Якщо викривача звільнили з посади, обґрунтованість такого рішення має доводити керівництво

Особа, котра набула статусу викривача, не може бути звільнена з посади, а також не повинна зазнавати інших утисків на робочому місці. Якщо ж звільнення відбулося, воно не повинне мати причинно-наслідкового зв’язку із заявою викривача. Доводити відсутність такого зв’язку — обов’язок керівництва. На цьому наголосив Верховний Суд (постанова від 15.08.2019).

Розповідає “Закон і Бізнес”.

Відплата за скаргу

У 2017 р. працівник митниці повідомив свого начальника про те, що його колега незаконно звільнив від митного контролю судна закордонного плавання. У повідомленні зазначалося, що митник-порушник буцімто має приватний інтерес в юридичній особі, якій належать плавзасоби. Тож його дії є прямим порушенням закону «Про запобігання корупції».

Крім свого керівництва, про вчинене правопорушення заявник повідомив Генеральну прокуратуру, яка перенаправила документ до обласної прокуратури. Також до відома було поставлено Державну фіскальну службу, яка теж направила матеріали до обласної прокуратури. Остання відкрила провадження за ст.365 Кримінального кодексу проти кількох керівників митниці, вказаних у доповідних записках.

Потуги митника не залишилися непоміченими на його місці роботи. Керівництво наклало на скаржника 2 дисциплінарні стягнення, згодом змінило умови його праці, а пізніше виключило посаду службовця зі штатного розпису.

Усі накази чоловік оскаржив до суду. Вимагав визнати їх незаконними, а заразом стягнути грошову компенсацію.

Перша інстанція в задоволенні позову відмовила. А от апеляційний суд, переглянувши справу, вирішив задовольнити позов у частині скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Посадовці митниці оскаржили зазначений вердикт до касаційного суду. Вони наполягали на законності стягнень і просили залишити в силі рішення першої інстанції.

Конфлікт інтересів

У постанові №815/2074/18 Касаційний адміністративний суд указав на конфлікт інтересів, який виник у дисциплінарної комісії при вирішенні питання щодо притягнення викривача до відповідальності. Так, дисциплінарне провадження було ініційоване, а його розгляд проведений особами, стосовно яких чоловік направив доповідні записки до правоохоронних органів. Отже, зазначено в постанові, в останніх виникла суперечність між їх приватними інтересами відносно позивача та службовими повноваженнями, що могла вплинути на об’єктивність або неупередженість при прийнятті ними рішень.

Оскільки вказані особи не звернули на це уваги, рішення та накази, видані ними, є незаконними та підлягають скасуванню. Тож у цій частині висновок апеляційного суду ВС уважає правильним.

Разом з тим висновки про законність унесення змін до штатного розпису ВС визнав передчасними. Річ у тім, що статусу викривача, тобто того, хто надає допомогу в запобіганні та протидії корупції, особа набуває з моменту вчинення всіх залежних від неї дій для повідомлення належного адресата про порушення іншою особою антикорупційного закону.

З моменту набуття такого статусу в особи з’являється певний імунітет, ні ця особа, ні члени її сім’ї не можуть бути звільнені чи примушені до звільнення, притягнуті до дисциплінарної відповідальності чи піддані з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу.

Водночас такий імунітет не є абсолютним та має певні межі. Передусім повинен бути наявним зв’язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача про порушення вимог антикорупційного закону іншою особою.

Про наявність зв’язку можуть свідчити, зокрема, такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім — застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність у часі цих подій (негативні наслідки для викривача настали незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз на адресу викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність у минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, у тому числі з боку осіб, про корупційні діяння яких він повідомив.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв’язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача як викривача.

Суди ж попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача, що саме після повідомлення ним про факти корупції до нього відповідач ужив ряд негативних заходів впливу, у тому числі й видання спірних наказів. Також поза увагою залишилися доводи позивача про те, що відповідач (суб’єкт владних повноважень) зобов’язаний був довести відсутність причинного зв’язку між повідомленнями про корупцію та застосуванням негативних заходів впливу. Водночас установлення вказаної обставини є визначальним для вирішення спору.

Також ВС зауважив, що окремо судам необхідно дослідити мету, з якою діяв відповідач, уносячи зміни до штатного розпису, чи були такі заходи обґрунтованими та водночас необхідними.

Тож скарги заявників були задоволені частково, а сама справа направлена до першої інстанції на новий розгляд.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone