Зауваження Головного юридичного управління Апарату ВРУ до законопроекту №2540а

ЗАУВАЖЕННЯ

Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України
до проекту Закону України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні”
(реєстр.№2540а)

 

До Головного юридичного управління повторно надійшла порівняльна таблиця до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні», підготовленого Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності до другого читання.

 

Аналіз тексту проекту засвідчує, що частково зберегли актуальність раніше висловлені Управлінням зауваження від 5.11.2015 року.

 

  1. Зокрема, проектом пропонується викласти у новій редакції статтю 170 КПК України, якою передбачено, що арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке відповідає критеріям, зазначеним у частині першій цієї норми (є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або має бути конфісковане).

Варто зауважити, що на відміну від запропонованої, в чинній редакції вказаної статті КПК України, заборона поширюється в основному на відчуження певного майна, і лише в якості альтернативи чинний КПК передбачає можливість забороняти особі, на майно якої накладено арешт або іншій особі, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися та використовувати його (частина перша статті 170 КПК).

Зміна змістовного наповнення терміну “арешт майна», на наш погляд, може призводити до порушення прав осіб, які володіють, користуються або розпоряджаються певним майном, оскільки запропонована редакція норми у її системному зв’язку з іншими положеннями КПК України утворює правову невизначеність.

  1. Варто зауважити, що змінивши редакцію частини першої статті 170 КПК України (в редакції проекту), не було внесено редакційних правок до редакції пункту 1 частини другої статті 171 та пункту 2 частини другої статті 173 КПК України (в редакції проекту). У зв’язку з цим між зазначеними нормами виникла певна редакційна неузгодженість.

Крім того, використане у зазначених статтях поняття «достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів» є зайвим, оскільки відповідно до загальних положень КПК України докази в кримінальному провадженні в будь-якому випадку повинні бути належними (стаття 85 КПК), достатніми та допустимими (статті 86, 87, 88, 89 КПК).

 

  1. Частиною першою статті 170 КПК України (в редакції проекту) передбачено, що арешт майна, зокрема, може застосовуватися до юридичних осіб, до яких можуть застосовуватися заходи кримінально – правового характеру. Заходи кримінально-правового характеру визначені статтею 96-6 КК України. До них належать штраф, конфіскація майна, ліквідація.

Звертаємо увагу, що нині арешт майна може застосовуватися до юридичних осіб, до яких може застосовуватися захід кримінально – правового характеру лише у вигляді конфіскації майна.

Крім того, зазначена частина норми (в редакції проекту) містить також положення щодо завдання арешту майна. На нашу думку, таке положення є зайвим з огляду на редакцію частини сьомої статті, в якій також передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

 

  1. Частиною другою статті 170 КПК України (в редакції проекту) передбачено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження. На нашу думку, таке положення є неточним. Адже арешт майна застосовується з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову, спеціальної конфіскації (стаття 96-1 КК України) чи можливої конфіскації майна в провадженні щодо кримінальних правопорушень, за які може бути застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації майна (стаття 59 КК України).

 

  1. Змінами до статті 170 КПК України (частина п’ята) передбачено, що у невідкладних випадках, з метою збереження речових доказів або можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна, у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах може бути накладено попередній арешт за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України.

Варто зауважити, що, по-перше, такі зміни не враховують вимог статей 8 і 41 Конституції України, що гарантують захист законних інтересів і прав громадян, а, по-друге, стаття 131 КПК України не містить такого виду заходів забезпечення кримінального провадження, як попередній арешт.

 

  1. Проектом запропоновані зміни до статті 297-1 КПК України, яка передбачає загальні положення спеціального досудового розслідування. Зміни полягають у доповненні частини другої норми новим реченням і визначають нові випадки, коли може бути здійснене спеціальне досудове розслідування.

Варто нагадати, що спеціальне досудове розслідування є виключенням із загального порядку досудового розслідування злочинів та судового розгляду кримінальних проваджень та не враховує положень Конституції України (статей 8, 22, 59, 129 Конституції України), рішень Конституційного Суду України (від 28.04.2009 №9, від 11.12.2007 №7 та від 11.03.2010 №8), а також положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.

Проект потребує редакційного та техніко-юридичного доопрацювання.

 

Заступник керівника Апарату
Верховної Ради України –
Керівник Головного управління                                                М.ТЕПЛЮК

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone