2016 року порівняно з груднем 2015 року у Донецькій області (без урахування зони проведення АТО) скоротилися обсяги виробництва:

  • на 36,7% машинобудівної продукції;
  • на 20,9% хімпрому;
  • на 19,8% гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції;
  • на 16,8% текстилю, одягу і шкіри;
  • на 11,7% харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів.

Обсяг сільгоспвиробництва області зменшився на 15,2%.

За даними Держстату, в порівнянні з груднем 2015 року регіональний приріст забезпечили на 0,1% металурги, на 9% – виробники коксу та продуктів нафтопереробки, на 9,5% – виробники і постачальники електроенергії, газу, пари та кондиціонованого повітря.

Сьогодні Україна контролює більшу частину Луганської обл. Але основні промислові підприємства залишилися на території самопроголошеної «ЛНР». Основний дохід регіону приносить виробництво і експорт продукції металургії і товарів Рубіжанського картонно-тарного комбінату (21% в загальному обсязі поставок за кордон). Всього – на суму $ 257,7 млн. в 2015 році.

Видання «Донецька правда» повідомляє, що на території Донецької областы, непідконтрольній українській владі, в даний момент проживають приблизно 1,882 млн. чол. Скільки людей залишилося в «окремих районах» Луганщини, ніхто точно підрахувати не береться (за деякими даними – до 1,4 млн. чол.).

Контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ) між зоною АТО і мирної територією країни щодня перетинають сотні українських громадян. Так, сайт Держприкордонслужби повідомив, що вранці в понеділок 18 квітня через КПВВ «Зайцеве» на в’їзд і виїзд слідувало по 150 автомобілів. На КПВВ «Мар’їнка» в черзі на в’їзд знаходилося 150 машин, а 250 авто планували виїхати. Через пункт «Новотроїцьке» накопичилося 50 транспортних засобів на в’їзд, 30 – на виїзд. А днем ​​раніше (17 квітня) через чотири КПВВ всього пройшло 24 383 осіб.

З січня 2015 року урядом введена система пропусків для в’їзду і виїзду із зони АТО. Проїзд між територіями дозволений тільки за певними транспортних коридорів: чотири в Донецькій обл. і два в Луганській.

Транспортні коридори:

  1. Горлівка-Артемівськ (КПВВ «Зайцеве»);
  2. Донецьк-Курахово (КПВВ «Курахово» і КПВВ «Георгіївка»);
  3. Донецьк-Маріуполь (через Волновахи) – КПВВ «Бугас»;
  4. Новоазовськ-Червоноармійське-Талаковка-Маріуполь (КПВВ «Гнутове»);
  5. Дорожній коридор Станиця Луганська-Щастя-Новоайдар (КПВВ «Новоайдар»);
  6. Дорожній коридор Стаханов-Золоте-Гірське-Лисичанськ (КПВВ «Лисичанськ»).

Контрольні пункти працюють без вихідних і цілодобово. Проте огляд і пропуск громадян, транспорту і вантажів здійснюються: в літній період – з 6.00 до 20.00; в зимовий – з 8.00 до 17.00; в осінній і весняний – з 7.00 до 18.30 або в інший час, встановлений за окремим рішенням керівника АТО.

Робота КПВВ може призупинитися (за рішенням керівника АТО або окремого сектора) у разі порушення режиму припинення вогню або при обстрілі транспортного коридору.

 

Джерело: Газета 2000

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone