Європейському суду поскаржились на трудове рабство в пенітенціарних закладах

Наприкінці 2015 року Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) надіслала до Європейського суду з прав людини 12 скарг щодо примусової праці засуджених в пенітенціарних закладах. Правозахисники планують провести адвокаційну кампанію, аби змусити владу змінити недоліки в законодавстві.

Про це повідомляє Громадське радіо.

Засуджені українці мають отримувати на власні рахунки мінімум 25% від заробленої суми. Але деякі ув’язнені говорять про те, що їх змушують працювати зовсім безоплатно.

Згідно з довідкою, наданою Ірпінським виправним центром №132, з 2010 по 2015 рік засуджений Микола Мельник не заробив жодної копійки. Підприємство в колонії виготовляє ящики, вимикачі, євроконтейнери та інші товари. У 2010 році його чистий прибуток склав 182 тисячі гривень.

“Нас змушують працювати, ми відмовитися не можемо, але змушують працювати безоплатно. Заробітну плату не можна отримати, бо її ніхто не нараховує, бо немає каси, яка має бути відповідно до закону про працю. Є формуляр заяви, з якою ти маєш звертатися до керівництва із проханням виділити тобі зароблені гроші. В залежності від того, як керівництво на тебе реагує, який настрій у керівництва, вони тобі цю заяву або підпишуть, або не підпишуть. А якщо й підпишуть, то це буде 100-200 гривень у найкращому випадку”, – каже Микола Мельник.

“Фактично я працюю в колонії нелегально, бо нікуди не сплачуються ніякі внески. Ми не маємо жодної можливості боротися проти такого становища, бо всі мої звернення до державного департаменту виконання покарань, до прокуратури отримують відписки і ніякої реакції. Така схема рабської праці, примушення людей працювати безкоштовно всіх влаштовує, всі з цього мають зиск і покривають це”, – додає чоловік.

У Чорноморській жіночій виправній колонії, до прикладу, жінки працюють повний робочий день, а в кінці місяця вони отримують близька ста гривень або навіть і менше.

“Законодавством не встановлено мінімальної межі зарплати у випадку, якщо особа не виконує норму виробітку. Тобто якщо засуджена не виконує цю норму, вона може заробити навіть десять гривень на місяць. А норми виробітку встановлюються у свою чергу самою колонією. І колонія їх може невиправдано завищувати. Харківська правозахисна група під час свого моніторингу виявила, що засуджені неодноразово зверталися до керівництва колонії із запитом щодо того, чи є засуджені, які виконують ці норми. І з’ясувалося, що в колонії немає жодної із засуджених, які би виконували ці норми”, — говорить юристка УГСПЛ Анастасія Мартиновська.

Вона каже, що засуджені погоджуються на такі умови через шантаж керівництва колонії:“Згідно нашого законодавства, особи в ув’язнені мають право розпоряджатися лише тими коштами, які вони отримують за свою працю. Тобто вони не можуть розпоряджатися тими коштами, які їм надсилають родичі, у випадку, якщо вони відмовилися працювати… Ця норма призводить до того, що ув’язнений не може відмовитися від роботи, якщо не хоче залишитися зовсім без грошей”.

 

Джерело: Центр інформації про права людини

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone